Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/12999/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 18.04.2023. Зареєстровано: 19.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2023.
Дата набрання законної сили: 24.10.2023
Результат оскарження 24.10.2023 Полтавський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/554/402/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022170420001391

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 18.04.2023Справа № 554/12999/22 Провадження № 1-кп/554/402/2023
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		«18» квітня 2023 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12022170420001391 за обвинуваченням: 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого кур?єром ФОП ОСОБА_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
		потерпілої - ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		20.07.2022, близько 22 годин 05 хвилин, в темний час доби, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Geely Emgrand 7, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Європейській у місті Полтава з боку вулиці Степового Фронту у напрямку до вулиці Панаса Мирного та, проїжджаючи в районі перехрестя із вулицею Лялі Убийвовк, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України (надалі ПІДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 ПІДР України, на якому перебувають пішоходи, не вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину дороги по пішохідному переході зліва направо по ходу руху автомобіля марки Geely Emgrand 7, номерний знак НОМЕР_1 . 
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_9 , згідно висновку судово-медичної експертизи №665 від 19.09.2022 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з лінійними ізольованими переломами скроневої кістки справа та луски потиличної кістки зліва з розповсюдженням на середні структури основи черепа, формуванням дифузного масивного травматичного забою речовини головного мозку обох лобно-скроневих та тімяно-потиличної ділянки зліва, розвитком внутрішньо-мозкових, субарахноідальних та субдуральних крововиливів з детритоутворенням, реактивними запальними змінами; закритий перелом правої плечової кістки в верхній третині зі зміщенням, закритий перелом правої лонної та сідничної кісток без зміщення з значними інфільтруючими перифокальними крововиливами м`яких тканин та м`язів; садна шкіри, гематоми та синці голови, тулуба, правої нижньої кінцівки на типових рівнях, що розцінюються в своїй сукупності, в сукупності з ознаками струсу внутрішніх органів, що виникли комплексно безпосередньо перед госпіталізацією потерпілого, характерні для дорожньо-транспортної пригоди при правосторонньому наїзді легковим автомобілем на пішохода, що найбільш вірогідно знаходився вертикально в статичному положенні чи рухався, вкладається в чотири класичних фази травматизації тіла з правим боковим наїздом транспорту на потерпілого, первинним контактом виступаючих передніх частин автотранспорту, що мають обмежену контактуючу поверхню з правою боковою ділянкою гомілки та стегна, ротаційне падіння тіла на автомобіль з ударом головою, тулубом і верхньою кінцівкою, відкиданням, ударом потилицею голови і ковзанням тіла по грубій поверхні дорожнього покриття; загалом, стосовно до живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, які несумісні з життям, безпосередньо знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Причиною смерті ОСОБА_9 є відкрита черепно-мозкова травма з лінійними переломами склепіння та основи черепу, з розповсюдженням на середні структури основи черепа, розвитком дифузного, масивного травматичного забою речовини головного мозку з формуванням внутрішньо-мозкових субдуральних та субарахноідальних крововиливів, що явились несумісними з життям та спричинили смерть потерплого.
		Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, згідно висновку судової автотехнічної експертизи №CE-19/117-22/14441-IT від 21.10.2022 є порушення вимог п. 18.1 ПДР України водієм ОСОБА_3 , а саме: п. 18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Порушення вказаних вимог ПДР України водієм ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події. ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної події, а саме уникнути наїзду на пішохода, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати вимоги вищевказаних норм ПДР України.
		Дії ОСОБА_3 під час досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у пред`явленому обвинувачені визнав повністю та пояснив, що 20.07.2022 року, приблизно о 22.00 годині, повертався додому, на вулиці було дуже темно, вуличного освітлення не було, світлофори також не працювали. Він дуже поспішав додому, адже на той час вже почалася комендантська година. Пішохідний перехід був позначений дорожніми знаками, однак було дуже темно, тому він не зорієнтувався. Наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу, побачив нечітку постать на дорозі, був різкий перепад світла і він не зміг швидко зорієнтуватися та скоїв наїзд на потерпілого. Він одразу викликав швидку допомогу. Наступного дня пішов у лікарню до потерпілого. В подальшому добровільно надавав матеріальну допомогу на лікування потерпілого та майже щодня його відвідував, цікавився його здоров`ям, приносив в лікарню їжу. У вчиненому щиро розкаюється. Також просить не позбавляти його волі та водійських прав, оскільки в нього є родина та троє неповнолітніх дітей, один з яких дитина-інвалід, який потребує постійного лікування. Без машини він не зможе возити його до лікарні. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 визнає повністю, згоден його відшкодовувати. Частково відшкодував суму в розмірі 23 000 грн. 
		Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_9 вони проживали разом однією сім?єю з 2000 року. За час спільного проживання в них народилось двоє дітей, один з яких є дитиною-інвалідом. Оскільки з ОСОБА_9 у шлюбі вони не перебували, діти у Книзі реєстрації народження записані на підставі ст. 135 СК України. В теперішній час в суді знаходиться заява про встановлення факту батьківства. 20.07.2022 року вона була в гостях у свого брата, а ОСОБА_9 повинен був її зустріти. Вони домовились зустрітись біля під`їзду о 21.30 годин, в 21.45 годин вона стала йому телефонувати, але телефон вже був вимкнений. Тому вона трошки зачекала та пішла додому з надією, що ОСОБА_9 буде вдома. Однак його вдома не було. Вона чекала його до ранку, але потім їй зателефонував слідчий та сказав, що ОСОБА_9 збила машина і він знаходиться в реанімації. ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер. Підтвердила, що обвинувачений приходив у лікарню, купував ліки. Нею заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., обвинувачений частково відшкодував їй суму в розмірі 23 000 грн., а тому позов вона просить задовольнити позов з урахуванням відшкодованої суми. Свій позов мотивує тим, що діями обвинуваченого їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та моральних переживаннях, пов`язаних з втратою чоловіка, з яким вона спільно проживала однією сім?єю більше 20 років, виховувала двох спільних дітей, один з яких дитина-інвалід, а тому втрату чоловіка переживає дуже болісно, в неї погіршився фізичний та психологічний стан, вона відчуває занепад сил, апатію, депресію, порушився сон та звичний уклад її життя. Щодо покарання обвинуваченому, то просить призначити йому покарання не пов?язане з позбавленням волі, оскільки він також має трьох неповнолітніх дітей, один з яких дитина-інвалід. Разом з тим, просить позбавити його права керування транспортними засобами строком на 3 роки, оскільки саме через те, що він не виконав ПДР України, загинув її цивільний чоловік та батько її дітей. 
		У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою провину, визнав цивільний позов, щиросердно розкаявся у скоєному, не оспорює фактичні обставини та кваліфікацію кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст обставин кримінального провадження, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а тому, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, обмежився тільки допитом обвинуваченого та потерпілої, а також дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувались.
		Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. 
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р., з відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. 
		Крім того, відповідно до роз?яснень, що містяться у п.п.20,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом?якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Так, обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиросердно розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, частково відшкодовував моральну шкоду спричинену потерпілій, що визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання. 
		Суд враховує сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_3 , який одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є дитиною - інвалідом, та двох малолітніх дітей - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем мешкання характеризується виключно з позитивного боку.
		ОСОБА_3 офіційно працевлаштований, працює за цивільно-правовим договором з 01.01.2023 року кур`єром ФОП ОСОБА_4 . 
		На обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого по вказаному кримінальному провадженню не встановлено.
		При призначенні обвинуваченому покарання, суд вважає також за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		На підставі вищевикладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує суспільну небезпеку скоєного ним діяння, його обставини та наслідки, особу винного, обставини, що пом`якшують його покарання та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому покарання не пов?язане з позбавленням волі та думку прокурора, яка в судових дебатах також просила призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України, а також той факт, що особі повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а тому, суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливо без ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. 
		Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання, встановленого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд виходить з того, що обвинуваченим було вчинено кримінальне правопорушення, яке належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту та порушено вимоги п. 18.1 ПДР України, що знаходяться в прямому причинному зв?язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням тяжких непоправних наслідків у виді смерті  людини, тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров?я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей, неодноразові притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, про що свідчать дані УПП в Полтавській області ДПП, думку потерпілої, яка наполягала на призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк, думку обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти призначення додаткового покарання, однак, просили визначити мінімальний строк такого заходу примусу, а також думку прокурора, висловленої в судових дебатах щодо застосування додаткового покарання на мінімальний строк, приходить до висновку про призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. 
