Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/1959/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 20.04.2023. Зареєстровано: 22.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.
Дата набрання законної сили: 20.04.2023
Номер судового провадження: К/9901/42215/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 квітня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 120/1959/21-а
		адміністративне провадження № К/9901/42215/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Жука А.В., 
		суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,  
		розглянувши в порядку письмового провадження справу №120/1959/21-а
		за позовом  ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, про визнання дій протиправними стягнення коштів, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 (у складі головуючого судді Віятик Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 (головуючий суддя - Капустинський М.М., суддів: Сапальова Т.В. Смілянець Е.С.),
		ВСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		1.  У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вінницької обласної прокуратури, в якій просив:
		- визнати протиправними дії Вінницької обласної прокуратури, яка відповідно до ст. 52 КАСУ з 11.09.2020 є правонаступником прокуратури Вінницької області, щодо неналежного розрахунку, а
		саме невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного ч. 3 ст. 81 Закону
		України «Про прокуратуру» за період з 01.07.2015 по 29.12.2020.
		- стягнути з Держави України в особі Вінницької обласної прокуратури на його користь матеріальну
		шкоду у вигляді не отриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положенням п. 26 розділу VI «Прикінцеві та
		перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з
		01.07.2015 по 29.12.2020 в сумі 946 422,83 грн.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом керівника Вінницької обласної прокуратури № 643-к від 24.12.2020 позивача звільнено з посади прокурора Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
		Позивач зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 визнано
		таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26
		розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статі 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014
		року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		На переконання позивача, різниця між фактично нарахованим посадовим окладом та посадовим окладом, який передбачений Законом України "Про прокуратуру", за період з липня 2015 року по грудень 2020 складає 946 422,83 грн, що зумовило звернення його до суду із даним позовом з огляду на протиправність дій відповідача.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 в задоволенні позову відмовлено.
		4. Судом першої інстанції вказано на те, що Рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийняте 26.03.2020, тому право на отримання заробітної плати у розмірі, виходячи із визначеного законом розміру посадового окладу, виникає з дня прийняття Рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020.
		5. Суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що з 26.03.2020, дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України, нарахування та виплата заробітної плати має провадитися в розмірах, встановлених статтею 81 Закону № 1697-VІІ (зі змінами), не зважаючи на положення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX).
		6. Судом зазначено що відповідач не уповноважений самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплачувати йому заробітну плати у вищому розмірі. 
		7. Крім того, реалізація приписів  ст. 81 Закону України "Про прокуратуру"  була неможливою без внесення відповідних змін до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України та  Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Однак такі зміни з незалежних від відповідача причин не вносились.
		8. Суд першої інстанції врахував, що з часу набрання чинності  Законом № 1697-VII  розміри посадових окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет Україна на відповідний рік, а видатки на реалізацію положень  ст. 81 Закону № 1697-VII  не передбачались, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у нього правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці працівників органів прокуратури у розмірах інших, ніж це було передбачено вказаними нормативно-правовими актами.
		9. Саме  Закон України "Про прокуратуру"  (зі змінами, внесеними  Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX), а не  Бюджетний кодекс України  (норма якого була визнана неконституційною) передбачав оплату праці працівників місцевих прокуратур відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505  в спірний період після прийняття  Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 за № 6-р/2020. Водночас оплата праці прокурорів окружних прокуратур буде здійснюватися з дня початку їх роботи.
		10. Отже, позивач звільнений 29.12.2020, тоді як окружні прокуратури розпочали свою роботу 15.03.2021. Відтак суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що позивач не набув права на отримання заробітної плати відповідно до норм ч. 3 ст. 81 Закону № 1697-VII також після 26.03.2020.
		11. Суд першої інстанції зазначає, що з огляду на викладене суд доходить висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати у спірний період з 01.07.2015 по 29.12.2020 відповідач діяв правомірно і підстав для визнання протиправними його дій (бездіяльності) немає.
		12. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду рішення першої інстанції скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Вінницької обласної прокуратури (прокуратури Вінницької області) щодо не нарахування ОСОБА_1 заробітної плати з розміру посадового окладу визначеного ч.3 ст.81 Закону України "Про прокуратуру". 
		Зобов`язати Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за період з 27.03.2020 року по 29.12.2020 року (день звільнення), виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст.81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахуванням податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після втрати чинності окремими положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України внаслідок визнання таких положень неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) (з 26.03.2020) позивачу заробітна плата нараховувалась відповідно до положень Постанови №505, а не відповідно до положень статті 81 Закону №1697-VІІ (зі змінами).
		14. За висновком суду апеляційної інстанції відмова Вінницької обласної прокуратури у проведенні перерахунку заробітної плати позивача за період з 26.03.2020 по 29.12.2020 відповідно до статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами) є протиправною.
		15. Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що правові наслідки Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 не можуть застосовуватись до правовідносин, які мали місце до 26.03.2020.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури.
		16. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, у листопаді 2021 року Вінницькою обласною прокуратурою подано касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №120/1959/21-а.
