Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/3224/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2023. Зареєстровано: 14.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2023.
Дата набрання законної сили: 14.11.2023
Результат оскарження 14.11.2023 Апеляційний суд Львівської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/464/140/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020140000000282

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/3224/21
		пр.№ 1-кп/464/140/23 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14.04.2023 року                         м.Львів
		Сихівський районний суд м.Львова
		головуючий суддя ОСОБА_1 
		секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/3224/21, внесене 23.04.20. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140070000000282, відносно 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, військовозобов`язаного, одруженого, працюючого водієм ПП «Кобрин», судимості не має, -
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України, -
		де сторонами виступають з боку:
		обвинувачення - прокурори: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;
		захисту: обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_7 , -
		       учасник провадження - представники потерпілого ДПП НП України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		 
		з участю його учасників,
		 
		                                в с т а н о в и в :
		 
		 
		 
		ОСОБА_4 , обіймаючи відповідно до наказу т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 1062 о/с від 02 листопада 2018 року посаду інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та будучи службовою особою, обізнаною у поновленні з 20 березня 2020 року використання Управлінням послуг для заправки службових транспортних засобів бензином А-95 з АЗС «ОККО», 05 квітня 2020 року о 21.55 год на АЗС «ОККО» по вул.Петлюри,1 у м.Львові, з корисливих мотивів, усупереч інтересам служби, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, спрямований на заволодіння майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поіції України - паливом (бензином А-95), та бажаючи протиправно обернути чуже майно на свою користь, шляхом використання паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2, на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, здійснив нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 10 літрів, що перебувало у його віданні, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 258 грн, після чого налив паливо у каністру та залишив територію АЗС.
		 
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання службовою особою службовим становищем, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.191 КК України.
		Крім цього, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 06 квітня 2020 року о 21.24 год на АЗС «ОККО» по вул.Ряшівська,6 у м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, після чого налив паливо у каністри та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 12 квітня 2020 року о 23.20 год на АЗС «ОККО» по вул.Ряшівська,6 в м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, після чого налив паливо у каністри та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 13 квітня 2020 року о 23.33 год на АЗС «ОККО» по вул.Ряшівська,6 у м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, після чого налив паливо у каністри та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 15 квітня 2020 року о 00.29 год на АЗС «ОККО» по вул.Ряшівська,6 у м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, після чого налив паливо у каністри та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 16 квітня 2020 року о 00.14 год на АЗС «ОККО» по вул.Ряшівська,6 у м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, після чого налив паливо у каністри та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, того ж дня о 23.11 год на АЗС «ОККО» по вул.Рудненська,1 в м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 10 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 258 грн, після чого налив паливо у каністру та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 17 квітня 2020 року о 22.55 год на АЗС «ОККО» по вул.Клепарівська,30Б в м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, після чого налив паливо у каністри та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 18 квітня 2020 року об 11 год на АЗС «ОККО» по вул.Клепарівська,30Б в м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, після чого налив паливо у каністри та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 21 квітня 2020 року о 21.58 год на АЗС «ОККО» на вул.Ряшівська,6 в м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, після чого налив паливо у каністри та залишив територію АЗС.
		 
		 
		 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, того ж дня о 22.18 год на АЗС «ОККО» по вул.Рудненська,1 м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 10 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 258 грн, після чого налив паливо у каністру та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 22 квітня 2020 року о 20.55 год на АЗС «ОККО» по вул.Рудненська,1 в м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, після чого налив паливо у каністри та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, тоді ж о 21.18 год на АЗС «ОККО» по вул.Петлюри,1 в м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 10 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 258 грн, після чого налив паливо у каністру та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 23 квітня 2020 року о 21.23 год на АЗС «ОККО» по вул.Городоцька,284-1 в м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, після чого налив паливо у каністри та залишив територію АЗС.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, 28 квітня 2020 року о 20.57 год на АЗС «ОККО» по вул.Дж.Вашингтона,12 в м.Львові, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, з використанням паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , на лицьовій стороні якої зазначено її пін-код та яка належала ДПП і була призначена для заправки службового автомобіля «ШКОДА РАПІД» (номерний знак НОМЕР_1 ), умисно, повторно заволодів майном потерпілого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - пальним, що перебувало в його віданні, здійснивши нею розрахунок за паливо - бензин А-95 у кількості 20 літрів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 516 грн, зливши паливо у каністри. Після цього ОСОБА_4 був викритий працівниками правоохоронних органів, а паливна смарт-картка АЗС «ОКККО» № НОМЕР_2, дві каністри об`ємом по 10 л кожна, заповнені бензином А-95, та чек були вилучені під час проведення огляду місця події на території автозаправки. 
