Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/8944/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2023. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2023.
Дата набрання законної сили: 16.10.2023
Результат оскарження 16.10.2023 Львівський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/466/670/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 466/8944/22
		Провадження № 2/466/670/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18 квітня 2023 року                                                                                      м. Львів
		Шевченківський районний суд м. Львова
		в складі:  головуючий суддя                                   Едер П. Т.
		                 секретар с/з                                              Настасяк Б. І. 
		з участю: представника позивача                           ОСОБА_1 
		                 представника відповідача                       Кобко О. Л. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди,-
		                                                    в с т а н о в и в:
		 
		09 листопада Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до Шевченківського районного суду м. Львова з  позовною заявою до  АТ «Українська залізниця» про відшкодування шкоди. Просили стягнути з відповідача на їхню користь  по 400 000 гривень на кожного  Позивача, як відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_8 , а також витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень кожному Позивачеві. 
		 
		Стислий виклад позицій сторін.
		Обґрунтування позивача: 
		 
		Позивачі свої вимоги обґрунтовують наступним.
		30.07.2022 близько 08:53 год. на станції «Підзамче» у м. Львові відбувся наїзд потяга  сполученням «Одеса-Львів» під керуванням машиніста ОСОБА_9 та помічника ОСОБА_10 на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті наїзду пішохід від отриманих травм загинула на місці пригоди. 
		За цим фактом 28 жовтня 2022 року Постановою органу досудового розслідування закрито кримінальне провадження № 12022141380000839 від 30 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
		За твердженнями сторони Позивачів на час дорожньо-транспортної пригоди машиніст ОСОБА_9 та помічник машиніста ОСОБА_10 перебували у трудових відносинах з AT «Українська залізниця», отож на підставі ст. 48 ЦПК України, вказану позовну заяву заявлено до юридичної особи - Акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Позивачі покликаються на ст. ст.1187, 1188 ЦК України, котрими визначено, що спеціальні делікти, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювана. Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вказують, що після смерті доньки страждають розладами психічної діяльності, зумовленими перенесеною ситуацією, а також надалі зазнають пригнічення, роздратування та неможливості змиритись із суттєвими та непоправними змінами у житті сім`ї. Відповідачем завдано моральну шкоду, виражену в душевних стражданнях, пов`язаних з втратою доньки. Батькам пенсійного віку складно прийняти та пережити цю непоправну втрату доньки. Завдана їм моральна шкода  смертю доньки спричинила та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання. Зазначені обставини істотно змінюють життя батька та матері загиблої. Відновити становище, яке існувало до смерті доньки, у житті позивачів вже неможливо. За наслідками смерті позивачі позбавлені моральної підтримки з боку померлої доньки у житті в майбутньому.
		Щодо Позивача ОСОБА_4 - чоловіка загиблої - зазначено, що він вкрай розбитий втратою дружини, адже вони мали з нею спільні плани та справи, які зараз через смерть дружини не в змозі реалізовувати. Їхні доньки вже досягали повноліття та розпочали доросле життя, тому загибла з чоловіком  планували життя «для себе». Разом подорожувати, разом відпочивати. Тепер усі плани та мрії змінилися, що завдає позивачу ОСОБА_4 чималих душевних страждань.
		Згідно доводів позовної заяви, доньки загиблої - позивачі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вже третій місяць підряд відчувають апатію, скаржаться на головний біль, втрату сил та порушення сну, що супроводжуються сльозами. Втрата матері позначилась на їх здоров`ї, що різко погіршилось через невимовний стрес. Глибину психологічних страждань позивачів виміряти неможливо, оскільки утрата є надто важкою для них. 
		Позивачі вважають, що заявлена сума моральної шкоди є співмірною понесеним фізичним та психологічним стражданням, оскільки наслідки вказаної трагедії на залізничному транспорті можуть знайти своє вираження у моральному стані навіть через тривалий проміжок часу.
		Суму завданої шкоди Позивачі оцінюють у 2 000 000 гривень (а.с.1-5).
		 
