Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/1959/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 18.04.2023. Зареєстровано: 18.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2023.
Дата набрання законної сили: 03.07.2023
Результат оскарження 03.07.2023 Кропивницький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/389/107/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022121020000434

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		18.04.2023                                                                                ЄУН № 389/1959/22
		Провадження №1-кп/389/107/22
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		18 квітня 2023 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022121020000434 від 13.07.2022, стосовно
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Текля Старовижівського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 скоїв незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за наступних обставин.
		13.07.2022 близько 08.05 год. ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою повернути велосипед, який раніше взяв у своєї дружини ОСОБА_6 , приїхав на територію готельно-ресторанного комплексу « Орлине гніздо », розташованого за адресою: вул. Шевченка, 47 с. Суботці Кропивницького району Кіровоградської області .
		Перебуваючи на зазначеній території між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на грунті неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 раптово виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_6 .
		Реалізуючи даний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_4 з рюкзаку, який був у нього, витягнув ніж та, тримаючи його в правій руці, завдав ОСОБА_6 не менше шести ударів вказаним ножем, у тому числі трьох ударів в область грудної клітини справа, двох ударів в область живота зліва та одного удару в область лівого стегна, внаслідок чого вказаний ніж зламався, а ОСОБА_6 впала на землю. Після цього, ОСОБА_4 з метою доведення умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_6 , до кінця, наніс ОСОБА_6 не менше чотирьох ударів ногами по різним частинам тіла, у тому числі не менше двох ударів в область голови.
		В цей момент охоронець готельно-ресторанного комплексу «Орлине гніздо» ОСОБА_7 , який перебував поряд, побачивши вищевказані дії ОСОБА_4 та усвідомивши їх протиправність, з метою врятування життя ОСОБА_6 відтягнув ОСОБА_4 від останньої, внаслідок чого ОСОБА_4 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
		Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді сліпих ран грудній клітці справа в проекції 2,3 міжребір`я, 5-го міжребір`я, в лівій здухвинній ділянці по передній аксілярній лінії, наскрізної рани на лівому стегні в середній третині, які по тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Таким чином, ОСОБА_4 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме вбивства ОСОБА_6 , тобто злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, а саме поламки ножа, яким він завдав удари ОСОБА_6 та припинення ОСОБА_7 протиправних дій ОСОБА_4 .
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України не визнав, при цьому зазначив, що вину у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілій визнає, але не мав наміру її вбивати. Не погоджується з кваліфікацією замах на вбивство, просив перекваліфікувати його дії на заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто на ст.121 КК України.
		Крім того, в судовому засіданні пояснив, що потерпіла є його дружиною, з якою протягом останнього року були погані стосунки. 13.07.2022 року близько 7.00 год. приїхав до ОСОБА_6 на роботу - ГРК "Орлине гніздо". Алкоголь того ранку не вживав, але живав напердодні. Хотів щоб вони пішли додому. Проте, ОСОБА_6 була агресивна, підвищувала голос, тому між ними почалася неконтрольована сварка, під час якої вони ображали один одного нецензурною лайкою. Крім того, зазначив, що був дуже злий на дружину, але вбивати її не хотів. Під час сварки, діставав щось з рюкзака і йому на очі попався ніж, який там лежав. Він вихопив ножа та вдарив ним у руку та ногу ОСОБА_6 , оскільки цілився туди. Ногами її не бив. Коли наносив ОСОБА_6 удари то вона стояла і не тікала, бо він її держав однією рукою за кофту. Під час нанесення ударів не контролював свій емоційний стан. На допомогу ОСОБА_6 нікого не кликала. Також вказав, що до нього підбіг ОСОБА_8 і збив його зніг. Потім прийшов інший чоловік, які його тримали. Вся ситуація трапилася через сина, який хотів жити з ним, а дружина не дозволяла. Хто викликав поліцію не знає, але не він, бо його в цей час тримали. Зазначив, що хотів лише завдати потерпілій болю, але вбивати її не хотів. Крім того, звертався до потерпілої із вибаченнями, сказав, що йому дуже прикро, що так все вийшло. Цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі.
		Під час звернення з останнім словом обвинувачений зазначив, що умислу на вбивство потерпілої у нього не було, у скоєному щиро кається. Просив перекваліфікувати його діяння з ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ст.121 КК України. 
