Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/10/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2023. Зареєстровано: 21.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.
Дата набрання законної сили: 12.04.2023
Номер судового провадження: 319 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/10/22 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.
		за участю секретаря Андерс О.К.
		за участю:
		позивача - Зучека Є.Н., за довіреністю від 09.01.23 № 3;
		відповідача - Онопрієнка В.М.,особисто, Онопрієнко Л.М.,за довіреністю від 14.01.22 № 105;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача-Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (вх. № 320Х/2-5) та відповідача -фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича (вх. № 319Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.23 у справі № 922/10/22 (постановлене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Сальніковою Г.І., повний текст складено 16.01.23)
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
		до фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича, м. Харків
		про стягнення 419524,48 грн.
		ВСТАНОВИВ: 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича про стягнення неустойки у розмірі 419524,48 грн. за прострочення виконання обов`язку з повернення орендованого майна після закінчення строку дїї договору оренди від 26.09.2018 №6579-Н, нарахованої на підставі статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.11. Договору за період з 22.10.2019 по 31.08.2021.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору оренди від 26.09.2018 №6579-Н та положень чинного законодавства, після закінчення 26.09.19 строку дії вказаного Договору допустив прострочення у виконанні обов`язку з повернення об`єкта оренди протягом 3-х днів після припинення Договору за актом приймання-передачі балансоутримувачу, здійснивши таку передачу лише 31.08.21, що відповідно до ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України та п. 10.11 Договору є підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 13.01.23 у справі № 922/10/22 позов задоволено частково.
		Стягнуто з фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича на користь Державного бюджету неустойку у розмірі 230424,77 грн. 
		Стягнуто з фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 3456,36 грн. 
		В решті позову відмовлено. 
		В обгрунтування рішення суд послався на припинення 26.09.2019 дії договору оренди від 26.09.2018 №6579-Н у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, з огляду на дотримання орендодавцем визначеного приписами частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядку припинення цього Договору шляхом направлення орендарю відповідної заяви протягом місяця після закінчення строку дії Договору, допущення з боку орендаря прострочення у виконанні обов`язку з повернення об`єкта оренди протягом 3-х днів після припинення Договору за актом приймання-передачі балансоутримувачу, та наявністю у зв`язку з цим підстав для застосування відповідно до ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України та п. 10.11 Договору неустойки у розмірі подвійної орендної плати за найм речі за час прострочення.
		Разом з цим суд зазначив, що при обчисленні спірної суми неустойки позивачем не враховано, що після закінчення строку дії договору оренди від 26.09.2018 №6579-Н відповідачем за період з 22.10.2019 по 31.08.2021 сплачено орендну плату на загальну суму 189099,71 грн., а тому здійснений позивачем розрахунок неустойки за період з 22.10.2019 по 31.08.2021 у розмірі 419524,48 грн. без урахування проведеної відповідачем сплати орендної плати за вказаний період не відповідає обставинам справи та змісту правового регулювання, встановленого частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
		Відповідач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 230424,77 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
		В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив те, що:
		- судом першої інстанції не досліджено питання одночасного існування двох підписаних зі сторони РВ ФДМУ по Харківській області та ФОП Онопрієнка В.М. договорів оренди одного і того самого нежитлового приміщення, але з різними строками оренди: Договору зі строком дії на 2 роки і 11 місяців та спірного Договору від 26.09.18 зі строком дії на 1 рік, що відбулось внаслідок чисельних порушень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в тому числі Фонду під час погодження та укладання Договору оренди;
		- судом першої інстанції не враховано обставини, які свідчать про незаконність нарахування неустойки у період по 10.06.20, протягом якого були чинні судові рішення у справі 922/2712/19 до їх скасування Верховним Судом, якими було внесено зміни до Договору оренди від 26.09.2018 №6579-Н в чакстині строку його дії, а тому у відповідача був відсутній обов`язок з повернення орендованого майна; 
		- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення 26.09.2019 дії договору оренди від 26.09.2018 №6579-Н у зв`язку із закінченням строку його дії, через неврахування того, що договір оренди від 26.09.2018 №6579-Н було продовжено на підставі п. 10.4. Договору та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» з 26.09.19 по 26.09.20, оскільки заяву про припинення дії договору оренди листом від 03.10.19 № 20-03-02-02443 про припинення Договору направлено неповноважною особою-Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, яке на час направлення заяви ще не стало правонаступником орендаря- Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області (код ЄДРПОУ 23148337), з огляду на те, що на той час не було складено передавального акту, який у відповідності до ст. 107 Цивільного кодексу України має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх кредиторів та боржників та не була дотримана процедура заміни кредитора за Договором внаслідок правонаступництва, передбачена Цивільним кодексом України, що встановлено постановою Верховного Суду від 30.03.2021 по справі 922/2712/19;