		Разом з тим, враховуючи, характер, мотив, обставини допущеного обвинуваченим порушення вимог Правил дорожнього руху, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його сімейний стан, рід діяльності, а саме, що вказане кримінальне правопорушення вчинено з необережності, в темний період доби, з відсутнім вуличним освітленням через військовий стан та запровадження комендантської години, посткримінальну поведінку обвинуваченого, яка є виключно позитивною, оскільки останній відразу після події викликав швидку допомогу, починаючи з наступного дня відвідував потерпілого у лікарні, надавав матеріальну допомогу на купівлю ліків, частково відшкодував потерпілій моральну шкоду, тобто, дійсно відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, бажання залагодити провину, що підтверджується конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, що знайшло своє відображення у матеріалах кримінального провадження та під час судового розгляду, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, один з яких є дитиною інвалідом, тобто всі вищевикладені обставини, в їх сукупності, свідчать про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання у мінімальному розмірі. 
		За глибоким переконанням суду саме така міра покарання буде законною, обґрунтованою, справедливою, пропорційною і співрозмірною із ступенем тяжкості, характером, обставинами та наслідками вчиненого кримінального правопорушення, відповідати особі обвинуваченого та меті покарання, а також буде розумним балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав і свобод особи. 
		В рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_6 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. Позов обґрунтований тим, що діями обвинуваченого їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та моральних переживаннях, пов`язаних з втратою чоловіка, з яким вона спільно проживала однією сім?єю більше 20 років, виховувала двох спільних дітей, один з яких дитина-інвалід. Після смерті чоловіка в неї погіршився фізичний та психологічний стан, вона відчуває занепад сил, апатію, депресію, порушився звичний уклад її життя. 
		Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6 суд виходить з наступного: 
		Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, її життя та здоров`я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		З вимог ч.2 ст. 127 КПК України вбачається, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно вимог статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно вимог ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Як вбачається з вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Так, потерпілій ОСОБА_6  діями обвинуваченого були спричинені глибокі моральні та душевні страждання, пов`язані з втратою чоловіка, з яким вона мешкала однією сім?єю в цивільному шлюбі більше 20 років та батька їх спільних дітей, внаслідок чого порушились її  нормальні життєві зв`язки, що призвело до зміни звичайного способу життя, вона до сих пір перебуває в депресії, переживає страх, тривогу, порушення сну, має погане самопочуття, через що погіршився фізичний стан здоров?я, пережита трагедія призводить до сильних душевних переживань. 
		Судом встановлено, що в рахунок відшкодування завданої шкоди, обвинуваченим було частково відшкодовано розмір спричиненої моральної шкоди в сумі 23 000 грн., у зв?язку із чим потерпіла просить врахувати розмір сплаченої шкоди та зменшити стягнену шкоду на вказану суму.
		На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог, які встановлені законом для визначення розміру моральної шкоди, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявленого цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 і вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на її користь спричинену моральну шкоду в розмірі 177 000 грн. 
		Суд вважає, що саме такий розмір моральної шкоди, стягнений з обвинуваченого на користь потерпілої є розумним, виваженим та справедливим. 
		Обвинувачений згоден відшкодовувати вказану суму. 
		Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту сплив. Підстави для обрання запобіжного заходу до набрання законної сили вироком суду відсутні. 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суд м. Полтави від 25.07.2022 року на автомобіль марки Geely Emgrand 7, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Автокредит Плюс», з урахуванням вимог ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.
		Також, у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на проведення судових експертиз у розмірі 3020,48 грн. у відповідності до наданих довідок.
		Питання відносно речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
		 
		Призначити ОСОБА_3 покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 2 /двох/ років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки. 
		Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов`язки:
		1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
		Відповідно до п.2 ч.3 ст. 76 КК України додатково покласти на засудженого  ОСОБА_3 наступні обов`язки:
		1)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 моральну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням (злочином), у розмірі 177 000 (сто сімдесят сім тисяч) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави витрати за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу в розмірі 2265 гривень 36 копійок та витрати за проведення судової авто-технічної експертизи в розмірі 755 гривень 12 копійок, а всього 3020 /три тисячі двадцять/ гривень 48 копійок.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суд м. Полтави від 25.07.2022 року на автомобіль марки Geely Emgrand 7, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Автокредит Плюс» - скасувати.
		Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:автомобіль марки Geely Emgrand 7, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Автокредит Плюс» та, який відповідно до постанови про визнання та приєднання до матеріалів провадження від 21.07.2022 визнаний речовим доказом, та, згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суд м. Полтави від 12.09.2022, переданий на відповідальне зберігання володільцю (користувачу) на підставі публічного договору про надання фінансового лізину) ОСОБА_3 - повернути законному володільцю (користувачу) ОСОБА_3 . 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з моменту його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні. 
		 
		 
		 
		Суддя Октябрського районного суду 
		м. Полтави:                                                                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...