Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/1198/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2023. Зареєстровано: 17.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/521/88/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016010000000245

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 521/1198/17
		                                                               Провадження № 1-кп/521/27/20
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 квітня 2023 року                                                        м. Одеса 
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді        - ОСОБА_1 ,
		суддів        - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретарів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого        - ОСОБА_10 ,
		захисників        - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		потерпілого                - ОСОБА_15 ,
		представників потерпілого - ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 15.11.2016 року за № 42016010000000245, за обвинуваченням:
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у м. Бресті (Республіка Білорусь), має середню спеціальну освіту, пенсіонер, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, не судимий, зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		       1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		У листопаді 2016 року (більш точної дати не встановлено) ОСОБА_10 на ґрунті особистих неприязних відносин, прагнучи обійняти посаду Сухолиманського сільського голови Овідіопольського району Одеської області з метою отримання доступу до розпорядження земельними ділянками, що розташовані на території сільської ради і перебувають у власності територіальної громади, та впливу на їх виділення третім особам, діючи з прямим умислом, направленим на протиправне заподіяння смерті іншій людині, організував готування до вбивства на замовлення Сухолиманського сільського голови Овідіопольського району Одеської області - потерпілого ОСОБА_15 за наступних обставин.
		Так, на початку листопада 2016 року (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_10 в барі по вул. Пастера у м. Одесі (точна назва бару та адреса в ході досудового розслідування не встановлені) познайомився з ОСОБА_18 (щодо якого відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» застосовано заходи безпеки шляхом зміни анкетних даних) та в ході розмови повідомив йому про намір надати роботу за хорошу винагороду як особі, що раніше притягувалася до кримінальної відповідальності.
		У подальшому, на початку листопада 2016 року під час наступної зустрічі за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , він повідомив ОСОБА_18 , що бажає замовити вбивство Сухолиманського сільського голови ОСОБА_15 .
		ОСОБА_18  з метою попередження вбивства  ОСОБА_15  погодився на зазначену пропозицію, у зв`язку з чим звернувся до правоохоронних органів, погодившись при цьому імітувати роль виконавця умисного вбивства. З цією метою ОСОБА_18 , імітуючи роль співучасника злочину, взяв на себе зобов`язання перед ОСОБА_10 за грошову винагороду в сумі 500 доларів США та передачу у власність земельної ділянки вартістю близько 20000 доларів США після вчинення вбивства, підшукати особу, яка вчиніть вбивство ОСОБА_15 
		23.11.2016 року у проміжок часу між 11:00-11:20 з метою реалізації умислу, направленого на організацію замовлення вбивства ОСОБА_15 та обговорення обставин його вчинення, ОСОБА_10 за місцем свого мешкання за вказаною адресою зустрівся з ОСОБА_18 , і той повідомив, що йому не вдалося знайти особу, яка б могла виконати вбивство. ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_18 самостійно вчинити вбивство ОСОБА_15 . 
		Того ж дня у проміжок часу між 15:45-16:00 ОСОБА_10 з метою реалізації свого умислу біля місця свого мешкання знов зустрівся з ОСОБА_18 та передав йому газету «Наддністрянська правда» від 28.02.2013 року, на сторінці № 5 якої містився фотознімок потерпілого ОСОБА_15 , для того, щоб ОСОБА_18 зміг впізнати потерпілого. При цьому ОСОБА_10 надав ОСОБА_18 вказівку не переплутати ОСОБА_15 з іншими особами, зображеними на фотознімках у газеті.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 05.12.2016 року у проміжок часу між 13:45-14:15 ОСОБА_10 біля місця свого мешкання за вказаною адресою зустрівся з ОСОБА_18 та передав йому 100 доларів США, які останній повинен був використати для вчинення вбивства ОСОБА_15 , а саме, для заправки пальним автомобіля, на якому він буде переміщатись. Крім того, в ході зустрічі ОСОБА_10 надав ОСОБА_18 вказівку дотримуватися заходів конспірації, щоб не бути викритим працівниками правоохоронних органів після вчинення вбивства ОСОБА_15 
		08.12.2016 року о 14:33 ОСОБА_18 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що виконав вбивство ОСОБА_15 , призначив зустріч на наступний день з метою отримання грошової винагороди у сумі 500 доларів США та обговорення подальших дій, направлених на протидію розкриттю злочину правоохоронними органами.
		09.12.2016 року у проміжок часу між 10:41-11:00  ОСОБА_10  зустрівся з  ОСОБА_18  біля торгівельного центру «Таврія В - Маршал» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 29-А в автомобілі  ОСОБА_18 .  У ході зустрічі  ОСОБА_18  продемонстрував ОСОБА_10  імітаційні фотознімки з зображенням трупу ОСОБА_15 . Переконавшись у смерті потерпілого,  ОСОБА_10  передав ОСОБА_18  в якості оплати за виконання замовного вбивства ОСОБА_15  грошові кошти в сумі 530 доларів США та отримав від нього копії документів для подальшого оформлення земельної ділянки. Після вищевказаних подій ОСОБА_10 був затриманий працівниками правоохоронних органів. 
		Відтак, ОСОБА_10 вчинив організацію готування до позбавлення життя потерпілого ОСОБА_15 , на замовлення, проте готування до злочину було остаточно припинено у зв`язку з добровільною відмовою виконавця ОСОБА_18 від вчинення умисного вбивства та повідомленням про злочин у правоохоронні органи.
		 
