Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 177/664/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2023. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 15.11.2023
Результат оскарження 15.11.2023 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/177/47/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 177/664/22
		Провадження № 2/177/47/23 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		24 квітня 2023 року 
		Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді Суботіної С. А.
		за участі: секретаря Ференц Я. З., 
		представника позивача                 ОСОБА_1 ,
		представника відповідача                Павленка Л.М.,
		третьої особи                         ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у режимі відеоконференцзв`язку, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про захистправ споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, - 
		В С Т А Н О В И В:
		Представник позивача ОСОБА_3 ,адвокат ПавленкоВ.В.,звернувся досуду 07.07.2022з позовноюзаявою впорядку ЗаконуУкраїни «Прозахист правспоживачів» та уточнивши її 21.07.2022, просив зобов`язати відповідача розблокувати банківський рахунок, на який видано банківську картку № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_3 , а також стягнути з відповідача судові витрати, понесені нею на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
		В обґрунтування пред`явлених вимог зазначив, що позивач ОСОБА_3 є клієнтом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі по тексту - АТ «Ощадбанк»), та їй видана банківська картка № НОМЕР_1 , на яку вона отримує соціальні виплати. Маючи намір зняти кошти, ОСОБА_3 виявила, що банківська карта заблокована і вона не може зняти грошові кошти, які знаходяться на даній картці, та розпорядитися ними на власний розсуд. Будь-який відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_3 , які б могли бути підставою для вчинення виконавцем дій щодо блокування банківських рахунків, немає. На запити позивача та її представників щодо надання інформації про причини блокування банківської карти ОСОБА_3 , відповідач не реагує, дійсна причина блокування банківської картки невідома, а тому вона змушена була звернутися до суду з даним позовом.
		Ухвалою від 22.07.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ «Ощадбанк».
		Ухвалою від 26.09.2022 за клопотанням представника відповідача залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 .
		Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, з підстав, що наведені у позові. Позивач додатково пояснила, що нею в АТ «Ощадбанк» 06.02.2019 та 04.03.2021 відкрито два банківських рахунки. Картку, яка була відкрита 06.02.2019, вона втратила приблизно у березні 2019 року, коли у неї викрали гаманець з картками, де були записані паролі доступу до карток, але банк про це вона не повідомляла, оскільки карткою фактично не користувалася та коштів на ній не мала. Про находження коштів на банківську карту чи їх зняття, повідомлення на телефон не надходили. Також вона не отримувала повідомлення від банку про необхідність прибути до Дніпропетровської філії для вирішення питання про розблокування рахунку.
		Представником відповідача АТ «Ощадбанк» Павленком Л.М., засобами поштового зв`язку, направлено відзив на позовну заяву, отриману судом 04.09.2022, в якому він просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі. Свої заперечення представник мотивував тим, що в АТ «Ощадбанк» було відкрито поточні рахунки за ідентифікаційним номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 (заява про приєднання до Договору від 06.02.2019) та ОСОБА_3 (заява про приєднання до Договору від 04.03.2021), яка є однією і тією ж особою, та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». До установи банку 09.04.2019 надійшла заява ОСОБА_2 з проханням розібратися з діями клієнта банка ОСОБА_4 , із зазначенням номеру її картки, як шахрайськими. У своїй заяві ОСОБА_2 зазначив про перерахування ним коштів за товар, який йому не відвантажили та гроші повернути відмовилися. Зі змісту заяви слідує, що на виконання домовленості щодо продажу товару за оголошенням OLX, 05.04.2019 на картку АТ «Ощадбанк», номер якої ОСОБА_2 повідомив продавець на ім`я ОСОБА_7 , перераховано кошти у розмірі 10000,00 грн через «Приват24» та, пізніше, того ж дня, через касу банку 8000,00 грн, комісія склала 80,81 грн. Однак, товар йому не відвантажили, гроші не повернули. За виписками по рахунку ОСОБА_4 вбачається зарахування 05.04.2019 на її рахунок вищевказаних коштів. За результатами звернення ОСОБА_2 встановлено обмеження на розрахункові транзакції за картками/рахунками позивача. Дніпропетровським обласним управлінням АТ «Ощадбанк» 21.09.2021 повідомлено ОСОБА_3 щодо її звернення, з метою вирішення питання можливості розблокування карткового рахунку, до начальника відділу банківської безпеки філії Дніпропетровського регіонального управління АТ «Ощадбанк» за адресою: пр. Гагаріна, буд. 115, каб. 303, м. Дніпро. Щодо правомірності дій банку представник відповідача посилається на Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», умови Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням. Окрім того, представник відповідача заперечує проти стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими (а.с.42-194).
		Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позов. Зазначив, що саме позивачка допустила розповсюдження інформації щодо даних своєї картки, у свою чергу, відповідач діяв правомірно, а тому підстав для задоволення позову немає.
		Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Суду пояснив, що 04.04.2019 на сайті OLX побачив оголошення про продаж продукції, яку хотів придбати. З цією метою зателефонував на вказаний у оголошенні номер телефону, за яким йому повідомили номер картки для перерахування коштів. На вказаний номер картки він перерахував кошти у загальному розмірі 18000,00 грн. Не отримавши замовлену продукцію та не маючи змоги повернути кошти, він звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин. Досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019220480001497 від 15.04.2019 проводиться Шевченківським ВП ГУНП в Харківській області та триває по теперішній час.
		Інших заяв та клопотань не подано. Інші процесуальні дії не вчинялися.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Предметом позову є відповідальність за порушення виконання договору банківського рахунка.
		Згідно зі ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
		Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.
		Судом встановлено, що за заявою про приєднання № 391398605/060219 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 06.02.2019, в АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито поточний банківський рахунок (а.с.45-46).
		Також, до АТ «Ощадбанк» із заявою про приєднання № 391398605/060219 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 04.03.2021, звернулася ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), якій відкрито поточний банківський рахунок (а.с.47-48).
		Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є однією і тією ж особою, яка після укладення шлюбу змінила прізвище. Вказані обставини, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.
		Підписавши вказані заяви про приєднання, позивач погодилася на укладення договору з відповідачем та з умовами і правилами надання банківських послуг.
		Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Положенням ч. 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.
		Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
		Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
		Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України, передбачено обов`язок особи при здійсненні своїх прав утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб.
		Як встановлено в судовому засіданні, 05.04.2019 до АТ «Ощадбанк» звернувся ОСОБА_2 у телефонному режимі та 09.04.2019 із письмовою заявою щодо шахрайських дій клієнта банку ОСОБА_4 , номер картки НОМЕР_3 . Так, отримавши 10.04.2019 лист співробітника Харківського РУ зі скан-копіями заяви ОСОБА_2 та талону-повідомлення щодо ймовірних шахрайських дій, по клієнту ОСОБА_9 встановлено обмеження на усі розрахункові транзакції за усіма картками/рахунками клієнта (а.с.183, 185, 186, 206).
		На підтвердження проходження транзакцій по банківській карті позивача, суду надано платіжні доручення від 05.04.2019 на суму 9950,00 грн та 8081,00 грн, а також виписки по рахунку НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_10 , де за 05.04.2019 внесено суми 8081,00 грн і 9950,00 грн, знято у загальному розмірі 17600,00 грн (а.с.184, 187).
		Згідно з п. 6.12 Постанови правління Національного Банку України від 30.04.2010 № 223 із наступними змінами «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», емітент має право прийняти рішення про призупинення здійснення операцій з використанням певного спеціального платіжного засобу, а також про вилучення спеціального платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання спеціального платіжного засобу або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
		Емітент зобов`язаний інформувати користувача про блокування спеціального платіжного засобу та причини такого блокування в спосіб, установлений договором, у разі можливості, перед тим, як спеціальний платіжний засіб буде заблокований, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об`єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України. Емітент має право розблокувати спеціальний платіжний засіб або надати новий після усунення причини блокування спеціального платіжного засобу.
		Згідно зі ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
		Таким чином, на момент виникнення спірнихправовідносин,дії АТ «Ощадбанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мали, зокрема, відповідати усім вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII (далі по тексту  Закон № 1702-VII).
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону № 1702-VII, банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
		Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 17 Закону № 1702-VII, суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені ст. ст. 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).
		Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
		Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.
		Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 17 Закону № 1702-VII, у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
		Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій  п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.
		Відповідно до п. 91 постанови Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), банк зобов`язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.
		Таким чином, правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 30.01.2019 у справі 235/5583/16-ц.
		За відомостями по рахункам за РНОКПП НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 - дата відкриття 06.02.2019, вхідний залишок 0, фактичний залишок 0, дата ост.руху 24.02.2020; на ім`я ОСОБА_3 - дата відкриття 04.03.2021, вхідний залишок 11598,00 грн, фактичний залишок 11598,00 грн, дата ост.руху 29.07.2022 (а.с.182).
		За відомостями з Єдиного реєстру боржників станом на 21.07.2022 відомості щодо фізичної особи з РНОКПП НОМЕР_2 відсутні (а.с.25).
		За відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень відносно ОСОБА_3 виконавчі провадження відсутні (а.с.26).
		Досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019220480001497 від 15.04.2019 за заявою ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, яке проводилося Шевченківським ВП ГУНП в Харківській області, не завершено. Про підозру у вказаному кримінальному провадженні будь-якій особі, зокрема, ОСОБА_3 , не повідомлено.
		Згідно з п. 14 гл. 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі  Інструкція № 492), використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, заборонено.
		Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції (п. 7 гл. 1 Інструкції № 492).
		Положеннями ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (у тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).
		Банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
		Окрім цього, п. 12 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постанова Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі  Положення № 705), емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Зупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов`язань користувача й емітента, що виникли до часу зупинення або припинення зазначеного права.
		Емітент зобов`язаний інформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об`єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України.
