Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3724/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність; щодо усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: 28.04.2023. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 23.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 "17" квітня 2023 р.м. Одеса  Справа № 916/3724/22
		Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліна Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/3724/22 
		за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) 
		до відповідача: Приватного підприємства "Раціон Груп" (65059, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 33, код ЄДРПОУ 43179166) 
		про розірвання договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. та виселення 
		Представники сторін:
		Від позивача: Курлович О.О., самопредставництво; 
		Від відповідача: Каланжов В.М., за ордером.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "Раціон Груп" про розірвання договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. та виселення відповідача з орендованого приміщення.
		Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.01.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/3724/22 в порядку загального позовного провадження.
		26.01.2023р. за вх. №2627/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити. 
		13.02.2023р. за вх. № 4389/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні. 
		Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. 
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23.03.2018р. між Департаментом (Орендодавець) та ПП Олімпія сервіс (Орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення № 31Ш/1, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 82,04 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Гастело, 90-А (Одеська загальноосвітня школа №31 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області). Термін дії договору оренди  до 30 червня 2018р.
		Згідно з п.п. 2.2, 2.4 договору оренди за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди місяць 3 926,43 грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
		Відповідно до п. 4.1 договору оренди вказані у п. 1.1 приміщення Орендодавцем передаються Орендарю виключно для організації харчування учнів. 
		Згідно з п. 4.7 договору оренди після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.
		Умовами п. 5.3 договору оренди передбачено, що у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також Орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.
		23.03.2018р. між Департаментом та ПП Олімпія сервіс було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, згідно якого Орендодавцем було передано у користування Орендарю нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 82,04 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Гастело, 90-А (Одеська загальноосвітня школа № 31 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області); технічний стан майна задовільний, майна комунальної власності у приміщенні немає. 
		Додатковим договором від 23.03.2018 року № 1 на підставі рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2779-VII, орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка становить 1,00 грн. в рік за все приміщення. 
		06.08.2018р. між Департаментом та ПП Олімпія сервіс було укладено додатковий договір №2, згідно умов якого сторонами було продовжено строк дії договору з 01.07.2018р. по 31.12.2018р. та встановлено пільгову орендну плату, яка становить 1,00 грн. на рік.
		24.06.2019р. Департаментом та ПП Олімпія сервіс було укладено додатковий договір №3, згідно умов якого сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2019р. та встановлено пільгову орендну плату, яка становить 1,00 грн. на рік. 
		16.10.2019р. між Департаментом та ПП Раціон груп було укладено додатковий договір №4, згідно умов якого сторонами було змінено назву Орендаря з ПП Олімпія сервіс на ПП Раціон груп.
		01.04.2020р. між Департаментом та ПП Раціон груп було укладено додатковий договір № 5, згідно умов якого сторонами було продовжено строк дії договору на один рік з 01.01.2020р. до 31.12.2020р. 
		26.01.2022р. Департаментом освіти та науки Одеської міської ради було прийнято наказ № 58, яким учні 1-11 класів були переведені на навчання з використанням дистанційних технологій з 27.01.2022р. до особливого розпорядження. 
		10.03.2022р. Департаментом освіти та науки Одеської міської ради було прийнято наказ № 91 „Про організацію освітнього процесу в закладах освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси на період воєнного стану.
		Позивач у позовній заяві вказує про наявність заборгованості відповідача за даним договором. Позовної вимоги про стягнення боргу не заявляє. 
		Отже, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 525, 526, 549, 611, 625, 651, 762, 773, 783, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 284, 286 Господарського кодексу України, ст. 4, 27, 161, 162 Господарського процесуального кодексу України, ч. 4 ст. 17, 19, 26, Закону України Про оренду державного та комунального майна, Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483, ст.26, 66 Закону України Про виконавче провадження Департамент вважає, що наведені обставини що є підставою для дострокового розірвання договору та виселення відповідача із займаного приміщення.
		 
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
		Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. 
		Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. 
		При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
		Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту  ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. 
		Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. 
		Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
		Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. 
		Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що 23.03.2018р. між Департаментом та ПП Олімпія сервіс, найменування якого було змінено на ПП Раціон груп, було укладено договір оренди нежилого приміщення №31Ш/1, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 82,04 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Гастело, 90-А (Одеська загальноосвітня школа №31 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області). 
		Згідно з п. п. 2.2, 2.4 договору оренди за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди місяць 3 926,43 грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
		Предметом заявлених Департаментом до ПП Раціон груп є позовні вимоги про розірвання договору № 31Ш/1 від 23.03.2018р. у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати орендних платежів. Проте позивач не заявляє позовної вимоги про стягнення з відповідача будь-якої суми заборгованості.
