Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/2699/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано судом: 18.04.2023. Зареєстровано: 19.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2023.
Дата набрання законної сили: 31.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 квітня 2023 року Справа № 160/2699/23 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Лозицької І.О. 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Світондейл» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Світондейл» з позовом до Дніпровської митниці, в якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110020/2022/600039/1 від 29.08.2022 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "Завод "Світондейл" з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №UA110020/2022/004425 від 29.08.2022 року, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. 
		Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. 
		Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. 
		З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
		Ухвалою суду від 15.02.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
		Через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
		В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за митною декларацією від 29.08.2022 року №UA110020/2022/004425, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МКУ виявлено розбіжності та відсутність: відповідно до п. 2.2; п. 4.1 зовнішньо-економічного контракту від 10.06.2022 року №1/2022 RE-SV ціна, кількість конкретної партії товару зазначається у специфікації, що є невід`ємною частиною контракту. Наданий до митного оформлення контролю інвойс від 25.08.2022 року №22020589 не містить посилання на специфікацію від 02.08.2022 року №6.
		Також, відповідач зазначає, що додана до позову копія платіжного документа SWIFT від 01.09.2022 року №1571828_01.09.2022_OUT_682472 жодним чином не може бути підтвердженням заявленої митної вартості товару, оскільки: по-перше не надавався декларантом до митного оформлення товару, по-друге не містить посилання на інвойс та/або специфікацію, а містить посилання лише на контракт, а сума зазначена у ньому 62697,36 Євро не кореспондується із заявленою ціною товару 1525,92 Євро (згідно з інвойсом), із загальною вартістю по специфікації №6 від 02.08.2022 року (30517,40 Євро) та заявленої митної вартості товару 2988,43 Євро.
		При цьому, відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.1 контракту загальна сума контракту складає 500000,00 Євро, тому такий контракт є укладеним не на одну поставку, враховуючи зазначене, платіжний документ SWIFT від 01.09.2022 року №1571828_01.09.2022_OUT_682472 не можливо ідентифікувати до даної поставки товару.
		Крім того, відповідач посилаючись на постанову пленуму ВАСУ, зазначає, що суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості.
		Відповідач також зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містять розбіжності.
		Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митницею відповідно до вимог чинного законодавства. Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
		Судом встановлено, що між ТОВ "Завод "Світондейл" та Фірмою «Ревлан» (Чехія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1/2022 RE-SV від 10.06.2022 року, відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує, згідно специфікацій на товарні партії лускату сланцеву мінеральну посипку, призначену для виробництва покрівельних матеріалів, далі - товар. Постачальник є виробником товару.
		Загальна кількість товару, що поставляється за цим контрактом, становить 5000 тон посипки в асортименті (п. 2.1 контракту).
		Згідно пункту 2.2 контракту, кількість, номенклатура та строки поставки товару, в межах кожної товарної партії, що поставляється, визначаються специфікацією на товарну партію, підписаних та узгоджених постачальником та покупцем, які є невід`ємною частиною контракту.
		Постачальник постачає товар покупцю залізничним транспортом на умовах DAP кордон України, Чоп, або автомобільним транспортом та умовах DAP- м. Кам`янське, Україна, або постачальник постачає товар покупцю зі свого складу на умовах FCA, за адресою: Чехія, м. Горні Бенешов 793 12, вул. Лесковська 487 (пункт 3.1 контракту).
		Оплата за товар окремої товарної партії провадиться в сумах, зазначених у рахунках-фактури, виставлених постачальником покупцю, в рамках специфікації на товарну партію, між постачальником та покупцем, згідно з п.2.3 (пункт 4.2 контракту).
		Покупець здійснює оплату постачальнику за товар, що постачається, протягом 60 банківських днів з моменту поставки товарної партії, згідно з п.3.2 цього контракту (пункт 5.1 контракту).