		- судом першої інстанції не враховано, що обов`язок ФОП Онопрієнка В.М. повернути Балансоутримувачу орендоване майно за актом прийманя-передачі у відповідності до п. 10.10. Договору залежав від обов`язку Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області або його правонаступників скласти акт приймання-передачі про повернення майна, який зі сторони Фонду жодного разу не був виконаний;
		- суд першої інстанції, посилавшись на акт звірки розрахунків орендної плати станом на 31.08.21, лист про стан надходження орендної плати станом на 08.11.21, які додані до позовної заяви, та докази сплати орендної плати, які надані до відзиву на позов, зазначив, що ФОП Онопрієнком В.М. за період з 22.10.19 по 31.08.21 сплачено кошти за користування приміщенням в розмірі 189099,71 грн., в той час як до відзиву на позов відповідачем були надані копії платіжних доручень та квитанцій, відповідно до яких була сплачена орендна плата, в тому числі , за виставленими рахунками до Харківського національного медичного Університету, але без декількох квитанцій, а саме: від 17.10.19 № 214460, від 17.10.19 № 214461, від 19.11.19 № 206749, від 19.12.19 № 231891, від 17.01.20 № 6502, від 18.02.20 № 9SBUA758, які у відповідача не зберіглися, з урахуванням яких розмір сплаченої орендної плати становить приблизно 214301,9 грн., про що зазначено у відзиві на позов та було повідомлено суд під час слухання справи, але не було враховано судом.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача- фізичної особи - підприємця Онопрієнка В.М. на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.23 у справі № 922/10/22 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 12.04.23 р. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.
		Позивач також подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.23 у справі № 922/10/22, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 96470,17 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
		В обґрунтування апеляційної скарги позивач послався на безпідставне врахування судом при обчисленні розміру неустойки, яка підлягає стягненню, тієї частини орендної плати, яку сплачено відповідачем у період з 22.10.2019 по 31.08.2021 не до Державного бюджету, а на рахунок балансоутримувача - Національного медичного університету в загальному розмірі 96470,17 грн., в той час як безпосередньо до Державного бюджету сплачено 92629,54 грн. з урахуванням чого загальна сума неустойки, яка підлягає стягненню становить 326894,94 грн.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача-Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (вх. № 320Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.23 у справі № 922/10/22 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 12.04.23 р. об 11:00, об`єднавши її з апеляційною скаргою відповідача на вказане рішення для їх сумісного розгляду.
		15.03.23 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив залишити вказану скаргу без задоволення.
		11.04.23 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просив залишити вказану скаргу без задоволення.
		11.04.23 від відповідача надійшла заява про надання додаткових доказів, а саме листа Фонду державного майна України від 27.02.23 № 10-23-4728 «Про результати проведення перевірки», акту Фонду державного майна України від 21.02.23 № 23-1/16 про результати перевірки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо перевірки фактів, викладених у зверненні та скарзі Онопрієнка В.М., Заяви-скарги Онопрієнка В.М. При цьому Відповідач зазначив, що вказані документи підтверджують порушення законодавства під час укладення договору оренди від 26.09.18 № 6579-Н та були отримані ним лише 03.03.23.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області листом від 06.04.23 № 10-07-01362 надало заперечення щодо вказаного клопотання, в якому зазначило, що в порушення ст. 269 Господарського процесуального кодексу України заява про прийняття додаткових доказів не містить обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, в той час як відповідач не був позбавлений можливості звернутися з відповідною скаргою до Фонду на момент, коли розглядалась справа № 922/2712/19, тобто у період часу, коли він намагався в судовому порядку продовжити дію Договору від 26.09.18 № 6579-Н, а також на початку розгляду справи № 922/10/22. Крім цього позивач зазначив, що надані відповідачем додаткові докази не стосуються предмету доказування у даній справі, оскільки зводяться до аналізу укладення договору оренди від 26.09.18 № 6579-Н, визначення мети використання орендованого майна, дотримання вимог ч. 4 статті 80 Закону України «Про освіту», в той час як в рамках спору у даній справі досліджуються лише питання щодо припинення Договору та своєчасності повернення відповідачем об`єкту оренди балансоутримувачу, в контексті правомірності нарахування позивачем неустойки відповідно до ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
		Колегія суддів відмовляє в задоволенні заяви відповідача про надання додаткових доказів, з огляду на те, що надані ним документи, які він просить суд прийняти в якості додаткових доказів, не існували на час прийняття оскаржуваного рішення, в той час як обставина відсутності існування доказів на момент прийняття оскаржуваного рішення виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції в порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання, а саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 від 11.09.2019 у справі № 922/393/18 , від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача.
