Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/2627/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2023.
Дата набрання законної сили: 06.04.2023
Номер судового провадження: 51-2063км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62020170000000728

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П
		ОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 квітня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 619/2627/20
		провадження № 51-2063км22
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої                                                  ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника - адвоката                              ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),      
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                            № 62020170000000728,за обвинуваченням 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя     АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості, і
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця і жителя  АДРЕСА_3 , зареєстрованого за тією ж адресою, такого, що не має судимості,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		 
		 
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. За вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 20 серпня 
		2021 року ОСОБА_8 і ОСОБА_9 визнано невинуватими та виправдано за 
		ч. 2  ст. 364 КК за недоведеністю в їх діяннях складу кримінального правопорушення.
		2. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Харківської митниці Державної митної служби України про стягнення солідарно з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на користь держави 465 837,70 грн залишено без розгляду.
		3. ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обвинувачувалися органом досудового слідства у  зловживанні службовим становищем, з метою одержання іншою фізичною особою неправомірної вигоди у вигляді ухилення від сплати штрафу, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
		4. Так, згідно з обвинувальним актом головні державні інспектори відділу митного оформлення ОСОБА_8  і ОСОБА_9 за попередньою змовою під час виконання службових обов`язків на території відділу митного оформлення «Гоптівка» митного посту «Магістральний» Харківської митниці ДФС, що на 38-й км траси «Харків-  Бєлгород» у Дергачівському районі Харківської області, з особистих мотивів, з метою одержання ОСОБА_10 неправомірної вигоди у вигляді несплати                                 465 837,70 грн штрафу за незаконне без декларування перевезення 09 листопада                   2019 року о 20:12 через державний кордон України у бік Російської Федерації мікроавтобусом Volkswagen Transporter (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) товарів на суму 465 837,70 грн (за офіційним курсом 17 154,03 Євро). Обвинувачені умисно усупереч вимогам посадової інструкції, ч. 7 ст. 345, ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст. 494, ст. 472 Митного кодексу України (далі - МК) провели лише візуальний огляд мікроавтобуса, не здійснивши його митного контролю в повному обсязі та умисно не вжили заходів, направлених на виявлення митних правопорушень і запобігання переміщенню через митний кордон України товарів, що підлягають обов`язковому письмовому декларуванню, а також не вжили заходів для притягнення    ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності. З метою надання можливості безперешкодному переміщенню вказаного транспортного засобу, товарів і предметів, що в ньому переміщувалися через митний кордон України, ОСОБА_9 на контрольному талоні для проходження по «зеленому коридору», який використовується виключно для переміщення через митний кордон особистих речей громадян і товарів в обсягах, що не підлягають обов`язковому письмовому декларуванню та/або оподаткуванню, проставив штамп «ХММ Гоптівка» про проведення огляду мікроавтобуса VolkswagenTransporter (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та про відсутність у ньому товарів, що підлягають обов`язковому письмовому декларуванню, після чого ОСОБА_8 вніс відповідну інформацію про водія і цей транспортний засіб до системи АСМО «Інспектор», а також проставив відбиток особистої номерної печатки № 411 на контрольному талоні для проходження прикордонного та митного контролю по смузі руху «зелений коридор», чим завершив митне оформлення.
		5. Унаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_8 і ОСОБА_9 громадянин ОСОБА_10 одержав неправомірну вигоду у вигляді ухилення від сплати штрафу, чим державі було спричинено збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету України 465 837,70 грн, що більше, ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.
		6. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, викладені в обвинувальному акті стосовно обвинувачення ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , не знайшли свого об`єктивного підтвердження, у зв`язку з чим виправдав кожного з них на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не доведено, що в їх діяннях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.
		7. Харківський апеляційний суд ухвалою від 14 грудня 2021 року залишиввиправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 без змін.
		 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		8. Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК, оскільки апеляційний суд, не перевірив і не дав вичерпних, переконливих відповідей на всі доводи апеляційної скарги прокурора щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог статей 22, 89, 94 КПК і невідповідності його висновків про виправдання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 фактичним обставинам справи, не зазначив підстав, на яких визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою. Зокрема, прокурор указує на те, що апеляційний суд не відповів на апеляційні доводи сторони обвинувачення про розгляд справи судом першої інстанції за наявності обставин, які викликали сумнів у його об`єктивності та неупередженості, що стало підставою для неодноразових заяв про відвід судді, які всупереч вимогам закону суд не задовольнив. Також прокурор зазначає, що апеляційний суд не дав належної відповіді на апеляційні доводи про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги докази сторони захисту та відхилив докази сторони обвинувачення, які могли б істотно вплинути на його висновки щодо винуватості обвинувачених, не дослідив усіх доказів у провадженні в їх сукупності, не дав їм повної, всебічної та об`єктивної оцінки, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, які перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого рішення. Звертає увагу прокурор на те, що суд апеляційної інстанції не проаналізував досліджених місцевим судом доказів, не надав їм власної оцінки і не мотивував належним чином свого рішення щодо законності визнання судом першої інстанції значної частини доказів у кримінальному провадженні недопустимими. 
		 
