Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/8682/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 02.05.2023. Зареєстровано: 02.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2023.
Дата набрання законної сили: 12.09.2023
Номер судового провадження: 1-кп/522/319/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160500000286

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа №522/8682/20
		Провадження 1-кп/522/319/23
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 травня 2023 року                                                                  Місто Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого -                          судді ОСОБА_1 
		за участю секретарів -                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3         
		провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні №12020160500000286 від 19.01.2020 за обвинуваченням  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має трьох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів -                          ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисника -                                  ОСОБА_9 , 
		обвинуваченого -                          ОСОБА_4 , 
		потерпілої -                                 ОСОБА_10 ,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст.128 КК України, за наступних обставин.
		18.01.2020 приблизно о 10 год. 40 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння біля будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті раптово виниклих неприязних відносин, проявляючи злочинну недбалість, в ході виниклого конфлікту раптово наніс один удар в обличчя ОСОБА_10 , внаслідок чого вона впала на асфальтне покриття правою стороною тулубу та під час падіння о тверду поверхню отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого трансцервікального перелому шийки правого стегна зі зміщенням уламків, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. 
		 
		За наведених обставин  ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст.128 КК України за кваліфікуючими ознаками: необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні вказаного злочину не визнав, пояснивши суду, що за наведених обставин між ним та потерпілою дійсно відбувся конфлікт з приводу того, що її собака справляла протреби на прибудинковій теориторії. Утім фізичного насильства він не застсосував, при ньому потерпіла не падала та не мала ознак будь-яких тілесних ушкоджень. Вважає, що вона його обмовила. 
		 
		Суд оцінює показання ОСОБА_4 критично оскільки його винуватість у скоєні злочину, передбаченого ст.128 КК України, повністю доведена дослідженими безпосередньо під час судового розгляду наступними доказами:
		 
		Показаннями потерпілої  ОСОБА_10 , яка показала суду, що з ОСОБА_4 раніше знайома не була. 18.01.2020 приблизно о 10 год. 40 хв. вона пішла гуляти зі своєю собакою. Вони вийшли на Олександрівський пр-т. в м. Одеса, в цей момент її собака збиралася справити потребу. Зупинившись, вона побачила, як в її напрямку, на великій швидкості, їде автомобіль, звернувши прямо на них. Вона перелякалась, відскочила та почала лаятися. Водій вийшов з автомобіля, він був у стані сп`яніння та дуже злий, вона почала обурюватися, але він її не слухав. Після цього обвинувачений наніс удар кулаком в область її обличчя, в результаті чого вона впала та не могла піднятися. Після цього обвинувачений почав наносити їй удари ногами по тулубу. В цей момент під`їхала патрульна поліція та він перестав наносити їй удари. Далі приїхали її син та донька. Обвинувачений вів себе неадекватно, погрожував її дітям, був в стані алкогольного сп`яніння. Представники поліції склали стосовно обвинуваченого протокол, а вона була доставлена до лікарні. Їй був поставлений діагноз перелом шийки стегна. В подальшому їй була зроблена операція та замінено суглоб. Додатково потерпіла добавила, що на її думку, можливо, обвинувачений так себе повів через те, що вона висловилася нецензурною лайкою. Внаслідок цієї події вона тривалий час лікувалася, залишилася інвалідом та до цього часу відчуває страх і переживання.
		 
		Показаннями свідка ОСОБА_11 , який показав суду, що ОСОБА_4 є його сусідом у дворі будинку за місцем проживання. Потерпілу ОСОБА_10 він іноді бачить з собакою, жодних стосунків з нею він не підтримує, вона проживає десь неподалік. 18.01.2020 він йшов з базару, на виїзді з двору стояла на колінах потерпіла, якій він допоміг піднятися. Що саме сталося перед цим він не бачив, але на місці був обвинувачений ОСОБА_4 та поруч, біля дороги, стояв його автомобіль. Одразу після цього приїхали працівники поліції. Потерпіла весь цей час стояла та трималася за поручні. Що стало причиною конфлікту між обвинуваченим та потерпілою свідку ОСОБА_11 не відомо. 
		 
