Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16372/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 20.04.2023. Зареєстровано: 21.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2023.
Дата набрання законної сили: 05.04.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 квітня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/16372/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
		 
		за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
		за участю представників: 
		Акціонерного товариства "Київметробуд" - Боримської І.О., Липовенко Г.В.;
		Комунального підприємства "Київський метрополітен" - Акімової А.В.;
		Київської міської ради - Івашової Г.Л.
		Офісу Генерального прокурора - Косенка Д.В.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд" 
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (в частині задоволення позовних вимог)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 
		 
		у справі № 910/16372/21 
		за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі:
		1) Київської міської ради;
		2) Комунального підприємства "Київський метрополітен"
		до Акціонерного товариства "Київметробуд"
		про стягнення 183 461 133, 57 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач-1) та Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - позивач-2, Підприємство) до Акціонерного товариства "Київметробуд" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 183 461 133, 57 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної процедури публічної закупівлі № UA-2018-09-10-000597-b за бюджетні кошти між Підприємством та Товариством укладено договір будівельного підряду від 20.11.2018 № 744-ДМБ-18 (далі - Договір), однак частину отриманих за цим Договором коштів відповідач використав не за цільовим призначенням та для отримання прибутку (шляхом розміщення коштів за договором депозиту у банківській установі), у зв`язку з чим Прокурор просив суд стягнути з Товариства у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 139 090 410, 96 грн безпідставно набутих коштів та 44 370 722, 61 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/16372/21 позовні вимоги Прокурора задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради грошові кошти у сумі 139 090 410,96 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства на користь Київської міської прокуратури витрати зі сплати судового збору у сумі 602 347,37 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутого відповідачем доходу у вигляді нарахованих відсотків за договорами банківського вкладу (депозиту) у розмірі 139 090 410,96 грн внаслідок нецільового використання бюджетних грошових коштів. За висновками цього суду, у правовідносинах між Київською міською радою, Підприємством та Товариством у останнього відсутня правова підстава для набуття та збереження майна - зазначених грошових коштів, тому ці кошти в силу приписів статей 1212 та 1214 ЦК України підлягають стягненню в дохід бюджету територіальної громади міста Києва (бюджету місцевого самоврядування) як безпідставно набуте майно.
		Водночас, в іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову у стягненні 44 370 722,61 грн процентів за користування безпідставно отриманими коштами, оскільки у спірних кондикційних правовідносинах у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, необхідно нараховувати 3% та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, які у межах даного позову не заявлені.
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог та стягнення з відповідача судових витрат, Товариство оскаржило його в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/16372/21 залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією місцевого господарського суду щодо доведеності позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 139 090 410,96 грн, а також і в частині відмови у стягненні 44 370 722,61 грн процентів за користування ними.
		У своїх висновках апеляційний суд критично оцінив доводи відповідача про те, що судом першої інстанції було взято до уваги висновок експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" №18545/18664/18665 від 30.03.2021 як недопустимий доказ, оскільки цей висновок містить докладний опис проведених експертом досліджень, та складений у порядку, визначеному законодавством, а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу в розумінні статей 76, 77 ГПК України. 
		Також судом відхилено доводи відповідача про відсутність повноважень Прокурора у цій справі на звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі позивачів, зазначивши про обґрунтованість підстав такого звернення та дотримання його порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 
		Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (в частині задоволення позовних вимог) та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у цій справі, Товариство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами першої та апеляційної інстанцій було невірно застосовано норми матеріального права, зокрема статей 1212 та 1214 ЦК України, а також порушено процесуальні норми у питанні повного та всебічного дослідження обставин, оцінки доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду справи.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник вказав обставини, визначені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, що полягають у такому:
		- суди дійшли помилкового висновку про наявність у Прокурора повноважень на одночасне звернення до суду із позовом в інтересах Київської міської ради та Підприємства, що свідчить про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 26.05.2021 у справі № 912/2385/18 та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. Окрім цього, скаржник стверджує, що Підприємство подало аналогічний позов, тобто самостійно здійснює захист своїх майнових прав;
		- суд першої інстанції встановив обставину руху конкретних грошових коштів (суми авансу) в якості банківського вкладу на підставі недопустимого доказу - висновку експерта, за відсутності у матеріалах справи банківських виписок, що свідчить про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3242/18. При цьому суд не звернув уваги на те, що Прокурор не надав жодних банківських виписок, платіжних доручень тощо на підтверджень факту руху коштів. Судом не витребувано такі докази і з власної ініціативи, а в основу рішення покладено виключно інтерпретацію експерта та описовий виклад висновку експерта. Зазначене свідчить про порушення вимог статті 86 ГПК України в частині порядку оцінки доказів;
		- суди дійшли висновку про протиправний рух коштів на підставі недопустимого та неналежного доказу - висновку експерта за результатом проведеної у кримінальному провадженні експертизи, що не була оцінена відповідним судом в межах такого провадження (подібний висновок щодо неналежності такого доказу викладено у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 815/6697/16); 
		- судами помилково зазначено про набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави, що свідчить про неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.07.2022 у справі №922/246/21. У цій частині доводів скаржник стверджує, що набув право власності на відсотки за депозитним вкладом на підставі договорів банківського вкладу у відповідності до вимог частини першої статті 1069 ЦК України. Також скаржник зазначає про помилкове застосування судами приписів статті 1214 ЦК України щодо необхідності відшкодування всіх доходів, які відповідач отримав від правомірно отриманих коштів попередньої оплати за Договором;
		- відсутній висновок Верховного Суду щодо правової природи грошових коштів - суми авансу за договором підряду, а також у питанні, чи могла б Київська міська рада використати суму попередньої оплати за договором підряду з метою розміщення на депозитному рахунку у банку та чи є така сума попередньої оплати тимчасово вільними коштами місцевої ради;
		- оскаржувані судові рішення прийняті із порушенням норм процесуального права, а саме: статей 77, 86, 210, 236, 263 ГПК України.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		Прокурор подав відзив, у якому просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін. 