		Відповідач в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача. 
		Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (надалі  позивач, орендодавець) та Фізичною особою підприємцем Онопрієнко Володимиром Миколайовичем (надалі  відповідач, орендар) був укладений Договір оренди №6579-Н (надалі  Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - приміщення зали (за технічним паспортом №11-10) площею 62,70 кв.м., приміщення зали (за технічним паспортом №11-11) площею 16,0 кв.м., приміщення коридору (за технічним паспортом №11-34) площею 6,3 кв.м., що розташовані в цокольному поверсі 3-поверхового будинку з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-поверховими прибудовами Науково  дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ (інв. №10310011, літ. "А-3-6", пам`ятка архітектури (охоронний №42) загальною площею 85,0 кв.м., за адресою: місто Харків, вул. Трінклера, будинок 6, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету (надалі  балансоутримувач), вартість якого визначена згідно висновком про вартість на 11 травня 2018 року і становить за незалежною оцінкою 547400,00 грн. 
		Відповідно до пункту 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів.
		Пунктом 2.1. Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна. 
		Згідно з пунктом 2.2. Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване майно залишається на балансі підприємства із зазначенням, що це майно передано в оренду. 
		Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку  серпень 2018 р.  8153,52 грн. Орендна плата за перший місяць оренди  вересень 2018 р. Визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2018 р.
		Відповідно до пункту 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (з урахуванням вимог законів України про державний бюджет на відповідний рік). Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. 
		Пунктом 3.6. Договору погоджено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем у розмірі 50%.
		Умовами пункту 5.10. Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу по Акту приймання-передавання, погодженому з орендарем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. 
		Згідно з пунктом 10.1. Договору його укладено строком на 1 рік- з 26.09.2018 по 26.09.2019. 
		Відповідно до пункту 10.6. Договору чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. 
		Розділом 12 Договору передбачено, що додатки до Договору є його невід`ємною і складовою частиною. До Договору додаються: розрахунок орендної плати; звіт про оцінку майна, що передається в оренду сторонами по договору; акт приймання-передавання орендованого майна. 
		Відповідно до Акту приймання-передачі орендованого майна від 26.09.2018 до Договору від 26.09.2018 №6579-Н орендодавець передав, а орендар прийняв визначене умовами пункту 1.1. Договору майно. 
		Заявою №20-03-02-02443 від 03.10.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях повідомило відповідача про припинення дії договору оренди від 26.09.2018 №6579-Н в порядку частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та з посиланням на умови пункту 10.10. Договору зазначило про необхідність підписання Актів приймання передачі майна на 1 аркуші в 3 примірниках згідно з додатком до заяви (т.с. I, а.с. 21-22). 
		У зазначеному листі висловлено заперечення проти продовження договору оренди №6579-Н від 26.09.2018 та зазначено, що від Міністерства охорони здоров`я України надійшов лист від 19.07.2019 №10.4-12/35846/2-19, в якому вказано про намір використовувати майно для власних потреб, у зв`язку з чим орендоване майно підлягає поверненню за актом приймання-передачі. 
		Листом Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.2019 №10.4-12/35846/2-19 регіональне відділення було повідомлено про те, що Харківський національний медичний університет має намір використовувати орендоване відповідачем нерухоме майно для власних потреб. 
		Харківський національний медичний університет звертався до регіонального відділення з листом №01-13/24/1213 від 22.05.2019, в якому зазначав про намір використовувати орендоване відповідачем майно в освітніх цілях та просив не продовжувати дію договору оренди №6579-Н від 26.09.2018.
		16.10.2019 відповідач отримав заяву №20-03-02-02443 від 03.10.2019 про припинення дії договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, що також не заперечувалось відповідачем в процесі розгляду справи (т.с. I, а.с. 23).
		Регіональне відділення листом №20-05-02219 від 01.09.2021 звернулося до орендаря та балансоутримувача, в якому повідомило про необхідність підписання акту повернення з оренди нерухомого майна відповідно до договору від 26.09.2018 №6579-Н у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено та сплати орендарем на підставі статті 785 ЦК України та пункту 10.11. договору неустойки за час прострочення повернення об`єкта оренди. 
		Відповідно до Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 31.08.2021, орендар передав, а балансоутримувач прийняв із строкового платного користування окреме індивідуальне визначене майно, що належить до державної влаcності згідно договору від 26.09.2018 №6579-Н.
