Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 447/789/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.
Дата набрання законної сили: 17.04.2023
Номер судового провадження: 51-1073км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020140250000382

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2023 року 
		м. Київ
		Справа № 447/789/21
		провадження № 51-1073км23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                        ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання                                        ОСОБА_4 ,
		за участю: 
		прокурора                                                                            ОСОБА_5 
		засудженого (відеоконференція)                                   ОСОБА_6 ,
		захисників (відеоконференція)                                       ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		представника потерпілих (відеоконференція)            ОСОБА_9 ,
		потерпілих (відеоконференція)                                       ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140250000382, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаїв Львівської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 ККУкраїни.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Миколаївський районний суд Львівської області вироком від 21 липня 2022 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
		Стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 500 000 грн. моральної шкоди кожному. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Згідно з вироком неповнолітній ОСОБА_6 28 листопада 2020 року, приблизно о 22.20 год., керуючи автомобілем "Ford Escort", реєстраційний номер НОМЕР_1 , без реєстраційних документів та посвідчення водія, яке не отримував, рухаючись по дорозі Миколаїв-Городок у напрямку до м. Городок, при проїзді ділянки в с. Ричагів Миколаївського району (на даний час Стрийського району) Львівської області, поблизу шиномонтажу, що по вул. Л. Українки, 2А, грубо порушив вимоги Р.1 п. п.1.5, 1.10; Р. 2     п. п. 2.1.а), б), ґ), 2.3.6) Р.10 п. п. 10.1; Р. 12 п. п. 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, з моменту виявлення небезпеки для руху не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості свого транспортного засобу шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування аж до повної його зупинки, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив дорогу зліва направо по напрямку руху автомобіля, та зник з місця події. Внаслідок цього неповнолітній ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.
		Львівський апеляційний суд ухвалою від 07 грудня 2022 року апеляційні скарги захисників задовольнив частково, вирок щодо ОСОБА_6 змінив, постановив вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. 
		На підставі положень ст. 75 КК України апеляційний суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та поклав обов`язки, визначені ст. 76 КК України. Заставу у розмірі 45 400 грн апеляційний суд вирішив повернути ОСОБА_13 . В решті вирок залишив без зміни.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_9 в інтересах потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. 
		Зазначає, що апеляційний суд, змінюючи вирок і звільняючи ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, дав поверхневу оцінку конкретним обставинами справи. 
		Зокрема, на думку представника потерпілих, апеляційний суд безпідставно визнав  обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття, оскільки засуджений під час досудового розслідування своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнавав, в суді першої інстанції від надання показань відмовився і просив його виправдати. Й надалі у апеляційних скаргах сторона захисту просила виправдати ОСОБА_6 за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
		Зазначене, на думку представника потерпілих, свідчить про відсутність критичної оцінки та осуду своїх протиправних дій з боку засудженого. Про те, що ОСОБА_6 розкаюється та шкодує, останній зазначив лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 07 грудня 2022 року.
		Крім цього, адвокат ОСОБА_9 вказує, що апеляційним судом достатньою мірою не враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та тяжкі наслідки у виді смерті людини. З огляду на викладене вважає застосування положень ст. 75 КК України щодо ОСОБА_6 неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Прокурор у касаційній скарзі також просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Вважає, що судом апеляційної інстанції при звільненні ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання не в повній мірі враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та наслідки у виді смерті людини. Також прокурор ставить під сумнів щирість каяття ОСОБА_6 , яке обвинувачений виявив лише в суді апеляційної інстанції.
		Зазначені обставини, на думку прокурора, свідчать про безпідставне застосування до засудженого положень ст. 75 КК України щодо звільнення його від відбування покарання.
		Крім цього, прокурор вказує, що апеляційний суд, звільнивши неповнолітнього ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, визначив йому іспитовий строк тривалістю 3 роки, чим допустив порушення вимог ст. 104 КК України щодо максимальної можливої тривалості іспитового строку для неповнолітніх. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор, потерпілі та їх представник підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити.
		Засуджений та захисники заперечували проти задоволення касаційних скарг.
		Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в поданих касаційних скаргах не оспорюються.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно з положеннями ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Як убачається з вироку, при призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції за відсутності обставин, які обтяжують покарання, визнав обставинами, які його пом`якшують, неповнолітній вік обвинуваченого, ставлення батьків до керування транспортним засобом неповнолітнім без посвідчення водія, часткове визнання вини у вчиненні правопорушення. 
		При цьому суд також взяв до уваги, що обвинувачений не зробив спроб примиритись із потерпілими, вибачитись перед ними, на досудовому слідстві свою вину не визнавав, в судовому засіданні шкодував лише про те, що зміг би уникнути аварії, за умови керування транспортним засобом у світлу пору доби.
		Також суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів; інформацію в досудовій доповіді органу пробації щодо можливості виправлення ОСОБА_6 без позбавлення чи обмеження волі; дані про особу обвинуваченого, який на момент вчинення правопорушення був неповнолітнім, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, та дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді реального позбавлення волі на строк, наближений до мінімуму санкції.
		З урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, думки потерпілих місцевий суд не знайшов підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України. 
		Разом з цим, задовольняючи апеляційні скарги зі змінами захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції свого рішення щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України належним чином не мотивував, зокрема не обґрунтував підстав, з яких дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
		Колегія суддів погоджується з доводами касаційних скарг представника потерпілих та прокурора, що, мотивуючи своє рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд без надання відповідної оцінки та належного обґрунтування обмежився лише перерахуванням даних про особу ОСОБА_6 , які вже були враховані судом першої інстанції, і зазначив про визнання обвинуваченим вини та щире каяття.
		При цьому колегія суддів враховує, що щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, має вказувати на справжнє засудження свого діяння, визнання його антисуспільного характеру, про що мають свідчити і об`єктивні дані щодо поведінки такої особи, ставлення до вчиненого, аспектів відшкодування шкоди тощо. В той же час суд апеляційної інстанції, посилаючись у своєму рішенні на щире каяття обвинуваченого, не зазначив, у чому саме воно полягало. 
		Зокрема, перевіряючи матеріали кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_6 вину визнавав частково. Зазначав лише, що шкодує про те, що сів за кермо транспортного засобу, у вчиненому не каявся. 
		У поданих апеляційних скаргах сторона захисту просила скасувати вирок суду першої інстанції і виправдати ОСОБА_6 , й лише 12 жовтня 2022 року сторона захисту подала до суду зміни до апеляційних скарг, в яких зазначали про визнання обвинуваченим вини. 
		Таким чином доводи касаційних скарг прокурора та представника потерпілих колегія суддів вважає обґрунтованими, а висновки апеляційного суду про щире каяття ОСОБА_6 і можливість його виправлення без відбування покарання -невмотивованими. 
		З урахуванням викладеного ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене та постановити законне й справедливе судове рішення відповідно вимог ст. 419 КПК України.
		У разі підтвердження такого ж обсягу обвинувачення й за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України потрібно вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. 
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.  
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,                               є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                               ОСОБА_2                                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...