Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/2534/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2023. Зареєстровано: 26.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2023.
Дата набрання законної сили: 25.05.2023
Номер судового провадження: 2/537/19/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 2/537/19/2023
		Справа № 537/2534/21
		 
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14.04.2023 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Дядечка І.І., за участі секретаря судового засідання Кірєєвої А.А., позивача - відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» - Пронякіна Є.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в режимі відео конференції цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про визнання договору банківського кредиту недійсним та страхування розторгнутими, стягнення матеріальної та моральної шкоди за поширення персональних даних; Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		 
		установив:
		Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким визнати споживчий кредитний паспорт (договір) від 18.04.2015, укладений між нею та відповідачем банк «ПУМБ» недійсним; стягнути на її користь з відповідача банк «ПУМБ» незаконно списані з її карткового рахунку 2 207 грн 72 коп.; стягнути на її користь з відповідача банку «ПУМБ» матеріальну шкоду у сумі 41 075 грн належних їй грошей; визнати розірваним нею договір страхування від 18.04.2015 з відповідачем СК «АСКА»; стягнути з відповідача УСК «АСКА» на її користь сплачені страхові внески у сумі 12 082, 40 грн відповідно рахунку; стягнути з відповідача ПАТ «ПУМБ» на її користь моральну шкоду у сумі 50 000 грн; стягнути з відповідача УСК «АСКА» моральну шкоду на її користь в сумі 20 000 грн.; стягнути правові послуги відповідно квитанцій, які будуть надані в судовому засіданні.
		В обґрунтування позову зазначено, що 15.04.2015 нею у відповідача оформлена кредитна картка у відділенні №2 ПУМБ м. Кременчука з лімітом 25 000 грн. На теперішній час ліміт складає 45 000 грн. Робота з банком була на належному рівні. Використані нею гроші на лікування за кордоном поверталися достроково, великими сумами, до погашення ліміту. Кредитна історія хороша, взаємовідповідальна. При оформленні кредитної картки їй були видані на банківському бланку ПУМБ: заява за №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит, надана їй на її прохання, щоб мати підтвердження умов кредитування. Ця інформація нею підписана 02.11.2017, так як сам договір не надали . Неодноразові прохання видати їй кредитний договір залишились без відповіді. Вважає, що вказані дії банку були незаконні. Як підтверджують постановою ВП ВС яка відступила від висновку ВСУ від 24.09.2014 р. (провадження №6-144цс14) щодо форми кредитного договору. ВП ВС визначила що стягнення заборгованості , і прийняла постанову в якій зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком,тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у з в`язку із чим банк мав підтвердити, що на час укладання відповідного договору діяли сааме умови, а не інші. Споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він тільки ознайомлений. Далі, ВП ВС вказує,що : роздруківка правил із сайту банка належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повність залежить від волевиявлення і дій однієї сторони яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; оскільки умови та правила надання банківських послуг,що розміщені на сайті банку неодноразово змінювалися, тобто кредитор міг додати витяг із тарифів та умов в будь яких редакціях; відсутність анкети -заяви домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами,пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, не можуть розцінюватися як типова форма кредитного договору; правила надання банківських послуг,не можна вважати складовою, кредитного договору та використання банком для збільшення прав та обов`язків сторін; пересічний споживач з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути поінформованим про умови кредитування за кредитним договором, який укладений у вигляді заяви. Умови та правила не значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання послуг потребує як значного часу так і підготовки для розуміння, тим більше з конкретних видів кредитних договорів. Отже підписана анкета - заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за не виконання кредитного договору, оскільки така заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Водночас ВП ВС вказала, що банк може забов`язати боржника (споживача) повернути тільки фактично отримані суми кредиту. ВП ВС вказує ,що Резолюція Генеральній Асамблеї ООН № 39 \248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів,від 09.04.1985 р. на 106 пленарному засіданні ГАООН, в якій зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких зловживань, як односторонні умові (контракти,договори) Рішенням Конституційного Суду (справа №1-12\2013) преамбулі Закону від 22.11.1996 р. № 543\96 Р «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових забов`язань» зазначив,що припис ч.1 ст.42 Конституції участь споживача в договорі як слабкої сторони яка підлягає особливому правовому захисту. Але відповідач ПУМБ проігнорував закони та судову практику та порушив її права споживача. Одночасно з вказаними документами їй був наданий в копії договір страхування майна власника платіжної картки № 6019640953 від 18.04.2015. Сам договір споживача кредиту їй не надали відділенням №2 банку ПУМБ з посиланням, що паспорт споживчого кредиту і є договір. Однак, відповідно ЗУ «Про захист прав споживачів» та іншого законодавства паспорт не є договором споживчого кредиту, як вказує ВП ВС, так і практика Евросуду. Крім того, надані їй документи відповідачем оформлені, в порушення ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчий кредит», дрібним шрифтом. Такий шрифт тексту ускладнює читання споживачем інформації. Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту, викладається шрифтом одного розміру і типу та в одному форматі. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем такої інформації, в т.ч. шляхом її друку шрифтом менше розміру, ніж основний текст. Крім того, п.9 ч.1 ст.12 Закону передбачає при укладанні договору реальну річну % ставку та загальну вартість кредиту, забороняється ускладнювати прочитання споживачем реальної річної % ставки та загальної вартості кредиту, в т.ч. друкування її шрифтом меншого розміру. Відповідач встановив не реальну % ставку і зробив дисбаланс інтересів, в порушення Закону. Ці кредитні ставки вказані в кредитному паспорті ,які неможливо прочитати. Частина 5 ст.12 Закону вказує, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача, порівнюють з правами, встановленими цим Законом, є недійсними. На її прохання надати їй належний текст кредитного паспорту працівник відмовив, казав, що Головний банк проти зміни шрифту, який є, такий буде. На її заяву від 10.12.2019, 20.12.2019 відповідач АТ «ПУМБ» надав їй листа від 03.01.2020 вказав, що вона повинна в заяві підпис завірити працівником відділення банку. Ця відповідь не відповідає дійсності, її заява була завірена працівником. На її заяву від 25.03.2021 про надання їй рахунку банка по страховим платежам відповідачу СК «АСКА» відповідач ПУМБ листом від 23.04.2021 вказав, що вона підписавши заяву на приєднання до ДКБО забов`язалася користуватися наданим кредитним лімітом та своєчасно погашати. А також приєдналася до договору страхування, що підтвердила розуміння. Така відповідь ПУМБ є безграмотною і навіть знущальною. Як доказ незаконності заяв та не відповідає Закону «Про споживчі кредитування» та судовій практики вона виклала вище та додає копії так званих документів банку. Після повторної заяви від 07.04.2021,зданого банку 09.04.2021, вона отримала 15.05.2021 копію заяви на приєднання таким же шрифтом, який не дозволяє законодавство, ще з не її підписом ( підроблена), але завірена печаткою та підписом керівника відділення банку. В заяві вона вказала, що погашала кредитні кошти раніше строку та значно в більших сумах, тобто достроково. Це підтверджує виписки з особового рахунку. Так як відповідач банк в своєму листі вказав неправдиві відомості. Відповідач - банк «ПУМБ» відповідно повноважень (так казав працівник) уклав з нею договір страхування майна власника платіжної картки, який також оформлений з порушенням ст.9 ч.7 Закону, так як оформлений
		забороненим шрифтом, значно меншим, чим передбачено, і ускладнює його читання, просто неможливо прочитати. Крім того, такий колір тексту який зливається з фоном. Відповідачі на прохання видати текст з нормальним шрифтом відмовились, не дивлячись на порушення Закону і її прав споживача. Ст. 5 Закону України «Про добровільне страхування» забороняє включати умови, не передбачені законодавством. Ст. 16 Закону України « Про добровільне страхування» передбачено зобов`язання страховика, в разі настання страхового випадку, здійснити виплату, а страхувальник сплачувати платежі. Нею при достроковій сплаті платежів по кредитній сумі також сплачувались страхові платежі на декілька місяців наперед, таким чином вона виконувала свої зобов`язання добросовісно і достроково. На її заяви СК «АСКА» про видачу належно оформленого договору, а потім про сплату нею страхового випадку відповіді не отримала. Із виписки особовий рахунок з 2017 по 2019 включно сплачено страхових платежів, зарахованих банком замість 20 грн. щомісячно були суми значно що перевищують. Так, за 2017 р. сума складає 393,39 грн замість 60,00 грн. За 2018 р. сума складає 2221,02 грн замість 240 грн. За 2019 р. сума складає 5470,33 грн замість 240 грн. За 2020 сума складає 1998,83 грн, замість 60 грн. За 2021 сума складає 1998,83 грн замість 80 грн. Всього сума складає 12082,40 грн замість 680 грн. Незаконно перераховано відповідачем «ПУМБ» відповідачу СК «АСКА» - 11402,24 грн. Такі дії між відповідачами відбувається тому, що у них єдиний власник. Більш того, заявою від 06.12.2019 та 25.03.2021 вона вказала банку, що договір страхування розірваний, тому повертати на її особовий рахунок незаконно зняти кошти та направити їх на погашення кредитних коштів. По настанню страхового випадку 22.10.2019 відповідач (страхова компанія) категорично відмовив відшкодувати страхову суму 2207,70 грн, посилаючись, що можлива виплата після вступу вироку в законну силу, не дивлячись на те, що в п. 8.1.3 цього договору вказано, що страховим ризиком є незаконне отримання грошових коштів третьою особою із застосуванням злочинних методів отримання інформації щодо картки та отримання коштів. 22.10.2019 шахрайським шляхом, без її відому, знято з її кредитної картки суму 2207,70 грн., які вона зарахувала на погашення частини кредиту 21.10.2019. Відповідач (страхова компанія), в порушення «Правил страхування», ст.15-17, не включив суттєві умови страхування. Ст.26 Правил про страхування і Закону про страхування передбачається відмова від виплати у випадках, якщо страхувальник надав навмисно неправдиві відомості, несвоєчасно не повідомив про сплату страхового випадку. Підтвердженням шахрайських дій третіх осіб до заяви нею подано постанову про порушення кримінального провадження по ч. 1 ст. 190 КК України та витяг із реєстру кримінальних проваджень. Про страховий випадок в той же час 22.10.2019 нею написана заява і працівник банку направив СК «АСКА». Відповідач Страхова компанія « АСКА » незаконно вказує цю статтю закону. Вона не відповідає фактичному страховому випадку. Відповідач забов`язаній сплатити незаконно зняті гроші з картки шахраями, про що указано в п. 8.1.3. договору. Оскільки відмова незаконна, її можна оскаржити в судовому порядку. Відповідно п.16 договору страхування та ст.28 цього Закону передбачає розірвання договору, в тому числі за не виконання зобов`язань страховиком, на протязі 10 днів, страхувальник повідомляє за 30 днів до розірвання договору і вимагає відшкодування страхової суми. Вона скористалась таким правом і направила рекомендованим листом з повідомленням про розірвання договору від 06.12.2019 (квитанція 396...469 поштового відділення, 39600). Однак відшкодування не здійснено, тому підлягає відшкодування з відповідача виплаченої йому страхової суми за весь період. Рахунок необхідно витребувати у відділені №2 банку ПУМБ м. Кременчука, оскільки вона сплачувала загальною сумою, і рахунок страхової суми здійснювався у відділенні банку. Згідно виписки по особовому рахунку відповідач ПУМБ які надав їй частково за 2017, 2018, 2019, 2020 р.р. сума страхових внесків складає 12 082,40 грн. Незважаючи на розірвання нею договору страхування від 06.12.2019 відповідно до ст. 28 Закону і Правил страхування і напрямком про це заяв відповідач СК «АСКА», банк-відповідач продовжує перераховувати страхові платежі з її платежів за кредит, причому суми значно перевищують зазначений платіж. Це свідчить, що банк-відповідач умисно зменшує її суми погашення кредиту та незаконно створює прострочення сум заборгованості. Відповідач (банк ПУМБ) порушив банківську таємницю, поширив її персональні дані, які підлягають захисту по Закону України «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про захист персональних даних», ЗУ «Про інформацію», згідно Конституції України. Тому була шахраями знята із картки сума 2207 грн. Для неї ця сума є значною. Працівник служби і безпеки банка отримав заяву про шахрайські дії через 10-15 хвилин після зняття суми з картки ( вони з працівником із відділення №2 банку надали йому цю заяву) він відповів, що сума знята та зарахована на картку (вказав номер) в Київське відділення ПУМБ. Він заблокував цей рахунок. Відповідач забов`язаний був повернути їй незаконно зняті гроші, але це не сталося. З цього слідує, що шахрайські дії зробили працівники банку. Обставини зняття грошей: Повернувшись із-за кордону після лікування, де вона використала банківську карточку в сумі 40500 грн., 21.10.2019 вона зарахувала 2000 грн. на погашення використаних коштів за 2 місяці. У вересні 2019 року за неї внесено було 2500 грн. На наступний день, 22.10.2019, приблизно об 11 годині, їй банк повідомив SMS, що її картка заблокована на 62 дні, і вказано для довідки телефон НОМЕР_1 (телефон колцентра банку). Зателефонувавши на вказаний телефон, працівник банку їй відповів, що розмова записується, що для розблокування потрібний номер картки. Вона його не пам`ятала, та сказала, що номер називати не можна. Він погодився і повідомив її персональні дані (П.І.