Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/12/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2023. Зареєстровано: 21.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.
Дата набрання законної сили: 29.08.2023
Результат оскарження 29.08.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 01/903/12/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
		E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 18 квітня 2023 року  Справа № 903/12/23
		Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Королюка І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/12/23 
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
		третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державного підприємства Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою
		до Приватного підприємства Гроно, с. Воютин, Луцького району, Волинської області
		про повернення майна та стягнення 155780,77 грн., 
		за участю представників:
		від позивача: Сініцина Л.М. - діє в порядку самопредставництва,
		від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: н/з, 
		від відповідача: Лупина О.М.  керівник, 
		в с т а н о в и в:
		02.01.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №14-11-04671 від 26.12.2022 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, в якій позивач просить:
		- зобов`язати ПП Гроно повернути за актом прийому-передачі державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину контори площею 107,3 кв.м. (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63) балансоутримувачу  Державному підприємству Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою; 
		- стягнути з ПП Гроно на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, 155780,77 грн., з них: 33558,73 грн. заборгованості за оренду за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №532 від 15.03.2010, 3355,87 грн. штрафу, 5464,86 пені, 113401,31 грн. неустойки.
		Ухвалою суду від 06.01.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2023, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 06.02.2023.
		08.02.2023 від відповідача надійшло клопотання від 08.08.2023, в якому відповідач просив відкласти підготовче засідання; надати змогу ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію позовної заяви; визначити додатковий строк відповідачу для подання відзиву на позов. У клопотанні відповідач зазначав, що він не отримував копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, що позбавило змоги надати відзив на позовну заяву. 
		08.02.2023 в судовому засіданні представник позивача усно заявила клопотання про залучення до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.
		08.02.2023 в судовому засіданні відповідач не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.
		Ухвалою суду від 08.02.2023 залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою; відкладено підготовче засідання на 01.03.2023; запропоновано відповідачу подати суду у строк до 27.02.2023 відзив на позовну заяву; встановлено третій особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, строк до 27.02.2023 для подачі письмових пояснень на заявлений позов.
		16.02.2023 від позивача надійшла заява №14-21-00396 від 25.01.2023 про залучення до участі у розгляді справи третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.
		В судовому засіданні 01.03.2023 це клопотання залишено без розгляду, оскільки ухвалою від 08.02.2023 було задоволено усне клопотання представника позивача та залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.
		27.02.2023 відповідач через відділ документального забезпечення і контролю суду подав:
		- клопотання про залучення третьої особи до участі у справі від 27.02.2023;
		- відзив на позовну заяву від 27.01.2023;
		- клопотання про виклик свідка від 27.02.2023.
		У клопотанні про залучення третьої особи до участі у справі від 27.02.2023 відповідач просить залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області. У клопотанні відповідач зазначає про те, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки ГУ Держгеокадастру у Волинській області. Відповідач повідомляє, що 23.08.2020 на усну вимогу першого заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області Полякова А.Ю. представник відповідача передав у тимчасове користування частину орендованого приміщення - кімнату площею 20,6 кв.м. для розміщення архівної документації із землеустрою структурних підрозділів ГУ Держгеокадастру у Волинській області. Архів у цьому приміщенні зберігається дотепер.
		У відзиві на позовну заяву від 27.01.2023 відповідач посилається на те, що позовна вимога про стягнення з ПП Гроно 33558,73 грн. заборгованості з орендної плати, 3355,87 грн. штрафу та 5464,86 пені не підлягає до задоволення. На думку відповідача стягненню підлягає сума неустойки, нарахована за перших шість місяців неповерення орендованого майна у подвійному розмірі від 70%від загального розміру місячної орендної плати, за умови виключення з розрахунку кімнати площею 20.6 кв.м., яка використовувалась відповідачем з метою для здійснення побутового обслуговування населення, а також за вирахуванням сплаченої орендарем без належних для того підстав орендної плати після припинення договору оренди за період з 16.11.2021 по 15.02.2022.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання ПП Гроно повернути за актом прийому-передачі державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину контори площею 107,3 кв.м., то відповідач у відзиві просить встановити додатковий строк для подання відзиву в частині цієї позовної вимоги.