		2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та показав, що на протязі багатьох років має неприязні стосунки з колишнім Сухолиманським сільським головою Овідіопольського району Одеської області - потерпілим ОСОБА_15 . Причиною таких відносин стала незаконна, на його думку, діяльність ОСОБА_15 на посаді, неправомірне розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності територіальної громади. Особливо його обурили дії щодо знесення пам`ятника-обеліска біля сільського клубу. З цього приводу та багатьох інших обставин він неодноразово звертався зі скаргами і заявами до правоохоронних та контролюючих органів, однак бажаних результатів не досяг, ОСОБА_19 покараний не був. Інкримінованого злочину він не вчиняв, вбивство ОСОБА_19 не замовляв. З ОСОБА_20 його познайомив мешканець с. Прилиманське ОСОБА_21 , який наразі виїхав за межі України. Газету з фотографією потерпілого він передав ОСОБА_20 не з метою вчинення вбивства ОСОБА_19 , а просто для того, щоб той знав цю особу. Гроші у сумі 530 доларів США передавав через ОСОБА_20 для свого знайомого ОСОБА_22 в якості погашення боргу, оскільки той вимагав з нього 2 тисячі доларів США за вирішення проблем зі ОСОБА_19 . З приводу вимагання грошей ОСОБА_22 до правоохоронних органів не звертався, оскільки не бачив у цьому сенсу. Вважає, що потерпілий у співпраці з правоохоронними органами організував провокацію для того, щоб він був позбавлений волі.
		 
		Незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї вини, його вина у обсязі, вказаному вироком, повністю підтверджується дослідженими судом доказами, які визнаються судом належними, допустимими і достатніми. При цьому покази обвинуваченого з приводу його непричетності до вчинення інкримінованого злочину суд розцінює як неправдиві і надані у межах обраної позиції захисту.
		 
		Показання потерпілого. 
		- Так, потерпілий ОСОБА_15 показав, що з 2006 року тричі обирався на посаду сільського голови с. Сухий Лиман. З ОСОБА_10 знайомий близько 40 років як з мешканцем с. Сухий Лиман, він теж неодноразово балотувався на посаду сільського голови. Спочатку відносини між ними були нормальні, до тих пір, коли приблизно у 2007 році ОСОБА_23 звернувся до нього з проханням надати у власність певну земельну ділянку, права на отримання якої не мав, оскільки раніше вже отримав іншу. Він відмовив ОСОБА_23 у допомозі, після чого той став звертатися з численними скаргами у контролюючи та правоохоронні органи, з приводу яких проводилися перевірки, також звертався до суду з позовами особисто до нього та до сільської ради. Отже, після цього нормальних відносин між ними вже не було. У 2010 році ОСОБА_23 програв вибори на посаду сільського голови, але вважав, що ця посада повинна належати йому. З цих причин ОСОБА_23 ставився до нього з неприязню.
		У грудні 2016 року близько 08 години, коли він направлявся на роботу, до нього підійшли працівники правоохоронних органів і повідомили, що  ОСОБА_10 замовив його вбивство. На підтвердження показали відеозапис, на якому обвинувачений розповідає, як саме його вбити, куди відвезти. Після цього в Управлінні СБУ він написав заяву про готування його вбивства і надав згоду на проведення необхідних слідчих дій. Дружині або іншим особам про готування замаху на вбивство він не повідомляв. Працівники правоохоронних органів інсценували його вбивство, за межами м. Одеси зробили фотознімки з обличчям, нібито залитим кров`ю, у багажнику автомобіля. Потім раніше незнайомий чоловік - так званий «кіллер» в його присутності зателефонував ОСОБА_23 і повідомив, що його замовлення на вбивство виконане. При цьому він чув, що ОСОБА_23 у відповідь говорив «кіллеру», щоб той привіз йому документи для оформлення земельної ділянки, як розрахунок за роботу.
		 
