Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/9591/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2023. Зареєстровано: 14.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2023.
Дата набрання законної сили: 12.06.2023
Результат оскарження 12.06.2023 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/344/244/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/9591/20 
		Провадження № 2/344/244/23 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2023 року                                                                                       м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі: 
		головуючого - судді                                                       Шамотайла О.В.
		скретаря                                                                            Устинської Н.С.
		з участю представника позивача                                    ОСОБА_6.,
		представника відповідача                                                Рокетської С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення грошових коштів,- 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		Позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просить суд винести рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ - 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) безпідставно списані кошти з карткового рахунку в сумі 25 552 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят два) дол. США 72 центи.
		Свої вимоги мотивує тим, що 26 травня 2016 року, ОСОБА_1 , відкрила в ПАТ КБ «ПриватБанк» валютний рахунок на який внесла грошові кошти в іноземній валюті - долари США згідно з договором № SAMDNWFC00026416365. За умовами надання послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», відкриті карткові рахунки закріплюються за номером мобільного телефону клієнта банку. Обставина відкриття банківського рахунку, внесення грошових коштів підтверджується випискою сформованою заступником керівника відділення з обслуговування індивідуальних VIP клієнтів ОСОБА_2 . В період часу з 04.02.2018р. по 01.07.2018р. позивач перебувала за межами території України, що підтверджується відмітками в закордонному паспорті. Перебуваючи за межами території України, позивач практично не користувалася карткою мобільного оператора, яка була закріпленою за відкритим нею банківським рахунком, за виключенням 20.03.2018р. та 03.04.2018р. коли здійснювала переказ коштів на іншу належну їй картку, що також підтверджується випискою по рахунках. На початку травня 2018 року, відкривши програму «Приват24», позивач побачила про списання з її рахунку грошових коштів в сумі 25 552,72 дол. США, з 17.04.2018р. по 27.04.2018р. відбулося списання експрес-платежів по телефону 3700 на суму 25 552,72 дол. США. Після виявленого, поставивши до мобільного телефону картку закріплену за рахунком, позивач намагалася зателефонувати на гарячу лінію ПАТ КБ «ПриватБанк», однак картка виявилася заблокованою. Тоді позивач зателефонувала на гарячу лінію вже з номеру мобільного телефону її чоловіка, ОСОБА_3 і після розмови позивача повідомили, що до неї звернеться служба безпеки банку. Дзвінок з служби безпеки банку відбувся лише, приблизно, через два тижні і працівник спитав позивача чи могли зняти кошти її близькі, чи знаю вона особу, яка зняла кошти і повідомили, що ними будуть проводитися певні дії і позивачу зателефонують. Також рекомендували звернутися до правоохоронних органів. Оскільки позивач перебувала за межами території України, то по телефону просила рідну сестру свого чоловіка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка проживає в м. Коломия, Івано-Франківської області, звернутися до поліції з заявою від її імені про вчинення кримінального правопорушення по факту таємного викрадення належних позивачеві грошових коштів. В подальшому позивач отримала довіреність і передала її ОСОБА_4 , яка представляла її інтереси по даній справі в кримінальному провадженні. Так, 05 червня 2018 року ОСОБА_4 звернулася з заявою до Коломийського відділу поліції, яка була зареєстрованою в журналі ЄО за № 5489. 14 червня 2018 року старший дільничний офіцер Коломийського відділу поліції Ілюк А.Д. подав начальнику Коломийського відділу поліції Білейчуку О.Р. рапорт згідно до якого вбачається, що після проведення перевірки по заяві ОСОБА_4 від 05.06.2018р. виникли підстави для перереєстрації матеріалів для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, так як в діях невідомої особи вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 185 КК України. Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджено про відкриття кримінального провадження за № 12018090180000568 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 185. Однак, в даний час, остаточного процесуального рішення в кримінальному провадженні № 12018090180000568 не прийнято, незважаючи на те, що з часу подання заяви до правоохоронного органу минуло більше 2 (двох) років. Разом з тим, згідно з вимогами чинного законодавства України, позивач вправі звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з даною позовною заявою. