Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 162/426/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2023. Зареєстровано: 29.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2023.
Дата набрання законної сили: 12.09.2023
Результат оскарження 12.09.2023 Волинський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/166/2/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018030000000194

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		справа № 162/426/19
		провадження № 1-кп/166/2/23
		категорія: 336
		 
		ВИРОК
		іменем України
		28 квітня 2023 року смт.Ратне
		Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42018030000000194, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 червня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сильне Ківерцівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП у Волинській області, несудимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, 
		встановив:
		Досудовим розслідуванням ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за таких обставин.
		Так, ОСОБА_4 відповідно до наказу № 190 о/с від 02.07.2016 т.в.о. начальника ГУНП у Волинській області був призначений на посаду начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП у Волинській області.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Статтею 8 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
		Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні обов`язки поліцейського, відповідно до яких останній повинен:
		-неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції;
		-професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;
		-поважати і не порушувати прав і свобод людини.
		Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні обов`язки поліцейського, відповідно до яких серед іншого передбачено:
		-поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місця знаходження та часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
		Вимогами ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		За правилами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із  п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські є суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення, а відповідно до  ч. 1 ст. 22 вказаного Закону їм забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані зцим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
		У силу ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" працівники Національної поліції є службовими особами правоохоронного органу.
		Відповідно до ст. ст. 1, 17, 62 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 1 примітки до ст. 364 КК України, а також п. 2 примітки до ст. 368 КК України, ОСОБА_4 , перебуваючи на вказаній посаді, є службовою особою, яка займає відповідальне становище та є працівником правоохоронного органу, який здійснює функції представника державного органу виконавчої влади.
		Крім того, згідно із Положенням про Любешівське відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинської області начальник відділення поліції наділений наступними правами та обов`язками, зокрема, очолює відділення поліції та здійснює керівництво його діяльністю, реалізовує свої повноваження у формі усних і письмових наказів (доручень) організаційно-розпорядчого характеру.
		За вказаних обставин ОСОБА_4 , займаючи відповідальне становище, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою власного незаконного збагачення та отримання наживи, 20 червня 2018 року, перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Volkswagen» на території автозаправки «WOG», розташованої на в`їзді до смт. Любешів зі сторони смт. Маневичі, під час спілкування із ОСОБА_7 , будучи обізнаним у тому, що останній періодично здійснює перевезення бурштину-сирцю автомобільними дорогами, які проходять територією Любешівського району, використовуючи надані йому повноваження щодо можливості надання наказів працівникам Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП у Волинській області, зокрема, поставив перед ним вимогу за безперешкодне здійснення зазначених таких перевезень надавати йому у якості неправомірної вигоди грошові кошти у розмірі 150 доларів США за кожний раз здійснення перевезення бурштину-сирцю автомобільними дорогами Любешівського району.
		Усвідомлюючи, що відмова виконувати вимогу начальника відділення поліції ОСОБА_4 щодо надання неправомірної вигоди могла потягнути порушення його прав та інтересів, ОСОБА_7 вимушений був погодитися на таку протиправну пропозицію.
		У подальшому, 12 серпня 2018 року ОСОБА_4 , займаючи відповідальне становище, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою власного незаконного збагачення та отримання наживи, біля 19 години 21 хвилини, під час зустрічі із ОСОБА_7 , яка відбувалась на території автозаправки «WOG», розташованої у с. Струмівка Луцького району Волинської області по вул. Рівненській, 120а, отримав неправомірну вигоду в розмірі 300 доларів США, які ОСОБА_7 надав на його вимогу за здійснення двох безперешкодних перевезень бурштину-сирцю автомобільними дорогами Любешівського району.
		Крім того, 26 вересня 2018 року ОСОБА_4 , займаючи відповідальне становище, діючи повторно, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою власного незаконного збагачення та отримання наживи, біля 18 години 44 хвилини, під час чергової зустрічі із ОСОБА_7 , яка відбувалась поблизу кафе «Тераса», розташованого у с. Воля Любешівська по вул. Шевченка, 75, отримав неправомірну вигоду у розмірі 1200 доларів США, які ОСОБА_7 надав на його вимогу за здійснення восьми безперешкодних перевезень бурштину-сирцю автомобільними дорогами Любешівського району.
		Також, 28 листопада 2018 року ОСОБА_4 , займаючи відповідальне становище, діючи повторно, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою власного незаконного збагачення та отримання наживи, біля 14 години 30 хвилин, під час зустрічі із ОСОБА_8 , який не був обізнаний у злочинних намірах ОСОБА_4 і якого останній залучив до реалізації свого злочинного умислу з метою приховування своїх протиправних дій, перебуваючи у приміщенні кафе «Тераса», яке розташоване у с. Воля Любешівська по вул. Шевченка, 75, отримав неправомірну вигоду в розмірі 1200 доларів США, які ОСОБА_7 , за вказівкою ОСОБА_4 , надав через ОСОБА_8 , виконуючи попередньо поставлену перед ним ОСОБА_4 вимогу про надання неправомірної вигоди за здійснення восьми безперешкодних перевезень бурштину-сирцю автомобільними дорогами Любешівського району.
		Після цього, ОСОБА_4 був викритий працівниками правоохоронних органів, а предмет неправомірної вигоди вилучений.
		Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.368 КК України як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, повторно.
		Обвинувачений винуватості у вчиненні злочину не визнав, дав показання про те, що з 2016 по 2019 рік працював начальником Любешівського відділення Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області. Серед основних завдань очолюваного ним підрозділу була боротьба з незаконним видобутком бурштину на території Любешівського району, а завдання з припинення контрабанди видобутим бурштином відносилося до компетенції СБУ. У 2016 році він познайомився із начальником Ратнівського МРВ УСБУ у Волинській області  ОСОБА_9 , який познайомив його з ОСОБА_10 . ОСОБА_11 виконував доручення ОСОБА_9 та сприяв викриттю осіб, що займалися незаконним обігом бурштину, знаходився у конфіденційній співпраці з СБУ. Зазначив, що в березні-квітні 2018 року ОСОБА_11 познайомив його із ОСОБА_12 , який проживав у смт. Маневичі та, за його словами, сприяв СБУ в боротьбі з незаконним видобутком бурштину. Під час розмови із ОСОБА_13 останній повідомив, що йому необхідно періодично здійснювати поїздки територією Любешівського району для сприяння УСБУ у Волинській області у викритті осіб, що займаються незаконною скупкою та контрабандою бурштину. При цьому, ОСОБА_14 просив його також розібратися з поліцейськими, які, нібито, вимагали у нього неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США за перевезення дорогами Любешівського району бурштину-сирцю, однак жодної вимоги про передачу йому коштів ОСОБА_7 за проїзд дорогами Любешівського району перед останнім не ставив. Такі дії ОСОБА_15 вважає приводом для подальшого спілкування. Показав, що у телефонній розмові із ОСОБА_9 останній просив його сприяти ОСОБА_16 в його діяльності в інтересах СБУ. Визнав та підтвердив факт, що у дати та час, зазначені в обвинуваченні, зустрічався із ОСОБА_17 та ОСОБА_13 й отримував від них кошти для подальшої передачі ОСОБА_18 , як службовій особі СБУ, за запевнянням останнього - для їх використання в оперативно-розшуковій діяльності СБУ. Проте категорично заперечив отримання вказаних коштів як неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення ним, як службовою особою, дій з використанням влади чи службового становища. Вказав, що ініціаторами цих зустрічей були виключно ОСОБА_14 й ОСОБА_19 , дії яких він сприймав як вид правоохоронної секретної діяльності, однак насправді вони діяли таким чином з метою створення штучних доказів його винуватості у вчиненні тяжкого злочину. 
