Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/7618/22 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2023.
Дата набрання законної сили: 17.04.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Єдиний унікальний номер справи № 755/7618/22                                            Головуючий у суді першої інстанції - Марченко М.В.
		Номер провадження № 33/824/1852/2023                                                 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
		 
		ПОСТАНОВА
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 квітня 2023 року                                                                                    м. Київ
		Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану захисником Сіренком Максимом Юрійовичем, на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року, - 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №069870, 10 червня 2022 року о 11 год. 25 хв. в м. Києві, вул. Райдужна, 5 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Gelly Mr-7151 A» державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився у встановленому законом порядку. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі одної тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої вказує, що судом допущено спрощений підхід до розгляду адміністративного матеріалу, не надано правової оцінки тим доказам, що надані працівниками поліції, не взято до уваги пояснення та докази надані самим ОСОБА_1 , внаслідок чого було винесено незаконне рішення.
		Так, захисник вказує, що ОСОБА_1 був згоден пройти огляд на стан сп`яніння на місці, однак працівниками поліції не було ніяким чином проведено такий огляд, а тому залишається незрозумілим, яким чином вони виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння.
		Вказує, що натомість працівники поліції запропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проведення огляду, проте останній не розумів наслідків своєї відмови від огляду, оскільки працівники поліції повідомили його, що він може пройти огляд протягом двох годин самостійно й надати результати огляду до Управління патрульної поліції у м. Києві чи до суду. Тож ОСОБА_1 вважав, що діє в межах правового поля. Захисник наголошує, що того ж дня ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння в медичному закладі.
		Звертає увагу захисник Сіренко М.Ю. на те, що фіксування відмови ОСОБА_1 від проходження огляду відбувалось без присутності двох свідків, як то визначено законом, а тому такий огляд є недійсним.
		Крім того, в апеляційній скарзі зазначає й про те, що ОСОБА_1 не був водієм у розумінні ПДР, оскільки не керував автомобілем, автомобіль був припаркований, а він знаходився неподалік транспортного засобу та фактично працівники поліції не спиняли його автомобіль.
		Враховуючи вказане, захисник Сіренко М.Ю. просить апеляційний суд скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
		Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Сіренка М.Ю., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
		Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
		Постанова судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
		Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
		Відповідно до положень частини 1 статті 130 КУпАП (в редакції, чинній на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення) передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
		Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
		У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.
		Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
		Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
		Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
		Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №069870, 10 червня 2022 року о 11 год. 25 хв. в м. Києві, вул. Райдужна, 5 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Gelly Mr-7151 A» державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився у встановленому законом порядку. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
		У вказаному протоколі про адміністративне правопорушення в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив, що почувається дуже погано, а тому не може поїхати до лікарні.
		Крім того, в матеріалах справи міститься направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 10 червня 2022 року (а.с.2).
		Крім того, в матеріалах справи міститься відеозапис із нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції, які оформлювали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на якому зафіксовано, що на запитання працівника поліції чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, ОСОБА_1 відповів, що не бачить в тому сенсу. Після чого працівником патрульної поліції було роз`яснено, що за відмову настає відповідальність (а.с.3).
		Разом з тим, працівниками патрульної поліції не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом. Матеріали справи також не містять жодного відеоматеріалу, на підтвердження вказаних обставин.
		Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
		Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09 вересня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15 травня 2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення наголосив Касаційного Адміністративний Суд в складі Верховного Суду в пункті 39 Постанови від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року у справі №536/1703/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
		Сукупність вказаних обставин дає підстави для висновку, що матеріалами справи належним чином не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не доведено факт керування транспортним засобом.
		За наведених вище обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із не доведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
		Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
		Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Сіренком Максимом Юрійовичем, задовольнити.
		Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, тобто із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя Київського 
		апеляційного суду                                                                            М.А.Яворський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...