Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1014/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 01.05.2023. Зареєстровано: 02.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2023.
Дата набрання законної сили: 23.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		01.05.2023р.                                                                                                                   Справа №905/1014/22           
		за позовом Керівника Слов`янської окружної прокуратури Донецької області, м.Слов`янськ в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, м.Харків
		до відповідача Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС", м.Слов`янськ
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Державного підприємства "Науково-дослідний інститут високих напруг", м.Слов`янськ
		про стягнення заборгованості в сумі 119500,05 грн., у тому числі основна заборгованість у сумі 50945,72 грн., пеня у сумі 4616,72 грн., штраф у сумі 3766,26 грн., неустойка у сумі 60171,35 грн. та зобов`язання повернути нерухоме майно
		Суддя Левшина Г.В.
		за участю секретаря судового засідання Бутенко П.Є. 
		Представники сторін:
		прокурор (в режимі відеоконференції) - Мурза О.В.
		від позивача: Козаченко І.Є.
		від відповідача: не з`явився
		третя особа: не з`явився
		 
		1. Стислий зміст позовних вимог:
		Керівник Слов`янської окружної прокуратури Донецької області, м.Слов`янськ в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державне Донбаське підприємство з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС", м.Слов`янськ, про:
		- стягнення заборгованості в сумі 119500,05 грн., у тому числі основна заборгованість у сумі 50945,72 грн., пеня у сумі 4616,72 грн., штраф у сумі 3766,26 грн., неустойка у сумі 60171,35 грн.;
		- зобов`язання повернути нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 49,5 м2, третього поверху адміністративного корпусу (реєстраційний номер 00130441.47.РИЕФЕЕ011), розташовані за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Батюка, 22, та передати його балансоутримувачу - Державному підприємству "Науково-дослідний інститут високих напруг", м.Слов`янськ.
		Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди державного майна №6234/2016 від 28.01.2016р. в частині сплати орендної плати за період з липня 2020 року по 30.09.2022 року.
		 
		2. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом першої інстанції:
		Ухвалою суду від 20.12.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі №905/1014/22; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 17.01.2023 року о 13:15 год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне підприємство "Науково-дослідний інститут високих напруг", м.Слов`янськ; запропоновано відповідачу надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду), протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу та третій особі копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; запропоновано третій особі подати до суду пояснення щодо позову протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, щодо відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання відзиву на позов, оформлені відповідно до вимог ст.168 ГПК України, одночасно надіслати позивачу та відповідачу копію пояснень та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання.
		05.01.2022р. позивачем суду надано клопотання про неможливість явки у судове засідання представника.
		У підготовче засідання 17.01.2023р. сторони та третя особа не з`явилися, прокурор підтримав позовні вимоги.
		Згідно з ухвалою від 17.01.2023р. відкладено підготовче засідання на 07.02.2023 року об 11:45 год.; позивачу запропоновано надати письмові пояснення щодо підстав нарахування орендної плати та неустойки в сумі 60171,35 грн. за порушення зобов`язання з повернення майна в період з грудня 2021р. по вересень 2022р.; відповідачу надати відзив на позов (докази його надсилання на адреси учасників справи); третій особи надати письмові пояснення по суті спору (у разі їх наявності).
		25.01.2023р. позивачем надано суду витребувані пояснення.
		07.02.2023р. на адресу суду від Слов`янської окружної прокуратури Донецької області надійшли додаткові пояснення, за змістом яких остання просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В засідання суду 07.02.2023р. відповідач та третя особа не з`явилися, позивач та прокурор наполягали на задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою суду від 07.02.2023р. відкладено підготовче засідання на 07.03.2023 року об 11:30 год.; встановлено відповідачу надати відзив на позов (докази його надсилання на адреси учасників справи); третій особі запропоновано надати письмові пояснення по суті спору (у разі їх наявності).
		У підготовче судове засідання 07.03.2023р. з`явився прокурор (в режимі відеоконференції), решта учасників не з`явилася.
		Ухвалою суду від 07.03.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.04.2023 року об 11:30 год. 
		У судове засідання 03.04.2023р. з`явився прокурор (в режимі відеоконференції) та представник позивача; решта учасників не з`явилася. Прокурором та позивачем надане вступне слово, судом та сторонами досліджено наявні у справі докази.
		Ухвалою суду від 03.04.2023р. оголошено перерву в судовому засіданні до 01.05.2023 року об 11:00 год. 
		У судове засідання 01.05.2023р. з`явився прокурор (в режимі відеоконференції) та представник позивача; решта учасників не з`явилася.
		Відзив на позовну заяву, будь-яких заяв та/або клопотань відповідач до суду не надав. Одночасно, за висновками суду, Державне Донбаське підприємство з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС" було належним чином повідомлено про розгляд справи, враховуючи наступні обставини.
		Відповідно до ч.5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
		Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
		За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
		Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів  Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.12.2022р. була направлена рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 84121, Донецька обл., м.Слов`янськ, вул. Батюка, буд. 22.
		Ухвала від 20.12.2022р. була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
		За змістом ч.6  ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Таким чином, враховуючи, що ухвала суду була направлена відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вказаний процесуальний документ по справі вважається таким, що був вручений відповідачу.
		Окрім того, ухвала суду від 20.12.2022р. була направлена на електронну адресу відповідача pm@donorgres.com.ua, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Разом з тим, судом неодноразово було опубліковано оголошення на офіційному веб-порталі суду, які наявні в матеріалах справи.
		Судом також враховано, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
		Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		 
		Згідно із ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
		Відповідно до положень п.1  ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч.1     ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Ухвалюючи судове рішення 01.05.2023р. суд виходить з тих обставин, що боржник здійснивши свою реєстрацію за певною адресою у Єдиному державному реєстрі бажав та не заперечував, щоб ці засоби комунікації використовувалися іншими особами, у тому числі й судом. Це, в свою чергу, покладає на відповідача обов`язок отримувати повідомлення та відповідати на них. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав необмеженому колу осіб свою адресу, електронну пошту, але не користується чи не стежить за ними. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р., сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. 
		Таким чином, враховуючи направлення судом та прокурором на поштову адресу відповідача позовної заяви, вжиті судом заходи щодо повідомлення відповідача з наявним судовим провадженням, суд виходить з принципу "презумпції обізнаності" відповідача з наявним провадженням та згідно із ст.165 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог.
		 