		Свідок ОСОБА_8 дав суду показання про те, що знайомий із ОСОБА_4 , як начальником місцевого відділення поліції. ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ) - його випадковий знайомий, останній приблизно за один рік до передачі коштів просив його познайомити із начальником відділення поліції ОСОБА_4 , при цьому мети такого знайомства не пояснював. Однак утрьох (свідок, ОСОБА_20 та ОСОБА_4 ) ніколи не зустрічалися, чи зустрічалися ОСОБА_20 та обвинувачений йому не відомо. Ініціатором зустрічей його та обвинуваченого був останній. Ініціатором його (свідка) та ОСОБА_22 зустрічей був ОСОБА_20 у телефонному режимі, під час яких казав про необхідність передачі ОСОБА_4 коштів. Пояснив, що із ОСОБА_13 він зустрівся на виїзді із с.Любешівська Воля, той передав ОСОБА_4 грошові кошти, про їх призначення ОСОБА_14 не повідомляв. Він набрав по телефону ОСОБА_4 й повідомив про передання коштів ОСОБА_23 .. Згодом у кафе «Тераса» на другому поверсі він передав грошові кошти ОСОБА_4 . ОСОБА_20 не повідомляв про перевезення ним бурштину. Показав, що його затримали працівники правоохоронного органу після передачі коштів на першому поверсі кафе «Тераса», провели освідування (просвічували руки, кишені), допитали. Його допит завершили у прокуратурі в присутності захисника, після чого він повернувся до місця проживання.
		Свідок ОСОБА_9 , який у 2018 році працював начальником Ратнівського МРВ УСБУ у Волинській області, дав показання про те, що був знайомий із ОСОБА_4 , однак жодних домовленостей про сприяння ОСОБА_7 у перевезенні бурштину-сирцю із обвинуваченим не мав, про отримання коштів, нібито, для забезпечення оперативної діяльності відділення УСБУ, йому невідомо. 
		Судом установлено, що згідно із витягом із наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області №190 о/с від 02.07.2016 (т.2 а.с.188) ОСОБА_4 призначено начальником Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП у Волинській області.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Згідно із положенням про Любешівське відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП у Волинській області, затвердженого наказом ГУНП в області від 20.01.2017 №91 (додаток 7, а.с.189-196, т.2), Любешівське відділення поліції є територіальним підрозділом Головного управління Національної поліції Волинській області, основними завданнями якого є забезпечення, у межах повноважень, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, у тому числі безпеки дорожнього руху. Відділення поліції очолює начальник, який здійснює керівництво його діяльністю, реалізовує свої повноваження у формі усних і письмових наказів (доручень) організаційно-розпорядчого характеру.
		У силу ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" працівники Національної поліції є службовими особами правоохоронного органу.
		За правилами ст. ст. 1, 17, 62 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 1 примітки до ст. 364 КК України, а також п. 2 примітки до ст. 368 КК України, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника Любешівського відділення Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП у Волинській області, є службовою особою, яка займає відповідальне становище та є працівником правоохоронного органу, який здійснює функції представника державного органу виконавчої влади.
		Окрім спеціального суб`єкта злочину, кваліфікація діяння за ознаками одержання неправомірної вигоди (основний склад злочину, передбачений ст. 368 КК України) завжди потребує встановлення предмета злочину - неправомірної вигоди, причинного зв`язку між незаконною винагородою та згодою службової особи використати свої службові повноваження чи становище.
		Прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину покликається на такі докази й матеріали:
		-протокол огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_7 , які належать останньому, у розмірі 300 доларів США від 12.08.2018 (т.2, а.с.8-10),
		-протокол огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_7 , які належать останньому, у розмірі 1200 доларів США від 26.09.2018 (т.2, а.с.11-16), 
		-протокол огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_7 , які належать останньому, у розмірі 1200 доларів США від 28.11.2018 (т.2, а.с.17-23),
		-постанова прокурора від 28.11.2018 (т.2 а.31) про проведення освідування ОСОБА_4 
		-протокол освідування ОСОБА_4 від 28.11.2018 (а.32-34), згідно з яким в присутності понятих було здійснено відібрання зразків (змиви) з долонь лівої та правої руки ОСОБА_4 ,
		-протокол огляду місця події від 28.11.2018 (т.2 а.24), відповідно до якого 28 листопада 2018 року в присутності ОСОБА_4 , понятих проведено огляд території автостоянки для автомобілів біля приміщення за адресою: вул. Шевченка, 75 с. Воля Любешівська Волинської області. Біля автомобіля марки «Вольксваген Пассат», НОМЕР_1 , знаходився ОСОБА_4 , у якого було відібрано зразки (змиви) з долонь обох рук. ОСОБА_4 на пропозицію прокурора добровільно видав портмоне чорного кольору, два мобільні телефони і рукавички, згорток коштів у вигляді іноземної валюти, а саме 1200 доларів США, які за номерами купюр співпадають із грошовими коштами, які вказані в протоколі огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_7 від 28.11.18, та мають на собі нашарування зеленого кольору, що виявлено у ході огляду з використанням ультрафіолетового світла. Таке ж нашарування зеленого кольору виявлено на лівій задній кишені одягнутих на ОСОБА_4 штанів. Аналогічні обставини відображено на карті пам`яті відеокамери, на яку здійснено відеозапис огляду місця події. 