Б., адресу проживання, дату народження, номер картки, ключове слово - дівоче прізвище матері). Ці дані зберігалися в банку, як персональні дані. При роботі (контакті) з клієнтами банки здійснюють верифікацію, надсилаючи CMC з кодом (не пін-код) на телефон клієнта, як перевірка особи і надання клієнтом даних, щоб переконатися, чи не шахрайство. Крім того, банк здійснює валідацію (підтвердження) законної сили (належності). Цей працівник банку після уточнення персональних даних (назвавши їх сам) повідомив, що на мій телефон надійде CMC з 4 цифрами, які вона повинна сказати, щоб розблокувати карточку. Надійшли цифри 1255, вона їх назвала, він не відключався. Потім він сказав, що картка розблокована успішно. Аналогічна ситуація по верифікації та валідацію сталася 27.08.2019 у відділенні банку, коли перед виїздом за кордон вона з працівником банку змінювала номер мобільного телефону в її персональних даних, щоб не було блокування рахунку при оплаті за кордоном. Хоча у відділенні її добре знали, однак зняли паспортні дані і податковий код, називала ключове слово. Після цього на її новий телефон надійшов код із 4-х цифр. Цей код працівник відділення ввела в комп`ютер і операція по зміні номера телефону пройшла успішно. Такі дії здійснюються тільки працівниками банку. Але, через деякий час надійшла CMC, в якій було вказано, що з її картки знято 2207,72 грн. Довідка по телефону: НОМЕР_2 (концентр банку). Таким чином, працівник банку, без її згоди, зняв вказану суму і зарахував на рахунок, який відкритий у Київському відділенні банку «ПУМБ», тобто - відповідача. Звернувшись зразу ж у відділення банку, вона дізналась, що таким чином було знято в багатьох клієнтів банку, які були в відділенні з такими заявами. Вона написала заяву про повернення незаконно знятих грошей і порушення її персональних даних. Працівник служби безпеки, з яким вона спілкувалась по телефону із відділення, вказав цей рахунок, на який з її рахунку пішли її гроші. Із цього виходить, що шахрайські дії здійснювали працівники банку, яким відомі персональні дані клієнтів. Відповідач (банк) її претензію відхилив, шкоду не відшкодував, причинив їй матеріальну шкоду. Відразу став нараховувати пеню, %, безпідставно збільшуючи незаконно їй матеріальну шкоду. Відповідно виписки по рахунку на 01.11.2018 баланс ліміту кредитної суми був нульовий- 87680,15=87689,15 грн. Тобто в банку вона не мала заборгованості, але надмірно сплачена сума 12 697,20 грн. банком перекинута зі зміною рахунку на дату 11.11.2018. Ця сума належить їй. 19.11.2018 у виписці вказано, що вона поповнила рахунок на 5000 грн, 29.11.2018 також поповнила рахунок на 3000 грн, 06.12.2018 поповнила на 2000 грн, 11.12.2018 на 2000 грн, 17.12.2018 на 1455,76 грн. Таким чином, банк незаконно витребував у неї нібито заборгованість. Всього сума ,яку вона внесла на рахунок не маючи заборгованість 13 455,76 грн. 18.01.2019 внесено нею 315 грн. Так сума склала 13 770,76 грн. За період з 2019 р. по 02.03.2020 р. нею внесено грошей на картку, згідно виписки 59 432,32 грн. Всього складає 85 900,28 грн. Затрачено за цей період із її грошей - 64 114,78грн. Відповідач «ПУМБ» незаконно утримує та використовує її гроші, обманює, що є заборгованість. Її гроші, це (85900,28грн.-64114,78)=21785,50 грн. У відповідності до ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов`язків. По її заяві Кременчуцький відділ поліції порушив кримінальну справу по ч.1 ст.190 КК України і включив в Єдиний реєстр досудових розслідувань 24.10.2019 року. Відповідач, в порушення ст.ст. 1166, 1167 та 1172 ЦК України, безпідставно відмовив повернути на її картковий рахунок незаконно зняту суму, не провівши детального службового розслідування. Таким чином, сума матеріальної шкоди завданої їй складає 21 785.50 +2 207,72= 23 993,22 грн. Ще нею не пред`явлені сплачені суми за період з березня 2020 р., бо відповідач не надав виписки із рахунку за цей період. Своїми незаконними діями відповідач не тільки спричинила матеріальну шкоду, яка підлягає стягненню, але і моральну шкоду, яку вона оцінює в 100 000 грн. Вона інвалід 2 групи, в результаті має багато захворювань, які в нестандартній ситуації спричиняють не тільки душевні страждання, але й фізичні. В неї порушився життєвий уклад, вона вимушена писати відповідачам листи, вказувати на багато чисельні порушення її конституційних прав, її прав споживача, відвідувати неодноразово відділення банку, поліцію. Подавати позови. Ще 17.11.2020 Банк, незаконно оформив нотаріальний напис з приватним нотаріусом в м. Києві на 43 487,67 грн. та приватним виконавцем Гричін Н.В., не поставивши її до відома, знято з пенсії по 2 440 грн за два місяці, чим перервали курс її лікування в очній клініці, де їй ставлять уколи в очі вартістю 7000 грн. Цей факт негативно вплинув на зір. Вона змушена збільшити курс і продовжити лікування, це не тільки матеріальні витрати, але і фізичний біль після анестезії. В зв`язку з недовірою банку вона відмовилась зараховувати на картку гроші. Їй працівники відділення банку не гарантували в подальшому не зняття з рахунку грошових коштів, якщо вона буде погашати, що також у неї викликає переживання і стрес. За цей період вона зараховувала суму по мірі можливості, оскільки в результаті стресу стала втрачати зір та змушена була лікуватися, зробити операцію на очах. На що сплатила понад 63 000 грн. та продовжує лікуватись, робить, щомісячно уколи «Айлії» в очі, щоб не втратити зовсім зору. Платила спочатку по 8000 грн.,а потім по 7000 грн. Ця операція дуже складна та болюча, на протязі 6-7 днів бути з повязкою. Це не тільки фізичні страждання, але і душевні страждання. Розладнався життєвий уклад. Крім того, в результаті стресу стався непритомний стан на вулиці, була доставлена швидкою допомогою в лікарню. За викладених обставин вона змушена була звернутися до суду з даним позовом. 
		Представник АТ «Перший Український Міжнародний банк»» звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість в сумі 52 713,77 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270,00 грн.
		В обґрунтування позову зазначено, що між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 02.11.2017 на підставі кредитного договору №200903333201 видано кредитну картку з встановленим кредитним лімітом 25 000 грн, який в подальшому було збільшено Банком до 45 000 грн.. 21.12.2018 ПАТ «ПУМБ» змінило тип товариства на акціонерне товариство. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість перед позивачем станом на 22.06.2021 складає 52 713,77 грн., з яких 37 380,08 грн - заборгованість за кредитом, 15 233,69 грн - заборгованість по процентам, 100 грн - заборгованість за комісією. Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав АТ «ПУМБ».
		Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк», ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про визнання договору банківського кредиту недійсним та страхування розторгнутими, стягнення матеріальної та моральної шкоди за поширення персональних даних та призначено підготовче судове засідання.
		14.07.2021 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області підготовче засідання відкладено та витребувано у відповідачів докази.
		02.08.2021 представником відповідача АТ «ПУМБ» подано до суду відзив, згідно якого просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що 02.11.2017 позивач ОСОБА_1 звернулась до банку з метою відкриття поточного (карткового) рахунку. Банк керуючись розділом V Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затв. Постановою Правління НБУ №492 від12.11.2003 відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривнях та надана кредитна картка НОМЕР_4 . Підставою для відкриття рахунку позивачу була Заява на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №200903333201 від 02.11.2017. Заява була підписана позивачем. Позивач підписавши заяву, висловила своє волевиявлення і цим погодилася з її умовами. Жодних заперечень щодо умов заяви позивач банку не висловив. У заяві позивач надав беззастережну згоду, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування, яка розміщена на сайті pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування. Позивач ознайомлена з ДКБО та цілком згодна з ними. Враховуючи, що правовідносини між банком та позивачем будувались на підставі заяви і ДКБО, просять суд розглянути цю обставину та врахувати її саме на підставі ДКБО Банк взаємодіяв із позивачем. Жодних відхилень від умов ДКБО, а також від норм чинного законодавства, яке регламентує порядок проведення безготівкових операцій, у тому числі порядок договірного списання грошових коштів, з боку банку не було. Банк ніколи не відмовлявся надавати консультацію щодо умов ДКБО як при особистому звернені Позивача до відділення Банку так і шляхом телефонного спілкування (в будь-який момент Позивач має можливість звернутися до кол-центру усно або особисто до відділення для з`ясування усіх питань, також має змогу надати письмове звернення, яке буде розглянуте і відповідь на яке буде обов`язково надана). Умови ДКБО охоплюють всю кількість операцій, які надаються Банком клієнтам-фізичним особам. Поряд з цим, сам текст ДКБО структурований максимально спрощеним чином для швидкого та зручного пошуку необхідної операції за заголовками на другій сторінці, в яких зазначені назви банківської операції. Отримати всю необхідну інформацію за відповідною операцією не викликає труднощів, об`єм інформації за певною операцією займає декілька абзаців. Банк вважає, що твердження позивача, що  надані їй документи оформлені в порушення ч.7 ст.9 ЗУ «Про споживчий кредит», а саме оформлені дрібним шрифтом, колір тексту зливається з фоном, в жодній мірі не може прийматися до уваги в якості правової підстави визнання договору недійсним - ні дрібний шрифт, ні колір тексту, ні будь-які інші обставини не можуть бути такою підставою. В момент підписання Заяви Позивач не висловлювала зауважень щодо шрифту/кольору та порядку взаємодії. Відповідальність за прочитання та розуміння тексту Заяви несе Позивач. Позивач підписала Заяву і цим підписом висловила свою згоду. Умови ДКБО є стандартною практикою банківської діяльності. Окрім того, Закон України «Про споживче кредитування» не може прийматися до уваги, враховуючи те, що Банк встановив Позивачу кредитний ліміт, відповідно, відбулося кредитування на умовах овердрафту. Норми Закону України «Про споживче кредитування» регулюють відносини споживчого кредитування. Вважає, що твердження позивача про порушення Банком статей Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону України «Про споживче кредитування» є повністю безпідставними. Банк не порушив норми зазначених законів та, відповідно, не погоджується з висновком позивача про таке порушення; детальний опис умов кредитування визначений у розділі 4 ДКБО (сторінки 26-31), Додатку № 2 до ДКБО, до якого позивач приєдналася і про ознайомлення з яким та розуміння якого підтвердила. Щодо твердження позивача про шахрайські дії, вказують, на те,що Банк має намір наголосити, що жодного разу не порушив банківську таємницю, ніколи не розповсюджував персональні дані позивача. Твердження про порушення банком банківської таємниці є голослівними та такими, що не підтверджені в порядку ст. 76 ЦПК України. Звертають увагу суду на наступну обставину: у Заяві, яку підписала позивач, зазначено, що позивач просить Банк: підключити його до SMS-банкінгу, номер мобільного телефону, на який будуть надходити повідомлення про стан карткового рахунку та здійснення операцій: НОМЕР_5 ; підключити його до системи «Інтернет-банкінгу». Логін для входу в систему: ib НОМЕР_6 . Номер мобільного телефону для отримання повідомлень та паролів: 380985931684. Отже, позивач, відповідно до умов Заяви: доручила Банку підключити його до SMS та Інтернет-банкінгу; проінформувала дані зв`язку для входу в систему - логін, а також надала номер мобільного телефону для отримання повідомлень та паролів, Саме ці контактні дані ідентифікують позивача і обов`язком позивача є зберігання контактних даних та неразголошення їх третім особам. Враховуючи те, що умови ДКБО є невід`ємною частиною Заяви, і Позивач прийняла умови ДКБО та письмово підтвердила ознайомлення з ними, які встановлюють обов`язок позивача бути відповідальним та не розголошувати третім особам відомості щодо логіну та паролів, які є секретною інформацією та які можуть бути відомі виключно позивачу. Розголошення може відбуватися навмисно або з необережності, при цьому мотиви розголошення не впливають на наслідки. Саме позивач повинна відповідально ставитися до несанкціонованих дій третіх осіб та не розголошувати інформацію, яка надає доступ третім особам до рахунку позивача. Це є правилом свідомості, яке клієнт повинен розуміти в процесі користування своїм рахунком, від свідомості власника рахунку прямим чином залежить безпека його рахунку та виключення ризиків несанкціонованих дій з боку третіх осіб. Отже, шахрайські (несанкціоновані) дії третіх осіб є винними діями третіх осіб, які повинні розслідуватися в межах кримінально-процесуального законодавства. Розголошення (умисне або з необережності) секретної інформації, яка надала доступ третім особам до рахунку позивача є відповідальністю позивача, враховуючи, що тільки позивач володів цією інформацією. Відносини між банком і позивачем встановлюються виключно на умовах договору - стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Саме умови ДКБО визначають алгоритм дій сторін, а також обов`язки Позивача в процесі користування рахунком, у т.ч. при взаємодії з третіми особами. Позивач надав доступ до даних своєї картки стороннім особам, відповідно, Банк не може відповідати за винні дії позивача. Таким чином, вважають, що доводи позивача, викладені в позовній заяві безпідставні. Позивач не зазначив та не довів, з посиланням на норми законодавства та умови договору (Заяви, ДКБО) - що саме порушив Банк, які приписи законодавства або договірні зобов`язання були порушені. Банк вважає, що саме в діях позивача були порушення, які призвели до зазначених наслідків. Щодо незаконності та безпідставності вимог позивача - стягнути з банка моральну та матеріальну шкоду. Банк повністю не погоджується з вимогами про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки заявления такого роду вимог не підкріплені ні нормами законодавства, ні дійсними обставинами. Заявления про відшкодування матеріальної шкоди є безпідставним, враховуючи відсутність винних дії з боку банка, а також враховуючи контекст ст. 1166 ЦК України. Банк не порушив жодних зобов`язань перед позивачем, навпаки, позивач є особою, яка порушує свої договірні зобов`язання перед банком і має кредитну заборгованість. Таким чином, вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є повністю безпідставними і такими, що не підкріплені нормами законодавства. Дії Банку грунтуються на нормах законодавства. Банк не порушив жодних прав позивача.
		Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
		27.09.2021 ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на виконання ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.07.2021 надано витребувані судом документи.
		27.09.2021 представником відповідача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» подано до суду відзив, згідно якого просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог які стосуються ПрАТ «УАСК АСКА». В обґрунтування відзиву зазначив, що 18.04.2015 разом з оформленням кредитної картки між ОСОБА_1 та ПрАТ "УАСК АСКА" був укладений договір страхування майна власників платіжних карт № НОМЕР_7 . Предметом договору є майнові інтереси пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном що належить Власнику платіжної картки 25.11.2019 ПрАТ "УАСКА АСКА" отримало заяву про страхове відшкодування відшкодування незаконно знятих грошей третіми особами із застосуванням протиправних методів. У позовній заяві позивач повідомляє, що вона самостійно та добровільно повідомила дані/інформацію по картці третім особам, що сприяло та призвело до настання події - несанкціонованого зняття коштів. Крім того, звертає увагу суду, що позивач не надає жодних допустимих доказів того, що вона розмовляла саме з представником Банку. Відповідно до п.13 Договору страхування майна власників платіжних карт №19640953 від 18.04.2015 в усіх випадках Страховик не відшкодовує збитки, що виникли в наслідок шахрайського використання платіжної картки, причиною настання яких є груба необережність Власника платіжної картки, якщо груба необережність призвела до настання страхової події (п.13.10 Договору). Збитки, щодо яких немає обвинувального вироку суду, що набув законної сили (п.13.13 Договору). Також, слід зазначити, що відповідно до п.9 Договору випадок, з переліку наведених в п.п. 8.1.1 -8.1.4, визначається страховим лише за умови наявності документів компетентних органів, що підтверджують настання події, а саме: обвинувальний вирок, що набув законної сили. На теперішній час відповідний документ до Страховика не надійшов. Відповідно до 13.13, 14.1 Договору у Страховика відсутні підстави для визнання даної події страховим випадком та здійснення страхової виплати. Отже, на підставі вищенаведеного, та керуючись п.п. 9, 13.10, 13.13, 14.1 Договору у Страховика відсутні підстави для визнання даної події страховим випадком та здійснення страхової виплати. Що до вимоги Позивача про стягнення моральної компенсації з ПрАТ «УАСК АСКА» у розмірі 20 000,00 грн. повідомляємо наступне. Договором страхування майна власників платіжних карт № 6019640953 від 18.04.2015 сплата моральної компенсації у випадку настання страхової події не передбачено. Також варто зазначити, що Страховик не є розпорядником коштів, що знаходилися на кредитній картці Позивача, доступу до даних картки чи рахунку не мав. Отже вина страховика у настанні даної події та вчиненні моральної шкоди відсутня. Крім того, повідомляють суд, що в Крюківському районному суді м. Кременчука вже розглядалась дана цивільна справа № 537/539/19 з тим самим предметом та підставам, яка ухвалою від 03.11.2020 була залишена без розгляду на підставі заяви позивача. Отже, ПрАТ "УАСК АСКА", не визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		30.11.2021 до суду надійшла позовна заява АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до  ОСОБА_1  про стягнення заборгованості.
		Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.01.2022 позовну заяву АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до  ОСОБА_1  про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
		Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.02.2022 визнано явку представника відповідача АТ «Перший український міжнародний банк» для участі та дачі пояснень у судовому засіданні обов`язковою.
		Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.02.2022 визнано явку представника позивача АТ «Перший український міжнародний банк» для участі та дачі пояснень у судовому засіданні обов`язковою.
		05.04.2022 ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву АТ «ПУМБ», згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ». В обґрунтування відзиву зазначила, що позивач в позові вказує, що він на підставі кредитного договіру № 2009033333201 видав кредитну картку з кредитним лімітом 25000 грн. Таке твердження позивача не відповідає дійсності. Кредитний договір не існує в природі, оскілько кредитна картка видана була відповідно заяви про приєднання к договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Цей бланк заяви з дрібним шрифтом не читабельний, що є порушенням прав споживачів ч. 7 ст. 9 Закону України «Про споживчий Кредит», п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону, ч. 5 ст. 12 Закону. А також, як підтверджують постановою Великої Палати Верховного Суду ( провадження №6-144цс 14), що роздруківка правил із сайту банка є неналежним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також вказує на те, що підписана анкета - заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за не невиконання кредитного договору, оскільки така заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Водночас ВП ВС вказала, що банк може забов`язати боржника (споживача) повернути тільки фактично отриману суму кредиту. Крім того, ВП ВС вказує, що Резолюція Генеральній Асамблеї ООН № 39\248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів віл 09.04.1985 р. на 106 пленарному засіданні ГАООН вказав,що споживачі повинні бути захищені від таких зловживань, як односторонні умові (контракти, договори) Але ПУМБ будучи відповідачем по її позову, в якому вона надала докази їх незаконних дій безпідставно, проігнорував чинні закони та судову практику, особливо ВП ВС і ВС порушив її права споживача. Одночасно, поширив її персональні дані, допустив шахрайським способом незаконно зняття с її карткового рахунку гроші. Також не оцінив, що нею постійно погашались неодноразово в місяці значні суми, що перевищували встановлений платіж. Так, наприклад 19.11.18 внесено 5000 грн, 29.11.18 внесено -3000 грн, 06.12.18 внесено 2000 грн, 11.12.18 внесено 2000 грн, 17.12.18 внесено 1500 грн. Таким чином за листопад внесено 8000 грн заміст 1800 грн. Цей рік нею закритий відповідно рахунків по нулям. Але банком незаконно нараховувалися %, пеня, що є переплатою. Так за 18.01.2019 внесено 500 грн, 20.02.19 внесено 1000 грн, 07.03.19 внесено 4000 грн, 14.03.19 внесено - 2000 грн, 18.03.19 внесено 2500 грн, 17.04.19 внесено 2000 грн, 17.05.19 внесено 3000 грн, 22.05.19 внесено 1000 грн, 15.07.19 внесено 2000 грн, 19.08.19 внесено 5000 грн, 30.09.19 внесено 2500 грн, 21.10.19 внесено 2000 грн, 30.10.19 внесено 1000 грн, 30.11.19 внесено 1500 грн, 19.12.19 внесено 7000 грн, 30.12.19 внесено 2000 грн.. Всього за 2019 внесено - 39000 грн достроково, але при цьому банк нараховує пеню, штрафи, %. Парадокс. Це всупереч законодавству та не вкладається жодному закону. Платежі зроблені за 2020 та 2021, які також в значних сумах. Аналізуючи платежі за 2018, 2019 та 2020 р.р. банком незаконно зараховані з оплачених сум на комісію, % та пеню - 15239,55 грн. Крім того незаконно перераховано на СК «АСКА»-12028,40 грн. Таким чином, банком незаконно знято та привласнено 41 075 грн. Банк в позові незаконно вказує, що нею порушені ст. 5, п.п.4.3.1. та 4.3.4 кредитного договору. Кредитного договору між ними не існує, тому вона не може порушувати, те чого немає. ВС при розгляді касацій про споживчі кредитні справи в 2019 р. вказав, що банки незаконно спонукають споживачів до укладання страхових договорів,що це є порушенням прав споживачів фінансових послуг. ВС вказав, що відповідно ч. 5 ст. 11, ч. 1,2 ст. 18 Закону застосуються положення про несправедливі умови в т.ч. %, дисбаланс інтересів, і т.д. визнаються недійсними. Відповідно ч. 8 ст. 18 Закону якщо нечіткі та двозначні умови банку тлумачаться на користь споживача. Таке вказано в ст.55 Закону про банки. Конституційний суд рішенням від 10.11.2011 р- №15 тлумачів п.22,23,ст1,11 ,ч.8 ст.18 ч.З ст.22 про захист прав споживачів на їх користь. Така позиція вказано в постанові ВП ВС від 28.03.2018 р. (справа 444\9519\12) В постанові ВП ВС від 03.07.2019 р. по (справі 342\180\17,провадження 14-131 цс 19 ) судді Князів В.С.,Ситник О.М. та інші зауважили, що підписана анкета - заява про приєднання до умов та правил надання банками послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, комісія і др..платежі оскільки така анкета - заява не може бути розцінюватися як форма кредитного договору. Більше того Банк незаконно вніс в реєстр боржників Мінюста України її як боржника на 52480 грн., про що на її телефон 17.01.2022 надійшло повідомлення, що матеріали по справі ОСОБА_1 розміщені в реєстрі примусового стягнення. Банк в порушення Закону України «Про судовий збір» просить суд стягнути з неї судовий збір, тоді як в матеріалах вказано, що вона інвалід 2 групи. Відповідно ст. 5 п. 9 Закону інваліди 1,2 групи не сплачують судовий збір.
		Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.04.2022 позовні вимоги у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк», ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про визнання договору банківського кредиту недійсним та страхування розторгнутими, стягнення матеріальної та моральної шкоди за поширення персональних даних (справа №537/2534/21, провадження №2/537/73/2022) та позовні вимоги у справі за позовом АТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №537/6125/21, провадження №2/537/221/2022) об`єднано в одне провадження.
		27.06.2022 представником АТ «ПУМБ» подано до суду заяву в якій містяться додаткові пояснення відносно позовної заяви ОСОБА_1 в частині визнання договору, який укладений між Банком та ОСОБА_1 18.04.2015 року недійсним. Так 15.09.2015 позивач ОСОБА_1 подала до Банку заяву про дострокове погашення заборгованості за Договором №85039640953 від 18.04.2015 і 17.09.2015 зобов`язання за Договором були припинені. Банк не має грошових вимог і претензій до позивача відносно зобов`язань за Договором. Ч.1 ст.599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір припинився 17.09.2015 шляхом належного виконання позивачем своїх зобов`язань. Зобов`язання позивачем були виконані достроково. Банк вважає, що відсутні правові підстави для визнання Договору недійсним, на чому наполягає позивач у п. 1 резолютивної частини позовної заяви, враховуючи, що зобов`язання за Договором виконані і Договір є припиненим. Відносно інших вимог до Банку (вимоги, які зазначені у пунктах 2, 3, 6 резолютивною частини позовної заяви) - Банк підтримує свою позицію, викладену у своєму відзиві на позовну заяву. Списання грошових коштів з рахунку Позивача відбулося не з вини Банка. Позивач підписала кредитний договір від 02.11.2017 (новий кредитний договір, протягом дії якого відбулося списання) і підтвердила в тексті цього договору, що приймає ДКБО - публічну частину договору і повністю згодна з умовами ДКБО. У ДКБО зазначено, що позивач повинна дотримуватися правил безпеки і не розголошувати стороннім особам секретну інформацію - свій логін та пароль які зазначені у договорі. У разі несанкціонованого списання коштів, позивач повинна негайно (в день списання - це ведено у ДКБО) повідомити Банк про подію. Нормативне обгрунтування з приводу відсутності винних дій Банка зазначалося у відзиві на позовну заяву. Банк не завдав позивачу матеріальної і моральної шкоди, вимоги позивача з приводу стягнення матеріальної і моральної шкоди позивачем не доведені.
