Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/8017/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2023. Зареєстровано: 22.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.
Дата набрання законної сили: 13.07.2023
Результат оскарження 13.07.2023 Львівський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/461/155/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22021140000000068

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/8017/21
		1-кп/461/155/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		21.04.2023 р.                                               м.Львів 
		 
		Галицькийрайонний суд м. Львова в складі:
		   головуючого судді ОСОБА_1 ,
		   при секретарі ОСОБА_2 ,
		   з участюпрокурора  ОСОБА_3  
		   обвинуваченого ОСОБА_4 
		   захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду кримінальне провадження № 22021140000000068 від 02.07.2021 р. про обвинувачення: 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та зареєстрований у АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні чотирьох малолітніх дітей, раніше не судимого, який не є адвокатом, депутатом та нотаріусом, -
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України-
		в с т а н о в и в :
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 , реалізуючи свої злочинні наміри, які полягають у протидії силам АТО та ООС, достовірно знаючи з розповсюджених у засобах масової інформації та мережі «Інтернет» повідомлень про проведення на території Луганської області України Антитерористичної операції проти терористичної організації «Луганська народна республіка» та усвідомлюючи, що сили і засоби АТО та ООС використовуються для захисту суверенітету і територіальної цілісності України, а активні бойові дії проти них на території, підконтрольній органам державної влади України, призводять до загибелі військовослужбовців, мирного населення, пошкодження військової техніки, об`єктів інфраструктури, тощо, та відтак наносять шкоду боєздатності підрозділів сил АТО та ООС, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, у березні 2017 року (більш точний час досудовим слідством не встановлено) добровільно вступив на службу до терористичної організації «Луганська народна республіка».
		При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 , вступаючи до вказаного непередбаченого законом збройного формування - терористичної організації «ЛНР», був достовірно обізнаний, що воно відноситься до збройних формувань, а саме - має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції та Операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей України) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Луганської області, тимчасово непідконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Луганської області військового стану (перевірка документів у осіб, черіування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Луганської області так званих «блокпостів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю, боєприпаси та військову техніку).
		Крім того ОСОБА_4 усвідомлював, що зазначений підрозділ терористичної організації «ЛНР» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про Державну прикордонну службу Укрїни» «Про Національну гвардію України», «Про державну Зону органів Державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування збройних формувань України.
		Вступивши до непередбаченого законом збройного формування - терористичної організації «ЛНР», ОСОБА_4 був забезпечений військовою формою, вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 51 від 17.03.2017 призначений на посаду старшого стрільця 2 мотострілецького відділення 3 мотострілецького взводу 9 мотострілецької роти 3 мотострілецького батальйону 4 окремої гвардійської мотострілецької бригади імені Героя Радянського союзу ОСОБА_6 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР», на якій перебував до березня 2018 року.
		Місцем постійної дислокації «З мотострілецького батальйону НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади імені ІНФОРМАЦІЯ_2 союзу ОСОБА_6 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» є м. Красний Луч Луганської області. Водночас окремі підрозділи вищевказаного незаконного збройного формування розташовуються на ділянці вздовж лінії розмежування сил ООС та незаконних збройних формувань поблизу н.п. «Сміле», Жолобок, Голубівка Луганської області з метою нанесення вогневих ударів по позиціях Збройних сил України.
		Таким чином, своїми умисними діями - участю у терористичній організації ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001, згідно із Законом № 170-V від 21.09.2006, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 1689-VII від 07.10.2014).