		17. У касаційний скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану судову постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
		18. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховного Суду, який викладено постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 640/3667/18 та від 07.05.2020 у справі № 802/1179/16-а, а саме стосовно того, що органи прокуратури не наділені правом самостійно встановлювати посадові оклади для працівників чи здійснювати їх перерахунок, у розмірах інших, аніж ті, які були передбачені у кошторисах на відповідні роки.
		19. Крім цього відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування норми права у правовідносинах про зобов`язання обласної прокуратури провести нарахування та виплату позивачу неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами).
		20. Відповідач зазначає, що Законом №113-IX передбачено застереження, яким визначено, що до дня переведення прокурорів до обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата їх праці здійснюється відповідно до Постанови №505.
		21. На думку скаржника, при наданні правової оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами, які виникли після Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 щодо нарахування  та виплати заборгованості по заробітній платі позивачу за період з 27.03.2020 по 29.12.2020, судом попередньої інстанції не враховано, що позивач не займав посаду прокурора обласної або окружної прокуратури відповідно до положень статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами).
		22. Відповідач наголошує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що у Вінницької обласної прокуратури були відсутні будь-які невиконанні обов`язки фінансового характеру перед позивачем, що свідчить, на думку скаржника, про нерозуміння судами предмету спору у частині задоволення позовних вимог та ігнорування особливостей застосування законодавства про оплату праці прокурора на час здійснення заходів із реформування органів прокуратури.
		Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
		23. Касаційна скарга Вінницької обласної прокуратури до Верховного Суду надійшла 22 листопада 2021 року.
		24. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021  для розгляду справи №120/1959/21-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		25. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вінницької обласної прокуратури на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		26. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Вінницької обласної прокуратури про зупинення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №120/1959/21-а.
		27. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2023 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		28. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 22.02.1999 по 29.12.2020 працював в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки, наявної в матеріалах справи.
		29. Відповідно до наказу Вінницької обласної прокуратури від 24.12.2021 за № 643-к позивача звільнено з посади прокурора Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29.02.2021.
		30. Позивач 22.02.2021 звернувся до Вінницької обласної прокуратури із запитом про надання інформації щодо виплаченої йому за час служби в органах прокуратури заробітної плати та копій окремих документів, пов`язаних з цим питанням.
		31. Листом від 01.03.2021 за № 21-1736-н Вінницька обласна прокуратура надала позивачу інформацію щодо складу його заробітної плати за запитуваний період з 01.01.2015 по 29.12.2020, а також відомості, на підставі яких нормативно-правових актів здійснювалося нарахування надбавок та премій працівникам органів прокуратури Вінницької області за цей період. До листа відповідач додав копії розрахункових листів по виплаченій заробітній платі за 2015-2020 роки.
		32. Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із діями Вінницької обласної прокуратури щодо нарахування та виплати йому заробітної плати у період з 01.07.2015 по 29.12.2020 із застосуванням Постанови № 505, звернувся до суду з даним позовом.
		ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		33. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		34. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		35. Спірні правовідносини у цій справі склалися щодо правомірності нарахування та виплати позивачу заробітної плати у період з 01.07.2015 по 29.12.2020.
		36. Разом з цим, з урахуванням вимог касаційної скарги Вінницької обласної прокуратури, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення у цій справі в частині задоволення позовних вимог, а саме щодо правомірності дій нарахування та виплати заробітної плати позивачу у період з 27.03.2020 року по 29.12.2020.
		37. В касаційній скарзі відповідач зазначає, що предметом спору, є зокрема:
		- визнання протиправними дії Вінницької обласної прокуратури щодо не нарахування позивачу заробітної плати з розміру посадового окладу визначеного ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;
		- зобов`язання обласної прокуратури нарахувати ОСОБА_2 заробітну плату за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 (день звільнення), виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахуванням податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
		38. Щодо доводів відповідача про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 640/3667/18 та від 07.05.2020 у справі № 802/1179/16-а, колегія суддів зазначає наступне.
		39. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, в тому числі питання, пов`язані із соціальним та матеріально-побутовим забезпеченням прокурора та інших працівників органів прокуратури, визначені Законом № 1697-VII, який набрав чинності з 15.07.2015.
		40. Частиною дев`ятою статті 81 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		41. У постановах від 18.03.2020 у справі № 640/3667/18 та від 07.05.2020 у справі № 802/1179/16-а   Верховний Суд зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.
		42. Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена Постановою №505 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 763 і від 09.12.2015 №1013).
		43. Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону №1697-VII доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
		44. Однак, Кабінет Міністрів України вказаного не здійснив, тоді як реалізація положень Закону №1697-VII є неможливою без внесення відповідних змін як до Постанови № 505, так і до Бюджетного кодексу України й законів про Державний бюджет України на відповідні періоди щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.
		45. Зміни до Постанови № 505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами про Державний бюджет України на відповідні періоди не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону №1697-VII.