		Як було зазначено вище, посилаючись на те, що відповідач, в порушення умов договору оренди від 26.09.2018 №6579-Н та положень чинного законодавства, після закінчення 26.09.19 строку дії вказаного Договору допустив прострочення у виконанні обов`язку з повернення об`єкта оренди протягом 3-х днів після припинення Договору за актом приймання-передачі балансоутримувачу, здійснивши таку передачу лише 31.08.21, позивачем на підставі ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України та п. 10.11 Договору нараховано неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення з 22.10.2019 по 31.08.2021.
		При цьому позивач Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324) послався на те, що він є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях ( код ЄДРПОУ 43023403), яке в свою чергу було правонаступником первісного орендодавця за договором оренди від 26.09.2018 №6579-Н - Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області (код ЄДРПОУ 23148337). 
		Щодо правонаступництва орендодавців за спірним Договором колегія суддів зазначає наступне.
		Наказом Фонду державного майна України від 16.05.2019 № 467 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" прийнято рішення про утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях як юридичної особи публічного права, що розташована у м. Харків, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області.
		Відповідно до пункту 2 наказу Фонду державного майна України від 16.05.2019 №467 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.
		Наказом Фонду державного майна України №639 від 02.07.2019 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях визначено 02.07.2019. 
		Згідно з абзацем 2 пункту 1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.05.2019 № 487, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.
		Відповідно до офіційних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях(код ЄДРПОУ 43023403) зареєстровано 28.05.19, в той час як запис про припинення первісного орендодавця- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 23148337) внесено до Реєстру 06.03.2020.
		Разом з цим, у відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській,Донецькій та Луганській областях, яке створено в результаті злиття відповідних Регіональних відділень Фонду по Харківській,Донецькій та Луганській областях, при направленні відповідачеві заяви про припинення дії спірного договору оренди від 26.09.2018 №6579-Н листом від 03.10.19 № 20-03-02-02443 не було орендодавцем за Договором, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення первісного орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області із кодом ЄДРПОУ 23148337 внесено лише 06.03.2020 та на той час не була дотримана встановлена Цивільним кодексом України процедура заміни кредитора в результаті правонаступництва, зокрема в частині складання акту приймання-передачі майна орендодавцем до новоутвореного Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, який зазначено в додатках до наведеної заяви, але був відсутній у конверті. 
		Відповідно до ч. 5 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
		Разом з цим, відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України, зокрема, у разі реорганізації юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення) факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 910/1879/17). Під час реорганізації юридичної особи, передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта, в якому має бути чітко зазначено про суть та обсяг прав і обов`язків, що передаються. Разом з тим момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем-Регіональним відділення Фонду державного майна України по Харківській області відповідного передавального акту суду першої інстанції не надавалось.
		Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції ухвалою від 20.03.23 зобов`язав позивача- Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області надати суду апеляційної інстанції належним чином засвідчену копію передавального акту щодо передання майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області із кодом ЄДРПОУ 23148337 в процедурі створення у 2019 році Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях із кодом ЄДРПОУ 43023403 шляхом злиття відповідних Регіональних відділень Фонду.
		На виконання зазначеної ухвали позивачем надано належним чином засвідчену копію Акту від 03.07.19 № 3 про приймання-передачу справ (документів) від голови комісії з реорганізації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 23148337) начальнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, який підписано та затверджено зазначеними посадовими особами. Підставою передання зазначено Наказ Фонду Державного майна України від 16.05.19 № 467 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України".
		Крім цього позивачем надано копію Протоколу засідання комісії Регіонального відділення з приймання службової документації до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 03.07.19 № 2, згідно з яким Комісією у складі начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та начальників (їх заступників) структурних підрозділів зазначеного Регіонального відділення вирішено прийняти за актом приймання-передачі від 03.07.19 № 3 відповідну документацію від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях. 
		Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо того, що при направленні відповідачеві заяви про припинення дії спірного договору оренди від 26.09.2018 №6579-Н листом від 03.10.19 № 20-03-02-02443 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях не було орендодавцем за Договором.
		В подальшому відповідно до наказів Фонду державного майна України від 12.05.2021 № 774 "Про виділ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області", від 13.05.2021 №783 "Про утворення юридичної особи", утворено нову юридичну особу - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області шляхом виділу частини майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій, Луганській областях.
		Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач у справі -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області із кодом ЄДРПОУ 44223324 зареєстроване як юридична особа з 14.05.2021. 
		Згідно з актом приймання-передавання справ (документів) від однієї установи до іншої №1 від 17.05.2021, матеріали орендної справи за договором №6579-Н від 26.09.2018 були передані до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
		Щодо суті спору, надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову на суму 230424,77 грн.,з наступних підстав.
		Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарськізобов`язання таорганізаційно-господарські зобов`язання.
		Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
		Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. 
		Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		У період з моменту укладення та закінчення 26.09.19 строку дії Договору оренди від 26.09.18 № 6579-Н нормативно-правовим актом, яким врегульовано організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна був Закон України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 №2269-ХІІ. 
		Натомість 27.12.19 набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.19 № 157-ІХ, введення в дію якого відбулось 01.02.20.
		У частині 1 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
		Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
		Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно із частинами першою та другою статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
		Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у статті 764 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Частиною 2 статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, було передбачено, що, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку орендодавець заперечив щодо поновлення договору, то такий договір припиняється. 
		Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 04.03.2020 у справі №910/6475/19.
		З огляду на викладене, орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши орендарю відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору. 
		При цьому, у контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. 
		Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 24.02.2021 у справі № 922/1718/20.
		Зазначені норми не встановлюють форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.
		При цьому сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.
		Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18 та від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 26.12.2019 у справі № 904/342/19.
		Як правомірно зазначив суд першої інстанції, для продовження дії договору оренди на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін у встановлений строк про припинення або зміну умов договору.
		Відтак, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мало місце заперечення щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
		Як правомірно зазначив суд першої інстанції, істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення сторони. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №914/1598/20, від 05.10.2022 у справі №904/8532/21. 
		Отже, повідомлення на адресу орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони. Зазначене є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України.
		Як зазначено вище, відповідно до пункту 10.1. Договору, договір укладено строком на 1 рік, що діє з 26.09.2018 по 26.09.2019. 
		Заявою №20-03-02-02443 від 03.10.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, яке з 03.07.19 є правонаступником орендодавця за договором оренди від 26.09.2018 №6579-Н, повідомило відповідача про припинення дії цього Договору в порядку частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та з посиланням на умови пункту 10.10. Договору зазначило про необхідність підписання Актів приймання передачі майна на 1 аркуші в 3 примірниках згідно додатку до заяви (т.с. I, а.с. 21-22). 
		У зазначеному листі висловлено заперечення проти продовження договору оренди №6579-Н від 26.09.2018 та зазначено, що від Міністерства охорони здоров`я України надійшов лист від 19.07.2019 №10.4-12/35846/2-19, в якому вказано про намір використовувати майно для власних потреб, у зв`язку з чим орендоване майно підлягає поверненню за актом приймання-передачі. 
		Листом Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.2019 №10.4-12/35846/2-19 регіональне відділення було повідомлено про те, що Харківський національний медичний університет має намір використовувати орендоване відповідачем нерухоме майно для власних потреб. 
		Харківський національний медичний університет звертався до регіонального відділення з листом №01-13/24/1213 від 22.05.2019, в якому зазначав про намір використовувати орендоване відповідачем майно в освітніх цілях та просив не продовжувати дію договору оренди №6579-Н від 26.09.2018.
		16.10.2019 відповідач отримав заяву №20-03-02-02443 від 03.10.2019 про припинення дії договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, що також не заперечувалось відповідачем в процесі розгляду справи. (т.с. I, а.с. 23).
		Отже, як правомірно зазначив суд першої інстанції, обставини справи свідчать про дотримання визначеного приписами частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядку припинення договору оренди №6579-Н від 26.09.2018 шляхом направлення орендарю відповідної заяви протягом місця після закінчення строку дії договору, що є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
		Відповідно до пункту 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Пунктом 10.6. Договору передбачено, що чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. 
		За вказаних обставин, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір оренди від 26.09.2018 №6579-Н припинив свою дію 26.09.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
		Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо недослідження судом першої інстанції питання одночасного існування двох підписаних зі сторони РВ ФДМУ по Харківській області та ФОП Онопрієнком В.М. договорів оренди одного і того самого нежитлового приміщення, але з різними строками оренди: Договору зі строком дії на 2 роки і 11 місяців та спірного Договору від 26.09.18 зі строком дії на 1 рік, оскільки в матеріалах справи відстуній інший, ніж спірний , Договір оренди тих самих приміщень, підписаний обома сторонами. 
		Виходячи з частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Відповідно до пункту 5.10. Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу по Акту приймання-передавання, погодженого з орендарем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. 
		Умовами пункту 10.9 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по Акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем. 
		Відповідно до умов пункту 10.10. Договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця. 
		Регіональне відділення листом №20-05-02219 від 01.09.2021 звернулося до орендаря та балансоутримувача та повідомило про необхідність підписання акту повернення з оренди нерухомого майна та сплати орендарем на підставі статті 785 ЦК України та пункту 10.11. договору №6579-Н від 26.09.2018 неустойки за час прострочення повернення об`єкта оренди. При цьому, регіональне відділення попередило відповідача, що у разі не виконання зазначеної вимоги, регіональне відділення звернеться до суду з позовом.