		Відповідно ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
		Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового з точки зору їх належності , допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємнозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення. Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
		З врахуванням норм ст. ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, з огляду на наступне. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченнні за ч.1 ст. 258-3 КК України не визнав повністю, та пояснив, що з 2014 року переїхав з м. Довжанська Луганської області, де він раніше проживав з сім`єю, до м. Києва, де розпочав нове життя, працевлаштувався. В 2017 році його жінка повернулася в м. Довжанськ, а він щоб зберегти сім`ю поїхав за нею та також деякий час там проживав, влаштувався ремонтував автомобілі. За деякий час він з жінкою розійшовся, та вирішив повернутися проживати до м. Києва. У Києві він проживав вже з іншою сім`єю до 2021 року, коли був затриманий працівниками СБУ. В м. Довжанську він був в 2017 році протягом 3 місяців, військову службу не проходив, військової форми не мав. В подальшому на запитання прокурора та суду обвинувачений ОСОБА_4 відмовився надавати показання, зокрема щодо предмету обвинувачення.
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Суд вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення та винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочинних дій, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України, не зважаючи на повне заперечення ним своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 його вина також повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному проваджені доказами:
		-    повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення № 2/4-7400 від 04.10.2016, № 2/4-820 від 30.01.2017, № 62/2/4-51 від 13.01.2021, з яких вбачається причетність ОСОБА_4 до участі в терористичній організації «Луганська народна республіка» (т.2 а.с. 212, 215-216, 219).
		-    протоколом огляду отриманої під час тимчасового доступу інформації про зв`язки та з`єднання мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_4 , з якого вбачається, що ОСОБА_4 впродовж квітня 2018 року неодноразово спілкувався із іншими учасниками терористичної організації «ЛНР», а саме з ОСОБА_7 - старшиною роти Народної міліції «ЛНР»; з ОСОБА_8 - командиром взводу Народної міліції «ЛНР».(т.3 а.с. 15-33).
		-    протоколом НСРД, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 02.04.2021, яким зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_4 , в тому числі зйого матір`ю - Довгань Лілією, дружиною ОСОБА_9 та батьком - ОСОБА_10 , під час яких він неодноразово визнає факт «воювання», «служіння» в терористичній організації «Луганська народна республіка», в тому числі роздумує над продовженням військової служби в терористичній організації.(т.3 а.с. 138-146)
		- протоколом за результатами проведення НСРД від 11.02.2021 р. а саме зняття зняття інформації з електронної інформаційної системи  соціальної мережі «Вконтакте», якою користується ОСОБА_11 , де було виявлено файли зі штатною структурою підрозділів «3МСБ 4 ОГМСБр 2 АК» та «2 ОГМСБр» та докуент щодо закріплення за конкретними представниками незаконних збройних формувань номерної стрілецької зброї, з оптичним диском (т.3 а.с. 191-199).
		-    протокол огляду від 22.06.2021, яким оглянуто файл «3_Ьааа1.х1зх», отриманий за результатами зняття інформації з електронних інформаційних систем від 11.02.2021, а саме сторінки Вконтакті ОСОБА_12 , з якого вбачається, що ОСОБА_4 перебував в штаті терористичній організації «Луганська народна республіка» на посаді старшого стрільця 2 мотострілецького відділення 3 мотострілецького взводу 9 мотострілецької роти 3 мотострілецького батальйону НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади імені Героя Радянського союзу ОСОБА_6 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (т.4 а.с.10-12)
		-    протоколом обшуку від 29.06.2021, під час якого в ОСОБА_4 вилучено його персональний мобільний телефон.(т.3 а.с 207-211).
		-    протоколом огляду від 12.02.2021 р. персональної сторінки в соціальній мережі Вконтакті ОСОБА_4 , на якій зафіксовано зображення ОСОБА_4 у військовій формі взірця російської федерації, з оптичним диском (т.3 а.с. 224-233).
		-    протоколом пред`явлення особи для впізнання від 17.06.2021, під час якого свідок ОСОБА_13 впізнав за фотознімками ОСОБА_4 як військовослужбовця Народної міліції «ЛНР».(т.3 а.с. 200-202).
		-    показами свідка ОСОБА_13 наданими у судовому засіданні, який впізнав ОСОБА_4 як військовослужбовця Народної міліції «ЛНР», оскільки він також проходив військову службу у танковому батальйоні Народної міліції «ЛНР», з ОСОБА_4 пересікався на полігоні, останній навіть цікавився у нього, яким чином можна перевестися із посади стрільця, на якій той перебував - у танковий батальйон ОСОБА_13 , оскільки там вища зарплата.