		3. Щодо підстав звернення прокурора до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень статей 4, 42, 44, 46 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
		Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
		Згідно з частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Водночас суд наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
		Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Отже, аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
		При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.
		У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Зазначене вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
		Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим."
		Статтею 6 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц навела висновок про те, що, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Прокурор звертаючись із позовом у даній справі, зазначав, що необхідність його звернення з позовною заявою зумовлена потребою захистити інтереси держави, оскільки неналежне виконання відповідачем договору оренди нерухомого майна, що перебуває у державній власності, позбавляє державу права власності, зокрема, на грошові кошти, які повинні бути отримані за звичайних умов користування таким майном. Одночасно, ненадходження коштів на рахунки Державного бюджету України негативно впливає на стан державного майна, не дозволяє орендодавцю та балансоутримувачу утримувати його на належному рівні.
		Прокурор вказує, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, як суб`єкт владних повноважень, до функцій якого відноситься, зокрема, здійснення контролю за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональними відділеннями, не вжив заходи щодо звернення до суду з метою стягнення заборгованості з орендаря та повернення державного майна, тобто не було здійснено захист державних інтересів.
		В матеріалах справи наявні листи:
		- від 19.01.2022р. №10-07-00173, яким Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях у зв`язку з браком фінансування на оплату судового збору заявило клопотання до Донецької обласної прокуратури щодо здійснення представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях шляхом подання позовної заяви до Господарського суду Донецької області про повернення майна з оренди та стягнення заборгованості до державного бюджету;
		- від 02.02.2022р. №15/4-17-вих-22 Донецької обласної прокуратури до Слов`янської окружної прокуратури Донецької області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях про надання інформації щодо можливих порушень інтересів держави та наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру;
		- від 30.08.2022р. №57-1814-вих-22, яким Слов`янська окружна прокуратура Донецької області, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді, просила Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях надати необхідну інформацію.
		Повідомлення Слов`янської окружної прокуратури Донецької області від 16.11.2022р. №57-2322-вих-22 про намір звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди державного майна №6234/2016 від 28.01.2016р. та повернення майна, що належить до державної власності, долучено до позову.
		Доказів самостійного звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях з аналогічним позовом до суду, матеріали справи не містять.
		Вказане дає підстави для висновку про невиконання компетентним держаним органом, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави (не вжиття заходів для захисту та поновлення порушених інтересів держави, не пред`явлення до суду самостійно позовної заяви).
		З огляду на наведене вище, суд вважає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, керівник Слов`янської окружної прокуратури Донецької області дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		 
		4. Встановлені судом обставини справи:
		28.01.2016р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, (далі - Орендодавець, Позивач) та Державним Донбаським підприємством з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС" (далі - Орендар, Відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6234/2016 (далі - Договір), за змістом п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 49,5 кв.м. третього поверху адміністративного корпусу (реєстровий номер - 00130441.47.РИЕФЕЕ011) (далі - Майно), розташоване за адресою: Донецька обл.., м. Слов`янськ, вул. Батюка, 22, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.08.2015р. і становить за незалежною оцінкою 88682,00 грн.
		07.02.2019р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Державним Донбаським підприємством з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС" було укладено Договір №1 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6234/2016 (далі - Договір №1), яким Сторони погодили нову редакцію даного Договору.
		За змістом п.1.1 Договору №1 Сторони визначили, що вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.2018р. і становить за незалежною оцінкою 149107 грн. без урахування ПДВ.
		Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2018 року - 2236,61 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди грудень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень місяць 2019 року (п.3.1 Договору №1).
		Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п.3.2 Договору №1).
		У відповідності до п.3.3 Договору №1 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди. 
		Пунктом 3.6 Договору №1 сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70%  до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця,. Наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, уключаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п.п.3.7, 3.8 Договору №1).
		У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п.3.11 Договору №1).
		Згідно п.5.3 Договору №1 Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).
		У разі якщо Орендар не сплачує розмір орендної сплати (повністю або частково), яка підлягає перерахуванню до державного бюджету, протягом трьох місяців підряд, вживати заходів відповідно до вимог законодавства щодо розірвання Договору та стягнення заборгованості (п.7.4 Договору №1).
		Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28.01.2016р. до 27.12.2018р. включно. Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренди державного та комунального майна», п. 10.4 договору оренди, на  підставі листа орендаря від 08.11.2018р. №393-03/12, листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 26.12.2018р. №03/12-11488, строк дії договору було продовжено до 27.11.2021р. включно (п.10.1 Договору №1).
		У відповідності до пунктів 10.11, 10.12 Договору №1 у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів Орендар повертає Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання між Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання про повернення Майна. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
		Пунктом 10.12 Договору №1 сторони погодили, що якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного Договору. Укладаючи даний Договір, Сторони дійшли до взаємної згоди та наголошують на т ому, що положення ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання через шість місяців від дня, коли таке зобов`язання мало бути виконане, не розповсюджується на строк нарахування неустойки, яку Орендодавець, відповідно до умов даного пункту та приписів ст. 785 Цивільного кодексу України, має право нараховувати та вимагати до сплати від Орендаря.
		Договір №6234/2016 та Договір №1 про внесення змін до Договору №6234/2016 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень та виправлень.
		Відповідно до акту прийому-передавання від 28.01.2016р., який наявний в матеріалах справи, Орендодавець передає, а Орендар приймає державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 49,5 кв.м. третього поверху адміністративного корпусу (реєстровий номер - 00130441.47.РИЕФЕЕ011), які розташовані за адресою: Донецька обл.., м. Слов`янськ, вул. Батюка, 22, що знаходяться на балансі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг», з метою розміщення офісу, відповідно до Договору оренди №6234/2016 від 28.01.2016р.
		Разом з тим, за даними Керівника Слов`янської окружної прокуратури Донецької області, Державне Донбаське підприємство з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС" з липня 2020 року по 30.09.2022 року включно не здійснював сплату орендних платежів за використання державного майна, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 50945,72 грн.
		У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасного внесення орендних платежів Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях направило на його адресу лист від 16.04.2021р. за №11-03-02-03774, за змістом якого повідомило останнього про наявну станом на 15.04.2021р. заборгованість у розмірі 15077,11 грн. та нараховані у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням орендної плати пеню у розмірі 574,45 грн. та штрафу у розмірі 1507,71 грн.
		В подальшому, 29.11.2021р. позивачем на адресу відповідача було спрямовано заяву №11-03-02-07611 про припинення дії договору оренди, зважаючи на закінчення 27.11.2021р. строку його дії, а також про подальші вимоги щодо сплати неустойки, згідно ст.785 ЦК України, у разі невиконання вимоги щодо повернення майна.
		Зазначені претензії з боку відповідача залишені без відповіді та задоволення.
		Як зазначено в позові, за період з липня 2020 року по 30.09.2022 року відповідачем в порушення п.3.6 Договору №1 постійно допускалася заборгованість з орендної плати, а саме плата не вносилася взагалі, що стало підставою для звернення Керівника Слов`янської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях з позовом до Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС" з позовом про стягнення заборгованості та зобов`язання повернути нерухоме майно.
		Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за період з липня 2020 року по 30.09.2022 року у загальному розмірі 50945,72 грн.
		На підставі п.п.3.7, 3.8 Договору №1 позивачем здійснено нарахування пені за період з 16.03.2021р. по 03.11.2022р. у сумі 4616,72 грн. та 10 % штрафу за період з березня 2021 року по  31.01.2022 року у розмірі 3766,26 грн. 
		Окрім того, посилаючись на умови Договору та приписи частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України позивачем заявлені до відповідача вимоги про стягнення неустойки у розмірі 60171,35 грн.
		 