		Показання свідків сторони обвинувачення.
		- Свідок ОСОБА_18 (анкетні дані якого з мотивів безпеки було змінено, що підтверджується довідкою органу досудового розслідування - т. 2 ар. 219) в судовому засіданні показав, що на початку листопада 2016 року знаходився у кафе по вул. Пастера у м. Одесі, де вживав пиво. До нього підійшов раніше незнайомий обвинувачений, який представився ОСОБА_24 , також пив пиво. Вони довго спілкувалися. ОСОБА_23 запитав про місце роботи, а він відповів, що має проблеми з працевлаштуванням. Тоді ОСОБА_23 сказав, що у нього є робота, залишив свій номер телефону і запропонував зателефонувати у разі необхідності. Наступного дня, або через пару днів він подзвонив обвинуваченому з приводу роботи і той запросив приїхати у с. Сухий Лиман. При зустрічі ОСОБА_23 повідомив, що у нього виникли проблеми з головою сільради на ім`я ОСОБА_25 . Суть проблеми у тому, що голова сільради забрав багато земельних ділянок. Але, якщо ОСОБА_26 вб`ють, то він ( ОСОБА_23 ) займе посаду голови сільради і буде займатися розподілом землі. Також обвинувачений говорив, що ОСОБА_25 забрав його земельну ділянку, і що його потрібно вбити. Після цього ОСОБА_23 запропонував йому знайти людину з Автономної республіки Крим, щоб той здійснив вбивство ОСОБА_27 і повернувся назад до Криму. За вчинення вбивства ОСОБА_23 пропонував грошові кошти і оформлення земельної ділянки в майбутньому. Також ОСОБА_23 розповідав, що ще раніше хотів вбити ОСОБА_26 , домовлявся про це з якимись людьми, але ті відмовилися. Він (свідок) відповів, що подумає, і поїхав. Але, усвідомлюючи, що намірі ОСОБА_23 є реальними, він звернувся до Управління СБУ у м. Одесі, де написав заяву про те, що готується замовне вбивство. 
		Через деякий час після цього за ініціативою ОСОБА_23 він знов приїхав у с. Сухий Лиман і повідомив того, що людину з Криму не знайшов, але може вчинити вбивство сам, та попросив фотографію ОСОБА_27 . Через кілька днів за ініціативою ОСОБА_23 вони зустрілися. ОСОБА_23 вручив йому газету з фотознімком ОСОБА_27 , крім того на автомобілі свідка вони проїхали по селищу і обвинувачений показав йому місце роботи потерпілого, а також місця проживання потерпілого, його доньки і сина. Також у той день ОСОБА_23 передав йому 100 доларів США для заправки автомобіля і сказав зателефонувати після виконання вбивства. Отримані гроші і газету він передав працівникам правоохоронних органів.
		Приблизно через 3 тижні він зателефонував обвинуваченому і повідомив, що виконав роботу, тобто вчинив  вбивство.  ОСОБА_23 сказав, що додому до нього приїжджати не потрібно, запропонував зустрітися біля супермаркету «Таврія». В умовленому місці вони зустрілися,  ОСОБА_23 сів в салон його автомобіля. Він (свідок) сказав обвинуваченому, що вчинив вбивство та на підтвердження показав передані правоохоронцями фотознімки з імітацією вбивства потерпілого. Белевець в оплату за виконану роботу передав йому 530 доларів США та взяв документи для оформлення земельної ділянки. Після цього відбулося затримання обвинуваченого. 
		- Свідок ОСОБА_28 показала суду, що працювала в Сухолиманській селищній раді у 2011-2018 роках. ОСОБА_10 знає як мешканця села, він разом зі ОСОБА_19 у 2006 році та ще 2 чи 3 рази балотувався на пост Сухолиманського сільського голови. Однак обраний сільським головою був ОСОБА_19 , а ОСОБА_23 програвав вибори. Обвинуваченому не подобалась якість роботи сільради і сільського голови, тому він писав численні скарги до правоохоронних і контролюючих органів.
		- Свідок ОСОБА_29 показала суду, що працює в Сухолиманській селищній раді з 2006 року. З того ж часу знайома з ОСОБА_10 , який був депутатом сільради. Відносини між обвинуваченим і потерпілим були нормальні, однак, після того, як ОСОБА_15 обрали головою сільради, ОСОБА_23 став йому заздрити, скаржився на нього до всіх можливих контролюючих органів, звертався до прокуратури, СБУ, однак в ході перевірок його скарги не знаходили підтвердження. Белевець на сільських зборах у присутності мешканців села говорив, що не заспокоїться, поки не «посадить» ОСОБА_19 .
		- Свідок ОСОБА_30 показав, що виступав як представник підприємства ТОВ «Газпромдобича Уренгой» в суді під час розгляду цивільних справ, де стороною виступала Сухолиманська селищна рада. ОСОБА_10 знає як активіста с. Сухий Лиман, який неодноразово звертався зі скаргами на сільського голову ОСОБА_19 . Також йому відомо, що ОСОБА_23 балотувався на посаду сільського голови.
		- Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснив, що як працівник СБУ за дорученням прокуратури АРК брав участь у проведенні оперативних заходів у цьому кримінальному провадженні. Було встановлено номер телефону та особу ОСОБА_10 , який міг бути причетним до готування вбивства на замовлення, оскільки на початку розслідування було невідомо особу організатора вбивства на замовлення. З потерпілим не спілкувався.
		 
