Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/9468/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2023.
Дата набрання законної сили: 29.03.2023
Номер судового провадження: 14-22цс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		29 березня 2023 року
		м. Київ
		справа № 640/9468/20
		провадження № 14-22цс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Штелик С. П., 
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І.,                               Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М.,                   Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.,  Уркевича В. Ю.,   
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду 
		цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., 
		Мазурик О. Ф.,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. 
		Позов мотивований тим, що отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири за адресою:  АДРЕСА_1 , довідався, що власником цієї квартири вказана ОСОБА_4 , а підставою для державної реєстрації став наказ Міністерства юстиції України, серія та номер 823/5, виданий 05 березня 2020 року (далі - Наказ), про який йому жодним чином не було та не могло бути відомо. На адвокатські запити представників позивача відповідачем інформація щодо обставин видачі Наказу надана не була.
		Наказ винесений з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), «Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року 
		№ 1128 (далі - Порядок № 1128), внаслідок чого були порушені його права як власника майна, він був позбавлений права на участь у процесі розгляду та прийняття оскарженого рішення реєстратора. Відповідач не повідомив заінтересованих осіб про дату, час та місце розгляду скарги та не направив їм копії скарги разом із доданими до неї документами, не направив копію Наказу. Про наявність будь-яких рішень чи можливих підстав для зміни його права власності йому відомо не було. Жодного відчуження речових прав здійснено також не було.
		Просив суд:
		-          визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України                     від 05 березня 2020 року № 823/5;
		-          зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції від 05 березня 2020 року № 823/5, а саме записів, внесених на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 44887830, виданого                      29 грудня 2018 року державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» - Прошкіним О. В. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 5056180000) щодо визнання права власності на квартиру за   ОСОБА_1 . 
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня                     2021 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року скасовано, провадження у справі № 640/19468/20 за адміністративним позовом                        ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції місцевого загального суду і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року направлено справу № 640/19468/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії для розгляду за встановленою юрисдикцією до Голосіївського районного суду міста Києва.
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 05 березня 2020 року № 823/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 
		Зобов`язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції від 05 березня 2020 року № 823/5, а саме: записів, внесених на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 44887830, виданого 29 грудня 2018 року державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О. В. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого                     майна - 5056180000) щодо визнання права власності на квартиру за                     ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). 
		Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору 1 682 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доказів повідомлення позивача, державного реєстратора КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна О. В. телефонограмою або засобами електронної пошти про час і місце засідання колегії відповідача матеріали справи не містять. У зв`язку із неповідомленням відповідачем позивача про розгляд скарги, незапрошенням його на розгляд скарги, позивач був позбавлений права отримати копію скарги з доданими до неї документами, був позбавлений можливості подання заперечень та пояснень по суті скарги, можливості звертатися із клопотанням щодо забезпечення можливості ознайомлення із скаргою та доданими до неї документами, не міг подати письмові пояснення по суті скарги.
		У висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06 лютого 2020 року за результатом розгляду скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 від 27 вересня 2019 року (а. с. 66) не зазначено мотивів скасування прийнятого державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О. В. рішення. Сам державний реєстратор не був заслуханий та не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання, що відбулося                       06 лютого 2020 року та позбавлений можливості навести мотиви своїх дій та надати відповідні пояснення з приводу здійснення реєстраційних дій.
		Відтак матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про винесення оспорюваного наказу № 823/5 від 05 березня 2020 року в порушення вимог Порядку № 1128 та Закону.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то позовні вимоги у цій частині є похідними від задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного наказу № 823/5, а тому підлягають задоволенню.
		Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року скасовано. У задоволенні позову                    ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії відмовлено. Стягнено зі                           ОСОБА_1 на користь Міністерства юстиції України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 523,00 грн.  
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з матеріалів справи слідує,                    що позивачем оскаржується Наказ, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію щодо реєстрації переходу права власності на квартиру від                             ОСОБА_4 до ОСОБА_1 Ключовим за наслідками скасування наказу про скасування реєстрації квартири за ОСОБА_1 є захист права цивільного - права власності на квартиру, тобто яке зачіпає питання права власності. З огляду на це, незважаючи на підстави позову - порушення процедури розгляду скарги, правовідносини у цьому спорі спрямовані на захист права цивільного, адже наслідком є дії щодо поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було скасовано на підставі Наказу.