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта. Тобто, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк, в свою чергу, зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність. Повідомляє суд, що позивач не вчиняла будь-яких розпоряджень на списання грошових коштів з свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до AT КБ «ПриватБанк» ні письмово, ні в електронному вигляді з використанням електронної системи «Приват24» або у будь-який інший спосіб. Крім того не здійснювала будь-яких дій, що могли б призвести до списання грошових коштів в сумі 25 552,72 дол. США третіми особами. Положеннями ст. 1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. З ст. 1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. Отже, положення ЦК України передбачає прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта. У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів. У відповідності до п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку, повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (п. 1.23 Закону) Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі (п. 1.24 Закону). Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів (п. 1.32 Закону). Так, згідно із п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Відповідно до п. 8 та п. 9 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014р. за № 705 емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Згідно п. 9 розділу VI даного Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання. Аналіз вищенаведених норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів. Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу. Згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» вважає, що відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає наступне: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 Закону); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. З Закону); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17 Закону);продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 Закону). Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. У рішеннях Верховного суду від 23.01.2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 01.02.2018 року у справі № 758/7327/14-ц та від 12.02. 2018 року у справі № 592/2386/16-ц досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку. У вказаних рішеннях Верховний Суд вказував на те, що, задовольняючи позов споживача, суд має враховувати положення ст. ст. 1068, 1071-1073 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 9 розділу IV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням та діяти на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.05.2015р. у справі № 6-71цс15, де зазначено, що «...не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника». Крім того, згідно з положеннями ч. 2 ст. 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам ст. ст. 76, 81 ЦПК України. З огляду на все вищевикладене, сторона позивача просила позов задовольнити.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засідання заперечував щодо задоволення позову, скориставшись також своїм правом подав письмовий відзив (а. с. 58-61). Вказує на те, що як вбачається із виписок по рахункам Позивача, списання коштів з картки ОСОБА_1    проводилися  за  допомогою  послуги  «Експрес-платіж»   через   сервісний  центр «+3700» з телефону, шляхом переказу коштів. Для здійснення платежу по телефону 3700 клієнт повинен зателефонувати з фінансового номера телефону, тобто щоб скористатися вищевказаною послугою клієнт повинен набрати з мобільного фінансового телефону на номер 3700(безкоштовно) або на номер НОМЕР_2 (для дзвінків з-за кордону). Вказує як провести платіж за телефоном (Крок 1. Зателефонуйте на номер 3700. Крок 2. Зв 'яжіться з оператором (цифра 0 у тональному наборі після вибору мови). Крок 3. Повідомте оператору всі необхідні дані для здійснення переказу. Крок 4. Продиктуйте оператору одноразовий пароль, який прийшов на ваш мобільний телефон. Крок 5. Дочекайтеся від оператора підтвердження про успішне списання коштів з картки). Вказує, що в ПриватБанку існує доволі серйозна система захисту, для того, що зняти/переказати кошти із картки Клієнта недостатньо лише мати номер телефону, завжди є додаткове підтвердження операції, як то введення ПІН-коду картки, 4-х останніх цифр картки клієнта, смс-повідомлення, яке надходить на фінансовий номер клієнта, а тому без розголошення Клієнтом своїх персональних даних інша особа не зможе зняти кошти. Звертає увагу суду, що позивач не заперечує, що картку не втрачала, перевипуску її сім-картки не було. Переказ   коштів   можливо   було  здійснити   лише   за  допомогою   використання фінансового телефону та іншої особистої інформації. Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщуються на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування. Відповідно до п. 1.1.2.1.12 Умов клієнт зобов`язується вживати заходів щодо запобігання втраті (викраденню) карток, стікера PayPass, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на картку і магнітну смугу, або їхньому незаконному використанню. Відповідно до п. 1.1.5.14. Умов клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться    в    підрозділах    Банку,    через    пристрої    самообслуговування,    систему MobileBanking, систему Приват 24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації. Відповідно до п. 1.1.1.39. Умов ідентифікацією клієнта в Приват24 є введення імені користувача і пароля. Пунктом 1.1.5.5. Умов передбачено, що Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS - повідомленні ПІН - коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 або проведених Клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів. Підсумовуючи все вищезазначене відповідач вважає, що можна зробити наступний висновок; неможливо просто зателефонувати будь-якій особі та зняти кошти з її картки, якби все було так просто, то ніхто б із клієнтів банку не був захищений. Як видно, для того щоб зняти/переказати кошти в обов`язковому порядку необхідне підтвердження операції, як то ввекдення пін-коду картки,  чи 4-х останніх цифр номеру картки, чи введення смс-паролю, який надходить на фінанасовий номер клієнта. У Приватбанку існує доволі надійна систему захисту рахунків Клієнтів Банку і без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку. Відповідно до пунктів 1, 2, 8, 9 розділу 6 Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705. користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНкоду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначає, що згідно зі ст. 32.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Відповідно до ст. 33.2 зазначеного закону платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Згідно з п. 1.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 p.. банк не несе відповідальність за достовірність змісту платіжного доручення. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» містить в даному випадку спеціальну статтю, яка регламентує спірні перекази за вини платника, а саме ст. 33 «Відповідальність платника за проведені перекази»: згідно п.33.3. платник зобов`язаний від шкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа -учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу. Отже, списання грошових коштів з рахунку позивача було здійснено на підставі його дистанційного розпорядження, що надійшло до банку з допомогою систем дистанційного обслуговування в порядку, передбаченому законодавством та умовами договору. Відповідно дії чи бездіяльності банку, як сторони договору, на проведення платежів не було, адже електронний платіж проводиться тільки з ініціативи клієнта, оскільки всі генеруючі ключі та паролі доступу до системи ПРИВАТ-24, згідно з якими можливо розпорядження рахунком знаходяться виключно у клієнта, як власника рахунку. Отже, здійснене банком списання грошових коштів не може вважатись безпідставним. Звертає увагу, що право власності на кошти, після їх перерахування на розрахункові рахунки набуває одержувач, і в разі безпідставного їх отримання несе відповідальність за ст.1212 ЦК України. Також, триває кримінальне провадження за зверненням позивача, за результатами якого мають бути встановлені відповідні факти або особи, що здійснили протиправні дії, якщо такі мали місце. Таким чином, оскільки обставини вчинення порушень і неправомірних дій з боку банку позивачем не доведено, вказане виключає відповідальність відповідача згідно з умовами договору та вимогами законодавства. Таким чином сторона відповідача вважає вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши письмові матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм  правовідносини приходить до наступного.
		Сторонами не заперечується, що між позивачем та відповідачем укладений Договір № SAMDNWFC00026416365, за яким 26 травня 2016 року, ОСОБА_1 , внесла грошові кошти в іноземній валюті на валютний рахунок. 
		Як вбачається з відміток у закордонному паспорті позивача з 04.02.2018 по 01.07.2018 ОСОБА_1 перебувала за межами території України (а.с.8).
		Як вбачається з руху коштів по картці НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , за період з 01.0.2018 по 31.12.2018 (а.с. 9-10) : 
		17.04.2018 відбулося списання коштів в сумі 150,31 USD із зазначенням деталей операції : «списання експерс-платежу по телефону 3700»; 
		18.04.2018 відбулося списання коштів в сумі 500,30 USD із зазначенням деталей операції : «списання експерс-платежу по телефону 3700»; 
		19.04.2018 відбулося списання коштів в сумі 1400,30 USD із зазначенням деталей операції : «списання експерс-платежу по телефону 3700»; 
		19.04.2018 відбулося списання коштів в сумі 4100,30 USD із зазначенням деталей операції : «списання експерс-платежу по телефону 3700»; 
		23.04.2018 відбулося списання коштів в сумі 3800,30 USD із зазначенням деталей операції : «списання експерс-платежу по телефону 3700»; 
		24.04.2018 відбулося списання коштів в сумі 4300,31 USD із зазначенням деталей операції : «списання експерс-платежу по телефону 3700»;
		25.04.2018 відбулося списання коштів в сумі 3900,30 USD із зазначенням деталей операції : «списання експерс-платежу по телефону 3700»;
		26.04.2018 відбулося списання коштів в сумі 3800,30 USD із зазначенням деталей операції : «списання експерс-платежу по телефону 3700»;
		27.04.2018 відбулося списання коштів в сумі 3600,30 USD із зазначенням деталей операції : «списання експерс-платежу по телефону 3700».