		Обґрунтування заперечень відповідача.
		                     
		06 грудня 2022 року  Відповідачем АТ «Укрзалізниця», в інтересах якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» подано суду письмовий відзив на позовну заяву (а.с.71-82).
		Згідно письмового відзиву, Залізниця позовних вимог Позивачів не визнає, вважає позовні вимоги у цій справі необґрунтованими, незаконними, наводячи наступні доводи. 
		Згідно матеріалів службового розслідування Залізниці, 30.07.2022 о 08:55 хв. при слідуванні по головній колії № 2 Пасажирського парку станції Підзамче ( 14741 км. Пк. 7) машиністом поїзда № 11 (локомотив ВЛ 80Т № 1400) ОСОБА_9 було помічено людину, яка раптово вийшла на колію розмовляючи по телефону. Для попередження наїзду на пішохода, машиністом подавались звукові сигнали великої гучності та було застосоване екстрене гальмування, однак, через невелику відстань до пішохода, враховуючи непереборну силу, вагу поїзда понад 970 тонн, наїзду на пішохода не вдалось уникнути.  
		Громадянка ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушивши всі правила безпеки громадян на залізничному транспорті намагалася перейти через колії у не встановленому місці, внаслідок чого, отримала травми не сумісні із життям.
		Як вбачається з довідки регіональної філії «Львівська залізниця» «З розшифрування діаграмної швидкостемірної стрічки електровоза ВЛ80-1400, поїзд № 11, вага 970 тонн, 60ос. під управлінням машиніста електровоза ОСОБА_9 та помічника машиністу електровоза ОСОБА_10 , 30.07.2022 Дільниця: Жмеринка - Львів» по  станції Підзамче о 08:54 зафіксовано застосування екстреного гальмування з розрядкою гальмівної магістралі до 0 кгс/см2. Швидкість під час застосування екстреного гальмування становила 30 км/год., гальмівний шлях склав 100 м (при розрахунковому 120 км/год.), при дозволеній швидкості руху по 2 колії станції Підзамче - 90км/год. Локомотив--бригада діяла вірно, згідно вимог «Правил технічної експлуатації зал і України» у відповідності до п.п.16.38 та 16.39. Слід також зазначити, відповідно до Акту огляду електровоза ВЛ80Т - 1400 встановлено, що   гальмівне обладнання електровоза в справному стані, звукові сигнали великої та малої гучності у справному стані, буферні ліхтарі та прожектор справні, пісочна система також знаходиться у справному стані.
		Відповідач звертає увагу на той факт, що у зв`язку із вищеописаними подіями, а саме внаслідок раптової появи пішохода на колії у невстановленому місці, затримка даного поїзда склала 2 год. 31 хвилину, що нанесло Залізниці як матеріальних так і репутаційних втрат.
		Постановою про закриття кримінального провадження № 12022141380000839 від 30.07.202 встановлено, що в діях машиніста відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 276 КК України, а отже кримінальне провадження у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення закрито, проте, у діях ОСОБА_8 є пряме порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП, під час якого їй заподіяно шкоду, яка призвела до смерті. Крім того, відсутність у машиніста потяга технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки зіткнення потяга вагою понад 970 тонн з пішоходом на залізничному полотні не залежало від нього, при усій обачливості його дій та/або поведінки. Останній не міг передбачити таку подію, або передбачив, але і не міг її відвернути.
		Відтак, враховуючи, що потерпіла усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (рух пішохода в невстановленому місці на залізничному полотні), відсутність вини машиніста та обставини непереборної сили, Відповідач стверджує про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Позивачів.
		На підставі чого, просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		 
		19 грудня 2022 року стороною Позивачів подано суду відповідь на відзив Відповідача (а.с. 54-69).
		 
		Процесуальні дії у справі.
		              