		Вказаний спір спрямований на захист права цивільного незалежно від того, чи здійснено відповідачем розгляд скарги третьої особи з дотриманням вимог законодавства/процедури чи ні. Оскарження наказу Міністерства юстиції України безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з ОСОБА_4 , яка заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації за позивачем права власності цього ж нерухомого майна. 
		Отже фактично існує спір про право між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру. Проте, в матеріалах справи відсутні докази набуття права власності на спірне майно позивачем, інший (попередній власник квартири) ОСОБА_4 до участі у справі не залучена, і позивач не доводить, що Міністерство юстиції України порушує його права не як власника майна і не вказує спосіб, у який його право може бути захищено. 
		Тому суд першої інстанції допустив неповноту встановлення фактичних обставин та неправильне застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, що призвело до неправильного вирішення справи.
		09 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що спірний наказ винесений в порушення вимог Порядку № 1128 та Закону, оскільки позивача при розгляді відповідної скарги жодним чином не повідомлялось про її розгляд та не надсилались ніякі документи.
		Міністерство юстиції України повинно обрати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього спостерігача мають свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Міністерства юстиції України свою позицію щодо доводів скарги. Недотримання порядку розгляду скарги, за наслідками розгляду якої один із суб`єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.
		Разом з тим, неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це, за загальним правилом, перешкоджає розгляду скарги.
		Прийняте рішення про зміну власника квартири за адресою - АДРЕСА_1 у формі Наказу є незаконним, необґрунтованим, упередженим і таким, що не відповідає законодавчим нормам, що і було встановлено судом першої інстанції. Опублікування повідомлення на офіційному сайті Міністерства юстиції України не є достатнім доказом повідомлення позивача та заінтересованих осіб, державного реєстратора, які вказані у скарзі, про час і місце розгляду скарги, адже у них немає обов`язку здійснювати моніторинг сайту Мін`юсту щодо розміщення на ньому такої інформації. Правова позиція з цього приводу викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 814/2229/17 від 14 листопада 2018 року.
		У пункті 11 Порядку дійсно зазначено обов`язок Міністерства юстиції України повідомляти заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, про час і місце засідання комісії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: телефонограмою або засобами електронної пошти. Звідси, законодавець не надає право Міністерству юстиції України здійснювати повідомлення лише шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, а зобов`язує поряд з розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту додатково повідомляти інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, одним із таких способів: телефонограмою або засобами електронної пошти. Доказів повідомлення позивача, державного реєстратора                                            КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» телефонограмою або засобами електронної пошти про час і місце засідання колегії матеріали справи не містять.
		Пункт 12 Порядку передбачає обов`язок надання копії скарги та доданих до неї документів особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), Мін`юстом чи відповідним територіальним органом. Внаслідок того що позивач не був повідомлений про розгляд скарги, він був позбавлений можливості звертатися із клопотанням щодо забезпечення можливості ознайомлення із матеріалами скарги та доданими до неї документами, не міг подати письмові пояснення по суті скарги.
		У висновку Колегії відповідача від 06 лютого 2020 року за результатом розгляду скарги від 27 вересня 2019 року (а. с. 66) не зазначено мотивів скасування прийнятого державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» рішення. Сам державний реєстратор не був заслуханий та не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання, тому також був позбавлений можливості навести мотиви своїх дій та надати відповідні пояснення з приводу здійснення реєстраційних дій.
		Суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано зробив висновки щодо способу захисту прав. Позивач самостійно обирає спосіб захисту, і у цьому випадку саме незаконний правовий акт індивідуальної дії грубо порушив права позивача, через що він і звернувся до суду з цим позовом. У цьому випадку були здійснені грубі порушення процедури розгляду скарги, що негативно вплинуло на майнові права позивача, тому предмет, підстави позову та склад учасників було визначено правильно, що і було підтверджено судом першої інстанції. Проте суд апеляційної інстанції незаконно втрутився у право позивача на вибір способу захисту порушеного права, що потягло за собою ухвалення незаконного судового рішення.
