Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/2884/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 21.04.2023. Зареєстровано: 21.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.
Дата набрання законної сили: 22.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/199/404/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023041030000584

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 199/2884/23
		(1-кп/199/404/23) 
		ВИРОК 
		іменем України
		 
		21.04.2023                                        м. Дніпро 
		Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12023041030000584 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2023, відносно:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Донецька, громадянина України, українця, із неповною середньо-спеціальною освітою,працюючого не офіційно, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не маючого, зареєстрованого у будинку АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, фактично проживаючого у квартирі АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст.286 КК України, 
		 
		учасники судового провадження:
		прокурор  ОСОБА_4 
		обвинувачений  ОСОБА_3 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		Судом визнанодоведеним,що 27.02.2023 приблизно о 17:35 годині в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Cobalt» р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ», рухався по вулиці Калиновій з боку вулиці Березинської в напрямку вулиці Академіка Образцова у місті Дніпрі.
		Під час руху, водій ОСОБА_3 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1 «пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», розташованого в районі електроопори № 107 по вулиці Калиновій у місті Дніпрі, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, а саме пішохода ОСОБА_5 , який перетинав проїзну частину зліва направо за напрямком його руху, заходів до зменшення швидкості та зупинки для надання ОСОБА_5 дороги не прийняв та продовживши рух, скоїв на нього наїзд.
		Унаслідок дорожньо-транспортної події, пішоходу ОСОБА_5 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню з вогнищевим забиттям речовини головного мозку в лобній частці справа, епідуральної гематоми (малого об`єму) в лобній області справа, уламкового перелому верхньої стінки правої орбіти зі зміщенням уламків, перелому основи суглобового відростку нижньої щелепи справа, синця у правій параорбітальній області, забійних ран у ділянці правої надбрівної дуги і спинки носу, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п. 2.1.3-6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6.
		Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Chevrolet Cobalt» р.н. НОМЕР_1 , порушив вимоги:
		п. 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», - невиконання якого перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, що стали.
		 
		Необережні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразились у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_5 , кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 286 КК України.
		 
		2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого  ОСОБА_3 .
		Як пояснив  ОСОБА_3  суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчиненого ним кримінального правопорушення. При цьому обвинувачений, пояснив, що він дійсно, 27.02.2023 року близько 17.35 рухався в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпро по вулиці Калиновій з боку вулиці Березинської в напрямку вулиці Академіка Образцова у місті Дніпрі, де на пішохідному переході не замітив пішохода, який стояв посеред проїзної частин, та збив його. Наразі він відшкодував потерпілому ОСОБА_5 на лікування близько 15500.00 гривень, і у подальшому має намір відшкодовувати витрати пов`язані із лікуванням останнього. 
		ОСОБА_3  просив його не позбавляти волі.
		 
		Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні. 
		 
		Так, відповідно до Протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події, схеми та фотокарток від 27.02.2023 о 19.30 годині у місті Дніпрі по вулиці Калиновій в районі електроопори №107, у присутності понятих оглядалось місце ДТП, де саме сталася пригода, вид події  наїзд транспортного засобу на пішохода на пішохідному переході, проїзна частина  горизонтальна ділянка, вид та стан покриття  асфальтобетонне, умови освітлення на даній ділянці руху  темне; дорожні знаки 5.38.1.
		ОСОБА_3 , відповідно до посвідчення водія НОМЕР_2 , є водієм 
		Відповідно досвідоцтва прореєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником автомобіля «Chevrolet Cobalt» р.н. НОМЕР_1 , є ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ».
		Відповідно до постанови слідчого від 07.03.2023, оптичний носій інформації з відеозаписом з камери відеоспостереження розташованої на вулиці Калиновій в районі електроопори №107 будинку №102 по вулиці Калиновій у місті Дніпрі, із моментом та обставинами ДТП,  визнано речовим доказом та долучено до матеріалів провадження. 
		Згідно допротоколу проведенняслідчого експерименту від 16.03.2023 року у присутності двох понятих, за участі потерпілого ОСОБА_5 , останній послідовно відтворив обставини ДТП, яка відбулась 27.02.2023 року близько 17:35 години.
		Згідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 16.03.2023 року у присутності двох понятих, за участі ОСОБА_3 , останній послідовно відтворив обставини ДТП, яка відбулась 27.02.2023 року близько 17:35 години.
		За результатами Висновку експерта № СЕ-19/104-23/10551-ІТ від 21.03.2023, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ChevroletCobalt» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України. В умовах даної події водій автомобіля «ChevroletCobalt» ОСОБА_3 , мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстренного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «Chevrolet Cobalt» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.18.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП.
		За результатамиВисновку експерта№862е/129від 29.03.2023, за даними наданої медичної документації та комп`ютерної томографії у ОСОБА_5 встановлені тілесні ушкодження у виді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню з вогнищевим забиттям речовини головного мозку в лобній частці справа, епідуральної гематоми (малого об`єму) в лобній області справа, уламкового перелому верхньої стінки правої орбіти зі зміщенням уламків, перелому основи суглобового відростку нижньої щелепи справа, синця у правій параорбітальній області, забійних ран у ділянці правої надбрівної дуги і спинки носу.
		За своїм характером встановлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-6, „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
		За даними наданої медичної документації у гр. ОСОБА_5 був клінічно встановлений діагноз: «закрита травма грудної клітини, перелом 6-го ребра зліва», однак за даними рентгенівського дослідження зазначено «неможливо виключити перелом 6-го ребра», на момент проведення судово-медичної експертизи рентгенівський знімок грудної клітини не надано, тому підтвердити та оцінити по ступеню тяжкості вищевказаний діагноз не можливо, на підставі п. 4.13.4 „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.
		Клінічно встановлений діагноз: «забій правого ліктьового суглобу», об`єктивно (наявністю тілесних ушкоджень синців, саден, крововиливів, переломів, тощо в наданій медичній документації) не підтверджений, тому при оцінці ступеню тяжкості в рахунок не сприймається. На підставі пункту 4.6. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.
		Враховуючи характер та локалізацію встановлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що вони спричинені незадовго до первинного надходження на стаціонарне лікування в КНП «МКЛ №6» ДМР», тобто і в термін вказаний у медичній документації та слідчим у постанові.
		Вставлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесенні, можливо лише вказати, що вони спричиненні від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), якими могли бути і виступаючі частини рухомого транспортного засобу з послідуючим падінням ОСОБА_5 на дорожнє покриття.
		 