		Крім того, винуватість ОСОБА_4 підтверджується наступними дослідженими та проаналізованими судом письмовими доказами, зібраними в ході досудового розслідування, а саме: 
		 
		- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 18.01.2020, згідно з яким ОСОБА_10 просить прийняти міри правового характеру до невстановленої особи, яка 18.01.2020 близько 10 год. 40 хв., знаходячись за адресою: м. Одеси, Олександрівський пр-т., 34, нанесла їй тілесні ушкодження в область ніг та обличчя;
		- довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №726234, згідно якої ОСОБА_10 присвоєно третю групу інвалідності на підставі загального захворювання безстроково;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.02.2020, згідно якого ОСОБА_10 впізнала особу під №2, яка 18.01.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , завдала їй тілесні ушкодження. Особою під №2 є ОСОБА_4 ;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2020, згідно якого свідок ОСОБА_12 впізнав особу під №4, яка 18.01.2020 за адресою: АДРЕСА_1, о 10 год. 30 хв.-40хв. нанесла тілесні ушкодження невстановленій жінці. Особою під №4 є ОСОБА_4 ;
		- висновком експерта №528 від 28.02.2020, згідно якого у ОСОБА_10 виявлено наступне тілесне ушкодження: закритий трансцервікальний перелом шийки правого стегна зі зміщенням уламків. Вказане ушкодження спричинене дією травмуючої сили, прикладної на відстані від місця перелому та могло утворитися в умовах падіння з положення стоячи на площині, в тому числі і з наданням тілу додаткового прискорення, яке могло бути спричинене 18.01.2020. Дане ушкодження за своїм характером не було небезпечними для життя, спричинило тривалий розлад здоров`я понад 21 день та згідно із п.п. 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (17.01.1995) відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.04.2020, згідно якого потерпіла на місці розповіла та відтворила події, що відбувалися. А саме, показала як 18.01.2020 приблизно о 10 год. 50 хв. гуляла зі своєю собакою. Зупинилася за адресою: АДРЕСА_1 . Автомобіль сірого кольору, виїжджаючи з двору, намагався наїхати на її собаку. Потерпіла відтягнула собаку та сама відскочила в сторону, при цьому нецензурно висловившись в сторону водія. В цей момент водій вийшов з автомобіля, підійшов по потерпілої та наніс їй удар в область обличчя, після чого вона впала на асфальтне покриття. В цей момент водій підійшов до неї та почав наносити їй удари ногами, після чого приїхали працівники поліції;
		- висновком експерта №948 від 21.04.2020, згідно якого закритий трансцервікальний перелом шийки правого стегна зі зміщенням уламків у ОСОБА_10 міг утворитися при механізмі вказаному нею в під час допиту та в ході проведення слідчого експерименту з її участю 17.04.2020, тобто в умовах падіння з положення стоячи на площині на асфальтоване покриття з наданням тілу додатково прискорення;
		- довідкою з КНП «Міська клінічна лікарня №1» від 18.01.2020, згідно якої ОСОБА_10 18.01.2020 о 12 год. 05 хв. звернулася до чергового лікаря з переломом шийки правого стегна зі зміщенням уламків;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.05.2020, згідно якого свідок ОСОБА_13 впізнала особу під №3, яка 18.01.2020 за адресою: АДРЕСА_1, о 10 год. 30 хв.-40хв. нанесла невідомій жінці тілесні ушкодження. Особою під №3 є ОСОБА_4 ;
		- протоколом огляду від 14.05.2020, згідно якого предметом огляду є цифровий диск (накопичувач) марки «Verbantium» DVD-R, на якому наявні відеозаписи з нагрудних боді-камер, на яких зафіксовано події, що мали місце 18.01.2020 за адресою: АДРЕСА_1. На даному диску містяться відеозаписи, на яких зображений ОСОБА_4 , який конфліктує із особою, яка знаходиться за кадром. Крім того, він проявляє словесну агресію, пояснює свої дії погрозами в адрес своїх неповнолітніх дітей, використовує нецензурну лайку. В подальшому ОСОБА_4 , перебуваючи в поліцейському службовому автомобілі, розмовляє з кимось по мобільному телефону та просить «відреагувати». В розмові пояснює, що в нього сталася словесна перепалка з невідомою йому жінкою, яка після закінчення словесного конфлікту почала падати.
		Речовим доказом: цифровий DVD-R диск, на якому наявні відеозаписи з нагрудних боді-камер співробітників УПП в Одеській області.
		 
