Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 734/2129/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2023. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 09.08.2023
Результат оскарження 09.08.2023 Чернігівський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/748/64/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022270000000057

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №1-кп/748/64/23
		Єдиний унікальний № 734/2129/22 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 квітня 2023 року м. Чернігів
		 
		Чернігівський районний суд Чернігівської області
		в складі: 
		головуючого- судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 , 
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 серпня 2022 року за № 22022270000000057, за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куршановичі, Климовського району, Брянської області, колишнього СРСР, проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 ,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Торгалиг, Овюрського району, Республіки Тива, Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
		 
		за участю:
		прокурора ОСОБА_5 ,
		потерпілого ОСОБА_6 ,
		захисників обвинучених- ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , -
		 
		    В С Т А Н О В И В:
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі РФ) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: №2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; №2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та №3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року №3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність узовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим),м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української PCP «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		У статті 3 Конвенції вказано, що у разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін кожна сторона конфлікту зобов`язана з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю а також із тими, хто hors de combat (той, що вийшов з ладу (фр.).  Прим. пер.) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої, іншої причини поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої, слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії. Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження и тортури; b) захоплення заручників; с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською PCP до проголошення незалежності України.
		Згідно ч.1 ст.4 Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.6 Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Згідно зі ст.13 Конвенції, положення частини II Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства, залякування, від образ та цікавості натовпу.
		 
		   Крім того, відповідно ст. 29 Конвенції сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		 
		   Відповідно до ст.ст. 31-32 Конвенції забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. 
		 
		   Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) (далі - Протокол) Високі Договірні Сторони підтверджуючи далі, що положення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		 
		   Згідно статті 147 Конвенції серйозними порушеннями є дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		 
		   Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 75 Протоколу тією мірою якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікту і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями (995_151, 995_152, 995_153, 995_154) або згідно з Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: а) насильство над життям здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: а.1) вбивство; а.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; а.3) тілесні покарання; а.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; с) взяття заручників; d) колективне покарання; е) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		 
		   Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		 
		   Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		 
		   Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		 
		   При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.    
		 
		   З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		 
		   Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.    
		 
		   Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС РФ, співробітників інших силових відомств РФ, представників влади, інших громадян РФ та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС РФ.
		 
		   Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечена військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.
		 
		У подальшому військовослужбовцями ЗС РФ здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень. Крім того, здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин ЗС України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
		 
		   Відтак, всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.
		 
		   Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
		 
		   Так, вказаними особами у березні - квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		 
		   З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС РФ вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		 
		   Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		 
		   Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.
		 
		Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		 
		   Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації Російської Федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		 
		   З огляду на викладене, між державами РФ та Україна триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		 
		   Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом РФ вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв`язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням ЗС РФ та інших військових формувань РФ.
		 
		   З листопада 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
		 
		   Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.
		 
		   З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованим територіям України.
		 
		   Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
		 
		   На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума Російської Федерації звернулася до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».    
		 
		   18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
		 
		   19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.    
		 
		   21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
		 
		   В цей же день, Президент Російської Федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
		 
		   Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення Державної думи РФ та заявили про необхідність визнання Президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
		 
		   Цього ж дня Президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
		 
		   22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ.
		 
		   В цей же день Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації РФ звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.    
		 
		   23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
		 
		   24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
		 
		   У подальшому цього ж дня Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об`єктам, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.    
		 
		   У період із 05 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння.
		 
		   Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан.
		 
		   На початку березня 2022 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), частина військовослужбовців ЗС РФ у порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема положень Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року та додаткових протоколів до них, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, у ході повномасштабного збройного наступу ЗС РФ на територію України, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, з мотивів безумовного виконання отриманих бойових наказів військового керівництва та з метою вчинення нападів на цивільне населення зайшли на територію с. Слобода Чернігівського району.
		 
		   Приблизно о 15 годині 06 березня 2022 року до господарства ОСОБА_6 , який мешкає по АДРЕСА_3 , зайшли троє озброєних невстановлених на даний час військовослужбовців РФ, які після проведення бесіди, погрожуючи зброєю, посадили його до БМП та примусово доставили до магазину «Центральний» за адресою: Чернігівський район, с. Слобода, вул. Дружби, 31-а, таким чином вчинили нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом - ст. 147 Конвенції.
		 
