Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 393/238/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2023. Зареєстровано: 14.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2023.
Дата набрання законної сили: 13.04.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4809/40/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016120000000002

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Кропивницький апеляційний суд 
		 
		№ провадження 11-кп/4809/40/23 Головуючий у суді І-ї інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія 369-2 Доповідач в колегії апеляційного суду         ОСОБА_2  
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.04.2023 року м. Кропивницький
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42016120000000002 від 13 січня 2016 року стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2022 року, яким:
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого консультантом ПП «Мотор Кар», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України. 
		Процесуальні витрати у сумі 7453,76 грн. віднесено за рахунок державного бюджету. 
		Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази. 
		 
		                          ВСТАНОВИЛА:
		 
		Органом досудового розслідування встановлено, що  ОСОБА_7 , перебуваючи в званні капітана поліції, обіймаючи з 07.11.2015 року посаду заступника начальника Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, відповідно до п.1 Примітки до ст.364, ч.3 ст.18 КК України, п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст.ст.1-2 Закону України «Про державну службу», ст.ст.1-2, 15, 17-18, 21-23 Закону України «Про поліцію» є працівником правоохоронного органу.
		12.01.2016 року до Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області надійшло повідомлення від оператора лінії «102» про звернення ОСОБА_9 до Кіровоградської обласної лікарні з тілесними ушкодженнями у вигляді перелому нижньої щелепи.
		Дане повідомлення зареєстровано 12.01.2016 року в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області за №49. 
		По факту спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень/, 12.01.2016 року в.о. начальника слідчого відділення Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП України в Кіровоградській області ОСОБА_10 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120210000010 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК та розпочато досудове розслідування. 
		В цей же день, точного часу слідством не встановлено, заступник начальника Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 дізнавшись про те, що в провадженні слідчого відділу знаходяться матеріали кримінального провадження №12016120210000010 від 12.01.2016 року по факту спричинення ОСОБА_11 - ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, вирішив скористатись цим для можливості одержання від ОСОБА_11 для себе неправомірної вигоди за вплив на в.о. начальника слідчого відділу ОСОБА_10 та вирішення питання про не притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
		12.01.2016 року приблизно 0 13:00 год., точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, не маючи на те передбачених законом повноважень, діючи в порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», в усній формі через батька викликав ОСОБА_11 до себе в приміщення Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області.
		12.01.2016 року приблизно 18:00 год., ОСОБА_7 завівши ОСОБА_11 до свого службового кабінету, розташованого на другому поверсі Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, який знаходиться за адресою: вул. Центральна (колишня вул. Леніна) 2, смт. Новгородка, Кропивницький район (колишній Новгородківський район), Кіровоградська область, попросив в.о. начальника слідчого відділу ОСОБА_10 тимчасово залишити спільний кабінет і повідомив ОСОБА_11 про те, що йому відомо, що останній подав заяву про вступ на службу до патрульної поліції Національної поліції України та у зв`язку з наявністю заяви про спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, запропонував ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду в сумі 20 000 грн. за вирішення питання про не притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. 
		При цьому, хоча й ОСОБА_7 прямо не повідомляв ОСОБА_11 , але ними усвідомлювалось, що його прохання про надання йому неправомірної вигоди обумовленні його пропозицією вплинути на уповноважену особу, яка в розумінні п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» виконує функції держави - в.о. начальника слідчого відділення Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 щодо спонукання її до бездіяльності при притягненні ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності та за прийняття нею процесуального рішення про закриття кримінального провадження. 
		При цьому, в.о. начальника слідчого відділення Новгородківського відділення Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 , являючись керівником органу досудового розслідування, відповідно до ч.2 ст.39 КПК України уповноважена здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому правами слідчого та у відповідності до п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України наділена правом закрити кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, у якому жодній особі не повідомлено про підозру.
		ОСОБА_11 у свою чергу пояснив ОСОБА_7 про те, що він завдав ОСОБА_9 тілесні ушкодження не навмисно і вважає себе невинуватим.
		Також ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_7 про те, що скористається послугами адвоката, що домовився з ОСОБА_9 про відшкодування вартості лікування, який в свою чергу пообіцяв йому не пред`являти до нього ніяких претензій в якості потерпілого у кримінальному провадженні. 
		Крім того, ОСОБА_11 наголосив ОСОБА_7 про значний непомірний для нього розмір неправомірної вигоди. 
