Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2293/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 19.04.2023. Зареєстровано: 19.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2023.
Дата набрання законної сили: 19.04.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19.04.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2293/22
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
		суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022р. (суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 22.12.2022р.) по справі
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Трансформаторобудування, м. Запоріжжя
		до Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Дніпро
		про стягнення 3%річних, в розмірі 10 898 грн., інфляційної складової, в розмірі 127 856 грн.87коп.
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст позовних вимог
		Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Трансформаторобудування звернулось до Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця з позовом про стягнення суми боргу, в розмірі 908 166 грн. 67 коп., 3%річних, в розмірі 10 898 грн., інфляційної складової, в розмірі 127 856 грн. 87 коп..
		В подальшому Позивем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що після відкриття провадження у справі між сторонами було досягнуто домовленості про реструктуризацію наявної заборгованості. Але не було досягнуто домовленостей щодо заявлених до стягнення 3% річних, в розмірі 10 898 грн. та інфляційної складової, в розмірі 127 856 грн. 87 коп.. 
		Отже, позивач заявляє до стягнення з відповідача суми 3% річних, в розмірі 10 898грн. та інфляційної складової, в розмірі 127 856 грн.87коп..
		 
		2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022р. позов задоволено - стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Трансформаторобудування 3% річних, в розмірі 10 898 грн., інфляційну складову, в розмірі 127 856 грн.87 коп. та витрати зі сплати судового збору, в розмірі 2 481грн..
		 
		3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022р. та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а у разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір нарахованого штрафу до 1 грн.. Одночасно в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
		 
		4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки аргументам, викладеним в додатковому відзиві на зменшені позовні вимоги.
		Зокрема, Скаржник вказує на досягнуту згоду прийняту до виконання та здійснену оплату заборгованості, що свідчить про відсутність порушення грошового зобов`язання за новою домовленістю сторін.
		Скаржник вважає, що інфляційні витрати та штрафні санкції є похідними вимогами, а тому окремо від стягнення основного боргу задоволенню не підлягають та вказує на те, що при врегулюванні способу оплати за договором № ПР/Е-21532/НЮ від 11.10.2021р. питання інфляційних витрат ТОВ «ІТЦ «ТРАНСБУД» не висувалось.
		Крім того, Скаржник наголошує, що відповідач зазначав, що листом № Е-05/717 від 25.03.2022р. АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» виконавцю було повідомлено про настання форс-мажорних обставин з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0 - 7.1 на виконання п.8.2 Договору. АТ «Укрзалізниця» повідомила всіх клієнтів (контрагентів) Товариства з якими укладено господарські договори (угоди) про настання з 24.02.2022р. для обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які об`єктивно можуть унеможливити належне та своєчасне виконання АТ «Укрзалізниця» зобов`язань, передбачених умовами цих договорів (угод). Вказане повідомлення опубліковане 01.03.2022р. на офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням: https://www.uz.gov.ua.
		Окрім цього,Скаржник звертає увагу суду на те, що штраф є лише санкцією за порушення строків виконання зобов`язання. Зобов`язання виконано в повному обсязі.
		При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування 3% річних та інфляційних Скаржник просить суд врахувати, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» у воєнний час працює в особливому режимі роботи, здійснюючи військові перевезення залізничним транспортом. Зокрема, особливий режим роботи передбачає забезпечення пропускної спроможності залізничної мережі та відповідного рухомого складу, в першу чергу, для потреб оборони, зокрема, перевезення військових, вантажів для потреб ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги в основних напрямках, визначених Генеральним штабом Збройних сил України. Із урахуванням специфіки таких перевезень, вони, звичайно, здійснюються з метою захисту держави Україна від загарбницького нападу російської федерації у воєнний час позапланово та за відсутності можливості у АТ «Укрзалізниця» невиконання відповідних рішень Міністерства оборони України, військового командування про зобов`язання перевезти той або інший вантаж у зазначені ними строки та визначені дати. Враховуючи необхідність понесення затрат залізницею на утримання рухомого складу, в тому числі, яким здійснюються військові перевезення, перевезення медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги в основних напрямках, визначених Генеральним штабом Збройних сил України, у справному стані, проходження його планово-попереджувального ремонту та технічного обслуговування. При цьому, позбавлення оборотних грошових коштів АТ «Українська залізниця» як стратегічного та надійного перевізника військових вантажів підриває безпеку держави, щодо забезпечення обороноздатності держави Україна. 