		Емітент має право поновити право користувача використовувати електронний платіжний засіб або надати новий після усунення причини зупинення права використовувати електронний платіжний засіб.
		Намагаючись зняти кошти з банківської картки, позивач виявила її блокування. Звернувшись 21.05.2021 до банку із запитом щодо інформації про причини блокування банківської картки, позивач отримала повідомлення про неможливість надати відповідь згідно зі ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки така становить батьківську таємницю (а.с.6,7).
		У свою чергу, АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_3 направив лист від 21.09.2021 за № 103.14-16/1-1630/4878/2021-03/С про необхідність звернутися до начальника відділу банківської безпеки філії Дніпропетровське регіональне управління АТ «Ощадбанк» з метою вирішення питання щодо можливості розблокування карткового рахунку та надав підтвердження про поштове відправлення від 23.09.2021. Відомості про отримання вказаного листа позивачем відсутні (а.с.188,189).
		Адвокатом Новаком А.М., який діяв в інтересах ОСОБА_3 , 21.10.2021 до НБУ подано скаргу про притягнення АТ «Ощадбанк» до відповідальності та надання відповіді з роз`ясненням щодо причини блокування банківської карти, відкритої на ім`я ОСОБА_3 у АТ «Ощадбанк» (а.с.9-10).
		Національний Банк України у відповіді на скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , посилався на відсутність підпису клієнта щодо розголошення відносно нього банківської таємниці та що особисто ОСОБА_3 до центрального апарату банку не зверталася (а.с.11-13).
		Суду не надано доказів, що банк звертався до позивача за наданням документів, які підтверджують джерела надходження коштів.
		Натомість, установлено, що неодноразові звернення позивача до АТ «Ощадбанк», позитивного результату не дали.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Як передбачено ч. ч. 1, 8 ст. 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем встановленого Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» порядку та строків блокування картки користувача у разі виникнення підозри стосовно законності походження коштів, а також доказів в підтвердження того, що кошти на рахунок позивача надійшли злочинним шляхом та наявності рішення, прийнятого з цього питання правоохоронними органами.
		Відповідачем не надано суду доказів про вчинення саме позивачем ОСОБА_3 фінансових операцій, які містять ознаки шахрайства або інших дій, пов`язаний із легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Посилання відповідача та третьої особи на те, що позивач здійснила незаконну фінансову операцію з отримання коштів шахрайським способом є лише припущенням, оскільки ніяких процесуальних рішень правоохоронних органів з цього питання ні Банк, ні ОСОБА_2 , суду не надала, а за приписами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Водночас, як зазначив відповідач, на підставі підозри у здійсненні позивачем зазначених дій, Банк зупинив фінансові операції ОСОБА_3 .
		З матеріалів справи слідує, що у відповідача відсутні будь-які дані про те, що дії позивача містять ознаки шахрайства. Тривалість періоду блокування її рахунку свідчить про протиправність дій відповідача.
		Належних доказів неправомірних дій збоку позивача, повідомлення його про зупинення права використовувати платіжний електронний засіб та причини такого зупинення, відповідачем не надано, а судом таких доказів не здобуто.
		У матеріалах справи відсутні докази дотримання банком зазначених вище вимог, а також здійснення позивачем незаконних операцій, на підставі чого було заблоковано її карткові рахунки.
		За таких обставин, АТ «Ощадбанк» не доведена правомірність обмеження права доступу позивача до власних коштів та вільного розпорядження ними протягом більше 3 років.
		Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі № 917/664/19 зауважив, що гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі  Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22)).
		У розумінні закону суб`єктивне право на захист  це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту.
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову  це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
		У даній справі, яка розглядається, позивач фактично обрала вірний спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні грошовими коштами шляхом негайного розблокування карткового рахунку.
		Можливість відновлення права позивача щодо користування своїми коштами на рахунку (розблокування рахунку), тобто відновлення становища, яке існувало до порушення її права, відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим ст. 16 ЦК України, а тому, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
		ОСОБА_3 , яка подала позов на захист своїх порушених прав споживача, звільнена від сплати судового збору в силу ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». З огляду на що, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,20 грн.
		Окрім того, представник позивача в судовому засіданні вказував про здійснення ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, розмір та додаткові докази понесення яких зобов`язався надати суду протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи, про що представник зробив заяву та що відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Тому суд не вирішує питання щодо розподілу витрат ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу при ухваленні вказаного рішення.
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч. 1, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії,  задовольнити.
		Зобов`язати акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, юридична адреса: вул. Госпітальна, буд. 12 г, м. Київ) усунути перешкодив користуванніта розпорядженнігрошовими коштамиОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації  АДРЕСА_1 ), що знаходяться на її картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому згідно з заяви про приєднання № 391398605/060219 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 04.03.2021.
		Стягнути з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, юридична адреса: вул. Госпітальна, буд. 12 г, м. Київ) на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 20 копійок.
		Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду складено 28.04.2023
		 
		  Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...