Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/13418/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2023.
Дата набрання законної сили: 05.04.2023
Номер судового провадження: 61-11373ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		05 квітня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 308/13418/20
		провадження № 61-11373св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Грушицького А. І.,
		суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Джуга С. Д. та додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Джуга С. Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І. В., приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук П. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та відшкодування моральної шкоди.
		У позовній заяві позивач посилався на те, що 06 травня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І. В. вчинив виконавчий напис № 5223, яким пропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 5867421 у сумі 4 286 920,52 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 1 993 649,15 грн; за відсотками - 2 292 771,37 грн, витрати за його вчинення - 500,00 грн. Строк платежу за кредитом настав. Стягнення заборгованості проводиться за період із 30 квітня 2009 року до 30 квітня 2020 року.
		Вказував, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П. В. від 25 червня 2020 року відкрито виконавче провадження.
		Виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
		Вказував, що на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало такого способу захисту прав кредитора як вчинення нотаріусом на стягнення боргу виконавчого напису на кредитній угоді, що не посвідчена нотаріально, якою є кредитний договір від 24 грудня 2007 року № 5867421.
		Зміни до зазначеного переліку документів, що уможливлювали б стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за кредитним договором, були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662, коли перелік було доповнено розділом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно із яким за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису подаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про непогашення заборгованості (пункт 2 підпункти «а», «б»).
		Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду 
		від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року (справа № К/800/7651/17), постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконною та не чинною у частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме щодо доповнення переліку розділом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
		Отже, позивач стверджував, що станом на 06 травня 2020 року чинна редакція постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 не дозволяла вчинення виконавчих написів на кредитних договорах.
		Вказував, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 27 березня 2019 року у справі 
		№ 137/1666/16-ц у подібних правовідносинах.
		Як зазначено у виконавчому написі, заборгованість за тілом кредиту становить суму 1 993 649,15 грн, за відсотками - 2 292 771,37 грн, проте з таким розміром позивач не погодився, оскільки звернення із позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення із таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Вказував, що аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду підтвердила у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та 
		від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц(провадження 
		№ 14-465цс18).
		Також зазначав, що заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 грудня 2011 року у справі № 2-1933/11 задоволено позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнено з  ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» суму заборгованості у розмірі 3 170 587,72 грн та судові витрати в розмірі 1 820,00 грн, а всього - 3 172 407,72 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 грудня 2007 року, а саме: житловий будинок, реєстраційний номер - 12979184; загальна площа 135,6 кв. м, житлова площа 40,7 кв. м, відповідно до витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно 
		від 05 жовтня 2007 року № 16178331, виданого КП БТІ м. Донецька, загальна вартість 140 190,00 грн, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, цільове призначення: обслуговування житлового будинку і господарських будівель; площа 0,0736 га; кадастровий номер 1410136300:00:009:0132, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог ПАТ «ПУМБ» шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
		Вказане судове рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2011 року.
		Зазначав, що повторним заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року у справі № 0508/12201/2012 задоволено частково позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнено з  ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 170 587,72 грн, судовий збір у сумі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн, а всього стягнено 3 172 407,72 грн.
		Стверджував, що наведена обставина доводить те, що заявлена відповідачем нотаріусу заборгованість за кредитним договором за тілом позики - 1 993 649,15 грн та за відсотками - 2 292 771,37 грн не є безспірною, а виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
		Також позивач зазначає, що окрім визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у межах розгляду цієї вимоги необхідно розглянути вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн, оскільки АТ «ПУМБ» в особі уповноважених представників вчинило неправомірну дію, яка не узгоджується із Законом України «Про нотаріат», де через приватного нотаріуса вимагає у нього незаконно, всупереч судовим рішенням, ігноруючи постанови Великої Палати Верховного Суду, заборгованість за відсотками. Вказана заборгованість перевищує 2 000 000,00 грн.
		Позивач зазначав, що він є особою, яка через дії чи бездіяльність терпить протягом вказаного часу життєві незручності. З 2015 року він є особою з інвалідністю 3 групи, а в подальшому - 2019 року інвалідність було змінено на 2 групу. Окрім того, позивач має серцево-судинні захворювання, йому протипоказано нервуватися, а також багато пересуватися. Наслідком пред`явлення незаконного виконавчого напису є арешт майна, а саме - транспортного засобу та звернення стягнення на єдиний дохід позивача.
		Стверджував, що ці обставини спричинили негативні зміни у його житті, що проявляється у щоденних думках та спогадах про обман, який з ним стався, у страху можливого повторення подій, негативних переживаннях та спогадах, потребі в уникненні аналогічних обставин, насторозі, тривозі, емоційній реакції при згадуванні, важкості виконання повсякденних обов`язків, фіксування уваги на вирішенні цієї проблеми, переживанні психологічного дискомфорту, тимчасовій відірваності від активного соціального життя, зниженому та нестійкому настрої, порушенні сну, неприємних сновидіннях, емоційній напрузі, нервозності, дратівливості, реакції замикання, бажанні уникати контактів.
