Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/4155/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2023.
Дата набрання законної сили: 19.04.2023
Номер судового провадження: 61-13154ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		19 квітня 2023 року  
		м. Київ
		 
		справа № 712/4155/20
		провадження № 61-13154 св 22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., 
		Коломієць Г. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		представник позивача - адвокат Чакалов Роміс Костянтинович,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Європа», 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чакалова Роміса Костянтиновича, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2022 року у складі судді Троян Т. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду 
		від 24 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., 
		Нерушак Л. В., Новікова О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Європа» 
		(далі - ТОВ «Глобал Спірітс Європа», товариство) про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання нарахування заробітної плати та її стягнення, відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з березня 2020 року працював на посаді директора складу ТОВ «Глобал Спірітс Європа». Згідно 
		з наказом роботодавця від 02 квітня 2020 року № 23-К, про що зроблено запис у трудовій книжці, його було звільнено з посади директора складу ТОВ «Глобал Спірітс Європа» за грубе порушення трудових обов`язків 
		на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. 
		Позивач уважав наказ незаконним, оскільки він не був суб`єктом, який підпадає під дію вказаної норми КЗпП України. Він займав посаду директора складу, тобто не був керівником підприємства чи відокремленого підрозділу. 
		Він не знав, за яке одноразове грубе порушення трудових обов`язків його було звільнено, з відповідними актами чи результатами службового розслідування роботодавець його не ознайомив, пояснення у нього з цього приводу не відбиралися. 
		Крім того, при звільненні йому не вручено копію наказу про звільнення, письмову довідку про розрахунок. Ці документи роботодавець не надав 
		і на його письмовий запит. 
		Указував, що такими діями роботодавець завдав йому моральної шкоди, 
		розмір якої він оцінив у 30 000,00 грн, яка полагала у у погіршенні його здоров`я та душевного стану, він став роздратованим, пригнічем, 
		що провокувало конфлікти з його оточуючими. Такі зміни в його житті викликали необхіднисть вжиття додаткових зусиль для відновлення нормальних життєвих зв`язків.
		З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: скасувати наказ ТОВ «Глобал Спірітс Європа» про його звільнення, поновити його 
		на посаді директора складу товариства, зобов`язати роботодавця нарахувати та виплатити йому середню заробітну плату за час вимушеного 
		прогулу й стягнути з товариства на його користь моральну шкоду 
		у розмірі 30 000,00 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спірних правовідносинах звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 
		частини першої статті 41 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства. 
		Суд першої інстанції врахував, що протоколом № 323-Н наради 
		за результатами проведення розслідування від 26 березня 2020 року зафіксовано, що ОСОБА_1 заступником комерційного директора Федорцем С. А. було оголошено акт службового розслідування 
		від 26 березня 2020 року № 4-Р, відібрано пояснення щодо обставин, зазначених в акті, згідно з якими ОСОБА_1 визнав, 
		що розповсюджував інформацію, яка складала комерційну таємницю підприємства третій особі, самостійно пред`явив для членів комісії свою переписку третьою особою на мобільному телефоні.
		Суд першої інстанції, надавши оцінку поданим сторонам доказам, вказав, що позивач займав посаду директора складу, тобто відокремленого підрозділу ТОВ «Глобал Спірітс Європа», тому підпадав під дію пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, так як з керівником відокремленого підрозділу можна розірвати трудовий договір з ініціативи власника 
		на підставі вказаної норми права.
		Крім того, районний суд указав про те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач є членом первинної профспілкової організації, створеної на підприємстві відповідно до вимог Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2022 року залишено без змін. 
		Суд апеляційної інстанції, застосувавши відповідні норми КЗпП України, 
		ГК України, ЦК України, врахувавши судову практику Верховного Суду України й Верховного Суду, погодився з висновками суду першої інстанції 
		по суті вирішення спору, оскільки ОСОБА_1 , директор складу 
		товариства, який підписав договірне зобов`язання про нерозголошення комерційної таємниці, здійснював розголошення комерційної таємниці підприємства та контактував із третіми особами в особистих інтересах, 
		і з ним може бути розірвано трудовий договір з ініціативи власника 
		на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Апеляційний суд надав оцінку доводам апеляційної скарги про відсутність 
		у матеріалах справи наказу роботодавця від 02 квітня 2020 року № 23-К 
		про звільнення позивача, вказавши, що ТОВ «Глобал Спірітс Європа» звернулося до правоохоронних органів із заявою про притягнення позивача 
		до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтею 357 КК України (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння 
		ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем 
		або їх пошкодження), статтею 190 КК України (шахрайство), оскільки ОСОБА_1 викрав свою особову справу, в якій знаходилися відповідні документи, у тому числі, наказ від 02 квітня 2020 року № 23-К 
		про припинення з позивачем трудових відносин.
