Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/399/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано судом: 13.04.2023. Зареєстровано: 14.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2023.
Дата набрання законної сили: 07.04.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		07 квітня 2023 року 
		м. Київ
		cправа №  907/399/18 
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Баранця О.    М. (головуючого), Банаська О.    О., Булгакової І.    В., Васьковського    О.       В., Дроботової Т.    Б., Кібенко       О.       Р., Рогач Л.    І., Селіваненка    В.    П., Чумака       Ю.       Я.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Палінкаша Івана Михайловича
		на рішення Господарського суду Закарпатської області 
		у складі судді Пригари Л. І.
		від 01 червня 2021 року
		та на постанову Західного апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів: Скрипчука О. С., Марка Р. І., Кравчука Н. М.
		від 22 жовтня 2021 року
		у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"
		до Фізичної особи підприємця Палінкаша Івана Михайловича
		про стягнення 66 900,00 грн заборгованості за надані послуги місця доставки митних вантажів,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Палінкаша Івана Михайловича, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка була прийнята ухвалою суду від 20 серпня 2018 року, просило стягнути з відповідача 66 900,00 грн за надані послуги місця доставки митних вантажів.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на своїй території на                                                   вул. Пролетарській, 2 в м. Тячів створив місце доставки митних вантажів, якому відповідно до Класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.05.2011 № 295, та Переліку місць доставки, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.08.2012 № 426, присвоєно статус "місця прибуття митних вантажів" за кодом 305-002-1-1.
		 
		Позивач вказує, що в період з 20.06.2015 по 21.03.2016 відповідач здійснював митне оформлення своїх вантажів в режимі експорту в місці прибуття за кодом 305-002-1-1 і відповідно до акцептованих умов публічного договору повинен був сплачувати по     300 грн за кожен день отримання послуг місця прибуття стосовно кожного митного оформлення вантажів. Однак, свої обов`язки відповідач виконав неналежним чином, внаслідок чого станом на момент пред`явлення позову його заборгованість за отримані послуги місця прибуття становить 66 900 грн при митному оформленні вантажів в режимі експорту у 223 випадках, що підтверджується відомостями, які містяться у поданих відповідачем вантажно митних деклараціях.
		 
		Справа № 907/399/18 розглядалася господарськими судами неодноразово.
		 
		Постановою Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №907/399/18 скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27 грудня 2018 року про задоволення позову у справі №907/399/18, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд зазначив, що необхідність фактичної доставки відповідачем товару до зазначеного в графі 30 "місця доставки товару" залежить від того, чи буде прийнято відповідне рішення про необхідність пред`явлення (огляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органом доходів і зборів за результатами опрацювання митної декларації. В іншому випадку, тобто у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про можливість випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без їх пред`явлення, переміщення товарів через митний кордон здійснюється без їх доставки до вказаного в графі 30 "місця доставки товару".
		 
		Верховний Суд також вказав, що зазначення відповідачем коду території позивача у графі 30 МД є лише формальним виконанням ним вимог чинного законодавства щодо оформлення митної декларації та свідчить тільки про намір скористатися такою послугою.  Фактичне споживання відповідачем публічної послуги може мати місце тільки у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про пред`явлення йому товару для митного оформлення, оскільки у цьому випадку виконання митних формальностей буде відбуватися безпосередньо у місці доставки товару, яке зазначено в графі 30 МД. 
		 
		Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанції не врахували особливостей як порядку митного оформлення товарів, так і пов`язаних з ним особливостей укладення між сторонами публічного договору, внаслідок чого помилково пов`язали факт укладення між сторонами договору виключно з обставиною зазначення відповідачем коду території позивача при оформленні митних декларацій та дійшли передчасних висновків про те, що відповідачем спожито запропоновану позивачем послугу в кількості, яка дорівнює кількості оформлених першим у спірний період митних декларацій. При цьому суди не з`ясували характер та зміст послуги, оплати якої вимагає позивач, тобто у чому саме полягає споживання такої послуги.
		 
		За результатами нового розгляду даної справи рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Палінкаша Івана Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" 66 900,00 грн заборгованості за надані послуги місця доставки митних вантажів та 1 762,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		 
		Місцевий господарський суд зазначив, що заповнення графи 30 вантажно-митної декларації не являється формальним виконанням вимог чинного законодавства щодо оформлення митної декларації, оскільки за подання органу доходів і зборів неправдивих відомостей про точне місцезнаходження товару або транспортного засобу комерційного призначення, що декларується, декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність.
		 
