Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/122/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; неплатоспроможність фізичної особи.
Надіслано судом: 19.04.2023. Зареєстровано: 19.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2023.
Дата набрання законної сили: 11.04.2023
Номер судового провадження: 912/122/23(30827)(6)

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.04.2023 року м.Дніпро Справа № 912/122/23
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Кузнецова В.О.,
		суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А.
		секретар судового засідання Крицька Я.Б.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2023 (ухвалу підписано 02.02.2023, суддя Бестатченко О.Л.) у справі
		за заявою  ОСОБА_1 , Кіровоградська область, м.Олександрія
		про визнання неплатоспроможним
		ВСТАНОВИВ:
		І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2023 заяви ОСОБА_1 №б/н від 25.01.2023 про неплатоспроможність боржника фізичної особи або фізичної особи-підприємця та №б/н від 31.01.2023 про усунення недоліків та додані до них документи повернуто заявнику ОСОБА_1 . 
		Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження усунення обставин, на підставі яких, заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
		ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
		2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 ОСОБА_1 не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Аргументуючи апеляційну скаргу, заявниця посилається на те, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додані усі документи, а відтак підстав для постановлення відповідної ухвали не було.
		 ОСОБА_1 стверджує, що заява боржника містить додаток, який має назву конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням інформації щодо кожного кредитора - його найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи, суми грошових вимог, загальної суми заборгованості, підстав виникнення зобов`язань, строку їх виконання згідно із договором. Для уточнення вищевказаної інформації до заяви додано кредитну історію ТОВ "Українське бюро кредитних історій", яка є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами та містить повну та достовірну інформацію про заборгованість боржника, в тому числі загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням, підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання.
		Скаржниця зазначає, що діючи на виконання з абз.3 п.2-1 перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, нею узгоджено участь у справі арбітражного керуючого, укладено із ним договір, відповідно до умов якого визначено розмір його винагороди, а також порядок виконання мого зобов`язання щодо виплати такої винагороди. До заяви долучено відповідні документи, а також згоду арбітражного керуючого на участь у справі за таких умов. Укладанням доданого до заяви договору заявниця гарантувала арбітражному керуючому виконання нею зобов`язань, передбачених цим договором та Кодексом, зокрема щодо виплати винагороди керуючому реструктуризацією відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
		Щодо посилання суду на невиконання боржником вимоги про необхідність надання відомостей про всі наявні рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні, скаржниця вказує, що Кодекс України з процедур банкрутства містить чітку вимогу, що вказані документи повинні надаватися до суду лише у випадку саме наявності відкритих рахунків. Тобто, якщо такі рахунки відсутні, то відсутня необхідність надавати відповідну інформацію. 
		ІІІ. Апеляційне провадження
		3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2023 до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/122/23.
		 27.02.2023 до апеляційного господарського суду матеріали справи.
		Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2023; призначено до розгляду на 11.04.2023 на 14 годин 00 хвилин. 
		11.04.2023 скаржниця наданим їй процесуальним правом не скористалася та не забезпечила в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 
		Враховуючи, що скаржниця належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, висловила свою правову позицію щодо спірних правовідносин у поданій апеляційній скарзі, неявка заявниці не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутністю.
		11.04.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
		3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
		ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Кіровоградської області через систему "Електронний суд" із заявою про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця на підставі ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства з вимогою відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність.
		Ухвалою від 30.01.2023 господарський суд заяву від 25.01.2023 № б/н гр. ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця залишено без руху; встановлено гр. ОСОБА_1 строк усунення виявлених недоліків при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство - десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, шляхом надання суду: письмових відомостей із зазначенням щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, засвідчені копії яких додано до позовної заяви; письмово викладеного попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; належного конкретизованого списку кредиторів із зазначенням щодо кожного кредитора окремо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені); кредитних договорів з банками та інших належних доказів наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві від 25.01.2023 № б/н, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, а саме доплати у розмірі 20 139,00 грн; пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) з урахуванням вимог КУзПБ.
		На виконання вимог ухвали від 30.01.2023  ОСОБА_1 подана заява про усунення недоліків.
		3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
		Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
		Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
		Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
		Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 Кодексу.
		Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
		Водночас, перелік документів (доказів), які в обов`язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною третьою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
		Так, відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
		1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
		2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
		3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
		4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
		5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
		6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
		7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
		8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
		9) копія трудової книжки (за наявності);
		10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
		11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
		12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
		13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
		14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
		Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		На виконання вимог ухвали суду від 30.01.2023 ОСОБА_1 надана заява про усунення недоліків.
		Зміст заяви про усунення недоліків свідчить про те, що заявником не надано первинних документів (усіх договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових зобов`язань (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
		При цьому заявником зазначено, що ним додано до заяви конкретизований список кредиторів і боржників, де щодо більшості кредиторів було зазначено суму основного зобов`язання, суми неустойки, розмір загальної вартості кредиту щодо кожного кредитора окремо.
		Місцевий господарський суд правомірно зазначив про безпідставність доводів заявника щодо відсутності у нього всіх кредитних договорів, оскільки боржник, як сторона договорів не позбавлений права звернутися до відповідних фінансових установ з метою отримання відповідних документів, які стосуються його прав та обов`язків. Проте докази таких звернень заявником до заяви не додано. Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