		-постанова прокурора від 28.11.2018 (т.2 а.35) про проведення освідування ОСОБА_8 ,
		-протокол освідування ОСОБА_8 від 28.11.2018 (т.2 а.36-38), згідно з яким в присутності понятих було здійснено відібрання зразків (змиви) з долонь лівої та правої руки ОСОБА_8 ,
		-постанова прокурора від 26.12.2018 про визнання речовими доказами грошових коштів на суму 1200 доларів США (12 купюр номіналом по 100 доларів США), мобільного телефона марки «Iphone 7», ІМЕІ: НОМЕР_2 з чохлом до вказаного телефона, мобільного телефона марки «Fly», ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ: НОМЕР_4 , штанів синього кольору (джинси), мобільного телефона «Sigma» сенсорного, темного кольору,
		-висновок експерта №38 від 12.02.2019 (т.2 а.42), відповідно до якого на наданих на експертизу марлевих відрізах із змивами із долонь правої та лівої рук ОСОБА_4 , долонь правої і лівої рук ОСОБА_24 , дванадцяти 100-доларових банкнотах, внутрішній поверхні задньої лівої кишені штанів, що вилучені у ОСОБА_4 , є нашарування спеціальної хімічної речовини органічної природи із зелено-жовтою люмінесценцією, що має спільну родову належність із наданим зразком спеціальної хімічної речовини «Промінь-1». Вартість експертизи (т.2 а.41) - 5005 грн, 
		-висновок експерта №39 від 12.03.2019 (т.2 а.47), за яким надані на дослідження дванадцять банкнот, схожих на банкноти USD, номіналом 100 $, є банкнотами USD, номіналом 100 $, виготовленими і випущеними в обіг Федеральною Резервною Системою США,
		-доручення прокурора від 10.12.2018 на проведення огляду предметів, вилучених під час огляду місця події та обшуку в кабінеті ОСОБА_4 (т.2 а.51-52),
		-протокол огляду від 12.02.2019 (т.2 а.54-61), відповідно до якого оглянуто належний ОСОБА_4 телефон марки ««Iphone 7», ІМЕІ: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора ПрАТ«Київстар» НОМЕР_5 , який містить розмову у програмі «WhatsApp» 28 листопада 2018 року між ОСОБА_4 та особою, яка записана в телефонній книзі як « ОСОБА_25 » НОМЕР_6 . Так, ОСОБА_25 повідомляє про те, що він на місці й буде з годину в «Терасі», на що ОСОБА_4 відповів «Ок за 15-20 хв».
		-доручення прокурора від 26.12.2018 (т.2 а.с.62) на проведення огляду мобільного телефона «Sigma», наданого свідком ОСОБА_7 26.12.2018,
		-протокол огляду телефона марки «Sigma» від 15.03.2019 (т.2 а.64-106),
		-клопотання прокурора від 23.06.2018 слідчому судді апеляційного суду Рівненської області про дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_4 (т.2 а.107-111), 
		-ухвала слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області від 25.06.2018 (т.2, а.с.112) про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_4 , у тому числі аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та візуальне спостереження із використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, на строк до 25.08.2018, 
		-доручення прокурора заступнику начальника УСБУ у Волинській області на проведення НСРД за ухвалою слідчого судді від 25.06.2018 (т.2 а.114),
		-клопотання прокурора від 21.08.2018 слідчому судді Апеляційного суду Рівненської області про дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_4 (т.2 а.115-119), 
		-ухвала слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області від 22.08.2018 (т.2, а.с.120) про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_4 , у тому числі аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та візуальне спостереження із використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, на строк до 20.10.2018, 
		-доручення прокурора заступнику начальника УСБУ у Волинській області на проведення НСРД за ухвалою слідчого судді від 22.08.2018 (т.2 а.121),
		-клопотання прокурора від 30.10.2018 слідчому судді Волинського апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_4 (т.2 а.122-124), 
		-ухвала слідчого судді Волинського апеляційного суду від 30.10.2018 (т.2 а.с. 125) про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_4 , зокрема аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та візуальне спостереження із використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, на строк до 29.12.2018. 
		-доручення прокурора заступнику начальника УСБУ у Волинській області на проведення НСРД за ухвалою слідчого судді від 01.11.2018 (т.2 а.127),
		-клопотання прокурора від 27.11.2018 слідчому судді Волинського апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_8 (т.2 а.128), 
		-ухвала слідчого судді Волинського апеляційного суду від 27.11.2018 (т.2 а.с.132-133) про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_8 , зокрема аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуальне спостереження із використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, аудіо-, відеоконтроль публічно доступних місць передачі неправомірної вигоди, які відвідуватиме ОСОБА_8 , обстеження публічно недоступного місця, житла чи іншого володіння особи шляхом таємного проникнення, а саме: кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що на АДРЕСА_2 , для встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи, на строк до 29.12.2018,
		-доручення прокурора заступнику начальника УСБУ у Волинській області на проведення НСРД за ухвалою слідчого судді від 27.11.2018 (т.2 а.134),
		-постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експеримента від 02.07.2018 (т.2, а.с.135-136) із використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) коштів у сумі 300 доларів США, якою доручено провести контроль оперативному підрозділу УСБУ у Волинській області,
		-постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експеримента від 07.09.2018 (т.2, а.с.137-138) із використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) коштів у сумі 1200 доларів США, якою доручено провести контроль оперативному підрозділу УСБУ у Волинській області,
		-постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експеримента від 27.11.2018 (т.2, а.с.139-140) із використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) коштів у сумі 1200 доларів США, якою доручено провести контроль оперативному підрозділу УСБУ у Волинській області,
		-протокол за результатами проведення НСРД від 13.08.2018 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області від 25.06.18 (т.2 а.с.141-143), згідно з яким 12 серпня 2018 року о 19 год 18 хв ОСОБА_7 зустрівся на АЗС «WOG» у с.Струмівка, вул. Рівненська, 120а, Волинської області, із ОСОБА_4 , де між ними відбулася розмова, в ході якої ОСОБА_7 передав обвинуваченому 300 доларів США, повідомивши, що їздив 7 разів, при цьому, один раз не вийшло, відтак - 6 разів. Під час спілкування ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про необхідність перед поїздкою отримання від нього погодження у формі текстового повідомлення «ОК» у месенджері «WhatsApp»;
		-протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 13.08.2018 (т.2 а.145-146) із фіксацією обставин, аналогічним тим, що відображені у протоколі за результатами проведення НСРД від 13.08.2018,
		-протокол за результатами проведення НСРД від 28.09.2018 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області від 22.08.18 (т.2 а.с.147-160), відповідно до якого у автомобіль ОСОБА_7 26 вересня 2018 року о 18 год 13 хв біля АЗС «WOG» у смт. Любешів, вул. Незалежності, 2А, Волинської області, сів ОСОБА_4 , де між ними відбулася розмова побутового характеру, у ході якої ОСОБА_7 повідомив обвинуваченого про те, що він віддає йому кошти за попередніх чотири рази проїзду й за нинішніх чотири рази, намагаючись передати гроші ОСОБА_4 , на що той категорично відмовився, сказавши про їх передачу ОСОБА_26 . Згодом обоє відвідали кафе «Тераса», пізніше - повернулися у автомобіль ОСОБА_7 . Під час руху транспортного засобу ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1200 доларів США; 
		-протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 28.09.2018 (т.2 а.162-163) із фіксацією обставин, аналогічним тим, що відображені у протоколі за результатами проведення НСРД від 28.09.2018, 
		-протокол за результатами проведення НСРД від 04.12.2018 на підставі ухвали слідчого судді Волинського апеляційного суду від 30.10.18 (т.2 а.с.164-167) , згідно з яким між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 23 листопада 2018 року відбулося дві телефонні розмови, в першій з яких ОСОБА_4 запитував у ОСОБА_8 про «спільного друга», який мав щось лишити для нього, у другій - про те, що «цей товариш» знайде ОСОБА_8 . У розмовах 26 та 27 листопада 2018 року ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_8 зустрітися, попередньо заїхавши «до спільного друга»,
		-протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 04.01.2019 (а.169-170), відповідно до якого 28 листопада 2018 року о 14 год 42 хв ОСОБА_4 разом із ОСОБА_27 зустрілися у кафе «Тераса», у ході розмови ОСОБА_8 передав обвинуваченому 1200 доларів США,
		-протокол про проведення НСРД від 04.01.2019 на підставі ухвали слідчого судді Волинського апеляційного суду від 30.10.2019 (а.с.171-176), в якому зафіксовано зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_4 28 листопада 2018 року о 12 год 55 хв у кафе «Тераса», під час якої ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 1200 доларів США, 
		-протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 03.01.2019 (а.178-179), відповідно до якого 28 листопада 2018 року відбулася зустріч ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , під час якої ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 1200 доларів США, 
		-протокол за результатами НСРД від 03.01.2019 на підставі ухвали слідчого судді Волинського апеляційного суду від 27.11.2019 (а.с.180-181), в якому зафіксовано зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_7 28 листопада 2018 року о 12 год 55 хв, під час якої останній передав ОСОБА_8 1200 доларів США для подальшого передання ОСОБА_4 .