		Відтак за період з 06 по 28 квітня 2020 року ОСОБА_4 , будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, за допомогою паливної смарт-картки АЗС «ОККО» № НОМЕР_2, повторно заволодів майном ДПП НП України - паливом ( бензином А-95) в об`ємі 250 л на загальну суму 6450 грн, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. 
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання службовою особою службовим становищем, повторно, тобто злочин, передбачений ч.3 ст.191 КК України.
		 
		       Під час судового провадження сторона захисту пред`явлене обвинувачення, яке вважає незрозумілим і таким, що ґрунтується на припущеннях, заперечила, покликаючись на упередження і однобічність досудового розслідування, зібрання доказів неуповноваженим органом та висунула свою версію. Обвинувачений зазначив, що з 2015 по 2020 років обіймав посаду патрульного поліції УПП у Львівській області і не був матеріально-відповідальною особою. Користувався двома номерами мобільних телефонів: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Патрулювання здійснював його екіпаж, який складався з двох осіб, на закріпленому транспортному засобі «Шкода Рапід» 4844. За кожним транспортним засобом була закріплена своя смарт-картка паливно-мастильних матеріалів АЗС, пін-код (пароль) якої складався з 4 цифр, що відповідали номеру транспортного засобу. У кінці січня 2020 року була заміна таких карток з АЗС «ОККО» та АЗС «WOG». Його командир ОСОБА_11 сказав, що слід замінити карточку. 20-25 січня 2020 року він взяв карточку АЗС «ОККО», заніс автогосподарство, де ОСОБА_12 таку віддав, отримавши натомість нову картку АЗС «WOG», де була наклейка з пін-кодом, цифри якого відповідали транспортному засобу, за яким закріплювалась картка. При цьому він розписався у відомості, на його думку, за здачу і отримання карточок. Все було нормально, допоки на початку квітня 2000 року він поза службою на своєму авто «ВАЗ 2112» заїхав на заправку «Чіко» по вул.Бойчука в м.Львові, де до нього підійшов невідомий чоловік у цивільному з пропозицією купити у нього бензин на карточці, який йому дали в замін на розрахунок заборгованості по зарплаті. Ціна була 18 грн за літр, а всього 300 л, ліміт 30 л. Карточка була ідентична тим, що видавали їм на роботі. Однак у чоловіка була одна умова - оскільки картка була прив`язана до його транспортного засобу, щоб він (обвинувачений) зливав бензин у каністри на заправці, а не в чужий транспортний засіб. Він погодився, заплатив чоловіку 5400 грн. Невідомий на карточці написав йому код, і вони розійшлись. Перевірив картку на наявність бензина наступного дня. Зливав бензин допоки його не затримали на 260 л, ставлячи авто неподалік заправок. Він не міг подумати, що таке станеться. Відтак вважає себе невинуватим і просить виправдати, а в задоволенні цивільного позову - відмовити. Крім цього вважає, оскільки є звільнений з правоохоронних органів, тому відпала суспільна небезпечність вчиненого. Зазначив, що при затриманні проводилась зйомка, були поняті, нікому зауважень не висловлював і клопотань не заявляв, добровільно все видав, тиск на нього не чинився, а на досудовому розслідуванні давав визнавальні показання в якості свідка зі страху (хоча на відео, яке було продемонстроване у судовому засіданні на клопотання захисника, обвинувачений був спокійний). У подальшому проводилось службове розслідування, він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та звільнений зі служби, наслідки жодного з них не оскаржував і не звертався в правоохоронні органи щодо порушення кримінального провадження щодо співучасті інших осіб на службі. Не зміг пояснити, чому на усіх відео при злитті в каністри бензини та розрахунку відповідною карткою на АЗС приховував своє обличчя, натягаючи капюшон, та місці події, де був виявлений, на запитання ствердив, що дану картку АЗС знайшов на вулиці. 
		       
		Суд, дослідивши надані докази і керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного відстоювання сторонами обвинувачення та захисту їх правових позицій та провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дійшов наступного висновку.
