Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/5810/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 26.04.2023
Номер судового провадження: 51-1380км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020140000000581

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 квітня 2023 року
		м. Київ
		справа № 466/5810/20 
		провадження № 51-1380км23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140000000581, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Івано-Франківська, зареєстрованої у АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
		 
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини
		Шевченківський районний суд м. Львова вироком від 21 вересня 2022 року визнав невинуватою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, та виправдав її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з не доведенням її винуватості. 
		Львівський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6  - без зміни.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалась в тому, що вона, перебуваючи на посаді лікаря-терапевта 1 терапевтичного відділення КНП «КЛШМД            м. Львова», маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права; діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (з кожним окремо, матеріали відносно яких скеровано до суду з обвинувальними актами) та невстановленою досудовим розслідуванням особою, реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами одноразової допомоги внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ; знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою № 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично вказані особи на стаціонарному лікуванні у КНП «КЛШМД                            м. Львова» не перебували, внесла до бланків медичних виписок із медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о недостовірні відомості про перебування ОСОБА_7 у період з 15.01.2013 по 02.02.2013, з 01.08.2014 по 08.08.2014, з 03.08.2019 по 12.08.2019; ОСОБА_8 у періоди з 04.03.2013 по 18.03.2013, з 24.04.2014 по 05.05.2014, з 10.06.2019 по 27.06.2019; та ОСОБА_9 у періоди з 08.08.2019 по 19.08.2019 на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням їм відповідних діагнозів; забезпечила підписання вищевказаних медичних виписок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та їх завірення відтиском штампу й печатки КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», а виписку ОСОБА_9 підписала й забезпечила завірення її відтиском штампу та печатки КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги                       м. Львова», надавши таким документам офіційних реквізитів, й у такий спосіб підробила вказані медичні виписки. 
		Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачувалась у підробленні офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і які надають права або звільняють від обов`язків, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
		У подальшому ОСОБА_7 , увівши в оману членів комісій, подав вищевказані завідомо підроблені медичні виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова» військово-лікарській комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», лікарсько-консультативній комісії КНП «Яворівська ЦРЛ», медико- соціальній експертній комісії № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний Центр медико- соціальної експертизи», на підставі яких отримав постанову № 53 від 14.06.2019, видану ВЛК ДУ ТМО МВС України по Львівській області (на час звільнення зі служби 06.11.2015), відповідно до якої захворювання ХХН 2 ст. хронічний гломерулонефрит, ст. ремісії, сечовий синдром, ХНН 2ст. вторинна гіпертензія, забій грудної клітки зліва (20.10.2006) без порушень функції, післятравматична міжхребетна невралгія зліва без порушення функції, пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ; направлення на медико-соціальну експертну комісію від 09.09.2019 за № 172, видане лікарсько-консультативною комісією КНП «Яворівська ЦРЛ»; виписку за формою № 157-1/0 від 30.10.2019 № 311909 та довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках форми №158/0 від 30.10.2019 серії 12 ААА № 011174, видані медико-соціальною експертною комісією № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний Центр медико-соціальної експертизи».
		На підставі вказаних медичних документів, що видані на підставі завідомо підроблених медичних виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми               № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова», ОСОБА_7 відповідно до Закону України від 20.12.1990 року № 565-12 «Про міліцію» шляхом обману отримав грошові кошти в розмірі 301 050 грн як одноразову допомогу внаслідок захворювання, отриманого у період проходження служби в органах внутрішніх справ, чим завдав матеріальну шкоду Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки до ст. 364 КК України є великим розміром.
		Також ОСОБА_8 , увівши в оману членів комісій, подав вищевказані завідомо підроблені медичні виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова» військово- лікарській комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», лікарсько-консультативній комісії КНП «Жовківська ЦРЛ, медико-соціальній експертній комісії № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний Центр медико-соціальної експертизи», на підставі яких отримав постанову № 54 від 18.06.2019, видану ВЛК ДУ ТМО МВС України по Львівській області (на час звільнення зі служби 06.11.2015), відповідно до якої захворювання ХХН 2 ст. хронічний гломерулонефрит,  ст. ремісії сечовий синдром, ХНН 2 ст. вторинна симптоматична гіпертензія, залізодефіцитна анемія середнього ступеня важкості, міозит шиї, больовий синдром без порушення функції пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ; направлення на медико-соціальну експертну комісію від 04.09.2019 за № 295, видане лікарсько-консультативною комісією КНП «Жовківська ЦРЛ»; виписку за формою                   № 157-1/0 від 12.11.2019 серія 12 ААБ № 311968 та довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках форми № 158/0 від 12.11.20 серії 12 ААА № 011204, видані медико-соціальною експертною комісією                 № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний Центр медико-соціальної експертизи».
