Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/1231/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2023. Зареєстровано: 21.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.
Дата набрання законної сили: 20.07.2023
Номер судового провадження: 1-кп/462/317/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141390000002

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 462/1231/23 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 квітня 2023 року 
		 
		Залізничний районний суд м. Львова у складі:
		 
		головуючої судді                                                                 ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання                         ОСОБА_2 
		прокурора                                                                 ОСОБА_3 
		обвинуваченого                                                         ОСОБА_4 
		законного представника обвинуваченого                                 ОСОБА_5 
		захисника                                                                 ОСОБА_6 
		потерпілого ОСОБА_7 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120231413900000002 від 02.01.2023 року про обвинувачення 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Воловець, Закарпатської області, рома, громадянина України, неодруженого, з неповною середньою загальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_4 02.01.2023 року близько 19.10 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Широка, 64, діючи в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, та Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 757/2022 від 7 листопада 2022 року, затвердженого Законом України від 16 листопада 2022 року за № 2738-IX, завдав потерпілому  ОСОБА_7  легке тілесне ушкодження у виді удару кулаком правої руки в ділянку лівої частини обличчя, тобто із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинив відкрите викрадення його майна (грабіж), а саме наплічної сумки, в якій знаходились грошові кошти в сумі 5000 грн, два гаманці, які матеріальної цінності не становлять, паспорт громадянина України, посвідчення водія, посвідчення кранівника, видані на прізвище ОСОБА_7 , банківська картка «Укрсиббанк» №  НОМЕР_1  та мобільний телефон марки «Хіаоmi Redmi Note 11» з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» за номером  НОМЕР_2  вартістю 6799,20 грн, а всього викрав майна на загальну суму 11799,20 грн, після чого залишив місце події, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд. Своїми діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану.
		Окрім того, ОСОБА_4 , 02.01.2023 року, виявивши у викраденій сумці банківську карту ПАТ «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 , видану на ім?я ОСОБА_7 , яка є офіційним документом відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. 36 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та умисно привласнив її з метою подальшого незаконного використання, до моменту затримання працівниками поліції, чим вчинив привласнення офіційного документа. 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, визнав у повному обсязі, зазначив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, повністю відповідають обставинам вичинених ним діянь. У вчиненому щиро розкаюється та просив суворо не карати.
		Прокурор у судовому засіданні просила призначити обвинуваченому покарання із врахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі, однак на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням. 
		Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 відшкодував завдані йому збитки, зокрема родичі обвинуваченого сплатили йому кошти у сумі 20000 грн., працівники поліції повернули йому мобільний телефон, який вилучили у обвинуваченого, а тому претензій до останнього він не має, а тому просив призначити покарання, не пов`язане із позбавленням волі. 
		Законний представник обвинуваченого просила його суворо не карати із врахуванням молодого віку. Представник служби у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. 
		Представник служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції у підготовче судове засідання не з`явились, належним чином повідомлялись судом про розгляд справи, що не перешкоджає розгляду справи згідно із вимогами ст. 332, 484, ч. 2 ст. 488 КПК України.
		Учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи, цивільний позов у справі заявлено не було, а тому докази, які їх стверджують, в судовому засіданні не досліджувались, а суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився показаннями обвинуваченого.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні винуватість обвинуваченого у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану, доведена повністю, а його дії кваліфіковано вірно за ч. 4 ст. 186 КК України. Також доведеною є винуватість обвинуваченого у привласненні офіційного документа, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України 
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_8 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне із яких, у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до проступків, інше - до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, на обліку у психіатричному та наркологічному закладах не перебуває, неодружений, за місцем проживання характеризується позитивно. 
		Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 є його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України - судом не виявлено.
		Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покаранні неповнолітньому, суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК України, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості неповнолітнього (ст. 103 КК України).
		Кримінально -карані діяння, передбачені ч. 1 ст. 357 КК України, караються штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Із врахуванням того, що ОСОБА_4  є неповнолітнім та в силу ч. 3 ст. 61 КК України таке покарання, як обмеження волі до нього не може бути застосоване, а тому суд вважає за можливе призначити йому покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі. 
		Водночас за вчинення діяння, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, настає відповідальність у виді позбавленням волі на строк від 7 до 10 років, однак враховуючи наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, з урахуванням обставин події, особи обвинуваченого, його віку, визнання вини, щирого каяття, добровільного відшкодування завданого збитку, суд вважає за можливе при призначенні покарання застосувати стосовно обвинуваченого ст. 69 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст.186 КК України.
		Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		Із врахуванням наведеного та того, що ОСОБА_4 вчинив кілька кримінальних правопорушень, то остаточне покарання йому слід призначити згідно із ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати відсутні.
		Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 75-78, 104-103, 185 КК України, ч.3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України,- 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:
		за ч.1 ст. 357 КК України - у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн;
		за ч. 4 ст. 186 КК України на підставі ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити  ОСОБА_8  остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8  рахувати з моменту фактичного затримання - 02.01.2023 року з 08.00 год.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8  залишити в силі до набрання вироком законної сили.
		Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а саме: куртку балонову кольору хакі - повернути обвинуваченому, банківську картку «Універсалбанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 , мобільний телефон марки «Хіаоmi Redmi Note 11» з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» за номером НОМЕР_2 , чорну сумку через плече, два гаманці - повернути потерпілому ОСОБА_7 . 
		Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 04.01.2023 р. - скасувати.
		 
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. 
		З інших підстав на вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом 30 днів з моменту вручення їй копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...