		Докази сторони обвинувачення у вигляді документів.
		- 14.11.2016 року начальником ГУ КЗЕ СБ України до прокуратури АР Крим направлене повідомлення про виявлення кримінального правопорушення - замовлення вбивства посадової особи органу місцевого самоврядування (т. 1 ар. 20).
		- Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 4216010000000245, 15.11.2016 року до ЄРДР внесено відомості про отриману правоохоронним органом інформацію щодо підшукування невстановленою особою на ім`я ОСОБА_24 особи з кола мешканців Автономної Республіки Крим з метою замовлення вбивства посадової особи органу місцевого самоврядування (т. 1 ар. 1-3). 
		- 08.12.2016 року потерпілий ОСОБА_15 звернувся до прокурора з заявою про те, що ОСОБА_10 замовив його вбивство, надав згоду на участь у процесуальних діях, спрямованих на отримання доказів (т. 1 ар. 51-52). 
		- 23.11.2016 року прокурором прокуратури АР Крим складено постанову № 14т про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, з метою запобігання вчинення особливо тяжкого злочину та для отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_10 (т. 2 ар. 212-214).
		- Відповідно до постанови слідчого, погодженої прокурором АРК від 05.12.2016 року для забезпечення проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні були залучені працівники спецпідрозділу - центру спеціальних операцій «А» СБ України (т. 1 ар. 16-18). 
		- Прокурором було надані доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст.ст. 260, 263, 269, 271 КПК України, співробітниками ГУ КЗЕ СБ України (т. 2 ар. 199, 210-211). 
		- Відповідно до протоколу про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 20.12.2016 встановлено, що 23.11.2016 року об 11:12 ОСОБА_10 зустрівся зі свідком ОСОБА_18 , в ході зустрічі обговорювався порядок вчинення вбивства ОСОБА_15 . При цьому ОСОБА_10 обговорював винагороду за вбивство у вигляді земельної ділянки у с. Сухий Лиман та грошової винагороди, показав місце проживання ОСОБА_15 , його автотранспорт, маршрут та час руху з дому на роботу, звички. 
		23.11.2016 року о 15:58 відбулася повторна зустріч між ОСОБА_10 і ОСОБА_18 , під час якої обвинувачений передав свідку фотозображення ОСОБА_15 , надруковане в місцевій газеті.
		05.12.2016 року о 14:23 під час нової зустрічі ОСОБА_10 передав ОСОБА_18 100 доларів США на витрати з організації вбивства ОСОБА_15 - на заправку автомобіля.
		08.12.2016 року здійснено виготовлення імітаційного засобу з крові тваринного походження та за добровільної участі ОСОБА_15 здійснено виїзд за межі м. Одеси, де в лісосмузі на південній околиці с. Усатове Біляївського району Одеської області було організоване проведення імітування обстановки злочину із фотофіксацією нібито трупу потерпілого у багажнику автомобіля.
		09.12.2016 року о 10:41 проведено зустріч з ОСОБА_10 , в ході якої ОСОБА_18 надав йому імітаційне фото потерпілого та документи особи, на яку повинна бути оформлена земельна ділянка в рахунок оплати за вчинене вбивство. Белевець надав Лиманському 530 доларів США за здійснене вбивство, повідомив інструкції щодо подальшої поведінки. Після цього відбулося затримання обвинуваченого із залученням співробітників ЦСО «А» СБ України (т. 2 ар. 86-87). 
		- 08.12.2016 року складено протокол виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів, в якому зафіксована процедура виготовлення фотокартки, на якій нібито зображено труп ОСОБА_32 , для використання при проведенні контролю за вчиненням злочину у формі імітації обстановки злочину у кримінальному провадженні. До протоколу додана карта з локалізацією місцезнаходження автомобіля, в якому відбувалося фотографування ОСОБА_32 (т. 2 ар. 88-89).
		- На підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2016 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою відносно ОСОБА_10 у місці його перебування з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження (т. 2 ар. 202-203).
		- На підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2016 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_10 шляхом зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентським номером, яким він користується (т. 2 ар. 205-206).
		- На підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2016 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтролю відносно ОСОБА_10 у місці його перебування (т. 2 ар. 207-203).
		- Протоколом за результатами негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю особи від 23.12.2016 встановлено, що 23.11.2016 свідок ОСОБА_20 і обвинувачений ОСОБА_23 об 11:12 зустрічаються навпроти будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (місце проживання обвинуваченого). Рухаються в автомобілі Лиманського, який керує автомобілем, а обвинувачений перебуває на задньому сидінні. Белевець показує ОСОБА_20 місце проживання потерпілого і його родичів, його автомобіль, описує зовнішність потерпілого, називає його вік, реєстраційний номер його автомобіля, розпорядок дня потерпілого. Обговорюють, як вчинити з трупом після вбивства, ОСОБА_23 дає вказівку викинути труп будь-де, щоб його шукали; запевняє, що після вбивства саме він займе посаду сільського голови замість потерпілого; зауважує, щоб свідок не погоджувався на пропозиції потерпілого; обговорюють місце вчинення вбивства; ОСОБА_23 розповідає про свою неприязнь до потерпілого, про бажання його вбити, обіцяє надати ОСОБА_20 фотографію потерпілого. 
		23.11.2016 о 15:58 ОСОБА_20 зустрічається з ОСОБА_33 на тому ж місці. Обвинувачений передає йому газету з фотознімком ОСОБА_15 , вказує саме на це фото, зазначає, що це - ОСОБА_34 сільський голова, застерігає, щоб не переплутав з іншою особою.
		При спілкуванні 05.12.2016 року о 14:23 ОСОБА_20 і ОСОБА_23 домовляються про оплату за вбивство - 500 доларів, а також земельну ділянку в майбутньому, а також 100 доларів на поточні розходи - на заправку автомобіля. 
		09.12.2016 року о 10:41 ОСОБА_20 і ОСОБА_23 зустрічаються на стоянці супермаркету «Таврія В» за адресою: м. Одеса, пр-т Академіка Глушка, 29а. Белевець передає 530 доларів США, повідомляє, що йому відомо про викрадення потерпілого трьома чоловіками на автомобілі «Лексус», та застерігає свідка, щоб він не з`являвся на цьому автомобілі; обіцяє віддати свою ділянку та запевняє, що крім нього про вбивство ніхто не знає (т. 2 ар. 94-101). 
		- З протоколу за результатами негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23.12.2016 року вбачається, що 08.12.2016 року о 12:56 та 13:12 надійшли телефонні дзвінки від його знайомих з повідомленнями про те, що викрадено голову селищної ради, тобто ОСОБА_15 . Потім, при спілкуванні 08.12.2016 о 14:33 свідок ОСОБА_20 і обвинувачений ОСОБА_23 домовилися про зустріч наступного дня. 09.12.2016 о 09:17 вони обговорювали місце своєї зустрічі біля супермаркету «Таврія», ОСОБА_20 просив ОСОБА_23 взяти з собою на зустріч гроші, а той відповів, що йому вже все відомо (т. 2 ар. 90-93).
		- Свідок ОСОБА_18 видав отриманий від обвинуваченого ОСОБА_10 екземпляр газети « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за 28.03.2013 року, в якій міститься фотознімок потерпілого з написом « ОСОБА_34 сільський голова ОСОБА_15 », про що 23.11.2016 року складено відповідний протокол (т. 1 ар. 238-240).
		- Свідок ОСОБА_18 видав отриману від обвинуваченого ОСОБА_10 грошову купюру номіналом 100 доларів США в якості завдатку за виконання умисного вбивства і покриття витрат на підготовку злочину, про що 05.12.2016 року складено відповідний протокол (т. 1 ар. 243-244).
		- Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, з відеофіксацією, від 09.12.2016 р., яким встановлено, що у м. Одесі по вул. Академіка Глушка, 29а 09.12.2016 року об 11 годині затримано обвинуваченого ОСОБА_10 , в якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Lenovo», гроші в сумі 708 грн., інші особисті речі (т. 1 ар. 193-199). 
		- В ході огляду вилученого у ОСОБА_10 мобільного телефону марки «Lenovo» з сім-карткою «Київстар» НОМЕР_2 та сім-карткою «Лайф» НОМЕР_3 виявлено вхідні дзвінки від абонента з номером телефону НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_18 , що відбувалися у день затримання за період з 9:17 до 10:25 (т. 1 ар. 204-210). 
		- Відповідно до протоколу огляду 09.12.2016 року свідком ОСОБА_18 були добровільно видані: фотознімок з імітацією вбивства ОСОБА_15 ; гроші в сумі 530 доларів США, передані йому ОСОБА_10 у якості винагороди за виконання умисного вбивства ОСОБА_15 - 5 купюр номіналом 100 доларів США, 1 купюра номіналом 20 доларів США, 1 купюра номіналом 10 доларів (т. 1 ар. 217-221).
		- Перелічені у вироку вище речові докази у вигляді газети з зображенням потерпілого, імітаційного фотознімка із зображенням нібито трупу потерпілого, грошові кошти, отримані Лиманським від обвинуваченого, були оглянуті в судовому засіданні. 
		- В ході обшуку житла  ОСОБА_10  за адресою: АДРЕСА_1 вилучена папка з копіями заяв, скарг обвинуваченого до органів місцевого самоврядування, правоохоронних і контролюючих органів з приводу діяльності ОСОБА_15 на посаді сільського голови, листування з цього приводу (т. 1 ар. 60-181). 
		- Із інформації, наданої ГУНП в Одеській області на запит слідчого в порядку ст. 93 КПК України, вбачається, що 08.12.2016 року о 13:20 до Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення секретаря Сухолиманської сільської ради про те, що сільський голова ОСОБА_15 08.12.2016 року не прибув на робоче місце і його місцеперебування не відоме. О 13 годині цього ж дня до Овідіопольського ВП надійшло повідомлення дружини потерпілого - ОСОБА_35 про те, що її чоловік о 07:30 вийшов із дому і його місцезнаходження не відоме. Слідчим Овідіопольського ВП до ЄРДР внесені відомості за № 12016160380002737 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою 138 (безвісне зникнення) (т. 1 ар. 11). 
		- Кримінальне провадження № 12016160380002737 за фактом безвісного зникнення ОСОБА_15 закрито 09.12.2016 року постановою т.в.о. начальника СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення (т. 2 ар. 36, 42). 
		- Обвинувачений ОСОБА_10 у 2004 році, його син у 2016 році і зять у 2012 році отримали у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, що підтверджується довідкою Сухолиманської сільської ради (т. 2 ар. 28). 
		- В судовому засіданні оглянуті речові докази у вигляді газети з зображенням потерпілого, імітаційного фотознімка із зображенням нібито трупу потерпілого, грошові кошти, отримані Лиманським від обвинуваченого.
		 