		Тобто відповідачем доведено, що у нього відсутні документи, які стосуються звільнення з роботи позивача, з незалежних від нього обставин.
		При цьому позивачем долучено до позовної заяви копію трудової книжки, 
		в якій, на аркуші 8, зроблено запис про його прийняття на роботу на посаду директора складу та про звільнення з посади.
		Указану трудову книжку отримано позивачем 02 квітня 2020 року, у день звільнення із займаної посади, про що свідчить його підпис у книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них. 
		Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку посиланням апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутній акт службового розслідування 
		від 27 березня 2020 року, який зазначений в протоколі № 23-Н наради 
		за результатами проведення розслідування від 26 березня 2020 року, зазначив, що у вказаному протоколі допущено описку у даті акта, оскільки він датований 26 березня 2020 року. Крім того, зі змісту протоколу можливо встановити, що саме акт від 26 березня 2020 року № 4-Р про результати розслідування обставин розголошення позивачем відомостей, що містять комерційну таємницю ТОВ «Глобал Спірітс Європа», був предметом розгляду на нараді.
		Апеляційний суд погодився з доводами позивача про наявність порушень норм процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції 
		(не фіксувалися судові засідання технічними засобами, не велися протоколи судових засідань, не розглянуто клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву). Разом із цим, такі порушення не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення 
		(частина третя статті 376 ЦПК України) й вони не вплинули на результат розгляду справи по суті.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, 
		представник ОСОБА_1 - адвокат Чакалов Р. К., просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до Верховного Суду 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу 
		із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву 
		на касаційну скаргу.
		У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не врахували правові висновки Верховного Суду у подібних справах.
		Позивач не міг бути звільнений на підставі пункту 1 частини першої 
		статті 43 КЗпП України, так як він не був керівником відокремленого підрозділу роботодавця. Склад ТОВ «Глобал Спірітс Європа», директором якого був позивач, є структурним підрозділом товариства, 
		а не відокремленим структурним підрозділом юридичної особи.
		Суди попередніх інстанцій врахували докази, надані відповідачем 
		до відзиву на позовну заяву. Відзив було подано з пропуском строку 
		й відповідач заявляв відповідне клопотання про його поновлення. 
		Проте, суд першої інстанції не постановив ухвалу про поновлення строку для подання відзиву, вказане процесуальне питання не вирішувалося судом належним чином, тому районний суд не мав права враховувати відзив 
		і подані до нього докази. 
		При цьому суд апеляційної інстанції врахував докази, які не були подані відповідачем у суді першої інстанції. 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Глобал Спірітс Європа», в якому вказується, що судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими. 
		Вважає, що суди зробили обґрунтований висновок про правомірність звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 41 
		КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу)).
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права 
		чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених 
		частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката 
		Чакалова Р. К., задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального 
		чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд 
		і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси 
		у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який 
		не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право 
		на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової 
		і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
		Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
		Так, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, 
		що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, 
		що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
		Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору 
		у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог 
		статті 43 цього Кодексу.
		Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 
		КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.
		За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання 
		на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18).
		Крім того, подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18 (провадження № 61-3286св21), від 28 липня 2022 року у справі 
		№ 216/3852/20 (провадження № 61-2822св22).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені 
		в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Як роз`яснено судам у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, 
		у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, 
		чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору 
		за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим 
		ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила 
		і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, 
		суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
		Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду 
		від 29 червня 2022 року у справі № 554/897/21 (провадження 
		№ 61-13017св21).
		Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України 
		за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися 
		з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 
		149 КЗпП України.
		Так, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку 
		з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. 
		Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		Положення статті 149 КЗпП України зобов`язують до прийняття рішення 
		про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків витребувати у нього письмові пояснення. Не можна звільнити 
		за порушення, яке вже потягнуло застосовування інших видів дисциплінарних стягнень.
		Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду: від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18), 
		від 22 січня 2020 року у справі № 607/25677/18 (провадження 
		№ 61-18430св19), від 09 квітня 2021 року у справі № 489/3510/19 (провадження № 61-17336св20).
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 з березня 2020 року працював на посаді директора складу ТОВ «Глобал Спірітс Європа».
		12 березня 2020 року ОСОБА_1 підписав договірне зобов`язання про нерозголошення комерційної таємниці (а. с. 121-122, т. 1) та додаток 
		до нього (а. с. 123-124, т. 1) з переліком відомостей, що становлять комерційну таємницю, чим зобов`язався суворо дотримуватися відомостей, віднесених до комерційної таємниці, а саме: відомості про плани продажів продукції, відомості про обсяги продажів продукції; відомості про регіони збуту продукції, застосовувані підприємством методи; відомості 
		про ринкову стратегію; про плани розширення або згортання виробництва; відомості про факти проведення нарад, про дилерську мережу, перспективи розвитку кон`юнктури; плани інвестиційної діяльності тощо.
		Згідно з умовами договірного зобов`язання про нерозголошення комерційної таємниці, зокрема пункту 2, розголошення комерційної таємниці, втрата її носіїв, передача третім особам, публікація без згоди підприємства, а також використання для заняття будь-якою діяльністю, 
		що як конкретна дія може завдати шкоди підприємству, тягне кримінальну, адміністративну, цивільно-правову або іншу відповідальність відповідно 
		до діючого законодавства України.
		18 березня 2020 року на адресу товариства надійшов лист № 19/л-юв 
		від товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», в якому зазначено, що ОСОБА_1 із 02 грудня 2013 року по 11 березня 2020 року працював на посаді директора філії вказаного товариства. 17 березня 2020 року внутрішнім службовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_1 розголошував інформацію, 
		що містить комерційну таємницю товариства представникам конкурентів 
		їх компанії, чим завдав збитки (а. с. 112, т. 1).
		Наказом роботодавця від 02 квітня 2020 року № 23-К у зв`язку із грубим порушенням трудового законодавства ОСОБА_1 звільнено 
		на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Підставою для його звільнення був акт службового розслідування 
		від 26 березня 2020 року №4-Р (а. с .119-120, т. 1).
		Указаним актом встановлено, що ОСОБА_1 зі свого робочого комп`ютера, як директор складу ТОВ «Глобал Спірітс Європа», заходив 
		на вебпортал внутрішньої аналітики та комерційної діяльності товариства 
		у розділ «Київ-VIP», де міститься інформація про плани продажів, асортимент та кількість продукції, інформація про об`єми продажів в літрах та гривнях, передбачувані договори, що будуть укладені в майбутньому, відомості про ринкову стратегію відповідача, ефективність комерційної діяльності, регіони збуту продукції, дилерську мережу відповідача, систематизовані відомості про замовників, порядок та форми розрахунків за договорами тощо. 
		Без згоди ТОВ «Глобал Спірітс Європа» ОСОБА_1 робив скріншоти сторінок із порталу внутрішньої аналітики і комерційної діяльності товариства, на яких містилася вищевказана інформація, та передавав 
		їх по електронній пошті, мобільному додатку «Whats App» третій особі - ОСОБА_2 , потім їх видаляв. 
		Тобто позивач повідомив третій особі відомості, що містили комерційну таємницю, з метою особистого збагачення. 
		За наслідками службового розслідування комісія прийшла до висновку 
		про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
		Згідно з протоколом 323-Н наради за результатами проведення розслідування від 26 березня 2020 року під час наради, на якій обговорювалися результати вказаного службового розслідування, 
		був присутній ОСОБА_1 (а. с. 131-132, т. 1).
		Протоколом зафіксовано, що ОСОБА_1 заступником комерційного директора Федорцем С. А. було оголошено вищевказаний акт службового розслідування, відібрано пояснення щодо обставин, зазначених у ньому, згідно з якими ОСОБА_1 визнав, що розповсюджував вищевказану інформацію, яка складає комерційну таємницю підприємства третій особі, самостійно пред`явив для членів комісії свою переписку 
		з цією особою на мобільному телефоні.