		У клопотанні про виклик свідка відповідач просить викликати в судове засідання для дачі показань як свідка громадянина Полякова Анатолія Юрійовича  першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, посилаючись на необхідність всебічного дослідження обставин справи, уточнення розміру позовних вимог, з метою надання показань.
		В судовому засіданні 01.03.2023 представник відповідача підтримав подані ним клопотання.
		В судовому засіданні 01.03.2023 представник позивача заперечила проти клопотань відповідача про виклик свідка та про залучення до участі у справі третьою особоюи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, зазначивши, що рішення у справі не вплине на права і обов`язки ГУ Держгеокадастру у Волинській області.
		В судовому засіданні 01.03.2023 було прийнято відзив відповідача на позовну заяву від 27.01.2023. Оскільки відповідач не отримав відповіді на адвокатський запит, що перешкоджає йому сформувати правову позицію щодо вимоги про зобов`язання повернути майно, було задоволено клопотання відповідача та надано відповідачу додатковий строк для надання відзиву на позов в частині вимоги про повернення майна. 
		Клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, залишено судом без задоволення з огляду на те, що відповідач відповідно до ч.1 ст.50 ГПК України не обгрунтував, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, яке відповідач просить залучити третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Разом з цим, у клопотанні також не зазначено на чиїй стороні слід залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		Суд залишив клопотання відповідача про виклик свідка без задоволення з підстав, викладених в ухвалі суду від 01.03.2023.
		Ухвалою суду від 01.03.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів  до 06.04.2023 включно; постановлено на підставі ст. 119 ГПК України продовжити відповідачу строк на подачу відзиву на позов в частині вимоги про зобов`язання повернути за актом прийому-передачі державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину контори площею 107,3 кв.м.; відкладено підготовче засідання на 15.03.2023; запропоновано позивачу подати суду у строк до 13.03.2023 відповідь на відзив; встановлено відповідачу строк до 13.03.2023 подати відзив на позовну заяву в частині вимоги про зобов`язання повернути за актом прийому-передачі державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину контори площею 107,3 кв.м.
		15.03.2023 представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подав письмові пояснення по суті спору, у яких просить позов задовольнити; посилається на те, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди відповідач не повернув орендовані приміщення, безпідставно ними користується, не сплачує орендну плату та витрати балансоутримувачу, пов`язані з утриманням майна. .
		15.03.2023 в судовому засіданні представник відповідача повідомив про те, що підприємство має намір звертатись до суду із заявою про перегляд рішення у справі №903/871/21 за нововиявленими обставинами; а також просив надати час для підготовки відзиву на позовну вимогу в частині вимоги про зобов`язання повернути за актом прийому-передачі державне окреме індивідуально визначене майно - частину контори площею 107,3 кв.м.
		Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки ухвалою від 06.01.2023 відповідачу встановлювався строк для подачі відзиву на позов; ухвалами від 08.02.2023, 01.03.2023 суд відкладав підготовчі засідання і надавав відповідачу можливість подати відзив на позов, в тому числі й в частині вимоги про зобов`язання повернути за актом прийому-передачі державне окреме індивідуально визначене майно - частину контори площею 107,3 кв.м. Поважних причин, які перешкоджали відповідачу подати відзив на позов у цій частині впродовж цього часу, відповідач не навів. За змістом ч.1 ст.42 ГПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. 
		В судовому засіданні 15.03.2023 представники сторін, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
		Ухвалою від закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 29.03.2023. 
		27.03.2023 відповідач через відділ документального забезпечення і контролю суду подав клопотання про зупинення провадження у справі №903/12/23 до набрання законної сили рішенням у справі №903/871/21.
