Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 741/152/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2023. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 27.04.2023
Номер судового провадження: A/855/754/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 741/152/22                                        Суддя (судді) першої інстанції: Крупин А.О. 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 квітня 2023 року                                                                      м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого-судді          Парінова А.Б.,
		суддів:                              Беспалова О.О.,
		                                        Грибан І.О.,
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті  (Укртрансбезпека) на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченка Владислава Олеговича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		До Носівського районного суду Чернігівської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченка Владислава Олеговича, у якому просив суд: скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії ВМ № 00008670 від 20 січня 2022 року, винесену старшим державним інспектором відділу провадження системи автоматичної фіксації порушень департаменту державного контролю на транспорті Савченком В.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачеві інкримінується порушення правил перевезень небезпечних вантажів, визначених п. 22.5. ПДР України, а саме позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу із перевищенням максимального навантаження на здвоєну ось такого транспортного засобу.
		Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
		Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідачем  (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовні вимоги відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Надані позивачем докази не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, зафіксованої в автоматичному режимі, а отже, враховуючи, що сам по собі факт перевищення Позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України доведений належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу, слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви та про правомірність оскаржуваної Постанови. Помилковим є посилання суду першої інстанції посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 27.06.2007року № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, адже, згідно пункту 1 вказаного Порядку, його дія не застосовується під час габаритно- вагового контролю на автоматичних пунктах.
		Позивачем до суду апеляційної інстанції 25 квітня 2023 року об 11:35 подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства.
		Представником позивача подано до суду апеляційної інстанції 24 квітня 2023 року клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він буде приймати участь в Подільському районному суді м. Києва, оскільки в даному суді розгляд справи призначено раніше.
		Колегією суддів досліджено клопотання представника позивача та додані до нього документи та встановлено, що в повідомленні Подільського районного суду м. Києва відсутні посилання на виклик в судове засідання представника Бондюк Б.М. та відсутні докази представлення інтересів фізичних осіб (ордер, договір), а отже підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
		Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.  
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Згідно зі статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що  20 січня 2022 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченком В.О. було винесено постанову серії ВМ № 00008670, згідно тексту якої 20 січня 2022 року о 16 год. 05 хв. за адресою: М-05, Київ - Одеса, км. 36 +303 зафіксовано транспортний засіб DAFFTGXF 105, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених  п. 22.5 ПДР  України загальної маси транспортного засобу на 5 % (6,682 тон), відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.132-1 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
		В оскаржуваній постанові зазначено, що факт перевищення максимального навантаження на здвоєну ось транспортного засобу зафіксовано під час руху такого транспортного засобу в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 5,5, розташованого за адресою: М-05, Київ-Одеса, км 36 + 303.
		Не погоджуючись з прийнятим суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, не відповідає вимогам Інструкції 512, оскільки не містить категорії транспортного засобу, типу транспортного засобу, повної маси транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності (кількості коліс) на вісі.
		Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
		За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
		Згідно частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
		За приписами пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
		Згідно пункту 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
		Частиною 2 статті 132-1 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
		Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Відповідно до частини 7 статті 258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. 
		Як вбачається з матеріалів справи та колегією суддів встановлено, що спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме за перевищення нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, а саме навантаження на здвоєні осі транспортного засобу.
		З матеріалів справи вбачається, що вказане правопорушення зафіксовано за допомогою приладу WIM 5,5 номер свідоцтва про повірку технічного засобу №35-02/5714, 5715, 5716, №5717 до 30 вересня 2022 року.
		Колегія суддів критично оцінює твердження позивача та суду першої інстанції про недостовірність показів вимірювальної техніки з огляду на наступне.
		Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року № 623).
		Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку №1174).
		Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційної телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п. 14 Порядку №1174).
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сумніви позивача щодо точності вимірювання є лише його припущеннями, які не можуть слугувати доказом у справі.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що при фіксації факту правопорушення габаритно-ваговий контроль проводився у пункті автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, який розміщений на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса км. 36+303. При цьому, посадовими особами Укртрансбезпеки використовувались вимірювальне обладнання автоматичного пункту - прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі WIM5.5, виробництва ТОВ "СЕА "Електронікс Україна"
		Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було надано Сертифікати перевірок типу від 17 червня 2020 року № UA.TR/001 76-20 Rev.0, приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, призначення типу Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) "Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WІМ)", чинний до 16 червня 2030 року UA.TR.001 35 329-20; UA.TR.001 35 330-20; UA.TR.001 35 331-20; UA.TR.001 35 332-20; UA.TR.001 23 045-21; UA.TR.001 23 046-21; UA.TR.001 23 047-21; UA.TR.001 23 048-21.
