Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/2865/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2023. Зареєстровано: 26.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2023.
Дата набрання законної сили: 25.05.2023
Номер судового провадження: П/380/2894/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа № 380/2865/23
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 квітня 2023 року місто Львів
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючої-судді Мричко Н.І.,
		за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
		 
		представника позивача Буженка Ю.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої прикордонної застави Прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
		 
		встановив:
		 
		до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі  позивач) до Першої прикордонної застави Прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 (далі  Перша прикордонна застава), в якій позивач просив суд:
		- визнати протиправними дії Першої прикордонної застави Прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_1 (військова частина № НОМЕР_2 ) про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби;
		- зобов`язати Першу прикордонну заставу Прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_1 (військова частина № НОМЕР_2 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
		Ухвалою від 20.02.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		Ухвалою від 29.03.2023 суд задовольнив лопотання представника позивача та залучив до участі у справі співвідповідача НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі  НОМЕР_1 Прикордонний загін).
		06.04.2023 стороною позивача подано уточнення позовних вимог, згідно з якими позивач просить суд:
		- визнати протиправними дії НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби;
		- зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявність у позивача дружини з третьою групою інвалідності є підставою для звільнення його з військової служби відповідно до положень статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Таким чином, відповідач НОМЕР_1 Прикордонний загін протиправно відмовив позивачу у звільненні з військової служби.
		Представник НОМЕР_1 Прикордонного загону подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що вказана позивачем норма Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає як підставу для звільнення з військової служби наявність в тому числі дружини із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Таким чином, заявлені позовні вимоги є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.
		У судове засідання відповідачі явку представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Подали до суду заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.
		Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		Позивач проходить військову службу у Першій прикордонній заставі Прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ) за призовом під час мобілізації.
		Позивач звернувся до начальника Першої прикордонної застави Прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ) із рапортом від 25.01.2023, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абзацу п`ятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю дружини, якій встановлена третя група інвалідності.
		Цей рапорт позивача розглянуто на засіданні атестаційної комісії НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, за результатами чого позивачу відмовлено у звільненні з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується витягом з протоколу від 26.01.2023 №2.
		Вважаючи такі дії відповідача НОМЕР_1 Прикордонного загону протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
		 
		Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі  Закон України №2232-ХІІ).
		Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		У частині першій статті 2 Закону України №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону України №2232-ХІІ).
		Згідно з частиною шостою статті 2 Закону України №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Як видно з матеріалів справи, позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Першій прикордонній заставі Прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ), військове звання  солдат.
		Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 дружиною позивача є ОСОБА_2 , якій, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0752763 (дата огляду 25.09.2017), встановлено третю групу інвалідності довічно.
		Оцінюючи доводи сторін щодо наявності у позивача підстав для звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації у зв`язку з наявністю дружини, якій встановлена третя група інвалідності, суд враховує таке.
		Підстави для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації викладені у частині четвертій статті 26 Закону України №2232-ХІІ.
		У підпункті «г» пункту 1 частини четвертої статті 26 Закону України №2232-ХІІ передбачено сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) через які військовослужбовці, що проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби, зокрема, згідно з абзацом шостим цього підпункту  у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
		Здійснюючи тлумачення цієї норми права, суд висновує, що наявність у військовослужбовця: 1) дружини із числа осіб з інвалідністю та/або 2) одного із своїх батьків чи батьків дружини із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, слід розуміти як дві окремі обставини, які можуть існувати як порізно, так і одночасно. При цьому, застосування цих обставин, як підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби, законодавець розмежував за групою інвалідності, а саме: встановлення будь-якої групи інвалідності для дружини (чоловіка) військовослужбовця; встановлення І чи ІІ групи інвалідності для одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка).
		Заперечення відповідача про необхідність для звільнення за цією підставою у дружини військовослужбовця I чи II групи інвалідності були б слушними, якщо в абзаці шостому підпункту «г» пункту 1 частини четвертої статті 26 Закону України №2232-ХІІ після слів «наявність дружини (чоловіка)» не було словосполучення «із числа осіб з інвалідністю».
		Враховуючи проведену інтерпретацію та сформовані на її основі висновки, суд вважає, що дії НОМЕР_1 Прикордонного загону про відмову у звільненні позивача з військової служби суперечать положенню абзацу шостого підпункту «г» пункту 1 частини четвертої статті 26 Закону України №2232-ХІІ, а тому є протиправними.
		З приводу посилання представника відповідача на дискреційні повноваження щодо звільнення військовослужбовців зі служби, то суд вказує таке.
		У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		У зв`язку з наведеним, суд критично оцінює посилання представника відповідача на дискреційні повноваження відповідача в частині звільнення з військової служби, оскільки за наявності певних обставин (у спірних правовідносинах  інвалідність дружини військовослужбовця) у відповідача як суб`єкта владних повноважень немає права діяти на власний розсуд, останній повинен звільнити позивача зі служби за призовом під час мобілізації.
		Відтак з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень суд вважає за необхідне зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України звільнити позивача з військової служби.
		Поряд з цим, суд зауважує, що позов підлягає до часткового задоволення, адже після уточнення позовних вимог обраний позивачем спосіб захисту не стосується співвідповідача Першої прикордонної застави Прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ).
		 
		Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, то суд зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. При цьому, позивач не надав доказів та не навів обставин, які б давали суду підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення. У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково. 
		Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
		 
		Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		адміністративний позов задовольнити частково.
		 
		Визнати протиправними дії НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби.
		 
		Зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з військової служби.
		 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Судові витрати між сторонами не розподіляються. 
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
		Повне рішення суду складене 24 квітня 2023 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Мричко Н.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...