Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/19362/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2023. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 30.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 квітня 2023 року Справа № 160/19362/22 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), інспектора прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону, майстра-сержанта ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Позивач 02.12.2022 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
		-визнати протиправним та скасувати рішення від 31.10.2022 р. №2010 про відмову йому у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку;
		- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін ( АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч «Старокозаче») надати йому дозвіл на перетинання державного кордону державного кордону України.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.10.2022 р. він намагався виїхати з України через пропускний пункт Паланка, проте інспектором прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч «Старокозаче») йому було відмовлено у перетині державного кордону, про що винесено оскаржуване рішення. При цьому позивач пред`явив тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, з якого вбачається, що він непридатний до військової служби з переоглядом через 12 місяців та довідку військово-лікарської комісії. Однак, не зважаючи на це, підставою для відмови є тимчасове обмеження у праві виїзду з України відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України від 24.02.2022». На думку позивача, він має право на перетин державного кордону як особа, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, вважає оскаржуване рішення протиправним, у зв`язку з чим просить його скасувати.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Крім того, цією ухвалою суду залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		22 грудня 2022 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) надійшов відзив на позовну заяву.
		27 грудня 2022 року від НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що за наслідками проведеного паспортного контролю рішенням інспектора прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону майстер-сержантом ОСОБА_3 позивачу було відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України. Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 31.10.2022 р. № 2010 винесено уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України в пункті пропуску через державний кордон «Старокозаче» відносно позивача після перевірки паспортних та інших документів, які були надані на прикордонний контроль та з`ясування наявності підстав для виїзду за кордон, а саме у військово-облікових документах був відсутній запис відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відмовляючи позивачу у праві виїзду за кордон, посадова особа відповідача виходила з того, що подані особою документи не підтверджують наявність підстави для виїзду. Разом з тим, в тимчасовому посвідченні позивача відсутня відмітка про зняття з військового обліку.
		28 грудня 2022 року від позивача надійшла заява про залишення відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що він не є відповідачем у справі.
		28 грудня 2022 року від позивача надійшла заява про уточнення реквізитів відповідача, в якій він просить вважати правильним код ЄДРПОУ НОМЕР_3 НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч «Старокозаче»), замість помилково зазначеного 14321802.
		09 січня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він виклав аналогічну позицію заявлену в позовній заяві.
		19 січня 2023 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він, зазначив, що 29.08.2022 р. позивач пройшов медичний огляд ВЛК №28/806. На підставі ст. 24 графи 3 розкладу хвороб наказу 402-08 визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 12 місяців - 29.08.2023 р. 31.08.2022 р. позивач отримав тимчасове посвідчення військовозобов`язаного №2464/13. Вважають, що рішення у справі не може вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки. А тому не можуть надати будь-яких інших пояснень по суті справи, крім фактичних обставин отримання позивачем довідки військово-лікарської комісії, та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного №2464/13.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 р. заяву ОСОБА_1 про уточнення реквізитів відповідача у справі №160/19362/22 задоволено. Прийнято до розгляду заяву та враховано, що правильним реквізитом НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч «Старокозаче») є код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , замість помилково вказаного коду ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 р. відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) в адміністративній справі №160/19362/22 залишено без розгляду.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 р. залучено інспектора прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону, майстра-сержанта ОСОБА_2 до участі у справі №160/19362/22, у якості другого відповідача.
		Відповідач-2 отримав ухвалу суду 23.02.2023 р., але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються цього предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
		Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
		Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
		Дослідивши матеріали справи та докази, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України згідно паспорту у формі ID-картки від 13.10.2017 р. №001089880.
		Згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 31.08.2022 р. №2464/13, виданого ОСОБА_1 , військове звання: молодший лейтенант, склад: офіцерський, профіль: командний, військово-облікова спеціальність: 021000, категорія: I, визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 12 місяців (29.08.2023 р.) пр. №28/806 від 29.08.2022 р. згідно з ст.24 гр. III розкладу хвороб №402-08.
		Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 29.08.2022 р. №28/806, яка видана ОСОБА_1 , вбачається, що проведено медичний огляд ВЛК від 28/806 від 29.08.2022 р. та встановлено діагноз мішковидна аневризма ЛВСА «енцефалопатія» вторинна епілепсія. На підставі ст.24 гр. III розкладу хвороб, наказ 402-08 визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 12 місяців (29.08.2023 р.).