		У своєму відзиві Прокурор:
		- вказує на необґрунтованість касаційної скарги, оскільки її доводами жодним чином не спростовуються підстави позову прокурора, зокрема й факт використання отриманих за Договором бюджетних коштів на депозитних рахунках в банківській установі та отримання доходу від їх розміщення; 
		- стверджує про нерелевантність обставинам цієї справи судової практики Верховного Суду, наведеної скаржником в якості підстав касаційного оскарження судових рішень;
		- доводить наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Київської міської ради та визначення співпозивачем Підприємства, оскільки звернення прокурора в особі зазначених позивачів має на меті комплексний захист прав територіальної громади столиці.
		Київською міською радою подано відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому позивач-1 просить суд залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.
		Доводи міської ради зводяться до того, що відповідач за рахунок отриманих за Договором коштів місцевого бюджету, належних територіальній громаді міста, всупереч вимог законодавства та відповідного договору (тобто без достатньої правової підстави) набув майно у вигляді процентного доходу за депозитами (безпідставно набуте майно) в сумі 139 090 410, 96 грн, які в силу приписів статей 1212 та 1214 ЦК України підлягають стягненню в дохід бюджету територіальної громади міста Києва (бюджету місцевого самоврядування). 
		Касаційне провадження
		14.02.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищезазначена касаційна скарга Товариства.
		Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16372/21 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий,           Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2023.
		Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2023 касаційну скаргу Товариства залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
		На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06.03.2023 до касаційного суду надійшла заява (з додатками) про усунення недоліків касаційної скарги.
		Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (в частині задоволення позовних вимог) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі №910/16372/21; призначено касаційну скаргу до розгляду на 05.04.2023 о 11:00 год. 
		Судове засідання 05.04.2023 відбулось за участі представників Товариства, Підприємства, Київської міської ради та прокурора Офісу Генерального прокурора, які надали пояснення у справі. 
		Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
		З наявних у справі матеріалів судами встановлено, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.07.2016 № 605 "Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2008 № 585 "Про проектування та спорудження дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" до житлового масиву Виноградар з електродепо у Подільському районі" замовником виконання робіт з проектування та будівництва зазначеної дільниці метрополітену визначено Підприємство.
		За результатами проведеної процедури публічної закупівлі (UA-2018-09-10-000597-b) за бюджетні кошти (кошти місцевого бюджету) між Підприємством (Замовником) та Товариством (Підрядником) 20.11.2018 укладено Договір, до якого неодноразово вносились зміни шляхом укладення додаткових угод від 20.11.2018, 28.11.2018, 11.12.2018, 20.12.2018, 27.08.2019, 20.11.2019, 24.12.2019, 01.09.2020, 21.12.2020 та 24.11.2021.
		Згідно умов Договору:
		- Товариство зобов`язалося в порядку та умовах, визначених цим договором, відповідно до проектної документації на свій ризик виконати будівельні роботи: "Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі" (дільниця від станції "Сирець" до станції "Проспект Правди" з двома станціями ("Мостицька" та "Проспект Правди") та дільницею вилочного відгалуження в бік станції "Виноградар" (І черга будівництва)), (код 45221000-2 "Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів" за ДК 021-2015) (далі - роботи), у встановлений договором строк, а Замовник зобов`язався надати Підряднику фронт робіт, передати дозвільну та затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти виконані належним чином роботи та оплатити, а по завершенні усіх робіт прийняти від Підрядника об`єкт будівництва (пункт 1.1 Договору);
		- договірна ціна (сума договору) є динамічною і становить 5 981 268 736,07 грн (пункт 3.2 Договору);
		- фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів бюджету міста Києва (пункт 13.1 Договору).
		- Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30 % від суми договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, за умови наявності коштів відповідного цільового призначення на рахунку Замовника та належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів (пункт 15.3 Договору).
		На виконання вищевказаних умов Договору, на підставі рахунку на оплату №40 від 20.12.2018, згідно платіжного доручення від 20.12.2018 Підприємством було перераховано Товариству 2 587 995 000,00 грн, як попередню оплату відповідно до Договору. Копії цих документів наявні в матеріалах справи.
		З доводів Прокурора суди також з`ясували, що:
		- у ході досудового розслідування в кримінальному проваджені №42019000000002358 від 05.11.2019 під час проведення судово-економічної експертизи (висновок експерта КНДІСЕ № 18437/20-71 від 19.08.2020) встановлено, що на виконання умов Договору Підприємством на рахунок Товариства, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби у місті Києві 20.12.2018, перераховані грошові кошти в сумі 2 587 995 000,00 грн в якості авансового платежу за Договором;
		- у подальшому, зазначені грошові кошти в період з 31.01.2019 по 25.03.2019 перераховані відповідачем "нібито" на виконання умов договору на поточний рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві Акціонерному банку "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк"), отримувачу коштів - Тунельному загону № 4 Товариства;
		- згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Тунельний загін № 4 Товариства не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом відповідача без статусу юридичної особи, що за твердженнями Прокурора та позивачів свідчить про те, що бюджетні кошти, отримані відповідачем за спірним Договором як попередня оплата, фактично перераховано на власні рахунки в особі відокремленого підрозділу;
		- надалі у період з 31.01.2019 по 25.03.2019 Тунельним загоном № 4 Товариства зазначені грошові кошти повернуто вже на поточний рахунок відповідача, відкритий в АБ "Укргазбанк" з призначенням платежу "тимчасове повернення коштів за будівельні роботи та матеріали за договором";
		- Прокурор та позивачі стверджують, що частину вказаних бюджетних коштів в загальній сумі 1 700 000 000,00 грн на підставі відповідних договорів відповідачем розміщено на депозитних рахунках в банківській установі (АБ "Укргазбанк") та отримано відсотки від розміщення зазначених коштів в сумі 139 090 410, 96 грн;
		Перевіривши наведені доводи суди встановили такі обставини:
		- з інформації проведеної процедури публічної закупівлі (UA-2018-09-10-000597-b), результатами якої було укладено договір, вбачається, що закупівлі проводились за бюджетні кошти (кошти місцевого бюджету);
		- Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, пунктом 4.6.17 якого погоджено, що відповідач зобов`язаний використати одержану від Замовника попередню оплату, обумовлену пунктом 15.3 Договору, на придбання матеріалів, конструкцій, виробів, необхідних для виконання робіт за Договором;
		- 25.04.2019 між АБ "Укргазбанк" та Товариством був укладений договір банківського строкового вкладу № 2019/ДК/028-005 (далі - Договір №2019/ДК/028-005), за умовами якого відповідач, як вкладник, розмістив тимчасово вільні грошові кошти в сумі 1 500 000 000,00 грн на депозитному рахунку № 26100198016109 на строк до 28.10.2019 та сплатою відсотків вкладнику із розрахунку 16 % річних;
		- 25.04.2019 між АБ "Укргазбанк" та Товариством був укладений договір банківського строкового вкладу № 2019/ДК/028-006 (далі - Договір № 2019/ДК/028-006), за умовами якого відповідач, як вкладник, розмістив тимчасово вільні грошові кошти в сумі 200 000 000,00 грн на депозитному рахунку №26100198016110 на строк до 11.11.2019 та сплатою відсотків вкладнику із розрахунку 16 % річних;
		- у матеріалах справи наявні копії листів відповідача № 913 від 28.10.2019 та № 976 від 11.11.2019, адресовані АБ "Укргазбанк", щодо повернення грошових коштів в розмірі 1 500 000 000,00 грн та 200 000 000,00 грн;
		- із наявною в матеріалах справи копії висновку експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" №18545/18664/18665 від 30.03.2021 (далі - Висновок експерта №18545/18664/18665) вбачається, що станом на 31.01.2019 на рахунку відповідача в АБ "Укргазбанк" № НОМЕР_2 обліковувалось 6 895 240,89 грн. Водночас, з небюджетного рахунку Товариства № 37126117001399 , відкритому у ЦА ГУДКСУ у Київській області у період з 31.01.2019 по 25.03.2019 було перераховано на рахунок № НОМЕР_1 Тунельний загін-4 Товариства грошові кошти в загальному розмірі 2 537 930 786,00 грн. Надалі, у період з 01.02.2019 по 25.03.2019 грошові кошти в розмірі 2 540 027 785,00 грн були перераховані з рахунку Тунельний загін-4 Товариства № НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк" на рахунок Товариства (відповідача) № НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк"; 
		- у Висновку експерта №18545/18664/18665 вказано, що згідно виписки з депозитних рахунків відповідача № 26100198016109 та № НОМЕР_3 в АБ "Укргазбанк" грошові кошти в розмірі 1 500 000 000,00 грн та 200 000 000,00 грн відповідно надійшли з рахунку Товариства в АБ "Укргазбанк" № НОМЕР_2;
		- Висновок експерта № 18545/18664/18665 є чинним, відомості про його оскарження у суду відсутні, сторонами не спростовано інформації, зазначеної у вказаному висновку;
