Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8948/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2023. Зареєстровано: 24.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.04.2023Справа №  910/8948/22
		За позовом Фонду державного майна України
		до Головного управління держгеокадастру у м. Києві та Київській області
		третя особа Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівер-Буд" м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "СітіБудСервіс" м. Києва
		про скасування наказу,
		Суддя Паламар П.І.
		Секретар судового засідання Божко Д.О.
		Представники: 
		від позивача: Хайновський О.О.,
		від відповідача: Шевчук-Мельниченко О.П.,
		від третіх осіб: 1. не з`явився, 2., 3. Іванов О.В.
		 
		СУТЬ СПОРУ :
		 
		у вересні 2022 року Фонд державного майна України звернувся в суд з указаним позовом до Головного управління держгеокадастру у м. Києві.
		Ухвалою суду від 11 квітня 2023 р. відповідача Головне управління держгеокадастру у м. Києві замінено його правонаступником Головним управлінням держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
		Позивач зазначав, що на підставі акту приймання-передачі від 20 грудня 2019 р. цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі-третя особа 1.) передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до сфери управління Фонду державного майна України.
		3 липня 2020 р. йому стало відомо про те, що Головним управлінням Держземагентства у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі-відповідач), було видано наказ № 21/0/13-14 від 31 жовтня 2014 р. "Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою".
		Цим наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (загальною площею 44,0615 га по проспекту Правди навпроти перетину з проспекту Василя Порика у м. Києві, кадастровий номер 8000000000:91:066:0096 та 7,9883 га на масиві № 3 відділення "Центральне" у м. Києві, кадастровий номер 8000000000:85:227:0300), які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі-третя особа 1.), змінено цільове призначення із земель сільськогосподарського призначення державної власності, наданих для ведення сільськогосподарської діяльності на землі житлової та громадської забудови для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови.
		Вказував, що Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи на той час не були наділені повноваженнями на розпорядження та зміну цільового призначення земель сільськогосподарського призначення.
		Посилаючись на те, що спірним наказом про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою незаконно відчужено земельну ділянку, без згоди землекористувача та уповноваженого органу управління майном, такий наказ прийнятий відповідачем з порушенням вимог ст. 149 ЗК України, ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" позивач просив задовольнити позов, указаний наказ визнати протиправним та скасувати.
		Також просив покласти на відповідача понесені ним витрати з оплати судового збору.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність прийнятого ним наказу вимогам чинного на той час законодавства. Також заявив про сплив строку позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.
		У процесі розгляду до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі-третя особа 1.), Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівер-Буд" (далі-третя особа 2.), Товариство з обмеженою відповідальністю "СітіБудСервіс" (далі-третя особа 3.).
		Третя особа 1 у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце його проведення повідомлена в установленому порядку.
		Треті особи 2., 3. у письмових поясненнях на позовну заяву, їх представники у судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Пояснили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівер-Буд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СітіБудСервіс" здійснюють забудову земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:91:066:0096 (частину 9,7 га), 8000000000:85:227:0300 (частину 7,9883 га) та 8000000000:91:066:0096 (44,0615 га), цільове призначення яких змінено із сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови на підставі спірного наказу. Також вказували, що 19 вересня 2012 р. та 5 березня 2013 р. між третіми особами 1. та 2., 1 та 3. були укладені інвестиційні договори відповідно №№ 0804-2-ІД/08 та 0503-ІД/13. Указані договори було погоджено Міністерством аграрної політки та продовольства України, яке на той час було уповноваженим органом управління третьої особи 1.
		Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України у відсутності представника третьої особи 1., за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
		Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб 2., 3., розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
		Судом встановлено, що Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" засновано на основі державної власності.
		Станом на жовтень 2014 року Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" входило до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому.
		20 грудня 2019 р. цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до сфери управління позивача Фонду державного майна України.
		Це підтверджується наявним у матеріалах справи статутом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 687 від 26 листопада 2013, актом приймання-передачі від 20 грудня 2019 р., поясненнями позивача, які не заперечені іншими учасниками справи.
		Рішенням Київської міської державної адміністрації № 891 від 21 квітня 1998 р. Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на праві постійного користування було надано земельну ділянку загальною площею 50,4525 га на масиві № 3 відділення "Центральне" у м. Києві.
		Станом на жовтень 2014 року за Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на праві постійного користування перебували земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:227:0300 та 8000000000:85:227:0303 (відповідно загальними площами 7,9883 га та 3,3865 га на масиві № 3 відділення "Центральне" у м. Києві), 8000000000:91:066:0096 (загальною площею 44,0615 га по проспекту Правди навпроти перетину з проспекту Василя Порика у м. Києві), цільове призначення - для ведення сільськогосподарської діяльності.
		Вказані обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи державним актом на право постійного користування землею, витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та визнається сторонами.
		Також встановлено, що 31 жовтня 2014 р. Головним управлінням Держземагентства у м. Києві видано наказ № 21/0/13-14 "Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою".
