Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/43146/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2023. Зареєстровано: 15.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2023.

Номер судового провадження: 2/761/4114/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/43146/21
		Провадження № 2/761/4114/2023
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 квітня 2023 року  Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		 
		головуючого - судді:                         Осаулова А.А.
		за участю секретаря судових засідань:        Путря Д.В. 
		представника позивача:                        ОСОБА_2
		представника відповідача:                        Хитрової Л.В., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, пені і відшкодування моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИВ:
		В грудні 2021 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів, пені і відшкодування моральної шкоди, в якому просила стягнути з відповідача 331646,41 грн, з яких 136882,03 грн - безпідставно набуті кошти, 1231,94 грн - інфляційні втрати, 528,78 грн - 3 % річних, 193003,66 грн - пеня та 50000,00 моральної шкоди.
		Позовні вимоги вмотивовані тим, що 10.10.2021 р. о 18:44 год. позивач отримала повідомлення на мобільний телефон про блокування банківської картки, відкритої в АТ КБ «Приватбанк», внаслідок спроби списання коштів трьома особами.
		Між тим, жодних операцій щодо списання коштів 10.10.2021 р. позивач не вчиняла, про що повідомила відповідача на телефон 3700.
		В подальшому позивач дізналась, що 10.10.2021 р. відповідачем були проведенні несанкціоновані операції по картці НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на загальну суму 108527,12 грн та по картці НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) на загальну суму 28354,91 грн.
		Позивач зазначає, що відповідач в односторонньому порядку та без згоди позивача збільшив кредитний ліміт до 80000,00 грн та до 120000,00 грн, що стало наслідок зняття коштів 10.10.2021 р.
		За заявою позивача було Голосіївським УП ГУНП в м. Києві відкрито кримінальне провадження №12021100010002461 від 11.10.2021 р.
		Позивач зазначає, що операції з переказу коштів не були погодженні позивачем, СМС повідомлення з 3D Secure на телефон позивача не надходило, а тому вона не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, оскільки електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача.
		Оскільки відповідач не забезпечив збереження грошових коштів позивача, які перебували на поточних рахунках, позивач просить стягнути з відповідача 136882,03 грн - безпідставно набутих коштів, 1231,94 грн - інфляційних втрат, 528,78 грн - 3 % річних, 193003,66 грн - пені.
		Крім цього, вказаними діями позивачу заподіяно моральну шкоду, відповідач заблокував доступ до карток позивача, ігнорував звернення останньої. Моральну шкоду оцінює в 50000,00 грн.
		Вказане стало підставою для звернення до суду.
		Ухвалою судді від 03.12.2021 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
		Ухвалою суду від 27.10.2022 р. витребувано в АТ КБ «Приватбанк» письмові докази.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову.
		Суд, вислухавши пояснення присутніх представників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що позивач є користувачем платіжних карток, відкритих в АТ КБ «Приватбанк», а саме:  НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ).
		Як вбачається з виписки по рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 09.10.2021 р. - 11.10.2021 р. станом на початок періоду баланс картки був 0,00 грн, кредитний ліміт - 120000,00 грн, 10.10.2021 р. о 17:46 год здійснено переказ коштів в розмірі 24116,56 грн, 10.10.2021 р. о 17:48 год здійснено переказ коштів в розмірі 24116,56 грн, 10.10.2021 р. о 17:51 год здійснено переказ коштів в розмірі 1577,68 грн, 10.10.2021 р. о 17:55 год здійснено переказ коштів в розмірі 28309,84 грн, 10.10.2021 р. о 17:57 год здійснено переказ коштів в розмірі 30406,48 грн. Залишок на кінець періоду (-108527,12) грн.
		Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 31.10.2021 р. за рахунком № НОМЕР_1 були здійсненні переказ коштів 10.10.2021 р., звернення від позивача зафіксовані на 3700: 10.10.2021 р. о 19:08:14 год, до відділення:11.10.2021 р. о 12:25 год. Кредитний ліміт збільшено за заявою 10.10.2021 р. о 17:53 год та 10.10.2021 р. о 17:55 год., зміни до паролю до аканту Приват 24 не було. Підстави для повернення коштів відсутні.
		Як вбачається з виписки по рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 09.10.2021 р. - 11.10.2021 р. станом на початок періоду баланс картки був 28491,01 грн, 10.10.2021 р. о 17:42 год здійснено переказ коштів в розмірі 25331,03 грн, 10.10.2021 р. о 17:49 год здійснено переказ коштів в розмірі 3023,88 грн. Залишок на кінець періоду (135,09) грн.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
		Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
		На суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
		Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020 у справі № 917/814/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020 у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.
		При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. . Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
		Позивач звернулась до суду з метою стягнення коштів, 3% річних, інфляційних, пені і відшкодування моральної шкоди, внаслідок безпідставного списання коштів, дозвіл на проведення яких вона не надавала.
		Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		За змістом пунктів 8, 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року  № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка діяла на момент списання спірних коштів банк, як емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544св19).
		Відтак позичальник не буде відповідати за шахрайські дії з її карткою та нести матеріальну відповідальність за неналежні платіжні операції в разі дотримання таких умов: своїми діями або бездіяльністю позичальник не сприяв утраті або незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції; виявивши безпідставне списання коштів, позичальник невідкладно повідомив про це в банк і правоохоронні органи.
		Разом з тим будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що використання грошових коштів з рахунку було здійснене не позивачем, або без її сприяння, у матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази втрати позивачем кредитної картки, свого телефону з фінансовим номером чи ПІН-коду.
		Посилання позивача щодо відкриття кримінального провадження №12021100010002461 від 11.10.2021 р. Голосіївським УП ГУНП в м. Києві є припущенням та підтверджене жодними доказами. 
		Представнику позивача повідомлялось в судовому засіданні необхідність надання відповідних доказів (зафіксовано технічним записом судового засідання від 09.03.2023 р.), проте ані копії заяви до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, ані витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які б підтверджували обставини вчинення шахрайських дій щодо позивача та заволодіння її коштами не надано.
		Більш того, за твердженням відповідача, фінансові операції за картрахунками були успішно підтверджені паролем, який направлявся позивачу на фінансовий номер телефону.
		Між тим, стороною позивача вказані обставини не спростовані, з клопотанням про витребування інформації щодо отримання СМС повідомлень на фінансовий номер сторони не звертались та самостійно не надали.
		Варто також зазначити, що спірні транзакції здійснювались саме з фінансового номеру позивача.
		Відтак, саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.
		Таким чином, враховуючи, що операції з переказу спірних коштів були здійснені у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, то АТ КБ «ПриватБанк» не повинне нести відповідальність за дані операції.
		Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61-41264св18).
		Крім цього, встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 січня 2023 року по справі № 686/1744/21.
		З огляду на це, відповідальність за проведення цих спірних транзакцій у справі несе позивач, оскільки звернення її було зафіксовано 10.10.2021 р. о 19:08:14 на 3700, а до відділення 11.10.2021 р. о 12:25 год. тобто після здійснення спірних транзакцій та зміни фінансового номеру.
		Позивачем не оспорено в судовому порядку жодної із операцій здійсненої по картковому рахунку, як цього вимагає п.10 розділу VІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що затверджено постановою НБУ України від 05 листопада 2014 року (в редакції станом на час вчинення спірних операцій), за яким якщо власник рахунку має заперечення щодо операцій за рахунком, перелік яких зазначений у виписці, то він має право звернутися до емітента із заявою про розгляд спірного питання або до суду. який був дійсний на час вчинення операцій. Правомірність проведених операцій до моменту оскарження презюмується.
		Судом також враховано та не заперечується сторонами, що позивач у період з 10.10.2021 р. по 24.11.2021 р., тобто до моменту звернення до суду в добровільному порядку погасила кредитний ліміт та сплатила заборгованість, яка виникла внаслідок транзакцій по рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), чим фактично погодилась зі спірними операціями.
		Враховуючи те, що позивачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження факту незаконного списання коштів із її карткового рахунку, що на підставі статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, відсутні підстави для стягнення з відповідача 136882,03 грн безпідставно набутих коштів.
		Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17.
		Позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних, є похідними від вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів, яка задоволенню не підлягають, а тому в цій частині потрібно також залишити позов без задоволення.
		Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 308/3695/17).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		З огляду на вищевикладене, закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи, а права позивача, як було встановлено судом порушено не було.
		Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для задоволення позовних вимог про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів, пені і відшкодування моральної шкоди, суд не вбачає.
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 23, 536, 625, 634, 1073, 1167, 1213 ЦК України,  ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89,  265 , 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
		в и р і ш и в :
		Позовну заяву  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, пені і відшкодування моральної шкоди, - залишити без задоволення. 
		 
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Реквізити учасників:
		Позивач:  ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 . 
		Відповідачі: АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ, вул..М.Грушевського, 1-Д. 
		Повне рішення виготовлено 14.04.2023
		 
		Суддя:                                Андрій Анатолійович Осаулов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...