		Оцінюючи докази на предмет їх належності, допустимості і достатності, суд дійшов такого висновку.
		Сторона захисту заявила клопотання про визнання зібраних у ході досудового розслідування доказів недопустимими з огляду на здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами. Клопотання мотивують тим, що згідно з вимогами ст.216 КПК України, у редакції, чинній на момент внесення відомостей у ЄРДР, досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України, вчинених працівниками правоохоронного органу, віднесено до підслідності слідчих органів державного бюро розслідувань (далі - ДБР). Проте фактично ДБР розпочало свою діяльність 27 листопада 2018 року (офіційне видання «Урядовий кур`єр» №221), а п`ятирічний строк повноважень органів прокуратури щодо розслідування злочинів, підслідних органам ДБР, закінчився 20 листопада 2017 року. Доручаючи здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження слідчим УСБУ у Волинській області, прокурором, на думку захисту, всупереч ч.5 ст.36 КПК України не вмотивовано неефективність здійснення досудового розслідування іншим органом. Вважають, що слідчі СВ УСБУ у Волинській області діяли поза межами своїх повноважень, відтак згідно із п.2 ч.3 ст.87 КПК України отримані у даному провадженні докази є недопустимими.
		Суд, вирішуючи дане клопотання, встановив наступне. 
		Заступником керівника прокуратури Волинської обласної постановою про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 22.06.2018 здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у кримінальному провадженні № 42018030000000194 від 22.06.2018 доручено слідчим слідчого відділу УСБУ у Волинській області (т.4 а.8).
		Мотивацією такого рішення стала неможливість здійснення ефективного досудового розслідування слідчими Державного бюро розслідувань, оскільки зазначений орган на час її винесення не розпочав свою роботу, а термін дії повноважень слідчих прокуратури із розслідування злочинів вказаної категорії, які внесені до ЄРДР після 20.11.2017, завершився. Під час ухвалення такої постанови заступник керівника регіональної прокуратури керувався ч. 5 ст. 36, ст.110 КПК України.
		Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом, при цьому має бути дотримана сукупність наступних умов: докази мають бути отримані тільки уповноваженими на не особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином. При відсутності хоча би однієї складової цих умов доказ визнається недопустимим, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно із ст. 87 КПК України недопустимими є, зокрема, докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, у тому числі шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень. Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.
		Відповідно до ч.1 ст. 216 КПК  України слідчі органи Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування. За правилами ч. 4 ст. 216 КПК України на слідчих органів державного бюро розслідування покладено повноваження щодо розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів.
		Підслідність слідчим органів безпеки, визначена  ст. 216 КПК України,  не поширюється на кримінальні правопорушення, передбачені  статтею 368 КК України.
		За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»), позиції Конституційного Суду України у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010, одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, відповідно до якого обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, установлюваних такими обмеженнями. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». Якщо національне законодавство допустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		При ухваленні Конституції України у 1996 році прокуратура була позбавлена, зокрема, функції попереднього слідства, однак така функція зберігалася за прокуратурою протягом певного часу.
		Відповідно до пункту 9 розділу XV Конституції України (в редакції Закону України №1401-VIII від 02.06.2016) прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції.
		Конституційний Суд України у рішенні від 10.09.2008 №15-рп/2008 у справі про повноваження прокуратури дійшов висновку про відповідність Конституції України положень законодавства, згідно з якими прокуратура продовжує виконувати функцію слідства на час перехідного періоду до моменту створення системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її діяльність.
		З метою недопущення неоднакового застосування та неправильного тлумачення положень розділів X «Прикінцеві положення» та XI «Перехідні положення» КПК України в частині, що стосується діяльності Державного бюро розслідувань України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у своєму листі від 02.03.2016 надав роз`яснення, що передання матеріалів відбувається відповідно до абзацу 2 пункту 4 розділу VI Закону України "Про Державне бюро розслідувань" та абзацу 2 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" КПК України у тримісячний строк після початку здійснення Державним бюро розслідувань функції досудового розслідування. Відтак початок дії положень ч. 4 ст. 216 КПК України пов`язаний не з моментом набрання чинності законом, який регулюватиме діяльність Державного бюро розслідувань України, а з моментом початку здійснення останнім функцій органу досудового розслідування. До того часу згідно з абзацами 1 та 2 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури.
		Згідно із ч.5 ст.36 КПК України (в редакції станом на час внесення відомостей у ЄРДР 22.06.2018) Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.
		Відтак єдиною підставою для зміни органу, який здійснює досудове розслідування, є неефективність досудове розслідування. Єдиним винятком із зазначеного правила були кримінальні провадження, підслідні НАБУ. 
		Відповідно до усталеної практики Верховного Суду належний суб`єкт доказування є завжди передумовою допустимості отриманих доказів. 
		Поряд із слідчим стороною кримінального провадження за правилами ст.3 КПК України є, у тому числі прокурор, оперативні підрозділи. Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, зокрема шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. У силу ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Прокурор, який уповноважений на збирання, оцінку та використання доказів для прийняття відповідних процесуальних рішень, не є відокремленим суб`єктом у збиранні цих доказів, а є лише стороною обвинувачення, яку на досудовому розслідуванні представляє орган досудового розслідування. У цьому кримінальному провадженні - це слідчий відділ УСБУ у Волинській області, який здійснював досудове розслідування з порушенням правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК, у ході якого і проведено негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання доказів обвинувачення, щодо яких стороною захисту заявлено клопотання про їх недопустимість. КПК України не розмежовує орган, що здійснює досудове розслідування, і прокурора-процесуального керівника, за дорученням якого діє оперативний підрозділ, як незалежних один від одного суб`єктів збирання доказів в одному кримінальному провадженні. За правилами ч. 4 ст. 246 КПК виключно прокурор має право ухвалення рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину. З урахуванням наведеного, постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину також підлягає оцінці на предмет її допустимості у контексті порушення установлених законом правил підслідності кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ст. 2 КПК України до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура. Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20.10.2011 наголошував, що визнаватися допустимими та використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав та свобод людини й громадянина у кримінальному процесі та ухваленні законного і справедливого рішення у справі. Суд у вказаному рішенні зазначив, що аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними незаконним способом, а саме з порушенням конституційних прав та свобод людини й громадянина, з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, неуповноваженою на те особою тощо.