		Надання лише частини кредитних договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, наданими копіями договорів підтверджується факт договірних відносин боржника та кредиторів, але вказані договори не можуть бути належним, допустимим та достатніми доказами, що підтверджують суму грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо).
		Відсутність належних доказів в частині, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованість за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором не звільняє заявника від обов`язку, визначеного п.8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов`язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів, у тому числі у банківської установи. 
		У разі обґрунтованої неможливості подання зазначених заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ч.3 ст.164, ст.81 Господарського процесуального кодексу України).
		Доказів неможливості самостійного отримання заявником кредитних договорів суду першої інстанції не надано.
		Також заявницею не надано докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань (банківські виписки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо).
		У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлено позицію, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань.
		Заявниця у заяві про усунення недоліків вказує, що зверталася до АТ "Ідея Банк" щодо отримання копії договору, однак останнім відмовлено у наданні такого договору. Проте, суду не надано доказів такого звернення та отримання відповіді про відмову.
		Таким чином за відсутності усіх первинних документів у місцевого господарського суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності. Відсутність доказів наявності первинної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
		 ОСОБА_1 не надано відомостей про всі наявні рахунки, які відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках (крім довідки АТ КБ "Приватбанк" від 20.12.2022 № ONAMQV9KG8DJMEUJ з даними по угодам/рахунках: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (угода SAMDNWFC00001549307); від 20.12.2022 № TJIIEAV7NBU6ECJ4 з даними по рахунку: НОМЕР_3 (IBAN: НОМЕР_4 , угода № SAMDNWFC00001549307); довідку АТ "Ощадбанк" від 20.12.2022 № 518716 по рахунку № НОМЕР_5 ; довідки АТ "ПУМБ" від 21.07.2022 № б/н по рахунку № НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ), обов`язок надання такої інформації суду імперативно покладено на заявника і її відсутність є перешкодою для відкриття провадження у справі.
		Крім того, заявником не надано доказів авансування на депозитний рахунок Господарського суду Кіровоградської області винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 40 260,00 грн.
		Заявниця, посилаючись на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.11.2020 у справі № 910/726/20, додала до заяви від 25.01.2023 № б/н заяву на затвердження кандидатури Хомича Р.В. про участь у справі про неплатоспроможність гр. ОСОБА_1 ; договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого № б/н від 21.12.2022 та копії квитанцій від 25.01.2022 № 44, від 21.03.2022 № 63, від 22.04.2022 № 5, від 10.06.2022 № 34, від 01.07.2022 № 98, від 25.07.2022 № 19, від 23.08.2022 № 19, від 23.09.2022 № 6, від 24.10.2022 № 7, від 08.11.2022 № 30 та від 24.01.2023 № 16 на загальну суму 20 121,00 грн.
		Водночас, згідно з ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
		Згідно із ч.4 ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Таким чином, грошова винагорода арбітражного керуючого є заробітною платою за виконання ним своїх повноважень.
		Частиною 2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
		Відповідно до абз. 3 ч.2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
		Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня у розмірі 2684,00 грн.
		Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 40 260,00 грн = 5 х 2 684 грн х 3 міс.
		Законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
		Апеляційний господарський суд зазначає, що укладений боржником договір про оплату праці винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого із конкретним арбітражним керуючим не може ототожнюватися з вимогами ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства про авансування винагороди, оскільки цей договір не є гарантією справедливого проведення реструктуризації боргів боржника.
		Відповідно до приписів ст. 114 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
		 Частиною 4 ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.
		Таким чином, у разі відсторонення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, це фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці.
		Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до ч.3 ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які є заінтересованими особами у цій справі. На думку колегії суддів, укладення договору про оплату праці між боржником та арбітражним керуючим може сприяти неналежному виконанню обов`язків останнім, оскільки арбітражний керуючий може бути зацікавлений в однобічному розгляді справи, нехтуючи законними очікуваннями кредиторів щодо повернення боргу.
		Крім того, колегія суддів погоджується з доводами місцевого суду про те, що обов`язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов`язковою умовою, встановленою ч.3 ст.116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
		Згідно з частиною першою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
		За приписами частини третьої статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої - другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		Отже, приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
		Разом з тим частинами четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
		Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання скаржником вимог ухвали господарського суду від 30.01.2023 про залишення заяви без руху і надання витребуваних судом доказів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов аргументованого висновку про повернення ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку, у зв`язку з чим право скаржника на доступ до правосуддя оскаржуваними судовими рішеннями у цій справі не порушується та не обмежується, чим спростовуються доводи скаржника щодо не забезпечення йому гарантій справедливого судового розгляду згідно із статтею 6 Конвенції.
		Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на надану кредитну історію ТОВ "Українське бюро кредитних історій", враховуючи таке.
		Інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
		Частиною третьою статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
		Правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро встановлено нормами Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
		За змістом статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
		Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
		У статті 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
		Статтею 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором, бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом, бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором, кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам.
		Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів; суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро; бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту.
		Разом з тим, норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.
		За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
		Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань, як про те стверджує боржник.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
		3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.
		4.5. Розподіл судових витрат
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
		Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
		Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2023 у справі №912/122/23 залишити без змін.
		Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
		 
		Постанова складена у повному обсязі 19.04.2023.
		 
		 
		Головуючий В.О.Кузнецов
		 
		Судді А.Є.Чередко
		 
		Л.А.Коваль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...