Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/6453/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2023.
Дата набрання законної сили: 13.04.2023
Номер судового провадження: 61-3614ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України
		13 квітня 2023 року
		м. Київ
		справа № 591/6453/21
		провадження № 61-3614ск23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
		розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції 
		в Сумській області на рішення Зарічного районного суду міста Суми 
		від 26 вересня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду 
		від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про відшкодування майнової та моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції 
		в Сумській області (далі - ГУНП в Сумській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області 
		(далі - ГУ ДКСУ в Сумській області) про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що слідчими Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - Сумське РУП ГУНП в Сумській області) проводиться досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні 
		від 10 грудня 2012 року № 42012110020000108 за статтями 172, 175, 
		358 КК України, де ОСОБА_1 є потерпілим. Процесуальне керівництво здійснює окружна прокуратура міста Суми.
		Позивач також вказував, що з січня 2007 року по травень 2011 року він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет-Союз» (далі - ТОВ «Укрвтормет-Союз») на посаді начальника дільниці на полігоні по захороненню відходів ливарного виробництва в селі Руднівка Сумського району Сумської області, а з травня 2011 року по теперішній час перебуває у вимушених прогулах з вини вказаного товариства. Виконані ним роботи з підготовки земель та відходів ливарного виробництва до захоронення на полігоні села Руднівка Сумського району Сумської області 
		від ТОВ «Укрвтормет-Союз» виконувалися під наглядом майстра і макшейдера представників Публічного акціонерного товариства «Центроліт» (далі - ПАТ «Центроліт»), який перераховував за дані роботи кошти на рахунок ТОВ «Укрвтормет-Союз», та з яких позивачу повинні були сплачувати по 5 000 грн щомісячно.
		Однак, протягом дев`яти років органом досудового розслідування та прокуратурою не здійснено заходів щодо розшуку та повернення йому трудової книжки, яка перебувала в ТОВ «Укрвтормет-Союз» та містить підтвердження його п`ятнадцятирічного трудового стажу, що складе в подальшому проблему з його встановленням та підтвердженням, а також з отриманням пенсії.
		Тривале затягування та неналежне досудове розслідування призвело до душевних страждань та переживань позивача, у зв`язку з чим останній був змушений змінити свій життєвий уклад та спосіб отримання коштів на забезпечення життєвих потреб, а з огляду на його вік це стає все важче. Втрата роботи та неправомірне затягування поновлення його прав призвело до втрати родини та перешкоджанню спілкуванню з його малолітньою донькою.
		Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів із рахунку Державного бюджету на його користь 1 000 000 грн на відшкодування заборгованості із заробітної плати, 165 000 грн за виконані роботи майнової шкоди та 1 000 000 грн 
		на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями 
		і бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.
		Зарічний районний суд міста Суми своїм рішенням від 26 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
		Стягнув з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДКСУ 
		у Сумській області та ГУНП в Сумській області оскаржили його в апеляційному порядку в частині задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
		Сумський апеляційний суд своєю постановою від 16 лютого 2023 року рішення Зарічного районного суду міста Суми від 26 вересня 2022 року 
		в оскарженій частині залишив без змін.
		Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування заборгованості із заробітної плати та майнової шкоди до апеляційного суду не оскаржувалось, тому апеляційним судом в цій частині не переглядалося.
		Судові рішення мотивовані тим, що систематичне винесення слідчим протиправних постанов про закриття кримінального провадження вказує на халатність органу слідства. При цьому, через неефективне та надміру довготривале проведення досудового розслідування (з 2012 року) позивач витрачав чимало часу на оскарження протиправних постанов слідчого, ініціювання проведення слідчих дій, перебував у стані постійного дискомфорту, невизначеності від неналежного досудового розслідування та відсутності кінцевого результату за висновками розслідування, розчарування у правдивості державних органів та вкладення немало часу для захисту своїх прав у вищестоящих органах та суді, а тому вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди є обґрунтованими.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди, що складається із заборгованості із заробітної платі та заборгованості за виконані роботи, суди виходили з того, що питання відшкодування майнової шкоди із заробітної плати та за виконані роботи не відноситься до безпосередньої компетенції відповідачів, а держава не несе майнову відповідальність перед потерпілим за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що зазначені ним втрати є майновою шкодою, спричиненою внаслідок протиправних дій чи бездіяльності відповідачів.