		Показання свідків сторони захисту 
		- Свідок ОСОБА_36 показала, що знайома з обвинуваченим і потерпілим з 1979 року, була головою селищної ради до призначення на цю посаду ОСОБА_19 . В минулому обвинувачений і потерпілий приятелювали, однак в подальшому посада змінила характер ОСОБА_19 . Характеризує ОСОБА_23 як добропорядну людину. Вважає, що справа відносно ОСОБА_23 сфальсифікована. 
		- Свідок ОСОБА_37 показала, що у 2004-2010 роках працювала землевпорядником у Сухолиманській селищній раді. Мала конфлікт з селищним головою ОСОБА_19 . У 2006 році була незаконно звільнена, однак поновлена на посаді за рішенням суду. Разом з ОСОБА_33 скаржилась у різні інстанції з приводу діяльності ОСОБА_19 . Їй відомо, що спочатку між обвинуваченим і потерпілим були нормальні відносини, але з часом виник конфлікт.
		- Свідок ОСОБА_38 показав, що у 2006 році разом з обвинуваченим і потерпілим був депутатом селищної ради, очолював депутатську групу, земельну комісію. У той час між ОСОБА_33 і ОСОБА_19 були хороші відносини, однак в подальшому, після обрання ОСОБА_19 селищним головою, погіршились, оскільки існувало припущення, що ОСОБА_19 за винагороду виділяв земельні ділянки особам, які не мали на це права. Разом з тим, розподіл земельних ділянок відбувався на сесіях селищної ради на підставі голосування депутатів.
		- Свідок ОСОБА_39 показав, що з 2006 року працював директором комунального підприємства, яке забезпечувало водопостачання с. Сухий Лиман. Підтримує дружні стосунки з сім`єю ОСОБА_23 , характеризує його з позитивної сторони і вважає, що той не міг вчинити інкримінований злочин. У 2006 році разом зі ОСОБА_19 балотувався на посаду голови селищної ради, але був обраний ОСОБА_19 . Після цього конфліктував зі ОСОБА_19 з приводу роботи підприємства, комунальних питань. Вважає, що розподіл земельних ділянок на підставі рішень селищної ради відбувався несправедливо, на ці рішення мав вплив ОСОБА_19 .
		- Свідок ОСОБА_40 показав, що активно займається громадською діяльністю. Йому відомо, що між головою Сухолиманської селищної ради ОСОБА_19 і мешканцями громади виникали конфлікти, деякі вирішувалися в судовому порядку. У 2012-2013 р. ОСОБА_23 звернувся до нього за допомогою з приводу знесення пам`ятника воїнам у Сухолиманському районі, що відбулося за ініціативою ОСОБА_19 . Йому нічого не відомо про обставини замаху на вбивство ОСОБА_19 . Однак, він вважає, що саме ОСОБА_19 кілька років тому ініціював його побиття як помсту за його громадську діяльність.
		 