		Незважаючи на те, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, не визнав, його винність в скоєнні інкримінованого йому злочині повністю підтверджується доказами, дослідженими в ході судового слідства, обсяг дослідження яких визначений з врахуванням думки учасників кримінального провадження.
		 
		Показами допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що з обвинуваченим перебувають у шлюбі. 13.07.2022 вранці, близько 07.00 год., була на роботі (на прачці ГРК «Орлине гніздо»), звідки і зателефонувала ОСОБА_4 та попросила, щоб він віддав їй велосипед. Після дзвінка, ОСОБА_4 приїхав через 40 хвилин і був п`яний, але не сильно. Останній попросив її відійти та поговорити. Спочатку не погодилася, але згодом все ж таки погодилась на розмову. Відійшовши від прачки на декілька метрів, обернулася та побачила, що ОСОБА_4 її наздоганяє, тому почала тікати від нього в бік гуртожитку, щоб сховатися. Проте, ОСОБА_4 наздогнав її десь за метрів 30-40 до гуртожитку та почав її бити. Відчула удар під груди в районі ребер справа, впала, а ОСОБА_4 схопив її за волосся, підняв та продовжив наносити удари, при цьому вимовляючи: « Я тобі цього не прощу», чого саме не сказав. Крім того, зазначила, що свідомість не втрачала, бив руками і ногами, ножа в цей час не бачила. Пам`ятає приблизно 6 ударів, ногами 2 удари по голові, по шиї десь 3-4 удари. Намагаючись уникнути ударів в обличчя, закривала обличчя руками і кричала. ОСОБА_4 збив охоронець ОСОБА_7 та тримючи останнього запитав його: «За що ти б`єш ОСОБА_10 ?». Після цього, вона встала та відчула, що сильно крутиться голова і побачила, що в неї тече кров, а також побачила на землі лезо їх домашнього кухонного ножа. В цей час до неї вже підбігли співробітники, адміністратор та інші, які намагалися надати їй допомогу та зупинити кровотечу, викликали швидку. Впевнена, що якби його не зупинив ОСОБА_11 , він сам би не зупинився, невідомо чим би все закінчилося, оскільки був дуже злий та бив її дуже жорстоко. На уточнюючі питання пояснила, що конфлікти з ОСОБА_4 виникали і раніше на фоні його систематичного зловживання алкоголем, а у 2018 році відносини загострилися. Чоловік вживав алкоголь запоями, пив по тижню і в стані алкогольного сп`яніння бив її, тому вимушена була тікати з дому з меншою дитиною. Були періоди коли дома не жила, оскільки боялася його в стані алкогольного сп`яніння. Неодноразово викликала поліцію, працівники складали протоколи про адміністративні правопорушення, також було відкрито кримінальне провадження, яке на підставіп.7 ч.1 ст. 284 КПК України закрито. Також, вказала, що з початку липня вони разом не проживали, через те, що ОСОБА_4 в черговий раз приїхав з роботи п`яний та вчинив сварку. Цивільний позов до обвинуваченого не подавала, претензій матеріального та морального характеру до останнього не має.
		Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , який вказав, що обвинувачений та потерпіла є його сусідами, а з останньою ще і працюють разом ГРК «Орлине гнізда». Близько 07.00-08.00 год., дати не пам"ятає, на території комплексу побачив ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які стояли біля прачки, а він від них знаходився на відстані 3-5 метрів, тому чув, що ОСОБА_12 говорив голосно, а ОСОБА_13 говорила спокійно. Бачив, що у ОСОБА_4 був з собою рюкзак. Крім того, зазначив, що ОСОБА_14 почала йти, а ОСОБА_4 побіг за нею. Останні хоча і відбігли по відстані від нього, але залишалися в полі його зору. Бачив, як ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_14 та взяв за голову і почав наносити удари. Після чого ОСОБА_13 почала кричати, тому побіг їй на допомогу. Точно бачив три удари, бив сильно і куди попало. Після того, як ОСОБА_14 впала, почав бити її по голові, а остання закривалася руками. Підбігши до них, скинув ОСОБА_4 з ОСОБА_15 , і почав з ним боротися. Де ОСОБА_4 взяв ніж та який він був не бачив, а лише бачив лезо від нього, рукоятку не бачив. ОСОБА_10 лежала на доріжці, вся в крові. Бачив на ній порізи і кров. Хто викликав поліцію та швидку не знає. ОСОБА_4 наносив удари ножем правою рукою. Не знає, чи зупинився б він сам чи ні, але був дуже злий. Жорстоко бив ОСОБА_10 , ображав, принижував її.
