Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/10006/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2023. Зареєстровано: 15.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2023.
Дата набрання законної сили: 14.04.2023
Номер судового провадження: П/520/12311/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 
		 
		УХВАЛА
		про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
		 
		14 квітня 2023 року № 520/10006/21 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши питання щодо закриття провадження по справі в частині позовних вимог по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Харківської обласної прокуратури, Луганської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, про визнання дій протиправними, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,
		В С Т А Н О В И В:
		 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд:
		- визнати протиправними дії Харківської обласної прокуратури та Луганської обласної прокуратури щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42014130000000314 та № 42014130000000315 ( в межах справи Жовтневого районного суду міста Харкова № 639/1733/15-к);
		- скасувати Накази Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року № 1642 о/с та Наказ № 295 о/с начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 24.09.2014 року, якими звільнено майора міліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта ОСОБА_2 з органів МВС у запас збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;
		- визнати недійсним запис про звільнення майора міліції ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 від 24.09.2014 року на підставі Наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року та зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, код ЄДРПОУ 08592129, видати новий дублікат трудової книжки з записом про звільнення від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» № 730 від 16 вересня 2015 року);- визнати недійсним запис про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , від 24.09.2014 року на підставі Наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року та зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, код ЄДРПОУ 08592129, видати новий дублікат трудової книжки з записом про звільнення від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» № 730 від 16 вересня 2015 року); 
		- зарахувати майору міліції ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,період з 17 червня 2014 до 31 липня 2019 року до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу, який враховується при наданні пільг та переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню, в тому числі при призначенні пенсії на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років;
		- зарахувати старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , період з 17 червня 2014 до 31 липня 2019 року до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу, який враховується при наданні пільг та переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню, в тому числі при призначенні пенсії на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років;
		 - стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України, код ЄДРПОУ 37567646, з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , матеріальну шкоду у розмірі 210 700 (двісті десять тисяч сімсот) грн. 80 коп.
		- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України, код ЄДРПОУ 37567646, з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , матеріальну шкоду у розмірі 167 530 (сто шістдесят сім тисяч п`ятсот тридцять) грн. 50 коп.
		- стягнути з відповідачів на користь позивачів витрати на правову допомогу на момент розгляду справи по суті. 
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження по даній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Харківської обласної прокуратури та Луганської прокуратури щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42014130000000314 та № 42014130000000315 (в межах справи Жовтневогорайонного суду м. Харкова № 639/1733/16-к), суд зазначає наступне.
		Як вбачається зі змісту доповненого адміністративного позову від 20.02.2023, порушення своїх прав зі сторони Харківської обласної прокуратури та Луганської прокуратури позивачі вбачають у вчиненні вказаними суб`єктами владних повноважень незаконних дій щодо засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , незаконного повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття та тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, незаконного накладення арешту на майно.
		Тобто, позивачі вважають, що в межах та за результатами розслідування кримінальних проваджень № 42014130000000314 та № 42014130000000315 Харківською обласною прокуратурою та Луганською прокуратурою позивачам завдано збитки (в тому числі і матеріальних), що слугувало підставою для звернення позивачів до суду в порядку адміністративного судочинства, зокрема, із вказаною частиною позовних вимог.
		Вирішуючи питання про закриття провадження в частині зазначених вище позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		При цьому, розрізняючи справи, що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства чи кримінального судочинства, Верховний Суд наголошує, що визначальним є те, чи вчинені відповідні дії та чи прийняті оспорювані рішення в межах кримінального провадження, як це визначено кримінально-процесуальним законодавством чи ці дії та рішення прийняті поза межами кримінального провадження.
		Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 815/3591/17, від 25 лютого 2020 року у справі № 826/6293/16.
		Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.
		Суд звертає увагу, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, однак набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи.
		Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
		При цьому, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (стаття 1 Кримінального процесуального кодексу України).
		Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 Кримінального процесуального кодексу України).
		Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
		Як визначено у пункті 5 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Згідно з частиною другою статті 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.
		Пунктом 16 частини третьої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний має право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Параграфом 1 глави 26 розділу ІІІ Кримінального процесуального кодексу України встановлено порядок та умови оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
		Водночас, в рішенні Конституційного суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 р. зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
		Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що справи стосовно досудового розслідування кримінального провадження, в тому числі, в ході розслідування, регулюються Кримінальним процесуальним кодексом України, а органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійсненням оперативно-розшукової діяльності та здійсненням нагляду за проведення відповідної діяльності виконують не владні управлінські функції у межах публічно  правового спору, а наділені саме владними процесуальними функціями.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі №640/9044/19.