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено судовий розгляд проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.49).
		20 січня 2023 року Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд по суті  (а.с.140).
		18  квітня 2023 року Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова позовні вимоги в частині стягнення шкоди на користь Позивача ОСОБА_7 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
		        
		Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів, норми права, що застосовані судом при розгляді спірних правовідносин та висновки суду:
		 
		У судовому засіданні представник Позивачів адвокат Ільків М.М. (а.с.42-47) надав пояснення, що аналогічні викладеному в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити. В частині вимог Позивача ОСОБА_7 подав заяву про залишення таких без розгляду.
		Уповноважений представник Відповідача, адвокат Кобко О.Л. (а.с.143-144) в судовому розгляді позов не визнала, заперечила проти задоволення позовних вимог, вважаючи такі необґрунтованими, надала пояснення, що аналогічні викладеному у письмовому відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити в зв`язку з безпідставністю.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.
		За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		За умовами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.13 ЦПК України, обов`язок доказування покладається на сторони у справі.
		Згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.
		Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.            
		 
		Матеріалами справи встановлено, що 30.07.2022 о 08:55 хв. при слідуванні по головній колії № 2 Пасажирського парку станції Підзамче ( 1474 км. Пк. 7) поїздом № 11 (локомотив ВЛ 80Т № 1400) сполученням «Одеса-Львів» під керуванням машиніста ОСОБА_9 та помічника ОСОБА_10   здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті наїзду пішохід від отриманих травм загинула на місці пригоди (а.с.25, 27-28, 83-94).
		Органом досудового розслідування - СВ ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області за фактом загибелі ОСОБА_8 проводилось досудове розслідування у межах кримінального провадження №12022141380000839 від 30 липня 2022 року.
		Постановою слідчого СВ ВП №1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області від 28 жовтня 2022 року закрито кримінальне провадження №12022141380000839 від 30 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Органом досудового розслідування встановлено, що причиною настання даної пригоди стали незаконні дії пішохода, ОСОБА_8 (а.с.27-28).
		Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю загиблої ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 (а.с.26).
		Позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є чоловіком загиблої ОСОБА_8 , що  підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 (а.с.24).
		Позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою загиблої ОСОБА_8 , що  підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 (а.с.23).
		Позивач ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою загиблої ОСОБА_8 , що  підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 (а.с.22) та свідоцтвом про укладення шлюбу, яким підтверджено зміну прізвища ОСОБА_13 на ОСОБА_14 (а.с.21).
		Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Отже, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
		Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
		Подібні правові висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 у справі № 210/5258/16-ц та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 у справі № 336/3665/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15, від 01 грудня 2021 року у справі № 127/13341/20.
		Суд дійшов висновку, що з матеріалів справи, зокрема матеріалів службового розслідування проведеного Відповідачем встановлено та не спростовано іншими доказами, що смерть ОСОБА_8 , настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - локомотиву ВЛ80-1400, котрий перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо «Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця». Стороною відповідача не надано суду жодних доказів, що у даному випадку мали місце непереборна сила або умисел потерпілого.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачам завдана моральна шкода смертю доньки, дружини та матері, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивачки їй душевні страждання. Відновити становище, яке існувало до смерті доньки у житті позивачки не можливо, а тому відповідно до п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України це є підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу незалежно від вини відповідача. 
		Водночас, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно із ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
		Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
		Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6., 2.15., 2.19., 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда до перону або платформи громадяни повинні стежити за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, моторвагонного рухомого складу та іншого спеціального самохідного рухомого складу, уважно слухати оповіщення, що передаються по гучномовному зв`язку; при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід; пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше, ніж 40 метрів; класти на рейки залізничної колії будь-які предмети; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.