		На обгрунтування клопотання відповідач посилається на наступні обставини:
		- однією з позовних вимог у справі № 903/12/23 є, зокрема, зобов`язати ПП «Гроно» повернути за актом прийому-передачі державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину контори площею 107,3 кв. м (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63) балансоутримувачу - Державному підприємству «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
		Водночас, ухвалою Господарського суду Волинської області від 23 березня 2023 року прийнято до розгляду заяву та відкрито провадження у справі за заявою Приватного підприємства "Гроно" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 у справі №903/871/21.
		Предметом позову у справі №903/871/21 було визнання незаконним та скасування рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (у формі наказу № 444 від 28.08.2021 року) про відмову у продовженні договору оренди.
		У разі перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 у справі № 903/871/21, його скасування та задоволення позовних вимог приватного підприємства «Гроно» Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях буде змушене оголосити аукціон на продовження договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 532 від 15.03.2010 року, тобто відпаде підстава для задоволення судом у справі № 903/12/23 позовної вимоги щодо зобов`язання відповідачем повернення орендованого майна.
		Приватне підприємство «Гроно» отримає змогу взяти участь в аукціоні як орендар, який має переважне право на укладання договору оренди відповідно до абзацу 5 пункту 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483, згідно з яким якщо договір оренди, в продовженні якого було відмовлено, підлягав продовженню за результатами аукціону, то орендар, якому було відмовлено в продовженні договору, має переважне право на укладення договору оренди за результатами аукціону, за умови, що він бере участь в такому аукціоні. Реалізація переважного права здійснюється відповідно до положень цього Порядку. У такому разі статус об`єкта в Переліку першого типу зазначається як вільний», а також відповідно до пункту 149 зазначеного Порядку чинний орендар має переважне право на продовження договору оренди в ході аукціону на продовження договору оренди за умови, що він бере участь в такому аукціоні та зробив закриту цінову пропозицію, яка є не меншою, ніж розмір стартової орендної плати».
		У випадку ж незупинення провадження у справі № 903/12/23 до набрання законної сили рішення у справі № 903/871/21 судом буде обґрунтовано задоволено позовну вимогу про повернення орендованого майна, тобто фактично виселено відповідача із займаного приміщення, що спричинить тяжкі наслідки для відповідача з огляду на наступне: орендар, ПП «Гроно», орендує спірні приміщення площею 107,3 кв. м на підставі різних договорів з 25 березня 2002 року, тобто двадцять один рік. За цей час орендарем було здійснено капітальний ремонт приміщень із заміною дверних та віконних блоків, заміною цементної стяжки, улаштуванням нового покриття підлоги, оздоблення сучасними матеріалами стелі та стін. Крім того, було змонтовано систему вентилювання повітря у приміщеннях, охоронну та протипожежну сигналізації, систему відеонагляду.
		У разі вимушеного виселення орендар буде змушений демонтувати технологічне обладнання, вивезти меблі, офісну та комп`ютерну техніку, складські запаси товарно- матеріальних цінностей.
		Усе це потребуватиме залучення значних матеріальних ресурсів, як-от: пошук приміщення для зберігання значного обсягу товарно-матеріальних цінностей, транспортні засоби та людей для здійснення такого переміщення, що становитиме надмірний тягар для орендаря, оскільки в разі його подальшої участі та перемоги в аукціоні з продовження договору оренди, він матиме законну підставу повернутися в орендовані приміщення.
		Крім цього, у клопотанні відповідач звертає увагу суду на те, що розгляд справи по суті призначено на 29 березня 2023 року, тобто фактично суд не перейшов до розгляду справи по суті, а отже, на цей момент не існує перешкоди для зупинення провадження у справі, передбаченої приписами ч. З ст. 195 ГПКУ, відповідно до яких провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1- 3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
		Оскільки клопотання подано до початку розгляду судом справи по суті клопотання прийнято до розгляду. 
		Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 903/12/23 не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		Причиною зупинення провадження у справі згідно із вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
		Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим зумовлюється неможливість розгляду справи.
		Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
		Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
		Предметом позову у справі №903/12/23 є стягнення з відповідача 155780,77 грн., з них: 33558,73 грн. заборгованості за оренду за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №532 від 15.03.2010, 3355,87 грн. штрафу, 5464,86 пені, 113401,31 грн. неустойки; зобов`язання ПП Гроно повернути за актом прийому-передачі державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину контори площею 107,3 кв.м. (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63) балансоутримувачу  Державному підприємству Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою. 
		На обгрунтування вимоги про стягнення з відповідача 155780,77 грн. позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди №532 від 15.03.2010 щодо своєчасної плати за користування майном, що належить до державної власності.
		На обгрунтування вимоги про зобов`язання відповідача повернути майно позивач посилається на те, що відповідно до п.10.1. договору оренди він діяв до 14.11.2021 включно. Згідно з пунктами 10.9., 10.10. договору орендар зобов`язаний повернути орендоване майно балансоутримувачу протягом 3-ох робочих днів з моменту припинення терміну дії договору оренди шляхом підписання належним чином оформленого акту приймання  передавання за погодженням з орендодавцем.
		До позовної заяви позивач приєднав копію рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 у справі №903/871/21 за позовом Приватного підприємства "Гроно" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державне підприємство "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання незаконним та скасування рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у формі наказу №444 від 28.08.2021 року про відмову у продовженні договору оренди; копію постанови Північно-західного апеляційного господарського суду Волинської області від 26.09.2022 у справі №903/871/21; копію ухвали Верховного Суду України у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2022 у справі №903/871/21.
		Докази у справі №903/12/23 дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у цій справі.
		Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення у іншій справі, якщо незалежно від результату розгляду однієї справи, суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті іншої справи. 
		Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ впродовж розумного строку.
		Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих доводів щодо доцільності зупинення провадження у справі №903/12/23 як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №903/871/21, так і щодо того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		В судовому засіданні з 29.03.2023 до 05.04.2023, з 05.04.2023 до 18.04.2023 оголошувались перерви.
		17.04.2023 представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, адвокат Мартинюк О. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у клопотанні зазначає про те, що позовні вимоги підтримує у повному об`ємі.
		Зважаючи на подане клопотання представником третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, справу 18.04.2023 розглянуто за відсутності представника третьої особи.
		В судовому засіданні 18.04.2023 представник відповідача звернувся до суду з заявою про застосування наслідків пропуску строку для звернення до суду (позовної давності) на підставі ст. 257, ч.1 ст. 258, п.1 ч.2, ч.1 ст. 261, ч.ч.3-4 ст. 267 Цивільного кодексу України та просив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки відмовити.
		Фактичні обставини.
		15.03.2010 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області як орендодавцем і Приватним підприємством «Гроно» як орендарем було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №532 (надалі  договір оренди).
		Згідно з п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно: частину нежитлового приміщення загальною площею 97,6 кв., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Винниченка, 63 та обліковується на балансі ДП «Волинський науково-дослідний інститут землеустрою».
		Орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 97,6 кв., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Винниченка, 63, що підтверджується копією акту приймання  передавання від 15.03.2010.
		Додатковими договорами №1 від 14.02.2013, №2 від 14.01.2016, №3 від 11.08.2017, №4 від 30.05.2019, №5 від 27.06.2019 до договору оренди №532 від 15.03.2010 були внесені зміни і доповнення, зокрема, в частині строку внесення орендної плати, строку дії договору, було викладено у новій редакції преамбулу договору
		Також було внесено зміни в акт приймання  передачі майна в частині площі нежитлового приміщення, переданого в оренду, внаслідок яких передано в оренду державне індивідуально визначене майно площею 107,3 кв.м.
		Відповідно до пункту 3.1. договору оренди в редакції додаткового договору №3 від 11.08.2017, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ 4 291,10 грн. за базовий місяць розрахунку (липень 2017 року).