		20.07.2022 представником ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» подано до суду додаткові письмові пояснення, в яких вказано, що 18.04.2015 між Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» та ОСОБА_1 було укладено договір страхування майна власників платіжних карт № НОМЕР_7 . Предметом договору є майновий інтерес пов`язаний з володінням, користуванням та розпорядженням майном, що належить власнику платіжної карти №26508018900900. Згідно п. 10.3 Договору страхування майна власників платіжних карт №6019640953 дія страхового покриття за цим договором встановлюється з дати здійснення. Страхувальником транзакції за Платіжною карткою за умови сплати чергового страхового платежу у порядку передбаченому п. 10.1 Договору та діє до останнього календарного дня Розрахункового періоду. Крім цього, у п.11 Договору страхування майна власників платіжних карт №6019640953 визначено, що строк дії Договору не більше строку дії договору карткового
		рахунку укладеного Страхувальником із філія ПУМБ в м. Київ, що діє від імені ПАТ
		«ПУМБ» з урахуванням п. 12 даного договору. Повідомляємо суду, що строк дії карткового рахунку № НОМЕР_8 закінчив свою дію у 2017 році. Таким чином, й договір страхування майна власників платіжних карт №6019640953 також закінчив свою дію у 2017 році. Разом з тим, згідно заяви №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_9 . Крім цього, відповідно до заяви № НОМЕР_10 ОСОБА_1 прийняла в повному обсязі Публічну пропозицію укласти договір добровільного страхування
		життя за програмою «Страхування життя з кредитною картою» ПрАТ «УАСК - ЖИТТЯ». Таким чином, між ПрАТ «УАСК «АСКА - ЖИТТЯ» код ЄДРПОУ: 24309647 та ОСОБА_1 було укладено договір «Страхування життя з кредитною картою» № НОМЕР_11 . Водночас, також відповідно до заяви №200903333201 ОСОБА_1 було укладено договір страхування майна власників платіжних карток № НОМЕР_12 між ПРАТ «УАСК «АСКА» код ЄДРПОУ: 13490997 та ОСОБА_1 . Згідно п. 3 Договору №К9033332 застраховане майно - Кошти на картковому
		рахунку Страхувальника № НОМЕР_3 відкритому у ПАТ «ПУМБ», до якої емітовані дебітні карти. Отже, ОСОБА_1 згідно заяви №200903333201: Уклала договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з ПАТ «ПУМБ». Уклала договір добровільного страхування життя №СС9033332 за программою «Страхування життя з кредитною картою» ПрАТ «УАСК АСКА - ЖИТТЯ» код ЄДРПОУ: 24309647. Уклала договір страхування майна власників платіжних карток № НОМЕР_12 з ПрАТ «УАСК «АСКА» код ЄДРПОУ: 13490997. Щодо позовних вимог про стягнення з ПрАТ «УАСК «АСКА» грошових коштів у розмірі 12 082,40 грн. ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення з ПрАТ «УАСК «АСКА» грошових коштів у розмірі 12 082,40 грн. вказує, що вказані кошти було перераховано страховику в якості страхового платежу. Однак, ПрАТ «УАСК «АСКА» категорично заперечує щодо отримання грошових коштів від ОСОБА_1 в якості страхового платежу саме у заявленному позивачем розмірі з огляду на наступне. Просить звернути увагу суду, що ПрАТ «УАСК «АСКА- ЖИТТЯ» та ПрАТ «УАСК «АСКА» є різними юридичними особами, що підтверджується витягом щодо юридичної особи з веб-сайту «Опендатабот». Матеріали справи №537/2534/21 містять виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 відкритому в ПАТ «ПУМБ» (було надано ПАТ «ПУМБ» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів). Так, згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 відкритому в ПАТ «ПУМБ», ПрАТ «УАСК «АСКА» за Договором №К9033332 було отримано страхові платежі в загальній сумі 60 грн. з яких: 20 грн. було сплачено 30.11.2017 року; 20 грн. було сплачено 30.04.2018 року; 20 грн. було сплачено 30.06.2018 року. У той же час, повідомляємо, що згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 відкритому в ПАТ «ПУМБ» всі інші платежі було сплачено ПрАТ «УАСК АСКА ЖИТТЯ» за договором добровільного страхування життя №СС9033332. Дані твердження підтверджуються випискою по рахунку ОСОБА_1 відкритому в ПАТ «ПУМБ» у коментарях якого про сплату страхового платежу вказується номер договору страхування за яким сплачується страховий платіж. Таким чином, ПрАТ «УАСК «АСКА» код ЄДРПОУ: 13490997 було отримано в якості страхового платежу всього 60 грн., а всі інші платежі було перераховано іншому страховику ПрАТ «УАСК «АСКА- ЖИТТЯ» в якості страхового платежу за договором добровільного страхування життя №СС9033332. Водночас, згідно ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «УАСК «АСКА» грошових коштів у розмірі 12 082,40 грн. ОСОБА_1 вказує, що ПрАТ «УАСК «АСКА» не було належним чином виконано умови договору страхування. Просять звернути увагу суду, що предметом розгляду даної справи є розірвання договору, а не правомірність та/або неправомірність відмови у виплаті страхового відшкодування за подією, що сталась 22.10.2019 року. З відповідними позовними вимогами позивач до суду не зверталась. Таким чином, позивачем не оспорюється правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування. Отже, позивачем жодним чином не доведено неналежне виконання своїх обов`язків за договором №К9033332. Як вже було зазначено вище, останній страховий платіж ПрАТ «УАСК «АСКА» було отримано 30.06.2018 року. Водночас, 22.10.2019 року з карткового рахунку позивача № НОМЕР_3 було списання коштів у розмірі 2207,70 грн. Відповідно до п. 13.3 договору страхування майна власників платіжних карток № НОМЕР_12 , події, що трапилися протягом розрахункового періоду за який Страховику не
		надійшов страховий платіж у порядку передбаченому п.13.1 ДС, страховиком не визнаються. Таким чином, відмова ПрАТ «УАСК «АСКА» у виплаті страхового відшкодування не
		може бути розцінено як неналежне виконання своїх зобов`язання, оскільки списання коштів
		з розрахункового рахунку позивача трапилась протягом розрахункового періоду за який Страховику не надійшов страховий платіж у порядку передбаченому п.13.1 ДС. Як підсумок, повідомляють, що страхові платежі в загальному розмірі 60 грн було перераховано ОСОБА_1 на рахунок ПрАТ «УАСК «АСКА» на виконання вимог умов договору №К9033332 по сплаті щомісячного страхового платежу. Підстав для повернення страхових платежів в загальному розмірі 60 грн. у ПрАТ «УАСК «АСКА» відсутні, оскільки, позивач добровільно уклала договір страхування майна власників платіжних карток №К9033332 та виконувала свій обов`язок по договору страхування - сплачувала страхові платежі. Щодо перерахованих коштів на рахунок ПрАТ «УАСК «АСКА- ЖИТТЯ», то зазначаємо, що ПрАТ «УАСК «АСКА» не є належним відповідачем по даним судовим вимогам. Водночас, звертають увагу суду, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Щодо визнання договору страхування розірваним. Як вже було зазначено вище, договір страхування майна власників платіжних карт №6019640953 від 18.04.2015 року закінчив свою дію у 2017 році у зв`язку із закінченням дії карткового рахунку № НОМЕР_8 . Таким чином, договір страхування майна власників платіжних карт № НОМЕР_7 є закінченним та додаткового розірвання не потребує.
		31.10.2022 представником позивача - відповідача надано до суду копію кредитної справи ОСОБА_1 №85039640953 (№26256019640953) на виконання ухвали Крюківського райнного суду м. Кременчука від 14.07.2022 про витребування доказів. 
		05.01.2023 позивачем - відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про зміну та збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі співвідповідача.
		Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.02.2023 відмовлено у прийнятті заяви позивача - відповідача ОСОБА_1 про зміну та збільшення позовних вимог; відмовлено у задоволенні клопотання позивача - відповідача  ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача.
		03.04.2023 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області поновлено судовий розгляд у справі для з`ясування обставин, які істотно впливають на вирішення справи. 
		Позивач - відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав у ньому зазначених, при цьому, в судовму засіданні, яке відбулось 03.04.2023, вказала, що вимоги про визнання недійсним споживчого кредитного паспорту (договір) від 18.04.2015 вона не підтримує, оскільки помилково вважала, що на підставі вказаного договору їй 02.11.2017 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 , надано кредитну картку № НОМЕР_4 , та встановлено на її поточний рахунок кредитний ліміт у сумі в сумі 25 000 грн, який в подальшому збільшено до 45 000 грн., та не підтримує вимоги про визнання розірваним договору страхування від 18.04.2015, оскільки помилково вважала, що відповідно до вказаного договору вона сплачувала страхові платежі протягом 2017 - 2020 років та в порядку виконання саме даного договору їй незаконно відмовили у виплаті страхового відшкодування, а тому відпала потреба у визнанні вказаного договору страхування розірваним. В задоволені позовних вимог АТ «Перший Український Міжнародний банк» просила відмовити з підстав викладених в запереченні на позовну заяву.
		Представник відповідача - позивача АТ «Перший Український Міжнародний банк» Киричук Г.М. в судове засідання не зявилась, про дату, час та місце слухання справи була належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, при цьому надала суду заяву згідно якої просить справу розглядати без участі представника позивача, позов АТ «Перший Український Міжнародний банк» підтримує повністю, у задовлені позову ОСОБА_1 просить відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.
		Представник відповідача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» в судовому засіданні просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Також просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача - відповідача про визнання розірваним договору страхування від 18.04.2015.
		Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
		Як встановлено судом 18 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 85039640953 про надання останній споживчого кредиту. Згідно вказаного договору Банк надав ОСОБА_1 строковий кредит в сумі 9 357 грн 82 коп., строком користування до 20.04.2017, на придбання товару.
		Разом з тим, 18 квітня 2015 року ОСОБА_1 підписала пропозицію укласти Договір карткового рахунку та Договір страхування (оферта), відповідно до якої просила відкрити на її ім`я картковий рахунок, надати кредитну картку, та з огляду на її фінансовий стан та кредитну історію встановити з моменту укладення або протягом дії Договору карткового рахунку ліміт Овердарафту на строк користування Овердрафтом в межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000 гривень.
		Умовами пропозиції узгодила, що пропозиція буде важатися прийнятою (акцептованою) Банком в дату її підписання Банком та скріплення його печаткою або в момент вчинення Банком до моменту підписання ним (скріплення печаткою) цієї Пропозиції фактичних дій щодо відкриття карткового рахунку та/або оплати ціни Договорів страхування. Вказані дії є юридично значимими та є доказом укладення вказаних в пропозиції договорів. 
		Як встановлено судом, не заперечується сторонами по справі та зокрема підтверджується копією кредитної справи ОСОБА_1 85039640953 ( НОМЕР_13 ), наданої представником позивача - відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, 20 квітня 2015 року відповідачем - позивачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» прийнято пропозицію ОСОБА_1 укласти Договір карткового рахунку та Договір страхування (оферта), шляхом відкриття на її ім`я особового рахунку № НОМЕР_13 , надання кредитної картки № НОМЕР_14 , з встановлення на її особовий рахунок кредитний ліміт у сумі 1 000 грн.. 
		Тобто 20 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26256019640953. 
		Також, як встановлено судом, 02 листопада 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200903333201, на підставі якого останній відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 , надано кредитну картку № НОМЕР_4 , та встановлено на її поточний рахунок кредитний ліміт у сумі в сумі 25 000 грн., строком користування 12 місяців. Зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь - якої зі сторін.
		21.12.2018 Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» змінило тип товариства з публічного на акціонерне товариство.
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами про визнання споживчого кредитного паспорту (договір) № 85039640953 від 18.04.2015, укладеного між нею та відповідачем АТ «ПУМБ» недійсним.
		При цьому, в судовому засіданні на обгрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 вказала суду на те, що кредитний договір № 85039640953, укладений 18.05.2015, кредитний договір №26256019640953, укладений 20.04.2015 та кредитний договір №200903333201, укладений 02.11.2017 між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та нею, є одним і тим же кредитним договором на підставі якого останній відкрито поточний рахунок, надано кредитну картку, та встановлено на її поточний рахунок кредитний ліміт, який на даний час складає 45 000 грн.
		Проте з вказаними тверженнями суд погодитись не може виходячи з наступного.
		Кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов`язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції.
		За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 Цивільного Кодексу України).
		Строк дії кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення кредиту та сплати процентів за ним.
		Позичальник має право: достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи проценти за користування ним, попередньо повідомивши про це банк; клопотатися щодо перенесення строків погашення кредиту (пролонгацію кредиту) у випадку виникнення тимчасових фінансових ускладнень.
		Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
		Основні критерії належності виконання містяться у ст. 526 ЦК України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов`язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Належне виконання також включає в себе виконання зобов`язання належними сторонами, в обумовлені строки, в погодженому або визначеному місці тощо.
