Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/1623/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2023. Зареєстровано: 26.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2023.
Дата набрання законної сили: 29.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/462/339/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022140110000282

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 462/1623/23 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 квітня 2023 року                                          м. Львів
		 
		Залізничний районний суд м. Львова в складі:
		Головуючої судді  ОСОБА_1 
		за участю секретаря судових засідань  ОСОБА_2 ,
		за участі сторін кримінального провадження: 
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №62022140110000282 від 16.12.2022 року, за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Перемишляни Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант»,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
		 
		встановив:
		 
		сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11,16,129,130,199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 14.11.2022 близько 12.00 год. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 до моменту добровільної явки, а саме 02.02.2023 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Львові, що за адресою: вул.М.Кривоноса, 6, м.Львів.
		Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК України.
		В судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК Українивизнав повністю. Пояснив, що після повернення у військову частину із місць ведення бойових дій просив командира про відпустку, однак йому відмовили. У зв`язку із складними сімейними обставинами, він самостійно вирішив залишити військову частину. Після того, як він владнав свої сімейні справи, ОСОБА_4 вирішив повернутися в частину, але там йому повідомили, що він зможе це зробити після отримання відповідного рішення суду. ОСОБА_4 зазначив, що після цього він співпрацював із слідством, щиро кається у вчиненому, та вважає, що зможе виправитись без призначення йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки планує продовжувати військову службу у місцях ведення бойових дій разом із своїми товаришами. 
		Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України інші докази кримінального провадження судом не досліджувались. Суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки обвинувачений в судовому засіданні не оспорював факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України при вищезазначених обставинах, учасники судового провадження проти цього не заперечували. 
		Судом з`ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		За таких обставин, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_4 доведена повністю, дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано вірно за ч. 5ст. 407 КК України, так як обвинувачений вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
		Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є тяжким злочином.
		Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 67 КК України, немає.
		Обставинами, які пом`якшують вину обвинуваченого ОСОБА_4 та передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дію на території України воєнного стану у час вчинення кримінального правопорушення, особу винного, який на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога, якому не встановлено інвалідності, а тому вважає, що ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі.
		Разом зтим,суд,враховуючи обставини,які пом`якшуютьпокарання,фактичні обставинисправи,особу обвинуваченого,який одружений,офіційно працевлаштований,має наутриманні неповнолітнюдоньку,позитивно характеризується,раніше несудимий,повністю визнавсвою вину,розкаявся увчиненому злочині,добровільно з`явивсядля подальшогопродовження військовоїслужби,а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування призначеного йому покарання, однак, в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, при звільненні обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов`язків, передбачених законом при застосуванні ст. 75 КК України.
		Запобіжний захід не обирався.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. 50, 65-67, 286 КК України, ст. 100, 124, 174, 368, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.
		На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
		Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби  командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
		У разі звільнення з військової служби зобов`язати ОСОБА_4 згідно з ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя:                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...