		 
		При цьому, позивач стверджує, що договір був продовжений у порядку, визначеному ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна № 157-IX від 03.10.2019р., а, отже, у ПП Раціон груп наявний невиконаний обов`язок щодо сплати орендної плати. 
		Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
		Умовами п. 5.3 договору оренди передбачено, що у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також Орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору. В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Приписами ч. 2 ст. 653 ЦК України врегульовано, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
		У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.
		Статтею 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
		В силу вимог п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
		Господарський суд зазначає, що за загальним правилом закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. 
		Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна № 157-IX від 03.10.2019р., який набрав чинності 27.12.2019р. 
		В силу вимог ч. 1 ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.
		Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
		Враховуючи положення спеціального закону, який має бути застосований до спірних правовідносин у зв`язку з передачею у користування ПП Раціон груп комунального майна, господарський суд доходить висновку, що закінчення строку дії договору має наслідком припинення правовідносин сторін, оскільки за умовами договору оренди орендарю надано право користуватись майном протягом певного визначеного у договорі строку. 
		Господарський суд зазначає, що Департамент має право вимагати сплати орендних платежів та, відповідно, розірвання договору оренди №130Ш/2 від 23.03.2018р. у випадку, якщо договір є чинним, тобто строк дії договору не сплинув на момент звернення до суду із позовною заявою та на момент вирішення спору судом, оскільки після набрання рішенням суду законної сили зобов`язання сторін будуть припинені на майбутнє. Таким чином, суд не може стягувати орендну плату за договором, строк дії якого закінчився. Крім того, договір оренди, строк дії якого закінчився, не може бути розірваний у судовому порядку, оскільки за таким договором зобов`язання сторін припинились. 
		Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Додатковим договором № 5 від 01.04.2020р. до договору оренди №31Ш/1 від 23.03.2018р. сторонами по справі було продовжено строк дії договору до 31.12.2020р.
		Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченимабзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Враховуючи вимоги п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна суд доходить висновку, що договір оренди комунального майна № 31Ш/1 від 23.03.2018р., починаючи з 01.07.2020р., підлягає пролонгації із застосуванням вимог зазначеного Закону. 
		З огляду на викладене суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам Департаменту, яким у поданій до суду позовній заяві було наголошено, що строк дії договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. був продовжений із дотриманням вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна. При цьому, позивачем наголошено про наявність правових підстав для продовження строку дії договору без проведення аукціону.
		Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Частиною 2 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: 
		1) укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; 
		2) укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;
		3) укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;
		4) укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
		Пунктом 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. № 483, визначено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів; релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній; Пенсійний фонд України та його органи; дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав, представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні для виконання функцій дипломатичного представництва, консульських і статутних функцій міжнародних міжурядових організацій.
		Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають: музеї; державні та комунальні підприємства, установи, організації у сфері культури і мистецтв чи громадські організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки або їх члени під творчі майстерні); заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності; громадські організації ветеранів для розміщення реабілітаційних установ для ветеранів; реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю для розміщення таких реабілітаційних установ; державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, що надають соціальні послуги відповідно до Закону України "Про соціальні послуги"; державні видавництва і підприємства книгорозповсюдження; вітчизняні видавництва та підприємства книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру); народні депутати України і депутати місцевих рад для розміщення громадської приймальні; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу з метою проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організації конгресів і торговельних виставок; державні та комунальні спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, фізкультурно-оздоровчі заклади, центри фізичного здоров`я населення, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, а також бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки; громадські об`єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, утворені ними спортивні клуби (крім спортивних клубів, що займаються професійним спортом), дитячо-юнацькі спортивні школи, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, - виключно для проведення спортивних заходів або надання фізкультурно-спортивних послуг; потенційні орендарі для організації та надання послуг з метою боротьби та протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на період дії карантину, зумовленого протидією поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); молодіжні та дитячі громадські об`єднання, які протягом останніх двох років, що передують року звернення, співпрацюють з органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування щодо виконання державних цільових, регіональних, місцевих та інших програм у сфері молодіжної політики; молодіжні центри, що є неприбутковими установами державної та комунальної форм власності.
		Строк дії договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. був продовжений Департаментом та ПП Раціон груп неодноразово, а, отже, відсутні підстави для продовження дії договору без проведення аукціону у випадку, передбаченому абзацом 1 ч. 2 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна. При цьому, ПП Раціон груп не входить до переліку установ, організацій, передбаченому ч. 1 та ч. 2 ст. 15 названого Закону; докази надання відповідачем соціально важливих послуг населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування, в матеріалах справи також відсутні.
		Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про недоведеність Департаментом наведених у поданій до суду позовній заяві правових підстав для продовження строку дії договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. без проведення аукціону.
