Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/32270/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.04.2023. Оприлюднено: 02.05.2023.
Дата набрання законної сили: 26.04.2023
Номер судового провадження: 61-12567ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 квітня 2023 року
		м. Київ
		справа № 127/32270/21
		провадження № 61-12567св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,відповідач - Управління патрульної поліції у Вінницькій області,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., 
		Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що 20 червня 2020 року в селі Степанівка Вінницького району Вінницької області відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене 
		статтею 130 КУпАП.
		Вінницький районний суду Вінницької області своєю постановою 
		від 27 серпня 2020 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, закрив за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (справа № 128/1622/20).
		Таким чином, у зв`язку з незаконними діями працівників поліції, які безпідставно відносно ОСОБА_1 склали адміністративний протокол та відібрали водійські права, позивач був позбавлений права користуватися своїм власним автомобілем, починаючи з 20 червня по 27 серпня 2020 року, що призвело до негативних наслідків та спричинило незручності.
		Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд стягнути 
		з Управління патрульної поліції у Вінницькій області моральну шкоду 
		у розмірі 234 000,34 грн.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		і мотиви їх ухвалення
		Вінницький міський суд Вінницької області своїм рішенням від 21 квітня 2022 року (у складі судді Жмудя О. О.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
		Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами незаконність дій працівників поліції щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП та відібрання водійських прав. Оскільки підстав для відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури 
		і суду» та статті 1176 ЦК України немає, тому позовна вимога 
		ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності у визначеному розмірі 
		є безпідставною.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 
		ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
		Вінницький апеляційний суд своєю ухвалою від 15 вересня 2022 року 
		у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою 
		ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року відмовив на підставі частини четвертої 
		статті 357 ЦПК України.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник на виконання вимог ухвали Вінницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року про залишення його апеляційної скарги без руху не подав заяву із обґрунтуванням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі частини четвертої статті 357 ЦПК України.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
		Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що, звертаючись до апеляційного суду 
		з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 заявив відвід суддям: 
		Стаднику І. М., Войтку Ю. Б., Матківській М. В., Береговому О. Ю., Салу Т. Б., Ковальчуку О. В., Панасюку О. С. у зв`язку з необізнаністю розглядати таку категорію справ. Проте, заява про відвід щодо суддів Сала Т. Б та Ковальчука О. В. не розглянута.
		Разом з тим, заявник зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки ухвалу суду від 23 серпня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 не отримував, в матеріалах справи відсутні докази того, що електронна адреса, на яку направлялась ухвала суду від 23 серпня 2022 року, є офіційною електронною адресою заявника.
		Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 
		ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року.
		Верховний Суд своєю ухвалою від 28 лютого 2023 року поновив 
		ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року. Відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував з Вінницького міського суду Вінницької області матеріали цивільної справи № 127/32270/21.
		У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Верховний Суд своєю ухвалою від 13 квітня 2023 року справу призначив до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Апеляційний суд установив, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди (а. с. 1-4).
		Вінницький міський суд Вінницької області своїм рішенням від 21 квітня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат (а. с. 35-39).
		28 червня 2022 року ОСОБА_1 вперше звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року (а. с. 42-46).
		Вінницький апеляційний суд своєю ухвалою від 04 липня 2022 року 
		відмовив у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року 
		та повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої 
		статті 357 ЦПК України (а. с. 50, 51).
		18 липня 2022 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року (а. с. 55-60).
		Вінницький апеляційний суд своєю ухвалою від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року повернув особі, яка її подала, 
		на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України (а. с. 62, 63).
		01 серпня 2022 року ОСОБА_1 втретє звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року (а. с. 65-70).
		Вінницький апеляційний суд своєю ухвалою від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року повернув особі, яка її подала, 
		на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України (а. с. 76, 77).
		19 серпня 2022 року ОСОБА_1 вчетверте звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року.
		До апеляційної скарги ОСОБА_1 додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції 
		(а. с. 80-85).
		Вінницький апеляційний суд своєю ухвалою від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику: подати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення; надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення такого строку. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (у разі невиконання вказаних недоліків, апеляційний скарга буде вважатися неподаною та повернута заявнику) (а. с. 88, 89).
		Ухвала Вінницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24 серпня 2022 року.
		Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 23 серпня 2022 року направлена на електронну адресу заявника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка зазначена в позовній заяві та численних апеляційних скаргах 
		(а. с. 1, 42, 55, 65, 80, 90).
		Згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про залишення апеляційної скарги (заяви)» від 23 серпня 2022 року надіслана ОСОБА_1 на його електронну адресу 25 серпня 2022 року о 14:22:04, документ доставлений до електронної скриньки заявника 25 серпня 2022 року о 14:31:11 (а. с. 92).