		 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		9. Прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. 
		 
		10. Захисник виправданих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора. У судовому засіданні він просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		 
		11. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
		 
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
		12. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		13. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		14. При цьому ч. 1 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		15. У касаційній скарзі прокурор указує на істотне порушення кримінального процесуального закону, яке допущено судом апеляційної інстанції, а саме на порушення вимог статей 94, 370, 419 КПК щодо необхідності всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження для прийняття відповідного процесуального рішення, а також обов`язковості зазначення в ухвалі суду апеляційної інстанції підстав, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		 
		Мотиви Суду
		16. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		17. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
		18. Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		19. Зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.
		20. Так, здійснюючи перегляд кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив викладені в ній доводи, у тому числі й щодо безпідставності виправдання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , незаконності визнання ряду доказів недопустимими, покладення в основу вироку доказів, наданих стороною захисту, та відхилення доказів сторони обвинувачення,які аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, та, погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками і мотивами прийнятого судом рішення, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується також касаційний суд. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК, у ній наведено підстави, на яких апеляційну скаргу прокурора визнано такою, що не підлягає задоволенню, та докладні мотиви прийнятого судом рішення.
		21. Апеляційний суд визнав, що суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, під час розгляду провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши передбачений ч. 2 ст. 22 КПК принцип змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив усі, представлені сторонами докази без виключення, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.
		22. Зокрема, апеляційний суд указав на те, що суд першої інстанції обґрунтував своє рішення аналізом усіх доказів, зібраних у кримінальному провадженні, у тому числі тих, які надала сторона обвинувачення, зокрема, показань обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 ,                     ОСОБА_13 ,ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , а також ряду письмових доказів.
		 
		23. Як правильно зазначив апеляційний суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не наведено достатніх доказів винуватості, вчинення обвинуваченими злочину поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і стороною обвинувачення не пропонується.
		 
		24. Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК.
		 
		25. Для кваліфікації злочину за ст. 364 КК необхідно встановити характер, зміст і обсяг повноважень, а також коло службових обов`язків, які визначають компетенцію службової особи та встановлюються відповідними нормативними актами.
		 
		26. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього злочину є вчинення його всупереч інтересам служби. Зазначена ознака вказує на те, що при вчиненні цього злочину завжди порушуються певні інтереси, яких службова особа повинна дотримуватись і охороняти.
		 