		 
		5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Від Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Трансформаторобудування надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022р. по справі №904/2293/22 - залишити без змін, оскільки вважає, що судом першої інстанції досліджено та враховано всі фактичні дані та обставини і на підставі цього прийнято законне та обґрунтоване рішення.
		В обгрунтування своїх заперечень, Товариство зазначає на тому, що досягнута домовленість стосувались виключно суми основного боргу. Між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 10 898грн. та інфляційної складової в розмірі 127 856 грн.87коп., що були предметом судового розгляду, тому, зі свого боку, позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Однак, оскільки причиною звернення до суду за захистом свого порушеного права було саме прострочення кредитора по виконанню грошового зобов`язання, а виконуючи умови договору №ПР/Е-21532/НЮ від 11.10.2022р. позивач мав розумні очікування щодо отримання обумовленої суми у строк передбачений укладеним договором, і, у свою чергу, плани позивача не включали отримання інфляційних збитків через невиконання відповідачем умов договору.
		 
		6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.01.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді  Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2293/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022р. по справі № 904/2293/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції. 
		27.01.2023р. матеріали справи № 904/2293/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022р. у справі № 904/2293/22 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме: надати суду апеляційної інстанції докази направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Трансформаторобудування), листом з описом вкладення.
		Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
		Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
		Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
		Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
		 
		7. Встановлені судом обставини справи
		Між Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Трансформаторобудування (далі - виконавець) та Акціонерним товариством Українська залізниця в особі структурного підрозділу "Павлоградська дистанція електропостачання" Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - замовник) укладений договір №ПР/Е-21532/НЮ від 11.10.2021 за процедурою закупівлі відкритих торгів №ЦБД_UA-2021-07-12-003616-а, лот №1 (далі  договір). 
		Відповідно до п.п. 1.1 - 1.2 договору, замовник доручає, а виконавець зобов`язується з використанням власних ресурсів надати послуги з капітального ремонту трансформаторів: послуги з капітального ремонту трансформатора 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10 код ДК 021-2015 50532200-5 згідно з обсягом надання послуг та розрахунку вартості послуг з капітального ремонту трансформаторів (додаток №1 до договору).
		Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх. 
		Пунктом 3.1 договору (в первісній редакції) визначено, що загальна вартість надання послуг по договору визначається на підставі обсягу надання послуг та розрахунку вартості послуг з капітального ремонту трансформаторів (додаток №1 до договору), який підтверджується калькуляцією на виконання послуги з капітального ремонту трансформатора 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10 та Переліком послуг з капітального ремонту трансформаторів (додаток №2 до договору) та складає 1 089 800грн., без ПДВ.
		Згідно з п. 3.3 договору, оплата за надані послуги здійснюється замовником за фактом надання послуг на підставі підписаних актів здачі - приймання наданих послуг на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації виконавець протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу замовника, яка вказана в договорі у розділі Реквізити сторін.
		В п. 4.2 договору визначено, що послуги з капітального ремонту трансформаторів надаються виконавцем на території замовника за місцем розташування трансформаторів, зазначеного у додатку №1 до договору, протягом 30 робочих днів з дати підписання двостороннього акту передачі трансформатору у ремонт, а у разі передачі трансформатору у ремонт після 18.11.2021 р., не пізніше 30.12.2021р.. Надання послуг проводиться протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг, є підтвердженням готовності замовника до отримання послуг. 