		   У подальшому, у приміщенні вказаного магазину військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_3 , в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ч.ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, діючи умисно з іншими невстановленими на цей час військовослужбовцями ЗС РФ, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, з метою отримання відомостей від ОСОБА_6 про розташування та переховування військовослужбовців ЗСУ на території села, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосував до нього фізичну силу, зокрема, упродовж 30 хвилин дерев`яним руків`ям від лопати він наніс численні удари по тілу ОСОБА_6 в область живота та нирок, верхнім та нижнім кінцівкам, спричинивши йому сильний фізичний біль.
		 
		   Не отримавши від потерпілого необхідної йому інформації, ОСОБА_3 віддав наказ своїм підлеглим військовослужбовцям ЗС РФ, серед яких був ОСОБА_4 , продовжити здійснювати насильницькі дії з метою примусити вчинити дії, що суперечать волі ОСОБА_6 , а саме: отримати від нього відомості про розташування позицій українських захисників та їх переховування на території села.
		 
		   Виконуючи злочинний наказ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими на даний час військовослужбовцями ЗС РФ, діючи за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, застосував до ОСОБА_6 фізичну силу, зокрема ногою, взутою у солдатські чоботи, наніс по тілу ОСОБА_6 два удари в область лівої нирки, після чого прикладом автомата наніс два удари в область правого вуха та потилиці, спричинивши йому тілесні ушкодження.
		 
		Після безперервного побиття військовослужбовцями ЗС РФ ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, близько 20 хвилин наносив численні удари по різним частинам тіла ОСОБА_6 металевою ніжкою від стільця, погрожуючи при цьому йому позбавленням життя та вчиненням фізичної розправи над його дружиною та сином.    
		 
		   Продовжуючи вчинення жорстокого поводження, ОСОБА_3 з іншими військовослужбовцями ЗС РФ вивели ОСОБА_6 з приміщення магазину на вулицю, поставили на коліна, після чого ОСОБА_3 вилив на потерпілого 3 пляшки ємністю 0,5 до 1 л легкозаймистої рідини «Уайт спіріт» та погрожував підпалити, намагаючись таким чином отримати від ОСОБА_6 необхідну йому інформацію. Такі дії ОСОБА_3 ОСОБА_6 сприймав як реальну загрозу своєму життю.
		 
		Таким чином, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил Російської Федерації, заподіяв цивільній особі, яка перебувала під захистом, з метою отримання необхідних йому відомостей, сильний фізичний біль шляхом нанесення побоїв, чим порушив вимоги ст. ст. 27, 31-32 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч.ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
		 
		Таким чином, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил Російської Федерації, заподіяв цивільній особі, яка перебувала під захистом, з метою отримання необхідних йому відомостей, тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів, чим порушив вимоги ст. ст. 27, 31-32 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч.ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
		 
		   Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2023 року за відсутності обвинувачених  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  (in absentia), котрі показань суду не надавали.
		 