		На підставі вказаних медичних документів, що видані на підставі завідомо підроблених медичних виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми       № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова», ОСОБА_8 відповідно до Закону України від 20.12.1990 року № 565-12 «Про міліцію» шляхом обману отримав грошові кошти в розмірі 301 050 грн як одноразову допомогу внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, чим завдав матеріальну шкоду Головному управлінню міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки до ст. 364 КК України є великим розміром.
		Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачувалась у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном шляхом обману у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190 КК України
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з судом першої інстанції щодо визнання доказів недопустимими з підстав надання стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а в подальшому і суду, не оригіналів документів, а їх незавірених копій. При цьому суд безпідставно дійшов висновку, що оригінали вказаних документів знаходились у сторони обвинувачення і могли бути надані захисту й суду.
		Також прокурор не погоджується з розширеним тлумаченням судами першої та апеляційної інстанцій положень ст. 63 Конституції України щодо необхідності роз`яснення особі, у якої відбирають зразки підпису для експертизи, її статусу та права відмовитись від надання таких зразків.
		Крім цього, прокурор вказує що оперативний працівник мав повноваження на відібрання зразків підписів у ОСОБА_6 для проведення експертизи, а стороною захисту не висловлювалось заперечень щодо невірних висновків експертів про наявність підписів обвинуваченої на відповідних виписках.
		Однак, вказані обставини, на думку прокурора, залишились без належної оцінки суду апеляційної інстанції, тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Захисник ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_6 подала заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких зазначає про обґрунтованість ухвали апеляційного суду та відповідність її вимогам КПК України, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.
		Від виправданої та її захисника надійшли клопотання про розгляд провадження без їх участі з урахуванням позиції, висловленої у письмових запереченнях захисника, де висловлено прохання відхилити касаційну скаргу прокурора. 
		Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
		Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим. Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, виправдовуючи  ОСОБА_6 , виходив з того, що не було доведено її винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190 КК України.
		При цьому судом першої інстанції було визнано недопустимими доказами копії документів, а саме: виписки з медкарти ВЛК хворого ОСОБА_7 , акт огляду № 1902 медико-соціальною експертною комісією, записи мед карти ( т. 1 а.с. 203-204 ), виписки № 13801, 11125 із медкарти хворого ОСОБА_7 , витяг з Єдиного державного демографічного реєстру по ОСОБА_7 , ідентифікаційний код ОСОБА_7 , картки реквізитів ОСОБА_7 , журнал реєстрації скерувань на МСЕК Яворівської центральної районної лікарні, наказ по Турківській комунальній центральній лікарні від 23.01.2018, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( т. 2 а.с. 100-101), довідку по анкетних даних ОСОБА_7 , декларацію про доходи ОСОБА_7 ; запит в адресу ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області від 05.11.2019, заяву ОСОБА_7 від 06.06.2015.
		Як на підставу для визнання доказів недопустимими, суд, посилаючись на положення ч. 3 ст. 99 КПК України, вказав, що зазначені документи є копіями, які не завірені належним чином. 
