Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 443/284/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2023.
Дата набрання законної сили: 11.04.2023
Номер судового провадження: 51-3361км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017140200000703

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		11 квітня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 443/284/19
		провадження № 51-3361км22
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		захисника                                        ОСОБА_6 , 
		потерпілого                                     ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140200000703, за обвинуваченням:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрий, Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України;
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Молотів, Жидачівського району Львівської області, жительки АДРЕСА_2 , такої, що судимості не має,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України,
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 липня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_8 .
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року до покарання у виді позбавлення волі засуджено: 
		-           ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 140 КК України на строк 3 роки з позбавленням права займатися лікарською діяльністю на строк 3 роки. На підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання;
		-           ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 140 КК України на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік.
		Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні. 
		Згідно з вироком районного суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими у тому, що вони будучи медичними працівниками неналежно виконали свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки у  вигляді смерті неповнолітнього хворого ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 за таких обставин.
		Так, 20 червня 2017 року о 18:00 у приймальне відділення КУ «Жидачівська центральна районна лікарня», що знаходиться на вул. Ярослава Мудрого, 29 у  м.  Жидачів Львівської області, бригадою екстреної медичної допомоги пункту ЕМД «Журавно» Жидачівської ЕМД КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з діагнозом: «Вегето-судинна дистонія по гіпертонічному типу. Тепловий удар?» доставлено неповнолітнього ОСОБА_10 для огляду та надання кваліфікованої медичної допомоги, якому у приймальне відділення викликано чергового лікаря цієї лікарні - лікаря-інфекціоніста ОСОБА_9 . Проведеним оглядом та згідно симптомів, описаних у медичній карті стаціонарного хворого № 2736, черговим лікарем ОСОБА_9 було встановлено неправильний діагноз: «Гострий гастрит», та призначено проведення біохімічного аналізу крові, який був недостатній для визначення даного діагнозу та вимагав призначення додаткових методів обстеження, що не було зроблено останньою. Враховуючи невірно встановлений діагноз, надана медична допомога під час госпіталізації не  відповідала вимогам клінічного протоколу й неповнолітній ОСОБА_10 був госпіталізований не у профільне відділення (інфекційне відділення), у зв`язку із чим обрана черговим лікарем ОСОБА_9 тактика лікування була неправильною. Також цього ж дня о 20:00 було запрошено для проведення огляду неповнолітнього ОСОБА_10 чергового лікаря лікарні КУ «Жидачівська ЦРЛ» - лікаря-хірурга ОСОБА_8 , яким було зібрано загальний анамнез, проведено обстеження хворого та окрім призначення аналізу сечі та крові, визначено подальшу тактику лікування, а саме спостереження в динаміці. Надалі о 22:00 ОСОБА_8 при проведенні чергового огляду та володіючи, так само як і ОСОБА_9 , на вказаний час інформацією про результати ультразвукового дослідження (надмірно виражений метеоризм), враховуючи загальний стан хворого, не запідозрив гострої хірургічної патології (кишкова непрохідність), та не призначив усі необхідні дослідження і обстеження з метою підтвердження або спростування такої патології, зокрема не  здійснив оглядової рентгенографії органів черевної порожнини, не провів діагностичної лапароскопії та не поставив питання про виклик дитячого лікаря-хірурга для надання екстреної консультативної медичної допомоги населенню Львівської області для консилярного рішення щодо подальшої тактики ведення хворого, однією з яких могло бути переведення неповнолітнього хворого у ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ». Лише 21 червня 2017 року о 03:00 черговими лікарями ОСОБА_9 та   ОСОБА_8 встановлено правильний, але запізнілий діагноз: «кишкова непрохідність» та  прийнято спільне рішення про термінове транспортування неповнолітнього хворого ОСОБА_10 для госпіталізації у хірургічне відділення ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ», яке знаходилось у м. Львові. Таке несвоєчасне встановлення зазначеними черговими лікарями хірургічної патології призвело до відтермінування операційного втручання, погіршення загального стану неповнолітнього ОСОБА_10 , розвитку незворотніх ускладнень, що в свою чергу призвело до тяжких наслідків, а  саме смерті неповнолітнього ОСОБА_10 у хірургічному відділенні вищевказаної лікарні м. Львова. 