		Разом з тим, винність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
		   Потерпілий ОСОБА_6 під час допиту в судовому засіданні дав показання, що 06.03.2022 озброєні військовослужбовці збройних сил РФ забрали його з дому у с. Слобода Чернігівського району, відвезли до магазину, що знаходиться в центрі у цьому ж населеному пункті, де командир російських військових почав його бити обухом лопати по всьому тілу, намагаючись отримати інформацію про українських військових. А коли втомився бити, вищевказаний командир наказав іншим військовослужбовцям збройних сил РФ продовжити його побиття. Після побиття військовослужбовцями РФ командир знову продовжив його бити металевою ніжкою від стільця, а коли втомився, наказав іншим військовослужбовцям збройних сил РФ продовжити його побиття. Далі командир вилив на нього пляшку з рідиною схожою по запаху на спирт та погрожував підпалити. Потім його вивели з магазину на вулицю, поставили на коліна, і знову почали допитувати. Командир знову вилив на нього ще декілька пляшок з рідиною схожою по запаху на спирт, при цьому погрожуючи підпалити. Потім командир наказав іншим військовим РФ поставити його до стінки та розстріляти. Але один з російських військових сказав, що у безоружного стріляти не буде. Після цього його відвели до сараю (складу), розташованого біля магазину. Через деякий час до нього привели ОСОБА_9 , а потім сина останнього - ОСОБА_10 . Наступного дня зранку почався обстріл. Ближче к обіду внаслідок обстрілу одна стіна сараю, де вони перебували, зруйнувалася, і його завалило кирпичами. Карпенки допомогли йому вибратися з під завалу і вони всі разом перейшли у іншу половину сараю, де сховалися. Російські військові побачиши зруйновану стінку сараю подумали, що їх всіх завалило кирпичами. Коли військова техніка та російські військові поїхали в інший населений пункт вони пішли додому. Лікувався він вдома, оскільки їх населений пункт знаходився в окупації, і він не міг звернутися до лікаря. Слідчим йому надавалися для впізнання фотокартки на яких він впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 , який бив його обухом лопати, металевою ніжкою з під стільця, обливав спиртом, та віддавав накази його бити іншим війьсковослужбовцям. Також він впізнав по фотокартках обвинуваченого ОСОБА_4 , який неслов"янської національності. Він його запам"ятав, оскільки той бив його сильніше за інших військових, дуже сильно вдарив два рази ногою, взутою у берці, по почкам, та прикладом автомата по голові в область вуха та потилиці. Коли його привезли до магазину російські військовослужбовці, ОСОБА_11 вже на нього чекав. Про те, що ОСОБА_3 був командиром він зрозумів з того, що останній керував діями інших військових. Погрози, які висловлював ОСОБА_3 він сприймав як реальні, вважав, що його вб`ють. 
		   Свідок ОСОБА_12 під час допиту в судовому засіданні показала, що озброєні російські військові 06.03.2022 забрали її чоловіка ОСОБА_6 з дому у с. Слобода та повезли у центр села. В подальшому, ближче к вечору наступного дня її чоловік прийшов додому, він був сильно побитий російськими військовими, його одяг був мокрий із запахом ацетону. Звертатися до лікаря до 30.03.2022 не було можливості, оскільки знаходилися в окупації, тому чоловіка лікувала вдома. Чоловік їй також розповідав, що разом з ним були ОСОБА_13 та ОСОБА_10 .
		   Свідок ОСОБА_14 під час допиту в судовому засіданні показав, що 06.03.2022 у с. Слобода російські військові затримали їх разом з батьком біля дому та під конвоєм доставили до магазину в центрі села для проведення допитів. Під час допиту російські військові його побили та в подальшому його та батька завели до сараю (складу), що знаходиться поруч з магазином. У середині складу він побачив мешканця с. Слобода ОСОБА_6 , який був сильно побитий російськими військовими, і ледь міг рухатися. Наступного дня, зранку почався обстір території їх села. Під час обстрілу розвалилася стіна сараю (складу), де вони перебували, і вони втрьох змогли вилізти з вказаного складу. Після того як російські військові покинули їх село він разом з ОСОБА_6 дісталися домівок.
		Також винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, які суд визнає достатніми, належними та допустимими, а саме:
		-заявою ОСОБА_6 про залучення до провадження як потерпілого, в якій він зазначив, що внаслідок широкомаштабного збройного вторгнення на територію України підрозділів збройних сил російської федерації йому були спричиненні тілесні ушкодження. 
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.05.2022 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_6 на фотознімку № 2 впізнав військовослужбовця ЗС РФ, який був командиром і віддавав накази іншим військовослужбовцям щодо здійснення відносно нього насильницьких дій, та, який, під час допиту в магазині села наносив йому удари черенком від лопати, металевою ніжкою від стільця, вивів з магазину, наказав стати на коліна, при цьому обливши його легкозаймистою рідиною «Уайт Спіріт», висловлював погрозу вбивством, шляхом підпалу. Згідно із довідкою до протоколу, на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_11 ;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.05.2022 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_6 на фотознімку № 1 впізнав військовослужбовця ЗС РФ, який за наказом командира разом з іншими військовослужбовцями наносив йому удари та поводив себе дуже жорстоко, наніс йому удар прикладом від автомату в область голови, та не менше двох ударів ногою в область нирок. Згідно із довідкою до протоколу, на фотознімку № 1 зображений ОСОБА_15 ;
		- заявою потерпілого ОСОБА_6 від 03.06.2022, згідної якої просив долучити до матеріалів кримінального провадження дві частини дерев`яного руків`я від лопати, якою 06.03.2022 у приміщенні магазину у АДРЕСА_4 йому спричинено тілесні ушкодження з боку військового ЗС РФ, та які він знайшов після 30.03.2022 на території подвір`я магазину;
		-даними протоколу огляду предмету від 03.06.2022 та ілюстративною фототаблицею до нього, відповідно до яких, було оглянуто та вилучено за участю потерпілого ОСОБА_6 дві частини дерев`яного руків`я від лопати коричневого кольору. При огляді встановлено, що при складенні обох фрагментів дерев`яного руків`я від лопати, вони суміщаються між собою. Під час проведення огляду, потерпілий ОСОБА_6 вказав, що оглянуті два фрагменти дерев`яного руків`я від лопати складали одне ціле, лопата розламалась під час нанесення йому тілесних ушкоджень військовослужбовцем ЗС РФ ОСОБА_3 в приміщенні магазину по АДРЕСА_4 ;
		-даними протоколу огляду місця події від 03.06.2022 з ілюстративною фототаблицею до нього, згідно яких оглянуто прилеглу територію, приміщення магазину та негосподарської споруди (складу), розташованих в АДРЕСА_4 , де військовослужбовці збройних сил РФ 06.03.2022 здійснювали побиття ОСОБА_6 та погрожували вбити;
		-протоколомпроведення слідчогоексперименту заучасті потерпілого ОСОБА_6  та відеозаписом до нього, під час якого потерпілий на місці події показав та розповів про обставини його побиття у магазині в с. Слобода російськими військовими, та їх командиром, показав місце біля магазину, де його облили спиртом та погрожували підпалити, показав сарай, де він знаходився разом із ОСОБА_16 та ОСОБА_10 ;
		-інформацією оперативного підрозділу на виконання доручення слідчого, згідно з якої встановлено осіб, військовослужбовців РФ, які вчинили зазначений злочин  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Куршановичі, Климівського району Брянської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Торгалик, Ов`юрського району, Республіки Тива, Росія, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
		 