		Показами допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що є колегою потерпілої ОСОБА_17 13.07.2022 приїхала на роботу і пішла в кухню, де і дізналася, що трапилося. Бачила, що ОСОБА_13 була вся у крові. Було поранено ліве бедро та грудна клітина, сильно йшла кров. ОСОБА_6 сиділа на землі, держалася за груди і їй було дуже боляче, але остання була ще свідомості, а через 5-7 хвилин почала її втрачати. Біля ОСОБА_6 була ОСОБА_18 , а ОСОБА_4 держали чоловіки, яких вона не знає. Також додала, що ОСОБА_4 було байдуже до того що сталося, він просив закурити. Бачила, що на землі лежало лезо ножа, яке було окремо від ручки, це був звичайний великий кухонний ніж. Швидку допомогу викликав адміністратор. У ОСОБА_19 викликати швидку бажання не було. 
		Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 , який вказав, що працює в ресторані «Орлине Гніздо» і 13.07.2022 близько 07.00-08.00 год. був на роботі та бачив як до ОСОБА_15 прийшов ОСОБА_19 , вони вийшли та пішли в сторону гуртожитку. Потім почув, що ОСОБА_13 кричала, а ОСОБА_21 держав ОСОБА_19 , а ОСОБА_13 була в крові, сиділа на доріжці, їй винесли рушники щоб зупинити кровотечу. Коли він підбіг, то ОСОБА_21 вже тримав ОСОБА_4 , ОСОБА_22 була від них на відстані 5-7 метрів на доріжці. Вони надавали ОСОБА_6 першу медичну допомогу до приїзду швидкої. Бачив одну рану на бедрі нагрудній клітці та животі. Ніж лежав на землі зламаний, на відстані близько 3 метрів від них. Лезо та ручка ножа були окремо, і в крові. Ніж був звичайний, схожий на кухонний. Хто саме викликав швидку не знає, але хтось з роботи. Вони перебували поряд з потерпілою до приїзду швидкої. Як в цей час поводився ОСОБА_12 сказати не може, оскільки весь час перебував з поряд з потерпілою.
		Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними письмовими доказами:
		- рапортом від 13.07.2022., з якого вбачається, що зі служби 102, о 08.08 год. 13.07.2022 надійшло повідомлення, в якому йшлося про те, що 13.07.2022 року о 08.05 год. за адресою: АДРЕСА_3 на території готелю «Орлине гніздо», чоловік ОСОБА_4 побив дружину та наніс останній ножові поранення живота та грудей (а.с.120);
		- витягом з ЄРДР №12022121020000434 від 13.07.2023 (а.с.118);
		- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.07.2022 року, з якого вбачається, що слідчим СВ ВП №1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, прийнято заяву від ОСОБА_6 про те, що 13.07.2022 року близько 07.45 її чоловік ОСОБА_4 , перебуваючи на території ГРК «Орлине гніздо» за адресою: вул. Шевченка, 47 с. Суботці, наніс їй не менше шести ударів ножем в область черевної порожнини та лівої ноги, чим спричинив тілесні ушкодження (а.с. 121);
		- протоколом огляду місця події від 13.07.2022 року з додатком (фототаблицею) до протоколу огляду місця події від 13.07.2022 року, в якому йдеться про те, що було оглянуто відкриту ділянку місцевості на території готельно-ресторанного комплексу « Орлине гніздо », за адресою: вул. Шевченка, 47, с. Суботці Кіровоградської області , під час проведення, якого виявлено та вилучено: клинок ножа, який упаковано до картонної коробки та пакету; лосини жіночі чорного кольору із слідами РБК; бюстгальтер жіночий білого кольору зі слідами РБК; змив з поверхні тротуарної плитки під №№4, 6,7; шльопанці жіночі білого кольору з чорними надписами, гумові, 37 розміру зі слідами РБК; рукоятку червоного кольору. Дані предмети вилучено та упаковано до паперових спец. пакетів НПУ (а.с.123-126);
		- висновком експерта №339 від 09.08.2022, в якому йдеться про те, що кров ОСОБА_6 належить до групи Вб  за ізосерологічною системою АВ0. На куртці ОСОБА_4 (об`єкти №№6,13,20,21), знайдено кров людини. При визначенні агентів системи АВ0 в об`єктах №№6,13,20,21 (куртка) можна стверджувати лише про наявність антигену В, що не виключає його походження (можливо частково) від особи (осіб), організму якої (яких) властивий антиген В, в тому числі і від ОСОБА_6 , відносно антигену А (його присутності чи відсутності) висловитись неможливо, в зв`язку з неусувним впливом предмето-носія даного об`єкта на діагностичну сироватку б, в зв`язку з чим неможливо остаточно висловитись про групу крові особи (осіб) від якої ця кров може походити (а.с.136-138);
