Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 720/912/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2023. Зареєстровано: 22.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.
Дата набрання законної сили: 21.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/720/102/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023260000000041

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		21.04.2023 
		 
		Справа № 720/912/23
		Провадження № 1-кп/720/102/23
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		21 квітня 2023 року                                  Новоселицький районний суд Чернівецької області
		 
		в складі: головуючого судді ОСОБА_1 
		з участю секретаря ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченої ОСОБА_4 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження № 22023260000000041 від 25 січня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, із середньо-спеціальною освітою, працюючої медсестрою в реанімації Чернівецької обласної клінічної лікарні, заміжньої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-2 ч. 1 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, термін дії якого неодноразово продовжено та який діє на теперішній час.
		З 24 лютого 2022 року з метою протидії агресії російської федерації, Офіс Президента України, Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних сил України та інші уповноважені органи, щоденно через засоби масової інформації, закликали населення України не поширювати в соціальних Інтернет мережах інформацію про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України
		Однак, 06 січня 2023 року ОСОБА_4 , перебуваючи на відрізку автодороги Н-03 сполученням «Житомир - Чернівці», в с. Бояни Чернівецького району Чернівецької області стала очевидцем переміщення військової техніки, а саме броньованих автофургонів «KIRPI», у зв`язку із чим переслідуючи умисел направлений на поширення інформації щодо переміщення Збройних Сил України, за допомогою відеокамери свого мобільного телефону марки - «Google» моделі «Pixel 3» здійснила відеофіксацію переміщення озброєння та особового складу підрозділу Збройних Сил України, що рухався по вказаному відрізку автодороги.
		В подальшому ОСОБА_4 маючи доступ до власного аккаунту під псевдонімом « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (електронна адреса сторінки ІНФОРМАЦІЯ_2 ) опублікувала вищевказаний відео файл у загальнодоступній соціально-орієнтованій мережі «ТікТок».
		В результаті чого, доступ до інформації про переміщення озброєння та особового складу підрозділу Збройних Сил України по відрізку автодороги Н-03 сполученням « Житомир  Чернівці », в с. Бояни Чернівецького району Чернівецької області, яка не розміщувалася у відкритому доступі Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України та іншими уповноваженими органами, після публікації користувачем ОСОБА_4 під псевдонімом « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у загальнодоступній соціально-орієнтованій мережі «ТікТок», отримало широке коло осіб, а саме 177 тисяч користувачів переглянуло дане відео, 5001 користувач вподобав дане відео, було залишено 65 коментарів і здійснено 100 збережень, також даний відеоматеріал набув широкого поширення в групах загальнодоступних соціально-орієнтованих мережах.
		Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 114-2 ч. 1 КК України, тобто поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів територією України, тобто такої інформації, яка не розміщувалась (не поширювалась) у відкритому доступі Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України або в офіційних джерелах країн-партнерів, вчинене в умовах воєнного стану.
		Обвинувачена ОСОБА_4 винною себе визнала повністю і показала, що 06 січня 2023 року перебувала на відрізку автодороги Н-03 сполученням «Житомир - Чернівці», в с. Бояни Чернівецького району, де стала свідком переміщення по дорозі озброєння та особового складу підрозділу Збройних Сил України. Не в повній мірі усвідомивши відповідальність за свої дії, не передбачивши можливі негативні наслідки, за допомогою відеокамери свого мобільного телефону, вона здійснила відеофіксацію переміщення озброєння та особового складу підрозділу Збройних Сил України, що рухався по вказаному відрізку автодороги, та в подальшому поширила вказане відео у загальнодоступній соціально-орієнтованій мережі «ТікТок». У вчиненому щиро розкаялась. 
		Враховуючи, що обвинувачена свою вину визнала повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорюються. 
		Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина обвинуваченої в поширенні інформації про направлення, переміщення броньованих автофургонів «KIRPI» та розміщені відеофайлу про їх переміщення у загальнодоступній соціально-орієнтованій мережі «ТікТок» повністю доведена та її дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 114-2 ч. 1 КК України, а саме як поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів територією України, тобто такої інформації, яка не розміщувалась (не поширювалась) у відкритому доступі Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України або в офіційних джерелах країн-партнерів, вчинене в умовах воєнного стану. 
		При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		З системного аналізу кримінального закону випливає, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Положеннями ч. 2 ст. 50 КК встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Слід зазначити, що призначене судом покарання має відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливати з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Суд приймає до уваги молодий вік обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, працює медичної сестрою реанімації Чернівецької ОКЛ, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. 
		Суд відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої її щире каяття, яке виразилось у тому, що вона повністю визнала свою вину та щиро жалкує про скоєння нею злочину, засуджує свою протиправну поведінку та в процесі судового розгляду справи дала правдиві показання, які посприяли органам правосуддя встановити істину по справі.
		Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
		За вказаних обставин, в порядку ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої добровільне перерахування нею коштів в сумі 10000 гривень на допомогу Української Армії, що в умовах воєнного стану має значення з метою зміцнення Збройних Сил України. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено. 
		З досудової доповіді органу пробації від 20 квітня 2023 року, складеної в порядку ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачену, вбачається, що імовірність вчинення обвинуваченою повторного правопорушення середня, ризик небезпеки її для суспільства також оцінюється як середній. Зважаючи на поведінку обвинуваченої, її спосіб життя, морально-духовний стан, уповноважений орган пробації вважає доцільним виправлення обвинуваченої без позбавлення волі, оскільки вона не становить високої небезпеки для суспільства. 
		З огляду на те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачена не уникала, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченої за період кримінального провадження, а також те, що вона є особою молодого віку, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються за місцем проживання, вину повністю визнала та у вчиненому щиро розкаялася, активно посприяла розкриттю злочину та добровільно перерахувала кошти на допомогу Української Армії, й те, що обставин, котрі обтяжують покарання, у справі не встановлено, суд визнає дані обставини винятковими та вважає, що мінімальна міра основного покарання за ч. 1 ст. 114-2 КК України не відповідає особі обвинуваченої, а вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, у зв`язку із чим, керуючись ст. 69 ч. 1 КК України приходить до висновку про доцільність переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 114-2 ч. 1 КК України, а саме у виді штрафу, який є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		При визначенні суми штрафу суд виходить з роз`яснень, викладених у п. 2 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7, відповідно до яких, призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.
		За вказаних обставин, виходячи з принципів індивідуалізації та справедливості, а також загальних засад призначення покарань визначених в ст.ст. 50, 65 КК України, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та майнового стану обвинуваченої, яка працевлаштована та має стабільний заробіток, суд приходить до висновку про призначення їй основного покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неподаткових мінімумів громадян. 
		Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а наявні судові витрати по справі відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню в дохід держави з обвинуваченої. 
		Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-2 ч. 1 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити їй покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.
		Речовий доказ по справі - мобільний телефон марки - «Google» моделі «Pixel 3», який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів управляння СБ України в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_4 , знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 лютого 2023 року. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи по справі в розмірі 1887 (одної тисячі вісімсот вісімдесят сім) гривень 80 копійок. 
		На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів через райсуд з моменту його проголошення. 
		 
		 
		Суддя                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...