		Докази, отримані у кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
		Про належну процедуру реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, та наслідків недотримання такої процедури в конкретному кримінальному провадженні висловила правову позицію Об`єднана палата ККС Верховного Суду у постанові від 24.05.2021 року в справі №640/5023/19. Так, нормами ч. 5 ст. 36, статей 86, 87, 110, 214, 216 КПКУкраїни визначається належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПКУкраїни, яка містить такі елементи: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні - постанові; г) вмотивованість такої постанови. Обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.
		Наявність відповідних відомостей, що стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлено на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України. У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні - постанові прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.
		Постанова про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яке здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів з точки зору їх допустимості.
		У разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст. 216 КПК, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214, 216 КПК України.
		Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
		За встановлених судом обставин, посилання прокурора у постановах про визначення підслідності кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на те, що органи прокуратури втратили свої повноваження з розслідування кримінальних правопорушень, а органи державного бюро розслідувань не розпочали свою роботу та, відповідно, з цих причин не можуть забезпечити здійснення ефективного розслідування у кримінальному провадженні, не узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 36 КПК України, якою керувався прокурор при прийнятті постанов і якою передбачено можливість визначення іншого органу досудового розслідування виключно у разі неефективного розслідування кримінального правопорушення. Якщо орган фактично не працює, це не означає, що він неефективно здійснює досудове розслідування, він його не здійснює взагалі. Даних про неефективність досудового розслідування даного кримінального провадження, як підставу для визначення іншого органу досудового розслідування, а також обґрунтованого пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого прокурором рішення про зміну підслідності, постанови прокурора від 22.06.18 та від 24.01.2019 не містять, тому суд вважає вказані постанови не вмотивованими.
		Відтак, на думку суду, всупереч наведеним вище вимогам закону прокурором визначено підслідність кримінального правопорушення за слідчим відділом УСБУ у Волинській області, при здійсненні нагляду прокурором у кримінальному провадженні, здійснено досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, у ході якого проведено слідчі дії, спрямовані на отримання доказів, що покладено в основу обвинувачення ОСОБА_4 , з порушенням визначених законом правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК України.
		Більш того, прокурором та УСБУ у Волинській області, як органом досудового розслідування, не виконано імперативних вимог розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державне бюро розслідувань», відповідно до яких матеріали кримінального провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають в іншому органі досудового розслідування на стадії досудового розслідування, але відповідно до цього Закону підслідні ДБР, у тримісячний строк після початку здійснення ДБР функції досудового розслідування передаються до відповідного підрозділу (органу) ДБР для продовження провадження.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, з 27 листопада 2018 року кримінальне провадження не було передано для продовження досудового розслідування слідчим ДБР. 
		Натомість, прокурор 27 листопада 2018 року звернувся із клопотанням до слідчого судді Волинського апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД і того ж дня виніс постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. 28 листопада 2018 року було здійснено відкрите фіксування під час завершальної стадії контролю за вчиненням злочину із фактичним затриманням ОСОБА_4 та вилученням грошових коштів, що оформлено слідчим УСБУ у Волинській області протоколом огляду місця події від 28.11.2018, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 29.11.2018. Згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування слідчим УСБУ у Волинській області 24 січня 2019 року повідомлено обвинуваченого про нову підозру, 23 травня 2019 року закінчено досудове розслідування шляхом складання обвинувального акта, який 24 травня 2019 року скеровано до суду.
		Крім цього, згідно із постановами заступника керівника регіональної прокуратури від 24.01.2019 (т.4, а.14-15, 18-19) здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у кримінальному провадженні № 42019030000000006 від 24.01.2019, № 42019030000000007 від 24.01.2019, доручено слідчим слідчого відділу УСБУ у Волинській області, з огляду на те, що дані кримінальні провадження були зареєстровані на підставі матеріалів із кримінального провадження № 42018030000000194 від 22.06.2018, досудове розслідування якого здійснює СВ УСБУ у Волинській області.
		Постановою прокурора від 24.01.2019 (т.4 а.20-21) матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №42018030000000194 від 22.06.2018 за ч.3 ст.368 КК України, №42019030000000006 від 24.01.2019 за ч.3 ст.368 КК України, №42019030000000007 від 24.01.2019 за ч.3 ст.368 КК України об`єднано в одне провадження, яке зареєстровано у ЄРДР за №42018030000000194, проведення досудового розслідування в об`єднаному провадженні доручено СВ УСБУ у Волинській області.
		Оскільки днем початку роботи Державного бюро розслідувань є 27 листопада 2018 року, а тому матеріали даного кримінального провадження повинні були бути передані до відповідного підрозділу (органу) Державного бюро розслідувань для продовження провадження.
		Із врахуванням наведеного, постанови прокурора від 22.06.2028, а тим більше від 24.01.2019 про доручення здійснення досудового розслідування УСБУ у Волинській області, зважаючи на початок функціонування органів ДБР, є незаконними. Враховуючи, що слідчий відділ УСБУ у Волинській області, при здійсненні нагляду процесуальним прокурором, діяв поза межами наданих цьому органу досудового розслідування кримінальним процесуальним законом повноважень, то відповідно до вимог ст. 87 КПК України надані прокурором і досліджені судом докази на підтвердження винуватості обвинуваченого здобуті, на думку суду, завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, шляхом реалізації органом досудового розслідування і прокурором своїх повноважень, не передбачених цим кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень, відтак на підставі п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України є недопустимими.
		Під час судового розгляду кримінального провадження сторона захисту заперечувала причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вказуючи, серед іншого, на провокацію з боку органів досудового розслідування. Відтак, суд, даючи оцінку дослідженим доказам, крім цього, оцінює їх на предмет наявності чи відсутні ознак провокації в діях сторони обвинувачення.