		27. Приймаючи рішення про невинуватість ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , місцевий суд звернув увагу на те, і з цим погодився суд апеляційної інстанції, що п. 2 Типової технологічної схеми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 451 від 21 травня 2012 року, передбачено здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів виключно митними органами відповідно до законодавства вибірково у формах та обсязі, що визначені на підставі результатів системи управління ризиками (далі - СУР). У п. 13 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 684 від 31 липня 2015 року (далі - Порядок № 684) вказано, що контроль із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до ст. 337 МК, може бути автоматизованим, неавтоматизованим та комбінованим. Під час здійснення контролю із застосуванням СУР використовуються інструменти, зазначені у п. 11 цього розділу. Автоматизований контроль із застосуванням СУР здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі АСУР. Неавтоматизований контроль із застосуванням СУР здійснюється у випадках, коли оцінка ризику в конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів не може бути здійснена автоматизовано. Комбінований контроль із застосуванням СУР полягає в поєднанні автоматизованого та неавтоматизованого контролю із застосуванням СУР. Таргетинг належить до комбінованого контролю із застосуванням СУР. Під час розроблення заходів із управління ризиками перевага надається автоматизованому та комбінованому контролю із застосуванням СУР. Згідно з п. 14 Типової технологічної схеми № 451 митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються смугами руху, позначеними символами зеленого кольору («зелений коридор»), у пункті пропуску здійснюється у спрощеному порядку, з однією зупинкою автомобільного транспортного засобу на смузі руху та, як правило, без виходу з нього водія і пасажирів.
		 
		28. Апеляційний суд небезпідставно погодився з висновком суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що 
		09 листопада 2019 року о 20:12 під час проведення митного контролю та митного оформлення мікроавтобусу Volkswagen Transporter (реєстраційний номер  НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_10 обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_9 були зобов`язані застосувати саме неавтоматизований спосіб контролю із застосуванням СУР і повинні були провести візуальний митний огляд вказаного транспортного засобу з фіксацією його результатів.
		 
		29. Положення Типової технологічної схеми № 451 та Порядку № 684, а також відповідні посадові інструкції не передбачають обов`язку ОСОБА_8 і                    ОСОБА_9 постійно здійснювати неавтоматизований контроль для визначення додаткових митних процедур під час проведення митного контролю транспортних засобів і товарів, які слідують через «зелений коридор».
		 
		30. Крім того, службове зловживання є злочином із матеріальним складом, об`єктивна сторона якого включає істотну шкоду або тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. Тяжкі наслідки можуть бути інкриміновані винному лише за наявності причинного зв`язку між його діянням (дією чи бездіяльністю) і настанням зазначених наслідків. 
		 
		31. Для наявності цього зв`язку необхідно встановити: які саме службові обов`язки, покладені на особу; чи передували ці порушення заподіянню тяжких наслідків; чи створювали вони реальну можливість заподіяння цих наслідків; чи виявилися ці порушення необхідною умовою настання таких наслідків і чи викликали їх із неминучістю в конкретних умовах.
		 
		32. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відносяться до тих обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 92 КПК).
		 
		33. Суд апеляційної інстанції зауважив, що місцевий суд за результатами оцінки доказів правильно визнав висновок експерта № 324 від 19 травня 2020 року неналежним доказом, оскільки зазначеним висновком установлена загальна ринкова вартість вилученого у ОСОБА_10 майна, а не реальна шкода охоронюваним законом державним інтересам.
		 
		34. Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що «одержання неправомірної вигоди матеріального характеру у вигляді не сплати штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів за незаявлених за встановленою формою точних і достовірних відомостей про ці товари», тобто за ст. 472 МК, не може розцінюватись як спричинення реальних збитків державі, що є обов`язковою умовою для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 364 КК. 
		 
		35. Відповідно до ч. 1 ст. 464 МК штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов`язку сплатити до державного бюджету гроші в сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення. У справах про порушення митних правил, визначених ч. 2 ст. 522 МК, лише суд (суддя) може винести одну з постанов, передбачених ч. 1 ст. 527 МК:                  1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі. 
		 
		36. Апеляційний суд також звернув увагу на те, що стороною обвинувачення не надано відповідної постанови суду (судді), яка набрала законної сили, про притягнення                         ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності саме за ст. 472 МК і відповідно накладення на нього штрафу в розмірі 100 відсотків вартості недекларованих товарів.
		 