		Однак, ОСОБА_7 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу зазначив про те, що це немає ніякого значення, оскільки факт заподіяння ним тілесних ушкоджень ОСОБА_9 встановлений, що є свідки, які в дійсності в рамках кримінального провадження не встановлені та не допитані, також ОСОБА_7 додав, що вирішення такого «питання» в місті коштує 1 000 доларів США. 
		Після цього, ОСОБА_7 залишив кабінет та через декілька хвилин повернувся і повідомив ОСОБА_11 про зменшення суми неправомірної винагороди до 10 000 грн., вказав щоб ОСОБА_11 без його особистої присутності не передавав ОСОБА_9 грошові кошти за відшкодування завданої шкоди.
		У той же день, близько 22:00 год., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 продовжуючи реалізацію свого плану, спільно з ОСОБА_10 прибули до приміщення КНП «Кіровоградська обласна лікарня», розташованого за адресою: проспект Університетський, 2/5, м. Кропивницький, Кіровоградська область, де знаходились ОСОБА_11 та ОСОБА_9 . 
		Після того, як ОСОБА_7 дізнався про домовленість між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 про часткове відшкодування завданої шкоди, не маючи на те законних повноважень у кримінальному провадженні, діючи в порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», надиктував ОСОБА_9 текст заяви адресованої начальнику Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_12 , в якій ОСОБА_9 просив не розглядати його заяву про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, вказуючи на те, що тілесні ушкодження він отримав самостійно та претензій з цього приводу ні до кого не має. 
		Після цього, ОСОБА_7 на вулиці біля приміщення вказаної лікарні, під час особистої бесіди з ОСОБА_11 , повторно запропонував надати йому неправомірну вигоду до ранку наступного дня.
		При цьому, хоча й ОСОБА_7 прямо не повідомляв ОСОБА_11 , але ними усвідомлювалось, що його прохання про надання йому неправомірної вигоди обумовленні його пропозицією вплинути на уповноважену особу, яка в розумінні п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» виконує функції держави - в.о. начальника слідчого відділення Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 щодо спонукання її до бездіяльності при притягненні ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності та за прийняття нею процесуального рішення про закриття кримінального провадження.
		13.01.2016 року у період часу приблизно з 12:41 год. до 13:00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в своєму службовому кабінеті, розташованому на другому поверсі Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, за адресою: вул. Центральна (колишня вул. Леніна) 2, смт. Новгородка, Кропивницький район Кіровоградська область, продовжуючи реалізацію свого умислу, незважаючи на попереднє повідомлення ОСОБА_11 про відсутність у нього грошових коштів у цей день та наявність заяви ОСОБА_9 , в якій він під диктовку ОСОБА_7 , вказав, що отримав тілесні ушкодження самостійно, не будучи стороною обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні, не маючи на це законних підстав, передбачених ч. 8 ст. 95 КПК України, діючи в порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», викликав ОСОБА_11 та під час його опитування, в черговий раз запропонував ОСОБА_11 передати йому вказану раніше неправомірну вигоду, за не притягнення його до кримінальної відповідальності, порадивши взяти кошти в кредит в банку. 
		При цьому, хоча й ОСОБА_7 прямо не повідомляв ОСОБА_11 , але ними усвідомлювалось, що його прохання про надання йому неправомірної вигоди обумовлені його пропозицією вплинути на уповноважену особу, яка в розумінні п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» виконує функції держави - в.о. начальника слідчого відділення Новгородківського відділення Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 , щодо спонукання її до бездіяльності при притягненні ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності та за прийняття процесуального рішення щодо закриття кримінального провадження.
		14.01.2016 року, приблизно о 15 год. 10 хв., ОСОБА_7 попередньо домовившись зустрів ОСОБА_11 , провів його до свого службового кабінету, розташованому на другому поверсі Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, за адресою: вул. Центральна (колишня вул. Леніна) 2, смт. Новгородка, Кропивницький район (колишній Новгородківський район), Кіровоградська область та передав йому аркуш паперу з реквізитами банківського карткового рахунку НОМЕР_1 , вказавши, що грошові кошти необхідно перерахувати на вказаний банківський картковий рахунок, тим самим зазначивши час, місце і спосіб надання зазначеної вище неправомірної вигоди. 