		З матеріалів справи вбачається, що між сторонами контракту № 1/2022 RE-SV від 10.06.2022 року було складено та підписано додаток, яким пункти 3 та 5 контракту викладено в новій редакції, зокрема:3.1 постачальник постачає товар покупцю залізничним транспортом на умовах DAP кордон України, Чоп, або автомобільним транспортом та умовах DAP- м. Кам`янське, Україна, або залізничним транспортом на умовах DAP станція Правда Придніпровської залізниці, або постачальник постачає товар покупцю зі свого складу на умовах FCA, за адресою: Польща, с. Ярнолтовек 310, 48267, Ярнолтовек; 5.1 умови оплати вказуються на кожну конкретну поставку в специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту.
		Судом встановлено, що між сторонами контракту № 1/2022 RE-SV від 10.06.2022 року було підписано специфікацію (додаток №9 до контракту № 1/2022 RE-SV від 10.06.2022 року), відповідно до якої погоджено поставку товару за ціною 69,36 євро, загальною вартістю 45777,60 євро, умови поставки: автомобільним транспортом на умовах FCA, Ярнолтовек. Згідно вказаної специфікації вартість пакування включена в вартість матеріалу. Строк оплати 30 календарних днів з моменту відвантаження.
		З метою митного оформлення товару до митного оформлення подана електронна митна декларація № UA110020/2022/004425 від 29.08.2022 року, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено наступні товари: товар №1  Сланцева мінеральна посипка, речовина мінерального неорганічного походження у вигляді тонких пластинок розмірами до 3 мм, блакитно-сірого кольору без штучного забарвлення, без обробки поверхні марки PND 17  22000 кг; Вироблено з природнього сланцю використовується у виробництві покрівельного матеріалу.
		Відповідно до даної декларації позивачем була заявлена митна вартість товару 1525,92Євро.
		Митна вартість товару, заявлена позивачем, визначена із застосуванням основного методу.
		Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано наступні документи: експортну митну декларацію країни відправлення товару від 25.08.2022 року №MRN22CZ5700002BDFN423; зовнішньоекономічний контракт №1/2022 RE-SV від 10.06.2022 року; додаток №2 до зовнішньоекономічного контракту №1/2022 RE-SV від 10.06.2022 року; специфікацію (додаток №9) від 16.08.2022 року; рахунок-фактури (інвойс) №22020589 від 25.08.2022 року; пакувальний лист №25.08.2022 року; паспорт якості №25.08.2022 року; автотранспортну накладну (CMR) №447094 від 25.08.2022 року; висновок експертизи гемологічних об`єктів від 22.07.2022 року, складеного Державним геологічним центром Міністерства фінансів України.
		Також для підтвердження транспортних витрат були надані: договір транспортного експедирування вантажів №ЗТН/83 від 04.01.2022 року; додаткова угода від 01.06.2022 року до договору транспортного експедирування вантажів; заявка-договір на вантажне перевезення №000000000979 від 23.08.2022 року; довідка транспортно-експедиційних витрат №17030 від 25.08.2022 року; рахунок на оплату транспортних послуг №СФ-0000245 від 25.08.2022 року.