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 04.06.2021, під час якого свідок ОСОБА_14 також впізнав за фотознімками ОСОБА_4 як військовослужбовця Народної міліції «ЛНР».(т.3 а.с. 203-204).
		- показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка співробітника СБУ у Львівській області ОСОБА_15 , який детально розповів про проведення ним, на підставі доручення слідчого, НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 11.02.2021, а саме сторінки Вконтакті ОСОБА_12 , зокрема заперечив факт внесення змін чи правок до файлу «З_Ьаааt.хІsх», в якому зафіксовано штатний розпис учасників терористичної організації «Луганська народна республіка», до якої входив ОСОБА_4 
		- Висновком судової портретної експертизи № СЕ-19/114-21/12151-ФП від 23.09.2021 р. (т.3 а.с. 235-240).
		-    Висновком судової експертизи відеозвукозапису № 3147/3148 від 09.09.2021 р. (т.3 а.с. 241-245).
		Щодо доводів сторони захисту про порушення правил підслідності у вказаному кримінальному правопорушенні, суд відзначає наступне.
		Перелік рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування є вичерпний, встановлений ст.303 КПК України, відповідно до якого, рішення прокурора про визначення у кримінальному провадженні підслідності не оскаржується.
		Відповідно до ч.2 ст.303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу, в той же час, такі скарги стороною захисту не подавалися.
		Відповідно до ч.5 ст.218 КПК України, спори про підслідність вирішуються виключно пі час досудового розслідування, а вирішує їх виключно керівник органу прокуратури вищого рівня.
		Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» надано Генеральному прокурору виключні повноваження визначати підслідність кримінальних правопорушень, вчинених в районі проведення антитерористичної операції. При цьому, положення вказаного закону будуть спеціальною нормою при конкуренції із загальними нормами КПК України.
		Поняття допустимості доказів визначене Главою 4 КПК України. Відповідно до таких положень Закону, недопустимими можуть визнаватися докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. В той же час, збирання доказів іншим органом досудового розслідування, ніж передбачено ст.218 КПК України, жодним чином не порушує права та свободи ОСОБА_4 , а відтак такі не можуть визнаватися недопустимими.
		З приводу допустимості доказів, отриманих іншим органом досудового розслідування, ніж тим, який визначений КПК України, висловився Вищий антикорупційний суд (справа 454/2576/17 від 10.06.2021), який констатував, що правила підслідності не є складовою встановленого КПК України порядку збирання доказів, а лише забезпечують раціональний розподіл державних ресурсів, оперативність, злагодженість, ефективність та належну координацію органів досудового розслідування на відповідній стадії кримінального провадження. В той же час, порушення цих правил саме по собі не впливає на якість зібраних доказів, оскільки для усіх органів досудового розслідування передбачено однакові правила збирання доказів поза залежністю від їх спеціалізації.
		«Неможливість здійснювати досудове розслідування», в розумінні ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», відповідно до пояснювальної записки до вказаного закону, означає «неможливість здійснення правосуддя та досудового розслідування кримінальних правопорушень через пошкодження приміщень, в яких розташовані судові органи, органи досудового розслідування, здійснення тиску на суддів та слідчих з боку представників незаконних озброєних формувань, існування реальної загрози життю як працівників судових органів та органів досудового слідства, так і громадян, які потребують судового захисту або є учасниками досудових розслідувань кримінальних правопорушень», а не відсутність відповідного органу досудового розслідування.
		Враховуючи наведене, підстав для визнання зібраних під час досудового розслідування доказів у вказаному кримінальному провадженні недопустимими не вбачається, а тому суд відхиляє такі твердження захисника.
		Оцінючи покликання сторони захисту на порушення органом досудового розслідування права на захист ОСОБА_4 під час його затримання, суд зазначає наступне. 