		Представник потерпілого/цивільного позивача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_8 заявлений цивільний позов підтримала з підстав і мотивів, викладених у ньому, та просила задоволити, стягнувши з обвинуваченого за 260 л палива - бензин А-95 6708 грн. Ствердила, що ОСОБА_4 входив до складу екіпажу, який складався з 2 осіб, та був закріплений в інкримінований період за транспортним засобом «Шкода Рапід» 4844. За вказаним транспортним засобом була закріплена і смарт-картка на паливо, яка не передається, а завжди залишається у ньому. Пін-код на вказаній картці в інкримінований період складався з чотирьох цифр і не відповідав номеру транспортного засобу. 25 січня 2020 року в УПП у Львівській області змінилася мережа автозаправних комплексів для заправки службових транспортних засобів бензином із АЗС «ОККО» на АЗС «WOG», у зв`язку з чим відбувалась заміна карток на заправку паливом. Саме обвинувачений, який обіймав посаду інспектора УПП у Львівській області, при заміні карток з «ОККО» на «WOG», 25.01.20., отримавши нову карту АЗС «WOG», не здав стару карту АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 зі словами, що поверне пізніше, тому картку не блокували.
		       Свідок ОСОБА_13 , яка у 2020 році обіймала посаду начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Львівській області, а на даний час - інспектор відділу зв`язків із громадськістю УПП у Львівській області ДПП, ствердила, що нормативно закріплений порядок видачі/здачі паливних смарт-карток у органах патрульної поліції відсутній. Смарт-картка АЗС видається разом з паролем, який активований, але не закріплена за транспортним засобом. У подальшому смарт-картка, яка має відповідний номер, закріплюється за службовим транспортним засобом, на ній наклеюється папір, як цінник, на якому записується пароль з 4 цифр, який змінити неможливо, що вносилося ДПП у базу «ОККО» та «WOG». Пароль (пін-код) смарт-картки АЗС «WOG» співпадав з номером службового ТЗ, а смарт-картки АЗС«ОККO» - ні. Вказані картки, на яких встановлювались обмеження щодо кількості використання палива, знаходились у ТЗ разом із відомістю і журналом виїзду. ОСОБА_12 видавала відповідні картки і доповідала їй про нездачу відповідної картки АЗС «ОККО». Блокуванням карток займалась ОСОБА_14 . Саме вона не мала підстав для блокування картки, т.я. їй не надходили ні рапорти, ні заяви. У подальшому не блокували карту, т.я. спостерігали за тим, хто ж зливає паливо. Про те, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення їй стало відомо пізніше. Коли дізнались про те, що це вчиняє обвинувачений, ОСОБА_15 дав вказівку не блокувати картку і не змінювати ліміт.
		       Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , старший статист транспортного забезпечення УПП у Львівській області ДПП, суду ствердила, що паливні смарт-картки АЗС не є матеріальною цінністю, їх порядок видачі/здачі у органах патрульної поліції нормативно не закріплений. ДПП мала картки АЗС «ОККО» та «WOG», з яких картки АЗС «ОККО» були одночасно як «грошові», так і «літрові», а АЗС «WOG» - тільки «літрові». Ліміт по літрам на цих картках встановлювала ОСОБА_13 . Облік паливних карток вівся у відомостях, де необхідно було здати і отримати, чим займалась ОСОБА_12 , проте відповідальної особи за це не було.
		       Свідок ОСОБА_12 , старший статист СТЗ УПП у Львівській області ДПП, дала суду показання, наступні за змістом. Вона не була і не є матеріально-відповідальною особою. Паливні картки закріплювались за службовими транспортними засобами, про що зазначалось у відомості, яка велась для себе, т.я. нормативно закріплений порядок видачі/здачі паливних смарт-карток у органах патрульної поліції відсутній. Коли ці картки змінювались з «ОККО» на «WOG» і навпаки, то їй здавали старі, а нові вона видавала. Заборони на видачу нової картки у разі нездачі старої не було. Картки видавали тому, хто приходив. Зазначила, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 могли обмежити ліміт споживання палива чи заблокувати картку. 
		       Старший статист СТЗ УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_16 , будучи допитаним в якості свідка, показав, що під час демонстрації відео на заправці «ОККО» по вул.Рудненській та Петлюри в м.Львові по одягу він впізнав ОСОБА_4 , який використовував не службовий автомобіль, він проводив перевірку по картці і усно доповідав ОСОБА_13 . 
		       Свідок ОСОБА_17 , інспектор УПП у Львівській області, зазначив, що картки на паливо закріплювались за службовим транспортним засобом та знаходились у ньому. Пароль на картках складається з 4 цифр, які переважно визначаються по номеру транспортного засобу. Чи такий пароль збігався з номером ТЗ на карточці в інкримінований період, сказати не може. Про обставини діянь обвинуваченого, йому стало відомо пізніше - на роботі казали про те, що ОСОБА_4 повідомив, що знайшов цю картку «ОККО».