		-результатами виконання доручення старшого слідчого в ОВС УСБУ в Чернігівській області, в ході якого встановлено сторінку в соціальній мережі «ВКонтакті», яку зареєстровано на « ОСОБА_17 », ІНФОРМАЦІЯ_5 Встановити номери мобільного зв`язку ОСОБА_4 , не видалось можливим. 
		- протоколом огляду речей від 12.09.2022, згідно якого проведено огляд сторінки " ОСОБА_17 " в соціальній мережні "ВКонтакті", ІНФОРМАЦІЯ_5 вказано: дата народження: " ІНФОРМАЦІЯ_6 ". На сторінці виявлено 6 фотозніків можливо з членами родини (дружиною та дитиною), та публікацію на іноземній мові.
		- протоколом огляду речей від 02.09.2022 та фототаблицею до нього, згідно якого проведено огляд Інтернет-сторінки в соціальній мережі "ВКонтакте", за результатами виконання пошукового запиту виявлено сторінку " ОСОБА_18 ". Серед контактної інформації особи-користувача вказано дату народження " ІНФОРМАЦІЯ_7 " . В ході подальшого огляду вмісту сторінки виявлено ряд особистих фотографій, зроблені скріншоти.
		-результатами виконання доручення старшого слідчого, проведеного старшим оперуповноваженим УСР в Чернігівській області ДСР НП України, в ході якого було встановлено можливе місце проходження служби військовослужбовця МО РФ ОСОБА_4 , а саме БТГ 228-го мотострілецького полку з танковою ротою НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 танкової дивізії та мотострілецька рота 35-ї окремої мотострілецької бригади 41-ї армії МО Російської Федерації, та встановлено можливе місце проходження служби військовослужбовця МО РФ ОСОБА_3 , а саме БТГ 228-го мотострілецького полку з танковою ротою НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 танкової дивізії та мотострілецька рота НОМЕР_3 окремої мотострілецької бригади ІНФОРМАЦІЯ_8 - початку квітня 2022 року, під час звільнення території Чернігівської області ЗСУ від російських військ, БТГ 228-го мотострілецького полку з танковою ротою НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 танкової дивізії та мотострілецька рота НОМЕР_3 окремої мотострілецької бригади 41-ї армії МО Російської Федерації вийшли за лінію ДКУ у напрямку РФ та передислоковані, на даний час можуть бути причетними до окупації східної території України (Донецька, Луганська області).
		 