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 липня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 скасовано та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України останню звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 липня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
		Судові рішення щодо ОСОБА_9 у касаційному порядку не оскаржуються.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
		У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає про те, що  апеляційний суд в порушенні вимог ст.  419  КПК України не перевірив доводів його апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також щодо відсутності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Вважає, що поза увагою апеляційного суду залишились, зокрема показання свідків хірургів КЗ ЛОР ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які поставили під сумнів заключний діагноз настання смерті потерпілого ОСОБА_14 «заворот тонкого кишківника», а також його ознаку - странгуляційну борозну та те,  що перебіг захворювання у ОСОБА_10 був атиповим та казуїстичним, оскільки симптоми, які б свідчили про заворот кишківника почали проявлятися пізніше. Також захисник вважає висновок комісійної судово-медичної експертизи № 185 від 30 листопада 2018 року недопустимим доказом, через те, що у ньому відсутня дослідницька частина, його зміст суперечить матеріалам кримінального провадження та цей документ не надає ключових відповідей у цьому провадженні. Звертає увагу на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у його клопотанні про призначення повторної судово-медичної експертизи та без дотриманням вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів.
		На касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_7 та прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої та   апеляційної інстанцій, подали заперечення, в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджують про безпідставність заявлених вимог і просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
		Захисник ОСОБА_6 висловивши свої доводи на  підтримання касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Потерпілий ОСОБА_7 заперечував проти касаційної скарги захисника та просив  залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.
		Прокурор ОСОБА_5 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 , оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
		При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на підставах неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильної юридичної оцінки дій його підзахисного, у своєму рішенні навів докладні мотиви і  не   встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути провадження та дати правильну оцінку вчиненому.
		За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у неналежному виконанні ним як медичним працівником своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки - смерть неповнолітнього хворого ОСОБА_10 , тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що  підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Доводи захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_8 про недоведеність вини останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину та про відсутність у його діях складу цього злочину належним чином перевірялися місцевим та апеляційним судами та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження ОСОБА_8 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, не визнав та зокрема пояснював, що стався неординарний, атиповий та казуїстичний випадок, як тільки було виявлено загрозу кишкової непрохідності у ОСОБА_10 його було скеровано до ЛОДКЛ «Охматдит», покази для такого з`явилися о 03:00 21 червня 2017 року. Наголошував, що оскільки у дитини відбувся геморагічний викид, то його було б видно на результатах проведення ультразвукової діагностики. При цьому діагноз ним було виставлено вчасно, після перших проявів кишкової непрохідності та  заперечував те, що до 03:00 21 червня 2017 року у ОСОБА_10 був заворот кишок.
		Частиною 2 статті 140 України передбачена кримінальна відповідальність за  невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
		Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, включає три обов`язкові ознаки: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків: 2) тяжкими наслідками для хворого 3) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
		Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого, саме ж діяння може бути як необережним, так і умисним.
		Під невиконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків треба розуміти невчинення ним певних дій при наданні лікарської допомоги хворому, які він повинен був вчинити, а під неналежним виконанням таких обов`язків - вчинення необхідних дій не у повному обсязі чи вчинення не тих дій, які необхідно було вчинити (наприклад, поверхове проведення огляду хворого).
		Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків є наслідком недбалого чи несумлінного ставлення до них, під яким слід розуміти погане, байдуже, без неналежної старанності, неуважне, неакуратне, халатне їх виконання (наприклад несвоєчасне проведення різних процедур, перев`язок, огляду).
		Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, чергового лікаря-хірурга ОСОБА_8 о 20:00 було запрошено для проведення огляду неповнолітнього ОСОБА_10 , яким надалі було зібрано загальний анамнез, проведено обстеження хворого та окрім призначення аналізу сечі та крові, визначено подальшу тактику лікування, а саме спостереження в динаміці. Надалі о 22:00 ОСОБА_8 при проведенні чергового огляду та  володіючи на вказаний час інформацією про результати ультразвукового дослідження (надмірно виражений метеоризм), враховуючи загальний стан хворого, не запідозрив гострої хірургічної патології (непрохідність кишок), та не призначив усі необхідні дослідження і обстеження з метою підтвердження або спростування такої патології, зокрема не здійснив оглядової рентгенографії органів черевної порожнини, не провів діагностичної лапароскопії та не поставив питання про виклик дитячого лікаря-хірурга для надання екстреної консультативної медичної допомоги населенню Львівської області для консилярного рішення щодо подальшої тактики ведення хворого, однією з яких могло бути переведення неповнолітнього хворого у ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ». Лише 21 червня 2017 року о 03:00 черговими лікарями, зокрема ОСОБА_8 встановлено правильний, але запізнілий діагноз: «кишкова непрохідність» та прийнято рішення про термінове транспортування неповнолітнього хворого ОСОБА_10 для госпіталізації у   хірургічне відділення ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ», яке знаходилось у м. Львові. У  результаті несвоєчасного встановлення зазначеним черговим лікарем, хірургічної патології призвело до відтермінування операційного втручання, погіршення загального стану неповнолітнього ОСОБА_10 , розвитку незворотніх ускладнень, що в свою чергу призвело до тяжких наслідків, а саме смерті неповнолітнього ОСОБА_10 у хірургічному відділенні вищевказаної лікарні м. Львова. Таким чином, мало місце неналежне виконання своїх професійних обов`язків лікарями Жидачівської ЦРЛ, зокрема лікарем-хірургом ОСОБА_8 .