		Також суд визнав недопустимими доказами копії з копій документів: опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, медичні карти стаціонарного хворого ОСОБА_13 за № 33603, № 32565 ( т. 2 а.с. 4-6, 7-9 ); медичну карту хворого ОСОБА_7 № 23796, медичну карту хворого ОСОБА_8 № 10134, супровідний лист Департаменту фінансово-облікової політики, листів КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» від 29.04.2020 за № 03-07вих.1707 та від 26.03.2020 за № 05-07вих1271, лист - запит СУ ГУНП у Львівській області від 27.02.2020 на адресу головного лікаря КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», лист-відповідь на вказаний запит; лист СУ ГУНП у Львівській області від 22.04.20 в адресу Голови МВЛК ДУ ТМО МВСУ у Львівській області, відповідь на вказаний запит від 22.04.2020, протокол засідання медичної комісії ДУ ТМО МВСУ у Львівській області, листа СУ ГУНП у Львівській області від 23.04.2020 в адрес УКЗ ГУНП у Львівській області, лист-відповідь на вказаний запит, постанову про відібрання зразків для експертного дослідження у свідка ОСОБА_11 від 09.04.2020 та протокол відібрання експериментальних зразків, супровідний лист від 30.04.2020 від Яворівської центральної районної лікарні про надання документів, відповідь на запит з ГУНП у Львівській області від 19.05.2020 про проходження служби ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , протокол про тимчасовий доступ до речей і документів. 
		Підставою для визнання цих доказів недопустимими суд визначив те, що ці документами, хоча і завірені слідчим, однак є копіями з копій, й при цьому невідомо, ким саме проведено завірення первинних копій, й чи були в розпорядженні слідчого оригінали цих документів в момент завірення копій з копій.
		За змістом апеляційної скарги прокурора (т. 3 а.с. 119-120) прокурор оскаржував зазначені висновки місцевого суду, однак, на думку колегії суддів касаційного суду,  доводи прокурора залишилися без належної оцінки апеляційним судом.
		Як встановив суд першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, кримінальне провадження № 12020140000000581 щодо ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, яке є предметом судового розгляду, було виділене з об`єднаного кримінального провадження № 12020140000000012 на підставі постанови прокурора від 23 липня 2020 року (т. 1 а. с. 149-150). Додатком до цієї постанови є перелік матеріалів кримінального провадження, які підлягають виділенню в окреме провадження відповідно в оригіналах і в копіях (т. 1 а. с. 151-155).
		Оцінюючи вказані вище докази суд, крім іншого, дійшов висновку, що оригінали цих документів перебували у прокурора і він мав реальну можливість відкрити їх стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України й надалі надати суду, чого зроблено не було.
		Апеляційний суд, розглядаючи указані вище доводи апеляційної скарги, формально погодився з позицією місцевого суду щодо недопустимості вказаних доказів з мотивів надання суду копій, а не оригіналів, відповідних документів, оскільки, на думку колегії суддів апеляційного суду, прокурор мав реальну можливість надати у розпорядження суду оригінали вказаних документів із первинним відкриттям їх стороні захисту.
		Однак, відповідно до ч. 5 ст. 99 КПК України, для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: 1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.
		 
		З огляду на це, обґрунтування зазначеної вище позиції апеляційного суду потребувало ретельного аналізу аспектів, пов`язаних з оцінкою можливості надання прокурором суду оригіналів відповідних документів у межах передбачених законом процедур, чого належним чином зроблено не було.  
		Крім цього, колегія суддів вбачає, що при вирішенні питання допустимості як доказу певного документу, який наданий суду в копії, урахуванню підлягають не лише формальні аспекти щодо виготовлення та/або належного завірення такої копії, але й наявність чи відсутність в учасників провадження обґрунтованих сумнівів у відповідності даних, які містяться у копії документу, його оригіналу, що апеляційним судом також належно не проаналізовано.    
		Крім цього, як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурором на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих діянь було надано копії виписок з медичних карт хворих ОСОБА_8 (№ 12348, №18124, №22627) та ОСОБА_7 (№ 11125, № 13801, №28125), які в порядку ст. 290 КПК України відкривались стороні захисту. 
		В судовому засіданні суду першої інстанції прокурором було заявлено клопотання про дослідження оригіналів вказаних документів, які містились в інших кримінальних провадженнях, а саме у провадженні № 12020140000000409 щодо ОСОБА_7 та у провадженні  № 12020140000000410 щодо ОСОБА_8 
		Шевченківський районний суд м. Львова ухвалою від 28 серпня 2022 року (т.3 а.с. 58-59) відмовив у задоволенні клопотання прокурора вказавши, що прокурор фактично просить дослідити нові докази, які усупереч вимогам ст. 290 КПК України стороні захисту не відкривались. 