		- рапортом страшого оперуповноженого УСР в Чернігівській області складеного на виконання доручення заступника керівника Козелецької окружної прокуратури, згідно якого, проведеними розшуковими заходами встановити фактичне місце перебування, номер військової частини, військове звання та посаду військовослужбовця МО РФ - ОСОБА_3 не представилось можливим;
		 
		- рапортом старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області, відповідно до якого, слідчим, під час бесіди з експертами Чернігівського обласного бюро СМЕ з приводу призначення судово-медичної експертизи у вищевказаному кримінальному провадженні, було отримано відповідь, що обов`язковою умовою для призначення даної експертизи є наявність медичної документації потерпілого щодо отриманих травм чи тілесних ушкоджень. За наявності фотознімків і протоколів слідчих дій, але без наявності вищевказаної медичної документації, провести дану експертизу неможливо. Враховуючи, що потерпілий ОСОБА_6 не звертався за медичною допомогою з приводу лікування від отриманих 06.03.2022 травм та тілесних ушкоджень внаслідок застосування до нього фізичної сили військовослужбовцями зс рф, отже відсутня будь-яка медична документація стосовно його лікування з цього приводу, а тому провести судово-медичну експертизу у даному випадку неможливо.
		   Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинувачених про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення їх права на захист захисниками, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.
		   Сукупність показань потерпілого та свідків, у співставленні з наявними в справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти цілісний сюжет реконструйованої ними події. Підстав для піддання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб судом не встановлено.
		   Будь яких порушень процесуального закону під час руху кримінального провадження на всіх стадіях процесу, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими не виявлено.
		   З проведеного аналізу досліджених судом доказів, суд вважає доведеним скоєння ОСОБА_3 дій щодо жорстокого поводження з цивільним населенням, вчиненого за попердньою змовою групою осіб, та у відданні наказу на жорстоке поводження з цивільним населенням, та ОСОБА_4 - щодо порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, а відтак їх дії кваліфікує за ч.2 ст.28, ч.1 ст.483 КК України.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченим злочин та їх поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
		За повідомленням Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта», з 24.02.2022 року припинене приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації.
		Повістки про виклик  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повідомлення про їх підозру, про зміну підозри ОСОБА_3 , повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області адвоката ОСОБА_7 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_4 .
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області адвоката ОСОБА_8 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_3 .
		Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 28.09.2022, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.2ст.28,ч.1ст.483 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , котрий був оголошений у розшук.
		Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 28.09.2022, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.2ст.28,ч.1ст.483 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , котрий був оголошений у розшук.
		З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щоб забезпечити останнім можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		Після постановлення ухвал слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 28.09.2022, якими надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснювали їх захисники, які отримували необхідні процесуальні документи, знайомилися з матеріалами кримінального провадження.
		Крім цього, згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17.01.2023 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймали участь захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були захисниками на стадії досудового розслідування і обізнані з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		Важливо звернути увагу, що судом також вживалися заходи про виклик обвинувачених для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останні викликалися у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» та його електронній версії на сайті ІНФОРМАЦІЯ_9 у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області.
		Захисники обвинувачених здійснювали активні дії, спрямовані на захист обвинувачених: приймали участь у допиті потерпілих, свідків та дослідженні доказів, виступали у дебатах.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинувачених на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Вирішуючи питання про вид та розмір покарання  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наслідки які настали від даного кримінального правопорушення, відомості про особу винних, наявність обставини, що обтяжує покарання.
		Обставиною, що обтяжує покарання  ОСОБА_3 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
		Обставини, що пом`якшують покарання  ОСОБА_3 відсутні.
		З урахуванням викладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, суд приходить до висновку, що  ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінуємої статті Кримінального кодексу України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
		Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відсутні.
		З урахуваннямвикладеного,враховуючи ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,особу винного,суд приходитьдо висновку,що ОСОБА_4  необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінуємої статті Кримінального кодексу України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати за залучення експертів відсутні.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В :
		    ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців.
		 
		Строк відбування покарання  ОСОБА_3  рахувати з дня його фактичного затримання.
		    ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.
		 
		Строк відбування покарання  ОСОБА_4  рахувати з дня його фактичного затримання.
		Речові докази: дві частини дерев"яного руків"я від лопати - знищити.
		На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захисникам, потерпілим та прокурору.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...