		Такий висновок достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема на показаннях потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_13 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 і експертів ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та даних, що містяться: у заявах ОСОБА_7 від 05 липня 2017 року та від 19 липня 2017 року; заяві ОСОБА_15 від 11 червня 2018 року; довідці про причину смерті ОСОБА_10 ; витязі з ЄРДР від 14 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 12017140200000703; довідці № 77 від 28 серпня 2017 року КУ «Жидачівська ЦРЛ» (на час надання довідки, ОСОБА_9 працює на 0,5 посади лікаря-інфекціоніста інфекційного відділення КУ «Жидачівська ЦРЛ» з 05 березня 2005 року); копії посвідчення № 8/279-к від 28 квітня 2012 року про проходження атестації ОСОБА_9 ; положенні чергового лікаря КУ «Жидачівська ЦРЛ», затвердженого 04 січня 2017 року головним лікарем КУ «Жидачівська ЦРЛ» ОСОБА_41 ; довідці № 75 від 28 серпня 2017 року КУ «Жидачівська ЦРЛ» (на час надання довідки, ОСОБА_8 працює на посаді лікаря-хірурга поліклінічного відділення КУ «Жидачівська ЦРЛ» з 03 травня 2002  року та по сумісництву на 0,25 посади лікаря-хірурга для надання екстреної медичної допомоги хірургічного відділення); копії посвідчення № 16/953-к від 28 листопада 2014 року про проходження атестації ОСОБА_8 ; посадовій інструкції лікаря-хірурга стаціонарного хірургічного відділення КУ «Жидачівська ЦРЛ», затвердженою головним лікарем КУ «Жидачівська ЦРЛ» ОСОБА_41 24 січня 2017 року; посадовій інструкції лікаря-хірурга КУ «Жидачівська ЦРЛ», затвердженої головним лікарем КУ «Жидачівська ЦРЛ» ОСОБА_41 15 лютого 2017 року; акті службового розслідування від 20 липня 2017 року (пацієнт ОСОБА_10 о 20:00 був оглянутий черговим хірургом ОСОБА_8 , на момент огляду даних за гостру хірургічну патологію не  виявлено, рекомендовано спостереження у  динаміці, згідно протоколу ультразвукового обстеження та пояснень лікаря функціональної діагностики ОСОБА_22 , відмічено надмірно виражений метеоризм кишківника, о 22:00 після повторного огляду дитини хірургом ОСОБА_8 та  хірургом ОСОБА_25 не було встановлено даних за гостру хірургічну патологію); копії наказу головного лікаря КУ «Жидачівська ЦРЛ» ОСОБА_42 № 160 від 24 липня 2017 року «Про результати службового розслідування»; наказі по  Жидачівській центральній районній лікарні № 121 від 28 липня 1967 року «Про прийняття на роботу» ( ОСОБА_43 прийнята на посаду лікаря-інфекціоніста Жидачівської ЦРЛ з 01 серпня 1967 року); індивідуальній посадовій інструкції ординатора інфекційного відділення ОСОБА_44 , затвердженої головним лікарем КУ «Жидачівська ЦРЛ» ОСОБА_41 від 04 травня 2017 року; наказі по  Жидачівській центральній районній лікарні № 165 від 15 травня 2000 року «Про прийняття на  роботу ОСОБА_8 » (на підставі заяви ОСОБА_8 17 травня 2000  року останнього прийнято на посаду лікаря відділення швидкої допомоги Жидачівської ЦРЛ); копії журналу реєстрації викликів та виїздів карети швидкої допомоги Журавнівської МЛ Жидачівського району Львівської області (20 червня 2017 року о 16:37 здійснений виклик із с. Мазурівка, Жидачівського району Львівської області до пацієнта ОСОБА_10 , якому було надано допомогу, зроблено ЕКГ та доставлено до приймального відділення Жидачівської ЦРЛ); картці виклику швидкої медичної допомоги ф. №109/о (20  червня 2017 року о 16:35 було прийнято виклик № 807, о 17:00 бригада швидкої допомоги прибула на виклик та о 18:50 повернулася на підстанцію); картці виїзду швидкої медичної допомоги ф. №110/о (20  червня 2017 року о   16:35 на ЕМД «Журавно» надійшов виклик із с. Мазурівка, Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_10 скаржився на гострий біль у  грудній клітці, загальну слабкість, підвищений артеріальний тиск, затерпіння правої нижньої кінцівки. У графі «Додатково» міститься інформація щодо чутливості живота в епігастрії, перистальтика прослуховувалася, попередній діагноз: «Вегето-судинна дистонія по гіпертонічному типу. Тепловий удар?». Пацієнт прийнятий