		       Свідок ОСОБА_18 , інспектор взводу УПП у м.Львові, будучи допитаним, ствердив, що разом із обвинуваченим був в одному патрулі з використанням службового транспортного засобу «Шкоди Рапіт». Смарт-картка на паливо закріплювалась за транспортним засобом, в якому і знаходилась, що фіксувалось у відомості. Як зараз, так і на час інкримінованих дій пін-код, який складався з 4 цифр і записувався, від даної картки клеївся на її лицьову сторону. Чи пароль на карточці співпадав з номером ТЗ, чи складався з інших цифр в інкримінований період, не пригадує. 
		       Аналогічні за змістом показання суду дали свідки-інспектори УПП у Львівській області: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .
		Досліджуючи показання представника потерпілого та свідків, попереджених про кримінальну відповідальність та приведених до присяги, суд дійшов висновку, що, навіть, незважаючи на тривалий час, який сплив після події, такі є логічними та послідовними, захистом не наведено та судом не встановлено підстав недовіряти таким чи сумніватися у їх правдивості. 
		       Наказом УПП у Львівській області від 02 листопада 2018 року за № 1062 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_4 (0002006) призначено інспектором взводу № 1 роти № 4, а наказом від 25 червня 2020 року звільнено зі служби в поліції. Звільнення і підстави такого останній, як ствердив, не оспорював.
		За даними ПП «ОККО-БІЗНЕС Контракт» від 29 грудня 2020 року паливна смарт-картка № НОМЕР_2 передавалася в рамках договору № 8НП від 24 січня 2019 року, укладеного із Національною поліцією України (40108578). Паливна пластикова смарт-картка є документом, що ідентифікує покупця шляхом зчитування електронним обладнанням продавця магнітної стрічки, нанесеної на її поверхню, і фіксує зобов`язання продавця перед покупцем із поставки палива в порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними договором. Вигляд та технічні параметри пластикової смарт-картки визначаються продавцем в укладених із підрядниками договорах щодо роздруку таких карток. 
		За договором № 8НП від 24 січня 2019 року із додатковою угодою від 30 січня 2020 року, укладеним між Національною поліцією України (покупець) та Приватним підприємством «ОККО-БІЗНЕС Контракт» (постачальник), зобов`язується поставити покупцю в талонах або штрих-картах та за смарт-картковою схемою відпуску бензин А-95 (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених договором. У додатках до договору, що є невід`ємними частинами, погоджено сторонами договору зразок смарт-картки на отримання товару - пластикова картка розміром 8,5*5,5 см (форма прямокутна), містить захисні елементи: індивідуальний номер картки, голограма, грифон, магнітна стрічка для зчитування закодованої інформації для ідентифікації картки, а також у специфікації встановлено ціну бензину за 1 л, що становить 25,80 грн. 
		Із відомостей, наданих УПП у Львівській області, вбачається, що смарт-картка АЗС «ОККО» за № НОМЕР_2 була закріплена за службовим транспортним засобом «SKODA RAPID» 11*4844, яким керував обвинувачений, користуючись номером мобільного телефону НОМЕР_5 , що підтверджується даними дислокації сил та засобів батальйону № 2 УПП у Львівській області ДПП за січень 2020 року.
		Із відомостей видачі (повернення) смарт-карток ОККО від 25 січня 2020 року за номерним знаком транспортного засобу 4844 картку … НОМЕР_6 не здано, натомість цього ж дня обвинуваченим отримано смарт-картку ВОГ.
		Огляд місця події проведено в присутності понятих, спеціаліста та зафіксовано у протоколі від 28 квітня 2020 року із відеофіксацією (карта пам`яті), продемонстрованою у судовому засіданні. У ході даної слідчої дії оглянуто територію АЗС «ОККО» по вул.Дж.Вашингтона,12 у м.Львові, виявлено та вилучено в обвинуваченого наступні речі: 2 каністри ємністю 10 л кожна, заповнені речовиною із характерним запахом бензину; паливну картку АЗС «ОКККО» № НОМЕР_2; чек № 7360 від 28 квітня 2020 року; чорну медичну маску та чорний спортивний светр. Надалі вилучені речі оглянуті у відповідності до протоколів огляду від 29 березня 2021 року, а постановами слідчого від 29 квітня 2020 року/29 березня 2021 року/21 квітня 2021 року вилучене визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Паливну картку, чек оглянуто в судовому засіданні, клопотань про безпосередній огляд інших речових доказів не надходило.
		Захисником заявлено клопотання визнання протоколу огляду місця події з похідними доказами недопустимими, розглядаючи яке суд установив наступне. 