		Суд звертає увагу, що навіть у випадку наявності у ПП Раціон груп права на продовження строку дії договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. без проведення аукціону, в результаті подання відповідачем заяви від 08.09.2020р. спірний договір міг бути продовжений лише до 31.12.2021р. Докази на підтвердження звернення ПП Раціон груп із заявами до Департаменту про продовження строку дії договору у 2021р. та у 2022р. в матеріалах справи відсутні.
		З урахуванням наведеного, враховуючи недоведеність Департаментом передбачених Законом України „Про оренду державного та комунального майна правових підстав для продовження строку дії договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. без проведення аукціону, суд доходить висновку, що спірний договір припинив свою дію 31.12.2020р. у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
		Закінчення строку дії договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. свідчить про відсутність у Департаменту правових підстав нараховувати ПП Раціон груп орендну плату за період з січня 2021р. по жовтень 2022р., оскільки зобов`язання відповідача у названій частині припинилось. 
		Наведене дозволяє суду дійти висновку про правомірність та необхідність відмови у задоволенні заявлених Департаментом до ПП Раціон груп позовних вимог про розірвання договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. 
		Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених Департаментом до ПП Раціон груп позовних вимог в частині виселення відповідача, суд виходить з наступного.
		Згідно з ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Позовна вимога Департаменту про виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 82,04 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Гастело, 90-А (Одеська загальноосвітня школа № 31 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області), є похідною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення позовної вимоги про розірвання договору. 
		Відмовляючи у задоволенні заявлених Департаментом позовних вимог про розірвання договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. судом було встановлено, що договір припинив свою дію 31.12.2020р. у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
		Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Господарський суд зазначає, що, з одного боку, встановлений судом факт припинення дії договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. свідчить про наявність у ПП Раціон груп обов`язку повернути орендоване майно. Проте, з іншого боку, позовні вимоги Департаменту у названій частині обґрунтовані наявністю у відповідача обов`язку повернути майно після розірвання судом договору у зв`язку з істотним порушення договору відповідачем. Доводи про наявність у ПП Раціон груп обов`язку повернути майно у зв`язку з припиненням дії договору 31.12.2020р. Департаментом наведені не були.
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги в частині невиконання Відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати лише єдиним доказом, а саме розрахунком заборгованості, який створено самим же Позивачем.
		Як вбачається із змісту позовної заяви та наданого до неї розрахунку, Позивачем заявляється про наявність у ПП РАЦІОН ГРУП заборгованості сформованої у період з 01.07.2022 р. по 31.10.2022 р., нарахованої за кожний з місяців вказаного періоду, та у розмірі 1,55 грн. 
		Відповідного до п. 6.1. спірного договору Сторони не несуть відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх обов`язків, якщо таке невиконання (неналежне виконання) відбулося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор).
		 Варто прийняти до уваги, що листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. Торгово- промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово- промислові палати в Україні" від 02.12.97р. № 671 /97-3Р, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
		Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільнявшися від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		 Так, виходячи з аналізу наведених положень, закріплена в ч.6 ст.762 ЦК України норма визначає в якості підстави для звільнення від зобов`язання по сплаті орендної плати об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі № 915/1046/19, від 18.08.2020 р. у справі № 910/10657/19, від 17.11.2020 р. у справі № 925/1289/19.
		 За положеннями ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
		Відтак, незалежно від змісту укладеного між сторонами договору (зокрема п. 2.4. договору щодо внесення орендарем щомісячно орендної плати незалежно від результатів господарської діяльності) та його дійсності, застосуванню підлягає правило, закріплене у частині 6 статті 762 ЦК, що формулює у розумінні частини 4 статті 14 цього Кодексу правомірну підставу звільнення Відповідача від виконання встановленого договором обов`язку з внесення орендної плані за користування майном за період, коли він був фактично позбавлений можливості використовувати цс майно.
		 
		 Суд враховує, що Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі частини шостої статті 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це.
		 Визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати с наявність обставин, за які орендар не відповідає.
		Приватне підприємство РАЦІОН ГРУП є орендарем приміщень харчоблоків та буфетів шкіл Київського та Малиповського районів м. Одеси згідно укладених договорів оренди нежитлових приміщень, зокрема згідно спірного договору по даній судовій справі.
		Рішеннями уряду та органу місцевого самоврядування, у зв`язку із введенням на території країни воєнного стану та на період дії такого, орендарі державного та комунальної о майна, тобто власне і Відповідач за спірним договором, були звільнені від орендної плати за користування таким майном, а саме.