		В додатку №1 до договору визначений обсяг надання послуг та розрахунок їх вартості. Вартість послуг з капітального ремонту трансформатора 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10 (зав. №60913, 1965 р.), тягова підстанція Самійлівка (Харківська область, Близнюківський район, с. Самійлівка, вул. Садова, 83а)(ЕЧ-7 Павлоград) становить 1 089 800 грн., без ПДВ.
		В додатку №2 до договору сторони узгодили перелік послуг з капітального ремонту трансформатора 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10 (зав.№60913, 1965 р.), тягова підстанція Самійлівка (Харківська область, Близнюківський район, с. Самійлівка, вул. Садова, 83а)(ЕЧ-7 Павлоград).
		В подальшому позивач припинив бути платником ПДВ, тому додатковою угодою №1 від 01.11.2021р. до договору сторони дійшли згоди зменшити загальну суму договору на 181 633 грн. 33 коп., без ПДВ та викласти п. 3.1 договору в новій редакції: загальна вартість, надання послуг за договором визначається на підставі обсягу надання послуг та розрахунку вартості послуг з капітального ремонту трансформаторів (додаток №1 до договору). який підтверджується калькуляцією на виконання послуги з капітального ремонту трансформатора 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10 та Переліком послуг з капітального ремонту трансформаторів (додаток №2 до договору) та складає 908 166 грн. 67 коп., без ПДВ..
		На підставі акту приймання-передачі майна №1 від 01.12.2021р., замовник передав, а виконавець прийняв майно (трансформатор 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10, зав. №60913, 1965 р.) для проведення капітального ремонту.
		Відповідно до акту приймання-передачі елементів трансформатору після ремонту від 28.12.2021р., акту приймання-передачі майна №2 від 28.12.2021р. виконавець передав, а замовник прийняв майно з капітального ремонту. Сторонами також був підписаний без зауважень та заперечень акт надання послуг №6 від 28.12.2021р., на суму 908 166 грн. 67 коп., без ПДВ.
		Позивач надав до матеріалів справи заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основної суми боргу, та з урахуванням викладеного розмір позовних вимог складає 3% річних, в розмірі 10 898 грн. та інфляційну складову, в розмірі 127 856 грн.87 коп.. 
		Відповідачем долучено до матеріалів справи лист (довідка) №УЕ-752 від 04.09.2022р. зі змісту якої вбачається, що позивач надав згоду на реструктуризацію заборгованості, що існує станом на 01.03.2022р., шляхом її погашення в розмірі не більше 25% загальної суми заборгованості щомісячно.
		Таким чином, після відкриття провадження у справі між сторонами досягнуто домовленості щодо реструктуризації суми боргу, у розмірі 908 166 грн. 67 коп., а саме у вигляді щомісячної оплати, у розмірі 25% від загальної суми боргу.
		На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення суму 3%річних в розмірі 10 898 грн., за період з 03.03.2022р. до 26.07.2022р. та інфляційну складову, в розмірі 127 856 грн. 87 коп., за період березень 2022р.  червень 2022 р..
		Вказану заборгованість відповідачем не сплачено, що і стало причиною спору і звернення до суду.
		За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
		 
		8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
		Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
		Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
		Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати інфляційних втрат на суму боргу та трьох проценнтів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, які є мірою відповідальіності Відповідача за прострочення грошових зобов`язань за договором наданих послуг з капітального ремонту трансформаторів.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.10.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Трансформаторобудування (далі - виконавець) та Акціонерним товариством Українська залізниця в особі структурного підрозділу "Павлоградська дистанція електропостачання" Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - замовник) укладений договір №ПР/Е-21532/НЮ за процедурою закупівлі відкритих торгів №ЦБД_UA-2021-07-12-003616-а, лот №1, за умвами п.п. 1.1 - 1.2 якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується з використанням власних ресурсів надати послуги з капітального ремонту трансформаторів: послуги з капітального ремонту трансформатора 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10 код ДК 021-2015 50532200-5 згідно з обсягом надання послуг та розрахунку вартості послуг з капітального ремонту трансформаторів (додаток №1 до договору). Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх.
