Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/9478/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 21.04.2023. Зареєстровано: 21.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.
Дата набрання законної сили: 04.07.2023
Результат оскарження 04.07.2023 Апеляційний суд міста Києва: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2/758/2536/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/9478/22 
		Категорія 55 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(ЗАОЧНЕ)
		23 березня 2023 року м. Київ
		 
		Подільський районний суд міста Києва 
		в складі головуючого судді Ковбасюк О.О., 
		за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
		В С Т А Н О В И В: 
		У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 106 901,60 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач  ОСОБА_1  перебуває на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) як отримувач пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон). Так, 19.05.2015  ОСОБА_1  звернулася із заявою до позивача про призначення пенсії по втраті годувальника за померлого чоловіка. На підставі цієї заяви протоколом ГУ ПФУ в м. Києві від 19.05.2015 відповідачу була призначена пенсія по втраті годувальника відповідно до п. «б» Закону в розмірі 30% грошового забезпечення (пенсійна справа №2601028168). Постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/33758/15-а скасовано рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 19.05.2015 по пенсійній справі №2601028168 про призначення ОСОБА_1 пенсії у розмірі 30% грошового забезпечення у зв`язку зі смертю годувальника та зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення у зв`язку зі смертю годувальника, здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 23.04.2015 та виплатити недоотриману суму пенсії відповідачу. Після приведення пенсійної справи у відповідність до прийнятого судом рішення відповідач отримала грошове забезпечення у розмірі 70% з урахуванням здійсненого перерахунку. Однак позивач у своєму позові зазначає, що відповідач також отримує на себе пенсію по втраті годувальника за померлого сина у розмірі 70% грошового забезпечення померлого, а отже відповідно до Закону відповідач була не єдиним утриманцем, яка мала право на призначення пенсії по втраті годувальника, а тому розмір її пенсії повинен був становити 45% грошового забезпечення померлого. У зв`язку з наведеним у позивача утворилась переплата пенсії за період з 01.04.2015 по 30.11.2020 в розмірі 106 901,60 грн. З метою досудового врегулювання спору щодо відшкодування надмірно виплачених коштів у сумі 106 901,60 грн. позивачем було направлено відповідачу листи з пропозицією перерахувати на рахунок позивача переплачені кошти, однак такі листи відповідачем були проігноровані. Таким чином, оскільки вказана сума не відшкодована відповідачем, позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути вказану суму коштів з відповідача на його користь на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2022 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
		Ухвалою судді від 28.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечуючи щодо заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.
		Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.
		З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
		При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
		Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII) 
		Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що 19.05.2015 ОСОБА_1 звернулася з заявою до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення пенсії по втраті годувальника чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		На підставі цієї заяви протокольним рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 19.05.2015 відповідачу була призначена пенсія по втраті годувальника відповідно до п. «б» Закону в розмірі 30% грошового забезпечення з урахуванням підвищення або надбавок. Загальний розмір пенсії за пенсійною справою №2601028168 встановлено щомісячно в розмірі 3020,58 грн. з 19.05.2015 по 30.04.2023, що також підтверджується перерахунком пенсії від 01.08.2015.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач звернулася до останнього з листом про призначення їй пенсії по втраті годувальника в розмірі 70% грошового забезпечення замість 30 %.
		Відповіддю від 14.08.2015 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило письмово відповідача, що пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення годувальника в разі смерті, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, статтею 36 Закону № 2262-XII не передбачено. Розмір пенсійної виплати станом на 01.08.2015 становить 3020,58 грн., яка складається із: 
		- 1942,22 грн. - розмір пенсії, призначеної відповідно до ст. 36 Закону № 2262-XII, що становить 30% суми грошового забезпечення померлого годувальника; 
		- 237,25 грн. - підвищення пенсії як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ; 
		- 161,33 грн.- доплата до підвищення члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни в розмірі 17 % прожиткового мінімуму для осіб, втратили працездатність згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту населення» від 23.04.2012 № 327; 
		- 679,78 грн. - підвищення пенсії відповідно постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розміру пенсій, призначених відповідно закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»» від 23.04.2012 № 355.
		Отримавши вказане повідомлення, ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії. 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.08.2016 у справі №761/33758/15-а позов ОСОБА_1  задоволено, скасовано рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 19.05.2015 по пенсійній справі № 2601028168 про призначення ОСОБА_1 пенсії у розмірі 30% грошового забезпечення, у зв`язку зі смертю годувальника, зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення у зв`язку зі смертю годувальника, здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 23.04.2015 та виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_1 .
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 вказану постанову суду залишено без змін.
		У відповідності до ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.
		Встановлено також, що 29.03.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Бялим М.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53657409 з примусового виконання виконавчого листа по справі №761/33758/15-а, виданого 27.03.2017 Шевченківським районним судом м. Києва.
		Після приведення пенсійної справи у відповідність до законодавства відповідач отримала грошове забезпечення у розмірі 70% з урахуванням здійсненого перерахунку.
		У своєму позові позивач зазначає, що відповідач також отримує на себе пенсію по втраті годувальника за померлого сина у розмірі 70% грошового забезпечення померлого, а отже, відповідно до Закону відповідач була не єдиним утриманцем, яка мала право на призначення пенсії по втраті годувальника, а тому розмір її пенсії повинен був становити 45% грошового забезпечення померлого, оскільки якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами, але не менше ніж 40% на кожного непрацездатного члена сім`ї. 
		У зв`язку з цим, стверджує позивач, у відповідача утворилась переплата пенсії за період з 01.04.2015 по 30.11.2020, яка відповідно до розрахунку становить 106 901,60 грн.
		З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу листи з пропозицією перерахувати на рахунок позивача суму переплати, однак такі листи відповідачем були проігноровані.
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Положеннями ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно зі ст. 36 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
		а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
		б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.
		Виходячи із характеру та суті даного спору, вимог діючого законодавства, суд вважає, що обов`язковому доказуванню під час розгляду даної справи підлягає наявність факту рахункової помилки УПФ України під час перерахунку пенсії відповідачці та недобросовісності (зловживань) з її боку. При цьому, за змістом приведених норм матеріального закону (як загального, так і спеціального) безпідставно набута пенсія може бути стягнута лише за одночасної наявності обох вказаних умов.
		На правильне застосування вказаних норм звертав увагу Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06.02.2019 у справі №545/163/17.
		Крім того, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду України, згідно з якою правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються (постанова Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14).
		Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що позивач в порушення вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 при зверненні до нього в 19.05.2015 із заявою про призначення/перерахунок пенсії по втраті годувальника діяла недобросовісно, допустила будь які зловживання з метою незаконного отримання пенсії.
		Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. 
		Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
		Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
		Отже, судом констатується факт, що недобросовісність в діях відповідача перед судом не доведена.
		Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, а отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.
		У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002 , «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08.04.2008, «Москаль проти Польщі» від 15.09.2009 року). 
		На державні органи, зокрема, покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002, «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000). 
		Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
		Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Із урахуванням наведеного, враховуючи те, що доказів, які підтверджують недобросовісну поведінку з боку відповідача сторона позивача не надала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.
		Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню відповідачем не підлягають.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В :
		У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Повне найменування сторін по справі:
		- позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368;
		- відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Повний текст рішення складено 28.03.2023.
		 
		 
		 
		Суддя        О. О. Ковбасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...