у  приймальне відділення Жидачівської ЦРЛ о 18:05-18:25, черговий лікар ОСОБА_9 ); копії сторінок журналу реєстрації УЗД (у ОСОБА_10 , який перебував на   лікуванні в інфекційному відділенні з діагнозом «Функціональні розлади травлення», виявлено різко виражений метеоризм кишківника, особливо поперечного відділу кишківника); копії графіку роботи працівників інфекційного відділення за червень 2017 року, затвердженого головним лікарем КУ «Жидачівська ЦРЛ», та погодженого головою профкому (лікар-інфекціоніст ОСОБА_9 20 червня 2017 року перебувала на чергуванні з 16:00 до 08:00); копії графіку роботи працівників хірургічного відділення за червень 2017 року, затвердженого головним лікарем КУ «Жидачівська ЦРЛ», та погодженого головою профкому (лікар-хірург ОСОБА_8 20 червня 2017 року перебував на чергуванні з 19:30 до 08:00); копії з журналу реєстрації лабораторних обстежень за червень 2017 року (наявний запис під № 574 на прізвище ОСОБА_10 , який перебуває на лікуванні в інфекційному відділенні); відповіді в. о. головного лікаря КУ «Жидачівська ЦРЛ» за вих. № 521 від 15 вересня 2017 року про відсутність посад дитячого інфекціоніста, дитячого анестезіолога, дитячого хірурга у вказаній лікарні, копії медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_10 № 2736 ( ОСОБА_10 госпіталізовано до  Жидачівської ЦРЛ 20 червня 2017 року о 18:00 із діагнозом «Гострий гастрит», виписано о 04:35 21 червня 2017 року із основним діагнозом «Кишкова непрохідність», додатковий - «Гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз», лікар - ОСОБА_9 , шляхом переведення до ЛОДКЛ «Охматдит»); журналі обліку медикаментів інфекційного та приймального відділення КУ «Жидачівська ЦРЛ» за 20 червня 2017 року; наказі КУ «Жидачівська ЦРЛ» № 239 від 30 грудня 2017 року «Про висновки за результатами розслідування причини смерті дитини «К», відповідно до якого встановлено, що серед іншого лікарями Жидачівської ЦРЛ не було в повному обсязі зібрано анамнезу хвороби, копія УЗД ОСОБА_10 , зроблена черговим лікарем ОСОБА_9 не  відповідала оригіналу, недостатня інтенсивність спостереження за хворою дитиною в інфекційному відділенні черговим лікарем по  лікарні лікарем-інфекціоністом ОСОБА_9 , черговим лікарем-педіатром ОСОБА_19 та черговим лікарем-хірургом ОСОБА_8 , несвоєчасність діагностування гострої хірургічної патології у ОСОБА_10 , неповідомлення спеціалістів «ЛОДКЛ «Охматдит» про направлення та   транспортування пацієнта, недооцінка стану пацієнта перед скеруванням в  інший заклад охорони здоров`я, черговим лікарем по лікарні 20, 21 червня 2017 ОСОБА_9 не було досягнуто необхідної взаємодії між лікарями, не здійснювався контроль за процесом діагностики захворювання дитини та її лікувальним процесом, не організовано консилярного огляду дитини); відповіді КУ «Жидачівська ЦРЛ» вих. № 1018 від 18 грудня 2018 року (станом на червень 2018 року у вказаному закладі охорони здоров`я були в наявності та в робочому стані фіброгастродуоденоскоп, лапароскоп, рентгенапарат); висновку комісійної судово-медичної експертизи № 185 від 30 листопада 2018 року; протоколі патологоанатомічного дослідження № 171 від 27 червня 2017 року ( ОСОБА_10 було поставлено заключний клінічний діагноз: «Заворот тонкої кишки. Тромбоз мезентерійних судин. Некроз частини товстого кишківника, тотальний некроз тонкої кишки. Перитоніт. Сепсис. Пневмонія. РДС.». Патологоанатомічний діагноз: «Заворот тонкого кишківника з гострою кишковою непрохідністю (клінічно)». Причина смерті ОСОБА_10 - шок, некроз тонкої та частини товстої кишки, заворот тонкої кишки); висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги дитині ОСОБА_10 у Жидачівській ЦРЛ та ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ» (надання медичної допомоги у Жидачівській ЦРЛ не відповідало вимогам «Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим із гострою непрохідністю кишок», затвердженого наказом МОЗ України № 297 від 02 квітня 2010 року, а також у вказаному закладі охорони здоров`я не дотримано вимог щодо транспортування та