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року, ГУНП в Сумській області просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог про відшкодування заборгованості із заробітної плати та майнової шкоди до суду касаційної інстанції не оскаржуються, тому перегляду в касаційному порядку на підлягають.
		Верховний Суд своєю ухвалою від 20 березня 2023 року касаційну скаргу ГУНП в Сумській області залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
		У квітні 2023 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду 
		від 20 березня 2023 року від ГУНП в Сумській області надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону.
		Отже, недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду 
		від 20 березня 2023 року, усунуті.
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України 
		(суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що незгода позивача з прийнятими посадовими особами відповідачів рішеннями, які ним були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, а скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, та не мають наслідків цивільно-правового характеру.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених 
		у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
		Суди встановили, що 10 грудня 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесені відомості за заявою ОСОБА_1 щодо порушення трудового законодавства та законодавства про оплату праці керівництвом ТОВ «Укрвтормет-Союз», та відкрито кримінальне провадження № 42012110020000108 за частиною першою 
		статті 175 КК України.
		Заступник начальника відділення слідчого відділу Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Сумській області 
		(далі -СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області) своєю постановою від 27 грудня 2013 року закрив кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42012110020000108 від 10 грудня 2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 175 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення, на підставі пункту 1 частини першої 
		статті 284 КК України.
		Ковпаківський районний суд міста Суми своєю ухвалою від 27 лютого 
		2014 року скасував постанову заступника начальника відділення 
		СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області про закриття кримінального провадження від 27 грудня 2013 року, внесеного до 
		ЄРДР №42012110020000108 від 10 грудня 2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою 
		статті 175 КК України.
		Слідчий СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області своєю постановою від 19 травня 2014 року закрив кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42012110020000108 від 10 грудня 2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 175 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення, на підставі пункту 1 частини першої 
		статті 284 КК України.
		Ковпаківський районний суд міста Суми своєю ухвалою від 08 липня 
		2014 року скасував постанову слідчого СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області від 19 травня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42012110020000108.
		17 липня 2014 року Сумський МВ МВС України в Сумській області вніс відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 за частиною першою 
		статті 358 КК України щодо підробки документів, вчинених директором 
		ТОВ «Укрвтормет-Союз» Султангалієвим Р. Р., заступниками директора товариства Смілим І. К., ОСОБА_2 та юристами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
		Старший слідчий СУ ГУНП в Сумській області своєю постановою 
		від 22 липня 2019 року перекваліфікував кримінальне провадження, внесене 10 грудня 2012 року до ЄРДР за № 42012110020000108 
		з частини першої статті 175 на частину другу статті 172 КК України.
		Старший слідчий СУ ГУНП в Сумській області своєю постановою 
		від 22 липня 2019 року закрив кримінальне провадження, внесене 10 грудня 2012 року до ЄРДР за № 42012110020000108 в частині, що стосується кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою 
		статті 358 КК України, на підставі пункту 2 частин першої 
		статті 358 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб і працівників ТОВ «Укрвтормет-Союз» складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.
		Сумський апеляційний суд своєю ухвалою від 26 травня 2021 року скасував постанову старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області про закриття кримінального провадження від 22 липня 2019 року № 42012110020000108 за частиною першою статті 358 КК України.
		Ковпаківський районний суд міста Суми своєю ухвалою від 05 липня 
		2019 року зобов`язав прокурора вищого рівня прокуратури Сумської області виконати вимоги статті 308 КПК України, розглянути скаргу ОСОБА_1 
		від 01 квітня 2019 року та надати йому відповідь.
		Ковпаківський районний суд міста Суми своєю ухвалою від 22 грудня 
		2020 року скаргу потерпілого ОСОБА_1 на бездіяльність старшого інспектора ВД Сумського ВП задовольнив частково, яка полягає 
		у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити 
		у визначений КПК строк. Зобов`язав старшого інспектора ВД Сумського ВП розглянути в порядку статті 220 КПК України клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 14 вересня та від 15 грудня 2020 року у кримінальному провадженні від 10 грудня 2012 року № 42012110020000108 та повідомити його про результати розгляду клопотання.