		Згідно з п. 3.3 договору, оплата за надані послуги здійснюється замовником за фактом надання послуг на підставі підписаних актів здачі  приймання наданих послуг на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації виконавець протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу замовника, яка вказана в договорі у розділі Реквізити сторін.
		В п. 4.2 договору визначено, що послуги з капітального ремонту трансформаторів надаються виконавцем на території замовника за місцем розташування трансформаторів, зазначеного у додатку №1 до договору, протягом 30 робочих днів з дати підписання двостороннього акту передачі трансформатору у ремонт, а у разі передачі трансформатору у ремонт після 18.11.2021 р., не пізніше 30.12.2021р.. Надання послуг проводиться протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг, є підтвердженням готовності замовника до отримання послуг.
		В додатку №1 до договору визначений обсяг надання послуг та розрахунок їх вартості. Вартість послуг з капітального ремонту трансформатора 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10 (зав. №60913,1965 р.), тягова підстанція Самійлівка (Харківська область, Близнюківський район, с. Самійлівка, вул. Садова,83а)(ЕЧ-7 Павлоград) становить 1 089 800 грн., без ПДВ.
		В додатку №2 до договору сторони узгодили перелік послуг з капітального ремонту трансформатора 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10 (зав.№60913, 1965р.), тягова підстанція Самійлівка (Харківська область, Близнюківський район, с. Самійлівка, вул. Садова, 83а) (ЕЧ-7 Павлоград). 
		В подальшому позивач припинив бути платником ПДВ, тому додатковою угодою №1 від 01.11.2021р. до договору сторони дійшли згоди зменшити загальну суму договору на 181 633 грн. 33 коп., без ПДВ та викласти п. 3.1 договору в новій редакції: загальна вартість, надання послуг за договором визначається на підставі обсягу надання послуг та розрахунку вартості послуг з капітального ремонту трансформаторів (додаток №1 до договору), який підтверджується калькуляцією на виконання послуги з капітального ремонту трансформатора 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10 та Переліком послуг з капітального ремонту трансформаторів (додаток №2 до договору) та складає 908 166 грн. 67 коп., без ПДВ..
		На підставі акту приймання-передачі майна №1 від 01.12.2021р. замовник передав, а виконавець прийняв майно (трансформатор 2Т типу ТДТН-10000/110/35/10, зав. №60913, 1965 р.) для проведення капітального ремонту.
		Відповідно до акту приймання-передачі елементів трансформатору після ремонту від 28.12.2021р., акту приймання-передачі майна №2 від 28.12.2021р. виконавець передав, а замовник прийняв майно з капітального ремонту. 
		Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2, 1 ст. 837 ЦК України).
		Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
		Відповідно до ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
		В силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК Україн, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).
		Судом встановлено, що на виконання умов договору сторонами було підписано Акт приймання - надання послуг №6 від 28.12.2021р., на загальну суму 908 166 грн.67коп..
		Оскільки, як вже зазначалось раніше, обов`язок по реєстрації подакової накладної у позивача відпав  оплата за надані послуги здійснюється Замовником на 45 банківський день від дати підписання акту наданих послуг №6 від 28.12.2021р., тобто 03.03.2022р. (46 банківський день та 1-й день прострочення).
		Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної оплати, у зв`язку з чим позивачем були заявлені правомірні вимоги, про стягнення з відповідача 908 166 грн.67коп. основної заборгованості.
		Разом з тим, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних, в розмірі 10 898грн., за період з 03.03.2022р. до 26.07.2022р., та інфляційну складову, в розмірі 127 856 грн.87 коп., за період березень 2022р.  червень 2022р..
		Як свідчать матеріали справи, після відкриття провадження у справі Відповідач звернувся до Позивача із пропозицію про позасудове врегулювання спору, шляхом реструктуризації основного боргу, і в процесу розгляду справи у господарському суді, 04.09.2022р., між сторонами було досягнуто домовленості про реструктуризацію наявної заборгованості по договору №ПР/Е-21532/НЮ від 11.10.2022р., що підтверджується листом (довідкою) №УЕ- 752 від 04.09.2022р., зі змісту якого вбачається, що Позивач надав згоду на реструктуризацію заборгованості, що існує станом на 01.03.2022р., шляхом її погашення в розмірі не більше 25% загальної суми заборгованості, щомісячно.
