Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/13549/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2023.
Дата набрання законної сили: 13.04.2023
Номер судового провадження: 61-562ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		13 квітня 2023 року
		м. Київ
		справа № 607/13549/21
		провадження № 61-562св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь  О. В., Осіяна О. М.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Тернопільська районна державна нотаріальна контора,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семененка Сергія Михайловича на постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: 
		Парандюк Т. С., Костіва О. З., Шевчук Г. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовної заяви
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з відповідної частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6125286400:02:001:0620.
		10 грудня 2014 року ОСОБА_3 склав заповіт на його ім`я, яким заповів зазначений будинок та земельну ділянку, однак про існування заповіту він дізнався лише в червні 2019 року. Спадкоємці, які прийняли спадщину згідно частини третьої статті 1268 ЦК України, - відсутні. Спадкоємцем, який протягом шестимісячного терміну подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 згідно статті 1270 ЦК України є відповідач по справі - рідний брат позивача ОСОБА_2 .
		Зазначав, що він постійно проживає в Сполучених Штатах Америки з 
		2004 року та в Україну він приїжджав лише три рази: у 2008 році, в травні 2019 року (для оформлення спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 ) та у липні 2021 року. 
		В червні 2019 року він подав до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 і тоді ж дізнався від нотаріуса про наявність заповіту на його користь, складеного батьком ОСОБА_3 10 грудня 2014 року. 
		Посилаючись на те, що за життя батько та мати ніколи не повідомляли його про наявність заповіту, а дублікат заповіту він отримав лише 29 липня 
		2021 року, у зв`язку із чим у встановлений строк вчасно подати заяву за місцем відкриття спадщини в нотаріальну контору про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 не зміг, просив задовольнити позов.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2022 року у складі судді Герчаківської О. Я. позовні вимоги задоволено.
		Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці, який починає перебіг з моменту набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки на момент смерті із спадкодавцем не проживав, мав постійне місце проживання у Сполучених Штатах Америки, про наявність заповіту на його користь дізнався лише в червні 2019 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини. Дублікат зазначеного заповіту ОСОБА_1 отримав у старости Острівського старостинського округу Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області 29 липня 
		2021 року та у межах строку позовної давності звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
		Крім того, нотаріус не опублікував оголошення у пресі про відкриття спадщини за заповітом, що є неналежним повідомленням або викликом спадкоємця до нотаріуса (особливо коли такий спадкоємець не обізнаний про існування заповіту), так як жодним чином не дає можливості спадкоємцю, який не знає про заповіт, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину та можливість його реалізувати.
		У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 21 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 , дізнавшись в червні 2019 року про існування заповіту на його користь, складеного його батьком ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише в липні 2021 року звернувся до нотаріуса з усним зверненням щодо прийняття спадщини після смерті батька, де йому було відмовлено, та в серпні 2021 року звернувся до суду з даним позовом, тобто через два роки.
		Ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 суду надано не було. ОСОБА_1 не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали йому, будучи обізнаним про наявність заповіту, подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, визначений частиною першою статті 1270 ЦК України, що у силу статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
		Матеріалами справи доведено і визнається позивачем, що державний нотаріус повідомив його про наявність заповіту, зі змістом складеного на його ім`я заповіту був обізнаний. Отже, ОСОБА_1 не мав об`єктивних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката 
		Семененка С. М. на постанову Тернопільського апеляційного суду 
		від 07 грудня 2022 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Семененко С. М., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, провадження № 61-5609св19, від 29 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, провадження № 61-49121св18, від 04 грудня 
		2019 року у справі № 205/3855/17, провадження № 61?47832св18, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня у справі № 6-496цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована тим, що наведена позивачем причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважною для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки необізнаність позивача про наявність заповіту призвела до неможливості подати ним заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України.
		Апеляційним судом не враховано, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
		Також зазначав, що нотаріус при заведенні спадкової справи №555/2017 після смерті ОСОБА_3 зобов`язаний був перевірити наявність заповіту спадкодавця та вжити заходів щодо повідомлення спадкоємця за заповітом про його існування, однак таких дій у період з 01 грудня 2017 року до червня 2019 року не здійснив.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_2 - адвокат Будз Т. В. просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги та наявність заповіту ніяким чином не впливала на його право на отримання спадщини та можливість подання заяви про прийняття спадщини. Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, не тільки не міг бути необізнаним про виникнення у нього права на спадщину після смерті батька, а й знав про це достовірно, що було підтверджено під час апеляційного провадження справи його представником адвокатом Семененко С. М. 
		Перебування позивача за кордоном не може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки діючим законодавством України для громадян України, які перебувають за кордоном, встановлений спеціальний порядок подання заяви про прийняття спадщини, який передбачає кілька альтернативних варіантів оформлення та подання вказаної заяви, жодним з яких не скористався позивач.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що  ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , батьки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братами по батьковій лінії. 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 батько позивача ОСОБА_3 помер.
		За життя, 10 грудня 2014 року ОСОБА_3 заповів належний йому житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 та належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , позивачу ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Бриндз М. П. та зареєстровано в реєстрі за № 137.
		Вказаний будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 30 жовтня 1989 року, яке видано на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів № 216 від 26 жовтня 1989 року.
