Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/4007/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2023. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 22.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/461/295/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018140000000359

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 461/4007/19
		Провадження № 1-кп/461/295/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		20.04.2023                                                                                                         м.Львів 
		Галицький районний суд міста Львова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження №42018140000000359 від 23.11.2018за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Куткір, Буського району, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на посаді оператора відеонагляду та зв`язку Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19», неодруженого, має на утриманні одну дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судомого
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України -
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючи відповідно до наказу начальника Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» №52 о/с вiд 03.07.2017 на посаді молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19», яка згідно із статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» (№3781-XII від 23.12.1993) відноситься до працівників правоохоронних органів, маючи спеціальне звання «старший прапорщик внутрішньої служби», будучи у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (№2713-IV від 23.06.2005) зобов`язаним забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов`язків, установлених законом; запобігати вчиненню кримінальних правопорушень та дисциплінарних проступків в органах i установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; приймати і реєструвати заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення і події, своєчасно приймати щодо них рішення; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню кримінальних правопорушень засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення, використовуючи владу, всупереч ст.7 Закону України «Про попереднє ув`язнення» (№ 3352-XII від 30 червня 1993 року) та Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, умисно, всупереч інтересам служби і з метою власного незаконного збагачення, 26.12.2018 отримав в якості неправомірної вигоди від ув`язненого ОСОБА_6 150 грн. на картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 за передачу мобільного телефону «LG» ІМЕІ: НОМЕР_2 сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_3 в камеру № 86 на посту №8 Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19». В невстановлений час та при невстановлених обставинах цей телефон був переданий ув`язненому ОСОБА_6 та в ході проведення обшуку від 03.01.2019 в ув`язненого ОСОБА_6 цей телефон «LG» ІМЕІ: НОМЕР_2 сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_3 був вилучений.
		Дії ОСОБА_4 кваліфіковані як одержання службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії, з використанням наданої їй влади чи службового становища, повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, заперечив. Обвинувачений стверджує, що жодна з кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, не доведена матеріалами судового розгляду та доказами, поданими прокурором. Зазначив, що у період інкримінованого кримінального правопорушення перебував на посаді молодшого інспектора другої категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19», спеціальне звання «старший прапорщик внутрішньої служби». В його функціональні обов`язки входило проведення санітарної обробки ув`язнених, засуджених та арештованих осіб, які перебували у вказаній установі.У зазначеній виправній установі працює з 2001 року. За період служби до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувався. Неодноразово заохочувався керівництвом установи. Жодних порушень режиму не допускав. ОСОБА_4 пояснив жодних заборонених речей та предметів на територію ВТК №19 не проносив та жодної неправомірної вигоди від ув`язнених чи арештованих осіб не отримував. Обвинувачений стверджує, що у розмовах з засудженими чи обвинуваченими не погоджувався проносити їм будь-які заборонені предмети чи речі, а тим більше мобільні телефони. Жодного разу на територію ВТК 19 не проходив без особистого огляду, що передбачено інструкцією по охороні режимного об`єкту. Під час огляду працівниками колонії, які здійснюють пропуск працівників на територію ВТК його жодного разу не зупиняли з забороненими предметами, оскільки цей факт негайно був би зафіксований і його було б притягнуто до відповідальності. ОСОБА_4 повідомив, що не вимагав у засуджених чи арештованих неправомірної вигоди та не пропонував їм послуги щодо пронесення заборонених речей та предметів на територію ВТК.Окрім того, обвинувачений пояснив, що одного разу ОСОБА_6 звернувся до нього з проханням щодо допомоги йому у здійснення передачі для його особистих потреб, що саме він на той час просив не пригадує, однак може повідомити, що це не відносилось до заборонених речей, цілком ймовірно, що це була електроплитка, яку він придбав на радіоринку та передав ув`язненому ОСОБА_6 , проте жодної неправомірної вигоди з цього він не отримав, оскільки він повернув йому лише кошти, які він витратив на придбання даного предмета. Просив виправдати його у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, заперечила. Зокрема зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази, які доводять винуватість ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, в межах пред`явленого обвинувачення за ч.3 ст.368 КК України, відтак відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.373 КПК просить виправдати обвинуваченого у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
		Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, його вина у визначеному судом у цьому вироку обсязі повністю підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що знайомив з ОСОБА_4 , оскільки перебуває у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19». ОСОБА_7 зазначив, що він звертався до ОСОБА_4 з проханням, щоб він купив йому тен до електричної плитки, оскільки такий вийшов з ладу. ОСОБА_7 пояснив, що купив мобільний телефон у сусідній камері та маючи номер телефону ОСОБА_4 , зателефонував до нього, запитав щодо вартості тену до плити та скинув грошові кошти на його картковий рахунок.Пояснив, що жодних грошових коштів ОСОБА_4 у нього не вимагав. Окрім того, ОСОБА_7 зазначив, що перебував в одній камері з ОСОБА_8 та ніколи не чув, щоб останній спілкувався з ОСОБА_4 щодо надання йому допомоги.
		Показанння даного свідка є логічним, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, тому суд визнає їх належним та допустимим доказом вини обвинуваченого в пред`явленому обвинуваченні за наведених вище фактичних обставин.