		Отже, після відкриття провадження у справі між сторонами досягнуто домовленості щодо реструктуризації суми боргу, у розмірі 908 166 грн.67коп.. 
		Позивач надав до матеріалів справи заяву, про зменшення розміру позовних вимог, саме в частині основної суми боргу, та просив суд стягнути з Відповідача 3% річних, в розмірі 10 898грн. та інфляційну складову, в розмірі 127 856 грн.87 коп..
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, встановивши факт прострочення заборгованості, дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 625 ГПК України.
		Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за договором №ПР/Е-21532/НЮ від 11.10.2021р. за процедурою закупівлі відкритих торгів №ЦБД_UA-2021-07-12-003616-а, лот №1, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є арифметично вірними.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 
		Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
		Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 р. у справі №6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 р. у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18.
		Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
		Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019р. та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019р..
		Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов, про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
		У цьому висновку, колегія суддів звертається до сталої правової позиції щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов`язання за рішенням суду, яка викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019р. у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
		Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019р. у справі127/15672/16-ц сформульований висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
		До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, однак з урахуванням того, що зобов`язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат є триваючим, відповідно, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць, з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту фактичного виконання зобов`язання, та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі № 3-1522гс16, у постановах Верховного Суду від 26.10.2018р. у справі № 922/4099/17, від 03.07.2019р. у справі № 541/3253/15-ц, від 13.05.2021р. у справі № 910/4391/19.
		Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та оцінивши в сукупності наявні в матеріалах даної справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування 3% річних та індексу інфляції, та їх подальше стягнення випливає з норми закону, і таке право виникло у Позивача з моменту порушення строків оплати Відповідачем вартості наданих послуг.
		Надавши оцінку наявним у справі доводам та запереченням сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 10 898,00 грн. - 3% річних та 127 856 грн.87коп.- інфляційних втрат.
		Водночас, колегія суддів зважає на те, що Скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про зменшення суми штрафу до 1 грн..
		Колегія вважає, що неподання клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в суді першої інстанції не може бути підставою для відмови в задоволенні такого клопотання в суді апеляційної інстанції, оскільки закон не обмежує право відповідача на звернення з таким клопотання до суду апеляційної інстанції.
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023р. у справі № 904/392/22.
		В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач проінформував суд про те, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» у воєнний час працює в особливому режимі роботи, після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились, за наявності обставин, коли залізниця виконує завдання з перевезення військових та військових вантажів у позаплановому терміновому режимі, отримання грошових коштів за які здійснюється зі значним відстроченням платежів, Відповідач несе збитки для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності, враховуючи необхідність понесення затрат залізницею на утримання рухомого складу, в тому числі, яким здійснюються військові перевезення, перевезення медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги в основних напрямках, визначених Генеральним штабом Збройних сил України, у справному стані, проходження його планово-попереджувального ремонту та технічного обслуговування.
		Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Так, аналіз приписів ст. 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 914/2202/18.
		Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2019р. у справі № 910/9765/18.
		Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
		Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020р. у справі № 918/289/19.
		Таким чином, зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. 
		Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
		Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
		Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
		Як вбачається з клопотання про зменшення розміру розрахованих позивачем штрафних санкцій відповідач послався, зокрема, на скрутне фінансове становище, в якому він перебуває.
		Так, відповідач зазначив, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» у воєнний час працює в особливому режимі роботи, здійснюючи військові перевезення залізничним транспортом, та за наявності обставин, коли залізниця виконує завдання з перевезення військових та військових вантажів у позаплановому терміновому режимі, отримання грошових коштів за які здійснюється зі значним відстроченням платежів, Відповідач несе збитки для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності, бо після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились, враховуючи необхідність понесення затрат залізницею на утримання рухомого складу, в тому числі, яким здійснюються військові перевезення, перевезення медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги в основних напрямках, визначених Генеральним штабом Збройних сил України, у справному стані, проходження його планово-попереджувального ремонту та технічного обслуговування.