		Доводи сторони захисту щодо провокації злочину.
		Суд вважає надуманими доводи сторони захисту щодо наявності в діях працівників правоохоронних органів ознак провокації злочину.
		Так, для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що провокація злочину не підтверджується обставинами кримінального провадження і дослідженими доказами. Навпаки, під час розгляду кримінального провадження не встановлено фактів впливу з боку будь-яких осіб, в тому числі працівників правоохоронних органів, на ОСОБА_10 , які б схиляли його до вчинення злочину. Крім того, сукупність досліджених судом доказів доводить, що намір на вбивство ОСОБА_15 сформувався у ОСОБА_10 без стороннього впливу і обвинувачений свідомо та щиро бажав настання смерті останнього, вчинив усі дії, спрямовані на організацію вбивства, активно обговорював з особою, яка мала виконати вбивство, заходи конспірації, організував своє алібі на час вбивства, що підтверджує відсутність впливу на обвинуваченого.
		Із наведеного видно, що в матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки, притаманні підбурюванню до вчинення злочину правоохоронними органами.
		При цьому відповідно до вимог Європейського суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу.
		Отже, правоохоронні ограни діяли у межах своїх повноважень, а доводи сторони захисту про провокацію злочину з боку правоохоронних органі не були підтверджені у ході судового розгляду.
		 
		Вимоги сторони захисту щодо допиту свідка.
		На стадії досудового розслідування згідно з дорученням слідчого в порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України (т. 2 ар. 17-19) ГУ КЗЕ СБ України встановлено знайомого ОСОБА_10 - мешканця с. Прилиманське Овідіопольського району Одеської області ОСОБА_41 , а також номер телефону, яким він користувався (т. 2 ар. 19).
		Під час судового розгляду спочатку стороною обвинувачення, а потім стороною захисту неодноразово заявлялися клопотання про допит у якості свідка і привід в судове засідання ОСОБА_41 , який, за версією обвинуваченого, познайомив його з ОСОБА_20 та вимагав гроші. 
		Будь-яких доказів на підтвердження такої версії стороною захисту надано не було. Однак, клопотання сторін обвинувачення і захисту судом задовольнялися, здійснювався судовий виклик ОСОБА_41 , постановлювалися ухвали про його привід.
		Разом з тим, не дивлячись на сприяння суду, явка ОСОБА_41 забезпечена не була, ухвали про його привід не виконані у зв`язку з відсутністю за місцем проживання. Крім того, обвинувачений ОСОБА_10 повідомив суд, що допит вказаного свідка неможливий, оскільки наразі він залишив територію України і нібито перебуває у одній з країн Європи.
		Суд не бере до уваги припущення сторони захисту про нібито родинні зв`язки ОСОБА_41 зі свідком ОСОБА_18 , а також про особу свідка ОСОБА_18 , щодо якого застосовані заходи забезпечення безпеки.
		 
		Доводи сторони захисту з приводу визнання доказів недопустимими
		В ході судового засідання стороною захисту було заявлено про недопустимість доказів , отриманих внаслідок проведення негласних слідчих дій, оскільки стороні захисту не були відкриті прцесуальні документи (клопотання та ухвали слідчих суддів) про надання дозволу на провеення негласних слідчих розшукових дій в порядку  ст. 290 КПК України.
		Суд вважає доводи сторони захисту неспроможними з огляду на такі обставини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК Украни доказами у кимінатьному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Частина 11 ст. 290 КПК України визначає, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. 
		В ході судового розгляду прокурором надано суду постанову прокурора про контроль за вчиненням злочину, клопотання слідчого і відповідні ухвали слідчих суддів про проведення негласних слідчих дій, які були розсекречені у період з 10.05.2019 по 27.06.2019 (т.2 ар.190-214).
		Оскільки на час направлений обвинувального акту відносно ОСОБА_10 до суду 05.04.2017 року вищевказані процесуальні документи були засекречені та не підлягали розголошенню, вони не могли бути відкриті стороні захисту з підстав, що не залежали від волі слідчого та прокурора, оскільки питання розсекречування документів не входить до їх компетенції. Разом з тим, під час судового розгляду даного кримінального провадження вказані вище документи були розсекречені та відкриті стороні захисту, після чого судом було надано строк для ознайомлення з даними процесуальними документами та підготовки до захисту (т. 2 ар. 185-189). 
		Вказане свідчить про дотримання прав обвинуваченого на захист і про допустимість вищевказаних документів за наслідками проведення негласних слідчих (розшукових) дій як доказів.
		Також суд бере до уваги процесуальну поведінку як сторони захисту (яка взагалі не заявляла жодних клопотань про надання їй цих матеріалів), так і сторони обвинувачення (яка вжила оперативних заходів щодо надання відповідних матеріалів одразу після зняття з них грифу секретності). 
		Крім того слід зауважити, що судом в основу обвинувального вироку не покладено відомості, що містяться у вказаних документах, як доказ винуватості ОСОБА_10 , оскільки відомості про обставини вчинення злочину отримані з протоколів про результати проведених НСРД, які були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, до звернення з обвинувальним актом до суду.
		Вказані висновки суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2021 року (справі №138/3717/16-к) та не суперечать позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 19.11.2019 року (справа № 242/3982/16-к), в якій указується, що висновки, які наведені в постановах Великої Палати від 16.01.2019 року та 16.10.2019 року, не перешкоджають при вирішенні питання про допустимість доказів у контексті положень ст. 290 КПК України брати до уваги також процесуальну поведінку сторони захисту на різних стадіях провадження.
		 