		Досліджені безпосередньо в суді докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні. 
		Так, обвинувачений не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, утім заперечував, що застосував відносно потерпілої фізичне насильство.
		Потерпіла ОСОБА_10 під час досудового розслідування і в суді наполягала на тому, що обвинувачений під час словесного конфлікту вдарив її кулаком в обличчя, після чого вона упала та не змогла самостійно підвестися. Цього ж дня вона звернулася за медичною допомогою до лікаря, де в неї діагностовано закритий трансцервікальний перелом шийки правого стегна зі зміщенням уламків. 
		Згідно із висновками експертів вказані тілесні ушкодження могли утворитися 18.01.2020 року за наведених потерпілою обставин під час падіння з висоти власного зросту.
		Під час слідчого експерименту потерпіла відтворила події на місці злочину. 
		Допитаний у суді свідок ОСОБА_11 , підтвердив показання потерпілої про те, що вона стояла на колінах та не могла власноруч підвестися, у зв`язку із чим він надав їй допомогу. В цей час поруч знаходився обвинувачений ОСОБА_4 . 
		Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на досудовому розслідування впізнали ОСОБА_4 , як особу яка застосувала фізичне насильство відносно потерпілої. 
		Таким чином, показання потерпілої, які суд бере до уваги, у повному обсязі узгоджуються із показаннями свідків, відеозаписом та висновками судово-медичної експертизи. 
		Доводи обвинуваченого про те, що потерпіла його обмовила суд оцінює критично, оскільки вони спростовані у повному обсязі наведеними доказами у їх сукупності. 
		Проаналізованих доказів достатньо для ухвалення рішення щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину.
		Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння, інкримінованого стороною обвинувачення кримінального правопорушення, дають підстави дійти висновку про наявність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ст.128 КК України.
		 
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 в межах пред`явленого обвинувачення за ст.128 КК України, за кваліфікуючими ознаками: необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		 
		При призначенні покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставину, що обтяжує покарання.
		Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України. 
		Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ст.128 КК України, є нетяжкими злочином проти життя та здоров`я особи, який карається громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
		ОСОБА_4 є громадянином України, офіційно не працевлаштований, не одружений, має вищу освіту, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий. 
		Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нарколога, зловживання ними алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
		Потерпіла в судовому засіданні долучила цивільний позов та підтримала його в повному обсязі. Майнову шкоду потерпілій не відшкодовано. Обвинувачений не вжив заходів щодо відшкодування завданої злочином шкоди та не приніс вибачення потерпілій.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, є скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння. 
		З огляду на викладене, враховуючи тяжкість вчиненого та наслідки злочину, відсутність пом`якшуючих обставин, наявність обтяжуючої обставини, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 ККУ, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі, та на підставі ч.5 ст. 74 ККУ звільнити від покарання у зв`язку із закінченням строків давності. 
		Так, ст. 49 КК України регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, минуло три роки.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 ККУ, яке згідно з вимогами ст. 12 КК України є не тяжким злочином.
		Санкцією ст.128 ККУ передбачено покарання у вигляді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.
		Протягом кримінального провадження обвинувачений не вчиняв нового кримінального правопорушення, не ухилилася від досудового розслідування або суду, тобто обмежень зазначених у ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України, судом не встановлено. Із часу вчинення злочину пройшло більше трьох років.
		Згідно ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. 
		Під час кримінального провадження в суді обвинуваченому було роз`яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ККУ, яким він не скористався.
		Тому суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, зважаючи на імперативні приписи ч. 5 ст. 74 КК України та ст. 49 КК України.
		 