		З наявного в матеріалах справи Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2021, укладеного між орендарем та балансоутримувачем разом із додатком до нього, слідує, що наведений акт було складено внаслідок припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6579-Н від 26.09.2018 (т.с. I, а.с. 24-25). 
		Відповідно до зазначеного Акту орендар передає, а балансоутримувач приймає із строкового платного користування окреме індивідуальне визначене майно, що належить до державної влаcності: нежитлове приміщення - приміщення зали (за технічним паспортом №11-10) площею 62,7 кв.м., приміщення зали (за технічним паспортом №11-11) площею 16,0 кв.м., приміщення коридору (за технічним паспортом №11-34) площею 6,30 кв.м., що розташовані в цокольному поверсі 3-поверхового будинку з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-поверховими прибудовами Науково  дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ (інв. №10310011, літ. "А-3-6", пам`ятка архітектури (охоронний №42) загальною площею 85,0 кв.м. у м. Харкові, вул. Трінклера, 6. 
		Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).
		Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються приписами Цивільного кодексу України щодо регулювання договору найму.
		 Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Згідно з вимогами цієї норми, у відповідача після припинення 29.06.2019 Договору виник обов`язок з негайного, протягом 3-х днів, повернення орендоване майна, який ним виконано з простроченням лише 31.08.21.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що орендовані за договором №6579-Н від 26.09.2018 приміщення за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2021 було повернуто відповідачем, проте з порушенням строків, визначених пунктом 10.9 Договору. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо невиконання ним свого обов`язку з повернення орендованого майна Балансоутримувачу за актом прийманя-передачі майна у відповідності до п. 10.10. Договору через невиконання орендодавцем свого обов`язку зі складання такого акту приймання-передачі, оскільки, як зазанчено вище, акти приймання- передачі майна з оренди на 1 аркуші в 3 примірниках зазанчено в додатку до заяви орендодавця №20-03-02-02443 від 03.10.2019, яку відповідач отримав 16.10.2019 і при цьому, будь-яких заяв щодо відсутності вказаного додатку відповідачем не надавалось.
		За змістом статей 610- 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
		 Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
		 У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
		 Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Виходячи з положень статті 614 Цивільного кодексу України вина у цивільному праві-це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання або для запобыгання шкоди.
		Згідно з статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		За змістом частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Відповідно до пункту 10.11. Договору якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. 
		Після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. Якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 Цивільного кодексу України).
		При цьому колегія суддів зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
		Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		 Такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
		З огляду на наведене, враховуючи, що положення статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" пов`язують продовження дії договору з відсутністю заперечень орендодавця у продовженні договору та з відсутністю заяви сторони про припинення договору, які мали місце у спірних правовідносинах, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на обставини продовження користування об`єктом оренди та сплати орендної плати після закінчення строку дії Договору як на обставини, які свідчать про його продвження та відсутність підстав для застосування спірної неустойки. 
		 Разом з тим, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. 
		Вказана неустойка розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
		Водночас, неустойка за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. 
		Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
		Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. При цьому в межах розгляду спору про стягнення такої неустойки орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявності вини у такому неповерненні.
		Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, а також в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 14.07.2021 у справі № 904/342/19. 
		З огляду на наведені обставини та норми, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для застосуваня у спірних правовідносинах неустойки відповідно до ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України та п. 10.11. Договору в розмірі подвійної орендної плати за заявлений позивачем період прострочення відповідачем обов`язку з повернення об`єкту оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі.
		При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо неврахування судом першої інстанції обставин, які свідчать про незаконність нарахування неустойки у період по 10.06.20, протягом якого були чинні судові рішення у справі 922/2712/19 до їх скасування Верховним Судом, якими було внесено зміни до Договору в частині строку його дії з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що фізична особа-підприємець Онопрієнко Володимир Миколайович в межах справи № 922/2712/19 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям, в якій просив суд внести зміни в п. 1.2. та п. 10.1 договору оренди 6579-Н від 26.09.2018, укладеного ним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України, виклавши ці пункти в наступній редакції: "п.1.2. майно передається в оренду з метою розміщення солярію на площі 25,65 кв.м., торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м.", "п.10.1. цей договір укладено строком на 7 (сім) років, що діє з 26 вересня 2018р. до 26 вересня 2025р."
		Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020, позов задоволено частково. Внесено зміни в п.1.2. та п.10.1 договору оренди №6579-Н від 26.09.2018 в наступній редакції: п.1.2. майно передається в оренду з метою розміщення солярію на площі 25,65 кв.м., торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м., п.10.1. цей договір укладено строком на 2 (роки) 11 (одинадцять) місяців, що діє з 26 вересня 2018 р. до 26 вересня 2021 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 10.06.2020 постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2019 скасовано. Справу № 922/2712/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		За результатами нового розгляду справи № 922/2712/19 рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2020 , залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та постановою Верховного Суду від 30.03.21, в задоволенні позову відмовлено. 
		Як зазначено вище, строк виконання обов`язку відповідача з повернення об`єкту оренди  три дні після закінчення 26.09.19 строку дії Договору. Як на час закінчення вказаного строку виконання зобов`язання, так і на час отримання відповідачем 16.10.2019 заяви орендодавця №20-03-02-02443 від 03.10.2019 про припинення дії Договору, були відсутні судові рішення (рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 у справі № 922/2712/19), які б надавали відповідачу обґрунтовані підстави вважати себе законним користувачем цього приміщення протягом певного проміжку часу у спірному періоду, а тому, в разі належного (своєчасного) виконання відповідачем вищезазначеного обов`язку, об`єкт оренди не залишився б у його неправомірному володінні та користуванні протягом всього вказаного періоду.
		Отже, прострочення відповідача у спірних правовідносинах відбулось з вини останнього, а тому відсутні підстави для звільнення його від відповідальності у вигляді неустойки, передбаченої ч. 2 статті 785 Цивльного кодексу України та п. 10.11 Договору за певні проміжки спірного періоду.
		Дійшовши правильного висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача у спірних правовідносинах передбаченої ч. 2 статті 785 Цивльного кодексу України та п. 10.11 Договору неустойки в розмірі подвійної орендної плати за спірний період прострочення, при визначенні суми цієї неустойки суд першої інстанції правомірно врахував здійснені відповідачем у відповідному періоді перерахування грошових коштів за користування об`єктом оренди на загальну суму 189099,71 грн., зазначивши при цьому, що здійснений позивачем розрахунок неустойки у розмірі 419524,48 грн. без урахування зазначених оплат не відповідає обставинам справи та змісту правового регулювання, встановленого частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
		Зокрема, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
		Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
		Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призведе до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме, безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. 
		Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
		З урахуванням наведеного, а також того, що перерахування відповідачем грошових коштів за користування об`єктом оренди у спірному періоді здійснено в порядку, встановленому укладеним із орендодавцем Договором від 26.09.18 № 6579-Н, у співвідношенні: 50% безпосередньо до Державного бюджету та 50% на рахунок балансоутримувача, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірного врахування судом першої інстанції при обчисленні розміру неустойки, яка підлягає стягненню, тієї частини орендної плати, яку сплачено відповідачем у цей період на рахунок балансоутримувача.
		Отже, здійснені позивачем розрахунки про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна з 22.10.2019 по 31.08.2021 без урахування сплаченої відповідачем за цей же період орендної плати не відповідають наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.
		Як правильно встановлено судом першої інстанції, у спірний позадоговірний період знаходження об`єкта оренди у неправомірному володінні та користуванні відповідача - з 22.10.2019 по 31.08.2021 відповідач сплатив грошові кошти за користування приміщенням в розмірі орендної плати на загальну суму 189099,71 грн. в порядку, передбаченому п. 3.6. Договору для сплати орендної плати, а саме: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами, у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем, у розмірі 50%.
		Так, суд першої інстанції правомірно зазначив, що з доданих до позовної заяви Акту звіряння взаєморозрахунків орендної плати станом на 31.08.2021, листа про стан надходження орендної плати за договором оренди №6579-Н від 26.09.2018 станом на 08.11.2021 відпоідачем до Державного бюджету за користування об`єктом оренди перераховано 92629,54 грн. за наступними платіжними дорученнями: №206747 від 19.11.2019 у розмірі 4497,30 грн.; №231882 від 19.12.2019 у розмірі 3752,70 грн.; №200821 від 20.01.2020 у розмірі 4494,40 грн.; №64 від 14.02.2020 у розмірі 4502,31 грн.; №87 від 16.03.2020 у розмірі 4488,80 грн.; №108 від 11.06.2020 у розмірі 2632,50 грн.; №111 від 12.06.2020 у розмірі 1490,00 грн.; №142 від 15.07.2020 у розмірі 4583,74 грн.; №168 від 12.08.2020 у розмірі 4556,24 грн., №13 від 18.09.2020 у розмірі 4547,13 грн.; №32 від 13.10.2020 у розмірі 4569,87 грн.; №73 від 23.11.2020 у розмірі 4569,87 грн.; №93 від 16.12.2020 у розмірі 4721,27 грн.; №74503092 від 25.01.2021 у розмірі 4717,65 грн.; №149 від 22.02.2021 у розмірі 4778,98 грн.; №184 від 23.03.2021 у розмірі 4826,77 грн.; №208 від 15.04.2021 у розмірі 4908,83 грн.; №242 від 19.05.2021 у розмірі 4934,19 грн.; №269 від 22.06.2021 у розмірі 5007,45 грн.; №308 від 22.07.2021 у розмірі 5017,46 грн.; №349 від 30.08.2021 у розмірі 5022,48 грн.