		26 серпня 2022 року секретар судового засідання Вінницького апеляційного суду передав телефонограму № 926, якою повідомив ОСОБА_1 про наявність ухвали апеляційного суду від 23 серпня 2022 року про залишення його апеляційної скарги без руху та надання строку для усунення недоліків. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану судом зупинене відправлення поштової кореспонденції через відсутність оплати послуг з її відправлення, про залишення апеляційної скарги без руху повідомлено телефонограмою. Роз`яснив, що належним чином завірену копію ухвали заявник може отримати особисто в приміщенні суду (а. с. 93).
		Вінницький апеляційний суд своєю ухвалою від 15 вересня 2022 року 
		у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою 
		ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року відмовив на підставі частини четвертої 
		статті 357 ЦПК України (а. с. 95).
		Згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ 
		в електронному вигляді «2» від 15 вересня 2022 року надісланий 
		ОСОБА_1 на його електронну адресу 16 вересня 2022 року о 08:05:04, документ доставлений до електронної скриньки заявника 16 вересня 
		2022 року о 08:07:17 (а. с. 92).
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
		Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та докази на підтвердження таких причин.
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою 
		в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку 
		на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє 
		у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому 
		статтею 358 цього Кодексу.
		У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання 
		у принцип res judicata.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані 
		(рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та 35548/06).
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		За приписами статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР). Реєстр - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі (стаття 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
		Частинами першою та другою статті 4 Закону України «Про доступ 
		до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до ЄДРСР, 
		є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному 
		веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
		19 серпня 2022 року вчетверте звертаючись з апеляційною скаргою та заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 не вказав підстави для його поновлення. Зазначаючи про те, що копію оскаржуваного рішення він отримав 07 червня 2022 року, у порушення вимог частини четвертої 
		статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги заявник не додав доказів, що підтверджують дату отримання копії рішення суду першої інстанції (такими доказами є: розписка, рекомендоване повідомлення про вручення, заява про ознайомлення з матеріалами справи, тощо). Конверт, про втрату якого стверджує ОСОБА_1 , не є єдиним доказом відправлення чи вручення копії оскаржуваного рішення. Оскільки апеляційну скаргу подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, за відсутності матеріалів справи, то апеляційний суд позбавлений можливості перевірити вказані твердження, отже апеляційний суд правильно залишив апеляційну скаргу без руху та витребування інших доказів, що підтверджують дату отримання копії рішення суду першої інстанції.
		Неодноразове звернення позивача ОСОБА_1 з апеляційними скаргами та заявою про відвід суддів свідчить про те, що останній був обізнаний про розгляд справи та не позбавлений можливості користуватися своїми процесуальними правами, однак апеляційна скарга у визначені законом строки не була подана.
		Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник ОСОБА_1 реалізує своє право на оскарження рішення суду першої інстанції та є найбільш зацікавленою особою щодо відстеження руху цієї справи.
		З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
		Отже, для вручення процесуальних документів закон передбачає альтернативні способи комунікації.
		Заявник ОСОБА_1 беззаперечно (достеменно) знав про ухвалу суду про залишення його апеляційної скарги без руху, про її зміст та обов`язок прореагувати на вимоги суду і відтак міг виконати ці вимоги, але свідомо цього не робив, оскільки очікував на формальне отримання копії ухвали поштою рекомендованим листом, зазнав обмеження на доступ до апеляційного перегляду справи тільки тому, що отримав судове повідомлення про рух справи, яке було надіслане з використанням альтернативних засобів комунікації.
		Залишаючи без руху апеляційну скаргу, апеляційний суд здійснив усе можливе для належного повідомлення ОСОБА_1 щодо стану його скарги (направив ухвалу суду засобами електронного зв`язку на електронну пошту заявника, проінформував телефонограмою), проте вимоги ухвали суду від 23 серпня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху заявником не виконані, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надано, ані через канцелярію суду, ані засобами поштового або електронного зв`язку.
		Зазначення в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху про те, що у випадку неусунення недоліків, апеляційна скарга буде повернена, проте ухвалою від 15 вересня 2022 року апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Велика Палата Верховного Суд у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) зазначила, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України 
		(далі - КАС України) щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
		Водночас неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме:
		- повернення судом апеляційної інстанції скарги - у разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, визначених у статті 296 КАС України 
		(пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України), при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;
		- відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження - у разі неусунення недоліків, пов`язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункти 3, 4 частини першої статті 299 КАС України).