		37. Як правильно наголосив апеляційний суд, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, стороною обвинувачення не доведено причинного зв`язку між діяннями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і наслідками у вигляді матеріальних збитків.
		 
		38. Суб`єктивна сторона службового зловживання характеризується виною у формі прямого умислу. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета (одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи) та корисливий мотив. Такий мотив полягає у прагненні особи шляхом зловживання своїм службовим становищем одержати матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.
		 
		39. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність наявності корисливого мотиву, оскільки сторона обвинувачення не надала доказів того, що обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_9 були раніше знайомі з ОСОБА_22 і діяли в інтересах останнього з метою отримання ним неправомірної вигоди під час пропуску його автомобіля Volkswagen Transporter (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) за межі митної території України, що унеможливлює кваліфікацію дій за ст. 364 КК.
		 
		40. Відхиляючи доводи сторони обвинувачення про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги письмових доказів, які свідчили про вчинення ОСОБА_8 і                   ОСОБА_9 службового зловживання, апеляційний суд указав, що самі по собі письмові докази, які прокурор надав суду, та які суд першої інстанції дослідив, лише підтверджують факт виїзду з території України 09 листопада 2019 року о 20:12 мікроавтобусу Volkswagen Transporter (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_10 , але не свідчать про наявність складу інкримінованого правопорушення. 
		 
		41. Крім того, як зауважив апеляційний суд, показання свідка ОСОБА_10 про те, що приблизно о 05-06 годині 10 листопада 2019 року в пункті пропуску «Нєхотєєвка» (Російська Федерація) до нього під`їхав знайомий і перевантажив у його автомобіль сумки з куртками, не спростовані стороною обвинувачення. А знаданих прокурором письмових доказів, убачається, що 08 листопада 2019 року 
		ТОВ   «Смарт-Мода» (м. Москва, вул. Поштова Б, 55/59) відправило зазначений товар ОСОБА_10 .
		 
		42. За правовою позицією Верховного Суду, яка міститься у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17), при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 і 4  ст. 17 КПК, що передбачають:
		- ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом,
		-     усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		 
		43. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		 
		44. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		 
		45. З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції за встановлених фактичних обставин кримінального провадження та досліджених у судовому засіданні доказів дійшов правильного висновку, що прокурор не довів поза розумним сумнівом допустимими і  достатніми доказами факту вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачувалися                           ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , і виправдав кожного з них, є обґрунтованим і правильним.
		 
		46. Спростовуючи доводи прокурора щодо наявності сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_23 та безпідставності відмови в задоволенні заяви про його відвід, апеляційний суд зазначив, що передбачених ст. 75 КПК обставин, які б виключали участь судді у кримінальному провадженні, не встановлено, оскільки стороною обвинувачення не доведено факту близького спілкування чи іншого роду особистої прихильності судді ОСОБА_23 під час проходження служби у митних органах Харківської області з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що, враховуючи тривалий час, який минув з вказаних подій (понад 20 років), немає підстав сумніватися у безсторонності судді ОСОБА_23 .
		 
		47. Що стосується доводів прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив доказів, про повторне дослідження яких просила сторона обвинувачення, вони є неспроможними.  
		48. У контексті положень ч. 3 ст. 404 КПК при апеляційному перегляді у суду не виникає обов`язку досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. У ч. 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці ж докази в тому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. 
		 
		49. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо допустимості, належності й достатності доказів, які були предметом ретельного дослідження, у зв`язку з чим повторне дослідження вже встановлених обставин не було потрібно, а прокурор не довів протилежного.
		 
		50. Переконливих аргументів, які б ставили під сумнів наведені висновки апеляційного суду, касаційнаскарга не містить.
		 
		51. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б бути безумовною підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів не має підстав для задоволення касаційних вимог прокурора.
		 
		Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 - без зміни.
		 
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                           ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...