Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 209/1806/22 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця.
Надіслано судом: 18.04.2023. Зареєстровано: 18.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2023.
Дата набрання законної сили: 04.04.2023
Номер судового провадження: 33/803/513/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 33/803/513/23 Справа № 209/1806/22   Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		04 квітня 2023 року                                                                м. Дніпро
		 
		       Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П. за участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - адвоката Редька С.М. у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши апеляційну скаргу адвоката Редька С.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, якою 
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП,
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		       Постановою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, та провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.        
		        ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 14.08.2022 року о 00.05 годині, знаходячись поблизу будинку 2А по пр. 40 років Перемоги, був зупинений у комендантську годину та на законну вимогу працівників поліції надати документи, почав висловлюватися в їх бік нецензурною лайкою, чіплятися за формене обмундирування, чим скоїв злісну непокору.
		 
		       В апеляційній скарзі адвокат Редько С.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності -  ОСОБА_1  просить поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року, скасувати її, а справу відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
		       В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в судовому засіданні ні він, ні ОСОБА_1 не були присутні, викликів до суду не отримували, про судові засідання їм не було відомо, про судовий розгляд дізналися тільки 10.02.2023 року, а повний текст рішення отримали лише 13.02.2023 року. Тож, вважає, що пропуск строку відбувся з поважних причин.
		       Зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необгрунтованою.
		       Звертає увагу, що ОСОБА_1 є ВПО та підробляє перевозками людей. Дійсно, 14.08.2022 року він повертався додому, біля дому його зупинили працівники поліції, час був приблизно 23.50-00:00, тобто до комендантського часу. Працівники поліції перевірили документи, протягнули час до 00.05 год. та повідомили, що він порушив комендантську годину, натякали на вирішення питання, а після відмови повезли до ТЦК. Проте ОСОБА_1 не висловлювався в бік поліцейських нецензурної лайкою та не чіплявся за їх формене обмундирування, як зазначено в протоколі та постанові суду, тобто адміністративного правопорушення останній не скоював.
		       
		       Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення адвоката Редька С.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		       Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
		       Враховуючи позицію апелянта щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя приходжу до висновку про поважність причини пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та вважаю за необхідне задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті.
		       Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		       Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		       Згідно з вимогами ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.
		       Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно зі ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		       Так, у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
		Відповідно до вимог ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП України особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
		       Втім, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження, не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КупАП дійшов передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, який не відповідає фактичним обставинам справи, тож доводи апеляційної скарги стосовно того, що постанова судді першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права є цілком обґрунтованими.
		               Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, встановленого ст. 185 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного. 
		               Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.
		       Об`єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов`язків. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
		       Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
		       Вказане тлумачення викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
		       У відповідності до п.7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» №8 від 26.06.1992 року (зі змінами) роз`яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, що адміністративна відповідальність за ст.185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
		       Дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні ним службових обов`язків, оскільки вимога працівника міліції або розпорядження це - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, який має бути законодавчо обґрунтований.
		       Як витікає з приписів ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		       Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. 
		       Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, крім протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 , в наявності лише рапорт поліцейського СРПП ВП №1 КРУП Могили А.С. Що стосується рапорту працівника поліції, то, зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, і це ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин, цей процесуальний документ не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
		       Крім цього матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, передбачених ст.. 251 КУпАП, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а лише протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися достатнім для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення та висновку про винуватість особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
		       До того ж, як убачається з наданих матеріалів, в даному випадку суд першої інстанції розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, щодо ОСОБА_1  за відсутності останнього, що є суттєвим порушенням вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, згідно з якою при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
		       Таким чином, з урахуванням вищевикладеного апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції проте, що в діях ОСОБА_1 убачається адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню, а подана на неї апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		       Керуючись ст. 294 КупАП України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		       
		       Поновити адвокату Редьку С.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року.
		       Апеляційну скаргу адвоката Редька С.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити.
		       Постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року - скасувати.
		       Винести нову постанову, якою  ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КупАП, та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Дніпровського апеляційного суду                                 Г.П. Слоквенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...