		- зі змісту Висновку експерта № 18545/18664/18665 вбачається, що експерта було повідомлено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Цей Висновок містить докладний опис проведених експертом досліджень та складений у порядку, визначеному законодавством;
		- за наслідками вказаного експертного дослідження було встановлено, що розміщення Товариством грошових коштів, отриманих від Підприємства в якості попередньої оплати на виконання умов Договору на будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар у сумі 1 700 000 000,00 грн на депозитних рахунках № 26100198016109 та № НОМЕР_3 в АБ "Укргазбанк", є порушенням вимог пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 1764 від 27.12.2001 та пункту 21 Постанови КМУ № 117 від 23.04.2014, а також недотриманням пункту 4.6.17, 15.3 Договору, що відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України є нецільовим використанням бюджетних коштів;
		- вищенаведені обставини підтверджують факт нецільового використання відповідачем бюджетних грошових коштів шляхом передачі на депозит в банк, внаслідок чого Товариство отримало прибуток в якості виплачених відсотків за договорами банківських вкладів; 
		- додатковим підтвердженням того, що розміщення відповідачем бюджетних грошових коштів на депозитних рахунках в банку є нецільовим використанням таких коштів є те, що Постановою КМУ від 12.01.2011 № 6 затверджено відповідний Порядок розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках у банках (далі - Порядок № 6), згідно з пунктом 3 якого однією з умов для розміщення тимчасово вільних коштів на вкладних (депозитних) рахунках у банках є прийняття місцевою радою відповідного рішення. Тобто, маючи на меті отримання доходу від розміщення коштів на депозитних рахунках в банківських установах, територіальна громада через свій представницький орган самостійно могла прийняти відповідне рішення, розмістити відповідні кошти місцевого бюджету та отримати дохід, яким розпорядитись на власний розсуд та в інтересах мешканців міста;
		- відповідач розмістив отримані кошти місцевого бюджету із встановленим цільовим призначенням всупереч умов Договору та вимог законодавства за договором депозиту в банківській установі та отримав за рахунок цих коштів відповідне майно (дохід) у вигляді процентів від їх розміщення, тобто неправомірно набув майно за рахунок іншої особи (в даному випадку за рахунок територіальної громади столиці);
		- обставини отримання доходу у вигляді нарахованих відсотків за договорами банківського вкладу у розмірі 139 090 410,96 грн відповідачем під час розгляду цієї справи не заперечувались, доказів на їх спростування до суду не надано, що свідчать про доведеність факту набуття майна;
		- відповідач набув дохід за рахунок іншої особи - територіальної громади міста Києва. Так, кошти місцевого бюджету, які були виділені Київською міською радою та надані Підприємством за Договором Товариству виключно для виконання робіт за Договором, відповідач використав не за призначенням, а на власний розсуд. Таким чином, розмістивши кошти в банківській установі та отримавши відповідний дохід, відповідач збагатився за рахунок територіальної громади міста Києва, яка виділила бюджетні кошти для певних цілей та розраховувала на їх цільове використання. При цьому такі дії відповідача фактично призвели до недоотримання доходу, оскільки Київська міська рада відповідно до умов Порядку № 6 могла самостійно розмістити кошти в банківській установі та отримати відповідний дохід;
		- 139 090 410,96 грн отримані відповідачем як відсотки за договорами банківського вкладу, а тому, досліджуючи питання набуття вказаних грошових коштів у правовідносинах між АБ "Укргазбанк" та Товариством, такі грошові кошти набуті за наявності правової підстави - договорів банківського вкладу. Проте, у межах даної справи дослідженню підлягає підстава набуття грошових коштів відповідачем в правовідносинах між Київською міською радою, Підприємством та Товариством. Так, у правовідносинах, що склалися, відповідач умисно використав отримані бюджетні кошти за договором на цілі, не передбачені Договором, тобто не на ті цілі, на які його уповноважив власник майна (кошти, які було надано для виконання робіт за Договором). Отже, між Підприємством та відповідачем, а також між Київрадою та відповідачем не виникало прав та обов`язків щодо збагачення відповідача за рахунок майна Київської міської ради. Воля позивачів в даному випадку була спрямована на інші цілі - виділення та подальше використання коштів виключно на спорудження метрополітену. Тобто, між Київською міською радою, Підприємством та відповідачем виникли цивільні права та обов`язки щодо конкретного (цільового) використання коштів, а не збагачення відповідача за рахунок таких коштів. Натомість, в даних правовідносинах між Київською міською радою та відповідачем, а також між Підприємством та відповідачем не існувало договору чи будь-якого іншого правочину, який би був належною правовою підставою (та надавав би можливість відповідачу) для набуття майна відповідачем (отримання доходу за депозитом);
		- у правовідносинах між Київською міською радою, Підприємством та Товариством у останнього відсутня правова підстава для набуття та збереження майна - грошових коштів в розмірі 139 090 410,96 грн.