		Крім показів свідка, отриманих у судовому засіданні, обставини злочину та винність обвинуваченого підтверджується наступними доказами, а саме:
		даними, які містяться в рапорті оперуповноваженого ОВ ДУ «ЛУВП №19» ОСОБА_9 від 20.11.2018 року, з якого вбачається, що останній доповідає начальнику установи щодо вчинення протиправних діянь, стосовно отримання неправомірної вигоди за доставку заборонених предметів в зону, що охороняється службовою особою ДУ «ЛУВП №19»;
		даними, які містяться в протоколі №2.1/50т про хід виконання оперативно-технічного заходу від 23.01.2019, де зафіксована телефонна розмова ОСОБА_4 зі свідком ОСОБА_6 , в ході якої останній повідомляє ОСОБА_4 , що на рахунок останнього перераховано 150 грн. «То ОСОБА_6, е, дивись ОСОБА_10 , там тобі мало впасти сто п`ятдесят знов…» (т.2 а.с.93);
		даними, які містяться у висновку оперуповноваженого ОВ ДУ «ЛУВП №19» ОСОБА_9 про факт вилучення заборонених предметів від 09.01.2019 року, яким підтверджується вилучення в ув`язненого ОСОБА_6 заборонених речей та предметів;
		даними, які містяться в посадовій інструкції молодшого інспектора з організації проведення санітарної обробки ув`язнених №179, якою підтверджується посадові обов`язки ОСОБА_4 та те, що останній був належним чином з ними ознайомлений, про що свідчить підпис ОСОБА_4 ;
		даними, які містяться в наказі начальника Львівського слідчого ізолятора №90о/с від 29.10.2013 року, який підтверджує, що ОСОБА_4 був призначений на посаду молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони Львівського слідчого ізолятора;
		даними, які містяться у виписці карткового рахунка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 ОСОБА_4 , якою підтверджується, що на рахунок останнього було здійснено перерахунок коштів в розмірі 150 грн.
		Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в одержанні службовою особою, неправомірної вимоги для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії, з використанням наданої їй влади чи службового становища, повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Однак, на переконання суду, в діях ОСОБА_4 відсутні ознаки кримінального провадження ч.3 ст.368 КК України, з наступних підстав.
		Оглянуті в судовому засіданні матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, заслухані судом показання свідка ОСОБА_6 та інші дослідженні в судовому засіданні докази не містять жодних доказів наявності в діях ОСОБА_4 таких кваліфікуючих ознак, як «повторність» та «вимагання неправомірної вигоди». 
		Окрім того, в судовому засіданні прокурор відмовився від проведення допиту свідка ОСОБА_8  оскільки такий перебуває у розшуку, та свідка  ОСОБА_11 щодо якого застосовано екстрадицію.
		Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
		Статтею 338 КПК України передбачена можливість зміни прокурором правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення. Прокурор під час судового провадження своїм правом на зміну правової кваліфікації обвинувачення не скористався.
		Проте, відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Однак, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії, з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		У відповідності до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.368 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є перебування на його утриманні дитини.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
		Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування  ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_4 не одружений, має на утриманні одну дитину, з середньою спеціальною освітою, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 368 КК України, що на думку суду буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.
		Частиною 2 ст.55 КК України передбачено позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч. 1 ст.368 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд прийшов до висновку про необхідність позбавити ОСОБА_4 права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України, оскільки перебування останнього на посаді молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» сприяло вчиненню кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.
		Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався.
		Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Судові витрати по справі відсутні.
		Керуючись ст.ст. 12,368 КК України, ст.ст.100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
		у х в а л и в :
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 Кримінального кодексу України та призначити покаранняу виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн., з позбавленням права протягом трьох років обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України.
		Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме:
		мобільний телефон марки «Samsung» (Самсунг) IMEI: НОМЕР_5 , із сім карткою оператора мобiльного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_6 , бiлого кольору, без заднього корпусу - передати на потреби Збройних Сил України;
		мобільний телефон марки «Alcatel» iзвiдсутнiм IMEI, НОМЕР_7 , чорного кольору, без сiм- карти, а також без переднього та заднього корпусу, із приклеєними до задньої частини корпусу резинками -передати на потреби Збройних Сил України;
		мобiльний телефон марки «LG» (Ел Джi), IMEI: НОМЕР_8 , S/N НОМЕР_19, iз сім-карткою оператора мобiльного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_9 , бiлого кольору, із наявними потертостями iз усіх боків корпусу - передати на потреби Збройних Сил України;
		мобільний телефон марки «Samsung» (Самсунг), GT-i8190, IMET: НОМЕР_10 , S/N НОМЕР_20 iзсiм-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_11 , білого кольору, із наявними потертостями по боках корпусу, а також тріщиною на нижньому корпусi -передати на потреби Збройних Сил України;
		мобільний телефон марки «Samsung» (Самсунг), DUOS SM-G350E, 3 IMEI 1: НОМЕР_12 та IMEI 2: НОМЕР_13 , без сiм-карти, чорного кольору, із наявними тріщинами по всьому дисплеї телефону, а також потертостями по боках корпусу - передати на потреби Збройних Сил України;
		мобільний телефон «Prestigio». Grace P5 PSP5515 DUO, S/N: НОМЕР_14 , IMEI 1: НОМЕР_15 , IMEI 2: НОМЕР_16 , з двома сім- картками Київстар№ НОМЕР_17 , № НОМЕР_18 , та флеш накопичувачем марки «MicroSD» 4 Гб, чорного кольору, із тріщинами у верхній та нижній частині дисплея телефону, а також потертостями по боках корпусу у шкіряному чохлі чорного кольору - передати на потреби Збройних Сил України;
		флеш накопичувачі 2 шт. - залишити при матеріалах кримінальної справи.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...