		Доводи сторони захисту щодо неможливості знайомства обвинуваченого зі свідком ОСОБА_18 в барі по вул. Пастера у м. Одесі. 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 підтвердив, що вперше зустрівся і познайомився з ОСОБА_10 на початку листопада 2016 року в барі по вул. Пастера у м. Одесі.
		Натомість, сторона захисту доводила під час судового розгляду, що ОСОБА_10 не міг перебувати у вказаному місці і, відповідно, там познайомитися з ОСОБА_18 , оскільки знаходився в цей час в іншому місці. На доведення цього факту сторона захисту надала відомості, отримані від мобільного оператора, відповідно до яких мобільний телефон обвинуваченого був зафіксований в зоні дії таких базових станцій у м. Одесі: 03.11.2016 року о 9:40 - по вул. Єфімова (Малиновський район м. Одеси), о 10:36 - по пр. М.Жукова,30-а; 07.11.2016 року о 21:18 по вул. Корольова, 45-а (Київський район м. Одеси); 09.11.2016 року о 09:19, 09:32 - Київський район, проспект Ак.Глушка, 17, пр. М.Жукова, 30-а.
		Разом з тим, з цих же наданих захисником ОСОБА_11 відомостей про прив`язку мобільного телефону ОСОБА_10 до базових станцій під час gprs-з`єднань вбачається, що відсутня інформація про прив`язку телефону обвинуваченого до базових станцій 01.11.2016, 02.11.2016, а також у певні періоди протягом дня 03.11.2016, 07.11.2016, 08.11.2016 та в інші дні листопада 2016 року.
		Тобто, суду не надавалися докази того, що саме в момент події, про яку повідомив свідок, телефоні з`єднання ОСОБА_10 здійснювалися поза межами вул. Пастера у м. Одесі.
		Таким чином, надані стороною захисту докази не спростовують покази свідка ОСОБА_18 щодо часу і місця, де відбулося знайомство між ним і обвинуваченим. 
		 
		3. Закон України про кримінальну відповідальність.
		Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_10 винен у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України - організація готування до вчинення умисного вбивства на замовлення.
		 
		4. Обставини, передбачені ст.ст. 66, 67 КПК України. Мотиви призначення покарання.
		Обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку психоневрологічному диспансері не перебуває (т. 2 ар. 106), має хронічні хвороби, з приводу яких перебував на лікуванні у кардіологічному, травматологічному відділеннях (т. 4 ар. 74, 95; т. 5 ар. 99-101).
		Згідно з характеристикою, наданою секретарем Сухолиманської сільської ради ОСОБА_42 , до 2010 року ОСОБА_10 обирався депутатом сільської ради три скликання. У 2010 та 2015 роках балотувався на посаду сільського голови, але обраний не був. Неодноразово звертався зі скаргами на дії місцевої влади, але за результатами перевірок викладені ним факти не підтвердилися. Участі у вирішенні соціально-економічних питань села та суспільно-корисній праці не брав (т. 2 ар. 23).
		 
		У відповідності до ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_10 : літній вік обвинуваченого, якому на момент вчинення злочину виповнилося 61 рік, а на цей час - 67 років; вразливий стан здоров`я, оскільки він отримує медичну допомогу з приводу хронічних хвороб. 
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_10 , судом не встановлено. 
		 
		При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує, що вчинений ним злочин відноситься до категорії особливо тяжких, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наявність кількох пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин. На переконання колегії суддів, за встановлених обставин справи, відсутності реальних наслідків, на досягнення яких був спрямований злочин, наявності відомостей про особу обвинуваченого, призначення останньому покарання у виді позбавлення волі у розмірі найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 115 КК України, буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
		При призначенні покарання суд враховує правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної  палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.12.2019 року (справа № 664/425/16-к) щодо призначення покарання із застосуванням статті 68 КК, відповідно до якого при призначенні покарання за вчинення замаху та готування до злочину, за який найсуворішим покаранням є довічне позбавлення волі, застосуванню підлягає частина 4 статті 68 КК, а не частина 3 чи 2 цієї статті. Тобто, в даному випадку не підлягає застосуванню правило про призначення покарання, що не перевищує половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті.
		 