		Суди також установили, що у період з грудня 2012 року по травень 2021 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Сумського МВ УМВС України в Сумській області, ГУНП в Сумській області, Окружної прокуратури міста Суми із заявами та скаргами щодо вчинення порушень під час проведення розслідування у кримінальному провадженні № 42012110020000108 і щодо активізації розслідування, з приводу чого прокурором неодноразово надавалися письмові вказівки дізнавачу щодо вчинення процесуальних дій Проте, в межах кримінального провадження № 42012110020000108 не було виконано вказівок прокурора у вигляді здійснення необхідних слідчих дій, станом на 26 вересня 2022 року не повідомлено нікому про підозру, а досудове розслідування, яке було розпочате 10 грудня 2012 року, досі триває.
		Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Частиною першою статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав посилався на те, що він був вимушений систематично оскаржувати протиправні постанови слідчого у кримінальному провадженні 
		№ 42012110020000108, ініціювати проведення слідчих дій, що вимагає від нього значних витрат часу, зміни способу життя та призводить до дискомфорту, викликає розчарування у справедливості державних органів. Крім того, надмірна тривалість кримінального провадження в сукупності із систематичністю прийняття протиправних постанов про закриття кримінального провадження, які позивач змушений був оскаржувати у встановленому законом порядку, призвела до правової невизначеності у вказаних правовідносинах та необхідності затрат чималого часу для захисту його порушених прав.
		Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
		Згідно зі статтею 23 ЦК України право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, 
		що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою 
		статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		За відсутності підстав для застосування частини першої 
		статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Велика Палата Верховного Суду 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) зазначила, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Сукупність зазначених умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Так, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що тривале досудове розслідування кримінального провадження, неодноразові необґрунтовані рішення органів досудового розслідування про його закриття, відмови у вчиненні слідчих дій для встановлення істини у справі, поза розумним сумнівом, негативно вплинули на моральний стан позивача та завдали йому моральної шкоди.
		У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (адміністративне провадження №К/9901/59673/18) Велика Палата зазначила, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 344/15323/16-ц (провадження № 61-4862св22).
		Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №236/893/17 (провадження № 14-4цс19) та постановах Верховного Суду від: 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17 (провадження № 61-2934 св18), 18 грудня 2019 року у справі № 199/8734/17 (провадження № 61-8587св19), 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 9673св20), 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20), 09 лютого 2022 року у справі № 757/6203/21-ц (провадження № 61-20656св21).
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Встановивши, що у спірних правовідносинах факт тривалого порушення прав позивача та спричинення йому моральної шкоди є доведеними, а розмір відшкодування враховує важливість для позивача питань, із якими він звертався до відповідачів для вирішення, а також принципи розумності та справедливості, загальнолюдських принципів та суспільної моралі, 
		суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди 
		у визначеному розмірі.
		Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
		Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) та постановах Верховного Суду від: 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17 (провадження № 61-2934 св18), 18 грудня 2019 року у справі № 199/8734/17 (провадження № 61-8587св19), 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 9673св20), 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20), 09 лютого 2022 року у справі 
		№ 757/6203/21-ц (провадження № 61-20656св21), вказуючи на неспівмірність розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду 
		від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20)).
		За таких обставин колегія суддів не бере до уваги посилання заявника про те, що рішення у справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах, оскільки наведені в них висновки стосуються застосування норми права щодо відшкодування моральної шкоди, передбаченої Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Отже, посилання заявника на правові позиції, які висловлені у вищевказаних постановах, не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, які склались у цій справі, оскільки матеріально-правове регулювання спірних правовідносин не є однаковим.
		Доводи касаційної скарги про те, що закриття постановою слідчого кримінального провадження, яка скасована на підставі ухвали слідчого судді, не свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, а також не має причинно-наслідкового зв`язку із заподіяною моральною шкодою, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з частиною другою статті 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Суди встановили, що у справі, що переглядається, правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме надмірна тривалість кримінального провадження в сукупності із систематичністю прийняття протиправних постанов про закриття кримінального провадження, які позивач змушений був оскаржувати у встановленому законом порядку, що призвело до правової невизначеності у вказаних правовідносинах та необхідності затрат чималого часу для захисту його порушених прав.
		Таким чином, вказаний факт свідчить про протиправну бездіяльність відповідних посадових осіб відповідача, та має наслідком наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову 
		у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
		Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення в оскаржуваній частині відповідно до таких висновків.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною.
		Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
		Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
		Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 26 вересня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                І. М. Фаловська
		В. В. Сердюк
		В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...