		Із урахуванням завдання йому збитків, незаконного стягнення у безспірному порядку відсотків, отримання тимчасових незручностей у вигляді арешту та розшуку майна, погіршення стану здоров`я, постійного переживання стресу, загрози вилучення у будь-який момент транспортного засобу, оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
		На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса 
		від 06 травня 2020 року № 5223, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В., про стягнення з нього на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 5867423 у розмірі 4 286 920,52 грн, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн та на надання правової допомоги - 150 000,00 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 
		від 06 травня 2022 року позов задоволено частково.
		Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис 
		від 06 травня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В., що зареєстрований у реєстрі за № 5223, про стягнення на користь АТ «ПУМБ», яке є кредитором за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 5867421, заборгованості з ОСОБА_1 за період з 30 квітня 2019 року до 
		30 квітня 2020 року у розмірі 4 286 420,52 грн, у тому числі: заборгованості за сумою кредиту - 1 993 649,15 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 2 292 771,37 грн, плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом - 500,00 грн, що становить загальну суму 4 286 920,52 грн.
		У іншій частині позову відмовлено.
		Стягнено з АТ «ПУМБ» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 261,20 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходив із того, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршицький І. В. вчинив виконавчий напис усупереч правил, встановлених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Закону України «Про нотаріат», не пересвідчившись у безспірності таких вимог, неправомірно вчинив виконавчий напис від 06 травня 2020 року, яким пропонувалося стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 4 286 920,52 грн.
		Відмовляючи у відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції вважав, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, причинного зв`язку між діями відповідача і моральною шкодою та наслідками, що настали.
		Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн, виходив із того, що на підтвердження понесених витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, позивачем до позовної заяви не було долучено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких витрат.
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1  задоволено частково.
		Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 
		від 06 травня 2022 року скасовано в частині відхилених вимог та ухвалено у цій справі постанову про часткове задоволення такої позовної вимоги.
		Стягнено з АТ «ПУМБ» на користь  ОСОБА_1 40 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 900,00 грн.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, виходив із того, що ОСОБА_1 зазнав моральної травми, яка у сукупності із обставинами протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та наявності винних дій останнього в її заподіянні є підставою для визначення розміру моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн, що відповідатиме засадам розумності, справедливості та співмірності. Зазначений розмір моральної шкоди є достатнім для розумного задоволення потреб ОСОБА_1 і не призведе до безпідставного збагачення останнього.
		Розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що надані останнім докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її нескладності за вимогами та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, витраченого часу, який слід рахувати у загальній кількості 18 годин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36 900,00 грн.
		Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду 
		від 15 листопада 2022 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
		Стягнено з АТ «ПУМБ» 5 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
		У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
		Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягуючи із відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з АТ «ПУМБ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, що також відповідає пропорційності задоволеної апеляційним судом позовної вимоги.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
		У листопаді 2022 року АТ «ПУМБ» через свого представника звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року залишити без змін.
		У грудні 2022 року АТ «ПУМБ» через свого представника звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
		У касаційних скаргах скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Скаржник вказує, що апеляційний суд безпідставно стягнув з АТ «ПУМБ» моральну шкоду за неправомірно вчинений виконавчий напис, тобто з особи, яка його не вчиняла.
		Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичну наявність шкоди та причинний зв`язок між діями АТ «ПУМБ» та наслідками спричинення моральної шкоди, описаними позивачем у позовній заяві.
		Верховний Суд у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 821/1269/17, від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14, 
		від 20 лютого 2018 року у справі № 804/2252/14 вказав, що для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Позивач стверджує, що моральна шкода, завдана йому відповідачем, пов`язана зі стражданнями, зумовленими відсутністю боргу за кредитним договором, але обставина наявності або відсутності боргу не була предметом судового розгляду у цій справі і судами не досліджувалася. Більш того, обставина наявності боргу позивача перед відповідачем встановлена заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року у справі № 0508/12201/2012, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Донецької області 
		від 31 березня 2014 року, і відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи.
		Також касатор зазначає, що посилання апеляційного суду у постанові на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, яка покинула своє постійне місце проживання у м. Донецьку через збройну агресію РФ, і через дії чи бездіяльність залишилася та терпить протягом вказаного часу життєві незручності, будучи при цьому особою з інвалідністю другої групи, а інвалідність пов`язана із захворюванням серцево-судинної системи з неврологічними розладами, при наявності якої протипоказано нервуватися, а також багато пересуватися, однак вказане не перебуває у причинному зв`язку із заявленою позивачем моральною шкодою.Вказане суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 520/19028/19 та 
		від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц.