		З огляду на наведений характер правовідносин, вимоги позивачів, звернені до відповідачів 2,3 не випливають із здійснення Харківською обласною прокуратурою та Луганською обласною прокуратурою своїх владних управлінських функцій під час розслідування кримінальних проваджень № 42014130000000314 та № 42014130000000315. Повноваження цих органів та їх посадових осіб в ході прийняття участі у вказаних кримінальних проваджень регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України та розглядаються судом в порядку, визначеному нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
		Отже, заявлені в пункті 1 позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, тобто відсутній публічно  правовий спір, відповідачі 2, 3 не відповідають поняттю суб`єктів владних повноважень, у розумінні пункту 7 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливлює розгляд даної справи у порядку адміністративного судочинства. 
		Окрім того, суд зауважує, що розгляд вимог позивачів про визнання протиправними дій Харківської обласної прокуратури та Луганської прокуратури щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42014130000000314 та № 42014130000000315 вимагав би від адміністративного суду здійснення перевірки дотримання відповідачами 2,3 норм КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у якому належить до повноважень слідчого судді (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України). 
		Стосовно посилань позивачів на наслідковий зв`язок протиправних дій відповідачів 2,3 із завданням позивачам шкоди, представник позивачів (аркуш 3 доповненої позовної заяви) вказує на те, що дії Харківської обласної прокуратури та Луганської прокуратури щодо притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності були протиправними, що встановлено виправдувальним вироком Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 639/1733/15-к, за наслідком чого позивачі зазнали збитків ( в тому числі матеріальних), які підлягають відшкодуванню у контексті розуміння ст. 1173 ЦК України.
		Щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд касаційної інстанції у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.05.2020 у справі № 585/724/19, вказав, що ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).
		Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити належний захист (рішення від 27 вересня 1999 року у справі Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства (Smith and Grady v. The UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		Так, статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. 
		Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення обов`язку відшкодувати завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		Верховний Суд у межах зазначеної справи № 585/724/19 дійшов висновку про наявність підстав для покладення на державу обов`язку відшкодувати завдану шкоду у зв`язку з неефективністю ведення досудового розслідування кримінальної справи, у якій позивач є потерпілим. Суд визнав, що держава є відповідальною за ефективність тієї системи органів, що створені нею для виконання тієї чи іншої публічно-каральної функції. Держава бере участь як у приватних, так і публічних відносинах. У правових відносинах держава розглядається як цілісний орган, усі структурні підрозділи якого мають ефективно функціонувати.
		У контексті цієї справи, суд відмічає, що відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		За таких обставин, питання відшкодування шкоди, завданої потерпілим (позивачам) у зв`язку зі здіснення відповідачами 2,3 процесуального керівництва на стадії досудового розслідування кримінальних проваджень та здіснення підтримання обвинувачення в суді в кримінальних провадженнях № 42014130000000314 та № 42014130000000315 за одночасної відсутності, як було встановлено судом вище, публічно-правового спору, здійснюється у порядку цивільного судочинства.
		У відповідності до п.1 ч. ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Враховуючи суб`єктний склад спірних правовідносин, суд зазначає, що оскарження дій чи бездіяльності органів прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки діяльність таких посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
		Оскільки, позивачами (в пункті 1 позовних вимог) оскаржуються дії Луганської обласної прокуратури на стадії досудового розслідування та дії Харківської обласної прокуратури щодо підтримання обвинувачення в суді, суд приходить до висновку, що у даному випадку органи прокуратури на вказаних стадіях виконували не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства.
		Отже, в даному випадку спір виник не з приводу реалізації Луганською обласною прокуратурою та Харківською обласною прокуратурою управлінських функції як суб`єктів владних повноважень, а з правовідносин, котрі склались при виконанні повноважень під час здійснення діяльності в рамках Кримінального процесуального кодексу України, а отже, оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України
		Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Харківської обласної прокуратури та Луганської прокуратури щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42014130000000314 та № 42014130000000315 (в межах справи Жовтневого районного суду м. Харкова № 639/1733/16-к) не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
		Частиною другою статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
		З огляду на вищевикладене суд зазначає, що наявні підстави для закриття провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Харківської обласної прокуратури та Луганської прокуратури щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42014130000000314 та № 42014130000000315 (в межах справи Жовтневого районного суду м. Харкова № 639/1733/16-к), з огляду на віднесення даного предмету справи до справ, які підлягають розгляду в порядку Кримінального процесуального кодексу України.
		Керуючись положеннями статей 238, 243, 244, 294 КАС України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		Закрити провадження у справі № 520/10006/21 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Харківської обласної прокуратури та Луганської прокуратури щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42014130000000314 та № 42014130000000315 (в межах справи Жовтневого районного суду м. Харкова № 639/1733/16-к).
		Роз`яснити позивачам, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до тих самих відповідачів, як ті, щодо яких постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.
		Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя А.С. Мороко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...