Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/7399/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2023. Зареєстровано: 26.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2023.
Дата набрання законної сили: 25.04.2023
Номер судового провадження: А/857/5070/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7399/22 пров. № А/857/5070/23
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого судді: Гудима Л.Я.,
		суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року, головуючий суддя  Костюкевич С.Ф., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 17.08.2020 року по 16.08.2022 року.
		В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що оскільки рішення суду про поновлення його на посаді виконане шляхом прийняття наказу лише 17.08.2022 року, то період з 17.08.2020 року по 16.08.2022 року є часом затримки в поновленні позивача на посаді, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 17.08.2020 року по 16.08.2022 року і цей розмір складає 750 548,48 грн.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року адміністративний позов задоволено частково; стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 18.08.2020 року по 16.08.2022 року у розмірі 705 907,05 грн (сімсот п`ять тисяч дев`ятсот сім гривень 05 копійок); в решті позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. 
		Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що затримка виконання судового рішення наявна лише тоді, коли у роботодавця існує обов`язок, проте він його не виконує з власної волі (без поважних причин). Відтак у спірних правовідносинах важливим є з`ясування періоду затримки виконання рішення суду, та з`ясування поважності причин такої затримки.
		На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.02.2020 року наказом МЮУ № 658/к «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ГТУЮ у Волинській області відповідно до пункту 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року у справі №140/4837/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13.02.2020 року № 658/к «Про звільнення» і наказ ГТУЮ у Волинській області від 14.02.2020 року №2/3 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області з 14.02.2020 року; стягнуто з ГТУЮ у Волинській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 136 696,36 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинські області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 28 872,80 грн. допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.06.2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 року у справі № 140/4837/20 скасовано, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 залишено в силі.
		17.08.2022 року МЮУ прийнято наказ № 3475/5 «Про поновлення», яким ОСОБА_1 поновлено з 14.02.2020 року на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області.
		Позивач, вважаючи, що має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення від 17.08.2020 року у справі № 140/4837/20, а саме за період з 17.08.2020 року по 16.08.2022 року, звернувся з цим позовом до суду.
		Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року у справі №140/4837/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області підлягало до негайного виконання, проте фактично виконане шляхом видання наказу Міністерства юстиції України від 17.08.2022 року №3475/5. Період затримки виконання вказаного рішення суду становить з 18.08.2020 року до 16.08.2022 року, що складає 483 робочі дні. Саме за цю кількість днів підлягає стягненню середній заробіток.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
		Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
		Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
		Отже, законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
		Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.
		Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
		Наведена правова позиція підтверджується також висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18.
		Отже, після прийняття Волинським окружним адміністративним судом рішення від 17.08.2020 року у відповідача, як роботодавця, виник обов`язок добровільно і негайно виконати це рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.
		Доказів негайного поновлення позивача на посаді відповідачем не надано.
		Враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
		Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
		Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
		Таким чином, згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі здійснюється незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
		Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019року у справі №802/1183/16-а та від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19.
		Стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
		Враховуючи викладене, відповідач не довів належними та допустимими доказами неможливість виконання рішення про поновлення позивача на посаді, а тому позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
		Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року в справі № 522/13736/15 та від 21.04.2021 року в справі № 461/1303/16, при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі було зазначено, що дані стягнення є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, тому такі стягнення були вірно визначені судами з центрального органу, який приймав рішення про незаконне звільнення, а не з організації, де особа працювала до звільнення (чи з її правонаступника) та отримувала заробітну плату.
		Аналізуючи в сукупності наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги частково є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
		Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
		Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі №140/7399/22  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов   В. В. Святецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...