		Судом також вказано, що подання відповідачем вантажно-митної декларації, в якій у графі 30 зазначено місце доставки митних вантажів за кодом 305-002-1-1                                   ТОВ «Термінал», м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, прийняття цієї декларації органом доходів і зборів та остаточне вивезення за межі митного кордону України вантажу, який задекларований у цій митній декларації, свідчить про розміщення транспортного засобу на цій території шляхом його доставки та відповідно про споживання послуг позивача.
		 
		Суд дійшов висновку, що в період здійснення митного оформлення вантаж повинен бути доставлений до місця його знаходження, вказаного в декларації, незалежно від пред`явлення його для огляду чи без такого.
		 
		Західний апеляційний господарський суд постановою від 22 жовтня 2021 року у справі №907/399/18 залишив без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду та вказав, що виходячи з чинного законодавства, послуги місця доставки митних вантажів є обов`язковими для проходження митних формальностей та містять ознаки таких, що необхідні при митному оформленні вантажів. Факт закінчення митного оформлення вантажів у спірних випадках, який не заперечується Фізичною особою-підприємцем Палінкашем Іваном Михайловичем, свідчить про те, що відповідач доставляв товари або транспорті засоби в місце прибуття, яке зазначене в графі 30 вантажно-митної декларації, а відтак, користувався послугами позивача.
		 
		Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач Фізична особа - підприємець Палінкаш Іван Михайлович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		 
		В уточненій касаційній скарзі підставами її подання відповідач визначає              п. 1 ч. 2 ст. 287 та п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. 
		 
		На думку скаржника, суди не застосували висновки Верховного Суду, викладені в п. п. 16-28 постанови від 22.04.2019 у даній справі №907/399/18, якою дану справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Скаржник стверджує, що експортні вантажі, що декларуються згідно з ч. 2 ст. 258 Митного кодексу України, доставляються до відповідної зони митного контролю лише у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про необхідність пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення цьому органу. Вважає помилковими твердження судів, що митні формальності вимагають обов`язкової доставки товару до митного посту, оскільки ст. 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації і присутності товару на митниці в цей час не вимагається.
		 
		Також скаржник звертає увагу на лист Державної фіскальної служби України від 01.08.2014 №1085/7/99-99-24-01-06-17 "Щодо митного оформлення експортних вантажів", яким роз`яснено, що при декларуванні експортних вантажів відповідно до положень частини другої статті 258 Кодексу до графи 30 митної декларації вносяться відомості про зону митного контролю, до якої доставлятимуться товари з метою пред`явлення їх органу доходів і зборів, у разі прийняття відповідного рішення. 
		 
		На думку відповідача, оскільки рішення про необхідність пред`явлення товарів для огляду не приймалось органом доходів і зборів в 2015-2016 році щодо Фізичної особи - підприємця Палінкаша Івана Михайловича, то і товар не завозився на склад позивача, а як наслідок відповідач не користувався послугами складу позивача за адресою м.Тячів, вул. Пролетарська, 2.
		 
		Також скаржник вважає, що суди в своїх рішеннях встановили факт укладення усного договору надання послуг місця доставки, але даний висновок суперечить ст. 208 Цивільного кодексу України, де встановлено, що між двома юридичними особами належить вчиняти правочин у письмовій формі.
		 
		Крім того, за твердженням відповідача, суди взагалі не взяли до уваги та не дали оцінку п. 3.1.1. Договору про співробітництво №251 від 01.06.2012,  укладеного між позивачем та Чопською митницею, яким передбачено, що ТОВ "Термінал" може займатись підприємницькою діяльністю тільки поза зоною митного контролю. Тобто якщо навіть вантажі скаржника і знаходились б в зоні митного контролю митного поста Тячів, позивач не міг надавати згідно укладеного вищенаведеного договору з митницею жодних послуг в зоні митного контролю.
		 
		На думку скаржника, ні суди, ні позивач жодним чином не обґрунтовують та не доводять належними та допустимими доказами, що вартість одного заїзду на територію митного складу становить 300,00 грн.
		 
		За доводами скаржника судами не надано оцінки нотаріальним заявам перевізників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «РЕН-ТРАНС», які проводили перевезення товарів по заявленим ВМД.
		 