		Твердження захисника про те, що ухвалою Галицького районного суд м. Львова від 30.06.2021 р. було встановлено, що ОСОБА_4 фактично був незаконно затриманий 29.06.2021 року, не відповідають дійсності, оскільки такого висновку ухвала слідчого судді не містить. Крім того, слідчий суддя при обранні підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірив всі обставини його затримання та будь-яких порушень права на захист ОСОБА_4 не константував, а навпаки підтвердив законність такого затримання 30.06.2021 р., обравши йому запобіжний захід у виді тримання під вартою. 29.06.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було лише повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а його затримання не проводилося. Тому, суд відхиляє такі твердження сторони захисту, щодо порушення права на захист ОСОБА_4 оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження. Відповідно, виходячи з цього, суд відхиляє всі подальші твердження сторони захисту щодо недопустимості всіх слідчих та процесуальних дій, які проводилися із ОСОБА_4 а також недопустимості зібраних внаслідок цих дій доказів. 
		Щодо наданого стороною захисту в якості доказу висновку експерта комп`ютерно-технічного дослідження від 18.11.2022 р. (т.4 а.с. 77-92) суд зазначає наступне:
		-    вказаний документ отриманий в поза процесуальний спосіб, в порушення вимог ст.332 КПК України, оскільки під час судового розгляду експертиза проводиться лише за ухвалою суду;
		-    вказаний документ не може бути визнаний доказом в розумінні ч.2 ст.84 КПК України, оскільки не є висновком експертизи, а лише висновком дослідження, при складанні такого висновку особа не досліджувала оригінали матеріалів провадження та матеріалів НСРД, а лише їх копії, надані захисником, виготовлені у невідомий спосіб на невідомому обладнанні, в неупакованому вигляді (арк.3);
		-    на вирішення експерту поставлено 1 (перше) запитання: «Чи можливо встановити інформацію зміни критичних даних щодо користувача соціальної мережі «В контакте», а саме користувача із НОМЕР_3 . В той же час, експерт досліджує обліковий запис користувача із М242197869 (арк. 2);
		-    на ст. 13 висновку експерт зазначає, що «при перегляді доступної до перегляду користувачем інформації щодо користувача « ОСОБА_16 », даних щодо його номера мобільного телефону, електронної пошти та надісланих чи отриманих повідомлень від інших користувачів не виявлено. Це і зрозуміло, оскільки такі дані органом досудового розслідування отримувалися внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, бо інформацію щодо номера телефону користувача а також щодо його повідомлень (вхідних/вихідних) неможливо отримати в загальнодоступний спосіб, без інформації про логін користувача та пароль. Як вбачається із висновку дослідження, таких даних експерт не мав і йому вони не надавалися.
		-    на ст.13 експертом складено таблицю №1 «Метадані файлу «3_baaat.хlsх». Із вказаної таблиці вбачається, що дата створення файлу - 11.02.2021. На підставі вказаного, експерт робить висновок про те, що цей файл дійсно створений 11.02.2021. Однак, в тій же таблиці наявні графи: «Внутр. создан», з якої вбачається дата 06.10.2014, а також графа: «Сгеаtіоп», з якої вбачається аналогічна дата 06.10.2014, відтак, незрозуміло, чому експерт вважає датою створення файлу саме 11.02.2021.
		-    11.02.2021 вказаний файл під час складання протоколу НСРД був скопійований, і саме під час копіювання його, у властивостях файлу з`являється дата 11.02.2021 - це дата копіювання файлу, і аж ніяк не свідчить про дату його створення. У вказаному можна переконатися шляхом копіювання будь-якого документа із мережі Інтернет, і у вказаному випадку датою створення файлу буде саме дата копіювання файлу;
		-    на ст. 15 висновку вказано, що інформація з веб-сторінки, яка містить дані щодо користувача « ОСОБА_16 » піддавалася зміні 03.04.2017 о 20:03:24+3. Вказаний висновок експерт робить із скріншоту - зображення 15 на арк.14. Дійсно, на вказаному скріншоті в графі уа:modified (1 зазначено дату 2017-04-03, однак чи це остання дата внесення змін до профілю не відомо, оскільки в графі уа:lastLoggedIn (11п вказана дата 2022-11-18, тобто у зазначений профіль, навіть на день складення висновку дослідження, продовжує заходити користувач та його використовувати.