		При цьому, хоча й ОСОБА_7 прямо не повідомляв ОСОБА_11 , але ними усвідомлювалось, що його прохання про надання йому неправомірної вигоди обумовленні його пропозицією та обіцянкою вплинути на уповноважену особу, яка в розумінні п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» виконує функції держави - в.о. начальника слідчого відділення Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 щодо спонукання її до бездіяльності при притягненні ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності та за прийняття нею процесуального рішення про закриття такого кримінального провадження.
		14.01.2016 року о 15 год. 30 хв., ОСОБА_11 , виконуючи вимогу ОСОБА_7 , вніс на банківський картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 10 000 грн. 
		При таких обставинах,  ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, а саме прийняття пропозиції і обіцянки здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за надання неправомірної вигоди для себе та одержання неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		   За результатами розгляду зміненого прокурором обвинувального акту, суд першої інстанції, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к) та від 16 жовтня 2019 року (справа №640/6847/15-к) у зв`язку з не відкриттям із-за бездіяльності прокурора обвинуваченому ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_8 , на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України ухвал слідчих суддів Черкаського апеляційного суду від 14.01.2016 року, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, визнав недопустимими ряд доказів обвинувачення та у зв`язку з відсутністю у матеріалах кримінального провадження інших належних, допустимих та достовірних доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 , з посиланням на показання свідків - начальника Новгородківського ВП ОСОБА_12 , в.о. начальника слідчого відділення ОСОБА_10 та слідчого ВП ОСОБА_14 , дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення і, в силу презумпції винуватості, закріпленої в ст.62 Конституції України, на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України виправдав ОСОБА_7 , у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України. 
		      У апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати вирок районного суду, вказуючи на невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам цієї справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ухвалити новий вирок, згідно з яким  ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі п.3 ч.1 ст. 49 та ч.5 ст. 74 КК України звільнити обвинуваченого  ОСОБА_7 від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
		Зокрема прокурор зазначає про те, що не зважаючи на сукупність зібраних органом досудового розслідування достатніх, належних та допустимих доказів, які з об`єктивністю свідчать про винуватість  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції допустив упередженість та неповноту при розгляді цієї справи, безпідставно та необгрунтовано визнав цілий ряд представлених стороною обвинувачення доказів недопустимими, в основу виправдувального вироку поклав показання самого обвинуваченого ОСОБА_7 , а також заінтересованих свідків - начальника Новгородківського відділу поліції ОСОБА_12 , в.о. начальника слідчого відділу ОСОБА_10 та слідчого ОСОБА_14 , свої висновки належним не мотивував, ухвалив  незаконний виправдувальний вирок,  зміст якого не відповідає вимогам п. 4 ст. 370 та п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України. 
		У запереченнях захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить відмовити прокурору у задоволенні апеляційної скарги, вказуючи на безпідставність доводів прокурора, законність та обгрунтованість ухваленого виправдувального вироку.
		Заслухавши доповідача, провівши за клопотанням прокурора  ОСОБА_6 та захисника  ОСОБА_8  судове слідство в обсязі дослідження письмових доказів, а саме ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення  НСРД, протоколів негласних слідчих (розшукових) дій від 15.01.2016 року, про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, огляду місця події, а також висновків експертів № 12, 303, 304 та допиту обвинуваченого ОСОБА_7 , в дебатах прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
		Переглядаючи вирок в межах апеляційних доводів прокурора про скасування виправдувального вироку, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам цієї справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів апеляційного суду вважає, що прокурор під час апеляційного розгляду довела наявність правових і фактичних підстав для цього.
		Так, відповідно до ст. 370 КПК України, як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
		               Крім того, згідно положень ст. 7, 17 та  22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.
		При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, ухвалюючи вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст.ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм належну, логічну оцінку щодо об`єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст. ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
		За змістом ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
		Згідно із ч. 2 ст.113 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 28 КПК України передбачено, що розумні строки не можуть перевищувати передбачені кримінальним процесуальним кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
		Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрито (ч. 5 ст. 28 КПК України).
		В даному випадку, нескладна за кваліфікацією, предметом з`ясування та обсягом доказування кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 369-2 КК України знаходилась на розгляді у Новгородківському районному суді Кіровоградської області з 31 травня 2016 року, тобто більше 6 років, що явно виходить за межи розумних строків.