		5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:
		Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Статтею 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України). 
		У відповідності до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Як зазначалось, спір у даній справі пов`язаний з орендними правовідносинами сторін, які виникли на підставі Договору оренди №6234/2016 від 28.01.2016р.   нерухомого майна, що належить до державної власності, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання   Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про оренду державного та комунального майна.
		Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Частинами першою та шостою ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»  (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), оренда визначається як є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно  ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
		Частиною 1  ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
		Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору оренди №6234/2016 від 28.01.2016р.    відповідачу було передано державне майно, про що свідчить акту прийому-передавання від 28.01.2016р. 
		Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Частинами 1, 4  ст.286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Вказаним приписам законодавства кореспондує визначений умовами пункту 5.3 Договору обов`язок орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
		Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).
		Як було встановлено судом, Орендодавець повідомив Орендаря про припинення дії Договору оренди, зважаючи на закінчення 27.11.2021р. строку його дії. 
		Отже, на підставі п.10.10 Договору Орендар був зобов`язаний протягом трьох робочих днів повернути майно Балансоутримувачу.
		Однак, спірне майно у визначений договором строк не було повернуте, про що свідчить відсутність в матеріалах справи акту приймання-передавання спірного майна.
		Разом з тим, відповідно до п.3.11 Договору №1 у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.
		На підставі зазначеного, позивачем за період з липня 2020 року по 30.09.2022 року здійснено нарахування орендної плати за час фактичного користування нерухомим майном у загальній сумі 50945,72 грн.
		Так, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму  Цивільного кодексу України, зокрема,  ст.785 Цивільного кодексу України.
		За змістом наведених норм договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		При цьому суд зазначає, припинення договору означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).       
		Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
		Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей  759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
		Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України,   яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що користування майном після припинення (розірвання) договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо стягнення орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам  Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. 
		Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, за висновками суду регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України  ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої  статті 785 Цивільного кодексу України  ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
		Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.
		Отже, положення пункту 3 частини першої статті  3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст.6 Цивільного кодексу України). 
		Таким чином, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою   статті 785 Цивільного кодексу України   (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою   статті 785 Цивільного кодексу України).
		Суд зазначає, що у відповідності до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Викладені вище висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021р. у справі №910/11131/19, а також  у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2021р. у справі №904/577/20.
		З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення орендної плати у розмірі 21121,17 грн. у позадоговірний період та відмову у задоволенні позову в цій частині.
		Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення орендної плати за період з липня 2020 року по 27 листопада 2021 року у розмірі 29824,55 грн.
		У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову у відповідній частині, не підлягають задоволенню і позовні вимоги у частині щодо стягнення нарахованих позивачем пені за період з 28.11.2021р. по 03.11.2022р. у сумі 3554,10 грн. та 10% штрафу за період з грудня 2021 року по 31.01.2022 року у сумі 2112,16 грн.
		Отже, за висновками суду підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 1062,62 грн. та 10% штрафу у сумі 1654,10 грн.
		 