		Відтак, вказаний висновок дослідження і за формою, і за змістом суд визнає неналежним та недопустимим доказом.
		Щодо наданого стороною захисту консультативного висновку від 08.02.2023 р., (т. 4 а.с. 165-183), наданого стороною захисту суд зазначає наступне:
		-    вказаний документ не є доказом у провадженні, оскільки не є висновком експертизи, отриманий в поза процесуальний спосіб, в порушення вимог ст.332 КПК України, оскільки під час судового розгляду експертиза проводиться лише за ухвалою суду;
		-    вказаний документ, як і відповідь на адвокатський запит, не може бути визнаний доказом в розумінні ч.2 ст.84 КПК України, якою регламентовано процесуальні джерела доказів, оскільки не є висновком експертизи, а лише висновком дослідження, при складанні такого висновку особа не досліджувала оригінали матеріалів провадження та матеріалів НСРД, а лише їх копії, надані захисником, виготовлені у невідомий спосіб на невідомому обладнанні.
		-    крім того, стороною захисту надається спеціалісту копія висновку експерта №22/4кт-46 від 18.11.2022, який судом на даний час також не визнано належним та допустимим доказом, і який також отриманий в позапроцесуальний спосіб (арк.1, 2). Тому будь-які висновки спеціалістів, складені на основі зазначеного висновку експерта, також будуть автоматично неналежним та недопустимим доказом (доктрина «плодів отруйного дерева»);
		-    щодо неналежної, на думку спеціаліста, ідентифікації диску для лазерних систем зчитування, як додатку для протоколу НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 11.02.2021, варто відзначити, що чинний КПК України не зобов`язує слідчого зазначати у протоколах серійні номера диску чи, застосовуючи стороннє програмне забезпечення, встановлювати його хеш суми. Більше того, не зрозуміло яким чином спеціаліст приходить до такого висновку, не досліджуючи сам диск, оскільки такий йому ніхто не надавав;
		-    щодо відсутності у списку завантажених файлів - файлу із назвою «Штатка 3 МСБ 4ОМСБр станом на 05.2017», то варто відзначити, що в протоколі жодним чином не вказано про те, що при завантаженні/зберіганні відповідних файлів, їм присвоювалися ті ж самі назви, які відображені на скріншотах протоколу, тому у списку завантажених файлів і відсутній документ із такою назвою. Натомість, у списку завантажених файлів наявний документ із назвою «3_baaat.xlsx», який в подальшому і оглядався слідчим, та в якому і міститься штатний розпис бойовиків, де наявне прізвище ОСОБА_4 
		-    у висновку спеціаліста (арк.17) констатовано, що зміни (модифікація) до файлу із назвою «3_baaat.xlsx» здійснювалися 11.02.2021 о 11:57:58 за Київським часом, тобто за 2 с. до того, яка такий файл був збережений чи завантажений. Вказане свідчить про те, що за такий короткий проміжок часу (2 с.) неможливо внести будь-які зміни до тексту самого файлу, вставити їх у потрібне місце, зберегти у самому файлі та в подальшому зберегти на диск чи пам`ять комп`ютера. Відтак, це спростовує версію сторони захисту, що до штатного розпису бойовиків навмисне внесли дані ОСОБА_4 .?
		Відтак, вказаний висновок дослідження і за формою, і за змістом суд також визнає неналежним та недопустимим доказом.
		Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 суд критично ставиться до його показань про те, що він не має відношення до вчинення вказаного злочину, оскільки обвинувачений відмовився конкретно пояснити у суді де він перебував та чим займався у період з березня 2017 року по березень 2018 року, тобто в період інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України. Суд вважає що надання таких показів суду та відмова від надання показів є способом захисту обвинуваченого ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. 
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України доведена повністю.
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі докази по справі, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч.3 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив дії, які виразилися в участі у терористичній організації, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України, за якою і слід кваліфікувати його дії. 
		В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.
		Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, згідно характеристики з місця проживання характеризується позитивно, має на утриманні мололітніх дітей.
		Обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		При цьому,суд враховуєположення ч.ч.1,2ст.50КК України,згідно яких,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. 
		Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статі, за якою кваліфіковано його дії, з конфіскцією усього особистого майна.
		Дискреційні повноваження суду - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		Отже, при призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. 
		За висновком суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту взяття під варту, а саме з 30.06.2021 року.
		До вступу вироку у законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 слід залишити у виді тримання під вартою.
		Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути наступні судові витрати: 
		- за проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, експертизи відеозвукозапису № 3147/3148 від 09.00.2021 року, кошти в сумі 6864,40 грн. (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 40 коп). адреса: 79024 м Львів, вул. Липинського, буд. 54, код ЄДРПОУ 23272864. Код отримувача 250І0100, р/р НОМЕР_4 , в ДКС України, м. Київ.
		- за проведення судово-портретної експертизи Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України № СЕ-19/114-2 /12151ФП віл 23.09.2021 р. вул. Конюшинна, 24, м. Львів, 79040, кошти в сумі 4118,88 грн. (чотири тисячі сто вісімнадцять гривень 88 коп.) Одержувач згідно довідки ГУК Львів/Львівська тг/24060300. Код отримувача 38008294, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) UА 728999980313090115000013933.
		Речові доказипо справі-.мобільнийтелефон марки«Vivo»ІМЕІ 1: НОМЕР_5 ,ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ,в якомузнаходиться сімкартка оператора«Київстар» № НОМЕР_7 ,сім карткаоператора «Водафон»№ НОМЕР_8 та карткапам`яті МікроСД  об`ємом 8 Gb, мобільний телефон марки «Meizu» ІМЕІ 1: НОМЕР_9 , ІМЕІ 2: НОМЕР_10 , в якому знаходиться сім картка оператора «Водафон» № НОМЕР_11 , жорсткий магнітний диск «Seagate» об`ємом 500 Gb s\n NAODD725, - слід конфіскувати в дохід держави.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України та обрати йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 слід рахувати з 30.06.2021 року.
		До вступу вироку у законну силу запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 - залишити у виді тримання під вартою.
		Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави вартість експертизи відеозвукозапису № 3147/3148 від 09.00.2021 року, в розмірі 6864,40 грн. 00 коп. (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.): проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз адреса: 79024 м Львів, вул. Липинського, буд. 54, код ЄДРПОУ 23272864. Код отримувача 25010100, р/р UА468201720313231001201002902, в ДКС України, м. Київ.
		Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави кошти в сумі 4118,88 грн. (чотири тисячі сто вісімнадцять гивень 11 коп.) за проведення судово-портретної експертизи Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України № СЕ-19/114-2 /12151ФП віл 23.09.2021 р.
		Речові доказипо справі-мобільний телефонмарки «Vivo»ІМЕІ 1: НОМЕР_5 ,ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ,в якомузнаходиться сімкартка оператора«Київстар» № НОМЕР_7 ,сім карткаоператора «Водафон»№ НОМЕР_8 та карткапам`яті МікроСД  об`ємом 8 Gb, мобільний телефон марки «Meizu» ІМЕІ 1: НОМЕР_9 , ІМЕІ 2: НОМЕР_10 , в якому знаходиться сім картка оператора «Водафон» № НОМЕР_11 , жорсткий магнітний диск «Seagate» об`ємом 500 Gb s\n NAODD725, - конфіскувати в дохід держави.
		Апеляційна скарга на вироксуду може бути подана протягомтридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львоваз підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...