		За версією слідства ОСОБА_7 14 січня 2016 року приблизно о 15.10 год., працюючи на посаді заступника начальника Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, у службовому кабінеті Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, розташованого за адресою: вул. Центральна, 2, смт. Новгородка, Кропивницького району Кіровоградської області, з метою отримання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди, обумовленої його пропозицією та обіцянкою вплинути на уповноважену особу, яка виконує функції держави - в.о. начальника слідчого відділення Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 щодо спонукання її до бездіяльності при притягненні ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності та за прийняття нею процесуального рішення про закриття кримінального провадження, передав ОСОБА_11 аркуш паперу з реквізитами банківського карткового рахунку ОСОБА_13 № НОМЕР_1 , на який ОСОБА_11 , на вимогу ОСОБА_7 14.01.2016 року о 15 год. 30 хв. вніс грошові кошти в сумі 10 000 грн. 
		Однак, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного вироку, виправдовуючи ОСОБА_7 із-за недоведеності вчинення ним даного кримінального правопорушення, суд зазначив про недопустимість протоколів негласних слідчих (розшукових) дій від 15.01.2016 року, проведених на підставі ухвал слідчих суддів апеляційного суду Черкаської області від 14.01.2016 року, які при аналізі, за висновком суду не містять даних про одержання ОСОБА_7 для себе та третьої особи неправомірної вигоди або  іншої інформації щодо пропозиції та обіцянки ОСОБА_7 здійснити вплив на прийняття слідчою ОСОБА_10 рішення про закриття кримінальної справи. 
		Крім того, суд критично оцінив зміст протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 15.01.2016 року про те, що ОСОБА_7 обшукавши ОСОБА_11 передав останньому аркуш паперу із номером картки «Приватбанку» ( НОМЕР_1 ), на який ОСОБА_11 повинен був покласти вказану суму коштів за не притягнення його до кримінальної відповідальності, оскільки ці дані, за висновком суду не узгоджується з іншими доказами сторони обвинувачення. 
		Матеріали НСРД, за висновком суду також не містять беззаперечних фактичних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 вказував ОСОБА_11 перерахувати йому або іншій особі 10 000 грн. неправомірної винагороди, не встановлено пропозиції і обіцянки про надання ОСОБА_7 або іншій особі такої винагороди у вказаному розмірі, а зміст аудіо і відеозаписів не містить розмов ОСОБА_7 з приводу карткового рахунку, який вказано на аркуші паперу.
		Також суд вказав, що факт знаходження аркушу паперу формату А-4 в робочому столі ОСОБА_7 з вирізаним з нього фрагментом та висновки судово-технічних експертиз документів, не підтверджують факт існування самої події та не можуть свідчити про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки цей факт не узгоджується з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами та показаннями свідків - начальника Новгородківського ВП ОСОБА_12 , в.о. начальника слідчого відділу ОСОБА_10 , слідчого ОСОБА_14 та обвинуваченого ОСОБА_7 .
		Підсумовуюючи свої висновки суд зазначив про те, що висунуте ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України не знайшло свого об`єктивного підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів для доведення вчинення ОСОБА_7 даного кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не представлено. 
		Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Згідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		За змістом положень ч.1 та 2 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		Відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		За результатами апеляційного розгляду колегія суддів апеляційного суду дійшла однозначного висновку про те, що кримінальна справа про обвинувачення  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України судом першої інстанції вирішена неправильно, мотиви та висновки суду про недоведеність винуватості ОСОБА_7 суперечливі, непереконливі, а по суті необ`єктивні, оскільки з усієї доказової бази, суд абсолютно вибірково, з формальних підстав визнав одні докази недопустимими, інші такими, що не приймаються до уваги, а інші такими, що не підтверджують наявність події злочину та винуватість ОСОБА_7 , при тому, що згідно з матеріалами кримінального провадження саме ОСОБА_7 викликав через батька  ОСОБА_11 до Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області де в службовому кабінеті ініціював одержання неправомірної вигоди за вирішення питання зі слідчою ОСОБА_10 про непритягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності за спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень та закриття справи, визначив її розмір, порядок та строки передачі, що підтверджується комплексом проведених слідчих, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, результати яких зафіксовані у відповідних процесуальних документах, які узгоджуються з висновками експертів, а також з показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в судовому засіданні, яким суд не дав належної та об`єктивної оцінки. 