		Додатково судом апеляційної інстанції досліджено питання дотримання порядку звернення Прокурором в інтересах держави в особі позивачів та встановлено таке:
		- Київська міська рада визначила замовником виконання робіт з проектування та будівництва зазначеної дільниці метрополітену - Підприємство (комунальне підприємство), тобто фактично уповноважила його розпоряджатись з відповідними коштами місцевого бюджету в даному випадку;
		- на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Київська міська прокуратура упродовж 2020 та 2021 років неодноразово зверталась до Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації із відповідними запитами (листи від 01.12.2020 № 15/2-204вих-20, 23.02.2021 № 15/2-118вих-21), надаючи можливість відреагувати на порушення цивільно-правовим шляхом самостійно, однак відповідних заходів упродовж розумного строку Київською міською радою не вжито (лист 11.12.2020 № 053-19079, лист від 03.03.2021 № 053-3175);
		- Прокурор зазначав, що Київська міська рада під час розгляду зазначених запитів прокурора, обмежилась лише їх скеруванням для розгляду структурному підрозділу Київської міської державної адміністрації. Також стверджував, що розгляд вказаних листів прокуратури був доручений, в тому числі Підприємству як стороні Договору;
		- з наданих відповідей убачається, що Київською міською радою питання безпідставного отримання коштів відповідачем фактично за рахунок коштів територіальної громади взагалі проігнороване;
		- зі змісту листа (від 10.12.2020 № 1123-Н) Підприємства вбачається, що останнє не убачає підстав для вжиття заходів реагування цивільно-правового характеру в даному випадку;
		- на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Київською міською прокуратурою повідомлено Київську міську раду (лист від 30.06.2021) та Підприємство (лист від 06.09.2021) про підготовку прокурором вказаного позову та наміру звернутись до суду (копії листів додаються), однак позивачами відповідних заходів не вжито. Більш того, як убачається зі змісту листа Підприємства (лист від 24.09.2021 № 201-НЮ), отриманого на повідомлення Прокурора в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Підприємство не має наміру невідкладно реагувати належними цивільно-правовими заходами на порушення інтересів держави.
		Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		Предметом судового розгляду у цій справі є поданий Прокурором позов в інтересах держави в особі Київської міської ради та Підприємства до Товариства про стягнення 139 090 410, 96 грн безпідставно набутих коштів, отриманих внаслідок нецільового використання бюджетних коштів шляхом їх розміщення за договором депозиту у банківській установі, та 44 370 722, 61 грн процентів за користування такими коштами.
		Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, позовні вимоги Прокурора задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради грошові кошти у сумі 139 090 410,96 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішення місцевого господарського суду оскаржувалось Товариством в апеляційному порядку лише в частині задоволених позовних вимог та, як наслідок, стягнення з відповідача судових витрат (судового збору), відтак у апеляційного суду були відсутні правові підстави для його перегляду також в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 44 370 722, 61 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
		За таких обставин, об`єктом касаційного перегляду є рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (виключно в частині задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 139 090 410,96 грн) та постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у цій справі.
		Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
		Щодо підстав звернення Прокурора із позовом до суду
		Ключові доводи скаржника полягають у помилковому висновку судів попередніх інстанцій про наявність у Прокурора повноважень на одночасне звернення до суду із позовом в інтересах Київської міської ради та Підприємства. 