		Так, установлено, що першочергово 22 червня 2018 року відомості в ЄРДР у кримінальному провадженні №42018030000000194 внесено за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про встановлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. Із адресованого керівництву прокуратури Волинської області начальником відділу БКОЗ УСБУ у Волинській області листа від 22.06.2018 (т.2, а.с.5) із додатками на 2 аркушах вбачається, що такими матеріалами є:
		-рапорт т.в.о.начальника Ратнівського МРВ УСБУ у Волинській області ОСОБА_28 від 22.06.2018 (т.2, а.6) про отримання в ході здійснення оперативно-службової діяльності інформації про те, що начальник Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 висунув вимогу ОСОБА_7 надавати йому неправомірну вигоду в розмірі 200 доларів США з одного автомобіля за безперешкодне перевезення бурштину-сирцю;
		-заява ОСОБА_7 начальнику УСБУ у Волинській області ОСОБА_29 від 22.06.2018 (т.2 а.7) про те, що він у квітні поточного року мав зустріч із начальником Любешівського відділення поліції ОСОБА_4 , під час якої розповів останньому про вимагання його підлеглими - працівниками поліції грошових коштів у розмірі 500 доларів США за невилучення у нього придбаного ним у Рівненській області бурштину. ОСОБА_4 запевнив у тому, що розгляне дане питання, а в подальшому при виникненні подібних ситуацій порадив телефонувати йому, залишивши свій номер мобільного телефону НОМЕР_7 . Згодом він за попередньої домовленості 20 червня 2018 року зустрівся із ОСОБА_4 на АЗС «WOG», що в смт.Любешів, де ОСОБА_4 на його запитання відповів про вирішення проблеми із підлеглими працівниками та необхідність сплати йому за безперешкодне перевезення бурштину Любешівським районом 150 доларів США за кожен раз перевезення бурштину. 
		Зважаючи, що інших матеріалів уповноважених осіб СБУ, окрім як рапорта т.в.о.начальника Ратнівського МРВ УСБУ у Волинській області ОСОБА_28 від 22.06.2018 із посиланням на повідомлення ОСОБА_7 про вимагання у нього неправомірної вигоди ОСОБА_4 із вказівкою на номер мобільного телефона останнього, стороною обвинувачення не надано, суд дійшов висновку про те, що підставою для початку досудового розслідування стала заява ОСОБА_7 від 22.06.2018 про вчинене кримінальне правопорушення. 
		Як слушно наголошують захисники, заява ОСОБА_7 про вчинення злочину не містить письмового застереження про попередження останнього про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України. Хоча такі вимоги до заяви КПК України не передбачені, проте за правилами Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 16.11.2012  № 515, перед прийманням заяви на особистому прийомі заявнику роз`яснюються положення статті 383 Кримінального кодексу України про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, що засвідчується особистим підписом заявника на заяві (п.2.3 Інструкції). Така правова норма, на думку суду, покликана застерегти від неправдивого повідомлення про вчинення злочину під страхом покарання й присікти можливість безпідставного внесення відомостей до ЄРДР з метою проведення слідчих дій.
		Повідомити суду обставини, що слугували передумовою для звернення ОСОБА_7 із заявою про вчинення злочину, міг би сам ОСОБА_7 . Більш того, виключно заявою ОСОБА_30 сторона обвинувачення доводить дії ОСОБА_4 , що полягають у висуненні 20 червня 2018 року ОСОБА_7 вимоги про надання йому у якості неправомірної вигоди грошових коштів у розмірі 150 доларів США за кожний раз здійснення перевезення бурштину-сирцю автомобільними дорогами Любешівського району.
		Проте впродовж тривалого часу провадження відкладалося у зв`язку із незабезпеченням прокурором явки ОСОБА_7 , як ключового свідка, численні судові повістки про його виклик повернуто без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання. За клопотанням прокурора у зв`язку із перебуванням свідка ОСОБА_7 за межами України судом було дозволено допит останнього в режимі відеоконференції Єдиної судової  інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного технічного засобу за допомогою електронного цифрового підпису з метою ідентифікації особи, що, на думку суду, не є обтяжливим для неї.  За твердженням прокурора свідок отримав ключ із цифровим підписом для участі в режимі відеоконференції, однак на зв`язок із судом так і не вийшов. При цьому, маючи електронний цифровий підпис, особа на ім`я ОСОБА_7 скерувала до суду клопотання про відкладення провадження, яке таким підписом не посвідчено. З огляду на тривалий час перебування провадження на розгляді в суді, з урахуванням думки учасників, у тому числі й прокурора, про можливість закінчення з`ясування обставин справи, свідок ОСОБА_14 допитаний судом не був.
		       Таким чином, не з`ясованими залишилось багато запитань, відповіді ОСОБА_7 на які дали б можливість заперечити версію захисту про провокацію злочину.
		       Так, із заяви ОСОБА_7 та показань ОСОБА_4 установлено, що ОСОБА_7 бажав знайомства із обвинуваченим, зокрема й через спільного знайомого ОСОБА_8 , який у своїх показаннях повідомив, що про знайомство із ОСОБА_4 . ОСОБА_7 його просив задовго до передачі коштів, орієнтовно за один рік. 
		       Сам обвинувачений підтвердив факт зустрічі із ОСОБА_7 у березні-квітні 2018 року, коли й відбулося їхнє знайомство, з приводу, на думку ОСОБА_15 , вимагання його підлеглими неправомірної вигоди. Проте обвинувачений заперечив факт вимагання у ОСОБА_7 неправомірної вигоди у розмірі 150 доларів США за кожен проїзд дорогами Любешівського району. 
		       Відомості в ЄРДР з приводу можливого вимагання підлеглими ОСОБА_4 працівниками поліції коштів за невилучення бурштину під час перевезення його ОСОБА_7 , у тому числі за заявою останнього, не вносилися. 
		       Прокурором не надано доказів та не забезпечено можливість стороні захисту й суду шляхом допиту свідка ОСОБА_7 з`ясувати, яким видом діяльності він займався, чи дійсно він перевозив бурштин-сирець, якщо так, то чому, проживаючи у смт.Маневичі, до Рівненської області діставався дорогами Любешівського району, на якій правовій підставі він отримував та перевозив бурштин-сирець з огляду на відсутність легального ринку обігу у 2018 році вказаної корисної копалини, кому належать кошти, які він передавав обвинуваченому, чи спілкувався він із працівниками СБУ до звернення із заявою 22.06.2018, чому із скаргою на дії працівників Любешівського відділення поліції про, нібито, вимагання у нього 500 доларів США звернувся до їх керівника ОСОБА_4 , а не до СБУ чи прокуратури, чи надавав він добровільну згоду на участь у спеціальному слідчому експерименті, чи підтверджує він відомості, викладені у заяві від 22.06.2018. 
		Викликає обґрунтований сумнів бажання свідка припинити злочинну діяльність за рахунок власних коштів, які використано під час спеціальних слідчих експериментів, зокрема 1500 доларів США, які було вручено обвинуваченому 12 серпня та 26 вересня 2018 року без їх вилучення, та вилучені 28 листопада 2018 року 1200 доларів США із ймовірністю їх конфіскації.