		При цьому судом першої інстанції правомірно не враховано платіжне доручення від 17.10.19 № 214461 на суму 4456,41 грн., яким відповідно до умов п.3.6 Договору до Державного бюджету сплачено орендну плату за вересень 2019 року,тобто поза межами спірного періоду нарахування неустойки з 22.10.19 по 31.08.21. Отже доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необгрунтованими. 
		Крім цього відповідачем у зазначеному періоді на рахунок балансоутримувача за користування об`єктом оренди перераховано грошові кошти в сумі 96470,17 грн., що підтверджується наступними платіжними документами (платіжними дорученнями та квитанціями), які додані до відзиву на позов: №88 від 16.03.2020 у розмірі 5386,56 грн.; №109 від 11.06.2020 у розмірі 3159,00 грн.; №112 від 12.06.2020 у розмірі 1785,00 грн.; №141 від 14.07.2020 у розмірі 5500,49 грн.; №169 від 17.08.2020 у розмірі 5467,49 грн.; №14 від 18.09.2020 у розмірі 5456,56 грн.; №33 від 13.10.2020 у розмірі 5483,84 грн.; №21 від 26.11.2020 у розмірі 5483,90 грн.; №15 від 29.12.2020 у розмірі 5665,60 грн.; №15 від 28.01.2021 у розмірі 5661,20 грн.; №153 від 24.02.2021 у розмірі 5734,78 грн.; №189 від 26.03.2021 у розмірі 5792,12 грн.; №223 від 30.04.2021 у розмірі 5890,60 грн.; №237 від 17.05.2021 у розмірі 5931,83 грн.; №268 від 22.06.2021 у розмірі 6008,94 грн.; №313 від 26.07.2021 у розмірі 6020,95 грн.; №344 від 27.08.2021 у розмірі 6026,98 грн.; №387 від 29.09.2021 у розмірі 2514,93 грн.; №388 від 30.09.2021 у розмірі 500,00 грн.; №СВ05663112/1 від 19.10.2021 у розмірі 3000,00 грн.
		При цьому колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неврахування судом першої інстанції платіжних доручень на перерахування у спірному періоді орендної плати на рахунок балансоутримувача: від 17.10.19 № 214460, від 19.11.19 № 206749, від 19.12.19 № 231891, від 17.01.20 № 6502, від 18.02.20 № 9SBUA758, оскільки їх не було надано суду першої інстанції, що підтвердив сам відповідач в апеляційній скарзі, пославшись на їх втрату.
		На підтвердження доводів щодо розміру перерахування орендної плати у спірному періоді на рахунок балансоутримувача - Харківського Національного медичного університету, в тому числі за вищевказаними платіжними дорученнями, відповідач додав до апеляційної скарги Акт звірки взаємних розрахунків між ФОП Онопрієнком В.М. та балансоутримувачем за договором від 26.09.18 № 6579-Н за період з 27.09.19 по 24.01.23 , який не приймається судом апеляційної інстанції з огляду на те, що вказаний документ не було надано суду першої інстанції та відповідач всупереч вимог ст. 269 ГПК України не заявляв клопотання суду апеляційної інстанції про прийняття його в якості додаткового доказу із обгрунтуванням неможливості його подання суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали. 
		Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що враховуючи наявні в матеріалах справи відповідні докази здійснення відповідачем протягом спірного періоду плати за користування об`єктом оренди в розмірі 189099,71 грн., обґрунтованою та правомірною до стягнення є неустойка у розмірі 230424,77 грн., а в задоволенні решти нарахованої неустойки слід відмовити , оскільки її нарахування не відповідає обставинам справи та змісту правового регулювання, встановленого частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
		Отже, доводи апеляційної скарги позивача та апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги- без задоволення. 
		У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг позивача та відповідача, понесені ними витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на скаржників, а нового розподілу витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви не здійснюється.
		Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,- 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Харківської області від 13.01.23 у справі № 922/10/22
		залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. 
		Повний текст постанови складено 21.04.23 
		 
		Головуючий суддя І.В. Тарасова
		 
		Суддя Я.О. Білоусова 
		 
		Суддя О.А. Пуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...