		Судом встановлено, відповідно до картки відмови №UA110020/2022/000151 під час розгляду поданих до митного контролю документів, встановлені наступні розбіжності:
		1) відповідно до п.2.2,п.4.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2022 р. №1/2022/RE-SV (далі - Контракт) ціна, кількість конкретної партії товару зазначається у специфікації, що є невід`ємною частиною Контракту. Наданий до митного контролю інвойс від 25.08.2022 року №22020589 не містить посилання на специфікацію від 16.08.2022 року №9;
		2) до митного оформлення надано заявка-договір № 000000000979 від 23.08.2022 року до договору транспортного експедирування вантажів від 04.01.2018 року № ЗТН/01, яка не має підписів і печаток сторін договору;
		3) у доданому рахунку на оплату транспортних витрат від 25.08.2022 року № СФ-0000245 зазначені транспортні послуги та окремою позицією виставлена оплата «Експедиційні послуги за маршрутом», але сума експедиторської винагороди до перетину митного кордону України відсутня та не включена до бази оподаткування;
		4) наданий до митного оформлення висновок Державного гемологічного центру від 22.07.2022 року № 060703-Д містить інформацію щодо ціни товару на рівні 110 дол. США/т на умовах поставки товару DAP, кордон України та не містить розрахунків або пояснень до можливої зміни ціни «в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон`юнктурної ситуації на ринку тощо» та наданий на іншу партію товару, яка була переміщена за інвойсом від 15.07.2022 року №22020431;
		5) відповідно до рахунку-фактури №22020589 від 25.08.2022 року зазначена інформація щодо квитанції на вантаж F22020589 та наряд № 95/2022. Інформація у зазначених документах може вплинути на визначення митної вартості товару, однак декларантом до митного оформлення не подані;
		6) до митного оформлення надана CMR від 25.08.2022 року №447094, яка містить реквізити (штампи) безпосереднього перевізника ФОП ОСОБА_1 , але до митного оформлення не надано жодного документа, які підтверджують взаємовідношення між експедитором ПП «Данкір» та безпосереднім перевізником;
		7) відповідно до пункту 6.2.5 умов зовнішньоекономічного договору № 1/2022 RE-SV від 10.06.2022 р. при передачі товару покупцю постачальник надає серед інших супровідних документів також сертифікат походження товару. Зазначений документ не подано до митного оформлення.
		Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 2 та п. 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) транспортні документи (які підтверджують розрахунки перевізника); 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
		З картки відмови №UA110020/2022/000151, також, вбачається, що митний орган отримав лист від позивача №2908/1 від 29.08.2022 року, яким позивач повідомив митний орган про неможливість надання додаткових документів.
		Надалі, як встановлено судом, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110020/2022/600039/1 від 29.08.2022 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованого товару скориговано за другорядним методом визначення митної вартості 2-r (резервний метод), відповідно до ст. 64 МК України.
		Крім того митним органом відмовлено у прийнятті вказаної спірної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№UA110020/2022/000151.
		Скориставшись правом, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України, позивач задекларував зазначену партію товару, а митний орган випустив товар у вільний обіг за МД: №UA110020/2022/004451 від 29.08.2022 року.
		Вважаючи рішення №UA110020/2022/600039/1 від 29.08.2022 року про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
		Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
		Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
		1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
		2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
		3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
		Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:
		1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;
		2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
		у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
		у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
		у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;
		3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;
		4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;
		5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;
		6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;
		7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
		8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
		У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митного органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
		Декларація митної вартості подається у разі:
		1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;
		2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;
		3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.
		В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
		Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
		У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
		Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
		Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
		Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
		1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
		3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
		4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
		5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
		6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
		7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
		8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
		1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
		2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
		3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
		4) виписку з бухгалтерської документації;
		5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
		6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
		7) копію митної декларації країни відправлення;
		8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
		1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
		2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
		3) розрахунок ціни (калькуляцію).
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
		Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:
		1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
		3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
		4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
		у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
		у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
		у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
		Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
		1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
		2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
		3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
		4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
		5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
		6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
		Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
		1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
		2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
		4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
		За змістом ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
		1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
		2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
		3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
		4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
		5) інформацію про:
		а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
		у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
		у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
		б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
		Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
		Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
		На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
		У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
		Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
		У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
		Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
		Відповідно до частини 1 статті 51 та частини 1 статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		За змістом частини 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
		Частинами 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
		Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
		При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
		Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
		Проте, як в надісланих позивачеві електронних повідомленнях, так і в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребовування від нього додаткових документів.
		При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
		Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Таким чином, суд зазначає, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.
		Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17.
		Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України.
		Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ст. 57 Митного кодексу України).
		Судом встановлено, що в рішенні №UA110020/2022/600039/1 від 29.08.2022 року, у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості. Скоригована митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 13.07.2022 року №UA110020/2022/003560, від 18.07.2022 року №UA110020/2022/003617, від 19.07.2022 року №UA110020/2022/3629, від 11.07.2022 року №UA110020/2022/3524, від 08.07.2022 року №UA110020/2022/003478, від 07.07.2022 року №UA110020/2022/003462  0,242090 євро/кг.