		На думку суду та обставина, що всупереч постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину від 02.07.2018 грошові кошти при огляді не були помічені спецбарвником, що є необхідним для подальшого ідентифікування цих грошових коштів при вилученні у винної особи предмета неправомірної вигоди, свідчить про здійснення провокаційних дій щодо ОСОБА_4 , так як при зустрічі 12 серпня 2018 року орган досудового розслідування не виявив та не вилучив у обвинуваченого грошові кошти, хоча не був позбавлений такої можливості, тобто не мав наміру документувати в цей день дії обвинуваченого та планував продовження провокаційних дій з метою його подальшого викриття. 
		Такі ж неідентифіковані (непомічені) спецбарвником кошти оперативним підрозділом використано на виконання постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину від 07.09.2018 (епізод 26 вересня 2018 року), який не було завершено відкритим фіксуванням.
		На користь версії про провокацію злочину свідчить і наявність розбіжностей у розмірі неправомірної вигоди, яку вимагав ОСОБА_4 , вказаній у рапорті службової особи СБУ (200 доларів США за кожен раз перевезення бурштину) та в заяві ОСОБА_7 (150 доларів США). Надані прокурором матеріали не містять обумовлення саме ОСОБА_4 розміру грошової винагороди, натомість виключно ОСОБА_14 неодноразово наголошував на розмірі винагороди із розрахунку 150 доларів США за один проїзд. 
		Доказів на підтвердження попередньої злочинної діяльності обвинуваченого, до вчинення злочину 12 серпня 2018 року, стороною обвинувачення не надано.
		Установлено, що вперше передача коштів ОСОБА_7 ОСОБА_4 мала місце 12 серпня 2018 року.
		Цьому передували розмови ОСОБА_7 і ОСОБА_4 , зафіксовані на телефоні «Sigma», якого згідно із дорученням прокурора про проведення огляду 26.12.2018 видав ОСОБА_7 .
		Із протоколу огляду телефона «Sigma» від 15.03.2019 (т.2 а.64) вбачається, що у мобільному додатку «WhatsApp» виявлений діалог між власником телефону ОСОБА_7 та особою, що записана у телефонній книзі даного мобільного додатку як « ОСОБА_31 ) НОМЕР_8 . Неодноразово у переписці йдеться про намір ОСОБА_7 їхати до Любешівського району. 02 липня 2018 року власник телефону запитує у ОСОБА_4, чи той на місці, бо заїде до нього, на що останній відповідає ствердно; 03 липня 2018 року питає про місце зустрічі, на що ОСОБА_32 відповідає, що не на місці; 13 липня 2018 року питає про можливість зустрічі у цей день, на що ОСОБА_32 відповідає, що не на місці; 09 серпня 2018 року ОСОБА_32 просить ОСОБА_7 набрати його, коли той буде в районі; 12 серпня 2018 року ОСОБА_7 вказує про можливість зустрічі у цей день.
		Згідно із протоколом про проведення НСРД від 13.08.2018 12 серпня 2018 року о 19 год 18 хв ОСОБА_7 зустрівся на АЗС «WOG» у с.Струмівка, вул. Рівненська, 120а, Волинської області, із ОСОБА_4 , де між ними відбулася розмова, в ході якої ОСОБА_7 передав обвинуваченому 300 доларів США.
		Таким чином, за наполегливими ініціативними пропозиціями ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 вказану неправомірну винагороду. 
		Суд бере до уваги, що заборона провокації злочину належить до загальних гарантій, установлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.  Згідно з рекомендаціями ЄСПЛ з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту («процесуальний критерій провокації»; пункти 37, 51 рішення у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року). Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання, не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування (п. 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року). Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд установлює, чи існували об`єктивні сумніви в тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.
		Враховуючи те, що ініціатива у знайомстві, намір якого у ОСОБА_7 виник із показань свідка ОСОБА_8 за один рік до передачі коштів, ініціатива у передачі неправомірної вигоди та необхідності зустрічей з цією метою виходила від ОСОБА_7 , саме він обумовлював розмір неправомірної вигоди, оскільки встановити протилежне з матеріалів провадження та зважаючи на неявку свідка ОСОБА_7 для підтвердження ним відомостей у заяві від 22.06.2018 неможливо, суд дійшов переконання про провокацію вчинення злочину- отримання неправомірної вигоди обвинуваченим 12 серпня 2018 року.
		Згідно із практикою ВС докази отримані в результаті провокації до вчинення злочину всупереч вимог КПК та п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є недопустимими. 
		Відтак протокол за результатами проведення НСРД від 13.08.2018 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області від 25.06.18 (т.2 а.с.141-143) та протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 13.08.2018 (т.2 а.145-146) суд визнає недопустимими доказами, отриманими внаслідок провокації.
		Однак незважаючи на отримання ОСОБА_4 коштів від ОСОБА_7 , працівники правоохоронних органів, провівши 12 серпня 2018 року контроль за вчиненням злочину з використанням аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_4 , заходів із припинення злочинної діяльності обвинуваченого не вжили, а навпаки - продовжили свої дії за участі того ж самого ОСОБА_7 , тобто не обмежились пасивним розслідуванням, а продовжили підбурювати ОСОБА_4 та навмисними діями ОСОБА_7 спровокували на вчинення більш тяжкого злочину.
		Так, окрім епізоду 12 серпня 2018 року ОСОБА_4 обвинувачується у отриманні від ОСОБА_7 неправомірної вигоди 26 вересня 2018 року та 28 листопада 2018 року.
		Установлено, що у первісному кримінальному провадженні №42018030000000194 від 22.06.2018 ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області від 22.08.2018 санкціоновано проведення щодо ОСОБА_4 негласних слідчих (розшукових) дій. У цьому ж провадженні прокурором 07 вересня 2018 року винесено постанову про контроль за вчиненням злочину.
		Проте надані у ході судового розгляду прокурором докази на підтвердження винуватості ОСОБА_4 не містять відомостей про продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності після фіксування передачі коштів 12 серпня 2018 року до проведення НСРД за клопотанням прокурора, тобто відомостей про наявність підстав для подальшого здійснення негласних (слідчих) розшукових дій. Відтак, на думку суду, за наявності для того підстав сторона обвинувачення мала б внести відомості до ЄРДР за новими обставинами у разі їх виявлення, а лише після цього - ініціювати судовий контроль та проводити НСРД. Натомість, як вбачається із клопотання прокурора про дозвіл на проведення НСРД та ухвали слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області від 22.08.2018 підставою для дозволу на проведення НСРД за другим епізодом стали матеріали, отриманні у ході НСРД, проведених 12 серпня 2018 року. Відомості про кримінальне правопорушення було внесено лише 24 січня 2019 року, тобто після ініціювання та проведення усіх негласних слідчих (розшукових) дій, у ході яких здобуто докази, які надані прокурором суду.
		Проте й після фіксування передачі коштів ОСОБА_7 ОСОБА_4 26 вересня 2018 року сторона обвинувачення знову ж таки не припинила протиправну діяльність обвинуваченого.