супроводу хворих у медичні установи вторинного на третинного рівня надання медичної допомоги у частині перевезення хворих у важкому чи загрозливому для життя стані. ОСОБА_10 було встановлено хибний діагноз, не проведено оглядової рентгенографії черевної порожнини, не запідозрено гострої хірургічної патології та дитина не госпіталізована у профільне відділення, у лікарів-хірургів Жидачівської ЦРЛ відсутня кваліфікація по дитячій хірургії); висновку департаменту охорони здоров`я ЛОДА від 29 вересня 2017 року; висновку МОЗ України за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_10 у   Жидачівській ЦРЛ та ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ» від 07 грудня 2017 року та  повідомленням до такого (виявлено, зокрема, недоліки обстеження пацієнта при перебуванні у Жидачівській ЦРЛ, а саме: невірно виставлений діагноз, госпіталізація не у профільне відділення, відсутність відповідної кваліфікації у лікаря-хірурга, не в повному обсязі проведення діагностичного дослідження, надання медичної допомоги не відповідало вимогам наказу МОЗ України № 297 від 02 квітня 2010 року «Про затвердження стандартів та  клінічних протоколів надання медичної допомоги зі спеціальності «Хірургія» розділ 2. 4. «Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим із гострою непрохідністю кишок» та недотримання вимог наказу МОЗ України № 296 від 20 квітня 2015 року у частині п. 2.4. щодо перевезення хворих у важкому чи   загрозливому для життя стані); висновку судово-медичної гістологічної експертизи №185/2018 від 26 червня 2018 року, та у інших доказах досліджених безпосередньо місцевим судом.
		Згідно з експертного висновку департаменту охорони здоров`я ЛОДА від 29 вересня 2017 року, госпіталізація ОСОБА_10 в інфекційне відділення була необґрунтованою у зв`язку з відсутністю клінічних проявів інфекційного захворювання, лікарями не  було запідозрено гострої хірургічної патології та призначено симптоматичне лікування, що могло маскувати клінічну картину, зокрема, введення медичних препаратів (спазмолітиків, метоклопраміду) могло змінити симптоми захворювання. Через відсутність певних клінічних симптомів гострого живота не  було проведено оглядової рентгенографії черевної порожнини, комп`ютерної томографії органів черевної порожнини, діагностичної лапароскопії, а проведене ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та виявлений метеоризм кишівника не насторожили хірургів щодо наявності гострої хірургічної патології у пацієнта. Крім цього, транспортування хворого ОСОБА_10 в КЗ ЛОР «ОХМАТДИТ» проводилось незадовільно: неналежний медичний транспорт та медичний супровід, відсутність повідомлення та узгодження з головними спеціалістами, черговими хірургами ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ».
		Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 185 від 30 листопада 2018 року, лікарями Жидачівської ЦРЛ, а саме черговим лікарем ОСОБА_9 та черговим лікарем-хірургом ОСОБА_8 несвоєчасно встановлено діагноз, який мав місце у хворого, не   проведено всі необхідні додаткові методи дослідження - оглядову рентгенографію органів черевної порожнини, у зв`язку з чим це призвело до погіршення стану хворого, розвитку тяжких ускладнень, незворотних (некротичних) змін у кишківнику, перитоніту, прогресуючої поліорганної недостатності, що в подальшому призвело до тяжких наслідків та смерті ОСОБА_10 . Несвоєчасне встановлення наявної у  хворого хірургічної патології призвело до відтермінування операційного втручання, погіршення загального стану хворого, розвитку незворотних змін та ускладнень, що  в свою чергу призвело до тяжких наслідків. У записах ОСОБА_8 було виявлено виправлення та підтирання в записах та часу. Крім цього, лікарями не взято до уваги загальні симптоми даної хірургічної патології. Надана медична допомога лікарями Жидачівської ЦРЛ, зокрема ОСОБА_8 не відповідала клінічним протоколам МОЗ України по наявній у хворого патології. Таким чином, мало місце неналежне виконання своїх професійних обов`язків зазначеними лікарями Жидачівської ЦРЛ.
