Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/2797/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язання.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2023. Зареєстровано: 21.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.

Номер судового провадження: 19/01/911/2797/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2797/22 
		 
		Розглянувши матеріали справи за позовом  ОСОБА_1 
		до Публічного акціонерного товариства «Дежавний експортно-імпортний банк України»
		за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська БІОТЕС»
		про розірвання договорів та визнання припиненими іпотек
		 
		Суддя Карпечкін Т.П.
		 
		За участі представників сторін:
		від позивача: Кізленко В.А. (ордер АІ № 1318516 від 09.12.2022 року);
		від відповідача: Романов А.А. (довіреність № 2 ДП 24701/22-0401 від 22.09.2022 року).
		від третьої особи: не з`явився.
		 
		Обставини справи:
		 
		Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Дежавний експортно-імпортний банк України» (далі  відповідач, ПАТ «Дежавний експортно-імпортний банк України») за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська БІОТЕС» (далі  третя особа, ТОВ «Придніпровська БІОТЕС») про розірвання договорів та визнання припиненими іпотек.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.12.2022 року відкрито провадження у справі № 911/2797/22, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.01.2023 року. 
		23.01.2023 року через канцелярію суду представником відповідача подано відзив, яким останній проти позову заперечує та просить залишити позовну заяву без задоволення.
		Окрім того, 23.012023 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про долучення доказів.
		В підготовчому засіданні 25.01.2023 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.
		Представник відповідача в підготовчому засіданні 25.01.2023 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 23.01.2023 року. Зазначив, що докази на які він посилається у відзиві додані до нього. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які відомі.
		Третя особа в підготовче засідання 25.01.2023 року не з`явилася.
		Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.03.2023 року.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2797/22 та призначено справу до розгляду по суті на 07.03.2023 року.
		13.02.2023 року через канцелярію суду представником позивача подані пояснення по справі.
		06.03.2023 року до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача на письмові пояснення позивача.
		В судовому засіданні 07.03.2023 року розгляд справи відкладався на 20.03.2023 року.
		13.03.2023 року через канцелярію суду третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подане клопотання про розгляд справи без участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська БІОТЕС».
		15.03.2023 року через канцелярію суду представником позивача подані додаткові пояснення у
		В судовому засіданні 20.03.2023 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 22.03.2023 року.
		В судовому засіданні 22.03.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, третя особа в судове засідання не з`явилась. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
		У зв`язку з чим, в судовому засіданні 22.03.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Як вбачається з викладених у позові обставин, 24.05.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська БІОТЕС» укладена Генеральна кредитна угода № 19-1KG0002.
		Відповідно до статті 2 Генеральної угоди Банк здійснює із Позичальником Кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, які укладаються за домовленістю Сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди. 
		Під Кредитним договором розуміється будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається Сторонами в межах цієї Генеральної угоди і є Додатком до нього (стаття 1 Генеральної угоди).
		В наступному, в межах Генеральної угоди, 24.05.2019 року ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Придніпровська БІОТЕС» уклали Кредитний договір № 19-1KN0012. Згідно пункту 2.3.1. Кредитного договору ліміт Кредитного договору становив 4 470 000,00 Євро. Відповідно до пункту 2.5. Кредитного договору кредит надається позичальнику на такі цілі: часткове фінансування та/або рефінансування витрат за проектом. 
		Статтею 1 Кредитного договору встановлено, що проект  це економічна програма (техніко-економічне обґрунтування, бізнес-план), що підтверджує потребу позичальника в отриманні кредитних коштів та його спроможність вчасно та у повному обсязі виконати зобов`язання за цим договором перед банком, надана позичальником до банку з пропозицією про її фінансування за рахунок кредитних коштів, а саме: будівництво та введення в експлуатація теплоелектроцентралі потужністю 8,6 МВт електричної енергії та 28 МВт теплової енергії на біопаливі у м. Токмак, Запорізької області України, за адресою: м. Токмак, вул. Ковальська.
		На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ПАТ «Укрексімбанк», ТОВ «Придніпровська БІОТЕС» та ОСОБА_1 , укладено договір поруки № 19-1ZР0006 від 24.05.2019 року. Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов`язання в повному обсязі. Під Основним зобов`язанням розуміються усі та будь-які грошові зобов`язання Позичальника перед Кредитором, встановлені Генеральною угодою № 19-1KG0002 від 24.05.2019 року. 
		Окрім того, 24.05.2019 року між ПАТ «Укрексімбанк» та позивачем укладено Іпотечний договір №19-1ZI0007. Відповідно до пункту 1.1. Договору іпотеки іпотекою за цим Договором забезпечується вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору від 24.05.2019 року № 19-1KN0012. Предметом іпотеки є домоволодіння (житловий будинок зі спорудами), загальною площею 582,5 кв. м., житловою площею 235,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.3.1. Договору) та земельна ділянка площею 0,1499 га., кадастровий номер 3222481600:02:006:0064, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Гатне, вул. Грушевського М. (пункт 1.3.2. Договору).