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Згідно ч. 1 ст. 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		Частинами 2,3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
		Відповідно до частин 4,5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Суд відхиляє зауваження митного органу, щонаданий до митного контролю інвойс від 25.08.2022 року №22020589 не містить посилання на специфікацію від 16.08.2022 року №9, оскільки судом встановлено, що рахунок-фактура № 22020589 від 25.08.2022 року містить посилання на контракт № 1/2022 RE-SV від 10.06.2022 року, а також на додаток №9, який всю чергу є специфікацію від 16.08.2022 року до вказаного контракту.
		Щодо зауваження митного органу про не підтвердження позивачем транспортних витрат, суд зазначає наступне.
		На підтвердження витрат з транспортування товару ТОВ "Завод "Світондейл" було надано: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №447094, договір транспортного експедирування вантажів № ЗТН/83 від 04.01.2022 року, укладений з ТОВ «Комфортранс» (експедитор), з додатковою угодою від 01.06.2022 року, заявка-договір від 23.08.2022 року № 000000000979 на вантажне перевезення в міжміському сполученні, довідка транспортно-експедиційних витрат від 25.08.2022 року №17030, довідка про транспорті витрати № 1 від 12.10.2022 року, акт надання послуг № ОУ-0000245 від 30.08.2022 року, рахунок на оплату від 25.08.2022 року №СФ-0000245.
		Судом встановлено, що заявка-договір від 23.08.2022 року № 000000000979 містить підписи та печатки всіх сторін, її дані відповідають даним товарно-транспортної накладної (CMR) №447094. 
		Також довідка транспортно-експедиційних витрат від 25.08.2022 року №17030, довідка про транспорті витрати № 1 від 12.10.2022 року, акт надання послуг № ОУ-0000245 від 30.08.2022 року містять всі необхідні реквізити.
		Довідкою транспортно-експедиційних витрат від 25.08.2022 року №17030, актом надання послуг № ОУ-0000245 від 30.08.2022 року визначено вартість транспортних витрат до кордону України 45000,00 грн.
		Також довідкою про транспорті витрати № 1 від 12.10.2022 року визначено, що до транспортних витрат включені експедиційні послуги.
		Перевізник ФОП ОСОБА_1 , який визначений в товарно-транспортній накладній (CMR) №447094, вказаний в заявці-договорі від 23.08.2022 року №000000000979, як автопідприємство.
		Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.
		За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження витрат на транспортування товару.
		Щодо доводів відповідача про ненадання сертифікату походження товару, відхилення висновку Державного гемологічного центру від 22.07.2022 року № 060703-Д та посилання в рахунку-фактурі № 22020589 від 25.08.2022 року на квитанцію на вантаж F22020524 та наряд № 95/2022, які декларантом до митного оформлення не подані, суд вказує, що наведені документи, відповідно до приписів частини першої статті 53 Митного кодексу України, не є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
		Отже, ненадання позивачем сертифікату походження товару, квитанції на вантаж F22020524 та наряду № 95/2022 не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
		Також суд звертає увагу, що наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (сертифікат походження товару, квитанція на вантаж F22020524 та наряд № 95/2022) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.
		Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
		Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15.
		Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
		Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
		Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
		Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
		Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим, суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.
		Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
		Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
		Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.
		Крім того, суд звертає увагу, що застосована Митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.
		Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 р. у справі № 810/2839/17, від 22.08.2019 р. у справі № 810/2784/18, від 23.07.2019 р. у справі № 1140/3242/18, від 21.08.2019 р. у справі № 520/9022/18.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
		Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №124 від 09.02.2023 року.
		Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Світондейл» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110020/2022/600039/1 від 29.08.2022 року.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Світондейл" (вул. Торговельна, буд.2, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51901, ЄДРПОУ 32944149)судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, б.22, код ЄДРПОУ 43971371).
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення суду складено 18.04.2023 року.
		 
		 
		Суддя І.О. Лозицька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...