		За ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Вирішуючи питання про застосування правил ст.87 КПК України до наданих сторонами доказів, ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на ч.1 ст.87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу в контексті ч.1 ст.87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. 
		       Саме такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к, 12 листопада 2019 року у справі № 236/863/17 та 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17. 
		За положеннями ч.ч.1-4 ст.237 КПК України (у відповідній редакції) з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду. 
		Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію речових доказів, з`ясування характеру події та інших обставин, що підлягають доказуванню (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 333/1539/16-к).
		За змістом ст.34 Закону України «Про Національну поліцію» поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено, чи обмежено, або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.
		Із дослідженого судом відеозапису видно, що поліцейськими спочатку застосовано превентивний поліцейський захід у виді поверхневої перевірки, під час якого ОСОБА_4 добровільно видав перелічені у протоколі огляду речі: 2 каністри, паливну картку АЗС «ОККО», чек, чорну медичну маску та чорний спортивний светр, після чого було складено протокол огляду місця події, в ході якого вилучено такі речі. Під час поверхневої перевірки особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей, що і було зроблено. ОСОБА_4 добровільно пояснив, що в каністрах - бензин, а паливну смарт-картку - знайшов. 
		Протокол огляду місця події складений із дотриманням вимог КПК України, підписаний понятими, заперечень до протоколу від них не надходило. Окрім цього,  ОСОБА_4 , підписуючи протокол огляду місця події, не висловив жодних заперечень, зауважень чи скарг. 
		На момент огляду місця події ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, його права на захист порушені не були та кримінальний процесуальний закон не містить обов`язку присутності захисника під час огляду місця за встановлених обставин. 
		Докази затримання ОСОБА_4 у порядку ст.208 КПК України відсутні, з 2020 року захистом не подавалось жодних скарг на такі дії, у зв`язку з чим твердження захисника щодо незаконності затримання є припущенням. 
		Досудове розслідування здійснюється відповідно до правил підслідності, встановлених у ст.216 КПК України. Зокрема, досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівником правоохоронного органу, здійснюють слідчі органів Державного бюро розслідувань (ст.216 ч.4 п.1 КПК України).
		 
		Відповідно до вимог ст.218 частин 1, 2 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов`язаний протягом п`яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності.
		Установлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області 23 квітня 2020 року розпочато досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140000000282 за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Постановою прокуратури Львівської області від 13 травня 2020 року здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доручено територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Львові з підстав, що до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний працівник правоохоронних органів. Слідчі Державного бюро розслідувань здійснювали подальше розслідування до його завершення. У кримінальному провадженні тільки 19 квітня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України. 
		Фактичні обставини не дають підстави для висновку про порушення правила підслідності. 
		Захисником не наведено жодних обґрунтованих аргументів, які б впливали як на правильність перебігу слідчої дії, так і на відображення її результатів. Оскільки у ході судового слідства не встановлено порушення, яке б зумовлювало визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом, тому доводи захисту є безпідставними. 
		За результатами службового розслідування УПП у Львівській області ДПП, відображеного у висновку від 29 травня 2020 року, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у грубому порушенні службової дисципліни, присяги працівників поліції до обвинуваченого - застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Установлено, що обвинувачений, будучи інспектором патрульної поліції, використав своє службове становище, не здавши службову смарт-картку АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , про що не доповів безпосередньому керівнику, яку 28 квітня 2020 року використав у позаслужбовий час для отримання палива, яке заливав у каністри, а не службовий транспортний засіб. Наказом ДПП від 12 червня 2020 року застосовано до обвинуваченого дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом від 25 червня 2020 року звільнено зі служби в поліції. Ні результати службового розслідування, ні дисциплінарне стягнення із звільненням та його підставами, як ствердив обвинувачений, не оскаржував.
		На відеозаписах із камер внутрішнього і зовнішнього спостереження АЗС «ОККО» на електронному носію (карта пам`яті) та оглянутих згідно з протоколом огляду предметів від 25 березня 2021 року та у судовому засіданні, зображено епізоди злочинної діяльності обвинуваченого, скоєних у мережі АЗС у м.Львові по вулицях, Ряшівська (№ 69), Городоцька,284-1 (№ 15), Петлюри, 1 (№ 68), Рудненська,1 (№ 67), Клепарівська,30Б (№ 5), Джорджа Вашингтона,30Б (№ 11).
		Рапортом від 23 липня 2020 року на виконання доручення слідчого встановлено, що обвинувачений користується оператором мобільного зв`язку «Lifecell» з абонентським номером телефону НОМЕР_4 . Зазначене підтвердив в суді і сам обвинувачений.