		У судовому засіданні експерти: завідувач відділом судово-медичної експертизи КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи - ОСОБА_45 ; професор кафедри дитячої хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького - ОСОБА_39 ; та професор кафедри хірургії №2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького - ОСОБА_40 , підтримали висновок експерта № 185 від 30 листопада 2018 року у   повному обсязі та погодились, що мало місце неналежне виконання своїх професійних обов`язків лікарями Жидачівської ЦРЛ, зокрема черговим лікарем-хірургом ОСОБА_8 .
		Отже, дії ОСОБА_8 перебувають у причинному зв`язку з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті неповнолітнього хворого ОСОБА_10 .
		Таким чином, доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про недоведеність винності останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та про відсутність у його діях складу цього злочину є безпідставними. 
		Твердження захисника про те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи № 185 від 30 листопада 2018 року є недопустимим доказом, оскільки у ньому відсутня дослідницька частина, його зміст суперечить матеріалам кримінального провадження та цей документ не надає відповідей на основні питання у  цьому провадженні, є необґрунтованими. 
		За статтями 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано у  порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, у тому числі внаслідок порушення права особи на захист та  шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Вимоги до змісту висновку експерта закріплені у ст. 102 КПК України.
		Колегія суддів касаційного суду бере до уваги те, що комісійна судова-медична експертиза проведена 30 листопада 2018 року експертною комісією у передбачений законом спосіб, а саме: на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_46 20 червня 2018 року, експерти попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385, 387 КК України. 
		При цьому опис отриманих експертами матеріалів та які матеріали були ними використані, як вимога до змісту висновку експерта, здійснений шляхом посилання на дані, що містяться у протоколі допиту свідків ОСОБА_47 , протоколі одночасного допиту між потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_47 , медичній картці амбулаторного хворого за № Д-66104-19 заповненої на прізвище ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та висновку судово-гістологічної експертизи № 185/2018 від 26 липня 2018 року, до того ж, дані цього висновку, були предметом дослідження суду першої інстанції, та цей доказ обґрунтовано визнано цим судом як належний і допустимий (зокрема і в частині правомірності призначення цієї експертизи) на підтвердження винуватості засудженого.
		Твердження захисника щодо недопустимості зазначеної експертизи як доказу у зв`язку з відсутністю у ній дослідницької частини спростовується наведеним вище обставинами, оскільки дана експертиза містить посилання на вищезазначені дані.
		Крім того, у висновку експертизи наявні конкретні та однозначні відповіді на всі питання, зокрема і на основні питання, які були поставлені на вирішення експертів.
		Колегія суддів касаційного суду перевіряючи вищевказаний висновок не встановила обставин про які вказує захисник у своїй касаційній скарзі, а тому твердження захисника про недопустимість цього доказу є безпідставними.
		Порушень кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції під час вирішення клопотання захисника про призначення повторної судово-медичної експертизи у цьому провадженні, встановлено не було.
		Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника про порушення апеляційним судом вимог статей 404, 419 КПК України, то вони також є безпідставними.
		Статтею 419 цього Кодексу передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		За змістом вказаної норми, повторне дослідження доказів в суді апеляційної інстанції здійснюється за клопотанням учасників судового провадження за умови, що вони були досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями. В  суді апеляційної інстанції захисником не було доведено, що докази, які він повторно просив дослідити, досліджені не повністю або з порушенням, а тому апеляційний суд обґрунтовано не здійснював дослідження зазначених захисником доказів.
		До того ж варто зазначити, що повторне дослідження доказів з огляду на зміст ч. 3 ст. 404 КПК України за відсутності підстав для того, визначених вказаною нормою, є правом, а не обов`язком суду, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі 
		№ 676/603/17 (провадження № 51-392км19) і Великої Палати Верховного Суду 
		від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к.
		Переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, і  залишив вирок без змін. При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи в  задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення та   підстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення. 
		Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів касаційного суду не встановила підстав для задоволення касаційної скарги захисника. 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б  безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...