		Таким чином, враховуючи, що загибла ОСОБА_8 порушила вимоги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, тому у даному випадку, суд вважає за доцільне застосувати норми частини 2 статті 1193 ЦК України, та зменшити суму відшкодування, оскільки заявлений Позивачами розмір відшкодування моральної шкоди на загальну суму у розмірі 2000000 гривень не відповідає принципу розумності та справедливості у даних обставинах справи і становитиме надмірний тягар для Відповідача.
		Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі № 205/5260/16 зазначено, що визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом  у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17 (провадження № 61-40790св18) та від 27 січня 2021 року у справі № 607/15258/19 (провадження № 61-4431св20).
		Частинами 1 та 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала v зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів: 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 
		Положеннями ч.3 ст.23 ЦК України визначено, що моральна школа відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зав,дала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності та справедливості, встановлені судом обставини, майновий стан Відповідача, глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок смерті свого сина, характер та тривалість її немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди.
		Крім того, як зазначено в п.3 Постанови Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Наведені правові норми в сукупності з правовою позицією Верховного Суду України та дійсними обставинами справи дають можливість суду стверджувати, що відповідачем завдано позивачам моральну шкоду, яка полягає в самому факті смерті доньки, дружини та матері ОСОБА_8 .
		Суд при зменшенні розміру заявленої моральної шкоди враховує, що окрім беззаперечного факту втрати рідної людини, будь-яких доказів обґрунтування доводів Позивачів   такої  шкоди останніми суду  не подано.
		Крім того суд враховує, що загибель ОСОБА_8 настала внаслідок її необережності та ігнорування правил безпеки на залізничному транспорті.            
		Поряд з тим, суд звертає увагу на доводи Відповідача про те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб ЛТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану працює в посиленому режимі. Всі можливі кошти товариства йдуть на забезпечення безперебійної стабільної роботи товариства та безкоштовну евакуацію громадян з окупованих територій.                
		Закриття портів та сама військова агресія проти України також призвели до зниження обсягів перевезення вантажних перевезень залізничним сполученням, що у свою чергу спричинило до недоотримання прибутку ЛТ «Укрзалізниця».
		Так п.2 постанови КМУ від 3 березня 2022 №193, передбачено, що з метою забезпечення належного функціонування; акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Укрзалізниця» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», виділити .Міністерству інфраструктури 18006 млн. гривень для здійснення Укрзалізницею заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах війни, мастильних матеріалів, електроенергії, медикаментів, проведення першочергових аварійно-відбудовних робіт, виплати заробітної плати та забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих, медичних, санітарно-гігієнічних та промислових товарів. Міністерству фінансів здійснити зазначенні видатки за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.
		Укрзалізниця робить всі рейси зі сходу та півночі в напрямку заходу України евакуаційними і закриває продаж квитків на них (квитки є безкоштовними).
		На даний момент AT «Укрзалізниця» є єдиним та надійним національним перевізником у країні. Однак через військові дії втрачена часткова можливість вантажних перевезень, а відтак всі кошти компанії спрямовані на евакуацію та обслуговування населення.
		Враховуючи наведені вище обставини, що встановлені при розгляді даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 40000 (сорок тисяч гривень) кожному з Позивачів відповідатиме критеріям розумності та спів розмірності. 
		 
		Розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на Відповідача. 
		Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		При подачі позову до суду позивачі були звільнені від сплати судового збору на підставі п.2 ч1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
		Щодо витрат на правову допомогу, то заявлена сума таких витрат в позовній заяві суду не підтверджена жодними доказами, котрі б дали суду правову підставу для стягнення такої, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
		Керуючись   ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,-
		                                                    у х в а л и в:
		 
		позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , відшкодування моральної шкоди, завданої смертю доньки, у розмірі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 копійок).
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дружини, у розмірі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 копійок).
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, у розмірі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 копійок).
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, у розмірі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 копійок).
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи - ОСОБА_8 в межах суми платежу за один місяць.
		В решті позовних вимог - відмовити.
		Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
		Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .
		Позивач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 .
		Позивач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.
		Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 28 квітня 2023 року. 
		  Суддя   П.  Т.  Едер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...