		46. У вказаних постановах від 18.03.2020 у справі № 640/3667/18 та від 07.05.2020 у справі №802/1179/16-а суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідач (орган прокуратури) не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
		47. Отже, Верховний Суд наголошує, що оскільки відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом №1697-VII, дії Вінницької обласної прокуратури при нарахуванні позивачу заробітної плати відповідно до вимог Постанови №505 в межах визначених видатків є правомірними.
		48. Стосовно порушеного скаржником питання щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо зобов`язання обласної прокуратури провести нарахування та виплату позивачу неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу, передбаченого частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами) з 27.03.2020 по 29.12.2020, Верховний Суд зазначає таке.
		49. Судом встановлено, що після відкриття касаційних проваджень у цій справі, Верховним Судом сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 81 Закону №1697-VII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 щодо прокурорів, які не пройшли атестацію у період проведення заходів реформування прокуратури, запроваджених Законом №113-ІХ, зокрема у постановах від 26.05.2022 року у справі №540/1268/21, від 14.07.2022 у справі №240/1984/21, від 14.07.2022 у справі №160/13767/20, від 18.08.2022 у справі № 200/2499/21-а.
		50. При цьому Верховний Суд зауважує, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон №1697-VII (у редакції Закону №113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019), у частині першій статті 81 якого закріплено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		51. При цьому слід зазначити, що Законом № 113-ІХ запроваджено реформування системи органів прокуратури та до статті 81 внесені зміни, зокрема частини третю - п`яту викладено в такій редакції: «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».
		52. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин (зокрема, у період з 27.03.2020 по 29.12.2020) у цій справі діяла нова редакція статті 81 Закону №1697-VII.
		53. Разом з цим, у постанові від 14.07.2022 у справі №160/13767/20 Верховний Суд зазначив, що сам Закон №113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.
		54. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
		55. Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. 
		56. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону №113-IX, здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
		57. Системний аналіз приписів Закону №113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто, до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови №505, яка була чинною у спірний період, водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону 1697-VII.
		58. Разом з цим Верховний Суд зазначає, що за приписами статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		59. Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII, які набрали чинності з 01.01.2015) встановлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру», застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		60. Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
		61. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII (зі змінами), внесеними Законом №113-ІХ.
		62. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.
		63. Тобто вказані обставини (факт проходження або непроходження атестації та факт переведення) є ключовими для правильного вирішення спірних правовідносин, адже саме ці факти висвітлюють правомірність або неправомірність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу заробітної плати у відповідності до Постанови №505.
		64. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-ІХ.
		65. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21, від 14.07.2022 у справі № 240/1984/21, від 26.09.2022 у справі № 460/1354/21, від 06.10.2022 у справі № 420/20711/21, від 10.11.2022 у справі № 160/10050/21, від 29.11.2022 у справі № 460/1675/21.
		66. Стосовно застосування Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ (зі змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового    державного соціального страхування, необхідно зазначити, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому Рішенні (абзац одинадцятий підпункту 2.2 пункту 2), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Конституції України, має визначатися виключно законом.
		67. Отже, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного закону України, яка водночас відповідно до іншого Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р(II)/2020 вказує на те,  що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
		68. Слід звернути увагу, що Конституція України, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема,    від 21.09.2021 у справі №160/6204/20, від 13.10.2021 у справі №560/4176/19, від 26.11.2021 у справі №200/14545/19-а та інших, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні та стосувалося без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати в органах прокуратури.
		69. Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 стосується приписів статті 81 Закону №1697-VІІ (зі змінами), офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України та пов`язане    з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів, а тому застосування статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами) у редакції Закону №113-ІХ без обмежень у  цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).
		70. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача звільнено з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII. 
		71. Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II  Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Уряду України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови №505.
		72. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №826/18228/16, від 14.09.2021 у справі №320/1874/19, від 14.07.2022 у справі №160/13767/20, від 11.08.2022 у справі №120/3931/21-а, від 08.09.2022 у справі №360/931/21, від 10.11.2022 у справах №160/2916/21, №160/10050/21, №420/20708/21, від 24.11.2022 у справі №440/7526/21.
		73. А відтак суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Вінницької обласної прокуратури у ненарахуванні та невиплаті позивачу заробітної плати у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 відповідно до вимог статті 81 Закону №1697-VІІ (зі змінами) та наявність правових підстав для зобов`язання останнього провести перерахунок та виплату заробітної плати позивача за цей період.
		74. Натомість суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав про задоволення позовних вимог. 
		75. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		76. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України). 
		77. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених  статтею 341  цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		78. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених  статтею 341  цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		79. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даних касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, в результаті чого суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення частини позовних вимог. Водночас судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права. Таким чином судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції яке відповідає Закону.
		80. З урахуванням зазначеного, з огляду на вимоги касаційної скарги Вінницької обласної прокуратури, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		81. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись ст.  242, 341,  345, 349, 351, 355,  356,  359 КАС України, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури задовольнити частково.
		2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №120/1959/21-а скасувати.
		3. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі №120/1959/21-а  залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується. 
		 
		..................................
		 
		..................................
		 
		..................................
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк,   
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...