		Таким чином, як наголосив відповідач, несвоєчасність розрахунків за послуги з ремонту трансформаторів, надані за Договором, є не наслідком несумлінного виконання своїх зобов`язань відповідачем, а існуванням об`єктивних причин, що не дозволяли йому своєчасно і в повному обсязі виконувати свої договірні зобов`язання.
		Позивач у відповіді на апеляційну скаргу заперечив проти зазначеного клопотання відповідача, зазначивши, що позивач знаходиться в аналогічних скрутних умовах, підприємство позивача знаходиться у прифронтовому місті Запоріжжі, яке з певною періодичністю, зазнає ракетних ударів. Попри це, позивач має свої зобов`язання як перед кредиторами, так і перед своїми співробітниками, тому надання безвідсоткових річних кредитів сумою 1 мільйон гривень, призведе до негативних фінансових наслідків для підприємства позивача.
		Таким чином, на думку Позивача, виключні та достатні підстави для зменшення штрафних санкцій на 1 грн. відсутні.
		При розгляді питання про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних колегія суддів виходить з того, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності в цивільному праві, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника; отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку справедливою компенсацією позивачу за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання, є присудження до стягнення з останнього 3% річних, у розмірі 50% від розміру, який підлягає стягненню.
		На переконання суду апеляційної інстанції, зменшення розміру 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, на 50% не призведе до нівелювання самого значення 3% річних, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
		Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
		Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022р. у справі №910/9911/21.
		Таким чином, з огляду на те, що закон не передбачає можливість зменшення інфляційних втрат, колегія дійшла висновку, що клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру розрахованих позивачем 3% річних.
		За таких обставин, розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача становить 5 449,00 грн. (10 898,00 грн.- 50% = 5 449,00 грн.).
		Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції доходить до висновку щодо наявності визначених у ст. 277 ГПК України підстав для зміни рішення суду першої інстанції, шляхом його викладення в редакції постанови апеляційного господарського суду.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
		За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Нормою ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		З огляду на викладені обставини, оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022р. у справі №904/2293/22 в частині висновків про обґрунтованість позовних вимог відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
		Разом з тим, вказане рішення підлягає зміні в частині суми 3% річних, яка підлягає стягненню, у зв`язку зі зменшенням 3% річних на 50% на підставі ст. 233 ГК України, в результаті чого до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних, у розмірі 5 449,00 грн. та інфляційна складова, в розмірі 127 856 грн.87 коп.
		Отже, апеляційна скарга Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задоволенню не підлягає.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції знаходить достатньо підстав для задоволення клопотання Скаржника щодо зменшення суми 3% річних на 50%.
		 
		10. Судові витрати.
		У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця залишити без задоволення. 
		Клопотання Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про зменшення суми штрафних санкцій задовольнити частково.
		Зменшити суму 3% річних на 50%, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022р. у справі №904/2293/22 змінити, виклавши пункти 1 та 2 резолютивної частини в наступній редакції: 
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Трансформаторобудування м. Запоріжжя до Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця м. Дніпро про стягнення 3% річних, в розмірі 10 898грн., інфляційної складової, в розмірі 127 856 грн.87 коп.  задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Трансформаторобудування 3%річних, в розмірі 5 449 грн.00 коп., інфляційну складову, в розмірі 127 856 грн.87коп. та витрати зі сплати судового збору, в розмірі 2 481 грн. 00 коп., про що видати наказ.
		В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022р. у справі №904/2293/22 залишити без змін.
		Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
		Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий суддяІ.М. Кощеєв
		 
		СуддяЕ.В. Орєшкіна
		 
		Суддя О.В. Чус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...