		Як встановлено судом, не заперечується сторонами по справі та зокрема підтверджується довідкою, наданою АТ «Перший Український Міжнародний банк» 23.03.2022 за вих.№КНО-44.1.7/12, ОСОБА_1 мала кредитні зобов`язання перед АТ «Перший Український Міжнародний банк» згідно договору №85039640953 від 18.04.2015. Відповідно до умов договору кредитні кошти в сумі 9 357,82, валюта - Гривня були надані строком до 20.04.2017 на власні потреби. Кредит було достроково закрито 17.09.2015 з ініціативи клієнта. Клієнт подала заявку на дострокове погашення 15.09.2015, після чого грошові кошти було зараховано на транзитний розрахунковий рахунок кредиту. Станом на 23.06.2022 заборгованість по кредиту, процентами та комісії за надання пакету послуг по видачі кредиту відсутня. Кредитні зобов`язання за договором №8503964095 від 18.04.2015 виконані в повному обсязі.
		Тобто станом на 17.09.2015 кредитний договір №8503964095, укладений 18 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 припинив свою дію.
		Також, як встановлено судом, не заперечується сторонами по справі та зокрема підтверджується довідкою, наданою АТ «Перший Український Міжнародний банк» 13.03.2023 за вих.№КНО-44.2.5/56, ОСОБА_1 мала кредитні зобов`язання перед АТ «Перший Український Міжнародний банк» згідно договору №26256019640953 від 20.04.2015 р. станом на 13.03.2023 кредитні зобов`язання за договором №26256019640953 від 20.04.2015 р. виконані в повному обсязі. Рахунок №26256019640953 закрито «20» липня 2015 р. 
		Тобто станом на 20.07.2015 кредитний договір №26256019640953, укладений 20 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 припинив свою дію.
		Жодних належних та допустимих доказів того, що вказані кредитні договори продовжують свою дію матеріали справи не містять, позивачем - відповідачем такі обставини не доведені та судом під час розгляду справи не встановлені.
		Натомість, як встановлено судом, позивач - відповідач ОСОБА_1 не користувалась послугами АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в період з 18.09.2015 по 01.11.2017 включно, а лише 02 листопада 2017 року звернулася з заявою №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривнях, надати кредитну картку, та встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за заявою, кредитний ліміт у сумі 25 000 гривень.
		02 листопада 2017 року на підставі Заяви №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 , надано кредитну картку № НОМЕР_4 , та встановлено на її поточний рахунок кредитний ліміт у сумі в сумі 25 000 грн, який в подальшому збільшено до 45 000 грн.
		Вказаний договір є діючим, позивач - відповідач ОСОБА_1 користується кредитними коштами, в межах кредитного ліміту встановленого на її поточний рахунок № НОМЕР_3 .
		За вкладених обставин, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 85039640953 від 18 квітня 2015 року, кредитний договір №26256019640953 від 20 квітня 2015 року та кредитний договір №200903333201 від 02 листопада 2017 року, що укладені між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 не є взаємопов`язаними, є різними та випливають з різних правових підстав.
		У ст. 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, серед яких змагальність та диспозитивність.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		У ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
		Оскільки позивач - відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами про визнання саме споживчого кредитного паспорту (договір) № 85039640953 від 18.04.2015, укладеного між нею та відповідачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» недійсним, суд розглядає справу в межах вказаних вимог.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України пособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
		Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
		За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Цивільний кодекс прямо не визначає будь-яких істотних умов кредитного договору, але зі змісту ст. 1054 ЦК України вбачається, що істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, проценти за його використання та обов`язок позичальника повернути суму кредиту, що повинен бути виконаний у певний час.
		Правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не при його виконанні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
		За змістом ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в ред. на час укладання договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
		За змістом ст. ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в ред.. на час укладання договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
		Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
		Як вбачається з матеріалів справи, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач - відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконала його умови в повному обсязі достроково; в договорі споживчого кредиту міститься повна інформація стосовно умов кредитування, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.
		Шрифт на день укладення договору був зрозумілий для прочитання позивачем - відповідачем кредитного договору, зауважень позивачем - відповідачем з цього приводу не заявлялось.
		Отже, матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення договору позивачу - відповідачу була надана повна та вичерпна інформація, необхідна та достатня для прийняття нею зваженого та свідомого рішення щодо отримання кредиту та укладений сторонами кредитний договір відповідає положенням Закону України «Про захист прав споживачів».
		Суд також враховує пояснення позивача - відповідача ОСОБА_1 , надані в судових засідання, відповідно до яких остання вказала, що фактично вимоги про визнання недійсним споживчого кредитного паспорту (договір) від 18.04.2015 вона не підтримує, оскільки помилково вважала, що на підставі вказаного договору їй 02.11.2017 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 , надано кредитну картку № НОМЕР_4 , та встановлено на її поточний рахунок кредитний ліміт у сумі в сумі 25 000 грн, який в подальшому збільшено до 45 000 грн.. Позивач - відповідач підтвердила, що з умовами кредитного договору № 85039640953 від 18.04.2015 про надання споживчого кредиту на придбання товару вона ознайомилась в повному обсязі, з ними погодилась та даний договір був виконаний нею достроково у 2015 році. Просила врахувати дані пояснення при ухваленні рішення. 
		Відповідно до положення ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
		Також, слід наголосити на принципі рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони. Рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
		Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, думку позивача - відповідача, яка фактично вказані позовні вимоги не підтримала, також те, що при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним споживчого кредитного паспорту (договір) від 18.04.2015.
		Щодо позовних вимог позивача - відповідача про стягнення на її користь з відповідача АТ «Перший Український Міжнародний банк» незаконно списаних з її карткового рахунку грошових коштів в розмірі 2 207,72 грн, суд приходить до наступних висновків. 
		Згідно ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з ч. 12 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Статтею 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем-особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно достатті 14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Пунктом 1 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Банку України 05.11.2014 року за №705 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
		Згідно з п. 2 розд. VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Банку України 05.11.2014 року за №705 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		Відповідно до п. 3 розд. VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Банку України 05.11.2014 року за №705 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Пунктом 5 розд. VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Банку України 05.11.2014 року за №705 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Відповідно до пп. 7, 8 розд. VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Банку України 05.11.2014 року за №705 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Згідно п. 9 розд. VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Банку України 05.11.2014 року за №705 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Банку України 05.11.2014 року за №705 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (пункт 10 розділу VІ Положення).
		Пунктом 7 розд. Х даного Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Банку України 05.11.2014 року за №705 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), встановлено що контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі N 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2018 року у справі N 202/10128/14-ц (провадження N 61-1856св17), від 18 квітня 2018 року у справі N 190/926/16-ц (провадження N 61-6470св18), від 20 червня 2018 року у справі N 320/1169/16-ц (провадження N 61-9855св18), від 22 листопада 2018 року у справі N 712/2283/16-ц (провадження 61-11291св18), від 05 грудня 2018 року у справі N 754/15020/15-ц (провадження N 61-22283св18), від 17 липня 2019 року у справі N 571/841/16-ц (провадження N 61-25606св18), від 13 вересня 2019 року у справі N 501/4443/14-ц (провадження N 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі N 182/3171/16 (провадження N 61-24548св18), від 16 жовтня 2019 року у справі N 676/2792/16-ц (провадження N 61-34233св18), від 20 листопада 2019 року у справі N 210/245/18-ц (провадження N 61-4352св19), від 05 грудня 2019 року у справі N 168/613/16-ц (провадження N 61-11711св18), від 23 січня 2020 року у справі N 179/1688/17 (провадження N 61-12707св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17 (провадження № 61-12092св19).
		Як встановлено судом, не заперечується сторонами по справі та зокрема підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 02/06/2020, сформованого відділенням №1 ПУМБ в м. Кременчук 02.06.2020, 22 жовтня 2019 року з кредитної картки позивача - відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_15 , виданої АТ «Перший Український Міжнародний банк» на підставі Заяви №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, здійснено переказ грошових коштів (сервіс cash to card) за договором 48771210 у розмірі 2 207 грн 72 коп.
		Не погоджуючись з вказною транзакцією позивач - відповідач ОСОБА_1 , в той же день, 22.10.2019 звернулася до відділення №2 ПУМБ в м. Кременчуці із заявою, складеною на ім`я керуючого відділення, в якій повідомила, що 22.10.2019 приблизно о 11 год. на її телефон надійшло повідомлення про те, що її картка заблокована та вказаний номер телефону НОМЕР_16 , для врегулювання вказаного питання. Вона зателефонувала по вказаному номеру телефону та з нею вів розмову працівник банку ПУМБ , який представився ОСОБА_3 . В подальшому попрохав назвати номер та надіслав код 2426, потім іншим повідомленням код 0232 о 11 год. 28 хв. Потім він повідомив, що коли прийдуть 4 цифри їй в повідомленні, то вона їх повина назвати і тоді картка буде розблокована. Вона йому продиктувала код 1255. Коли вона більш уважно прочитала смс повідомлення, то виявилось, що знято з її рахунку 2 207,72 грн на картку НОМЕР_17 (Dovidka НОМЕР_18 SAPNp50gPv). Оскільки відносно неї були здійнені шахрайські дії просила повернути вкрадені грошові кошти на її картку за рахунок страхового договору, який нею був укладений в банку.
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 24.10.2019 за заявою ОСОБА_1 розпочато кримінальне провадження №12019170090003636 за правовою кваліфікацією - ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: внесено відомості про те, що 23.10.2019 до Кременчуцького ВП надійшла заява від гр. ОСОБА_1 , про те, що 22.10.2019, невстановолена особа, шахрайським шляхом, заволоділа її грошовими коштами з банківської картки «ПУМБ» в сумі 2 207 грн, чим спричинила матеріального збитку. 
		08.11.2019 та 13.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Українська Акціонерна страхова компанія «Аска» з заявами про страхове відшкодування незаконно знятих грошей третіми особами із застосуванням протиправних методів, в якій вказала, що шахрайськими діями з її рахунку було знято грошові кошти в розмірі 2 2207,72 грн, тому просила вказану суму відшкодувати на картковий рахунок за договором страхування від 18.04.2015. 
		При цьому, зі змісту вказаних заяв вбачається, що ОСОБА_1 невідомій особі, на її думку працівнику банку, в телефоній розмові назвала 4 цифри із СМС, які не являються її пін кодом картки, які містились в СМС з наступним змістом: «код 1255 переказ рахунку НОМЕР_19 на картку НОМЕР_20 знято:2 207,72 UAN НОМЕР_21 Довідка: НОМЕР_18 . SAPNPS50gP».
		20.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до голови правління «ПУМБ» з претензією, відповідно до якої просила поновити (перерахувати) на її кредитну картку незаконно зняті 2 207,70 грн та відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 10 000 грн, зарахувавши на її картку. Зміст претензії аналогічний змісту заяв з якими позивач - відповідач ОСОБА_1 зверталася 22.10.2019 до відділення №2 ПУМБ в м. Кременчуці, 08.11.2019 та 13.11.2019 до ПрАТ «Українська Акціонерна страхова компанія «Аска».
		В судовому засіданні позивач - відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що нею невстановленій особі, яка представилась працівником банку ПУМБ, в телефоній розмові було повідомлено код який надійшов в СМС повідомленні на її мобільний телефон з метою розблокування картки, після чого з її картки були зняті грошові кошти в сумі 2 207, 72 грн. Вказала, що вона впевнена, що це був працівник банку ПУМБ, оскільки назвав повністю її дані та дошлюбне прізвище її матері.
		Таким чином судом встановлено, що на позивача- відповідача ОСОБА_1 було покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком у результаті використання клієнтом паролів, пін-кодів, CVV-кодів, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від її імені, як і обов`язок повідомляти банк в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення персональних даних.
		Проте, аналізуючи пояснення надані позивачем - відповідачем ОСОБА_1 в судових засіданнях, зміст заяв з якими остання зверталася 22.10.2019 до відділення №2 ПУМБ в м. Кременчуці, 08.11.2019 та 13.11.2019 до ПрАТ «Українська Акціонерна страхова компанія «Аска», зміст претензії від 20.11.2019, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем - відповідачем обставини у заявах та підтверджені особисто в судовому засіданні, вказують на порушення останньою вимог розділу VІ та пункту 7 розділу Х Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Банку України 05.11.2014 року за №705 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
		При цьому, суд бере до уваги те, що на теперішній час слідство триває, винна особа не встановлена, а також не встановлено, чи відбулося здійснення транзакції по кредитній картці з волевиявлення позивача-відповідача або внаслідок шахрайських дій інших осіб, а заява позивача-відповідача до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, як і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому не мають доказової сили для суду. Доводи позивача - відповідача про те, що шахрайські дії були вчинені працівниками АТ «Перший Український Міжнародний банк» є лише припущенням та не заслуговують на увагу. 
		Згідно частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною другою статті встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Проте позивачем- відповідачем ОСОБА_1 не було подано належних та допустимих доказів в обґрунтування вказаних позовних вимог.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача - відповідача про стягнення на її користь з відповідача АТ «Перший Український Міжнародний банк» незаконно списаних з її карткового рахунку грошових коштів в розмірі 2 207,72 грн задоволенню не підлягають. 