		Також, скаржник стверджує, що суди не дали оцінку та не взяли до уваги листи Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" від 16.02.2015 та від 23.09.2014, якими сам позивач вказує митниці на той факт, що експортери, зокрема і Палінкаш Іван Михайлович (відповідач) при декларуванні вантажів під час проведення експортних операцій не доставляють в зону митного контролю транспортні засоби з вантажами. Також суди не дали оцінку та не взяли до уваги лист Прокуратури Закарпатської області від 13.07.2016 №17/1-1831-15 та ухвали Печерського районного суду, в яких вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що впродовж 2014 - 2016 років службові особи митного посту Тячів Закарпатської митниці ДФС (Чопської митниці) здійснювали митне оформлення товарів у режимі експорту без їх пред`явлення митному органу та без їх доставки у зону митного контролю (відповідно до графи 30 декларацій - м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, територія Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"). Серед таких експортерів значиться і Приватний підприємець Палінкаш Іван Михайлович.
		 
		Крім того, на думку скаржника, суди не дали оцінку та не взяли до уваги лист Закарпатської митниці Державної фіскальної служби від 11.03.2015                                      №07-70-03-4-24-39/2905-11, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал", в якому митниця пояснювала позивачу, що митниця вимагає доставляти до зони митного контролю вантажі тільки у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про необхідність пред`явлення товарів митниці.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал»  у відзиві на касаційну скаргу вважає необгрунтованими доводи касаційної скарги та зокрема посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №907/399/18, як на підставу касаційного оскарження.
		 
		На думку позивача, ч. 2 ст. 258 Митного кодексу України не є спеціальною по відношенню до ч. 3 ст. 247 Митного кодексу України нормою, оскільки ними регулюються різні за своєю правовою природою відносини. А висновок Касаційного господарського суду, викладений у пункті 21 постанови від 22.04.2019, про те, що: «необхідність фактичної доставки товару до зазначеного в графі 30 "місця доставки" залежить від того, чи буде прийнято відповідне рішення про необхідність пред`явлення (огляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органом доходів і зборів за результатами опрацювання митної декларації», на думку позивача, не відповідає положенням ч. 2 ст. 258 Митного кодексу України.
		 
		За твердженням позивача, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення ст. 259 Митного кодексу України про попереднє декларування, оскільки ця норма стосується митного оформлення в режимі імпорту (ввезення на територію України), а не експорту (вивезення з території України).
		 
		Також позивач звертає увагу на те, що при відкритті касаційного провадження у даній справі Касаційний господарський суд розширив підстави касаційного оскарження, доповнив існуючі підстави (пп. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), які зазначені скаржником, неіснуючими (пп. «в» п. 2 ч. З ст. 287 ГПК України), які скаржником не зазначались та не вказувались.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.) ухвалою від 19.12.2022 передав справу №907/399/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		 
		Підставою для передачі справи №907/399/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено те, що, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Баранця О. М. - головуючий, Кондратової І. Д., Студенця В. І., не погоджується з викладеним у постанові від 22.04.2019 у справі №907/399/18 висновком щодо застосування ч. 2 ст. 258 Митного кодексу України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, та вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування ч. 2 ст. 258 Митного кодексу України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, який викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №907/399/18.
		 
		Перевіривши доводи, наведені колегією суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 19.12.2022 у справі № 907/399/18 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду касаційної скарги, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи № 907/399/18 об`єднаною палатою з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		 
		За змістом частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу.
		 
		Отже умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду, як і підставою для здійснення розгляду справи об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, є: (1) наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати; (2) такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.
		 
		Колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 19.12.2022 у справі №907/399/18 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначила про необхідність відступу від висновку щодо застосування ч. 2 ст. 258 Митного кодексу України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, який викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у цій же справі №907/399/18.
		 
		Однак об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.04.2019, не може бути підставою для відступлення у цій же справі,  оскільки умовою передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду за ч. 2 ст. 302 ГПК України є наявність саме висновку Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати щодо застосування норми права у подібних правовідносинах при розгляді іншої справи. Аналогічний висновок зроблено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/9010/17.
		 
		З огляду на викладене та за наведених обставин Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, та про відсутність підстав для розгляду справи №907/399/18 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду з підстав, наведених колегією суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 19.12.2022 у справі № 907/399/18 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
		 
		Враховуючи наведене вище справа № 907/399/18 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Палінкаша Івана Михайловича на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2021 року підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		 
		Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		 
		Справу №907/399/18 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Палінкаша Івана Михайловича на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2021 року повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду .
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                      О. Баранець
		 
		Судді                                                                                          О. Банасько
		 
		                                                                                          І. Булгакова 
		 
		                                                                                          О. Васьковський
		 
		                                                                                          Т. Дроботова
		 
		                                                                                          О. Кібенко
		 
		                                                                                          Л. Рогач
		 
		                                                                                          В. Селіваненко
		 
		                                                                                          Ю. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...