		У цих твердженнях скаржник посилається на неврахування судами правових висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах від 14.07.2022 у справі №909/1285/21, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 26.05.2021 у справі №912/2385/18 та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
		З огляду на правове регулювання спірних правовідносин щодо підстав представництва прокурором інтересів держави та ураховуючи правові позиції у наведених постановах, Верховний Суд зважає на таке.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		За змістом частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
		Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позов у цій справі про стягнення з Товариства безпідставно набутих грошових коштів подано Прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради та Підприємства (комунального підприємства). При цьому апеляційним господарським судом з`ясовано, що підставою такого звернення визначено бездіяльність компетентного органу щодо захисту інтересів держави та необхідність здійснення такого захисту прокурором.
		Разом з тим, у наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21 (спір у якій аналогічно справі, що розглядається, стосувався поданого прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та комунального підприємства про стягнення безпідставно набутих грошових коштів), містяться такі правові висновки щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах:
		- Верховний Суд у постановах від 08.11.2021 у справі № 917/561/21 та від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 додатково звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурором за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб`єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб`єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
		- у розгляді даного спору Суд також звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;
		- за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин;
		- колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.11.2021 у справі № 917/269/21 у подібних правовідносинах (за позовом прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства та міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів). Зокрема, у справі №917/269/21 Верховний Суд, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20, дійшов висновку, що оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, то звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним;
		- у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд зазначив, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18;
		- прокурор насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу (про стягнення, повернення майна). Аналогічні за змістом висновки, викладено і у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 зі справи №903/865/20.
		Ураховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, у цій справі судам належало з`ясувати та навести у своїх рішеннях обґрунтування підстав звернення Прокурором на захист інтересів держави з цим позовом в особі Київської міської ради та Підприємства, а саме дослідити: (1) в особі якого органу владних повноважень, на відновлення прав якого заявлено позовну вимогу про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, звернувся Прокурор; (2) чи визначено Прокурором порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання чи безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування (Київської міської ради); (3) наявність у Підприємства делегованих органом місцевого самоврядування (Київською міською радою) повноважень здійснювати владні управлінські функції, якщо звернення Прокурором за захистом інтересів держави відбулось саме в особі цього комунального підприємства; (4) наявність повноважень Київської міської ради здійснювати захист законних інтересів держави (зокрема у обраний прокурором спосіб) у спірних правовідносинах, якщо позов подано саме в особі цього органу місцевого самоврядування (зокрема перевірити та зазначити у судовому рішенні обґрунтування наявності повноважень Київської міської ради щодо контролю за цільовим використанням бюджетних коштів відповідно до приписів Бюджетного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування"); (5) дотримання встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку звернення Прокурором до суду з метою захисту інтересів держави у зв`язку з нездійсненням відповідних повноважень компетентним органом. 
		Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у цій справі, питання обґрунтованості підстав та дотримання порядку звернення Прокурором до суду в інтересах держави в особі позивачів судом першої інстанції взагалі не досліджувалось. 
		Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, встановивши обставини попереднього звернення Прокурором до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Підприємства із відповідними листами, дійшов висновку у своїй постанові про дотримання порядку звернення Прокурором в інтересах держави до суду у відповідності до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Між тим, Верховний Суд враховує, що апеляційним господарським судом в порушення вимог процесуального закону (частини четвертої статті 53 ГПК України), абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та наведеної судової практики не досліджено належним чином саме зазначених вище підстав звернення Прокурора до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради чи Підприємства. 
		Натомість, без дослідження цих обставин Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості спростувати/підтвердити доводи скаржника про те, що Київська міська рада не є стороною Договору між Підприємством та Товариством, а Прокурор захищає права Підприємства, а не Київської міської ради, оскільки грошові кошти виділялись саме цьому комунальному підприємству і воно мало б самостійно представляти свої інтереси у суді. 
		Наведене пояснюється тим, що суд касаційної інстанції, в силу положень частини другої статті 300 ГПК України, позбавлений права самостійно (1) досліджувати докази та встановлювати фактичні обставини справи, що стосуються обґрунтованості підстав представництва у цій справі Прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування чи в особі комунального підприємства, (2) давати правову оцінку факту того, за захистом чиїх порушених прав звернувся Прокурор у цій справі, зокрема комунального підприємства як суб`єкта господарювання чи безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, (3) перевіряти наявність повноважень Київської міської ради здійснювати захист законних інтересів держави (прав і свобод територіальної громади) у спірних правовідносинах, зокрема у питанні контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, (4) з`ясовувати питання щодо належності (ефективності) обраного Прокурором способу захисту порушеного права у взаємозв`язку з обсягом компетенції позивачів.
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права в цій частині, в тому числі щодо неврахування судами правових висновків Верховного Суду про застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (зокрема викладених у постанові від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21), позаяк зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається належне дослідження судами питання наявності підстав представництва Прокурором інтересів держави у цій справі в особі як Київської міської ради (позивача-1), так і Підприємства (позивача-2).