		- висновком експерта №334 від 29.07.2022, в якому йдеться про належність крові  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , а зокрема остання  належить до групи Вб за ізосерологічною системою АВ0 (а.с.139-140);
		- висновком експерта №80 від 11.08.2022, в якому йдеться про  належність  групи крові ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно «Висновку експерта» №334 від 27.07.2022 проведеному у відділенні судово-медичної імунології Кіровоградського облбюро СМЕ - Вб ізосерологічної ситеми АВ0. Зразок крові підозрюваного ОСОБА_4 для дослідження не надано. При судово-медичній експертизі змивів з: фрагмента руків`я №1 (об`єкт №1) та фрагмента руків`я №2 (об`єкт №2) поламаного кухонного ножа крові не знайдено (а.с.141-142);
		- висновком експерта №337 від 09.08.2022, в якому йдеться про те, що кров  ОСОБА_6  належить до групи Вб за ізосерологічною системою АВ0. На штанях, вилучених з місця події (об`єкти №№1,20, знайдено кров людини та при визначенні групової належності цієї крові за ізосерологічною системою АВ0 встановлено групу Вб. Таким чином, отримані результати свідчать про те, що кров на об`єктах №№1,2 (штани) може належати  ОСОБА_6 (а.с.143-145);
		- висновком експерта №79 від 11.08.2022, в якому йдеться про те, що група крові ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до - Вб ізосерологічної ситеми АВ0. Зразок крові підозрюваного ОСОБА_4 для дослідження не надано. При судово-медичній експертизі змивів з: клинка від ножа кухонного (об.№1) знайдено кров людини, статеву належність якої встановити не вдалося через відутність клітинних елементів, придатних для цитологічного обліку. При серологічному дослідженні виявленої крові знайдено агенти В ізосерорлогічної ситеми АВ0. Таким чином враховуючи отримані результати та антигенну характеристику особи, яка проходить по справі, можливо зробити висновок про належність виявленої крові особі в крові якої міститься антиген В ізосерологічної ситеми АВ0, від потерпілої ОСОБА_6 з властивим їй антигеном В системі АВ0 не виключається (а.с.146-149);
		- висновком експерта №338 від 09.08.2022, в якому йдеться про те, що кров  ОСОБА_6 належить до групи Вб ізосерологічної ситеми АВ0, на капцях, вилучених з місця події, (об`єкти №№1,2), знайдено кров людини та при визначенні групової належності цієї крові за ізосерологічною системою АВ0, виявлено лише антиген В, що передбачає походження крові особи (осіб) групи Вб. Таким чином, отримані результати свідчать про те, що кров у вказаних об`єктах може належати ОСОБА_6 (а.с.150-152);
		- висновком експерта №336 від 08.08.2022, в якому йдеться про те, кров ОСОБА_6  належить до групи Вб ізосерологічної ситеми АВ0. На бюстгальтері (об`єкт №1), вилученому при огляді місця події, знайдено кров людини, при визначенні групової належності якої встановлено групу Вб ізосерологічної системи АВ0 (а.с.153-154);
		- висновком експерта №335 від 05.08.2022, в якому йдеться про те, що кров  ОСОБА_6 належить до групи Вб ізосерологічної ситеми АВ0. В змивах речовини бурого кольору з поверхні тротуарної плитки під №4 (об`єкт 1), з поверхні тротуарної плитким під №6(об`єкт 2), з поверхні тротуарної плитки під №7 (об`єкт3), вилучених при огляді місця події, знайдено кров людини. При визначенні групової належності в об`єктах 1-3 виявлено антиген В, що свідчить про походження крові від особи групи Вб, за ізосерологічною системою АВ0. Таким чином, кров на змивах з поверхні тротуарних плиток може походити від потерпілої ОСОБА_6 (а.с.155-157);