		Земельна ділянка, площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в селі Острів Тернопільського району Тернопільської області належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 
		№ 996304, виданого 18 червня 2009 року на підставі рішення Острівської сільської ради № 302 від 17 липня 2007 року.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 .
		За змістом відповіді державного нотаріуса Осадчук В. Ю. № 1885/01-16 
		від 29 липня 2021 року на усне звернення ОСОБА_1 , останній пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В спадковій справі № 555/2017 до майна, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , наявні:
		- заява ОСОБА_2 від 01 грудня 2017 року про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 ;
		- інформаційна довідка зі Спадкового реєстру № 50112089 від 01 грудня 
		2017 року про наявність заповіту ОСОБА_3 № 137 від 10 грудня 2014 року;
		- довідка Острівської сільської ради № 676 від 10 червня 2019 року про те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті постійно проживав і перебував на реєстраційному обліку в с. Острів вул. В. Ярмуша Тернопільського району Тернопільської області, на день його смерті на реєстраційному обліку перебували: ОСОБА_4 - дружина;
		- довідка № 507, видана 26 липня 2021 року Острівським старостинським округом про те, що в 
		АДРЕСА_2 знаходиться будинковолодіння, головою двору якого був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом 
		на 01 липня 1990 року - двір колгоспний, членами двору були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_1 - син. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на день смерті постійно проживали і перебували на реєстраційному обліку в 
		АДРЕСА_1 . В даному будинку ніхто не перебуває на реєстраційному обліку;
		- відповідь державного нотаріуса Осадчук В. Ю. №1885/01-16 від 29 липня 2021 року.
		Також судами із відміток у паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданого 07 липня 2017 року, встановлено, що 
		ОСОБА_1 прийнятий на консульський облік Генерального консульства України в Нью-Йорку 20 лютого 2008 року та має постійне проживання у США.
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.
		Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
		Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.
		Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.
		З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
		Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
		Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, 
		від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження 
		№ 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.
		Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що в червні 2019 року ОСОБА_1 дізнався про існування заповіту, складеного батьком на його користь, оскільки приїхав в Україну для прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 , проте лише в липні 2021 року звернувся до нотаріуса з усним зверненням щодо прийняття спадщини після смерті батька, де йому було відмовлено, та в серпні 2021 року звернувся в суд з даним позовом, тобто через два роки з того моменту, коли дізнався про існування заповіту.
		Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що перебування за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно здійснити таку дію.
		Так, спеціальний механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України встановлений Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». За зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв`язку. Таким чином, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого постійного проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини (підпункт 3.13 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України та пункт 3.23 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства України від 22 лютого 2012 року №296/5). 
		Крім цього, пунктом 3.5. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.
		У екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини (пункт 2.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). 
		Таким чином, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.
		Отже, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не скористався своїм правом для прийняття спадщини після смерті батька (за заповітом) 
		у 2019 році, адже про існування заповіту йому стало відомо в червні 
		2019 року, тобто до 01 січня 2020 року він міг подати заяву про прийняття спадщини, однак цього не зробив, у зв`язку із чим пропустив шестимісячний термін для прийняття спадщини без поважної причини.
		При цьому, апеляційним судом враховано, що ОСОБА_1 є не лише спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 (про смерть батька знав у 2017 році), а також не залежно від наявності заповіту є спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом. В апеляційній інстанції доведено і не заперечувалось його представником адвокатом Семененко С. М., що 
		ОСОБА_1 , знаючи про смерть батька у 2017 році, не вчиняв жодний дій по прийняттю спадщини, оскільки не бажав приймати спадщину по закону.
		Посилання позивача на наявність підстав для визнання причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними, у зв`язку із невжиттям нотаріусом заходів відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» щодо повідомлення про відкриття спадщини, є безпідставними, оскільки позивач є спадкоємцем за законом першої черги і здійснення ним права на спадкування (прийняття спадщини) шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (у випадку не проживання разом із спадкодавцем на час його смерті) не залежить від вчинення чи невчинення дій іншими особами (іншим спадкоємцем, нотаріусом).
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 
		від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19 (провадження 
		№ 61-14663св20), від 15 серпня 2022 рокуу справі № 350/53/21 (провадження № 61-1784св22).
		Установивши, що підстави, на які посилається позивач, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 , дізнавшись в червні 2019 року про існування заповіту на його користь, не здійснивши жодних дій щодо прийняття спадщини, повернувся в США і звідти також не вчиняв будь-яких дій по прийняттю спадщини, і лише в липні 2021 року, тобто майже через два роки, звернувся усно до нотаріуса, що підтверджено його представником адвокатом Семененко С. М. в апеляційній інстанції при тому, що строк законодавством встановлено в шість місяців, не вказавши поважних причин пропуску такого строку.
		Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі 
		№ 642/2539/18-ц, провадження № 61-5609св19, від 29 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, провадження № 61-49121св18, від 04 грудня 
		2019 року у справі № 205/3855/17, провадження № 61?47832св18, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня у справі № 6-496цс17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
		Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семененка Сергія Михайловича залишити без задоволення.
		Постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:Н. Ю. Сакара   О. В. Білоконь   О. М. Осіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...