		Аналогічні обставини мали місце після фіксування передачі коштів 26 вересня 2018 року. Суду не надано будь-яких доказів на підтвердження продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності після 26 вересня 2018 року до проведення НСРД за ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Волинської області від 30.10.2018, постановленою у первісному кримінальному провадженні № 42018030000000194 від 22.06.2018. Відтак, на думку суду, підставою для дозволу на проведення НСРД за третім епізодом стали матеріали, отриманні у ході НСРД, проведених 12 серпня та 26 вересня 2018 року.
		Телефон «Sigma» із перепискою його власника та ОСОБА_4 , який за твердженням прокурора у дорученні, був наданий ОСОБА_7 , у розпорядженні сторони обвинувачення опинився лише 26 грудня 2018 року, відтак інформація у ньому не могла бути підставою для ініціювання НСРД. Сам ОСОБА_7 із приводу того, чи мало місце продовження вимагання ОСОБА_4 неправомірної вигоди після отримання 12 серпня 2018 року та 26 вересня 2018 року коштів, судом не допитаний через його неявку в судові засідання. 
		Таким чином, на думку суду, дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дії за злочинами 26 вересня 2018 року та 28 листопада 2018 року було ініційовано та отримано безпідставно, а самі НСРД проведено до внесення відомостей у ЄРДР за окремі злочини, що суперечить ч.3 ст.214 КПК України. 
		Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» сформульована доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree).
		Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
		На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
		У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		Оскільки судом із наведених вище підстав визнано недопустимими докази (матеріали НСРД) за епізодом отримання обвинуваченим коштів 12 серпня 2018 року, як таких, що отримані внаслідок провокації вчинення злочину, відтак недопустимими за правилом про «плоди отруєного дерева» є докази за епізодом 26 вересня 2018 року, що були здобуті за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій, санкціонованих на підставі матеріалів НСРД, визнаних судом недопустимими.
		Аналогічно недопустимими, як «плоди отруєного дерева», є докази за епізодом 28 листопада 2018 року, які отримані на підставі матеріалів НСРД за епізодами 12 серпня 2018 року та 26 вересня 2018 року, які визнано судом недопустимими. 
		Отже, недопустимими судом визнаються:
		-протоколи освідування ОСОБА_4 і ОСОБА_8 від 28.11.2018,
		-протокол за результатами проведення НСРД від 28.09.2018 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області від 22.08.18 (т.2 а.с.147-160), 
		-протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 28.09.2018 (т.2 а.162-163), 
		-протокол за результатами проведення НСРД від 04.12.2018 на підставі ухвали слідчого судді Волинського апеляційного суду від 30.10.18 (т.2 а.с.164-167) , 
		-протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 04.01.2019 (а.169-170),
		-протокол про проведення НСРД від 04.01.2019 на підставі ухвали слідчого судді Волинського апеляційного суду від 30.10.2019 (а.с.171-176), 
		-протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 03.01.2019 (а.178-179), 
		-протокол за результатами НСРД від 03.01.2019 на підставі ухвали слідчого судді Волинського апеляційного суду від 27.11.2019 (а.с.180-181).
		Решта доказів, а саме протокол огляду місця події від 28.11.2018, у ході якого 28 листопада 2018 року в ОСОБА_4 вилучено 1200 доларів США, висновок експерта №38 від 12.02.2019 про наявність на змивах із рук ОСОБА_4 та ОСОБА_24 , банкнотах спеціальної хімічної речовини «Промінь-1», висновок експерта №39 від 12.03.2019, без підтвердження походження вилучених грошових коштів допустимими доказами, є недостатнім для висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		ОСОБА_4 , як обвинуваченому за ч.3 ст.368 КК України, інкримінується така кваліфікуюча ознака цього складу злочину, як вимагання неправомірної вимоги.
		Під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимагання службовою особою неправомірної вигоди з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає неправомірну вигоду, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати таку неправомірну вигоду (хабар) з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		Верховний Суд у своїх правових позиціях доходив висновку, що вимагання неправомірної вигоди не матиме місце, якщо особа, що дає неправомірну вигоду, має інтерес в неправомірних діяннях службової особи, тобто, прагне таким чином обійти вимоги законодавства з метою задоволення своїх інтересів. 
		Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вимаганні неправомірної вигоди у ОСОБА_7  за безперешкодне  перевезення останнім бурштину-сирцю автомобільними дорогами, які проходять територією Любешівського району. 
		Загальновідомим був факт відсутності в Україні у 2018 році легального вітчизняного ринку бурштину-сирцю з вільним його обігом між фізичними особами.
		Сторона обвинувачення доказів на підтвердження законності діяльності ОСОБА_7 , пов`язаної із перевезенням бурштину-сирцю, не надала, зокрема щодо джерела походження бурштину, підстави його отримання ОСОБА_7 . Допитати самого ОСОБА_7 з приводу цих обставин суд можливості не мав, з огляду на його неявку до суду.
		Таким чином, у суду виникли обґрунтовані сумніви у законності права ОСОБА_7 на перевезення бурштину-сирцю дорогами Любешівського району, які прокурором не усунуто.
		З огляду на неявку ключового свідка ОСОБА_7 , визнання вказаних вище доказів недопустимими, відсутні обґрунтовані підстави стверджувати про висловлення вимоги ОСОБА_4 ОСОБА_7 про передачу неправомірної вигоди.
		Відтак, суд, тлумачачи сумніви на користь обвинуваченого, вважає інкримінування обвинуваченому ознаки вимагання неправомірної вигоди безпідставним.
		За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
		Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Судом установлено, що обвинувачення ОСОБА_4 за ч.3 ст.368 КК України не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, відтак суд дійшов висновку про недоведеність його винуватості у висунутому йому обвинуваченні поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим останній підлягає виправданню за недоведеністю в його діях складу даного кримінального правопорушення на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України. 
		За правилами ст.ст. 100, 174 КПК України, суд вирішує долю речових доказів та питання накладених арештів на майно.
		Процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 8930 грн (5005+3925) суд відносить на рахунок держави.
		Прокурор клопотань про обрання запобіжного заходу, у тому числі покладення обов`язків, пов`язаних із внесенням застави, строк дії яких закінчився, не заявляв.
		Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд
		                                                ухвалив:
		ОСОБА_4  визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та виправдати його за недоведеністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
		Речові докази, які зберігаються у кімнаті речових доказів Волинської обласної прокуратури, а саме:
		1.грошові кошти на суму 1200 доларів США - повернути законному володільцю;
		2.мобільний телефон марки «Iphone 7», ІМЕІ НОМЕР_9 з чохлом до вказаного телефона, мобільний телефон марки «Fly», ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ: НОМЕР_4 , штани синього кольору (джинси) - повернути ОСОБА_4 ,
		3.мобільний телефон марки «Sigma» сенсорний, темного кольору - повернути  ОСОБА_7 .  
		       Накладений арешт на грошові кошти, мобільний телефон марки «Iphone 7», штани синього кольору (джинси) - зняти.
		       Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом. 
		       Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження  копію вироку мають право отримати в суді.
		 
		 
		 
		Суддя Ратнівського 
		районного суду                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...