		При ухваленні виправдувального вироку стосовно ОСОБА_7 , судом не враховано, що підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.
		Кримінальна відповідальність за ч.2 ст. 369-2 КК України настає за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозицію чи обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди. 
		             Предмет злочину - неправомірна вигода (привілей, хабар), тобто будь-які матеріальні та нематеріальні цінності, що надаються зловмисникові без законних підстав. Серед них: гроші (готівкові, безготівкові, електронні); нерухомість, рухомі речі; активи, корпоративні права; послуги, пільги, переваги та інші блага.
		Об`єкт - законний порядок реалізації повноважень особами, які займають посади в державних структурах і органах місцевого самоврядування, які, дотримуючись інтересів служби, повинні діяти непідкупно, справедливо і неупереджено.
		Об`єктивна сторона - це протиправні дії в таких формах: 1) з боку «замовників»: обіцянку - інформування про місце, час, спосіб надання вигоди; пропозиція - повідомлення одержувачу про можливість отримати нелегітимні блага взамін за вплив на державного службовця, щоб той зробив потрібні замовнику дії або утримався від них (при цьому побажання повинно стосуватися саме посадових повноважень, а не приватного життя чиновника, його викладацької, наукової діяльності або творчості) давання хабара - передача, вручення матеріальних цінностей, оформлення паперів про перехід прав власності, надання послуг, реалізація пільг і привілеїв.
		З боку «посередників»: прийняття обіцянки - демонстрація готовності прийняти хабар; прийняття пропозиції - підтвердження можливості посприяти у вирішенні питання за надання неправомірної блага; отримання незаконної вигоди - прийняття предмета хабара у власність або отримання права розпоряджатися ним (особисто, спільно з ким-небудь, через третіх осіб); прийняття, пов`язане з вимаганням - вимога надати перевагу, навмисне створення обставин, при яких клієнт змушений піти на це через погрози з боку чиновника або посередника.
		При з`ясуванні об`єктивної сторони, суд повинен встановити обставини злочину, спосіб його здійснення (де, яким способом відбулася домовленість, час і місце запланованої або реалізованої передачі хабара), причинно-наслідкові зв`язки між діянням і негативними наслідками.
		Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК є будь-яка фізична осудна особа, що досягла віку кримінальної відповідальності на момент його вчинення, яка, за усвідомленням того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
		Як убачається з матеріалів справи і сторонами не оспорюється  ОСОБА_7 , перебуваючи в званні капітана поліції, обіймаючи з 07.11.2015 року посаду заступника начальника Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, відповідно до п.1 Примітки до ст.364, ч.3 ст.18 КК України, п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст.ст.1-2 Закону України «Про державну службу», ст.ст.1-2,15,17-18,21-23 Закону України «Про поліцію» є працівником правоохоронного органу.
		Таким чином, ОСОБА_7 є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Підставою для внесення відомостей до ЄРДР 13.01.2016 року за № 42016120000000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 368 КК України, та початку проведення досудового розслідування стала саме заява ОСОБА_11 від 13.01.2016 року про те, що 12.01.2016 року його викликав заступник начальника Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області  ОСОБА_7  і повідомив, що йому загрожує кримінальна відповідальність, однак якщо він надасть йому 10 000 грн. та відшкодує збитки потерпілому, то він вирішить питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності.  
		Тобто вже до початку проведення НСРД матеріали кримінального провадження містили відомості, які вказували на реалізацію обвинуваченим ОСОБА_7 своєї мети - отримання неправомірної вигоди.
		НСРД у цьому кримінальному провадженні супроводжувалися судовим контролем, оскільки для їх проведення 14.01.2016 року було отримано відповідні дозволи слідчих суддів Черкаської області. 
		Для правильного вирішення цієї справи, суд при вирішенні питання про недопустимість доказів сторони обвинувачення, у тому числі матеріалів НСРД повинен був враховувати, що системний аналіз положень Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генпрокуратури України, МВС України, СБУ України, Адміністрації держприкордонслужби України, Мінфіну України, Мін`юсту України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, зокрема Розділу V, дає підстави стверджувати, що прокурор не є самостійним суб`єктом розсекречення матеріалів. 
		Він зобов`язаний звернутися з відповідним клопотанням до експертної комісії з питань таємниць, яка й приймає рішення про розсекречення.