		Тобто протягом вказаного періоду відбулося списання грошових коштів на загальну суму 25552,72 USD.
		05.06.2018 ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , яка перебувала на той час за межами України, діючи за довіреністю звернулася до Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про проведення заходів по встановленню особи, яка зняла кошти в сумі близько 25 тис. дол. з картки ОСОБА_5 (а.с. 11,14).
		14.06.2018 відомості по даному факту внесені до ЄРДР за №120 180 901 80000 568 (а.с.12-13).
		Сторони не надали суду жодних доказів з якого мобільного чи іншого терміналу відбувалося з`єднання по вказаних операціях та з якого номеру мобільного оператора,  в той же час, з постанови слідчого судді від 01.11.2021 про скасування постанови від 11.12.2020 про закриття кримінального провадження №120 180 901 80000 568 вбачається, що мала місце заміна сім картки номеру мобільного телефону НОМЕР_4 , який був закріплений за позивачем (а.с.80) 
		На виконання ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про витребування доказів, ТОВ «Лайфселл» повідомило, що за номером НОМЕР_4 електронні комунікаційні послуги в мережі мобільного зв`язку ТОВ «лайфселл» надавались, починаючи з 04.01.2010 (дата активації номеру в мережі lifecell) по 25.12.2017, на умовах передоплати та знеособлено, без укладання договору про надання електронних комунікаційних послуг в письмовій формі та без реєстрації кінцевого користувача у постачальника електронних комунікаційних послуг. Починаючи з 26.12.2017 та по дату надання цієї відповіді (31.01.2022) електронні комунікаційні послуги за номером НОМЕР_4 надаються на умовах договору про надання електронних комунікаційних послуг, укладеного в письмовій формі з певною фізичною особою-підприємцем. У ТОВ «лайфселл» відсутня інформація про належність номеру НОМЕР_4 саме гр. ОСОБА_1 ТОВ «лайфселл» повідомляє, що в період з 04.01.2010 по дату надання цієї відповіді за номером -380939278817 заміна SIM-картки мала місце тричі: 03.06.2015, 21.12.2015 та 20.12.2017 (а.с.92).
		З відповіді відповідача на ухвалу суду про те, чи була використана банківська картка ОСОБА_1 без її фізичної участі або ідентифікації вбачається, що  списання коштів проводилося за допомогою послуги «Експрес-платіж» через сервісний центр «+3700» з телефону, шляхом  переказу коштів. Для здійснення платежу по телефону 3700 клієнт повинен зателефонувати з фінансового номера телефону, тобто щоб скористатися вищевказаною послугою клієнт повинен набрати з мобільного фінансового телефону на номер НОМЕР_5 (безкоштовно) або на номер НОМЕР_6 (для дзвінків з-за кордону).
		Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення коштів на його рахунок, що зареєстрована відповідачем 30.10.2019, однак відповідачем позивачеві на вказану заяву надано відповідь про відмову в поверненні суми коштів грн. та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів (а.с.42). 
		Відповідно до вимог ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
		Приписами ч. 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		В судовому засіданні не доведено, що позивач вчиняв розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунку.
		Згідно з вимогами ст. 1073 ЦК України у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Приписами ч. 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, що якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		Нормами ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» визначено, що суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем.
		Відповідно до вимог п. 32.3.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
		Приписами ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з-поміж іншого визначено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Також визначено, що неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
		Крім того, визначено, що неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
		Згідно із вимогами ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
		Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
		Приписами ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.