		Також, між позивачем та ПАТ «Укрексімбанк» укладено Іпотечний договір №19-1ZI0008 від 24.05.2019 року. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 129,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та квартира, загальною площею 256,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
		З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з початком 24.02.2022 повномаштабної військової агресії російської федерації проти України та окупацією міста Токмак, позивач направив лист до ПАТ «Укрексімбанк» від 20.10.2022 року вих. № 01-06/471 з пропозицією розірвати договір поруки та договори іпотеки.
		У відповідь банк направив позивачу лист від 08.11.2022 року вих. № 0400120/34685-22 повідомив про готовність розглянути питання дострокового розірвання договорів забезпечення за умови надання іншого забезпечення або дострокового погашення суми заборгованості. 
		У позовній заяві позивач вказав, що станом на дату звернення до суду договори забезпечення між ним та ПАТ «Укрексімбанк» не були розірвані, а тому просив їх розірвати в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин.
		Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Положеннями статті 652 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
		Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
		1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
		2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
		4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких договір буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають в ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.
		Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. 
		Відтак, обов`язковою умовою для розірвання договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України є встановлення наявності чотирьох умов, визначених у частині другій вказаної статті за істотної зміни обставин. 
		У зв`язку з відкритою військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На дату постановлення рішення в даній справі, Указом Президента України від 06.02.2023 року № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб (до 20 травня 2023 року).
		Судом встановлено, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 вся територія Токмацької міської територіальної громади Запорізької області, в тому числі місто Токмак відноситься до тимчасово окупованої території.
		Як зазначає позивач, військові дії на значній території України, введення воєнного стану на всій території України, спад економічної активності, знищення виробничих потужностей енергогенеруючих підприємств, та окупація міста Токмак, в якому розташований об`єкт кредитування, є обставинами, які істотно змінилися з моменту укладення договору поруки та договорів іпотеки. 
		В ході розгляду спору відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. 
		Відповідач у відзиві виклав обставини укладення Кредитного договору та додаткових угод до нього з третьою особою та Договорів поруки та іпотеки, в тому числі з позивачем, в забезпечення виконання кредитних зобов`язань третьої особи. Відповідач посилається на обов`язковість виконання договорів та відсутність підстав для їх зміни та розірвання.
		Доводи відповідача, в цій частині, зводяться до того, що збройна агресія російської федерації розпочалася ще в 2014 році, коли було окуповано частини Донецької та Луганської областей, а також АР Крим, а договори поруки та договори іпотеки укладені після спливу 4 років з початку агресії рф, а тому наведене не може вважатися істотною зміною обставин. 
		Відповідач стверджує, що позивач, укладаючи Договори поруки та іпотеки, свідомо надав згоду на забезпечення зобов`язань боржника (Позичальника), при цьому виразив вільне волевиявлення щодо прийняття на себе ризиків невиконання Позичальником кредитних зобов`язань.
		З цього приводу суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що на момент укладення зазначених договорів, місто Токмак, в якому розташована теплоелектроцентраль, на будівництво якої залучалися кошти Позичальником, не було окуповане, а на території Запорізької області не велися бойові дії, істотна зміна обставин у правовідносинах з банком настала внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації яке розпочалось 24.02.2022 року, тобто в період укладення договорів з 2014 року по 24.02.2022 рок у позивача були відсутні підстави передбачати настання відповідної зміни обставин. 
		Матеріали справи містять лист відповідача від 08.11.2022 року № 0400120/34685-22 зі змісту якого вбачається, що ПАТ «Укрексімбанк» визнає «суттєвий» вплив військової агресії російської федерації проти України на реалізацію проекту будівництва та введення в експлуатацію теплоелектроцентралі у місті Токмак, Запорізької області. 
		Припис абзацу другого ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі вказаної статті обставини, якими керувалися сторони при укладенні договору, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах.
		В судових засіданнях відповідач заперечував проти обставин, що ПАТ «Укрексімбанк» під час укладення договорів з позивачем у 2019 році не виходив з того, що рф не буде продовжувати збройну агресію та намагань окупувати більше територій України. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Такі обставини встановлюються на підставі належних та допустимих доказів. 
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Під допустимістю доказів розуміється те, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України). 
		Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи кредитні договори, договори поруки та іпотеки, судом встановлено, що положень, які вказують на врахування банком у 2019 році можливості повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та окупацію міста Токмак, вони не містять. Наведене, спростовує доводи відповідача у цій частині.
		Відповідно до пункту 147 Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах, що затверджене постановою Правління Національного банку України № 64 від 11.06.2018 року банк, ухвалюючи рішення щодо надання кредиту здійснює аналіз інформації та проводить всебічну оцінку ризиків. 
		Банк під час схвалення кредитного рішення враховує такі фактори: мету отримання кредиту та джерела його погашення; кредитну історію і поточну платоспроможність боржника, виходячи з фінансових тенденцій попередніх періодів та прогнозів руху грошових коштів за різними сценаріями; життєздатність бізнес-моделі боржника - юридичної особи, фізичної особи - суб`єкта господарювання, а також наявність у нього достатньої компетенції та ресурсів для її реалізації; поведінкові моделі боржників фізичних осіб; практичний досвід здійснення боржником господарської діяльності, стан галузі економіки, у якій здійснює свою діяльність боржник, та його позицію в ній, ринків збуту продукції/послуг, що виробляється/надається боржником, конкурентоспроможність боржника; прийнятність та достатність забезпечення, можливість його реалізації; додаткові умови кредитного договору, що забезпечують обмеження збільшення в майбутньому кредитного ризику; прогнозні дані щодо необхідної суми формування резервів під очікувані кредитні збитки та величини кредитного ризику на момент видачі кредиту; репутацію боржника та його здатність/готовність нести юридичну відповідальність та співпрацювати з банком з усіх питань, що можуть виникати протягом періоду користування кредитом; структуру групи пов`язаних контрагентів та кредитну історію і поточну платоспроможність цих контрагентів. Для цього банк має розробити механізм виявлення ситуацій, коли доцільно класифікувати боржників як групу пов`язаних контрагентів і як окремого боржника; рішення осіб, які відповідають за управління юридичною особою та здійснюють контроль за її діяльністю, щодо отримання кредиту, їх повноваження на прийняття такого рішення; надійність та достатність юридичної позиції банку щодо умов кредитного договору та договорів забезпечення/застави для забезпечення належної співпраці з боржниками/контрагентами/заставодавцями.
		Згідно пункту 11 Розділу 2 Положення наведеного положення банк здійснює комплексну оцінку, зокрема кредитного ризику. 
		Під кредитним ризиком розуміється імовірність виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок невиконання боржником/контрагентом узятих на себе зобов`язань відповідно до умов договору (пп. 16 п. 3 Розділу 1 Положення).
		Відповідно до пп. 2 п. 13 Розділу 2 Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затверджене постановою Правління НБУ № 351 від 30.06.2016 року під час оцінки кредитного ризику за активом банк ураховує: макро- та мікроекономічні фактори, що впливають на фінансовий стан та/або бізнес-діяльність боржника/контрагента, поточний стан економіки, стан галузі, до якої належить боржник/контрагент, включаючи його спроможність виконувати свої зобов`язання перед банком, іншими банками-кредиторами/контрагентами, залежність діяльності боржника/контрагента від (специфічних) ринків постачання/збуту продукції/послуг, фактори ризику, пов`язані з об`єктом кредитування тощо.
		При цьому, банком не надано суду документів, які свідчать про врахування у 2019 році можливості повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та окупацію міста Токмак. На стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. 
		При цьому, стаття 652 Цивільного кодексу України не передбачає, що можливість віднесення тих чи інших подій до обставин, які істотно змінилися для учасників відповідного договору залежить від фіксування таких обставин у нормативних документах законодавцем.
		Звертаючись з позовом ОСОБА_1 вказує, що фактично позбавлений того, на що розраховував при укладенні договорів поруки та іпотеки. Так, зауважує, що наразі неможливо ні завершити будівництво теплоелектроцентралі, ні отримувати дохід від її діяльності за рахунок якого погашати заборгованість перед відповідачем, а у випадку звернення ПАТ «Укрексімбанк» до позивача, як поручителя/іпотекодавця з вимогою достроково погасити заборгованість, ОСОБА_1 не зможе звернути стягнення на майно ТОВ «Придніпровська БІОТЕС», після набуття прав кредитора, внаслідок окупації міста Токмак.
		Відповідно до положень ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
		Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.
		Згідно з пп.1 п. 1(2) Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в межах адміністративно-територіальних одиниць, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
		Відповідно до пп. 1 п. 1 Постанови державна реєстрація, крім державної реєстрації, що відповідно до законодавства здійснюється в автоматичному режимі, проводиться виключно: державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що перебувають у трудових відносинах із суб`єктом державної реєстрації/суб`єктом державної реєстрації прав, місцезнаходженням якого є адміністративно-територіальна одиниця, що не належить до територій, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих, та відповідають вимогам, визначеним підпунктом 10-4 цього пункту.
		Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 вся територія Токмацької міської територіальної громади Запорізької області, зокрема й місто Токмак, відноситься до тимчасово окупованої території.
		Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо фактичної неможливості звернути стягнення на майно основного боржника (теплоелектроцентраль), яке знаходиться на тимчасово окупованій території Запорізької області (м. Токмак).
		Згідно довідки б/н від 08.12.2022 року за підписом ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, позивач є засновником (співвласником, акціонером) групи підприємств енергетичної галузі України, що забезпечують генерацію електричної енергії з відновлюваних джерел (малі, міні, мікро гідроелектростанції та сонячні електростанції). Протягом дії воєнного стану на території України Міністерство Енергетики України наказом № 140 від 28.03.2022 року фактично обмежило виплати ДП «Гарантований покупець» за продану групою підприємств позивача електричну енергію, що створило додаткові фінансові втрати.
		Окрім того, позивачем надано до матеріалів справи документи (свідоцтва про народження, банківські виписки, довідки), які підтверджують наявність додаткових фінансових витрат на утримання малолітніх дітей позивача, викликаних повномасштабною агресією російської федерації.
		Також, позивач надав листи-довідки від 05.12.2022 року від ТОВ «СКІВ ЛТД» та ТОВ «Профпереробка», зі змісту яких вбачається здійснення ним додаткових витрат (як бенефіціарного власника вказаних підприємства) на підтримку обороноздатності держави.
		Наведені вище обставини, в своїй сукупності, свідчать про доведеність порушень балансу інтересів сторін договорів іпотеки та поруки, а також про те, що подальше виконання оспорюваних договорів позбавило б позивача того, на що він розраховував при їх укладенні.
		Відповідач у відзиві зазначає про невжиття позивачем заходів, спрямованих на усунення обставин, які викликали їх істотну зміну. Так, на думку відповідача ОСОБА_1 мав би ініціювати перед ТОВ «Придніпровська БІОТЕС» питання про подання позову до країни-агресора про відшкодування збитків або самостійно звернутися з таким позовом. На переконання відповідача саме це могло б бути належним способом захисту прав позивача.
		Суд відхиляє подібні доводи відповідача з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України).
		При цьому, подання позивачем позову про відшкодування збитків до країни-агресора жодним чином на усуне ті обставини, які змінилися у правовідносинах з відповідачем та були викликані повномасштабною війною російської федерації проти України.
		Відносно посилань відповідача на статтю 651 Цивільного кодексу України слід відзначити, що відповідно до положень вказаної статті зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		В свою чергу, відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Таким чином, підставами для розірвання договору за статтею 651 Цивільного кодексу України є істотні порушення умов договору однією із сторін, в той час як підставою для розірвання договору за статтею 652 є наявність істотної зміни обставин. 
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, правовою підставою позову визначено статтю 652 Цивільного кодексу України. Враховуючи наведене, суд вважає помилковим посилання відповідача на положення статті 651 Цивільного кодексу України в даній справі.
		Щодо доводів банку в частині неможливості припинення іпотеки внаслідок розірвання відповідних договорів суд відзначає наступне.
		Положеннями статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
		Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. 
		Правовий аналіз положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок про те, що перелік спеціальних підстав для припинення договору іпотеки не є вичерпним та дозволяє розірвання договору іпотеки, як один з різновидів припинення зобов`язання, виходячи із загальних норм цивільного законодавства (статей 651, 652 ЦК України). Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.11.2018 року по справі № 910/20450/17.
		За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги правомірні, позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		2. Розірвати Договір поруки № 19-1ZP0006 від 24.05.2019 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська БІОТЕС».
		3. Розірвати Іпотечний договір № 19-1ZI0007 від 24.05.2019 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 . 
		4. Визнати припиненою іпотеку, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31708776, предметом якої є домоволодіння (житловий будинок зі спорудами), загальною площею 582,5 кв.м., житловою площею 235,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 394229632224.
		5. Визнати припиненою іпотеку, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31708797, предметом якої є земельна ділянка площею 0,1499 га., кадастровий номер 3222481600:02:006:0064, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 401316732224.
		6. Розірвати Іпотечний договір № 19-1ZI0008 від 24.05.2019 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 .
		7. Визнати припиненою іпотеку, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31708693, предметом якої є квартира, загальною площею 129,4 кв.м., житловою площею 81,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1007261080000.
		8. Визнати припиненою іпотеку, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31708723, предметом якої є квартира, загальною площею 256,9 кв.м., житловою площею 126,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1582537080000.
		9. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний код 00032112) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 17 367 (сімнадцять тисяч триста шістдесят сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
		10. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне рішення складено: 21.04.2023 р.
		 
		 
		Суддя Т.П. Карпечкін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...