		На противагу обов`язку сторони обвинувачення до моменту направлення обвинувального акта до суду розкрити всі докази, пов`язані зі справою, шляхом надання доступу до матеріалів справи, може виникнути ситуація, за якої надання певних матеріалів на цій стадії є неможливим з огляду на державні інтереси щодо збереження певної інформації у таємниці.
		Докази у вигляді результатів НСРД повинні бути відкриті стороні захисту у порядку, визначеному ст. 290 КПК України, однак процесуальні документи, в тому числі ухвали слідчого судді, про дозвіл на проведення НСРД у виключних випадках можуть бути надані й під час розгляду справи в суді.
		             Якщо відповідні документи будуть надані суду, що розглядає кримінальне провадження, суд на основі оцінки доказів у їх сукупності, а також з урахуванням процесуальних підстав для проведення НСРД, та з урахуванням позицій сторін, в тому числі - позиції сторони захисту, може прийняти рішення про їх допустимість  (Постанова Верховного Суду від 21.09.2022 по справі № 516/32/17).
		З вищевказаної позиції Верховного Суду слідує, що невідкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України документів, які стали приводами і підставами для проведення НСРД, автоматично не вказує про необхідність визнання протоколів за результатами проведення НСРД недопустимими доказами у розумінні ст. 87 КПК України. 
		Тобто, невчасно відкриті докази не можуть бути визнані недопустимими.
		Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. 
		Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (постанови від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18, від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к).
		Також Верховний Суд зазначав, що, якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на ч. 1 ст. 87 КПК України, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. 
		Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. 
		За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (постанови ВС від 08 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к, від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19).
		Висновки суду першої інстанції про недопустимість доказів (протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 15.01.2016 року) оскільки на стадії  відкриття матеріалів (ст.290 КПК України) обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 , не були ознайомлені з ухвалами слідчих суддів апеляційного суду Черкаського області від 14.01.2016 року, і були позбавлені можливості з`ясувати законність заходів, які тимчасово обмежували конституційні права та свободи ОСОБА_7 , на думку колегії суддів апеляційного суду є необґрунтованими.
		Як правильно зазначив прокурор у своїй апеляційній скарзі з посиланням на постанову Верховного суду України від 06.10.2021 у справі        № 563/629/15-к, відповідно до якої процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. 
		Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб. 
		Отже, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (у тому числі, відповідні постанови прокурора та ухвали слідчих суддів) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД.
		Беручи до уваги те, що КПК України чітко встановлює процесуальні підстави проведення НСРД, а в протоколі про результати проведення таких дій завжди вказується, на підставі якого рішення вони проводилися, не можна говорити про те, що для сторони захисту в цілому буде неочікуваним побачити відповідний процесуальний документ, якщо його буде відкрито не на стадії закінчення досудового розслідування, а дещо пізніше.
		Більше того, змагальність процесу передбачає свободу сторін у висловленні своїх заперечень, у тому числі щодо допустимості тих чи інших доказів. Це, зокрема, прямо випливає зі змісту ч. 3 ст. 89 КПК України, яка передбачає, що сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Цьому праву кореспондує відповідний обов`язок іншої сторони довести допустимість такого доказу (ч. 2 ст. 92 КПК України).
		Принцип диспозитивності (ст. 26 КПК України), який відноситься до основних засад кримінального провадження, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК України, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх повноважень указаним Кодексом.
		Вказана позиція узгоджується із висновками, викладеними у постанові колегії суддів Великої палати ВС від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15-к (провадження № 13-43кс19), відповідно до якої суд має детально вивчати ситуації, коли процесуальні документи щодо проведених НСРД не були повністю розкриті стороні захисту на етапі завершення досудового розслідування. 
		За таких обставин поряд з перевіркою дотримання умов наданого дозволу на проведення НСРД суд повинен з`ясувати причини, які перешкодили прокурору відкрити їх на більш ранній стадії.
		Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає небезпідставними доводи прокурора  ОСОБА_6  про те, що суд не дав належної оцінки процесуальній поведінці обвинуваченого ОСОБА_7  та його захисника ОСОБА_8 , позиція яких чітко сформована і зводиться до провокації злочину правоохоронними органами, маніпуляціями та штучним створенням доказів про виготовлення ОСОБА_7  на робочому комп`ютері номеру карткового рахунку  ОСОБА_13  та передачі вирізаного фрагменту паперу  ОСОБА_11  для внесення 10 000 грн.  неправомірної вигоди, недоведеністю впливу на слідчого  ОСОБА_10 , недостовірністю даних про поповнення  ОСОБА_11  карткового рахунку ОСОБА_13 на вказану суму, в той час як проводився обшук в службовому кабінеті ОСОБА_7 , порушення процедури виїмки коштів з «Приват Банку» та відсутність факту отримання ОСОБА_7 неправомірної вигоди.