		Щодо позовних вимог позивача - відповідача про стягнення на її користь з АТ «Перший Український Міжнародний банк» матеріальної шкоди в розмірі 41 075 грн, суд приходить до наступних висновків.
		Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Згідно із ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду с удами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року (зі змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи
		Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина у заподіянні шкоди.
		Диспозиція наведених норм покладає на позивача обов`язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір.
		Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
		Аналізуючи факт заподіяння шкоди АТ «Перший Український Міжнародний банк» відповідачу - позивачу ОСОБА_1 та причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, завданою позивачу-відповідачу, суд виходить із наступного. 
		Як встановлено судом, не заперечується сторонами по справі та зокрема підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 02/06/2020, сформованої відділенням №1 ПУМБ в м. Кременчук, випискою по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 11/11/2018, сформованої відділенням №2 ПУМБ в м. Кременчук, наданих позивачем - відповідачем на обгрунування позовних вимог, з виписки по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 26/07/2021, сформованої відділенням №2 ПУМБ в м. Кременчук, наданої відповідачем - позивачем на виконання ухвали суду від 14.07.2021 про витребування доказів, позивач - відповідач ОСОБА_1 активно користувалася кредитним лімітом, встановленим АТ «Перший Український Міжнародний банк» на її поточний рахунок НОМЕР_22 (до зміни рахунку № НОМЕР_3 ), кредитна картка № НОМЕР_15 , згідно заяви № НОМЕР_10 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а саме здійснювала оплату товарів в торгівельній мережі, знімала готівку в банкоматах та здійснювала поповнення кредитної картки, платежі по якій зараховалися на погашення заборгованості тіла кредиту, погашення заборгованості по відсоткам по договору, комісії за користування кредитом та сплату платежів передбачених Договором страхування №СС9033332, укладеного 02.11.2017 між позивачем - відповідачем та ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ», та Договором страхування №К9033332, укладеного 02.11.2017 між позивачем - відповідачесм та ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА».
		З наданих позивачем - відповідачем пояснень в судових засіданнях, судом встановлено, що сума завданої АТ «Перший Український Міжнародний банк» позивачу - відповідачу матеріальної шкоди в розмірі 41 075 грн, складається зорема із грошових коштів списаних 22 жовтня 2019 року з кредитної картки позивача - відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_15 , виданої АТ «Перший Український Міжнародний банк», грошових коштів, списаних на погашення заборгованості за відсоткам по договору та комісії за користування кредитом, надмірно сплаченої суми на виконання кредитного договору, яку АТ «Перший Український Міжнародний банк» незаконно утримує та використовує, вказуючи, що мається заборгованість по кредитному договору, суми стягнутих приватним виконавцем Гричін Н.В. на підставі виконавчого напису, виданого 17.11.2020 приватним нотаріусом в м. Києві, та незаконно перерахованих на рахунок ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» страхових внесків. При цьому, розмежування суми по вказаному конкретному випадку окремо суду не вказала, зазначила, що 12 082,40 грн незаконно перераховано на рахунок ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», як страхові внески.
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. 
		Як встановлено судом, кредитний договір №200903333201 від 02 листопада 2017 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , в межах якого, на думку позивача - відповідача працівниками АТ «Перший Український Міжнародний банк», їй завдано матеріальної шкоди, на час винесення рішення є діючим, судом недійсними не визнавався, як повністю так і в частині умов нарахування відсотків та комісії за користування кредитом, та з вказаними вимогами позивач - відповідач до суду не зверталась. 
		Договір страхування №СС9033332, укладений 02.11.2017 між позивачем - відповідачем та ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ», та Договір страхування №К9033332, укладеного 02.11.2017 між позивачем - відповідачем та ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на час винесення рішення є діючими, не припинені, судом недійсними не визнавалися, та з вказаними вимогами позивач - відповідач до суду не зверталась.
		Отже судом встановлено, що відповідачем - позивачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» списання грошових коштів з поточного рахунку НОМЕР_22 (до зміни рахунку № НОМЕР_3 ), кредитна картка № НОМЕР_15 , відкритого на імя позивача - відповідача, здійснювалося на виконання умов кредитного договору №200903333201 від 02 листопада 2017 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , Договору страхування №СС9033332, укладеного 02.11.2017 між позивачем - відповідачем та ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ», та Договору страхування №К9033332, укладеного 02.11.2017 між позивачем - відповідачем та ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА».
		Належних та допустимих доказів, що працівниками АТ «Перший Український Міжнародний Банк» незаконно здійснено списання грошових коштів з поточного рахунку НОМЕР_22 (до зміни рахунку № НОМЕР_3 ), кредитна картка № НОМЕР_15 , відкритого на імя позивача - відповідача, на підставі заяви № НОМЕР_10 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на погашення заборгованості за відсоткам по договору та комісії за користування кредитом, та сплати страхових внесків, позивачем не надано. 
		Як вбачається з наданого в обгрунтування позовних вимог позивачем - відповідачем розрахунку поповнення картки власними грошовими коштами за період 01.11.2018 по 01.03.2020 та витрачено за цей період, складеного 28.05.2021 позивачем - відповідачем особисто, всього за вказаний період нею було поповнено картку, з урахуванням суми перекинутою банком зі зміною рахунку 11.11.2018 в розмірі 12 697,20 грн, на суму 85 900,28 грн, належних їй на праві власності, встановоний ліміт не має відношення, а витрачено 44 825,06 грн, а тому залишок невитрачених нею коштів складає 41 075 грн, які підлягаються стягненню з відповідача - позивача АТ «ПУМБ». Незаконно знято банком 15 239,55 грн та зараховано СК «АСКА» - 12 082,40 грн, які підлягають стягненню з СК «АСКА». 
		З наданого в обгрунутвання позовних вимог висновку експерта №4 судової економічної експертизи, складеного 08.07.2022 судовим експертом з економічних питань Ліхтіною Л.Р., вбачається, що в результаті експертних досліджень документально підтверджується за даними виписки за кредитною карткою ПАТ «ПУМБ» виданою ОСОБА_1 07.11.2017 по рахунку НОМЕР_22 сума фактичних витрат ОСОБА_1 за період з 07.11.2017 по 21.06.2021 (без урахування списання коштів в сумі 2 207 грн третіми особами) становить 142 049,54 грн (використано в торгівельній мережі та знято готівкою в банкоматі), сума поповнення (сплачених коштів) становить 144501,03 грн., списано відсотків за користування кредитними коштами в сумі 14 546,83 грн, на сплату страхових платежів 8 613, 80 грн. 
		При цьому з вказаного висновку експерта № 4, складеного 08.07.2022, встановити, що при здійсненні платежів за кредитним договором №200903333201 від 02 листопада 2017 року позивачем - відповідачем ОСОБА_1 здіснено переплату за кредитним договором, та станом на 21.06.2021 (період проведеного дослідження 07.11.2017 по 21.06.2021) заборгованість відсутня, встановити неможливо. 
		Окрім того твердження позивача - відповідача ОСОБА_1 , що нею здійснено переплату по кредитному договору №200903333201 від 02 листопада 2017 року спростовується поданою до суду позовною заявою АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та не заперечується самою позивачем - відповідачем ОСОБА_1 , яка при наданні пояснень в судовому засіданні вказала, що в неї мається заборгованість за кредитним договором, яку вона сплатить лише тоді як буде встановлено судом розмір вказаної заборгованості.
		Також суд приймає до уваги пояснення позивача - відповідача ОСОБА_1 , надані в судових засідання, що остання припинила здійснювати сплату заборгованості за кредитним договором №200903333201 від 02 листопада 2017 року після знаття з її рахунку грошових коштів в розмірі 2 207,72 грн. 
		Надані пояснення позивача - відповідача в судових засіданнях не суперечать та підтверджуються, зокрема зверненням ОСОБА_1 від 02.12.2019 до голови правління «ПУМБ» Черненко С., з якого вбачається що позивач - відповідач ОСОБА_1 просить дозволити перераховувати на погашення заборгованості по кредиту не на картковий рахунок. Просить з 22.10.2019 не нараховувати відсотки, тим більше пеню та штраф, тобто зупинити всі нарахування. Використані нею гроші погасить найближчим часом, але не на картку; клопотанням ОСОБА_1 від 12.10.2020 поданого керівнику ПАТ «ПУМБ», в якому позивач - відповідач просить пробачити їй усі відсотки, в тому ж числі по простроченим платежам, зарахувавши усі внесені нею з вересня 2019 року платежі на погашення тіла кредиту.
		Суд приймає до уваги надані позивачем - відповідачем копії квитанцій, що підтверджують внесення грошових коштів на картковий рахунок по кредитному договору №200903333201 від 02 листопада 2017 року, при цьому враховує, що вказні платежі відображені у виписці по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 02/06/2020, сформованого відділенням №1 ПУМБ в м. Кременчук, наданої позивачем - відповідачем на обґрунтування позовних вимог, та взяті до уваги судовим експертом з економічних питань Ліхтіною Л.Р. під час проведення експертного дослідженя, за результатами якого складено 08.07.2022 висновок експерта №4 судової економічної експертизи.
		Разом з тим суд не бере до уваги квитанції, що підтверджують здійснення платежів на суму 898,14 грн (дату здійснення касової операції встановити неможливо), 1000 грн (дата здіснення касової операції 06.09.2018), 650 грн (дату здійснення касової операції встановити неможливо), 1000 грн (дата здіснення касової операції 23.10.2018), оскільки вказані грошові кошти були внесені позивачем - відповідачем ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором №3001082070501 від 20.07.2018, з приводу якого жодних позовних вимог не заявлялось та судом не досліджувалось. 
		Окрім того, позивачем - відповідачем ОСОБА_1 в обгрунтування позовних вимог як в позвоній заяві так і в судовому засіданні, при наданні пояснень, вказано, що приватним виконавцем Гричін Н.В. на підставі виконавчого напису, виданого 17.11.2020 приватним нотаріусом в м. Києві було знято з її пенсії по 2 440 грн за два місяці на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк», однак жодних доказів існування вказаного виконавчого напису та стягнення з неї коштів не надала. При цьому в останньому судовому засіданні при наданні пояснень вказала, що грошові кошти стягнуті за виконавчим написом їй повернуті державним виконавцем.
		Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2 207 72 грн, списаних 22.10.2019 з карткового рахунку позивача - відповідача судом вже вирішено та прийнято відповідне рішення, доказів, що саме працівниками АТ «Перший Український Міжнародний Банк» їй зподіяна шкода у вказаному розмірі суду не надано та судом не встановлено. 
		За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем - відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту завдання АТ «Перший Український Міжнародний Банк» матеріальної шкоди у розмірі 41 075 грн, а тому дані позовні вимоги задоволенню не підлягають. 
		Щодо позовних вимог позивача - відповідача про визнання розірваним договору страхування від 18.04.2015 з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», суд приходить до наступних висновків.
		Як вже було раніше встановлено судом, 18 квітня 2015 року ОСОБА_1 підписала пропозицію укласти Договір карткового рахунку та Договір страхування (оферта), відповідно до якої просила відкрити на її ім`я картковий рахунок, надати кредитну картку, та з огляду на її фінансовий стан та кредитну історію встановити з моменту укладення або протягом дії Договору карткового рахунку ліміт Овердарафту на строк користування Овердрафтом в межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000 гривень.
		20 квітня 2015 року відповідачем - позивачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» прийнято пропозицію ОСОБА_1 укласти Договір карткового рахунку та Договір страхування (оферта), шляхом відкриття на її ім`я особового рахунку № НОМЕР_13 , надання кредитної картки № НОМЕР_14 , з встановлення на її особовий рахунок кредитний ліміт у сумі в сумі 1 000 грн. 
		Разом з тим, 18 квітня 2015 року між ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір страхування майна власників платіжних карт №6019640953.
		Згідно п. 5 Договору, предметом договору страхування є майновий інтерес пов`язаний з володінням, користуванням та розпорядженням майном, що належить власнику платіжної картки.
		Відповідно до п. 7 Договору, застраховане майно: використані кредитні грошові кошти, які обліковуються на рахунку № НОМЕР_13 в ФІЛІЯ ПУМБ В М. КИЇВ у готівковій або безготівковій формі в межах страхових сум, зазначених в п.8.2 цього Договору, та з урахуванням положень пунктів 13.8 та 13.14 Договору.
		Згідно п. 10.3 Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами з урахуванням п. 10 цього Договору і діє протягом року. Якщо жодна зі сторін Договору за 30 календарних днів до дати закінчення Договору не заявляє про зміну умов страхування або про припинення дії Договру, цей Договір продовжує діяти на тих же умовах протягом наступного періоду, а саме одного календарного року, але не більше строку дії договору карткового рахунку укладеного Страхувальником із ФІЛІЯ ПУМБ В М.КИЇВ, що діє від імені ПАТ «ПУМБ», у урахуванням п. 10 цього Договру. При цьому страхове покриття за цим Договором діє у відповідності з порядком оплати зазначеним в п. 10 цього Догору . 