		Відомості оператора та провайдера телекомунікації ТОВ «Лайфселл» у відповідності до протоколу огляду від 21 квітня 2021 року, яким оглянуто CD-R диск, щодо огляду інформації про телефонний зв`язок абонентського номеру телефону НОМЕР_4  за період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, свідчать про фіксування абонента в районі АЗС «ОККО» у м.Львові: 05 квітня 2020 року по вул.Петлюри,1 о 20.42 год та в період 21.42-22.09 год; 06 квітня 2020 року по вул.Ряшівська,6 в період 21.50-22.50 год; 12 квітня 2020 року близько 23.18 год по вул.Ряшівська,6 не фіксувався (відсутні з`єднання), о 23.11 год перебуває в районі вул.Городоцька-Окружна; 13 квітня 2020 року близько 23.31 год телефонні з`єднання абонента по вул.Ряшівська,6 відсутні, в період 23.39 - 23.46 год перебуває в районі вул.Городоцька-Окружна; 15 квітня 2020 року близько 0.29 год телефонні з`єднання абонента по вул.Ряшівська,6 відсутні, о 23.49 год 14 квітня 2020 року абонент фіксується в районі вул.Наливайка-Городоцька, а о 0.58 год - в районі вул.Садова-Любінська; 16 квітня 2020 року близько 0.14 год телефонні з`єднання абонента по вул.Ряшівська,6 відсутні, о 23.58 год 15 квітня 2020 року абонент фіксується в районі вул.Окружна-Городоцька, а о 0.29 год - в районі вул.Садова-Любінська; 16 квітня 2020 року фіксується по вул.Рудненська,1 в період 23.06 - 23.24 год; 17 квітня 2020 року фіксується по вул.Клепарівська,30Б о 22.05 год; 18 квітня 2020 року фіксується по вул.Клепарівська,30Б в період 11.05-11.10 год; 21 квітня 2020 року близько 21.58 год телефонні з`єднання абонента по вул.Ряшівська,6 відсутні, о 21.27 год абонент фіксується в районі вул.Щирецька-Кульпарківська, а о 22.25 год - в районі вул.Окружна-Городоцька; 21 квітня 2020 року абонент фіксується по АДРЕСА_3 в період 22.25-22.38 год; 22 квітня 2020 року абонент фіксується по вул.Рудненська,1 та Петлюри,1 в період 20.57 год та 21.57 год; 23 квітня 2020 року абонент фіксується по вул.Городоцька,284-1 о 21.29 год; 28 квітня 2020 року абонент фіксується по вул.Дж.Вашингтона,12 о 20.11 год, далі до 20.47 год перебуває на вул.Пасічній, близько 20.57 год місцеперебування невідоме через відсутність з`єднань до 22.59 год.
		За даними УПП у Львівській області, зокрема акта та внутрішньої накладної, загальна кількість отовареного палива за допомогою смарт-картки ОККО № НОМЕР_2 становить 260 л загальною вартістю 6708,00 грн.
		Детальний аналіз письмових та електронних доказів свідчить, що такі не містять протиріч та доповнюють один одного.
		У постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 750/5745/15-к зроблено висновок про те, що відповідно до ч.2 ст.92 КПК обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає, однак такий обов`язок виникає лише у разі, якщо допустимість доказу ставиться під сумнів. Це випливає із засади диспозитивності, яка надає сторонам процесу можливість визначати, серед іншого, і обсяг дослідження доказів у суді. Таким чином, законодавець створив можливість обмежити судовий розгляд з`ясуванням спірних обставин справи, а щодо безспірних - спиратися на їх визнання сторонами. Інші аргументи щодо недопустимості доказів, аніж спростовані вище, стороною захисту не наводились.
		Виходячи із положень ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора (ст.92 КПК України), на виконання яких останнім надано, а судом за правилами ст.94 КПК України оцінено докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні цього злочину.
		Положеннями ст.17 КПК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
		Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		У результаті безпосередньо досліджених у сукупності та взаємозв`язку доказів у кримінальному провадженні, які є достатніми, суд установив дійсні обставини кримінального правопорушення, у основу обвинувального вироку суд поклав описані вище докази, що беззаперечно та безсумнівно вказують на факт вчинення кримінальних правопорушень та обвинуваченого як особу, яка їх вчинила. Причетність та винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинів стороною обвинувачення доведена поза розумним сумнівом.