		Прокурор в апеляційній скарзі також висловлював доводи щодо безпідставності, на його думку, такої позиції суду (т.3 а.с. 120).  Однак, належний аналіз цих доводів на предмет законності позиції суду щодо розгляду у якості нового доказу оригіналу певного документа, копія якого відкривалася раніше стороні захисту, апеляційним судом не здійснений.  
		Також судом було визнано недопустимим доказом протокол відібрання у ОСОБА_6 експериментальних зразків почерку та підпису від 21 квітня 2020 року (т. 2 а. с. 46-61) і, як наслідок, висновки експертів за результатами проведення судово-почеркознавчих експертиз щодо дослідження виписок з медичних документів на предмет належності у них почерку та підпису ОСОБА_14 .
		Судом першої інстанції було визначено окремі підстави для визнання вказаного протоколу недопустимим доказом. Зокрема суд вказав, що при відібранні у ОСОБА_6 зразків почерку і підпису їй не було повідомлено про її процесуальний статус, а також не роз`яснено можливості відмовитися від надання таких зразків в контексті положень ст. 63 Конституції України.
		Крім цього, суд вказав, що відібрання таких зразків проведено оперативним працівником, однак в матеріалах провадження відсутнє письмове доручення слідчого на проведення такої процесуальної дії, тобто процесуальну дію виконано неуповноваженою особою.
		Прокурор у змісті апеляційної скарги наводив доводи на оскарження цієї позиції (т. 3 а.с. 121), однак апеляційний суд знову ж таки, формально погодившись з позицією місцевого суду та відобразивши її зміст у своїй ухвалі, належної оцінки таким доводам не дав. 
		Зокрема, у матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого від 17 квітня 2020 року про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у свідка ОСОБА_6 для проведення експертизи у кримінальному провадженні (т. 2                               а. с. 45). У цій постанові вказано процесуальний статус ОСОБА_6 як свідка. Ця постанова була оголошена останній 21 квітня 2020 року, про що на постанові є підпис ОСОБА_6 .
		Зі змісту протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису від 21 квітня 2020 року вбачається, що ОСОБА_6 було запропоновано нанести зразки на чисті аркуші, що вона й зробила (т. 2 а.с. 46-61). В ухвалі апеляційного суду не зазначено, які конкретно положення КПК України були порушені при відібранні у ОСОБА_6 зразків підпису і почерку, і в чому таке порушення полягає. З огляду на викладене, висновок про недопустимість як доказу протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису ОСОБА_6 від 21 квітня 2020 року  колегія суддів вважає невмотивованим.
		Крім цього, суд першої інстанції вказав, що відібрання зразків почерку та підпису ОСОБА_6 21 квітня 2020 року проведено старшим оперуповноваженим ЛУ ДВБ НП України ОСОБА_15 , однак в матеріалах провадження відсутнє відповідне доручення слідчого на виконання такої процесуальної дії, тому суд дійшов висновку про вчинення процесуальної дії неуповноваженою особою, що має наслідком визнання протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису від 21 квітня 2020 року недопустимим доказом.
		При цьому судом не надано оцінки тому, що у матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого від 17 квітня 2020 року про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у свідка ОСОБА_6 для проведення експертизи у кримінальному провадженні (т. 2 а. с. 45). На цій постанові у якості резолюції наявний напис від руки « ОСОБА_16 . До виконання», а також проставлена дата 21.04.2020 і підпис особи, яка цей напис зробила. Апеляційний суд не надав будь-якої оцінки вказаному напису на цьому документі; не перевірив, ким саме виконано вказаний напис і повноваження цієї особи доручати проведення певних процесуальних дій оперативному працівнику.
		В цілому, на думку колегії суддів касаційного суду, апеляційний суд належним чином доводи апеляційної скарги прокурора не перевірив, формально погодившись з висновками суду першої інстанції, не проаналізувавши їх належним чином, тому ухвала апеляційного суду не може вважатися обґрунтованою і вмотивованою, а допущені порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ст. 412 КПК України є істотними.
		У зв`язку з цим, касаційну скаргу прокурора потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного перегляду потрібно усунути зазначені порушення, повно та всебічно перевірити доводи поданої на вирок місцевого суду апеляційної скарги, й постановити рішення, яке відповідає вимогам закону.
		Керуючись ст. ст. 412, 419, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...