		Верховний Суд зауважує, що вагомість вказаного процесуального порушення пояснюється тим, що без належного з`ясування вищенаведених обставин щодо підстав звернення Прокурора з цим позовом до суду та оцінки таких доводів скаржника, передчасним є розгляд справи по суті, як і висновки суду про доведеність позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутого відповідачем доходу у вигляді нарахованих відсотків за договорами банківського вкладу внаслідок нецільового використання бюджетних грошових коштів.
		Щодо повноти оцінки доказів та встановлення обставин
		У справі, що розглядається, правовою підставою позовних вимог про стягнення  безпідставно набутих коштів у сумі 139 090 410, 96 грн визначено нецільове використання Товариством бюджетних грошових коштів (частини попередньої оплати за Договором (договором підряду) у розмірі                             1 700 000 000,00 грн) шляхом їх розміщення за договорами банківського вкладу.
		Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, фактично дослідили питання щодо нецільового використання бюджетних грошових коштів шляхом встановлення обставин протиправного руху цих коштів на підставі відомостей, викладених у Висновку експерта №18545/18664/18665.
		Так, суди встановили, що із наявною в матеріалах справи копії Висновку експерта №18545/18664/18665 вбачається, що: з небюджетного рахунку Товариства у період з 31.01.2019 по 25.03.2019 було перераховано на рахунок Тунельного загону №4 Товариства грошові кошти в загальному розмірі                2 537 930 786,00 грн; при цьому, у період з 01.02.2019 по 25.03.2019 грошові кошти в розмірі 2 540 027 785,00 грн були перераховані з рахунку Тунельного загону №4 Товариства на рахунок Товариства № НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк"; згідно виписки з депозитних рахунків Товариства №26100198016109 та № НОМЕР_3 в АБ "Укргазбанк" грошові кошти в розмірі 1 500 000 000,00 грн та 200 000 000,00 грн відповідно надійшли з рахунку Товариства в АБ "Укргазбанк" № НОМЕР_2.
		Отже, ухвалюючи свої рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про нецільове використання бюджетних грошових коштів за результатом встановлення обставин протиправного руху цих коштів на рахунках Товариства та Тунельного загону №4 Товариства на підставі єдиного доказу - Висновку експерта №18545/18664/18665, складеного за результатом експертизи у ході досудового розслідування в кримінальному проваджені.
		Разом з тим, впродовж усього розгляду справи відповідач доводив неможливість встановлення обставин протиправного руху коштів на підставі недопустимого та неналежного доказу - Висновку експерта №18545/18664/18665, стверджуючи про відсутність у матеріалах справи банківських виписок, платіжних доручень тощо на підтверджень факту руху коштів, що, на дуку Товариства, свідчить про порушення вимог статті 86 ГПК України в частині порядку оцінки доказів. 
		Такі ж аргументи покладені в основу касаційної скарги, за змістом якої відповідач вказує на помилковість наведених висновків судів внаслідок порушення ними норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження обставин, оцінки доказів та доводів відповідача. У своїх доводах скаржник посилається на неврахування судами правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 18.02.2021 у справі № 904/3242/18 (щодо належності та допустимості банківської виписки з особових рахунків клієнтів банку як доказу, що, серед іншого, підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку) та від 17.03.2021 у справі № 815/6697/16 (щодо порядку оцінки в адміністративній справі висновку експерта за результатом проведеної у кримінальному провадженні експертизи).
		Судова колегія Верховного Суду вважає, що вказані доводи, які наводились відповідачем під час всього розгляду справи, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів попередніх інстанцій їх повного дослідження та надання їм належної оцінки і відображення у судових рішеннях.
		Так, згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною першою статті 74 ГПК України імперативно визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України). 
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).
		Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно з статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		Поряд з цим, за змістом частини шостої статті 76 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Як зазначено вище, в оскаржуваних рішеннях суди дійшли висновку про нецільове використання бюджетних грошових коштів за результатом встановлення обставин протиправного руху цих коштів на відповідних рахунках Товариства на підставі Висновку експерта № 18545/18664/18665, складеного за результатом експертизи у ході досудового розслідування в кримінальному проваджені.
		Проте, ураховуючи зазначені процесуальні норми та предмет доказування у цій справі, судам попередніх інстанцій у наведених висновках про нецільове використання Товариством бюджетних грошових коштів належало перевірити наявність обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, що є підставою звільнення від доказування відповідно до вимог частини шостої статті 76 ГПК України. 