		5. Застосування запобіжного засобу та зарахування строку попереднього ув`язнення.
		Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи, суд вважає, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання ризику переховуватися від суду та від відбування призначеного судом покарання необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		ОСОБА_10 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 09.12.2016 року, про що складено відповідний протокол (т. 1 ар. 193-199).
		10.12.2016 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва відносно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 2 ар. 8).
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.03.2017 року при продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 була надана можливість внести заставу в сумі 320000 грн. (т. 2 ар. 135). Відповідно до квитанції відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» застава в сумі 320000 грн. внесена ОСОБА_43 03.03.2017 року (т. 5 ар. 57-61).
		Таким чином, необхідно зарахувати обвинуваченому у строк відбутого покарання строк його попереднього ув`язнення за період з 09.12.2016 року до 03.03.2017 року, а також з дня затримання до набрання вироком законної сили, зараховуючи попереднє ув`язнення відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		6. Мотиви рішення щодо цивільного позову потерпілого.
		Потерпілим ОСОБА_15 заявлено цивільний позов (т. 4 ар. 132-136) про стягнення з ОСОБА_10 :
		- моральної шкоди в сумі 200 000 грн.; 
		- матеріальної шкоди в сумі 171133 грн., яка складається з вартості медичних послуг; 
		- витрат на правову допомогу в сумі 70000 грн.
		Обвинувачений ОСОБА_10 позовні вимоги не визнав.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього кодексу. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Розглянувши цивільний позов потерпілого та дослідивши докази, що його обґрунтовують, суд приходить до наступних висновків.
		Моральна шкода.
		Відповідно до частин 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з положеннями частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Судом встановлено вину ОСОБА_10 у вчиненні злочину щодо ОСОБА_15 , в результаті якого у житті потерпілого та його сім`ї відбулися значні зміни у зв`язку з вжиттям необхідних заходів безпеки, він відчував страх через загрозу смерті, зазнав негативних емоцій та переживань, що спричинило йому моральні страждання. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_15 моральної шкоди. Враховуючи характер спричиненої потерпілому моральної шкоди та пов`язаних з нею моральних страждань, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково шляхом стягнення на користь ОСОБА_15 100 000 грн.
		Матеріальна шкода.
		Потерпілий у позові зазначив, що в результаті перенесеного внаслідок злочину стресу він захворів і змушений був проходити дороговартісне лікування та обстеження у різних медичних установах. На підтвердження витрат на лікування потерпілим були надані: довідка КУ «Міська поліклініка № 6» про звернення ОСОБА_15 до кардіолога 10.05.2017 року у зв`язку з погіршенням здоров`я внаслідок перенесеного стресу у грудні 2016 року, встановлено попередній діагноз, рекомендовано дообстеження; довідка з лікарні «Intosana» про перебування на лікуванні 19-21.11.2016 року, загальна вартість отриманих послуг склала 13373 грн.; фіскальний чек ТОВ «Медичний центр «Медікал» від 29.11.2016 року з оплатою стаціонарного лікування в сумі 4160 грн. (т. 4 ар. 141-144).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України особа, яка завдала шкоду ушкодженням здоров`я, зобов`язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю придбання ліків.
		В судовому засіданні потерпілим ОСОБА_15 не було доведено, що його перебування на обстеженні і лікуванні в медичних закладах, а також виявлені у нього хвороби, пов`язані саме з вчиненим відносно нього злочином, а не викликані іншими обставинами або хронічними хворобами. Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині. 
		Витрати на правову допомогу.
		Судом встановлено, що повноваження адвоката, який є представником потерпілого, а також оплата ОСОБА_15 вартості юридичних послуг саме у вказаному у позові розмірі підтверджені документально (т. 4 ар. 137-140). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу є складовою процесуальних витрат, які у відповідності до ч. 1 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого. Таким чином, здійснені потерпілим процесуальні витрати в сумі 70000 грн. підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_10 .
		 
		7. Інші питання, вирішені судом при ухваленні вироку.
		ОСОБА_10 отримав від слідчого вилучений у нього мобільний телефон «Lenovo», а також майно, щодо якого не приймалося рішення про визнання речовим доказом, а саме: гроші 708 грн., документи, рушницю, що підтверджується відповідними розписками (т. 2 ар. 215-218).
		 
		У відповідності до п. 9 ст. 100 КПК України речовими доказами слід розпорядитися наступним чином: газету з зображенням потерпілого, імітаційний фотознімок із зображенням нібито трупу потерпілого, флеш-карту з відеофайлами, CD-R диски необхідно зберігати за матеріалами кримінального провадження; мобільний телефон «Lenovo» (т. 1 ар. 215-216, т. 2 ар. 217), що був повернутий ОСОБА_10 , - залишити йому ж;грошові кошти в сумі 630 доларів США (т. 1 ар. 217-223, 243-245), що зберігаються у сторони обвинувачення, необхідно конфіскувати як засіб вчинення кримінального правопорушення.
		 
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п.11 ч. 2 ст. 115 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
		До набрання вироком законної сили змінити застосований до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Строк відбування ОСОБА_10 покарання обчислювати з дня його затримання в порядку виконання вироку.
		Відповідно до положень ст. 72 КК України у строк відбутого ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 09.12.2016 року до 03.03.2017 року, а також з дня його затримання в порядку виконання вироку в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.        
		Позовні вимоги ОСОБА_15 задовольнити частково і стягнути на його користь з ОСОБА_10 компенсацію моральної шкоди в сумі 100000 (сто тисяч) грн., компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 70000 (сімдесят тисяч) грн., а всього стягнути 170000 (сто сімдесят тисяч) грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Речовими доказами розпорядитися наступним чином: 
		- газету з зображенням потерпілого, імітаційний фотознімок із зображенням нібито трупу потерпілого, флеш-карту з відеофайлами, CD-R диски - зберігати з матеріалами кримінального провадження; 
		- мобільний телефон «Lenovo», що був повернутий ОСОБА_10 , залишити йому;
		- майно, використане як засіб вчинення кримінального правопорушення, - грошові кошти в сумі 630 доларів США, що зберігаються у сторони обвинувачення, - конфіскувати в дохід держави.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з дня отримання його копії.
		 
		 
		Головуючий                  ОСОБА_1 
		 
		Судді                  ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		                                                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...