		Згідно з вимогами п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.
		Доводи представника відповідача щодо недоведеності саме позивачем безпідставності списання з його рахунку грошових коштів відповідачем не можуть бути прийняті до уваги судом з огляду на наступне.
		Приписами пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року (втратило чинність на підставі постанови Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року) було визначено, що емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин, на що вказав у своїй правовій позиції Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року в справі № 202/10128/14ц.
		Аналогічні норми викладені у пунктах 8 та 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року (чинне), відповідно до яких, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Аналізом вищевказаних норм та правового висновку Верховного суду встановлено, що обов`язок з доказування та доведення, що саме дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції - покладено саме на банк.
		Тому доводи сторони відповідача щодо недоведеності позивачем безпідставності списання грошових коштів з його рахунку є необґрунтованими.
		Посилання на те, що клієнтом не своєчасно проінформовано про викрадення коштів з метою призупинення здійснення операцій не заслуговує на увагу, оскільки позивачу не було відомо про викрадення грошових коштів та здійснення транзакцій неналежним користувачем.
		Відповідно до п. 8 Розділу 6 Постанови Правління НБУ №705, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він перебував перед виконанням цієї операції.
		П. 9 Розділу 6 вказаної Постанови, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання PIN-коду або іншої інформації, яка діє змогу ініціювати платіжні операції.
		Відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню PIN-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції свідчить про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунків, у зв`язку з чим вони підлягають поверненню.
		У судовому засіданні, з-поміж іншого, встановлено, що позивач відразу як тільки дізнався, про списання коштів з його рахунку, звернувся до відповідача, надалі повідомив письмово заявою про повернення безпідставно списаних коштів. Дані обставини, відповідачем жодним чином не спростовані, а доказів на підтвердження того, що банком проведено розслідування, в ході якого встановлено, що операція, заявлена клієнтом як спірна, виконана згідно із усіма вимогами платіжної системи, суду не надано. Тому суд доходить до висновку, що за конкретних обставин даної справи позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно списаних коштів - невідкладно.
		Приписами ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін, згідно з якими сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Європейський суд у своєму рішенні у справі «Лазаренко та інші проти України» (№ 70329/12, п. 37) вказує на те, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
		Оскільки відповідачем жодних доказів, які б безспірно доводили, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не надано, спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, і в ході судового розгляду судом зворотніх даних не встановлено, то суд доходить висновку про несанкціоноване списання відповідачем грошових коштів з рахунку позивача.
		Позаяк, банк, не переконавшись, у належному користувачеві, не здійснивши відповідних перевірок щодо встановлення (ідентифікації) належного споживача банківських послуг, надав сторонній особі доступ, що призвело до викрадення грошових коштів з карткового рахунку позивача, чим порушив права позивача, як споживача банківських послуг, згідно Закону України «Про захист прав споживачів».
		Нормами ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
		В судовому засіданні не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що позивач вчиняв будь-які розрядження про списання грошових коштів зі свого рахунку, також як і нічим не підтверджено, що він вчиняв будь-які дії, що могли б призвести до списання грошових коштів, зокрема не доведено, що він складав платіжні доручення та скеровував їх до банку, ані письмово, ані у електронному вигляді із використанням електронної системи, або у будь-який інший спосіб, так само, як і не доведено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 6-24548св18) зроблено висновок, відповідно до якого саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Проте такої вимоги сторона позивача у прохальній частині позову не заявляла.
		Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості).
		Тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		Судовий збір підлягає розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд, - 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ - 14360570, юридична адреса :01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 1д, фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги,30) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму безпідставно списаних коштів з карткового рахунку за договором № SAMDNWFC00026416365, відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» у загальному розмірі 25552,72 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят два) дол. США 72 центи.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ - 14360570, юридична адреса :01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,30)  на користь держави судовий збір у розмірі 10617,16 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст судового рішення  виготовлений 13.04.2023 року.
		Суддя:                                                                                                                       Шамотайло О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...