		На переконання Великої Палати Верховного Суду, до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, окрім цього, має інші недоліки і такі недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунено, зокрема, не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для поновлення строку, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
		За таких обставин, не дивлячись на роз`яснення заявнику апеляційним судом наслідків невиконання ним вимог ухвали суду (скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику), у випадку відсутності заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення суд апеляційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті апеляційного провадження.
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
		Отже, доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Верховним Судом, так як зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права й не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 
		(далі - Конвенція), якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
		При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
		Аналогічний висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 заявив відвід суддям: Стаднику І. М., Войтку Ю. Б., Матківській М. В., Береговому О. Ю., Салу Т. Б., Ковальчуку О. В., Панасюку О. С. у зв`язку з необізнаністю розглядати таку категорію справ, проте, заява про відвід щодо суддів 
		Сала Т. Б. та Ковальчука О. В. не розглянута, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 
		ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України, заявив відвід суддям, зокрема, суддям 
		Салу Т. Б., Ковальчуку О. В. та Панасюку О. С., обґрунтовуючи клопотання тим, що підставою для заявленого відводу є відсутність у суддів Сала Т. Б., Ковальчука О. В. та Панасюка О. С. повноважень у веденні такої категорії справ.
		Вінницький апеляційний суд своєю ухвалою від 23 серпня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про відвід суддям Салу Т. Б., Ковальчуку О. В. та Панасюку О. С. залишив без розгляду на підставі частини третьої 
		статті 44 ЦПК України.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що клопотання про відвід є не вмотивованим, тому апеляційний суд визнає заявлене клопотання про відвід як дію учасника судового процесу, що суперечить завданню цивільного судочинства, отже, таке клопотання є зловживанням заявником своїми процесуальними правами. Таким чином, клопотання про відвід підлягає залишенню без розгляду. Разом з тим, про безпідставність заявленого відводу стверджує і той факт, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про відвід іншим суддям: 
		Стаднику І. М., Войтку І. Б., Матківській М. В., Береговому О. Ю. 
		та Сопруну В. В., які ніякого відношення до поданої апеляційної скарги не мають (клопотання знову ж таки не мотивоване).
		Також доводи касаційної скарги про те, що ухвалу суду від 23 серпня 
		2022 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 
		не отримував, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, 
		що електронна адреса, на яку направлялась ухвала суду від 23 серпня 
		2022 року, є офіційною електронною адресою заявника, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
		Відповідно до пункту 2 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності.
		ЄСПЛ зауважив, що зобов`язання використовувати електронний зв`язок для звернення до апеляційного суду має на меті гарантувати належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності шляхом прискорення, полегшення та підвищення надійності процедурних обмінів. Усвідомлюючи бум дематеріалізації правосуддя в державах-членах і виклики, пов`язані з цим, Суд переконаний, що цифрові технології можуть сприяти кращому відправленню правосуддя і бути поставленим на службу правам, гарантованим статтею 6 Конвенції, тому Суд погоджується, що така мета є законною (рішення у справі Xavier Lucas v. France, заява № 15567/20, від 09 червня 2022 року).
		У справі, що переглядається:
		ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, зазначивши в ній адресу електронної скриньки (пошти) - 
		 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зміст апеляційної скарги підтверджений його власним підписом;
		суд апеляційної інстанції своєю ухвалою від 23 серпня 2022 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху;
		суд апеляційної інстанції своєю ухвалою від 15 вересня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою 
		ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року, із посилання на те, що згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про залишення апеляційної скарги (заяви)» від 23 серпня 2022 року надіслана ОСОБА_1 на його електронну адресу 25 серпня 2022 року 
		о 14:22:04, документ доставлений 25 серпня 2022 року о 14:31:11 
		на електронну адресу  ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку ОСОБА_1 вказав як власну.
		Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 
		Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
		Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
		З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
		Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду 
		від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження 
		№ 61-7107св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 20 січня 2023 року у справі 
		№ 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22).
		Отже, доводи заявника про те, що електронна адреса, на яку направлялась ухвала суду від 23 серпня 2022 року, не є офіційною електронною адресою заявника, не заслуговують на увагу, оскільки зазначення такої інформації є виконанням вимог закону щодо змісту апеляційної скарги відповідно до пункту 2 частини другої статті 356 ЦПК України, яким передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності.
		Посилання в касаційній скарзі лише на те, що електронна пошта заявника не є його офіційною електронною адресою, не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування ухвали апеляційного суду.
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судами приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження у матеріалах справи, а тому підстав для скасування ухвали Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у справі № 127/32270/21 немає.
		ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		На думку судової колегії судове рішення, що переглядається, є достатньо мотивованим.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ухвала Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною 
		і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    І. М. Фаловська
		Судді                                                                                                 В. М. Ігнатенко
		С. О. Карпенко
		В. В. Сердюк
		В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...