		- висновком експерта №74 від 10.08.2022, в якому йдеться про те, що у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді сліпих ран на грудній клітці справа в проекції 1,3 міжребір`я (2), п`ятого міжребір`я (1), в ліві здухвинній ділянці по передній акселярній лінії (2), наскрізної рани на лівому стегні в середній третині (1). Враховуючи характер, морфологічні властивості, механізм утворення, розміри ран, наявність ранених каналів, перевага ранених каналів над довжиною ран на шкірі можна говорити, що тілесні ушкодження у ОСОБА_6 утворилися від дії колючо-ріжучого предмету. Згідно медичної карти стаціонарного хворого №2433 КНП «Знам`янська міська лікарня ім.. А.В. Лисенка» на ОСОБА_6 , видно, що потерпіла звернулася за медичною допомогою 13.07.2022 о 10.00 год., що утворення тілесних ушкоджень можуть відповідати часу вказаному в обставинах справи. Тілесні ушкодження, які мали місце на тілі ОСОБА_6 утворилися від 6-ти травматичних дій колючо-ріжучого предмету. Судово-медичних даних, які б вказували на утворення вище вказаного тілесного ушкодження у ОСОБА_6 при падінні з положення стоячи на плоскість чи виступаючі предмети немає. В момент утримання тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитись в самому різному положенні по відношенню до нападаючого, яке могло взаємно змінюватись в момент отримання тілесних ушкоджень. Вище вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, спричинивши короткочасний розлад здоров`я, відповідно до п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджено наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р. (а.с.159-161);
		- висновком експерта, за результатами судово-психіатричної експертизи №238 від 09.08.2022, з якого вбачається, що ОСОБА_4 в момент скоєння правопорушення, виявляв і в даний час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю - Синдром залежності (згідно МКХ-10 F-10.2). Проте вказані психічні розлади не досягають ступені душевного захворювання і недоумкуватості. Тому у відношенні інкримінованого йому діяння слід вважати осудним. Підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України. Застосування заходів медичного характеру не потребує. За своїм станом здоров`я заходів медичного характеру не потребує. За своїм станом здоров`я ОСОБА_4 може брати участь у проведенні слідчих дій під час досудового розслідування та у судовому розгляді кримінального провадження (а.с.162-164).
		Суд критично ставиться до показань обвинуваченого  ОСОБА_4  і розцінює їх як спосіб захисту та намагання пом`якшити покарання за вчинений злочин. Надані покази обвинуваченого спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені у судовому засіданні та лише підтверджують протилежне.
		Посилання обвинуваченого  ОСОБА_4  на те, що він не мав наміру спричиняти смерть потерпілій, спростовується сукупністю інформації, виявленої на місці злочину, а також показаннями очевидців вчинення злочину, а саме показами потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_23 , ОСОБА_7 , що дає підстави вважати, що саме обвинувачений вчинив цей злочин.
		Позицію сторони захисту щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, суд сприймає як не обґрунтовану, з огляду на таке.
		Відповідно до п. 22 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст.121КК ( 2341-14 ), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
		Замах на вбивство може бути вчинено лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
		Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.
		Суд враховує висновок Верховного Суду у справі № 760/4968/15-к, провадження 3 51-320 км17 у постанові від 09.10.2018 року, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст.115 КК України  умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
		Верховний Суд роз`яснив, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.
		Суд не погоджується із ствердженням захисника в клопотанні про перекваліфікацію дій обвинуваченого про відсутність в матеріалах кримінального провадження будь-яких доказів, які б вказували на наявність у останнього умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_6 .
		Так не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи посилання сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_4 з потерпілою перебували у шлюбі та між ними не було неприязних відносин, а конфлікт виник раптово, коли ОСОБА_4 приїхав до потерпілої, щоб повернути велосипед.