		Також, представником відповідача надано свідоцтва про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки " 35-02/5714 чинне до 30 вересня 2022 року, №35-02/5715 чинне до 30 вересня 2020 року, №35-02/5716 чинне до 30 вересня 2022 року, №35-02/5717 чинне до 30 вересня 2022 року.
		Колегією суддів встановлено, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі WIM5,5 виробництва ТОВ СЕА ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇНА, яке згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, виданого ДП УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ за №35-02/5714, чинного до 30 вересня 2022 року, за №35-02/5715, чинного до 30 вересня 2022 року, №35-02/5716, чинного до 30 вересня 2022 року, №35-02/5717, чинного до 30 вересня 2022 року, відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 є допустимим доказом щодо перевірки ваги транспортних засобів.
		Отже, в спірній постанові міститься посилання на технічний засіб, номер свідоцтва про його повірку та строк його дії, що призводить до можливості його точної ідентифікації, а також вимірювальна техніка за своїми характеристиками відповідає вимогам ДСТУ, враховує гранично допустимі похибки при зважуванні.
		Колегія суддів відхиляє висновки суду першої інстанції щодо відсутності необхідного обсягу інформації в постанові про адміністративне правопорушення, оскільки з копії вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі.
		Згідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції №512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою у автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
		При цьому пункт 3 Інструкції, на яку посилається позивач та з яким погодився суд першої інстанції не містить посилання на форму постанови відповідно до додатку 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.
		Вказане свідчить, що Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.
		Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
		Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складається до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16% щодо навантаження на осі.
		Можлива максимальна дозволена похибка автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою: (Мфакт-Ммакс-10%*Мфакт)/Ммакс)*100, (Мфакт - фактична маса транспортного засобу, зафіксована в автоматичному режимі; Ммакс - максимально допустима п. 22. Правил дорожнього руху України, загальна маса транспортного засобу), а навантаження на здвоєній осі за формулою: (Мфакт-Ммакс-16%*Мфакт)/Ммакс)*100.
		Враховуючи формулу розрахунок відсоткового перевищення навантаження на здвоєні осі виглядає: (46685-40000-10%*4685)/40000)*100= 5%;
		З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортним засобом, визначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
		Щодо посилання позивача та суду першої інстанції, що в оскаржуваній постанові не вказана марка, категорія транспортного засобу, типу транспортного засобу, повної маси транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності (кількості коліс) на вісі, порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, є безпідставними, оскільки, як було зазначено, в постанові викладена суть правопорушення та чітко зазначено про рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, перевищення навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 5,1% - 15%.
		В свою чергу, судом першої інстанції не обґрунтовано, яким чином відсутність тих чи інших відомостей в оскаржуваній постанові спростовує факт перевищення при перевезення вантажу нормативних параметрів навантаження на осі, що встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху.
		Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Так, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
		З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить, що відповідачем з урахуванням вимог частини 2 статті 77 КАС України, доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, а вимоги до змісту постанови, визначені статтею 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 дотримано.
		Щодо посилання позивача, що сідлвий тягач, який перевозив грузи є контейнером та його допустима вага складає 44 т, а отже в даному випадку позивачем не допущено перевищення вантажу, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями, з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, що згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю загальна маса транспортного засобу на момент вчинення порушення складала 46685 кг, тобто більше ніж дозволених і для перевезення контейнером 44  000 кг (44т), що свідчить вже про порушення під час перевезення вантажу (контейнером) позивачем.
		Крім того, позивачем в позовній заяві зазначалося, що перевищення маси транспортного засобу винекло у звязку з тим, що у транспортному засобі були запасні колеса, ящики із інструментами, пальне, встановлена гідравлічна система з гідравлічним приладом, колегія суддів звертає увагу, що позивач не заперечує перевищення ваги  транспортного засобу на 2200 кг, а отже в даному випадку позивач при завантаженні вантажу повинен був враховувати прилади (топливо), які також знаходяться в даному транспортному засобі та не допускати порушень перевезення вантажу.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем порушено вимоги п. 22.5 Правил дорожнього руху за адресою: М-05 Київ-Одеса, км 36-303, допустивши перевищення нормативних параметрів транспортних засобів, отже, при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспекторами не було порушено права позивача, спірні постанови складено повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч. 2 ст.132-1 КУпАП, за таких підстав, інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті при винесенні постанов діяли на підставі закону та в межах наданих їм повноважень.
		Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають, а скарга апелянта, підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з пунктом другим ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись ст.ст.242, 271-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті  (Укртрансбезпека) - задовольнити.
		Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2022 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                      А.Б. Парінов
		Судді                                                                                          О.О. Беспалов
		                                                                                                    І.О. Грибан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...