		 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-1X, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
		Указом Президента України "Про продовження строку дії военного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
		Указом Президента України "Про продовження строку дії военного стану в Україні" № 259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 21 19- ЇХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
		 Указом Президента України "Про продовження строку дії военного стану в Україні" № 341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ). продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
		 Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.11.2022р. № 757/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стан) в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ. та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		 В свою чергу, Одеська міська рада, відповідно до законів України Про місцеве самоврядування в Україні, Про правовий режим воєнного стану, з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні, постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, рішенням № 969-VIIІ від 29.06.2022 р. Про орендну плиту за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану вирішила на період военного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального манна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнити від орендної плати орендарів, які орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу .
		 Щодо наведених обставин суд приймає до уваги додані відповідачем до відзиву відомості з офіційного сайту Департаменту освіти та науки Одеської міської ради ( http: //osvita-omr.gov.ua/) про оприлюднення відповідних оголошень щодо організації дистанційної форми навчання на період дії военного стану.
		Внаслідок зазначеного, ПП РАЦІОН ГРУП не мало змоги користуватися орендованим приміщенням за спірним договором з моменту введення воєнного стану на території країни та протягом всього періоду його дії. 
		 У зв"язку з наведеним відповідач, на підставі рішення Одеської міської ради № 969-VIII від 29.06.2022р. Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м.Одеси у період дії военного стану, звільнений від орендної плати за спірним договором оренди комунального майна на період военного етапу та до його припинення (скасування).
		 Крім того, 17.03.2022р. Відповідачем на електрону адресу Позивача було надіслано лист № 2/17 від 17.03.2022 р., згідно з яким ПП Раціон Груп повідомило про неможливість використання орендованих приміщень, в тому числі і за спірним договором по даній судовій справі, у зв`язку із форс-мажорними обставинами та просило не нараховувати орендну плату на період дії таких обставин.
		 В свою чергу Позивач, пред`являючи позовні вимоги про розірвання спірного договору оренди та виселення Відповідача виключно на підставі нарахованої останньому заборгованості з орендної плати у період з 01.07.2022 по 31.10.2022, жодним чином не обгрунтовує наявність підстав для такого нарахування
		Позивачем не доведено факту порушення його прав, як орендодавця комунального майна, а саме не надано жодних доказів користування ПП Раціон ГРУП об`єктом оренди у відповідному періоді, зберігання на такому об"єкті належного відповідачу майна, тощо.
		Таким чином, заявлені доводи Позивача щодо наявності у ПП РАЦІОН ГРУП заборгованості зі сплати орендної плати або невиконання ним зобов`язання у частині сплати орендної плати у відповідні періоди є безпідставними та протиправними.
		Наведене дозволяє суду дійти висновку про правомірність та необхідність відмови у задоволенні заявлених Департаментом до ПП Раціон груп позовних вимог про розірвання договору оренди № 31Ш/1 від 23.03.2018р. 
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
		Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення  гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
		Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
		Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019р. по справі № 917/1739/17 дійшла висновку, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Великою Палатою Верховного Суду також зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		У процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони). Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Принцип jura novit curia застосовується у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов певними обставинами, проте посилається на помилкові норми права. Проте, застосування судом цього принципу не є безмежним.
		Отже, принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі Гусєв проти України (скарга № 25531/12)).
		Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що невірно обрана позивачем правова кваліфікація позовних вимог в частині виселення ПП Раціон груп із орендованого майна має наслідком неможливість задоволення заявлених позивачем вимог у названій частині позову, оскільки виселення відповідача із займаного приміщення з підстав припинення дії договору оренди №130Ш/2 від 23.03.2018р. у 2020р. матиме наслідком зміну підстав позову, правом на розпорядження яким наділений лише позивач. 
		При цьому, суд зазначає, що виселення відповідача з підстав, які не були наведені Департаментом в обґрунтування заявлених позовних вимог, матиме наслідком порушення принципу змагальності сторін, який надає учасникам судового процесу можливість подати докази та аргументи щодо зазначеного питання. 
		З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених Департаментом до ПП Раціон груп позовних вимог про виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 157,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пл. Михайлівська, 10 (Одеська загальноосвітня школа №1 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області).
		У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій, зокрема, доводам відповідача про наявність правових підстав для звільнення від сплати орендних платежі, відсутність заборгованості за орендною платою, та неможливість виконання договору з організації харчування учнів, укладеного на 2022р. 
		У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Департамент комунальної власності Одеської міської ради в повному обсязі.
		Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. 
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. В задоволенні позову Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) до Приватного підприємства РАЦІОН ГРУП (65059, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 33, код 43179166)  відмовити повністю. 
		2. Судові витрати покласти на позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
		Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 Повний текст рішення складено 27 квітня 2023 р.
		 
		Суддя Т.Г. Пінтеліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...