		У протилежному випадку (у разі відсутності вироку суду, що набрав законної сили), судам варто було здійснити оцінку Висновку експерта №18545/18664/18665 у сукупності з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України; з`ясувати, чи можуть обставини протиправного руху бюджетних грошових коштів підтверджуватись відомостями, викладеними у Висновку експерта, та чи наявні у матеріалах справи інші належні та допустимі докази, що підтверджують рух цих коштів (зокрема виписки з депозитних чи інших рахунків Товариства, на які у своєму висновку посилався експерт); дослідити, чи надавалась цьому Висновку експерта правова оцінка судом в межах відповідного кримінального провадження.
		Верховний Суд зауважує, для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність факту нецільового використання бюджетних грошових коштів як підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів.
		Водночас, у порушення процесуальних норм судами першої та апеляційної інстанцій наведеного не враховано та не надано належної правової оцінки вищезазначеним доводам Товариства про неможливість встановлення саме обставин протиправного руху коштів на підставі недопустимого та неналежного доказу - Висновку експерта №18545/18664/18665, як і не досліджено наявності у матеріалах справи інших доказів, що можуть підтверджувати такі обставини.
		Допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення цього спору.
		З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.
		Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають, враховуючи неповноту дослідження та оцінки судами зібраних у справі доказів та обставин, що входять до предмета доказування у цьому спорі, а також неправильне застосування судами наведених норм законодавства, зокрема й без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
		Наведене свідчить про обґрунтованість доводів Товариства щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в цій частині.
		Такі порушення щодо неповноти оцінки доказів та встановлення відповідних обставин, з огляду на викладені вище мотиви касаційного суду про передчасність розгляду справи по суті через неналежне з`ясування судами підстав звернення Прокурора з цим позовом в особі позивачів, є додатковим підтвердженням передчасності висновків попередніх судових інстанцій про доведеність позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 139 090 410, 96 грн.
		Щодо наявності правових підстав для отримання спірних грошових коштів
		Доводи скаржника в цій частині зводяться до того, що Прокурором не доведено набуття Товариством грошових коштів без достатньої правової підстави, оскільки право власності на відсотки за депозитними вкладами набуто відповідачем на підставі договорів банківського вкладу у відповідності до вимог частини першої статті 1069 ЦК України, доказів визнання в судовому порядку недійсними цих договорів чи Договору (на підставі якого було отримано розміщені на депозит кошти) матеріали справи не містять.
		За таких обставин, на переконання скаржника, застосування судами приписів статті 1212 ЦК України є помилковим та таким, що не відповідає висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладеного у постанові від 13.07.2022 у справі №922/246/21, згідно якого майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків; зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частини другої статті 11 ЦК України.
		Втім, доводи скаржника щодо не врахування судами наведених правових висновків Верховного Суду колегія суддів відхиляє з огляду на нерелевантність зазначеної судової практики обставинам цієї справи. Так, у справі № 922/246/21 прокурором заявлено позов про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, натомість у цій справі Прокурором подано позов про стягнення безпідставно набутих коштів, отриманих внаслідок нецільового використання бюджетних коштів шляхом їх розміщення за договором депозиту у банківській установі.
		Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає порушень приписів процесуального закону у частині доводів про не врахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.07.2022 у справі №922/246/21, оскільки відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням статті 1212 ЦК України, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
		Щодо інших підстав для оскарження судових рішень (відсутність висновку Верховного Суду щодо правової природи попередньої оплати за договором підряду, а також у питанні, чи могла б Київська міська рада використати суму цих коштів з метою розміщення на депозитному рахунку у банку та чи є така сума попередньої оплати тимчасово вільними коштами місцевої ради) колегія суддів не вбачає обґрунтованої необхідності для формування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано питання щодо належності (ефективності) обраного Прокурором способу захисту порушеного права, який може бути застосований виходячи з конкретних обставин цієї справи. Відтак, відповідні доводи можуть бути предметом правової оцінки касаційним судом після розгляду справи судами попередніх інстанцій з дотриманням норм процесуального права.
		Верховний Суд не розглядає доводи скаржника про помилкове застосування приписів статті 1214 ЦК України щодо необхідності відшкодування усіх доходів, які відповідач отримав від володіння безпідставно набутими коштами у вигляді відсотків від розміщення бюджетних коштів на депозит, оскільки судові рішення в частині стягнення 44 370 722, 61 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, як зазначено вище, не є об`єктом касаційного перегляду.
		Резюмуючи вищезазначене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також враховуючи часткову обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та вищенаведені правові висновки Верховного Суду, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
		Розподіл судових витрат
		Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд" задовольнити.
		 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (в частині задоволення позовних вимог) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 910/16372/21 скасувати.
		 
		3. Справу № 910/16372/21 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий суддя                                                                      К.М. Огороднік 
		Судді                                                                                                    С.В. Жуков
		                                                                                                    В.І. Картере

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...