		Щодо цивільного позову.
		Потерпілою  ОСОБА_10 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди у розмірі 101 291, 16 гривень та моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень, завданої злочином. 
		Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування. 
		Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). 
		Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		В обґрунтування позовних вимог потерпіла посилається на наступне. 
		Неправомірними діями відповідача ОСОБА_4 позивачу було завдано майнової шкоди.
		Так, 18.01.2020 приблизно о 10:40 ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння біля будинку за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті виниклих неприязних відносин, проявляючи злочинну недбалість, раптово наніс один удар в обличчя ОСОБА_10 , внаслідок чого вона впала на асфальтне покриття правою стороною тулубу та внаслідок падіння о тверду поверхню отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого трансцервікального перелому шийки правого стегна зі зміщенням уламків, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		Внаслідок отримання травми, у вигляді закритого трансцервікального перелому шийки правого стегна зі зміщенням уламків, ОСОБА_10 було шпиталізовано до КУ «МКЛ №11». Під час перебування на стаціонарному лікуванні в КУ «МКЛ №11», потерпілій було проведено операцію, яка має назву безцементне ендопротезування тазостегнового суглобу, вартість якої склала 79 400 грн., на оплату цієї операції, ОСОБА_10 були витрачені грошові кошти, (крім того, під час переказу грошових коштів через банк, за проведення операції переказу грошей, була нарахована комісію від банку у розмірі 1191 грн). Окрім оплати за хірургічну операцію, потерпілою були витрачені грошові кошти на ліки та різного роду дослідження (рентген знімки, МРТ) в сумі 20 937 грн. Таким чином, під час перебування на стаціонарному лікуванні в КУ «МКЛ №11», протягом 17 днів, враховуючи всі вище викладені обставини, ОСОБА_10 витрачені грошові кошти на загальну суму 100 337 грн.
		Крім того, напередодні отримання потерпілою травми, завданої внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_4 , нею планувалася поїздка до м. Трускавець, Львівської області разом з сім`єю. Для зазначеної поїздки, ОСОБА_10 були придбані білети на залізничний транспорт, та заброньовано готель, на загальну суму 954 грн. Враховуючи вище викладене, загальна сума завданої потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди, складає 101 291, 16 грн.
		Крім того, позивач наполягає, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_4 їй також було завдано немайнові втрати, а саме спричинено моральні та фізичні страждання.
		Потерпіла пережила душевні та фізичні страждання у зв`язку із самим фактом нанесення їй тілесних ушкоджень. Крім того, потерпіла пережила душевні страждання, пов`язанні з тим, що внаслідок нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим вона залишилася інвалідом 3-ї групи. 
		Враховуючи, ступінь винуватості ОСОБА_4 , характер вчиненого діяння та заподіяння шкоди здоров`ю, потерпіла просить суд відшкодувати моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень.
		 
		Позиція сторони захисту щодо позовних вимог.
		Обвинувачений в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що він не визнає винуватість у інкримінованому злочині.
		 
		Судом встановлено наступне. 
		Отримання ОСОБА_10 тілесних ушкоджень середньої тяжкості знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_4 , зазначеними у вироку. Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину доведена у повному обсязі наведеними доказами.
		Позивачем документально підтверджено та приєднано до позову витрати на проведену операцію «безцементне ендопротезування тазостегнового суглобу», вартість якої склала 79 400 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №18/2020 від 21.01.2020 та квитанцією про здійснення відповідної касової операції. Крім того, під час переказу грошових коштів через банк, за проведення операції переказу грошей, була нарахована комісія від банку у розмірі 1191 грн., що також підтверджується відповідною квитанцією. Також потерпілою було додано по цивільного позову чеки на ліки та різного роду дослідження (рентген знімки, МРТ) на суму 20 937 грн., квитки на залізничний транспорт та докази витрат на бронювання готелю на загальну суму 954 грн. 
		Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №686/26653/18 від 03 грудня 2019 року, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
		Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
		При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями ст.ст.76-80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За таких обставин, судом встановлено, що матеріальні витрати, понесені потерпілою, безпосередньо пов`язані з протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 , документально повністю підтверджені, у зв`язку з чим позовні вимоги потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню.
		 
		Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень, судом встановлено наступне. 
		За приписами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
		Частинами 4-5 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, що стосується розміру моральної шкоди, суд враховує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Суд бере до уваги, висновок висвітлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020, справа №752/17832/14-ц, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Стаття 1168 ЦК України встановлює, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, а саме пункту 3 постанови від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі по тексту - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктом 5 даної Постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить. Як убачається з пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Судом враховано характер отриманих ушкоджень здоров`я потерпілою, тимчасову відірваність від активного соціального життя, емоційну напругу, почуття образи, обурення, що супроводжувалося постійним больовим відчуттям, що обумовило необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, а також отримання потерпілою в подальшому інвалідності 3-ї групи пожиттєво. Тому суд вважає, співмірним заподіяній моральній шкоді стягнення на користь потерпілої з обвинуваченого грошових коштів у сумі 100 000 гривень.
		 
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Підстав для застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає. 
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-376 КПК України, ст.ст.1-90 КК України, чт. 1166, ст. 1167 ЦКУ, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчинену злочину, передбаченого ст.128 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		 
		На підставі ч.5 ст. 74, п.2 ч.1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 - задовольнити частково. 
		Стягнути з  ОСОБА_4  на користь ОСОБА_10 в якості відшкодування завданої злочином майнової шкоди у розмірі 101 291, 16 гривень та моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень. 
		 
		Речовий доказ по справі: цифровий DVD-R диск, на якому наявні відеозаписи з нагрудних боді-камер співробітників УПП в Одеській області - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя:
		02.05.23

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...