		Уповноважена особа ТОВ «Глобал Спірітс Європа» 23 квітня 2020 року звернулася до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом розголошення позивачем інформації, яка відноситься до комерційної таємниці підприємства 
		(а. с. 143-145, т. 1).
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд першої інстанції, 
		з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, правильно встановивши характер спірних правовідносин, характер проступку та обставини, за яких він був вчинений, його наслідки, дійшов обґрунтованого висновку про те, 
		що ОСОБА_1 здійснив розголошення комерційної таємниці підприємства, порушив взяті на себе договірні зобов`язання 
		про нерозголошення комерційної таємниці, вчинив одноразове грубе порушення трудових обов`язків, що призвело до негативних наслідків 
		для підприємства.
		Судами попередніх інстанцій надано правову оцінку Положенню 
		про відокремлений підрозділ - склад товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Європа» у м. Черкаси, яке затверджено рішенням загальних зборів товариства від 13 листопада 2019 року, застосовано відповідні норми ГК України, досліджено основні завдання складу товариства та інші питання, пов`язані з його діяльністю, й зроблено обґрунтовані висновки про те, що склад є відокремленим підрозділом відповідача і з його керівником може бути розірвано трудовий договір 
		з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Таким чином, у роботодавця були правові підстави для застосування відносно позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Верховним Судом.
		Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу й те, що відповідачем доведено відсутність у нього документів, які стосуються звільнення 
		з роботи позивача, у тому числі наказу про звільнення, з незалежних 
		від нього обставин. 
		Відповідач звертався до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення (а. с. 153-156, т. 1), в якій вказано, 
		що ОСОБА_1 викрав свою особову справу, в якій знаходилися відповідні документи, у тому числі наказ про його звільнення.
		Разом із цим, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позивачем долучено до позовної заяви копію трудової книжки, в якій містяться дані про його прийняття на роботу на посаду директора складу ТОВ «Глобал Спірітс Європа» та про звільнення з посади на підставі пункту 1 
		частини першої статті 41 КЗпП України (а. с. 14-18, т. 1).
		При цьому вказану трудову книжку позивач отримав у день звільнення, 
		що підтверджується його підписом у книзі обліку руху трудових книжок 
		і вкладишів до них (а. с. 140-141, т. 1). 
		Указане спростовує доводи позивача про те, що він не отримав трудову книжку у день свого звільнення. 
		Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на що, на думку заявника касаційної скарги, апеляційний суд не відреагував, Верховний Суд зазначає наступне.
		Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку відповідним доводам позивача, погодився з тим, що судом першої інстанції безпідставно не фіксувалися судові засідання технічними засобами, не велися протоколи судових засідань, не розглянуто клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. 
		Проте, апеляційний суд також зазначив, що з ухвалених судом першої інстанції судових рішень вбачається, що районним судом заслуховувалася думка учасників справи, а вказані процесуальні порушення не можуть бути підставами для скасування судового рішення, так як вони не вплинули 
		на правильний результат розгляду справи по суті.
		Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду.
		Судові рішення судів попередніх інстанцій є правильними по суті 
		й законними, а тому не можуть бути скасованими з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).
		Учасники справи мали можливість й реалізували свої процесуальні права під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів по суті вирішення спору, вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються Верховним Судом. 
		При цьому питання щодо поновлення на роботі вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи. Водночас, у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права та встановлено всі фактичні обставини справи й враховано доводи сторін. 
		Зроблені судами висновки по суті вирішення спору узгоджуються 
		з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 
		ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, а судова практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та сформованою.
		У зв`язку з цим, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги 
		на неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду. 
		Верховний Суд наголошує, що у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести 
		до неправильного вирішення справи. 
		Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 
		ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку 
		як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, 
		а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони 
		не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться 
		до незгоди з висновками судів і переоцінки доказів, що у силу вимог 
		статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, 
		на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані 
		судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом 
		не здійснюється.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чакалова Роміса Костянтиновича, залишити без задоволення.
		Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               Д. Д. Луспеник
		Б. І. Гулько
		Г. В. Коломієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...