		Відповідно до ст. 979 ЦК України За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Згідно ч.1 ст. 997 ЦК України , Договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про страхування» , дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі закінчення строку дії.
		Як встановлено судом, не заперечується сторонами по справі та зокрема підтверджується довідкою, наданою АТ «Перший Український Міжнародний банк» 13.03.2023 за вих.№КНО-44.2.5/56, кредитні зобов`язання за Договором №26256019640953 від 20.04.2015 позивачем - відповідачем ОСОБА_1 виконані в повному обсязі. Картковий рахунок № НОМЕР_13 закрито 20.07.2015.
		Таким чином Договір страхування майна власників платіжних карт № НОМЕР_7 припинив свою дію та втратив чинність 20.07.2015 та додаткового розірвання не потребує.
		Суд також враховує пояснення позивача - відповідача ОСОБА_1 , надані в судових засідання, відповідно до яких остання вказала, що фактично вимоги про визнання розірваним договору страхування від 18.04.2015 вона не підтримує, оскільки помилково вважала, що відповідно до вказаного договору вона сплачувала страхові платежі протягом 2017 - 2020 років та в порядку виконання саме даного договору їй незаконно відмовили у виплаті страхового відшкодування, а тому відпала потреба у визнанні вказаного Договору страхування майна власників платіжних карт №6019640953 розірваним. 
		За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача -відповідача ОСОБА_1 про визнання розірваним нею договору страхування від 18.04.2015 з відповідачем ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» є необґрунтованими та безпідставними. 
		Разом з тим, у запереченні на позовну заяву та під час розгляду справи, представник відповідача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» неодноразово наголошував на застосуванні судом наслідків спливу строку позовної давності, який є самостійною підставою для відмови в позові. 
		Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення (стаття 267 ЦК України).
		Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (§ 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Stubbings and Others v. the United Kingdom»; § 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
		Суд погоджується з довоми представника відповідача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», що позивачем - відповідачем ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з позовною вимогою про визнання розірваним ОСОБА_1 договору страхування від 18.04.2015 з відповідачем ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», проте у задоволенні вказаних позовних вимог має бути відмовлено за необґрунтованістю та безпідставністю.
		Щодо позовних вимог позивача - відповідача про стягнення з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на її користь сплачені страхові платежі в розмірі 12 082,40 грн, суд приходить до наступних висновків.
		Як вжу було встановлено судом, та не заперечується сторонами по справі, 02 листопада 2017 року на підставі Заяви №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок НОМЕР_22 (до зміни рахунку № НОМЕР_3 ), надано кредитну картку № НОМЕР_15 .
		Разом з тим, відповідно до Заяви №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_1 прийняла в повному обсязі Публічну пропозицію на укладення та уклала з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ» (03186, Київ, Авіаконструктора Антона,5, іднент.код 24309647) договір добровільного страхування життя №СС903332 за програмою «Страхування життя за кредитною карткою», та з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (ЄДРПОУ 13490997, 69005, Запоріжжя, Перемоги, 97А) договір страхування майна власників платіжних карток №К9033332. 
		Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Позивач обгрунтовуючи свої позовні вимоги, щодо стягнення з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» сплачених страхових платежів в розмірі 12 082,40 грн, посилається на те, що відповідачем не було належним чином виконано умови договору страхування, в результаті чого нею було вказаний договір розірвано, а тому сплачені страхові платежі підлягають поверненню. 
		При цьому, як вбачається з виписки по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 02/06/2020, сформованої відділенням №1 ПУМБ в м. Кременчук, виписки по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 11/11/2018, сформованої відділенням №2 ПУМБ в м. Кременчук, наданих позивачем - відповідачем на обгрунтування позовних вимог, з виписки по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 26/07/2021, сформованого відділенням №2 ПУМБ в м. Кременчук, наданої відповідачем - позивачем на виконання ухвали суду від 14.07.2021 про витребування доказів, ОСОБА_1 за період з 30.11.2017 по 30.04.2020 сплачено страхових платежів на виконання договору страхування майна власників платіжних карток №К9033332, укладеного з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» в розмірі 60 грн, на виконання договору добровільного страхування життя №СС903332, укладеного з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ» в розмірі 7 843 грн 40 коп. 
		Належних та допустимих доказів, що на рахунок ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на виконання договору страхування майна власників платіжних карток № НОМЕР_12 , сплачено страхових платежів в заявленому позивачем - відповідачем ОСОБА_1 розмірі 12 082,40 грн матеріали справи не містять та позивачем - відповідачем не надано.
		Суд не приймає до уваги наданий позивачем - відповідачем ОСОБА_1 , на обґрунтування позовних вимог, «Розрахунок зачислення страхових внесків СК «АСКА» відповідачем «ПУМБ», оскільки як вбачається з наданого розрахунку, позивачем - відповідачем проведено розрахунок з урахуванням сум, зокрема внесених 02.06.2018 в розмірі 269,92 грн, 30.07.2019 в розмірі 526,81 грн, 30.08.2019 в розмірі 421,74 грн, 30.09.2019 в розмірі 526,03 грн, 30.12.2019 в розмірі 551,24 грн, які не підтверджені жодним доказом, що останньою вказані суми вносились, чи відповідачем - позивачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» перераховувались на рахунок ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», та як вбачається з виписки по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 02/06/2020, сформованої відділенням №1 ПУМБ в м. Кременчук, виписки по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 11/11/2018, сформованої відділенням №2 ПУМБ в м. Кременчук, на підставі яких позивачем - відповідачем було проведено розрахунок, відомості про вказні суми та їх рух відсутні.
		Окрім того, вказаний розрахунок не містить розмежувань сум, які були внесені (перераховані) на виконання договору страхування майна власників платіжних карток №К9033332, укладеного з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», та на виконання договору добровільного страхування життя №СС903332, укладеного з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ». 
		Також суд не приймає до уваги, наданий позивачем - відповідачем висновок експерта №4 судової економічної експертизи, складеного 08.07.2022 судовим експертом з економічних питань Ліхтіною Л.Р., оскільки як вбачається з наданого висновку, останній не містить розмежувань сум, які були внесені (перераховані) на виконання договору страхування майна власників платіжних карток №К9033332, укладеного з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», та на виконання договору добровільного страхування життя №СС903332, укладеного з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ». 
		Окрім того, суд звертає увагу, що судовим експертом, при розрахунку списання грошових коштів на сплату страхових платежів, проведеного на підставі виписки за кредитною карткою ПАТ «ПУМБ», виданої ОСОБА_1 07.11.2017 по рахунку НОМЕР_22 , за період з 07.11.2017 по 21.06.2021, зараховано в розмір сплачених страхових платежів суму в розмірі 745,08 грн, перераховану 19.08.2019, при цьому, як вбачається з вказаної виписки, сума в розмірі 745,08 грн була списана з карткового рахунку позивача - відповідача на сплату заборгованості по відсоткам за договором, та на оплату страхових платежів не перераховувалась. 
		Клопотання про допит судового експерта в судовому засіданні, позивачем - відповідачем не заявлялось. 
		Також суд не приймає до уваги твердження позивача - відповідача ОСОБА_1 про те, що відповідач ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» та ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ», з якою відповідачем 02.11.2017 було укладено договір добровільного страхування життя №СС903332 за програмою «Страхування життя за кредитною карткою» є однією юридичною особою, а тому з відповідача підлягають стягненню всі внесені нею страхові виплати, оскільки вказне спростовується Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, сформованого 15.07.2022, з якого вбачається, що державну реєстрацію ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ» (іднент.код 24309647, місцезнаходження 03186, Київ, Авіаконструктора Антона,5), проведено 08.07.2003 за реєстраційним номером 10731200000000276, вид діяльності 65.11 Страхування життя, та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого 15.12.2021, з якого вбачається, що державну реєстрацію ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» ( код ЄДРПОУ 13490997, місцезнаходження юридичної особи: 69005, Запоріжжя, Перемоги,97А), проведено 30.01.2004 за реєстраційним номером 12661200000002329, вид діяльності 65.12 інші види страхування, крім страхування життя; 66.22 діяльність страхових агентів і брокерів; 66.21 Оцінювання ризиків та завданої шкоди; 65.20 Перестрахування.
		Тобто ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ» та ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (ЄДРПОУ 13490997, 69005, Запоріжжя, Перемоги,97А) є різними юридичними особами, а тому відповідач ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» є неналежним відповідачем за вимогами про стягнення страхових платежів, які були сплачені не на його користь та на виконання договору, укладеного з іншою юридичною особою. 
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.
		Як вже зазначалось судом, ОСОБА_1 за період з 30.11.2017 по 30.04.2020 сплачено страхових платежів на виконання договору страхування майна власників платіжних карток №К9033332, укладеного з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» в розмірі 60 грн, на виконання договору добровільного страхування життя №СС903332, укладеного з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ» в розмірі 7 843 грн 40 коп. 
		Тобто позовні вимоги до відповідача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення сплачених страхових платежів, в частині стягнення страхових платежів, сплачених на виконання договору добровільного страхування життя №СС903332, укладеного з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ» в розмірі 7 843 грн 40 коп., задовленею не підлягають в зв`язку з тим, що пред`явлені до неналежного відповідача.
		Разом з тим, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 скористалась своїм правом та пред`явила аналогічний позов до належного відповідача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ», який на даний час перебуває на розгляді в Крюківському районному суді м. Кременчука Полтавської області.
		Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першоїстатті 3 ЦК України).
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
		За правилами статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		Як вже зазначалось судом раніше, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.797 ЦК України). 
		Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
		За частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		Відповідно доч.1,4 ст. 997 ЦК України договір страхування припиняється увипадках, встановлених договором та законом. Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат. Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.
		Позивач - відповідач ОСОБА_1 обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує на те, що її відмова, як страхувальника від договору страхування обумовлена порушенням умов договору страховиком, а саме вона належним чином виконувала свої зобов`язання за договором страхування, сплатила страхові платежі, вчинила всі дії, які повина була вчинити при настанні страхового випадку, який настав 22.10.2019, разом з тим, всупереч умов укладеного договору ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» не виплатило страхове відшкодування у встановлений строк.
		Вирішенню спору про стягнення сплачених страхувальником страхових платежів передує розгляд питання про наявність фактів порушення умов договору страхування страховиком.
		Так, сторони відповідно до п.13.1 договору страхування №К9033332 від 02.11.2017, погодили порядок сплати страхового платежу: страховий платіж у розмірі зазначеному в п.8 Заяви сплачується щомісячно шляхом списання ПАТ «ПУМБ» грошових коштів з карткового рахунку№ НОМЕР_3 в ПАТ «ПУМБ» власника платіжної картки (страхувальника) з подальшим перерахуванням їх на поточний рахунок Страховика. Перерахування на поточний рахунок страховика страхових платежів, сплачених за попередній розрахунковий період, здійснюється в перший робочий день наступного розрахункового періоду.
		Відповідно до п.13.2 договору страхування №К9033332 від 02.11.2017, сторони погодили, що страхове покриття ДС починає діяти з дати здійснення страхувальником транзакції за платіжною карткою страхувальника в розрахунковому періоді та діє до останнього дня розрахункового періоду. У випадку не надходження на рахунок страховика першого або чергового страхового платежу у встановлені ДС розміри та строки, дія страхового покриття за ДС припиняється з дня до якого мала бути сплачена перша або чергова частина страхового платежу.
		Пунктом 13.3 сторони погодили, що події, які трапилися протягом розрахункового періоду за який страховику не надійшов страховий платіж у порядку передбаченому п.13.1 ДС страховими не визнаються, дія страхового покриття за ДС відновлюється з дати здійснення страхувальником транзакції за Платіжною карткою, за умови сплати чергового страхового платежу у порядку, передбаченому п.13.1 ДС та діє до останнього календарного дня розрахункового періоду.
		Як вбачається з виписки по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 02/06/2020, сформованої відділенням №1 ПУМБ в м. Кременчук, виписки по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 11/11/2018, сформованої відділенням №2 ПУМБ в м. Кременчук, наданих позивачем - відповідачем на обгрунування позовних вимог, з виписки по особовому рахунку за період з 02/11/2017 по 26/07/2021, сформованого відділенням №2 ПУМБ в м. Кременчук, наданої відповідачем - позивачем на виконання ухвали суду від 14.07.2021 про витребування доказів, позивачем - відповідачем ОСОБА_1 на користь відповідача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на виконання договору страхування №К9033332 від 07.11.2017, за період з 30.11.2017 по 30.04.2020 сплачено страхових платежів в розмірі 60 грн, зокрема 30.11.2017 - 20 грн, 30.04.2018 - 20 грн та останній платіж здійснено 30.06.2018 - 20 грн., в подальшому страхові платежі не сплачувались. 
		Тобто у відповідності до вимог п. 13.2 Договору зобов`язання страховика за договором припинилися з 01.08.2018, з дня до якого мала бути сплачена чергова частина страхового платежу.