		Тобто, саме така позиція сторони захисту була чітко сформована та підтримана на всіх етапах судового розгляду, а версія про недопустимість протоколів за результатами проведення НСРД від 14.01.2016 року та контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 15.01.2016 року виникла з ініціативи суду, оскільки відповідне клопотання про їх недопустимість, матеріали справи не містять. 
		Більш того, не послідовна, а по суті суперечлива позиція суду полягає ще в тому, що суд визнавши недопустимими протоколи НСРД, констатувавши цей факт у своїх висновках, з посиланням на стенограми розмов надав їм юридичну оцінку, вказавши, що вони не мають ніякого доказового значення, оскільки не містять фактів вимагання  ОСОБА_7 неправомірної вигоди у ОСОБА_11 та обіцянки здійснити вплив на прийняття рішення слідчою ОСОБА_10 , не сприймаючи при цьому показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , даючи перевагу показанням обвинуваченого ОСОБА_7 та працівників Новгородківського відділу поліції  ОСОБА_12 ,  ОСОБА_10   та  ОСОБА_14 .  
		Необґрунтовано на думку колегії суддів визнав суд недопустимим протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 15.01.2016 року про те, що  ОСОБА_7 обшукавши ОСОБА_11 передав останньому аркуш паперу із номером картки «Приватбанку» ( НОМЕР_1 ), на який ОСОБА_11 повинен був покласти вказану суму коштів за непритягнення його до кримінальної відповідальності, вказавши лише про те, що він не узгоджується з іншими наданими стороною обвинувачення доказами. 
		Як стверджує прокурор у своїй апеляційній скарзі, суд проявив явну упередженість при оцінки доказів, надав перевагу показанням обвинуваченого ОСОБА_7 без врахування інших доказів, як кожного окремо так і в сукупності з іншими, що не відповідає загальним засадам кримінального провадження та усталеним принципам правосуддя, про які йдеться як в національному законодавстві, так й в рішеннях Європейського суду з прав людини. 
		Зокрема, суд на думку прокурора не дав об`єктивної оцінки даним протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 61/К/194 (диск № 659) № 61/К/195 (диск №660) на яких зафіксовані розмови ОСОБА_11 та ОСОБА_7 13 та 14 січня 2016 року, зміст яких свідчить про те, що  ОСОБА_7 явно заінтересований в отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_11 шантажує його притягненням до кримінальної відповідальності, суворістю покарання і т.і., не зважаючи на відсутність у  ОСОБА_11 необхідної суми не приховано розповідає « … що його це не цікавить …. що він …не для себе …. що його за це вже …… чекай поки закінчиться перерва у банку …» 
		Тобто ОСОБА_7 за висновком прокурора явно не опікувався питаннями відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_9 , а навпаки у розмовах проявляє інтерес та наполегливість в отриманні коштів від ОСОБА_11 , вживає при цьому заходи конспірації. 
		Дані НСРД на думку прокурора узгоджується із показаннями ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , а також з протоколом огляду місця події від 14.01.2016 року - службового кабінету ОСОБА_7 .
		Прокурор вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги, а по суті проігнорував висновки експертів № 303, 304 та 12 згідно яких вилучені 14.01.2016 під час огляду місця події, в службовому кабінеті ОСОБА_7 аркуш паперу з вирізаним фрагментом паперу з надрукованими на ньому цифрами склали єдине ціле, що експериментальні зразки, роздруковані з вилученого в кабінеті ОСОБА_7 лазерного принтеру Canon LBP 6000 та друкований текст на наданому ОСОБА_11 фрагменту паперу, мають один і той же спосіб виготовлення та могли бути виготовлені на одному і тому ж принтері, а виявлений електронний документ із змістом, яким є номер карткового рахунку, який відповідав номеру рахунку, зазначеному на клаптику паперу, переданому слідчому ОСОБА_11 , створений 05.01.2016, останнє збереження та роздрукування 14.01.2016 16:06 та 16:05.