		В пункті 3.3. договору оренди узгоджено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Пунктом 3.6. договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно в термін не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 70 відсотків від суми орендної плати до державного бюджету, а 30 відсотків від суми орендної плати на рахунок балансоутримувача.
		Згідно з п.10.1. договору оренди в редакції договору №4 від 30.05.2019 цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє до 14 листопада 2021 року включно. 
		У позовній заяву позивач посилається на те, що на підставі п.10.1. договору чинність договору оренди припинилась з 15.11.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено; станом на 22.12.2022 за відповідачем рахується заборгованість за користування приміщенням у розмірі 35558,73 грн. за період з 15.11.2021 по 16.11.2022.
		Наведені обставини свідчать про те, що позивач нарахував і заявив до стягнення з відповідача 35558,73 грн. заборгованості за користування приміщенням за період після закінчення строку дії договору. 
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
		Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
		Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
		Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).
		З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.
		Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19 та підтримана Верховним Судом у постановах від 22 червня 2021 року у справі №904/4512/20, від 08 червня 2021 року у справі №906/564/20, від 07 липня 2021 року у справі № 904/5303/19.
		Відповідно до ч.4 ст.136 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Враховуючи наведені правові висновки, нарахування позивачем орендної плати у розмірі 33558,73 грн. після припинення дії договору - за період з 15.11.2021 по 16.11.2022 включно є неправомірним, а тому у задоволенні позову про стягнення 33558,73 грн. заборгованості слід відмовити.
		Пеня у розмірі 5464,86 грн. нарахована за прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати 33558,73 грн. Оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача 33558,73 грн. орендної плати, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 5464,86 грн. пені, нарахованої від суми орендної плати.
		Щодо вимоги про стягнення штрафу.
		Згідно з п.3.8. договору оренди у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
		Позивач нарахував штраф у розмірі 3355,87 грн., виходячи з розрахунку: 33558,73 грн. (заборгованість з орендної плати) х 10/100 = 3355,87.
		Оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача 33558,73 грн. орендної плати, не підлягає до задоволення й вимога позивача про стягнення з відповідача 3355,87 грн. штрафу, нарахованого від суми орендної плати.
		Щодо вимоги про стягнення 113401,31 грн. неустойки.
		Неустойка у розмірі 113401,31 грн. нарахована позивачем за неповернення відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії договору.
		Із розрахунку позивача, наведеного у позовній заяві, вбачається, що неустойка нарахована лише за 13 днів листопада 2021.
		Враховуючи те, що договір оренди, укладений між сторонами у справі, діяв до 14.11.2021 включно (до закінчення місяця залишається 16 днів), нарахування неустойки за 13 днів листопада 2021 року узгоджується з приписами ч.2 ст.785 ЦК України. 
		Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		У розумінні загальних та спеціальних норм правова санкція (неустойка), яка передбачена статтею 785 ЦК України, є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору.
		Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України.
		Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
		При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).
		Оскільки неустойка, нарахована на підставі ст.785 ЦК України є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України, на неї не поширюються приписи ст.230 ГК України, а тому не можна погодитись з доводами відповідача про те, що неустойка підлягає до стягнення лише за період по 15.05.2022. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
		Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.
		Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору оренди не виконав обов`язку щодо повернення державного майна з оренди, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 113 401,31 грн. неустойки. 
		Згідно з п.5.10. договору оренди відповідач зобов`язувався у разі припинення договору повернути балансоутримувачу за погодженням з орендодавцем орендоване майно.
		У п.п.10.9., 10.10. договору узгоджено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу за погодженням з орендодавцем.
		Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
		В процесі судового розгляду відповідач не надав доказів повернення майна з оренди  нежитлового приміщення площею 107,3 кв.м., а тому він на підставі ст.785 ЦК України повинен сплатити позивачу як власнику цього майна 113401,31 грн. неустойки, яка за змістом ст.765 ЦК України нарахована у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. 