		З огляду на матеріали справи, 31.10.2022 р. позивач намагався перетнути державний кордон України у пункті пропуску Паланка, пред`явивши під час паспортного контролю: тимчасове посвідчення військовозобов`язаного від 31.08.2022 р. №2464/13 та довідку військово-лікарської комісії від 28.08.2022 р. №28/306.
		За результатами розгляду пред`явлених позивачем документів, майстром-сержантом ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято рішення від 31.10.2022 р. №2010 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку.
		Зі змісту оскаржуваного рішення від 31.10.2022 р. №2010 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, вбачається, що на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України від 24.02.2022», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону Україну «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону України.
		Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
		Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
		Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» №1710-VI від 05.11.2009 року (далі - Закон №1710-VI).
		Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
		Частиною 1 статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
		Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.1994 р. (далі - Закон №3857-XII).
		Згідно статті 1 Закону №3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.
		Частиною 1 статті 6 Закону №3857-XII встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.
		Суд зазначає, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
		Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 року (далі - Закон №389-VIII, станом на момент спірних правовідносин).
		Статтями 1 і 2 Закону №389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
		Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 року (далі - Указ № 133/22), затвердженого Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 259/2022 від 18.04.2022 року (далі - Указ № 259/22), затвердженого Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 17.05.2022 року, яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, та Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №212-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб.
		На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		Згідно пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Відповідно до частини 2 ст. 3 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.1994 року передбачено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
		Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року (далі - Правила №57).
		Згідно пункту 2-6 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану.
		Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543):
		- мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
		- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Статтею 22 Закону України № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, ч. 6 цієї статті передбачено, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
		Згідно ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
		- здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
		- наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
		- жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа: військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
		- працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
		- осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
		- осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
		Отже, Законом України №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. №921 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - Порядок №921).
		Відповідно до п. 2 Порядку №921 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
		Згідно з пунктом 16 Порядку №921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
		- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
		- для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.
		Відповідно до п. 56 Порядку №921 про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
		Вказане кореспондується також з нормами Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2016 року №582/2016.
		Військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу в розумінні зазначеного вище Положення є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.
		Згідно з нормами вказаного Положення у посвідченні про приписку до призовної дільниці або у військовому квитку, серед іншого, проставляється відмітка про зняття військовослужбовця з військового обліку.
		Отже, з урахуванням викладеного, що регламентують порядок здійснення військового обліку, єдиними документами, що посвідчують факт зняття особи з військового обліку є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою.
		Відповідно до вимог Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
		Судом встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 29.08.2022 р. №28/806, яка видана ОСОБА_1 вбачається, що проведено медичний огляд ВЛК від 28/806 від 29.08.2022 р. та встановлено діагноз мішковидна аневризма ЛВСА «енцефалопатія» вторинна епілепсія. На підставі ст.24 гр. III розкладу хвороб, наказ 402-08 визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 12 місяців (29.08.2023 р.).
		Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного від 31.08.2022 р. №2464/13, позивач визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 12 місяців (29.08.2023 р.) пр. №28/806 від 29.08.2022 р. згідно з ст.24 гр. III розкладу хвороб №402-08.
		Разом з цим, у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного відсутня відмітка про зняття з військового обліку позивача, як це передбачено абз. 4 п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також відсутня відмітка про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації передбачений абз. 2 ч. 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Таким чином, суд наголошує, що позивача не знято з військового обліку, а лише визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 12 місяців, що свідчить про те, що він є військовозобов`язаним.
		Отже, позивач належить до категорії осіб, визначених в абз. 2 ч. 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому правом перетину державного кордону в умовах воєнного стану не наділений.
		Суд звертає увагу, що до правовідносин з питання перетину державного кордону в умовах воєнного стану застосовуються положенням ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», якими передбачено можливість запровадження особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в умовах воєнного стану.
		Поряд з цим, суд зазначає, що оскаржуване рішення про заборону виїзду є одноразовим і при пред`явленні позивачем документів при здійсненні наступного перетину державного кордону, які надають право на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на те законних підстав.
		Таким чином, суд зазначає, що відповідач-2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому, суд вважає правомірним рішення від 31.10.2022 р. №2010 про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку.
		Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно з чч 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 31.10.2022 р. №2010 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому є правомірним.
		Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з викладених вище підстав.
		Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
		Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), інспектора прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону, майстра-сержанта ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
		 
		Суддя А.В. Савченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...