		Також 16 листопада 2022 року Конституційний Суд визнав неконституційним припис статті 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який надає повноваження Міністерству юстиції позбавляти особу права власності шляхом скасування державної реєстрації на підставі помилок державного реєстратора. Відповідне рішення ухвалив Другий сенат Конституційного Суду у справі за конституційною скаргою ПАТ «Одестеплокомуненерго» (справа № 3-270/2019(6302/19)). Конституційний Суд України визнав, що оспорюваний припис статті 37 Закону суперечить частині другій статті 3, частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України, отже, є неконституційним. Конституційний Суд України також зазначив, що оспорюваний припис втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення цього рішення та зобов`язав Верховну Раду привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням.
		Отже, повноваження Міністерства юстиції позбавляти особу права власності шляхом скасування державної реєстрації на підставі помилок державного реєстратора визнано неконституційними.
		У березні 2023 року Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду                                 від 15 листопада 2022 року, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
		Зазначає, що відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. На офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було викладено оголошення про те, що 06 лютого 2020 року об 11 год. 20 хв. відбудеться розгляд по суті скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 від 27 вересня 2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2019 року за № 33885-33-19. Тип об`єкта нерухомого майна: квартира. Адреса: АДРЕСА_1 . Суб`єкт оскарження: державний реєстратор КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін О. В., заінтересована сторона -   ОСОБА_1 . Оголошення про засідання комісії міститься на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Наказ Міністерства юстиції України від 05 березня 2020 року № 823/5 також викладений на офіційному сайті Міністерства юстиції України Таким чином, позивач та інші заінтересовані особи були повідомлені належним чином. Міністерство юстиції України вважає, що оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України є належним способом повідомлення, і це твердження узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 810/328/18, постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 815/5049/17.
		До заяви ОСОБА_1 не було додано жодного документу щодо переходу прав власності на спірне нерухоме майно, тому права позивача оспорюваним наказом не порушені. Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у цій справі, що узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 09 лютого                           2022 року у справі № 757/34482/19-ц.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі                           № 826/12480/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 821/669/17, від 19 червня                      2019 року у справі № 826/9614/17, від 14 листопада 2018 року у справі                                  № 814/2229/17).
		Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 рокувідзив Міністерства юстиції України на касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаний ОСОБА_7 , повернуто без розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року продовжено Міністерству юстиції Українистрок для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року.
		15 березня 2023 року ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України, згідно якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. 
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів керувалася такими міркуваннями.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі                   № 802/385/18-а (провадження № 11-369апп19) зазначено, що «спір про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін`юсту та державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру».
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 (провадження 
		№ 11-958апп19) та від 17 лютого 2021 року у справі № 821/669/17 (провадження 
		№ 11-309апп20).
		Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року у справі                                      № 910/5971/20 зроблено висновок, що: «чинним законодавством не визначено прямого обов`язку особи, яка подає позов щодо оскарження рішення Мін`юсту, попередньо чи одночасно звертатися до суду з позовом до особи, за скаргою чи в інтересах якої був прийнятий відповідний наказ про скасування реєстраційної дії. Наказ Мін`юсту, прийнятий за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу у сфері державної реєстрації юридичних осіб, оскаржується особою, права та законні інтереси якої порушено. Якщо позивач заявив лише вимогу про скасування наказу у сфері державної реєстрації юридичних осіб як основну, Мін`юст може бути єдиним відповідачем у справі».
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що наведений висновок зроблений у справі щодо оскарження державної реєстрації юридичних осіб, проте є загальним для справ щодо оскарження наказів Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації (див. постанови Касаційного господарського суду від 24 травня                    2022 року у cправі № 910/3100/21, від 29 червня 2022 року у cправі № 910/7451/21 щодо оскарження наказів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно).
		Враховуючи викладене, без узгодження наведених підходів між касаційними судами щодо визначення належного суб?єктного складу відповідачів у справах щодо оскарження наказів Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації, колегія суддів самостійно позбавлена можливості ухвалити рішення у цій справі. А тому вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 910/5971/20 про те, що Міністерство юстиції України може бути єдиним відповідачем у такій справі.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду, з огляду на таке.