		Адже, як показала потерпіла, між нею та її чоловіком ОСОБА_4 склалися неприязні відносини, які були тривалий час. В сім`ї систематично виникли сварки під час яких ОСОБА_4 застосовував до неї фізичну силу, з приводу чого неодноразово зверталася до поліції, а ОСОБА_4 неодноразово притягувався відповідальності. Зазначене підтверджується ухвалою суду від 31.07.2018 про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 за ч.1 ст.126 КК України, за клопотанням потерпілої та постановами суду від 12.06.2018 року 14.06.2019 року, якими ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.173-2, а саме за домашнє насильство стосовно ОСОБА_6 (а.с.175-181).
		Відтак зазначені вище обставини не можуть свідчити про те, що конфлікт виник раптово, неприязні відносини між обвинуваченим та потерпілою склалися значно раніше події, що мала місце 13.07.2022 року.
		Крім того, судом враховується і вибір обвинуваченим знаряддя злочину - кухонного ножа, при цьому не беруться до уваги доводи сторони захисту, що обвинувачений не мав завчасно приготованого знаряддя злочину, оскільки останній йдучи на роботу до дружини з метою з`ясування стосунків, взяв з собою та сховав у свій рюкзак зазначений кухонний ніж.
		Суд, також враховує і характер та локалізацію заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, одним з яких є область живота та критично відноситься до його показів що, удари наносив в руку та в ногу. Вказане підтверджується також і висновками експертиз, з яких вбачається, що локалізація та механізм спричинення тілесних ушкоджень, що малися у ОСОБА_6  можуть відповідати локалізації та механізму нанесення ударів, як вказала  ОСОБА_6 .
		Крім того, як зазначено потерпілою, свідками події та і самим обвинуваченим, після скоєного, він навіть не намагався надати потерпілій першу медичну допомоги та не мав наміру про це попросити присутніх.
		Крім того, всіма очевидцями події та потерпілою зазначено, що ОСОБА_4 побачивши, які поранення завдав ОСОБА_6 та їх наслідки, кров, добровільно не припинив наносити удари ножем останній і не мав наміру їх припинити, а його дії припинено внаслідок дій ОСОБА_7 , який підбіг до нього та відтягнув від потерпілої, завадивши йому таким чином продовжувати насення ударів ножем.
		Щодо посилання обвинуваченого ОСОБА_4 ,  що його дії були наслідком агресивної поведінки потерпілої, зокрема те, що вона висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою та ображала, суд вважає, що дані покази повністю спростовуються вищенаведеними доказами і є позицією сторони захисту та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
		Згідно зі ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
		Аналіз ст. 15 КК України дає змогу виокремити три ознаки замаху: 1) вчинення діяння безпосередньо спрямованого на вчинення злочину; 2) не доведення злочину до кінця; 3)причини незавершеності злочинного діяння від волі винного.
		Сукупний аналіз наведених вище доказів свідчать, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння (наносячи удари кухонним ножем в місце розташування життєво-важливого органу, а саме в область грудної клітини в середині якої знаходяться життєво важливі органи), передбачав його суспільно-небезпечні наслідки (що після таких ударів може настати смерть), і хоча не бажав (з його слів) настання смерті, але свідомо припускав її настання, виходячи з характеру та тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, проте не зміг завершити свій намір, з причин, що не залежали від його волі, а саме, оскільки ОСОБА_7 який підбіг до нього з метою припинити його дії та фактично відтягнув його від потерпілої та завадивши наносити удари ножем далі, тому ці його умисні дії свідчать про вчинення незакінченого замаху на умисне вбивство потерпілої.
		Отже, суд ретельно дослідивши докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу, сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема знаряддя злочину, кількість та локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, стосунки потерпілої та обвинуваченого та їх поведінку, що передувала події, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката та перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.
		Аналізуючи сукупність всіх досліджених по справі об`єктивних, належних, допустимих доказів, які є послідовними, достатньо вагомими, чіткими, узгодженими між собою, які досліджені та перевірені судом під час судового слідства по справі, а тому є достовірними, достатніми та відповідають критеріям якості доказів, встановленим в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 липня 2011 року та в справі «Яременко проти України» від 12 вересня 2008 року, а тому не викликають сумнівів у суду та покладені в основу вироку, суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, знаходить із достовірністю встановленими та доведеними викладені у вироку фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, дійшов висновку про правильність кваліфікації досудовим слідством дій  ОСОБА_4  за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		При призначенні обвинуваченому покарання суд відповідно до  ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, проти життя та здоров`я особи.