		Позиція обвинуваченого про те, що придбав паливну картку у невідомої особи спростовується наведеними вище оціненими об`єктивними доказами, що у повній мірі відображають картину і хронологію подій, є голослівною і розцінюється як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне з урахуванням суперечностей власних же показань спочатку про знахідку такої на вулиці, у подальшому щодо придбання такої та написанні невідомим пін-коду на картці, хоча такий як ствердили допитані особи, був написаний на наклеєному на картку папері, що підтверджується і оглянутим у встановленому порядку речовим доказом - смарт-карткою № НОМЕР_2 .
		Оцінюючи наданий стороною обвинувачення витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, суд ураховує положення ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, що використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, як це передбачено Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. З огляду на висновок Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року (справа № 761/28347/15-к), витяг згідно з ч.2 ст.84 КПК України не є процесуальним джерелом доказів та не може бути покладено в основу обвинувачення. 
		Наданий прокурором рапорт від 23 квітня 2020 року та супровідний лист Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ від 23 квітня 2020 року, які стали підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку ст.214 КПК України, виконують суто технічно-інформаційну функцію, потребують належної перевірки у ході досудового розслідування та не можуть виступати процесуальним джерелом доказів у розумінні ст.84 КПК України.
		Утім наведене жодним чином не впливає на результат вирішення справи.
		Інші твердження захисника є несуттєвими, страждають надмірним формалізмом та містять аргументи, які не потребують детального аналізу судом та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
		При цьому суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини. Так, хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, заява № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
		Відтак дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за: ч.2 ст.191 КК України як заволодіння чужим майном, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання службовою особою службовим становищем; та ч.3 ст.191 КК України як заволодіння чужим майном, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання службовою особою службовим становищем, повторно.
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.357 КК України як заволодіння офіційним документом - паливною смарт-карткою АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 шляхом зловживання особою своїм службовим становищем, учинене з корисливих мотивів. 
		Так зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння офіційним документом означає, що особа порушує свої повноваження, через що відбувається умисне протиправне використання можливостей службового становища. Обставини, які сприяють вчиненню кримінального правопорушення, створюють умови для його вчинення (перебування в певному місці в певний час, відсутність свідків тощо), не можна ототожнювати з умисним використанням службового становища як способом вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу, є обов`язковою складовою диспозиції ч.1 ст.357 КК України.
		Як зазначено в обвинувальному акті, у зв`язку із заміною автозаправних комплексів у наданні Управлінню послуг для заправки службових транспортних засобів бензином з АЗС «ОККО» на АЗС «WOG» обвинувачений не здав смарт-картку АЗС «ОККО» № НОМЕР_2 , яка у подальшому і стала способом заволодіння паливом потерпілого. 
		Водночас стороною обвинувачення у ході судового розгляду не надано доказів того, що обвинувачений будь-яким чином користувався своїми правами і можливостями інспектора патрульної поліції, передбаченими відповідними Законом України «Про Національну поліцію», посадовою інструкцією поліцейського патрульної поліції, затвердженою наказом Департаменту патрульної поліції від 05 січня 2016 року за № 4/1, чи іншими нормативними актами, з метою заволодіння паливною смарт-карткою. 
		Як стверджено працівниками патрульної поліції, допитаними в якості свідків у даному провадженні, а прокурором не доведено протилежного, нормативно закріплений порядок видачі/здачі паливних смарт-карток у органах патрульної поліції відсутній. За вказаних обставин нездача поліцейським паливної смарт-картки, яка є виключно інформаційним носієм із  вмонтованим мікроконтролеромта обробником інформації щодо видів палива або суми грошових коштів, запрограмованих для використання протягом певного часу, може містити склад дисциплінарного проступку, однак не утворює склад кримінального правопорушення за ч.1 ст.357 КК України, адже достовірно та безумовно встановити зловживання службовим становищем не виявляється можливим. Суд бере до уваги положення ст.19 Закону України «Про Національну поліцію», за яким у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. 
		Заволодіння обвинуваченим офіційним документом шляхом зловживання особою своїм службовим становищем ґрунтується виключно на припущеннях сторони обвинувачення, на яку беззаперечно покладено обов`язок доказування винуватості, що унеможливлює ухвалення обвинувального вироку в цій частині та має своїм наслідком виправдання за ч.1 ст.357 КК України за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, як це передбачено п.3 ч.1 ст.373 КПК України. 
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст.50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Виходячи із указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 127/10995/19. 