		Суд,за своїмвнутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		В своїх рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаного в суді обвинуваченого у суду немає.
		При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованихст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбаченіст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.
		 
		3.Статті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність,що передбачаєвідповідальність закримінальне правопорушення,винним увчиненні якоговизнається обвинувачений. 
		Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
		З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого  ОСОБА_3  і його необережні дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як такі що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_5 .
		 
		4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Суд відносить визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, каяття обвинуваченого  ОСОБА_3  та добровільне відшкодування витрат на лікування потерпілого в сумі 15500.00 гривень, до обставин, що пом`якшують покарання, оскільки він визнав свою вину, проявив дійове каяття, що характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання. 
		Суд розуміє як активне сприяння розкриттю злочину дії винного, спрямовані на те, щоб надати допомогу органу слідства у розкритті кримінального правопорушення та встановленні фактичних обставин. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		 
		5.Мотиви призначення покарання.
		Призначаючи покарання обвинуваченому  ОСОБА_3  суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим  ОСОБА_3  кримінального правопорушення, який скоєно з необережності, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні щиро визнав, раніше не притягався до кримінальної відповідальності , на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, є внутрішньо переміщеною особою, добровільно відшкодував збитки на лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 15500.00 гривень, про що і підтвердив останній у своїй заяві.
		Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:
		вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України та покладенням обов`язків визначених ст. 76 КК України із призначенням додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами; позицію потерпілого який просив призначити покарання  ОСОБА_3 на розсудсуду та позбавити останнього у праві керувати транспортними засобами, позицію обвинуваченого, який просив суд не позбавляти його волі. 
		Крім вищезазначеного, судвраховує наявністьобставин,що пом`якшуютьпокарання тавідсутність обставинщо обтяжуютьпокарання обвинуваченому, даніпро йогоособу, судвважає занеобхідне призначитипокарання увиді позбавленняволі вмежах санкціїч.2ст.286КК України,з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Призначаючи додатковий вид покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує особу обвинуваченого  ОСОБА_3 , та обставини саме даної дорожньо-транспортної пригоди яка відбувалася на пішохідному переході та спричинила потерпілому ТЯЖКІ тілесні ушкодження.
		Тому суд, враховуючи наведене, доходить до висновку що відповідно до ст. 50 КК України у якості виховного механізму при запобіганні вчинення нових злочинів, до обвинуваченого  ОСОБА_3  має бути крім іншого застосовано таке покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.
		На переконання суду, додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не призведе до втрати роботи обвинуваченого  ОСОБА_3  на посаді професійного водія, оскільки транспортний засіб не є його єдиним джерелом доходу та засобом для існування. 
		 
		Разом із наведеним, суд дійшов висновку про можливість виправлення  ОСОБА_3 , без реального відбування основного покарання та враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, прийшов до висновку про звільнення від відбування основного покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
		 
		Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення  ОСОБА_3  та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 
		Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		Наведене у своїй сукупності і дало підставу суду дійти висновку про недоцільність реального відбування покарання  ОСОБА_3 , на думку суду, прийняття іншого рішення без застосування вимог ст.ст. 75,76 КК України призведе до порушення засад виваженості та становитиме надмірний тягар для обвинуваченого.
		 
		6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно  ОСОБА_3   не обирався.
		За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із  ОСОБА_3  необхідно стягнути на користь держави витрати пов`язані із проведенням судових експертиз.
		Питання продолю речовихдоказів вирішити відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України. 
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись ст.ст.7-29,94,368,374,ч.15ст.615 КПКУкраїни,суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2(два) роки.
		На підставіст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_3  від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 2 (два) роки.
		На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		 
		Речові докази: оптичний носій інформації з відеозаписом з камери відеоспостереження розташованої в районі електроопори №107 будинку №102 по вулиці Калиновій у місті Дніпрі, із моментом та обставинами ДТП,  зберігати в матеріалах кримінального провадження. 
		 
		Стягнути з  ОСОБА_3  на користьдержави витратипов`язані ізпроведенням судової експертизи:
		- від 21.03.2023 № СЕ-19/104-23/10551-ІТ у сумі  1510,24 ( тисяча п`ятсот десять ), 24 гривень;
		 
		На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення,а обвинуваченим, який перебуває під вартою,  з моменту вручення йому копії вироку,до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний судміста Дніпропетровська.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя    Амур-Нижньодніпровського 
		районного суду м. Дніпропетровська                    ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...