		Досліджуючи дані про особу, суд встановив, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, негативно характеризується за місцем реєстрації, зловживає спиртними напоями, схильний до конфліктів з сусідами та проявів агресії в стані алкогольного сп`яніння, притягувався до адміністративної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно останнього за ч.1 ст.126 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, перебуває на обліку КНП «Кіровоградський обласний диспансер» «Кіровоградської обласної ради» з 2020, як особа, що вживає алкоголь. З 2019 року перебуває на обліку КНП «Знам`янська міська лікарня ім. А.В.Лисенка» з діагнозом -синдром залежності, постійне вживання алкоголю. З 2020 року має психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності з суїцидальними тенденціями, що підтверджується довідкою лікаря психіатра. Раніше не судимий.
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №238 від 09.08.2022 року КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, в момент скоєння правопорушення, виявляв і в даний час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю - Синдром залежності (згідно МКХ-10 F-10.2). Проте, вказані психічні розлади не досягають ступені душевного захворювання і недоумкуватості. Тому у відношенні інкримінованого йому діяння слід вважати осудним. Підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України. Застосування заходів медичного характеру не потребує. За своїм станом здоров`я заходів медичного характеру не потребує. За своїм станом здоров`я ОСОБА_4 може брати участь у проведенні слідчих дій під час досудового розслідування та у судовому розгляді кримінального провадження.
		Обставин, відповідно до ст.66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Обставиною, відповідно до ст.67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим у стані алкогольного сп`яніння.
		З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_4  кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставин за яких вчинено вказане кримінальне правопорушення, думку потерпілої,суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, в межах санкції ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, з урахуванням вимог ч.3 ст.68 КК України, згідно якої, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, у виді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім, на думку суду, для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, при цьому суд дотримується принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
		Підстав для застосування ст. ст.69, 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_4 із врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та висновків суду, суд не вбачає, так як прийшов до переконання, що його виправлення і перевиховання, та попередження нових злочинів, можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.07.2022 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, який обчислюється з 15 години 52 хвилин 13.07.2022 до 15 години 52 хвилин 10.09.2022.
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 13.07.2022, зарахувавши йому у строк покарання, строк попереднього ув'язнення з 13.07.2022 по день набрання вироком законної сили, відповідно ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення - за один день позбавлення волі.
		Зважаючи на встановлені обставини, дані про особу обвинуваченого та міру покарання, яку призначає суд, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1ст.177 КПК України, враховуючи ч.3 ст.377 КПК України, суд вважає, що запобігання їм неможливе шляхом застосування іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, а тому запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід залишити без зміни - тримання під вартою.
		Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження, до початку судового розгляду, пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. 
		Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Частиною другою ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		Цивільний позов прокурора, в інтересах держави, в особі Комунального некомерційного підприємства «Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам`янської міської ради до ОСОБА_4 , про стягнення вартості витрат на лікування потерпілої від злочину в сумі 8431 грн. 06 коп., з урахуванням встановлення вини обвинуваченого та підтвердженої суми витрат на лікування (а.с.52), підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
		Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 370,371,373,374,376, ст. 615 КПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
		Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 - тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування покарання відраховувати з 13.07.2022  року, тобто з моменту його затримання.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України, до строку позбавлення волі ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення - один день позбавлення волі, за період з 13.07.2022 року (дата затримання) і по день набрання законної сили даним вироком суду.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального некомерційного підприємства «Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам`янської міської ради» в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину 8431 (вісім тисяч чотириста тридцять одна) грн. 06 коп.
		Речові докази у справі:
		- бюстгальтер білого кольору зі слідами речовини бурого кольору, гумові шльопанці зі слідами речовини бурого кольору, 3 змиви речовини бурого кольору з поверхонь тротуарної плитки та контрольні змиви, металевий клинок від ножа зі слідами речовини бурого кольору, лосини чорного кольору, зі слідами речовини бурго кольору, руків`я від ножа, вилучені 13.07.2022 в ході проведення огляду місця події, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів КРУП ГУНП в Кіровоградській області - знищити;
		- чоловічу куртку - біло-чорного кольору, вилучену 13.07.2022 в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_4 , яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів КРУП ГУНП в Кіровоградській області - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 , як йому належну.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		 
		Суддя Знам`янського
		міськрайонного суду
		Кіровоградської області                                                                 ОСОБА_1 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...