		Також вказує, що суд апеляційної інстанції порушив принцип розумності відшкодування моральної шкоди.
		Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц викладено висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Суд апеляційної інстанції, стягнувши з відповідача моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн, порушив вказані принципи.
		Щодо порушення судом норм процесуального права зі стягнення витрат на професійну правничу допомогу скаржник вказує, що відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 36 900,00 грн є нерозумним та не узгоджується зі складністю справи.
		Апеляційний суд зробив висновок, що справа є нескладною, витрачений адвокатом час у розмірі 18 годин є достатнім, але суд погодився із вартістю однієї години послуги адвоката - 2 050,00 грн, що призвело до стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 36 900,00 грн (18 год. х 2 050,00 грн). Вартість однієї години праці адвоката у розмірі 2 050,00 грн є нерозумною, оскільки за таким розрахунком оплата праці адвоката за один робочий день становитиме 16 400,00 грн (2 050,00 грн х 8 год.) та, відповідно, 360 800,00 грн на місяць (22 робочих дні х 16 400,00 грн), що не відповідає реальному стану оплати праці у державі. Вказане суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21).
		У касаційній скарзі щодо оскарження додаткової постанови скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував принцип пропорційності та не врахував, що вимоги задоволено у розмірі 4 % від суми заявлених. Відповідно, судові витрати підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам від визначеної судом співмірної та розумної суми: 5 000,00 грн х 4 %, що складає 200,00 грн.
		Аргументи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив касаційні скарги залишити без задоволення, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 308/13418/20 з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
		Відмовлено у задоволенні клопотання АТ «ПУМБ» про зупинення дії постанови Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року.
		У січні 2023 року справа № 308/13418/20 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		24 грудня 2007 року між ЗАТ «ПУМБ» (правонаступником якого 
		є АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 
		від 24 грудня 2007 року № 5867421, згідно із яким позивачу видано кредит у сумі 2 121 000,00 грн, з яких: 1 131 264,32 грн - для погашення заборгованості за кредитним договором від 08 грудня 2005 року № 225Ф/02-2005, укладеним із ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо», та 989 735,80 грн - для використання на власні потреби, строком до 24 грудня 2021 року, зі сплатою 12,50 % річних.
		Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька 
		від 20 грудня 2011 року у справі № 2-1933/11 позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» (правонаступником якого є АТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» суму заборгованості 3 170 587,72 грн та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн, а всього - 3 172 407,72 грн.
		Звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки 
		від 24 грудня 2007 року № 5867882, а саме: житловий будинок, реєстраційний номер 12979184; загальна площа 135,6 кв. м, житлова площа 40,7 кв. м, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 жовтня 2007 року № 16178331, виданого КП БТІ м. Донецька, загальна вартість 140 190,00 грн, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, цільове призначення: обслуговування житлового будинку і господарських будівель; площа 0,0736 га; кадастровий номер 1410136300:00:009:0132, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог ПАТ «ПУМБ» шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
		Повторним заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року у справі № 0508/12201/2012 позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 170 587,72 грн, судовий збір - 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 грн, а всього стягнено 3 172 407,72 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		31 березня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області (справа № 0504/8287/12) рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року залишено без змін.
		06 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршицьким І. В. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований у реєстрі за № 5223, згідно із яким запропоновано стягнути на користь АТ «ПУМБ», яке є кредитором за кредитним договором 
		від 24 грудня 2007 року № 5867421, заборгованість із боржника ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період 
		з 30 квітня 2019 року до 30 квітня 2020 року. Сума заборгованості станом на 24 квітня 2020 року складає 4 286 420,52 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 1 993 649,15 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 2 292 771,37 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнено плату із стягувача в розмірі 500,00 грн, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню, - 4 286 920,52 грн.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Оскільки судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не оскаржуються, то відповідно до положення статті 400 ЦПК України їх законність в цій частині судом не перевіряється.
		Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦК України).
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Статтею 11 ЦК України регламентовано підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, серед яких, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі.
		У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
		Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 296/3325/20 (провадження № 61-6408св21).
		Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок вчинення виконавчого напису нотаріусом у нього виникли негативні психосоматичні та психоемоційні зміни: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, зниження настрою, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакція замикання, фіксування на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної неповноцінності у зв`язку з неможливістю відстояти свої власні права та права своєї сім`ї, тривога щодо майбутнього, думки про реакцію близьких та оточуючих з приводу цієї ситуації. Крім того, він є особою з інвалідністю 2 групи. Також перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, яка покинула своє постійне місце проживання у м. Донецьку через збройну агресію РФ, і через дії чи бездіяльність залишилася та терпить протягом вказаного часу життєві незручності. Крім того, зазначав, що моральна шкода, завдана йому відповідачем, пов'язана зі стражданнями, зумовленими відсутністю боргу за кредитним договором.
