Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/11252/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2023. Зареєстровано: 29.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2023.
Дата набрання законної сили: 27.04.2023
Номер судового провадження: 240/11252/23/11286/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		У Х В А Л А 
		(про відмову у забезпеченні позову)
		 
		27 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/11252/23
		категорія 110010000
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ГурінаД.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування пункту наказу,
		встановив:
		 
		26.04.2023 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт", в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Державної служби геології та надр України від 28.03.2023 №178 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр» в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2578 від 19.10.2001 (назва родовища - Валки-Гацківське, корисна копалина - руди титану, місцезнаходження (область) - Житомирська), власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт", і пункт 1 Додатку 1 до наказу Держгеонадр від 28.03.2023 №178 «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дію яких зупинено».
		Одночасно з поданням позовної заяви Товариство з додатковою відповідальністю "Валки-Ільменіт" звернулось із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 1 наказу Державної служби геології та надр України від 28.03.2023 №178 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр» в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2578 від 19.10.2001 (назва родовища - Валки-Гацківське, корисна копалина - руди титану, місцезнаходження (область) - Житомирська), власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" та пункту 1 Додатку 1 до наказу Держгеонадр від 28.03.2023 №178 «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дію яких зупинено».
		В обґрунтування заяви зазначає, що відповідачем прийнято рішення у формі наказу від 28.03.2023 №178 (п.1 Додатку 1 до цього наказу «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами) в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2578 від 19.10.2001, виданого ТОВ «Валки-Ільменіт», без законних на думку заявника підстав, визначених Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Кодексом України про надра, Конституцією України та законами України.
		Крім того, зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2578 від 19.10.2001, на думку заявника, матиме негативний вплив не лише на економічну ситуацію в регіоні у видобувній галузі, а й на соціальну сферу громадян (працівників) та життєдіяльність територіальної громади в цілому.
		Також, заявник зауважує, що підприємство є об`єктом критичної інфраструктури та продовжує роботу, надаючи робочі місця.
		Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів заявника. Окрім того, Держгеонадра України у разі незабезпечення позову може розглянути питання про анулювання спецдозволу без відповідних підстав.
		Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
		Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		За змістом приписів частин 1, 4, 5, 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
		З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
		Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Отже, законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
		Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вказаних обставин, які підлягають доведенню заявником.
		Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами, застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
		Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
		Проте всупереч наведеному, позивач не навів жодних переконливих аргументів стосовно того, в чому полягатиме складність захисту порушених прав позивача та неможливість їх ефективного відновлення після прийняття судом рішення у справі, та не надав будь-яких переконливих доказів на підтвердження таких аргументів.
		Подібна правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №640/19275/18.
		Задоволення вимог заяви позивача, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог до ухвалення судового рішення, що є недопустимим.
		Позивач посилається на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного наказу зупинено основний вид господарської діяльності підприємства (видобування титанових руд для отримання ільменітового та кварц-цирконового концентрату), що призвело до неможливість здійснення діяльності гірничо-збагачувального комплексу, що в свою чергу може призвести до порушення умов договорів, укладених з іншими підприємствами, а відновлення діяльності підприємства призведе до значних фінансових витрат.
		Водночас суд зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо, у тому числі через застосування санкцій, через рішення або дії державних органів.
		Юридична особа, якій завдано шкоди незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою у порядку визначеному статтею 1173 Цивільного кодексу України.
		Однак, для відшкодування такої шкоди має бути встановлений факт незаконності рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади.
		В питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права та дійшов висновків, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
		Застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд може втрутитися у компетенцію Державної служби геології та надр України, та внаслідок зупинення дії наказу фактично надати можливість позивачу, як надрокористувачеві, до вирішення спору у суді продовжувати користування надрами із порушенням вимог законодавства у сфері надрокористування, які виявлені відповідачем, що є неприпустимим.
		Дослідивши зміст поданої позивачем заяви судом встановлено, що в неї відсутнє достатнє та належне обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення пощову.
		Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що оскаржуване рішення не є очевидно протиправним, висновки щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду справи, суд приходить до переконання про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову.
		Згідно з частиною 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
		Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
		ухвалив:
		 
		Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
		Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
		 
		 
		Суддя Д.М. Гурін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...