		Разом з тим, як вбачається з наданих в судовому засіданні пояснень позивача - відповідача ОСОБА_1 , та зокрема підтверджується матеріалами справи, події, які на думку позивача - відповідача, є страховим випадком, відбулися 22.10.2019, тобто протягом розрахункового періоду за який страховику ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» не надійшов страховий платіж у порядку передбаченому п. 13.1 Договору страхування, що виключає можливість визнання відповідачем даної події страховим випадком, та порушення останнім умов договору страхування.
		Окрім того, матеріали справи не містять підтверджень того, що позивач - відповідач ОСОБА_1 зверталась до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» з заявою про виплату страхового відшодування по договору страхування №К9033332 від 07.11.2017, та останньою була отримана відмова у виплаті страхового відшкодування в порядку виконання даного договору страхування, як і не містять доказів, що позивач - відповідач ОСОБА_1 зверталася до відповідача з заявою про припинення вказаного договору страхування, в зв`язку з порушенням умов договору страховиком.
		Суд приймає до уваги пояснення відповідача - позивача, що вона зверталася до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» з заявами про страхове відшкодування незаконно знятих грошей третіми особами із застосуванням протиправних методів та їй було відмовлено у страхових виплатах, проте звертає увагу, що з вказаними заявами остання зверталася в рамках договору страхування карткового рахунку (майновий інтерес) №60196409556 від 18.04.2015, що зокрема підтверджується відповідними заявами від 13.11.2019, 20.11.2019, та в рамках вказаного договору ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» розглядались дані заяви.
		Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем - відповідачем ОСОБА_1 не заявлялося вимог про визнання правомірною/або не правомірною відмову ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» у виплаті страхового відшкодуванння за подією, що сталася 22.10.2019, як в рамках договору страхування №К9033332 від 07.11.2017, та договору страхування майна власників платіжних карт №6019640953 від 18.04.2015.
		Як вже неодноразово зазначалось судом, відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Проте позивачем- відповідачем ОСОБА_1 не було подано належних та допустимих доказів в обґрунтування вказаних позовних вимог.
		Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача - відповідача ОСОБА_1 про стягнення страхових платежів задоволенню не підлягають, зокрема в частині стягнення страхових платежів, сплачених на виконання договору добровільного страхування життя №СС903332, укладеного з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ» в розмірі 7 843 грн 40 коп., в зв`язку з тим, що пред`явлені до неналежного відповідача, а в частині стягнення страхових платежів в розмірі 4 239 грн 00 коп. (12 082,40 грн - 7 843,40 коп.) в зв`язку з недоведеністю та необгрнтованістю. 
		Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд також дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		За правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
		Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
		Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від встановлення порушеного права, а судом не встановлено порушення права, то вимоги позивача - відповідача ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
		За викладених обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про визнання договору банківського кредиту недійсним та страхування розторгнутими, стягнення матеріальної та моральної шкоди за поширення персональних даних.
		Щодо позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд приходить до наступних висновків. 
		Як встановлено вже судом раніше, та зокрема не заперечується сторонами по справі, 02 листопада 2017 року ОСОБА_1 підписала власноручним підписом Заяву №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
		Підписанням заяви ОСОБА_1 беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням зави підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах. 
		ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривнях, надати кредитну картку, та просила Банк встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за заявою, кредитний ліміт у сумі 25 000 гривень. Розрахунковий день 30 число місяця; платіжна дата 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Підписанням заяви підтвердила, що нею отримана у непошкодженому стані картка і ІПН, а також, що з правилами користування платіжною карткою ознайомлений та зобов`язується їх дотримуватись.
		Підписанням цієї заяви позивач - відповідач ОСОБА_1 надала, крім викладених в ДКБО, наступні твердження та запевнення, що: 1. Ця заява має інноваційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та Банком, припиняються на підставі ст. 604 ЦК України; 2. Ознайомлена з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодна, всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; 3. Отримала від Банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб`єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»; 4. Їй відомо, що укладання договору страхування зі страховиком не є обов`язковою умовою отримання кредиту в Банку, таку послугу було обрано ним за власною ініціативою з числа послуг, що пропонуються Банком, і відносини за договором страхування, після його укладення виникають виключно між страхувальником та страховиком.
		До позовної заяви Банк додав публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджену рішенням Правління ПАТ «ПУМБ» протокол № 609 від 20.09.2016.
		Окрім того позивачем - відповідачем ОСОБА_1 було надано паспорт до споживчого кредиту, з яким її було ознайомлено до підписання заяви №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
		Паспорт містить інформацію та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти. 
		02 листопада 2017 року на підставі Заяви №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 , надано кредитну картку № НОМЕР_4 , та встановлено на її поточний рахунок кредитний ліміт у сумі в сумі 25 000 грн.
		В подальшому кредитний ліміт було неодноразово збільшено, останній раз 11.07.2019 до 45 000 грн.
		Таким чином, між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», яке змінило назву на акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» укладено кредитний договір №200903333201, Банк свої зобов`язання за вказаним договором виконав, надавши позивачу - відповідачу картку з установленим лімітом кредитної лінії, що не заперечується сторонами по справі та зокрема підтверджується Довідкою про збільшення кредитного ліміту по договору №№200903333201 від 02.11.2017. 
		З наданого АТ «Перший Український Міжнародний банк» розрахунку вбачається, що станом на 22.06.2021 включно заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором №200903333201 перед банком становить 52 713, 77 грн, з яких: 37 380,08 грн - заборгованість за кредитом; 15 233,69 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 100 грн - заборгованість за комісією за користування кредитом (період з 31.08.2020 по 22.06.2021).
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
		Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Перший Український Міжнародний банк»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, виходячи із змісту  статтей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 сформульований такий правовий висновок:
		«З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
		Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
		Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.»
		Частинами 1,2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
		Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		В Заяві №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 02.11.2017, що містить власноручний підпис позичальника, процентна ставка за користування кредитними коштами та комісія за користування кредитом не вказані.
		Представник АТ «Перший Український Міжнародний банк» в судовому засіданні обґрунтовуючи право на нарахування процентів за користування кредитом та комісії, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №200903333201 від 02.11.2017, посилався на публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 01.10.2016), затверджену рішенням Правління ПАТ «ПУМБ» протокол № 609 від 20.09.2016 та паспорт до споживчого кредиту, який містить інформацію, яка надавалась споживачу до укладення договору до споживчого кредиту, як невід`ємні частини кредитного договору.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які містяться в публічній пропозиціі ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 01.10.2016), затверджені рішенням Правління ПАТ «ПУМБ» протокол № 609 від 20.09.2016, розуміла позивача - відповідач  ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася саме з ними, підписуючи Заяву №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 02.11.2017, а також те, що вказані документи на момент отримання позивачаем - відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
		Оскільки як вбачається з матеріалів справи, представником АТ «Перший Український Міжнародний банк» у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 в частині стягнення з АТ «ПУМБ» належних їй грошей, сплачених за кредитним договором №200903333201 від 02.11.2017, містяться посилання на те, що правовідносини між Банком та ОСОБА_1 будувалися на Заяві, умовах та порядку, що містяться в публічній пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 10.06.2017), затвердженої рішенням Правління ПАТ «ПУМБ» протокол № 653 від 30.05.2017, та вказану пропозицію було додано до відзиву. 
		Тобто які саме умови Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розуміла позивач - відповідач  ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася саме з ними, підписуючи Заяву №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 02.11.2017, представник ПАТ «ПУМБ» в судовому засіданні однозначно вказати не зміг. 
		Окрім того, роздруківка з сайту Банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15).
		Також, у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки, як встановлено судом та не заперечується представником Банку, Умови та порядок укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Перший Український Міжнародний банк», що розміщені на офіційному сайті Банку неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Перший Український Міжнародний банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Перший Український Міжнародний банк», відсутність в Заяві позичальника №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 02.11.2017 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		Надані позивачем публічні пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що містять умови та порядок надання банківських послуг в «Перший Український Міжнародний банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в Заяві позичальника №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 02.11.2017, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі процентів та комісії за користування кредитними коштами.
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування»  у редакції, чинній на час підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
		Паспорт споживчого кредиту відповідно до  Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, становленої у Додатку 1 до цього Закону, та містити інформацію визначену ст. даного Закону.
		Наданий позивачем - відповідачем ОСОБА_1 паспорт до споживчого кредиту, з яким її було ознайомлено до підписання заяви №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, не є доказом додержання передбачених законом умов щодо укладення у відповідній формі кредитного договору.
		Зі змісту Паспорту споживчого кредиту вбачається, що він містить  інформацію про умови кредитування. У тектсі Паспорту споживчого кредиту зазначено, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживання є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування наведених вище, і на припущеннях, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та основної загальної вартості кредиту для споживача. 
		Отже, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту, та передує укладенню кредитного договору з позичальником. 
		Саме індивідуальні умови кредитування передбачають суму кредиту, відсоткову ставку за кредитом, розмір щомісячного платежу, комісії, умови відповідальності за порушення зобов`язань, строк кредитування, вид карти, яка видається клієнту тощо.
		За відсутності зазанченої інформамції не є можливим встановити дійсні умови кредитування в частині плати за кредит (відсотків, комісії) на відповідний період, ставки і сплати підвищених процентів, конкретної відповідальності за порушення зобов`язання позичальником (неустойки).
		Окрім того, у матеріалах справи взагалі відсутні докази про погодження з ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відповідних умов користування наданими банком коштами з фіксацією цих умов у Паспорті споживчого кредиту. Заява №200903333201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить жодних відомостей про сам Паспорт споживчого кредиту, як складову цього договору.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року (справа № 393/126/20) викладений такий правовий висновок.
		«Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
		Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
		Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
		За таких обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження№ 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.»
		Отже, надана у справу світлокопія паспорта споживчого кредита не є доказом укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми.
		Окрім того, суд звертає увагу, що згідно відмітки у паспорті споживчого кредита інформація, зафіксована у ньому, є актуальною до 02 листопада 2017 року, тоді як заборгованість обрахована за станом на 22 червня 2021 року. 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
		ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено уст. 8 Конституції України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
		Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
		Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
		Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
		Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
		У ч.ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.
		Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
		Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
		За змістом положень ст.12, ст.13, ст.89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. 
		Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
		Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що Банк не надав суду доказів укладання з ОСОБА_1 договору саме на тих умовах, виходячи з яких пред`явив до неї вимогу про стягнення боргу з відповідними його елементами, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з останньої простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 15 233,69 грн, простроченої заборгованості за комісією за користування кредитом в сумі 100 грн слід відмовити за недоведеністю, а позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
		Так, перевіряючи обґрунтованість вимог Банку про стягнення заборгованості за тілом кредита у сумі 37 380,08 грн, суд керується такими міркуваннями. 
		Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». 
		Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
		Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банкуУкраїни від 18червня 2003 року №254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
		Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.
		У підтвердження заявлених вимог Банк надав суду виписку по рахунку позивача - відповідача ОСОБА_1 за період з 02.11.2017 по 22.06.2021, якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 200903333201 від 02.11.2017 зі всіма змінами і доповненнями до нього, станом на 22.06.2021 включно, відповідачем за період нарахування з 30.11.2017 по 22.06.2021 було сплачено відсотки за користування кредитом у розмірі 29 296 грн 81 коп., та комісію за користування кредитом у розмірі 381 грн 00 коп. 
		За викладених обставин, з урахуванням того, що розмір та сплату відсотків, та комісії за користування кредитом сторонами погоджено не було, то розмір заборгованості за простроченою сумою кредиту повинен становити 7 702 грн 27 коп. ( 37 380,08 (прострочена заборгованість за сумою кредиту) - 29 296,81 (сума сплачена за відсотками) - 381 (сума сплаченої комісії за користування кредитом), замість 37 380 грн 08 коп. обрахованих позивачем у розрахунку і заборгованість саме у розмірі 7 702 грн 27 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову-на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
		Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Оскільки позов АТ «Перший Український Міжнародний банк» підлягає частковому задоволенню, відповідач згідно довідки сер.МСЕ №0154311 являється інвалідом ІІ групи, відтак відповідно до ЗУ «Про судовий збір» звільнена від оплати судових витрат, то суд вважає за необхідне судові витрати компенсувати за рахунок держави, шляхом повернення відповідачу - позивачу з державного бюджету судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 331 грн 68 коп..
		Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
		 
		ухвалив:
		 
		У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про визнання договору банківського кредиту недійсним та страхування розторгнутими, стягнення матеріальної та моральної шкоди за поширення персональних даних - відмовити.
		Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_23 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок, 4) заборгованість за кредитним договором №200903333201 від 02.11.2017 у розмірі
		7 702 грн 27 коп. (сім тисяч сімсот дві грн двадцять сім коп.).
		Повернути Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок, 4) з державного бюджету судовий збір у розмірі 331 грн 68 коп. (триста тридцять одну грн 68 коп.).
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне рішення суду складено 24.04.2023.
		 
		 
		 
		Суддя І.І. Дядечко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...