		ОСОБА_1 , посилаючись на норми статті 1167 ЦК України, вказував, що внаслідок протиправних дій відповідача, що вчинив неправомірну дію, яка не узгоджується із Законом України «Про нотаріат», позивачеві була заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у розмірі 1 000 000,00 грн.
		Однак ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що йому відповідачем АТ «ПУМБ» завдана моральна шкода.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення із відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності усіх складових елементів для застосування правового механізму відшкодування моральної шкоди, а саме - не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди, причинного зв`язку між діями відповідача і моральною шкодою, а також наслідками. На вказане суд апеляційної інстанції уваги не звернув та дійшов безпідставного висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між стверджуваними душевними та психологічними стражданнями і протиправними діями відповідача. Крім того, твердження позивача про те, що моральна шкода, завдана йому відповідачем, пов`язана зі стражданнями, зумовленими відсутністю боргу за кредитним договором, є безпідставними, оскільки обставина наявності чи відсутності боргу не була предметом судового розгляду у справі і судами не досліджувалася. Також слід зазначити, що обставина наявності боргу позивача перед банком встановлена заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року у справі № 05012201/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області 
		від 31 березня 2014 року, і відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді справи.
		Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для стягнення заявленої позивачем моральної шкоди.
		Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.
		Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
		Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду 
		від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 357/9440/20 (провадження № 61-15073св21).
		Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
		Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
		Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу,
		а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат у суді першої інстанції ОСОБА_1 надано такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги 
		від 11 грудня 2020 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 24 січня 2022 року, відповідно до якого надані адвокатом юридичні послуги у цивільній справі складались із: консультації правового характеру у вимогах про оскарження виконавчого напису нотаріуса, консультації правового характеру у вимогах про відшкодування моральної шкоди, підготовки доказової бази щодо подачі позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та про відшкодування моральної шкоди, складання змісту позовних вимог, формування додатків до позову та їх відправка до суду, складання заяв по суті справи, заяв про забезпечення позову тощо, відправлення кореспонденції до суду та учасникам справи, участь у судових засіданнях, оскарження ухвали суду першої інстанції. Розрахунок вартості однієї години з наданих послуг становить 2 050,00 грн.
		Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року
		у справі № 904/4507/18 зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 705/2550/16-ц.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
		Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Колегія суддів, взявши до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часткове задоволення позовних вимог, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, дійшла висновку про наявність підстав для зменшення стягнутої з відповідача суми витрат на правничу допомогу з 36 900,00 грн до 18 450,00 грн, що відповідає принципу справедливості і балансу інтересів сторін спору.
		Щодо оскарження відповідачем додаткової постанови слід зазначити таке.
		Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Встановивши, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від 11 грудня 2020 року та акта виконаних робіт (надання послуг) від 29 жовтня 2022 року адвокатом позивача у межах зазначеної цивільної справи були надані відповідні послуги, врахувавши розрахунки представника позивача та надані у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
		Зважаючи на те, що Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги АТ «ПУМБ», скасування постанови Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині стягнення моральної шкоди, і у цій частині рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року залишено у силі, тому підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Отже, додаткова постанова Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні заяви.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		За таких обставин касаційний суд скасовує постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині стягнення моральної шкодиі у цій частині рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року залишає в силі. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року змінити в частині стягнення витрат на правничу допомогу шляхом зменшення стягнутої суми.
		Додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду 
		від 15 листопада 2022 року касаційний суд скасовуєта ухвалює нову постанову про відмову у задоволенні заяви.
		Щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Верховний Суд зробив висновок про часткове задоволення касаційної скарги АТ «ПУМБ», скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення моральної шкоди і у цій частині залишив у силі рішення суду першої інстанції.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
		Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно із частиною сьомою статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		За подання касаційної скарги АТ «ПУМБ» було сплачено 1 681,60 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 15 листопада 2022 року, а тому п`ятдесят відсотків цих коштів підлягає компенсації АТ «ПУМБ»за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки колегія суддів частково задовольняє його касаційну скаргу.
		Таким чином, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 840,80 грн підлягає компенсації АТ «ПУМБ»за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати і залишити в силі у цій частині рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року.
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити шляхом зменшення стягнутої з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 суми із 36 900 (тридцять шість тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок до 18 450 (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок.
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок скасувати.
		Додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року скасувати.
		У задоволенні заяви  ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на його користь витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
		Судові витрати, понесені Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк»за подання касаційної скарги у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                   А. І. Грушицький
		 
		Судді:                                                                                               С. О. Карпенко
		 
		І. В. Литвиненко
		 
		Є. В. Петров
		 
		В. В. Пророк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...