		6. Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період з 02.12.2021р. по 30.09.2022р. у розмірі 60171,35 грн. на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
		Так, частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов`язку щодо повернення речі.
		Неустойка є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
		Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, про що зроблено висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі №913/155/17 та об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
		Окрім того, як вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі №915/1429/19, визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття "неповернення речі" не є тотожним поняттю "не користування" у правовому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України.
		Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
		Із наявних у справі матеріалів відсутні підстави вважати, що позивач як Орендодавець, вчиняв будь-які спрямовані дії на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення відповідачем орендованого майна, що вказує на невиконання такого обов`язку з вини ДП "ДОНОРГРЕС". При цьому суд зауважує, що в силу приписів частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто в даному випадку такий обов`язок покладено на відповідача.
		Дослідивши здійснений прокурором та позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично та методологічно правильним з урахуванням пункту 10.12 Договору, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у розмірі 60171,35 грн.
		 
		7. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача повернути нерухоме майно, що належить до державної власності, та передати його балансоутримувачу.
		Як вже було встановлено, сторони пунктом 10.10 Договору погодили, що Орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів повернути майно Балансоутримувачу.
		Разом з тим, відповідач після закінчення строку дії договору оренди орендоване ним нерухоме майно за актом приймання-передачі позивачу не повернув.
		У зв`язку з вищенаведеним, вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 49,5 м2, третього поверху адміністративного корпусу (реєстраційний номер 00130441.47.РИЕФЕЕ011), розташовані за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Батюка, 22, та передати його балансоутримувачу - Державному підприємству "Науково-дослідний інститут високих напруг" підлягає задоволенню.
		 
		Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов`язок позивачем виконаний частково, ним доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. Відповідачем доводів прокурора та позивача не спростовано, відзиву на позовну заяву не подано, власного контррозрахунку пред`явлених до стягнення сум не надано, що, з урахуванням встановлених судом обставин, зумовлює задоволення позовних вимог частково.
		На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 2, 13, 73-80, 86, 91, 123, 129, 165, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		                                                             ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Керівника Слов`янської окружної прокуратури Донецької області, м.Словянськ в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, м.Харків до Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС", м.Слов`янськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Державного підприємства "Науково-дослідний інститут високих напруг", м.Слов`янськ про стягнення заборгованості в сумі 119500,05 грн., у тому числі основна заборгованість у сумі 50945,72 грн., пеня у сумі 4616,72 грн., штраф у сумі 3766,26 грн., неустойка у сумі 60171,35 грн. та зобов`язання повернути нерухоме майно, задовольнити частково.
		 
		Стягнути із Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС" (84121, Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 22, код ЄДРПОУ 04624513) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (61057, м.Харків,   майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 43023403) основний борг в сумі 29824,55 грн., пеню в сумі 1062,62 грн., штраф в сумі 1654,10 грн., неустойку в сумі 60171,35 грн., всього заборгованість в сумі 92712,62 грн.
		 
		Стягнути із Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС" (84121, Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 22, код ЄДРПОУ 04624513) на користь Донецької обласної прокуратури (87500,   Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002, р/р UA918201720343180002000016251, отримувач: Донецька обласна прокуратура) 4405,85 грн. судового збору.
		 
		Зобов`язати Державне Донбаське підприємство з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДОНОРГРЕС" (84121, Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 22, код ЄДРПОУ 04624513) повернути нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 49,5 м2, третього поверху адміністративного корпусу (реєстраційний номер 00130441.47.РИЕФЕЕ011), розташовані за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 22, та передати його балансоутримувачу - Державному підприємству "Науково-дослідний інститут високих напруг" (84121, Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 22, код ЄДРПОУ 00130441).
		Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		В судовому засіданні 01.05.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Повний текст рішення підписано 01.05.2023р.
		 
		Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          
		Суддя                                                                                                          Г.В. Левшина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...