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		В пунктах 24-32, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня                    2021 року у справі№ 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) визначено, що  для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. 
		Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
		У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		Відповідно до частин першої, дев`ятої, десятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора/ Міністерства юстиції України у порядку  статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 
		За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження                        № 11-377апп18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
		Відповідно до пункту 4.19 постанови Великої Палати Верховного Суду                                від 18 червня 2019 року у справі № 924/478/18 (провадження № 12-11гс19) спір про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право власності на ці об`єкти нерухомого майна, які до цього перебували у власності позивача. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі                  № 802/385/18-а (провадження № 11-369апп19) зазначено, що спір про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін`юсту та державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. 
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 (провадження 
		№ 11-958апп19) та від 17 лютого 2021 року у справі № 821/669/17 (провадження 
		№ 11-309апп20).
		Державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі стосовно внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою. Належним відповідачем у такій справі має бути третя особа, з якою позивач, на її думку, має право спільної сумісної власності на вказані об`єкти (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21). 
		Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 820/4524/18, провадження                                 № 11-948апп19,  від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18, провадження № 11-975апп19 та інших). 
		У цій справі суди встановили, що 30 вересня 2019 року до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на дії державного реєстратора                                         КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна О. В. з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію змін власника квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та тимчасово блокувати доступ реєстратора ОСОБА_8 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Наказом Міністерства юстиції України від 05 березня 2020 року № 823/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»: скаргу                      від 27 вересня 2019 року задоволено частково; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 28 грудня 2018 року № 44887830, прийняте державним реєстратором державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О. В.; в іншій частині вимог відмовлено. Виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.
		Підставою прийняття наказу зазначено: висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції                            від 06 лютого 2020 року за результатом розгляду скарги ОСОБА_4 від 27 вересня 2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2019 року                        № 33885-33-19.
		Наказом було скасовано рішення про державну реєстрацію щодо реєстрації переходу права власності на квартиру від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 .
		Отже, у справі, що переглядається, спір стосується цивільних прав                      ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , порушених ОСОБА_4 , за якою зареєстровано право власності на вказану квартиру. Позивач не був заявником оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи - ОСОБА_5 в інтересах                        ОСОБА_4 .  Наказ Міністерства юстиції України у цій справі оспорюється у порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 
		Натомість у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 910/5971/20, щодо висновків якої порушується питання про відступ, наказ Міністерства юстиції України оспорюється у порядку статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»; позивач у справі був заявником оскаржуваних реєстраційних дій (Міністерство юстиції України скасувало реєстраційну дію, проведену державним реєстратором за зверненням не іншої особи, а самого позивача). Тобто, у справі № 910/5971/20 відсутня інша особа, яка має речові права на спірне майно. Відповідно до встановлених у справі № 910/5971/20 обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що у такому випадку наказ Міністерства юстиції України може бути оскаржений до суду згідно з прямою вказівкою закону і відповідати за таким позовом має саме Міністерство юстиції України, як орган влади, що прийняв відповідне рішення. 
		 
		Колегія суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/5971/20 дослідила практику Великої Палати Верховного Суду щодо суб`єктного складу спорів про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна та виснувала, що відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду не підлягають застосуванню з огляду на неподібність правовідносин й різне нормативно-правове регулювання. 
		Тобто обставини цієї справи не є подібними до обставин справи, що перебуває на розгляді, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду. 
		Згідно з частиною шостою статті 404 ЦПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду повертає справу на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
		 
		Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Повернути справу № 640/9468/20 за позовом  ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити діїна розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                   С. П. Штелик Судді:          В. В. Британчук                      Г. Р. Крет                      Ю. Л. Власов                           Л. М. Лобойко                      І. В. Григор`єва                       С. Ю. Мартєв                    М. І. Гриців                             К. М. Пільков                    Д. А. Гудима                          О. Б. Прокопенко                    Ж. М. Єленіна                       О. М. Ситнік І. В. Желєзний                       І. В. Ткач                    О. С. Золотніков                   О. С. Ткачук                    Л. Й. Катеринчук                  В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...