		Крім того, суд на думку прокурора не дав належної оцінки можливості впливу ОСОБА_7 на в.о. начальника слідчого відділення ОСОБА_10 , яка за свідченням ОСОБА_11 та ОСОБА_9 займалась розслідуванням за допомогою ОСОБА_7 таким чином, щоб знаючи про те, що ОСОБА_9 тілесні ушкодження були спричиненні саме ОСОБА_11 , вони в той же час схиляли ОСОБА_9 до надання ним неправдивих пояснень та заяви, що він отримав тілесні ушкодження самостійно. 
		Суд також не звернув уваги на те, що спільний приїзд ОСОБА_10 та ОСОБА_7 до лікарні свідчить про його обізнаність з обставинами вказаного кримінального провадження є непрямим доказом того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 перебували в довірительних стосунках, що у ОСОБА_7 були всі можливості впливати на рішення прийняті ОСОБА_10 . 
		Висновок суду про те, що протоколи про застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 14.01.2016 не вказують на причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, які є невід`ємною частиною матеріалів НСРД, на думку прокурора прямо вказують на походження, помітку та вручення грошових коштів ОСОБА_11 , які в подальшому були ним перераховані на рахунок, вказаний ОСОБА_7 на клаптику паперу А-4. 
		Суперечливі висновки суду першої інстанції, прийняття до уваги показань обвинуваченого ОСОБА_7 щодо його невинуватості та не сприймання судом в якості доказів винуватості показань свідка ОСОБА_11 , матеріалів НСРД, вилученого з робочого комп`ютера ОСОБА_7 друкованого тексту з номером рахунку на який було перераховано 10000 грн. неправомірної вигоди та висновків експертиз, за висновком прокурора свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ч.1 ст.412 КПК України є підставою для скасування оскаржуваного вироку, а неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту та незастосування судом закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню та застосуванню закону про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_7 .
		За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів апеляційного суду дійшла переконливого висновку про те, що ухвалюючи за результатами розгляду даного кримінального провадження виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_7 , суд першої інстанції грубо порушив вимоги ст. 370 КПК України, так як допустив явну невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження, не дав належної оцінки наявним у справі доказам у їх сукупності та взаємозв`язку, допустив суперечності у своїх висновках, що стало наслідком його не законності, не обґрунтованості та не вмотивованості, а також порушив вимоги ст. 374 КПК України щодо вимог до змісту вироку.
		Виходячи із передбачених ст. ст. 7, 9 ч.6 КПК України  загальних засад кримінального провадження, положень ст. 409, 411, 412, 415 КПК України, з метою забезпечення права сторін провадження на справедливий судовий розгляд та на оскарження процесуальних рішень, дотримання принципу змагальності сторін та свободи подання ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалений Новгородківським районним судом Кіровоградської області випровдувальний вирок стосовно ОСОБА_7 підлягає безумовному скасуванню, у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. 
		Встановлена колегією суддів неповнота судового розгляду є системною, що свідчіть про однобічність розгляду судом першої інстанції даного кримінального провадження.
		Вказані порушення закону, а отже і подальшу оцінку доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, не можливо усунути під час апеляційного перегляду даного кримінального провадження, навіть шляхом проведення повного дослідження всіх доказів по справі, оскільки у такому разі буде порушено принцип інстанційності судової системи та право учасників кримінального провадження на оскарження процесуальних рішень ( ст.24 КПК України).
		У зв`язку із скасуванням вироку суду із-за істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, та відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, якими встановлено, що призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, колегія суддів в обговорення вини і кваліфікації дій ОСОБА_7 не входить. 
		Під час нового судового розгляду даного кримінального провадження, суду першої інстанції слід всебічно, повно та неупереджено розглянути його та дослідити доводи апеляційної скарги прокурора, під час ухвалення вироку не допустити виявлені недоліки та ухвалити вмотивоване, законне і справедливе судове рішення, надавши оцінку всім доказам, дослідженим під час судового розгляду.    
		 
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407-412, 415, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити частково.
		Виправдувальний вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 42016120000000002 від 13 січня 2016 року стосовно ОСОБА_7 за ч.2 ст. 369-2 КК України - скасувати, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та призначити новий судовий розгляд в Новгородківському районному суді Кіровоградської області. 
		Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді: 
		 
		ОСОБА_2          ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...