		Цим наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (загальною площею 44,0615 га по проспекту Правди навпроти перетину з проспекту Василя Порика у м. Києві, кадастровий номер 8000000000:91:066:0096 та 7,9883 га на масиві № 3 відділення "Центральне" у м. Києві, кадастровий номер 8000000000:85:227:0300), які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі-третя особа 1.), змінено цільове призначення із земель сільськогосподарського призначення державної власності, наданих для ведення сільськогосподарської діяльності на землі житлової та громадської забудови для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови.
		Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявною у матеріалах справи копією вищевказаного наказу.
		Заявлені позивачем вимоги стосуються правомірності видачі відповідачем наказу № 21/0/13-14 від 31 жовтня 2014 р. "Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою".
		Спірні правовідносини з приводу повноважень на розпорядження та зміни цільового призначення земель врегульовані ЗК України, Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого указом Президента України № 455 від 11 квітня 2011 р. (далі-Положення) в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 79 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
		Відповідно ч. 1 ст. 9, ч. 4 ст. 122 ЗК України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади. 
		Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Отже, на момент зміни цільового призначення земельної ділянки повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених ЗК України, крім випадків, визначених ч. 8 ст. 122 цього Кодексу, належало центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та його територіальним органам.
		Пунктом 1, п.п. 61 п. 4, п. 7 Положення на той час було передбачено, що органом уповноваженим передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб було Державне агентство земельних ресурсів України, яке діяло безпосередньо через утворені ним територіальні органи.
		Територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України, який здійснював реалізацію повноважень Держземагентства України на території м. Києва, в т.ч. і щодо передачі в межах міста земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб на підставі п.п. 1, 3 та 4.33 Положення про Головне управління Держземагентства у м. Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від10 травня 2012 р., було Головне управління Держземагентства у м. Києві.
		Згідно п. 8 Положення про Головні управління Держземагентства у м. Києві та м. Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10 травня 2012 р., Головне управління у межах своїх повноважень було уповноважене видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.
		Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин органом, який уповноважений передавати у власність чи користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території м. Києві, а отже і розпоряджатися ними, було Головне управління Держземагентства у м. Києві.
		Доводи позивача з цього приводу суперечать вимогам чинного на той час законодавства, тому є необґрунтованими.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 186 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
		Як слідує з матеріалів справи проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні третьої особи 1., цільове призначення яких було змінено із земель сільськогосподарського призначення державної власності на землі житлової та громадської забудови було погоджено висновками Головного управління Держземагентства у м. Києві, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого входило Державне підприємство.
		Це підтверджується наявними у матеріалах справи вищевказаними висновками Головного управління Держземагентства №№ 24-26-0.3-5854/2-14 від 29 жовтня 2014 р., Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10580/0/01/09-14 від 29 жовтня 2014 р., 10445/0/12-1/09-14 від 27 жовтня 2014 р., листом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 37-31-1-13/15338 від 8 жовтня 2014 р.
		Доводи позивача з цього приводу суперечать зібраним доказам та встановленим судом обставинам, тому є безпідставними.
		Отже, наказ № 21/0/13-14 від 31 жовтня 2014 р. "Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою" був виданий уповноваженим органом Головним управлінням Держземагентства у м. Києві, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок погоджено у встановленому чинним законодавством порядку.
		Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Аналогічні положення закріплені ч. 2 ст. 4 ГПК України, за змістом якої юридичні та фізичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
		Оскаржуваний позивач наказ Головного управління Держземагентства у м. Києві за своєю правовою природою є правочином, що змінив статус та умови користування згаданими у ньому земельними ділянками.
		У розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України правом на оскарження оспорюваного правочину наділені його сторони, а також інші заінтересовані особи.
		Позивач не є стороною спірного правочину, оскільки внаслідок такого вчинення обсяг його земельних прав не змінився.
		Звернення в суд з указаним позовом обґрунтоване Фондом державного майна України наявністю у нього повноважень органу управління державним майном, яке перебуває у віданні та користуванні Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", тобто землекористувача спірних земельних ділянок.
		При цьому, на час ухвалення оскаржуваного наказу такі повноваження позивачу не належали, управління державним майном третьої особи 1. здійснювало Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке і погодило зміну цільового призначення спірної землі.
		Убачається, що зміна цільового призначення спірних земельних ділянок стосується обсягу земельних прав третьої особи 1.
		Проте позивач як орган управління майном останнього у силу вимог чинного законодавства не наділений права звертатися до суду за захистом прав та інтересів державного підприємства поза відносинами представництва.
		Враховуючи наведене, у позові відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.
		Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.
		Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		у позові Фонду державного майна України відмовити.
		Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
		 
		Повне судове рішення складене 21 квітня 2023 року.
		 
		 
		Суддя господарського суду міста Києва                                                               П.І.Паламар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...