		В процесі розгляду справи з`ясовано, що приміщення площею 20,6 кв.м. відповідач всупереч умов п.6.2. договору без згоди орендодавця передав у користування третій особі. Проте, за змістом договору оренди саме відповідач є орендарем та зобов`язувався вносити плату за користування майном, яка узгоджена сторонами у договорі оренди. Неустойка нарахована позивачем виходячи із розміру плати, узгодженої сторонами у договорі, а враховуючи приписи ст.765 ЦК України - у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а тому підстави для зменшення розміру неустойки відсутні.
		Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що позивач безпідставно нарахував неустойку від 100% орендної плати, оскільки за умовою п.3.6. договору оренди (в редакції договору №24 про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15.03.2010 року № 532) орендна плата перераховується орендарем щомісячно в термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 70 відсотків від суми орендної плати до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31116094003002 в Казначействі України (ЕАП), одержувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області, ідентифікаційний код одержувача ЄДРПОУ 38009628, МФО 899998, код платежу 22080300, а 30 відсотків від суми орендної плати - на рахунок балансоутримувача.
		За змістом ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Плата за користування відповідачем нежитловим приміщенням була встановлена умовами договору, зокрема розділом 3 «Орендна плата». 
		Позивач нарахував неустойку за неповернення відповідачем приміщення з оренди, виходячи з тієї плати за оренду, яка була встановлена саме відповідно до цих умов договору, а тому доводи відповідача про безпідставне нарахування неустойки від 100% орендної плати не заслуговують на увагу.
		Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку для звернення до суду (позовної давності) та відмову у задоволенні позову про стягнення неустойки.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №916/1319/19 частиною першою статті 785 ЦК України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. А частиною другою статті 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).
		Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).
		Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.
		З огляду на такі висновки, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з правовими висновками щодо застосування частини другої статті 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України.
		Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Оскільки неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є особливою мірою відповідальності та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), не підлягає до задоволення заява відповідача про застосування наслідків пропуску строку для звернення до суду (позовної давності).
		Щодо клопотання відповідача про зарахування оплати за користування в рахунок оплати неустойки, то відповідач не обгрунтував та не навів правової підстави, яка б дозволяла суду зарахувати оплату за користування в рахунок оплати неустойки. 
		Щодо вимоги про повернення майна.
		Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України на наймача покладено обов`язок у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Обов`язок орендаря повернути орендоване майно у разі припинення договору оренди протягом 3-ох робочих днів з дати припинення договору передбачено й ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.
		Обов`язок орендаря повернути майно з оренди у разі припинення договору за актом приймання  передавання протягом трьох робочих днів передбачено також п. 5.10, 10.9., 10.10. договору оренди.
		У п. 10.10. договору узгоджено, що обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
		Відповідач після закінчення строку дії договору оренди орендоване ним нежитлове приміщення не звільнив, за актом приймання-передачі позивачу не повернув.
		У зв`язку з тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди не звільнив та не повернув нежитлове приміщення площею 107,3 кв.м. вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути за актом прийому-передачі державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину контори площею 107,3 кв.м. (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63) балансоутримувачу  Державному підприємству Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою підлягає до задоволення.
		У зв`язку із частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Керуючись ст. ст. 13, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		в и р і ш и в:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Приватного підприємства «Гроно» (45645, Волинська область, Луцький район, с. Воютин, вул. Миру, 6, код ЄДРПОУ 31943559) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 42899921) 113401 грн. 31 коп. неустойки, 3612 грн. 34 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.
		3. У задоволенні позову про стягнення 33558 грн. 73 коп. заборгованості, 5464 грн. 86 коп. пені, 3355 грн. 87 коп. штрафу відмовити. 
		4. Зобов`язати Приватне підприємство Гроно (45645, Волинська область, Луцький район, с. Воютин, вул. Миру, 6, код ЄДРПОУ 31943559) повернути за актом прийому-передачі державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину контори площею 107,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63, балансоутримувачу  Державному підприємству Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.04.2023.
		 
		Суддя І. О. Якушева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...