		Обвинувачений судимості немає, одружений (дружина працює) та має двох малолітніх дітей, звільнений з роботи в органах поліції, де характеризувався посередньо, працює водієм, за місцем проживання характеризуючі дані суду не надані, відомості про наявність хронічних чи інших захворювань відсутні, не перебуває під наглядом у наркологічному та психоневрологічному диспансерах, наявні соціальні зв`язки, при судовому провадженні дотримувався бездоганної процесуальної поведінки, за наслідками досудової доповіді ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються як середні. 
		Поряд з цим суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які згідно зі ст.12 КК України  є нетяжким та тяжким злочинами проти власності, суспільну небезпеку скоєних корисливих корупційних злочинів, учинення протиправних дій при обійманні посади поліцейського, компрометуючи поліцію в цілому та підриваючи авторитет і довіру до правоохоронних органів, цілеспрямований характер поведінки обвинуваченого на власне збагачення, численність епізодів злочинної діяльності, завдання шкоди у розмірі 6708 грн та її невідшкодування, відсутність розкаяння та ненадання критичної оцінки своїй злочинній поведінці з усвідомленням суспільної небезпеки вчиненого. Пом`якшуючих обставин не встановлено. 
		Зазначенням органом досудового розслідування та прокурором такої обтяжуючої обставини як повторність не ґрунтується на положенні ч.4 ст.67 КК України: якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини Кримінального кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
		Оскільки за пред`явленим та визнаним доведеним обвинуваченням повторність є кваліфікуючою ознакою, то це безумовно виключає її як обставину, що обтяжує покарання. 
		Зважаючи на особу винного та фактичні конкретні обставини у даному кримінальному провадженні у їх сукупності, суд призначає покарання в межах санкції статтей, за якими кваліфіковано його діяння: ч.2 ст.191 КК України  - обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 1 рік та за ч.3 ст.191 КК України - обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки. Перешкод для обрання покарання у виді обмеження волі, передбачених ст.61 КК України, матеріали справи не містять. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, обвинуваченому остаточно слід призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки.
		Саме такі мінімальні вид та розмір основного покарання засновані на вимогах виваженості та справедливості, відповідають принципу індивідуалізації покарання та адекватності вчиненого, а також будуть достатніми для виправленні, загальної та спеціальної превенцій. Підстав для призначення більш суворого покарання немає.
		Учинені обвинуваченим злочини, як регламентовано ст.45 КК України, відносяться до корупційних, а тому положення ст.69 КК України (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) та ст.75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням)  не застосовуються. 
		 
		Потерпілим порядку, визначеному ст.128 КПК України, пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок злочинів, в розмірі 6708 грн, розглядаючи який, суд дійшов наступного висновку.
		Згідно із ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).
		Під час розгляду кримінального провадження доведено вину обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень відносно майна потерпілого - цивільного позивача, а відтак і у заподіянні останнім шкоди на заявлену у позові суму.
		Заперечення сторони захисту щодо позову є голослівними та не ґрунтуються на встановлених дійсних обставинах справи. 
		У ч.1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Тому з урахуванням наведених вище підстав і мотивів, заявлений цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого матеріальної шкоди у сумі 6708 грн. 
		Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст.368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 12.05.2020 накладено арешт на 2 каністри з бензином, паливну карту АЗС «ОККО», чек, чорну медичну маску та чорний спортивний светр з капюшоном, що визнано речовими доказами у провадженні. Відтак накладений арешт слід скасувати, а речові докази: 2 каністри з бензином - повернути потерпілому, паливну смарт-картку та чек - залишити при провадженні, чорні маску і светр з капюшоном - повернути обвинуваченому. 
		Оскільки строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту у обвинуваченого закінчився 22.02.2023, і в подальшому під час розгляду провадження клопотань від прокурора про продовження чи про обрання такого обвинуваченому не надходило, відсутні підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу.
		 
		       Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 532 КПК України, суд 
		                                               
		                                       у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України та призначити йому покарання за:
		-ч.2 ст.191 КК України - обмеження волі на строк один рік з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування на строк один рік;
		-ч.3 ст.191 КК України - обмеження волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування на строк три роки.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначити остаточне покарання - обмеження волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування на строк три роки.
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.357 КК України та виправдати за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного звернення вироку до виконання.
		Задоволити цивільний позов. Стягнути зі ОСОБА_4 в користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України матеріальну шкоду в сумі 6708 грн.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 12 травня 2020 року.
		Речові докази:
		-паливну смарт-картку «ОККО» та чек - залишити при кримінальному провадженні;
		-повернути ДПП НП України- 2 каністри з бензином;
		-чорні маску і светр з капюшоном - повернути ОСОБА_4 . 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		 
		Головуючий суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...